ЦИСПЛАТИН
Зверніть увагу, якщо препарат було зареєстровано і виготовлено до дати закінчення реєстрації, він може продаватись.
дозволено до застосування в Україні, можуть застосовуватися в Україні до закінчення їх
терміну придатності, визначеного виробником та зазначеного на упаковці»
ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби»
При зміні препарату обов’язково проконсультуйтесь з лікарем.
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЦИСПЛАТИН
(CISPLATIN)
Склад:
діюча речовина: cisplatin;
1 мл розчину містить цисплатину у перерахуванні на 100 % речовину - 0,5 мг;
допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.
Лікарська формаРозчин для ін'єкцій.
Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.
Код АТС L01X A01.
Клінічні характеристики
Показання. Поширені або метастатичні злоякісні пухлини, зокрема рак яєчка (як паліативний засіб та у комплексі лікувальної поліхіміотерапії), рак яєчника (ІІІ і ІV стадій), плоскоклітинна епітеліома голови та шиї (як паліативний засіб). У вигляді монотерапії або у комбінації з іншими антинеопластичними засобами. Рак легенів, рак уротелію, цервікальні пухлини.
Протипоказання. Підвищена чутливість до Цисплатину або до інших препаратів, які містять платину. Порушення функції нирок. Дегідратація організму (для запобігання розвитку серйозних порушень функції нирок необхідна перед- і постгідратація). Пригнічення функції кісткового мозку. Порушення слуху. Нейропатія, спричинена лікуванням Цисплатином.
Спосіб застосування та дози.
Приготування розчину для інфузій.
Цисплатин перед застосуванням необхідно розвести в асептичних умовах. При приготуванні і введенні розчину для інфузій не можна використовувати інструменти з частинами, які містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців).
Необхідну кількість розчину для ін’єкцій, розраховану згідно з наведеними далі рекомендаціями, розводити 1-2л 0,9 % розчину натрію хлориду або сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1:1 (у такому розчині концентрація натрію хлориду становить 0,45 %, а глюкози - 2,5 %).
У разі неможливості гідратації перед введенням цисплатину концентрат також можна розвести сумішшю 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину манітолу у співвідношенні 1:1 (у такому розчині концентрація натрію хлориду становить 0,45 %, а манітолу - 2,5 %).
З мікробіологічної точки зору розчин для інфузій необхідно вводити одразу ж після приготування.
Можна застосовувати лише прозорі та безбарвні розчини без видимих механічних включень. Розчин для інфузій слід вводити одноразово.
При приготуванні та введенні розчинів препарату, як і при роботі з іншими протипухлинними засобами, необхідно дотримуватися обережності і користуватися рукавичками. У разі потрапляння розчину препарату на шкіру або слизові оболонки слід негайно ретельно змити розчин зі шкіри водою з милом, а слизові промити чистою водою.
Дози для дорослих та дітей
Дози цисплатину визначати залежно від нозології, очікуваної реакції на терапію, а також з огляду на те, застосовується цисплатин у вигляді монотерапії чи як складова комбінованої хіміотерапії. Наведені нижче дози рекомендовані як для дорослих, так і для дітей.
При монотерапії рекомендуються такі схеми лікування:
· одноразове введення дози 50-120мг/м2 поверхні тіла кожні 3-4 тижні;
· щоденне введення доз 15-20мг/м2 поверхні тіла протягом 5 днів з повторенням курсів кожні 3-4 тижні.
При комбінованій хіміотерапії дози мають бути нижчими. Зазвичай цисплатин призначають у дозі 20мг/м2 поверхні тіла або більше кожні 3-4 тижні.
Розпочинати наступний курс лікування можна лише після комплексної оцінки стану пацієнта (див. розділ «Особливості застосування»).
При розвитку порушень функції нирок або пригніченні функції кісткового мозку дози препарату необхідно відповідним чином знижувати.
Розчин для інфузій можна вводити лише шляхом внутрішньовенної краплинної інфузії.
Розчин для інфузій вводити протягом 6-8 годин. Адекватну гідратацію організму слід розпочинати за 6-12 годин до введення препарату і продовжувати щонайменше 6 годин після закінчення інфузії цисплатину. Вона необхідна для підтримки достатнього діурезу у процесі та після введення цисплатину. Гідратація у дорослих здійснюється шляхом внутрішньовенного вливання 0,9 % розчину натрію хлориду або суміші 0,9 % розчину натрію хлориду і 5 % розчину глюкози у співвідношенні 1:1.
Прегідратація: внутрішньовенна інфузія одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200мл/год протягом 6-12 годин.
Постгідратація: внутрішньовенна інфузія ще 2 л одного із зазначених розчинів зі швидкістю 100-200мл/год протягом 6-12 годин.
Якщо після гідратації сечовиділення менше 100-200мл/год, може бути необхідним форсований діурез. Для цього пацієнту внутрішньовенно слід ввести 37,5 г манітолу (375 мл 10 % розчину) або застосовувати діуретики (за умови нормальної функції нирок). Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза цисплатину перевищує 60мг/м2 поверхні тіла.
Пацієнтам необхідно вживати велику кількість рідини протягом 24 годин після введення цисплатину для забезпечення достатнього сечовиділення.
Побічні реакції.
Небажані побічні реакції залежать від доз цисплатину і можуть мати кумулятивний характер.
З боку нирок і сечовидільної системи. Незначні оборотні порушення функції нирок можуть спостерігатися після одноразового застосування цисплатину у середніх дозах (20-50мг/м2 поверхні тіла). При введенні цисплатину у високих дозах (50-120мг/м2 поверхні тіла) або щоденному застосуванні цисплатину може розвинутися ниркова недостатність з некрозом канальців, що проявляється уремією або анурією. Ниркова недостатність може бути необоротною.
Нефротоксичність має кумулятивний характер. Вона може виявлятися як через 2-3 дні, так і через 2 тижні після введення першої дози цисплатину. Концентрації креатиніну і сечовини у сироватці крові можуть підвищуватися. Через 2 тижні після введення першої дози також може підвищуватися рівень остаточного азоту сечовини крові, сечової кислоти, може зменшуватися кліренс креатиніну. Гідратація до і після введення цисплатину і форсований діурез зменшують ризик нефротоксичних уражень. Після одноразового введення цисплатину у дозі 50мг/м2 поверхні тіла без проведення достатньої гідратації симптоми нефротоксичності спостерігалися у 28-36 % пацієнтів.
Можлива гіперурикемія (безсимптомна або із симптомами подагри). Розвивається при вживанні більш ніж 50 мг/м2 препарату через 3-5 днів після дози. Гіперурикемія у поєднанні з нефротоксичними ураженнями відзначалася у 25-30 % пацієнтів.
З боку системи крові. Цисплатин спричиняє дозозалежну і переважно оборотну лейкопенію, тромбоцитопенію та анемію. Мієлосупресія має кумулятивний характер. У пацієнтів з нейтропенією можуть виникнути гарячка та інфекції. Хворі літнього віку більш сприятливі до мієлосупресії. Відзначені поодинокі випадки розвитку Кумбс-позитивної гемолітичної анемії (оборотної після закінчення терапії). Повідомлялося про гемоліз, який, можливо, був спричинений цисплатином. Після введення цисплатину у високих дозах можливе тяжке пригнічення функції кісткового мозку (включаючи агранулоцитоз та/або апластичну анемію). Приблизно через 14 діб після введення цисплатину кількість лейкоцитів у більшості пацієнтів значно знижується (у 5 % пацієнтів - до 1,5´109/л і нижче). Мінімальна кількість тромбоцитів спостерігається приблизно через 21 добу (у 10 % пацієнтів вона зменшується до 50´109/л і нижче). Показники нормалізуються приблизно через 39 діб.
З боку дихальної системи. Пневмонія, дихальна недостатність.
З боку травного тракту. Часто відзначаються анорексія, нудота, блювання, біль у ділянці шлунка та діарея (зазвичай через 1-4 години після введення цисплатину). Зазначені симптоми у більшості пацієнтів минають протягом 24 годин. Менш виражені нудота та анорексія можуть тривати до 7 діб після введення препарату. У поодиноких випадках розвивається запалення слизових оболонок ротової порожнини.
З боку органів слуху. Порушення слуху відзначаються приблизно у 30 % пацієнтів, яким цисплатин вводять у дозі 50мг/м2 поверхні тіла. Ототоксичність цисплатину є кумулятивною. Втрата слуху може бути однобічна або двобічна та збільшуватися при підвищенні повторної дози препарату. До початку лікування та при наступних призначеннях потрібно проводити аудіометрію. Ототоксичність збільшується у пацієнтів, які одержують препарати з потенційно нефротоксичним ефектом. Зазвичай спостерігаються шум у вухах та/або порушення слуху у діапазоні високих частот (4000-8000 Гц). Порушення слуху у звичайному слуховому діапазоні (250-2000 Гц) відзначаються у 10-15 % пацієнтів. Також можливі глухота і порушення роботи вестибулярного апарату у комбінації із системними запамороченнями (вертиго). Опромінювання зони черепа до терапії цисплатином або одночасно з нею збільшує ризик втрати слуху. Однак лише у поодиноких випадках пацієнти втрачають здатність нормально спілкуватися після лікування цисплатином. У дітей ускладнення можуть бути серйознішими.
З боку органів зору. Після комбінованої хіміотерапії цисплатином та іншими препаратами спостерігалася розпливчатість зору, порушення сприйняття кольору. Відзначені поодинокі випадки втрати зору, розвитку набряку диска зорового нерва з порушеннями зору, проте вони є оборотними і після закінчення лікування зір відновлюється. Зафіксований лише один випадок розвитку однобічного ретробульбарного невриту з втратою гостроти зору після поліхіміотерапії з подальшим лікуванням цисплатином.
З боку нервової системи. Лікування цисплатином може спричинити периферичну сенсорну невропатію (зазвичай двобічну), у поодиноких випадках - втрату смакової або тактильної функції чи ретробульбарний неврит з втратою зору і порушеннями церебральних функцій (сплутаністю свідомості, невиразним мовленням, в окремих випадках - кірковою сліпотою, втратою пам'яті, паралічем). Відзначені випадки розвитку симптому Лермітта, автономної нейропатії і мієлопатії спинного мозку. Повідомлялося про тяжкі ураження головного мозку (зокрема про один випадок гострих цереброваскулярних ускладнень, церебральний артеріїт, оклюзію сонної артерії, енцефалопатію). Якщо у пацієнта відзначений один зі згаданих вище церебральних симптомів, лікування цисплатином необхідно негайно припинити. Нейротоксична дія цисплатину може бути оборотною, однак у 30-50 % пацієнтів порушені функції не відновлюються навіть після закінчення лікування цисплатином. Прояви нейротоксичної дії цисплатину можуть відзначатися як після тривалої терапії, так і після введення першої дози. Хворі літнього віку більш сприятливі до розвитку периферичної нейропатії.
Електроліти сироватки крові. У поодиноких випадках розвиваються гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія та гіпокаліємія з м'язовими спазмами та/або змінами ЕКГ внаслідок ушкодження нирок цисплатином (при цьому реабсорбція зазначених катіонів у ниркових канальцях зменшується).
Алергічні реакції. У поодиноких випадках розвиваються анафілактичні реакції (з такими проявами як висипання, кропив'янка, еритема, свербіж), ангіоневротичний набряк. Були окремі повідомлення про артеріальну гіпотензію, тахікардію, задишку, бронхоспазм, набряк обличчя і пропасницю. У таких випадках може бути необхідним лікування антигістамінними препаратами, епінефрином (адреналіном) і стероїдами.
З боку гепатобіліарної системи. У поодиноких випадках розвиваються порушення функції печінки з підвищенням рівнів сироваткових трансаміназ, однак ці зміни є оборотними. Дуже рідко відзначається зниження рівня альбуміну та збільшення рівня білірубіну, можливо, пов'язане з лікуванням цисплатином.
З боку серцево-судинної системи. У поодиноких випадках розвиваються інфаркт міокарда, порушення серцевого ритму, зокрема брадикардія, тахікардія та інші аритмії. Іноді відзначаються зміни ЕКГ. Повідомлялося про зупинку серця при лікуванні цисплатином у комбінації з іншими цитостатиками, однак це трапляється надзвичайно рідко.
З боку імунної системи. Можлива імуносупресія.
Інші побічні ефекти. Можливі локальні набряки і біль, еритема, виразки на шкірі та флебіт у місцях ін'єкцій після внутрішньовенного введення препарату. Також можуть спостерігатися гикавка, нездужання, слабкість, дегідратація.
Можливі металеві відкладення на яснах.
Можливі алопеція, порушення сперматоґенезу та овуляції, а також болюча гінекомастія.
Є інформація про зв'язок між застосуванням цисплатину і розвитком вторинного нелімфатичного лейкозу.
Є інформація про існування зв'язку між комбінованою хіміотерапією цисплатином та іншими препаратами і розвитком васкулярних розладів (церебральної та коронарної ішемії, порушення периферичної циркуляції крові на зразок синдрому Рейно).
Теоретично препарат є канцерогенним (виходячи з механізму дії цисплатину), проте практичних доказів цього немає.
При лікуванні цисплатином у поодиноких випадках також були зафіксовані: гіперхолестеринемія, неадекватна секреція антидіуретичного гормона, підвищення концентрації амілази в сироватці крові, тромботична мікроангіопатія у поєднанні з гемолітично-уремічним синдромом.
Іноді реєструється підвищення концентрації заліза у крові.
Передозування.
При передозуванні можуть спостерігатися зазначені раніше токсичні ефекти, однак їх інтенсивність вища. Ефективна гідратація та осмотичний діурез одразу ж після передозування можуть зменшити токсичний вплив цисплатину.
Гостре передозування може призвести до ниркової недостатності, печінкової недостатності, глухоти. Може спостерігатися токсичний ефект на органи зору, неврит, нудота, блювання, мієлосупресія.
У разі значного передозування (>200мг/м2 поверхні тіла) може спостерігатися безпосередній вплив на дихальний центр головного мозку з розвитком загрозливих для життя порушень дихальної функції і кислотно-лужної рівноваги, оскільки цисплатин проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Лікування повинно включати заходи симптоматичної та підтримуючої терапії, спрямовані на виведення хворого з токсичного стану.
Застосування у період вагітності або годування груддю. Вважається, що у разі застосування у період вагітності цисплатин може спричиняти серйозні вади розвитку плода, тому Цисплатин протипоказаний вагітним.
Цисплатин проникає у грудне молоко, тому годування груддю під час терапії цисплатином необхідно припинити.
Діти.У дітей перед початком наступного курсу лікування головні показники (креатинін сироватки, сечовина, лейкоцити, тромбоцити, аудіограма) повинні повертатися до відповідних вікових норм.
Особливі заходи безпеки Як і при роботі з будь-якими іншими цитотоксичними препаратами, при маніпуляціях з цисплатином необхідно дотримуватися правил безпеки: обов'язково користуватися захисним одягом (одноразовими рукавичками, масками, окулярами, халатами, шапочками), при можливості працювати під витяжкою.
Слід запобігати потраплянню розчинів цисплатину на шкіру та/або слизові оболонки. Якщо це все ж сталося, уражене місце промити великою кількістю води і змастити кремом при появі подразнення (у деяких осіб, чутливих до платини, можуть спостерігатися шкірні реакції).
Вагітним жінкам з медичного персоналу не можна працювати з препаратом Цисплатин.
Невикористані розчини, інструменти та матеріали, які використовувалися при маніпуляціях з цисплатином, необхідно знищити згідно з визначеною процедурою.
Особливості застосування.
Лікування цисплатином має здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога.
Для цисплатину характерна кумулятивна ототоксична, нефротоксична та нейротоксична дія. Кумулятивна і дозозалежна ниркова недостатність є основним фактором токсичності, який обмежує дозу цисплатину. Найчастіше відзначаються падіння рівня клубочкової фільтрації, яке проявляється підйомом рівня креатиніну сироватки крові і зниженням ефективного ниркового плазмотоку. Гіперурикемія і гіперальбумінемія можуть сприяти розвитку нефротоксичності.
Токсичність цисплатину може посилюватися при комбінованому застосуванні з іншими препаратами, які чинять токсичну дію на зазначені органи та системи.
Перед початком лікування цисплатином і перед початком кожного наступного курсу терапії необхідно знімати аудіограми. Гідратація до і після лікування може зменшити нефротоксичність. Для зниження нефротоксичності необхідно проводити адекватну гідратацію хворих перед, під час і після внутрішньовенного введення цисплатину.
Перед лікуванням, у процесі терапії і після лікування цисплатином необхідно контролювати: функцію нирок, функцію печінки, функцію системи кровотворення (кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів), рівні електролітів сироватки крові (концентрації кальцію, натрію, калію, магнію). Аналізи необхідно повторювати щотижня протягом усього періоду лікування цисплатином.
Перед введенням наступної дози необхідно переконатися у нормалізації функції нирок.
Наступний курс терапії не можна розпочинати до нормалізації головних показників, а саме (у дорослих):
· креатинін сироватки: ≤ 130 мкмоль/л (1,5 мг/дл);
· сечовина: < 25 мг/дл;
· кількість лейкоцитів: > 4,0 ´ 109/л;
· кількість тромбоцитів: > 100 ´ 109/л;
· аудіограма: результати у межах норми.
Особлива обережність необхідна при лікуванні пацієнтів з периферичною невропатією, не спричиненою цисплатином, а також пацієнтів з гострими бактеріальними та вірусними інфекціями.
У разі паравенозного введення препарату необхідно:
· негайно припинити інфузію цисплатину;
· не рухаючи голку, виконати аспірацію екстравазату з тканин і промити їх 0,9 % розчином натрію хлориду (особливо у разі застосовування розчину для інфузій з концентрацією цисплатину вище за рекомендовану).
Після введення цисплатину часто спостерігаються нудота, блювання, діарея. Профілактичне застосування антиеметиків може допомогти запобігти нудоті та блюванню або ж зменшити їх інтенсивність. Втрати рідини унаслідок блювання або діареї необхідно компенсувати.
І чоловікам, і жінкам репродуктивного віку необхідно користуватися ефективними контрацептивними засобами у період лікування препаратом і щонайменше протягом 6 місяців після нього. Якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика. Оскільки лікування цисплатином може спричинити необоротну неплідність, чоловікам, які у майбутньому бажають стати батьками, необхідно потурбуватися про кріоконсервацію їх сперми до початку терапії.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Залежно від індивідуальної чутливості Цисплатин може негативно впливати на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Мієлосупресивна дія Цисплатину посилюється при супутньому застосуванні інших препаратів, які пригнічують функцію кісткового мозку, або променевої терапії.
Нефротоксична дія Цисплатину може посилюватися при супутньому лікуванні гіпотензивними засобами, які містять фуросемід, гідралазин, діазоксид і пропранолол.
При супутньому застосуванні алопуринолу, колхіцину, пробенециду або сульфінпіразону дози цих препаратів часом доводиться коригувати, оскільки Цисплатин спричиняє підвищення концентрації сечової кислоти у крові.
За винятком пацієнтів, яким Цисплатин вводять у дозах понад 60мг/м2 поверхні тіла і у яких сечовиділення не перевищує 1000мл за 24 години, хворим не слід проводити форсований діурез із застосуванням канальцевих діуретиків, оскільки це може призвести до ушкодження нирок і посилення ототоксичності.
Симптоми ототоксичної дії Цисплатину (наприклад запаморочення, шум у вухах) можуть маскуватися при супутньому застосуванні антигістамінних препаратів, буклізину, циклізину, локсапіну, меклозину, фенотіазинів, тіоксантинів або триметобензамідів.
Нефротоксичні препарати (наприклад цефалоспорини, аміноглікозиди) та ототоксичні лікарські засоби (наприклад аміноглікозиди) потенціюють токсичну дію цисплатину на відповідні органи. Під час або після лікування Цисплатином слід з обережністю призначати препарати, які виводяться переважно нирками (наприклад блеоміцин і метотрексат), оскільки Цисплатин може знижувати ниркову елімінацію.
При комбінованому застосуванні іфосфаміду та Цисплатину спостерігається посилена екскреція білка. Іфосфамід також потенціює ототоксичну дію Цисплатину, хоча сам по собі іфосфамід не ототоксичний.
Є інформація, що відповідь на терапію Цисплатином у пацієнток з прогресуючим раком яєчника гірша при супутньому застосуванні піридоксину і гексаметилмеламіну.
Є дані, що при введенні паклітакселу після Цисплатину кліренс паклітакселу може знижуватися на 70-75 %.
При комбінованій терапії Цисплатином, блеоміцином та етопозидом у кількох випадках було зафіксовано зниження концентрації літію у крові. Тому під час лікування рекомендується контролювати рівень літію. Цисплатин може зменшувати абсорбцію фенітоїну і таким чином знижувати ефективність протиепілептичної терапії. Хелатні сполуки, зокрема пеніциламін, можуть знижувати ефективність лікування Цисплатином.
Під час і протягом трьох місяців після закінчення лікування Цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.
Фармакологічні властивості
Цисплатин (цис-діаміндихлорплатина-ІІ) є неорганічною сполукою, яка містить важкий метал - платину. Цисплатин зв'язується з усіма основами ДНК, особливо атомами N-7 гуаніну та аденіну, та інгібує синтез ДНК внаслідок формування перехресних зв'язків (зшивок) всередині ниток ДНК і між ними. Синтез білка та РНК також пригнічуються, проте меншою мірою.
Хоча протипухлинна дія цисплатину пов'язана переважно з інгібуванням синтезу ДНК, існують і інші механізми його антинеопластичної дії. Зокрема цисплатин підвищує імуногенність пухлин. Онколітична дія цисплатину порівнянна з дією алкілуючих речовин. Цисплатин також має імуносупресивні та антибактеріальні властивості та підвищує чутливість до опромінення.
Дія цисплатину на клітини не залежить від фази циклу.
Після внутрішньовенного введення у дозах 20-120мг/м2 поверхні тіла цисплатин швидко розподіляється в усіх тканинах. Максимальна концентрація платини спостерігається у печінці, передміхуровій залозі та нирках, дещо нижча - у сечовому міхурі, м'язах, яєчках, підшлунковій залозі та селезінці і найнижча - у кишечнику, надниркових залозах, серці, легенях, головному мозку, у тому числі мозочку. Через 2 години після введення понад 90 % від загальної кількості цисплатину у плазмі крові зв'язується з білками. Цей зв'язок, імовірно, має необоротний характер. Зв'язаний з білками цисплатин не має протипухлинних властивостей. Фармакокінетика цисплатину має нелінійний характер. Без участі ферментів він трансформується в один або кілька метаболітів. Після струминного внутрішньовенного введення у дозі 50-100мг/м2 поверхні тіла процес елімінації цисплатину з плазми крові має двофазний характер.
Тривалість періоду напіввиведення у першій фазі (розподілу) становить 10-60 хвилин, а у другій (термінальній) фазі - 2-5 діб. Період напіввиведення цисплатину з плазми крові триваліший у пацієнтів з порушеннями функції нирок. Теоретично він також може бути більш тривалим у хворих з асцитом через інтенсивне зв'язування цисплатину з білками.
Унаслідок значного зв'язування платини з білками крові спостерігається тривале або неповне виведення цисплатину з організму. За період 84-120 годин із сечею виводиться 27-45 % введеної дози. При тривалих інфузіях кількість екскретованого із сечею цисплатину більша. Екскреція з калом мінімальна, невелика кількість платини виявляється у жовчному міхурі та товстому кишечнику.
Фармацевтичні характеристики
Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин без видимих часток.
Несумісність.Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду. Тому при приготуванні і введенні розчину для інфузій не можна використовувати інструменти з частинами, які містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем для внутрішньовенних інфузій, голок, катетерів, шприців).
Цисплатин не можна змішувати з будь-якими лікарськими препаратами, за винятком зазначених у розділі «Спосіб застосування та дози». Цисплатин не можна розводити 5 % розчином глюкози або 5 % розчином манітолу, а лише їх сумішами з 0,9 % розчином натрію хлориду.
Антиоксиданти (наприклад натрію метабісульфіт), бікарбонати (натрію бікарбонат), сульфати, фторурацил і паклітаксел можуть інактивувати цисплатин в інфузійних системах.
Термін придатності. 2 роки з дати виготовлення in bulk.
Не використовувати після терміну, вказаного на упаковці.
Упаковка.По 20 мл або по 100 мл у флаконі. По 1 флакону у пачці.
Категорія відпуску.За рецептом.
Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат» (пакування із in bulk фірми-виробника «Фрезеніус Кабі Онколоджи Лімітед», Індія).
Місцезнаходження. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.
ИНСТРУКЦИЯ
для медицинского применения препарата
ЦИСПЛАТИН
( CISPLATIN)
Состав :
действующее вещество: cisplatin;
1 мл раствора содержит цисплатина в пересчете на 100 % вещество - 0,5 мг;
вспомогательные вещества: натрия хлорид, кислота хлористоводородная, натрия гидроксид, вода для инъекций.
Лекарственная форма.Раствор для инъекций.
Фармакотерапевтическая группа. Антинеопластические средства. Соединения платины. Код АТС L01X A01.
Клинические характеристики.
Показания. Распространенные или метастатические злокачественные опухоли, в частности рак яичка (как паллиативное средство и в комплексе лечебной полихимиотерапии), рак яичника (III и IV стадий), плоскоклеточная эпителиома головы и шеи (как паллиативное средство). В виде монотерапии или в комбинации с другими антинеопластическими средствами. Рак легких, рак уротелия, цервикальные опухоли.
Противопоказания. Повышенная чувствительность к Цисплатину или к другим препаратам, содержащим платину. Нарушение функции почек. Дегидратация организма (для предотвращения развития серьезных нарушений функции почек необходима пред- и постгидратация). Угнетение функции костного мозга. Нарушение слуха. Нейропатия, вызванная лечением Цисплатином.
Способ применения и дозы.
Приготовление раствора для инфузий
Цисплатин перед применением необходимо развести в асептических условиях. При приготовлении и введении раствора для инфузий нельзя использовать инструменты с частями, содержащими алюминий, если они могут контактировать с препаратом (это касается систем для внутривенных инфузий, игл, катетеров, шприцов).
Необходимое количество раствора для инъекций, рассчитанного согласно приведенным далее рекомендациям, разводить 1-2 л 0,9 % раствора натрия хлорида или смесью 0,9 % раствора натрия хлорида и 5 % раствора глюкозы в соотношении 1 : 1 (в таком растворе концентрация натрия хлорида составляет 0,45 %, а глюкозы - 2,5 %).
В случае невозможности гидратации перед введением цисплатина концентрат также можно развести смесью 0,9 % раствора натрия хлорида и 5 % раствора маннита в соотношении 1 : 1 (в таком растворе концентрация натрия хлорида составляет 0,45 %, а маннитола - 2,5 %) .
С микробиологической точки зрения раствор для инфузий следует вводить сразу же после приготовления.
Можно применять только прозрачные и бесцветные растворы без видимых механических включений. Раствор для инфузий следует вводить однократно.
При приготовлении и введении растворов препарата, как и при работе с другими противоопухолевыми средствами, необходимо соблюдать осторожность и пользоваться перчатками. В случае попадания раствора препарата на кожу или слизистые оболочки следует немедленно тщательно смыть раствор с кожи водой с мылом, а слизистые промыть чистой водой.
Дозы для взрослых и детей
Дозы цисплатина определять в зависимости от нозологии, ожидаемой реакции на терапию, а также ввиду того, применяется цисплатин в виде монотерапии или как составная часть комбинированной химиотерапии. Приведенные ниже дозы рекомендованы как для взрослых, так и для детей.
При монотерапии рекомендуются следующие схемы лечения:
• однократное введение дозы 50-120 мг/м2 поверхности тела каждые 3-4 недели;
• ежедневное введение доз 15-20 мг/м2 поверхности тела в течение 5 дней с повторением курсов каждые 3-4 недели.
При комбинированной химиотерапии дозы должны быть ниже. Обычно цисплатин назначают в дозе 20 мг/м2 поверхности тела или больше каждые 3-4 недели.
Начинать следующий курс лечения можно только после комплексной оценки состояния пациента (см. раздел «Особенности применения»).
При развитии нарушений функции почек или угнетении функции костного мозга дозы препарата необходимо соответствующим образом снижать.
Раствор для инфузий можно вводить только путем внутривенной капельной инфузии.
Раствор для инфузий вводить в течение 6-8 часов. Адекватную гидратацию организма следует начинать за 6-12 часов до введения препарата и продолжать не менее 6 часов после окончания инфузии Цисплатина. Она необходима для поддержания достаточного диуреза в процессе и после введения цисплатина. Гидратация у взрослых осуществляется путем внутривенного вливания 0,9 % раствора натрия хлорида или смеси 0,9 % раствора натрия хлорида и 5 % раствора глюкозы в соотношении 1:1.
Прегидратация: внутривенная инфузия одного из указанных растворов со скоростью 100-200 мл/ч в течение 6-12 часов.
Постгидратация: внутривенная инфузия еще 2 л одного из указанных растворов со скоростью 100-200 мл/ч в течение 6-12 часов.
Если после гидратации мочеотделение менее 100-200 мл/ч, может потребоваться форсированный диурез. Для этого пациенту внутривенно следует ввести 37,5 г маннитола (375 мл 10 % раствора) или применить диуретики (при условии нормальной функции почек). Маннитол или диуретики также необходимо назначать в случаях, когда доза цисплатина превышает 60 мг/м2 поверхности тела.
Пациентам необходимо употреблять большое количество жидкости в течение 24 часов после введения цисплатина для обеспечения достаточного мочеотделения.
Побочные реакции.
Нежелательные побочные реакции зависят от доз цисплатина и могут иметь кумулятивный характер.
Со стороны почек и мочевыделительной системы. Незначительные обратимые нарушения функции почек могут наблюдаться после однократного применения цисплатина в средних дозах (20-50 мг/м2 поверхности тела). При введении цисплатина в высоких дозах (50-120 мг/м2 поверхности тела) или ежедневном применении цисплатина может развиться почечная недостаточность с некрозом канальцев, что проявляется уремией или анурией. Почечная недостаточность может быть необратимой.
Нефротоксичность имеет кумулятивный характер. Она может проявляться как через 2-3 дня, так и через 2 недели после введения первой дозы цисплатина. Концентрации креатинина и мочевины в сыворотке крови могут повышаться. Через 2 недели после введения первой дозы также может повышаться уровень остаточного азота мочевины крови, мочевой кислоты, снижается клиренс креатинина. Гидратация до и после введения цисплатина и форсированный диурез уменьшают риск нефротоксических поражений. После однократного введения цисплатина в дозе 50 мг/м2 поверхности тела без проведения достаточной гидратации симптомы нефротоксичности наблюдались у 28-36 % пациентов.
Возможна гиперурикемия (бессимптомная или с симптомами подагры). Развивается при применении более чем 50 мг/м2 препарата через 3-5 дней после введения дозы. Гиперурикемия в сочетании с нефротоксическими поражениями отмечалась у 25-30 % пациентов.
Со стороны системы крови. Цисплатин вызывает дозозависимую и преимущественно обратимую лейкопению, тромбоцитопению и анемию. Миелосупрессия имеет кумулятивный характер. У пациентов с нейтропенией могут возникнуть лихорадка и инфекции. Больные пожилого возраста более восприимчивы к миелосупрессии. Отмечены единичные случаи развития Кумбс-положительной гемолитической анемии (обратимой после окончания терапии). Сообщалось о гемолизе, который, возможно, был вызван цисплатином. После введения цисплатина в высоких дозах возможно тяжелое угнетение функции костного мозга (включая агранулоцитоз и/или апластическую анемию). Примерно через 14 суток после введения цисплатина количество лейкоцитов у большинства пациентов значительно снижается (у 5 % пациентов - до 1,5 ´ 109/л и ниже). Минимальное количество тромбоцитов наблюдается примерно через 21 день (у 10 % пациентов оно уменьшается до 50 ´ 109/л и ниже). Показатели нормализуются приблизительно через 39 суток.
Со стороны дыхательной системы. Пневмония, дыхательная недостаточность.
Со стороны пищеварительного тракта. Часто отмечаются анорексия, тошнота, рвота, боль в области желудка и диарея (обычно через 1-4 часа после введения цисплатина). Указанные симптомы у большинства пациентов проходят в течение 24 часов. Менее выраженные тошнота и анорексия могут длиться до 7 дней после введения препарата. В единичных случаях развивается воспаление слизистых оболочек ротовой полости.
Со стороны органов слуха. Нарушения слуха были отмечены приблизительно у 30% пациентов, которым цисплатин вводят в дозе 50 мг/м2 поверхности тела. Ототоксичность цисплатина является кумулятивной. Потеря слуха может быть односторонней или двусторонней и увеличиваться при повышении повторной дозы препарата. До начала лечения и при последующих назначениях нужно проводить аудиометрию. Ототоксичность увеличивается у пациентов, получающих препараты с потенциально нефротоксическим эффектом. Обычно наблюдаются шум в ушах и/или нарушения слуха в диапазоне высоких частот (4000-8000 Гц). Нарушение слуха в обычном слуховом диапазоне (250-2000 Гц) отмечаются у 10-15 % пациентов. Также возможны глухота и нарушения работы вестибулярного аппарата в комбинации с системными головокружениями (вертиго). Облучение зоны черепа до терапии цисплатином или одновременно с ней увеличивает риск потери слуха. Однако лишь в единичных случаях пациенты теряют способность нормально общаться после лечения цисплатином. У детей осложнения могут быть более серьезными.
Со стороны органов зрения. После комбинированной химиотерапии цисплатином и другими препаратами наблюдаются расплывчатость зрения, нарушение восприятия цвета. Отмечены единичные случаи потери зрения, развитие отека диска зрительного нерва с нарушениями зрения, однако они являлись обратимыми и после окончания лечения зрение восстанавливалось. Зафиксирован лишь один случай развития одностороннего ретробульбарного неврита с потерей остроты зрения после полихимиотерапии с последующим лечением цисплатином.
Со стороны нервной системы. Лечение цисплатином может вызвать периферическую сенсорную невропатию (обычно двустороннюю), в единичных случаях - потеря вкусовой или тактильной функции или ретробульбарный неврит с потерей зрения и нарушениями церебральных функций (спутыванием сознания, невыразительной речью, в отдельных случаях - корковой слепотой, потерей памяти, параличом). Отмечены случаи развития симптома Лермитта, автономной нейропатии и миелопатии спинного мозга. Сообщалось о тяжелых поражениях головного мозга (в частности об одном случае острых цереброваскулярных осложнений, церебральном артериите, окклюзии сонной артерии, энцефалопатии). Если у пациента отмечен один из упомянутых выше церебральных симптомов, лечение цисплатином следует немедленно прекратить. Нейротоксическое действие цисплатина может быть обратимым, однако у 30-50 % пациентов нарушенные функции не восстанавливаются даже после окончания лечения цисплатином.
Проявления нейротоксического действия цисплатина могут отмечаться как после длительной терапии, так и после введения первой дозы. Больные пожилого возраста более восприимчивы к развитию периферической нейропатии.
Электролиты сыворотки крови. В единичных случаях развиваются гипомагниемия, гипокальциемия, гипонатриемия, гипофосфатемия и гипокалиемия с мышечными спазмами и/или изменениями ЭКГ в результате повреждения почек цисплатином (при этом реабсорбция указанных катионов в почечных канальцах уменьшается).
Аллергические реакции. В единичных случаях развиваются анафилактические реакции (с такими проявлениями как сыпь, крапивница, эритема, зуд), ангионевротический отек. Были отдельные сообщения об артериальной гипотензии, тахикардии, одышке, бронхоспазме, отеке лица и лихорадке. В таких случаях может потребоваться лечение антигистаминными препаратами, эпинефрином (адреналином) и стероидами.
Со стороны гепатобилиарной системы. В единичных случаях развиваются нарушения функции печени с повышением уровня сывороточных трансаминаз, однако эти изменения обратимы. Очень редко отмечается снижение уровня альбумина и повышение уровня билирубина, возможно, связанное с лечением цисплатином.
Со стороны сердечно-сосудистой системы. В единичных случаях развиваются инфаркт миокарда, нарушения сердечного ритма, в частности брадикардия, тахикардия и другие аритмии. Иногда отмечаются изменения ЭКГ. Сообщалось об остановке сердца при лечении цисплатином в комбинации с другими цитостатиками, однако это случается крайне редко.
Со стороны иммунной системы. Возможна иммуносупрессия.
Другие побочные эффекты. Возможны локальные отеки и боль, эритема, язвы на коже и флебит в месте инъекции после внутривенного введения препарата. Также могут наблюдаться икота, недомогание, слабость, дегидратация.
Возможны металлические отложения на деснах.
Возможны алопеция, нарушение сперматогенеза и овуляции, а также болезненная гинекомастия.
Есть информация о связи между применением цисплатина и развитием вторичного нелимфатического лейкоза.
Есть информация о существовании связи между комбинированной химиотерапией цисплатином и другими препаратами и развитием васкулярных расстройств (церебральной и коронарной ишемии, нарушения периферической циркуляции крови, например синдрома Рейно).
Теоретически препарат является канцерогенным (исходя из механизма действия цисплатина), однако практических доказательств этому нет.
При лечении цисплатином в редких случаях также были зафиксированы: гиперхолестеринемия, неадекватная секреция антидиуретического гормона, повышение концентрации амилазы в сыворотке крови, тромботическая микроангиопатия в сочетании с гемолитико-уремическим синдромом.
Иногда регистрируется повышение концентрации железа в крови.
Передозировка
При передозировке могут наблюдаться указанные ранее токсические эффекты, однако их интенсивность выше. Эффективная гидратация и осмотический диурез сразу же после передозировки могут снизить токсическое воздействие цисплатина.
Острая передозировка может привести к почечной недостаточности, печеночной недостаточности, глухоте. Может наблюдаться токсический эффект на органы зрения, неврит, тошнота, рвота, миелосупрессия.
В случае значительной передозировки (>200 мг/м2 поверхности тела) может наблюдаться непосредственное влияние на дыхательный центр головного мозга с развитием угрожающих жизни нарушений дыхательной функции и кислотно-щелочного равновесия, поскольку цисплатин проходит через гематоэнцефалический барьер. Лечение должно включать меры симптоматической и поддерживающей терапии, направленные на выведение больного из токсического состояния.
Применение в период беременности или кормления грудью. Считается, что в случае применения в период беременности цисплатин может вызывать серьезные пороки развития плода, поэтому Цисплатин противопоказан беременным.
Цисплатин проникает в грудное молоко, поэтому кормление грудью во время терапии цисплатином следует прекратить.
Дети. У детей перед началом следующего курса лечения главные показатели (креатинин сыворотки, мочевина, лейкоциты, тромбоциты, аудиограмма) должны возвращаться к соответствующим возрастным нормам.
Особые меры безопасности.Как и при работе с любыми другими цитотоксическими препаратами, при манипуляциях с цисплатином необходимо соблюдать правила безопасности: обязательно пользоваться защитной одеждой (одноразовыми перчатками, масками, очками, халатами, шапочками), при возможности работать под вытяжкой.
Следует избегать попадания растворов цисплатина на кожу и/или слизистые оболочки. Если это все же произошло, пораженное место промыть большим количеством воды и смазать кремом при появлении раздражения (у некоторых лиц, чувствительных к платине, могут наблюдаться кожные реакции).
Беременным женщинам из медицинского персонала нельзя работать с препаратом Цисплатин.
Неиспользованные растворы, инструменты и материалы, которые использовались при манипуляциях с цисплатином, необходимо уничтожить согласно определенной процедуре.
Особенности применения.
Лечение цисплатином должно осуществляться под наблюдением квалифицированного врача-онколога.
Для цисплатина характерно кумулятивное ототоксическое, нефротоксическое и нейротоксическое действие. Кумулятивная и дозозависимая почечная недостаточность является основным фактором токсичности, ограничивающим дозу цисплатина. Чаще всего отмечаются падение уровня клубочковой фильтрации, которое проявляется подъемом уровня креатинина сыворотки крови и снижением эффективного почечного плазмотока.
Гиперурикемия и гиперальбуминемия могут способствовать развитию нефротоксичности.
Токсичность цисплатина может усиливаться при одновременном применении с другими препаратами, которые оказывают токсическое действие на указанные органы и системы.
Перед началом лечения цисплатином и перед началом каждого следующего курса терапии необходимо снимать аудиограммы. Гидратация до и после лечения может уменьшить нефротоксичность. Для снижения нефротоксичности необходимо проводить адекватную гидратацию больных перед, во время и после внутривенного введения цисплатина.
Перед лечением, в процессе терапии и после лечения цисплатином необходимо контролировать: функцию почек, функцию печени, функцию системы кроветворения (количество эритроцитов, лейкоцитов и тромбоцитов), уровни электролитов сыворотки крови (концентрации кальция, натрия, калия, магния). Анализы необходимо повторять каждую неделю в течение всего периода лечения цисплатином.
Перед введением следующей дозы необходимо удостовериться в нормализации функции почек.
Следующий курс терапии нельзя начинать до нормализации главных показателей, а именно (у взрослых):
• креатинин сыворотки ≤ 130 мкмоль/л (1,5 мг/дл);
• мочевина: <25 мг/дл;
• количество лейкоцитов: > 4,0 ´ 109/л;
• количество тромбоцитов: > 100 ´ 109/л;
• аудиограмма: результаты в пределах нормы.
Особая осторожность необходима при лечении пациентов с периферической невропатией, не вызванной цисплатином, а также пациентов с острыми бактериальными и вирусными инфекциями.
В случае паравенозного введения препарата необходимо:
• немедленно прекратить инфузию цисплатина;
• не двигая иглу, выполнить аспирацию экстравазата из тканей и промыть их 0,9 % раствором натрия хлорида (особенно в случае применения раствора для инфузий с концентрацией цисплатина выше рекомендованной).
После введения цисплатина часто наблюдаются тошнота, рвота, диарея. Профилактическое применение антиэметиков может помочь предотвратить тошноту и рвоту или же снизить их интенсивность. Потери жидкости вследствие рвоты или диареи необходимо компенсировать.
И мужчинам, и женщинам репродуктивного возраста необходимо пользоваться эффективными контрацептивными средствами в период лечения препаратом и в течение не менее 6 месяцев после него. Если после окончания терапии пациент желает иметь детей, ему следует предварительно проконсультироваться у специалиста-генетика. Поскольку лечение цисплатином может вызвать необратимое бесплодие, мужчинам, которые в будущем желают стать родителями, необходимо позаботиться о криоконсервации их спермы до начала терапии.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами. В зависимости от индивидуальной чувствительности Цисплатин может негативно влиять на способность управлять автотранспортом и работать с другими механизмами.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий. Миелосупрессивное действие Цисплатина усиливается при одновременном применении других препаратов, угнетающих функцию костного мозга, или лучевой терапии.
Нефротоксическое действие Цисплатина может усиливаться при одновременном лечении гипотензивными средствами, содержащими фуросемид, гидралазин, диазоксид и пропранолол.
При одновременном применении аллопуринола, колхицина, пробенецида или сульфинпиразона дозы этих препаратов иногда приходится корректировать, поскольку Цисплатин вызывает повышение концентрации мочевой кислоты в крови.
За исключением пациентов, которым Цисплатин вводят в дозах более 60 мг/м2 поверхности тела и у которых мочеотделение не превышает 1000 мл за 24 часа, больным не следует проводить форсированный диурез с применением канальцевых диуретиков, поскольку это может привести к повреждению почек и усилению ототоксичности.
Симптомы ототоксического действия Цисплатина (например головокружение, шум в ушах) могут маскироваться при одновременном применении антигистаминных препаратов, буклизина, циклизина, локсапина, меклозина, фенотиазинов, тиоксантинов или триметобензамидов.
Нефротоксические препараты (например цефалоспорины, аминогликозиды) и ототоксические лекарственные средства (например аминогликозиды) потенцируют токсическое действие цисплатина на соответствующие органы. Во время или после лечения Цисплатином следует с осторожностью назначать препараты, которые выводятся преимущественно почками (например блеомицин и метотрексат), поскольку Цисплатин может снижать почечную элиминацию.
При комбинированном применении ифосфамида и Цисплатина наблюдается усиленная экскреция белка. Ифосфамид также потенцирует ототоксическое действие Цисплатина, хотя сам по себе ифосфамид не ототоксичен.
Есть информация, что ответ на терапию Цисплатином у пациенток с прогрессирующим раком яичника хуже при одновременном применении пиридоксина и гексаметилмеламина.
Есть данные, что при введении паклитаксела после Цисплатина клиренс паклитаксела может снижаться на 70-75 %.
При комбинированной терапии Цисплатином, блеомицином и этопозидом в нескольких случаях было зафиксировано снижение концентрации лития в крови. Поэтому во время лечения рекомендуется контролировать уровень лития. Цисплатин может снижать абсорбцию фенитоина и таким образом снижать эффективность противоэпилептической терапии. Хелатные соединения, в частности пеницилламин, могут снижать эффективность лечения Цисплатином.
Во время и в течение трех месяцев после окончания лечения Цисплатином не следует проводить вакцинацию живыми вакцинами.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика .
Цисплатин (цис-диаминдихлорплатина-II) является неорганическим соединением, содержащим тяжелый металл - платину. Цисплатин связывается со всеми основаниями ДНК, особенно атомами N-7 гуанина и аденина, и ингибирует синтез ДНК вследствие формирования перекрестных связей (сшивок) внутри нитей ДНК и между ними. Синтез белка и РНК также подавляются, однако в меньшей степени.
Хотя противоопухолевое действие цисплатина связано преимущественно с ингибированием синтеза ДНК, существуют и другие механизмы его антинеопластического действия. В частности цисплатин повышает иммуногенность опухолей. Онколитическое действие цисплатина сравнимо с действием алкилирующих веществ. Цисплатин обладает также иммуносупрессивными и антибактериальными свойствами и повышает чувствительность к облучению.
Действие цисплатина на клетки не зависит от фазы цикла.
Фармакокинетика .
После внутривенного введения в дозах 20-120 мг/м2 поверхности тела цисплатин быстро распределяется во всех тканях. Максимальная концентрация платины наблюдается в печени, предстательной железе и почках, несколько ниже - в мочевом пузыре, мышцах, яичках, поджелудочной железе и селезенке и самая низкая - в кишечнике, надпочечниках, сердце, легких, головном мозге, в том числе в мозжечке. Через 2 часа после введения более 90 % от общего количества цисплатина в плазме крови связывается с белками. Эта связь, вероятно, имеет необратимый характер. Связанный с белками цисплатин не имеет противоопухолевых свойств. Фармакокинетика цисплатина имеет нелинейный характер. Без участия ферментов он трансформируется в один или несколько метаболитов. После струйного внутривенного введения в дозе 50-100 мг/м2 поверхности тела процесс элиминации цисплатина из плазмы крови имеет двухфазный характер.
Продолжительность периода полувыведения в первой фазе (распределения) составляет 10-60 минут, а во второй (терминальной) фазе - 2-5 суток. Период полувыведения цисплатина из плазмы крови более длительный у пациентов с нарушениями функции почек. Теоретически он также может быть более длительным у больных с асцитом из-за интенсивного связывания цисплатина с белками.
Вследствие значительного связывания платины с белками крови наблюдается длительное или неполное выведение цисплатина из организма. За период 84-120 часов с мочой выводится 27-45 % введенной дозы. При длительных инфузиях количество экскретированного с мочой цисплатина больше. Экскреция с калом минимальная, небольшое количество платины определяется в желчном пузыре и толстом кишечнике.
Фармацевтические характеристики.
Основные физико-химические свойства: прозрачный бесцветный раствор без видимых частиц.
Несовместимость.Цисплатин реагирует с алюминием с образованием черного платинового осадка. Поэтому при приготовлении и введении раствора для инфузий нельзя использовать инструменты с частями, содержащими алюминий, если они могут контактировать с препаратом (это касается систем для внутривенных инфузий, игл, катетеров, шприцов).
Цисплатин нельзя смешивать с любыми лекарственными препаратами, за исключением указанных в разделе «Способ применения и дозы». Цисплатин нельзя разводить 5 % раствором глюкозы или 5 % раствором маннитола, а лишь их смесями с 0,9 % раствором натрия хлорида.
Антиоксиданты (например натрия метабисульфит), бикарбонаты (натрия бикарбонат), сульфаты, фторурацил и паклитаксел могут инактивировать цисплатин в инфузионных системах.
Срок годности. 2 года с даты изготовления in bulk.
Не использовать после срока, указанного на упаковке.
Условия хранения. В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Избегать замораживания. Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка. По 20 мл или по 100 мл во флаконе. По 1 флакону в пачке.
Категория отпуска.По рецепту.
Производитель . ПАО «Киевмедпрепарат» (упаковано из in bulk фирмы-производителя «Фрезениус Каби Онколоджи Лимитед», Индия).
Местонахождение .Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.
На сайті наведено виключно офіційні оновлені інструкції без перекладів та скорочень.
Інформація про лікарські засоби представлена на сайті для ознайомлення, не є приводом для самолікування та не є рекламою лікарських засобів.
Важливо! До кожного лікарського засобу, який ви купуєте, обов’язково має додаватися інструкція про застосування лікарського засобу.
Тримайте всі інструкції до препаратів Домашньої аптечки під рукою – завантажуйте мобільний додаток Ліки Контроль БЕЗКОШТОВНО
