ОКТРЕОРОМ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОКТРЕОРОМ

(OCTREOROM)

Склад:

діюча речовина: октреотид;

1 мл розчину містить 0,1 мг октреотиду (у вигляді октреотиду ацетату);

допоміжні речовини: кислота молочна, маніт, 1 М розчин натрію гідрокарбонату, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій та інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості : прозорий розчин.

Фармакотерапев тична група.Препарати гормонів для системного застосування, за винятком статевих гормонів та інсуліну. Гормони гіпоталамуса, гіпофіза та їх аналоги. Гіпоталамічні гормони. Соматостатин та аналоги. Октреотид.

Код АТС  H01C B02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Октреотид—синтетичний октапептид, який є похідним природного гормону соматостатину і має подібні фармакологічні ефекти, але значно більшу тривалість дії. Препарат пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту (ГР), а також пептидів і серотоніну, які продукуються в гастроентеропанкреатичній ендокринній системі.

У тварин октреотид є більш потужним інгібітором вивільнення гормону росту, глюкагону та інсуліну, ніж соматостатин, з більшою селективністю відносно пригнічення гормону росту і глюкагону.

Уздорових осібоктреотид пригнічує:

- секрецію гормону росту, що спричиняється аргініном, гіпоглікемією, спричиненою фізичним навантаженням та інсуліном;

- секрецію інсуліну, глюкагону, гастрину та інших пептидів гастроентеропанкреатичної ендокринної системи, що спричиняється прийомом їжі, а також секрецію інсуліну і глюкагону, яка стимулюється аргініном;

- секрецію тиреотропного гормону (ТТГ), що спричиняється тиреоліберином.

На відміну від соматостатину, октреотид пригнічує гормон росту (ГР) більше, ніж інсулін, його введення не супроводжується рикошетною гіперсекрецією гормонів (тобто ГР у хворих на акромегалію).

Ухворих на акромегаліюоктреотидзнижує концентрацію ГР та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові. Пригнічення ГР на 50 % і більше відзначається у 90 % хворих; зниження рівня ГР у плазмі крові до показника менше 5 нг/мл досягається приблизно у половини хворих. У більшості хворих на акромегалію октреотидпомітно знижує вираженість таких симптомів як головний біль, набрякання шкіри і м’яких тканин, підвищена пітливість, біль у суглобах, парестезії. У пацієнтів з великими аденомами гіпофіза, що секретують ГР, лікування октреотидом може привести до деякого зменшення розмірів пухлини.

Ухворих з функціональними ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту і підшлункової залозиоктреотид, завдяки своїм різним ендокринним ефектам, змінює ряд клінічних характеристик.Клінічне та симптоматичне покращання спостерігають у пацієнтів, які все ще мають симптоми, пов’язані з пухлинами, незважаючи на попереднє лікування, що може включати хірургічне втручання, емболізацію печінкових артерій та різну хіміотерапію, наприклад застосування стрептозоцину та 5-фторурацилу.

Нижче описано ефекти октреотиду при пухлинах різного типу

Карциноїдні пухлини

При карциноїдних пухлинах застосування октреотидуможе зменшувати вираженість таких симптомів як відчуття припливів і діарея, що у багатьох випадках супроводжується зниженням концентрації серотоніну у плазмі крові і екскреції 5-гідроксііндолоцтової кислоти з сечею.

ВІПоми

При пухлинах, що характеризуються гіперпродукуваннямвазоактивного

інтестинальногопептиду (ВІП), застосування октреотидуу більшості пацієнтів зменшує тяжку секреторну діарею, яка характерна для цього стану, що, у свою чергу, поліпшує якість життя хворого. Одночасно відбувається зменшення супутніх порушень електролітного балансу, наприклад гіпокаліємії, що дає змогу відмінити ентеральне і парентеральне введення рідини та електролітів. Як свідчать дані комп’ютерної томографії, у деяких хворих відбувається сповільнення або припинення прогресування пухлини і навіть зменшення її розмірів, особливо метастазів у печінку. Клінічне покращання зазвичай супроводжується зменшенням (навіть до норми) концентрації вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП) у плазмі крові.

Глюкагономи

При глюкагономах застосування октреотидуу більшості випадків помітно зменшує некролітичні мігруючі висипання, які є характерними для цього стану. Октреотид не проявляє будь-якого істотного впливу на цукровий діабет легкого ступеня тяжкості, який часто спостерігається при глюкагономах, і зазвичай не призводить до зниження потреби в інсуліні або пероральних цукрознижувальних препаратах. У пацієнтів, які страждають на діарею, октреотид сприяє її зменшенню, що супроводжується підвищенням маси тіла. При застосуванні октреотидучасто відзначається швидке зниження концентрації глюкагону у плазмі крові, однак у більшості випадків при тривалому лікуванні цей ефект не зберігається. Водночас симптоматичне поліпшення залишається стабільним протягом тривалого часу.

Гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона

Терапія інгібіторами протонного насоса або антагоністами Н2-рецепторів може зменшити продукування кислоти у шлунку. Однак діарея, що також є основним симптомом, може недостатньо полегшуватися під дією інгібіторів протонної помпи або блокаторів
Н2-рецепторів. У деяких пацієнтів октреотидможе допомагати у подальшому додатково зменшити гіперсекрецію кислоти у шлунку і полегшити симптоми, в тому числі діарею, за рахунок пригнічення підвищених рівнів гастрину.

Інсуліноми

У хворих з інсуліномамиоктреотид зменшує рівень імунореактивного інсуліну в крові. Цей ефект, однак, може бути короткочасним — приблизно 2 години. У хворих з операбельними пухлинами октреотидможе забезпечити відновлення і підтримання нормоглікемії у передопераційний період. У хворих із неоперабельними доброякісними і злоякісними пухлинами контроль глікемії може поліпшуватись і без одночасного стійкого зниження рівня інсуліну в крові.

Ускладнення після хірургічного втручання на підшлунковій залозі

У пацієнтів, яким проводять операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду під час операції і після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (наприклад панкреатичних фістул, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).

Кровотечі із варикозно розширених вен шлунка і стравоходу

При кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу і шлунка у хворих на цироз печінки застосування октреотиду у комбінації зі специфічним лікуванням (наприклад склерозуючою терапією) призводило до більш ефективної зупинки кровотечі і ранньої повторної кровотечі, зменшення об’єму трансфузій і поліпшення 5-денної виживаності. Хоча механізм дії октреотидуточно не встановлений, вважається, що препарат зменшує органний кровотік шляхом пригнічення таких вазоактивних гормонів як ВІП і глюкагон.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після підшкірного введення октреотидшвидко і повністю всмоктується. Максимальна концентрація препарату у плазмі крові досягається у межах 30 хвилин.

Розподіл

Зв’язування з білками плазми крові становить 65 %. Зв’язування октреотиду з форменими елементами крові вкрай незначне. Об’єм розподілу — 0,27 л/кг.

Виведення

Загальний кліренс становить 160 мл/хв. Період напіввиведення після підшкірної ін’єкції препарату — 100 хвилин. Після внутрішньовенного введення виведення препарату здійснюється у дві фази з періодами напіввиведення 10 і 90 хвилин відповідно. Більша частина введеної дози пептидувиводиться з калом, приблизно 32 % виводиться у незміненому вигляді з сечею.

Особливі категорії пацієнтів

При порушенні функції нирок

Порушена функція нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою «концентрація-час») октреотиду, введеного підшкірно.

При порушенні функції печінки

Здатність до елімінації може бути знижена у хворих на цироз печінки, однак це не стосується пацієнтів зі стеатозом печінки.

Клінічні характеристики

Показання.

·Акромегалія— для контролю основних проявів захворювання і зниження рівнів гормону росту (ГР) та інсуліноподібного фактора росту 1 (ІФР-1) у плазмі крові у тих випадках, коли відсутній достатній ефект від хірургічного лікування і променевої терапії. Октреоромпоказаний також для лікування хворих на акромегалію, які відмовилися від операції або мають протипоказання до неї, а також для короткочасного лікування у проміжках між курсами променевої терапії, поки повністю не розвинеться її ефект.

·Полегшення симптомів, пов’язаних з ендокринними пухлинами шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і підшлункової залози:

-карциноїдні пухлини з наявністю карциноїдного синдрому;

-ВІПоми (пухлини, що характеризуються гіперпродукуванням вазоактивного інтестинального пептиду);

-глюкагономи;

-гастриноми/синдром Золлінгера-Еллісона — зазвичай у комбінації з антагоністами гістамінових Н2-рецепторів або інгібіторами протонного насоса;

-інсуліноми (для контролю гіпоглікемії у передопераційний період, а також для підтримувальної терапії);

-соматолібериноми (пухлини, що характеризуються гіперпродукуванням рилізинг-фактора гормону росту).

Октреоромне є протипухлинним препаратом, і його застосування не може призвести до виліковування даної категорії хворих.

·Профілактика ускладнень після операцій на підшлунковій залозі.

·Припинення кровотеч і профілактика рецидивів кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки— у комбінації зі специфічними лікувальними заходами, наприклад з ендоскопічною склерозуючою терапією.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до октреотиду або до інших компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Може бути необхідна корекція дозування лікарських препаратів, таких як блокатори

β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, або препаратів для контролю рідини та електролітного балансу при одночасному застосуванні октреотиду (див. розділ «Особливості застосування»).

Може бути необхідна корекція дозування інсуліну та цукрознижувальних лікарських засобів при одночасному лікуванні октреотидом (див. розділ «Особливості застосування»).

Встановлено, що октреотид знижує всмоктування циклоспорину в кишечнику та уповільнює всмоктування циметидину.

Одночасне введення октреотиду і бромокриптину збільшує біодоступність бромокриптину.

Обмежені опубліковані дані свідчать про те, що аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізуються з участю ферментів цитохрому P450, що може бути зумовлено пригніченням секреції ГР. Оскільки не можна виключити наявність такого впливу октреотиду, слід з обережністю застосовувати інші препарати, які метаболізуються головним чином з участю CYP3A4, а також препарати з вузьким терапевтичним індексом (наприклад хінідин, терфенадин).

Одночасне застосування з радіоактивними аналогами соматостатину

Соматостатин та його аналоги, такі як октреотид, конкурентно зв’язуються з рецепторами соматостатину та можуть впливати на ефективність радіоактивних аналогів соматостатину.

Слід уникати введення октреотиду протягом 24 годин до введення лютецію (177Lu) оксодотреотиду, радіофармацевтичного препарату, який зв’язується з рецепторами соматостатину.

Особливості застосування.

Загальні

Оскільки іноді пухлини гіпофіза, що секретують ГР, можуть збільшуватися, спричиняючи серйозні ускладнення (наприклад дефекти полів зору), необхідним є ретельний моніторинг стану всіх пацієнтів. У разі появи ознак збільшення розміру пухлини слід розглянути необхідність застосування альтернативного лікування.

Терапевтичний ефект зниження рівня ГР і нормалізації концентрації ІФР-1 у жінок з акромегалією потенційно може відновити фертильність. Під час лікування октреотидом жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати застосування адекватних методів контрацепції (див. також розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

У пацієнтів, які отримують тривалу терапію октреотидом, слід контролювати функцію щитовидної залози.

Протягом терапії октреотидом слід контролювати функцію печінки.

Явища, пов’язані і з серцево-судинною системою

Часто повідомляли про випадки брадикардії. Може бути потрібне коригування дози таких препаратів як блокатори β-адренорецепторів, блокатори кальцієвих каналів, препарати, що контролюють баланс рідини та електролітний баланс (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Випадки виникнення атріовентрикулярної блокади (включаючи повну атріовентрикулярну блокаду) спостерігались у пацієнтів, які отримували високі дози безперервної інфузії

(100 мікрограмів/годину), та у пацієнтів, які отримували октреотид болюсно внутрішньовенно (50 мікрограмів болюсно, а потім 50 мікрограмів/годину безперервно інфузійно).Тому не слід перевищувати максимальну дозу 50 мікрограм/годину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Пацієнти, які отримують октреотид внутрішньовенно у високих дозах, повинні перебувати під відповідним кардіомоніторингом.

Явища, пов’язані з жовчним міхуром

Холелітіаз часто спостерігається на тлі лікування октреотидомі може асоціюватися з холециститом і розширенням жовчної протоки (див. розділ «Побічні реакції»).Крім того, повідомляли про випадки холангіту як ускладнення холелітіазу у пацієнтів, які приймали октреотид у постмаркетинговий період. У зв’язку з цим рекомендується проведення ультразвукового обстеження жовчного міхура перед початком терапії октреотидом і приблизно через кожні 6‒12 місяців у період застосування октреотиду.

Ендокринні пухлини ШКТ та підшлункової залози

Під час лікування ендокринних пухлин ШКТ та підшлункової залози зрідка можлива раптова втрата симптоматичного контролю з бокуоктреотиду, що супроводжується швидким поверненням тяжких симптомів. При відмові від подальшого прийому препарату симптоми можуть погіршитися або рецидивувати.

Метаболізм глюкози

Зважаючи на гальмівну дію на гормон росту, глюкагон та інсулін, октреотид може впливати на регулювання обміну глюкози. Може порушуватися переносимість глюкози після прийому їжі і в деяких випадках внаслідок постійного введення препарату може виникнути персистуюча гіперглікемія. Також може спостерігатися гіпоглікемія.

У пацієнтів з інсуліномами при отриманні октреотиду внаслідок його сильнішої порівняно з інсуліном відносної спроможності пригнічувати секрецію ГР та глюкагону, а також внаслідок короткої тривалості його інгібіторної дії на інсулін можуть підвищитися інтенсивність та подовжитися тривалість гіпоглікемії. Ці пацієнти повинні бути під ретельним наглядом на початку терапії октреотидом та під час кожної зміни дозування. Очевидні коливання концентрації глюкози у крові можуть бути знижені завдяки частішому введенню октреотидуу менших дозах.

Залежність пацієнтів з цукровим діабетом І типу від інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів може зменшуватися під впливом октреотиду. У пацієнтів без цукрового діабету та з цукровим діабетом ІІ типу з частково інтактним резервом інсуліну введення октреотидуможе призвести до підвищення глікемії після їди. Рекомендується ретельний контроль толерантності до глюкози та антидіабетичне лікування.

Варикозне розширення вен стравоходу

Оскільки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу підвищують ризик розвитку інсулінозалежного цукрового діабету або можуть змінювати потребу в інсуліні у пацієнтів з діабетом, належне спостереження за концентрацією глюкози в крові є обов’язковим.

Місцеві реакції

У 52-тижневому дослідженні токсичності на щурах, переважно самцях, саркоми спостерігалися у місці підшкірної ін’єкції тільки при найвищій дозі (приблизно в 8 разів вище максимальної дози для людини відповідно до площі поверхні тіла). У
52-тижневому дослідженні токсичності на собаках гіперпластичних або неопластичних уражень у місці підшкірної ін’єкції не спостерігалося. Відсутні повідомлення про виникнення пухлин у місці ін’єкції у пацієнтів, які отримували лікування октреотидом протягом періоду до 15 років. Вся наявна на даний час інформація свідчить, що результати дослідження на щурах є видоспецифічними і не мають значення для застосування препарату людині.

Харчування

Октреотид може порушувати у деяких хворих всмоктування жирів з їжі.

У деяких пацієнтів, які отримують лікування октреотидом, спостерігали знижені рівні вітаміну B12та аномальні результати тесту Шилінга. У пацієнтів з дефіцитом вітаміну B12в анамнезі слід контролювати рівень цього вітаміну під час терапії Октреоромом.

Функція підшлункової залози

Екзокринна недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ) спостерігалася у деяких пацієнтів, які отримували октреотидну терапію для гастроентеропанкреатичних нейроендокринних пухлин.Симптоми ЕНПЗ можуть включати стеаторею, рідкі випорожнення, здуття живота та втрату маси тіла. Скринінг та відповідне лікування ЕНПЗ відповідно до клінічних рекомендацій слід розглянути у пацієнтів із симптомами.

Вміст натрію

Октреороммістить менше 1 ммоль (23 мг) натрію, тобто препарат практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Існує обмежена кількість даних (менше 300 результатів) про лікування октреотидом вагітних жінок, однак приблизно у третині випадків результати вагітності невідомі.Більшість звітів було отримано після постмаркетингового застосування октреотиду, з них більш як у 50 % випадків йшлося про застосування препарату вагітним пацієнткам з акромегалією.Більшість жінок отримували октреотид під час першого триместру вагітності у дозах 100‒1200мкг/добу у вигляді октреотиду підшкірно або 10‒40 мг/місяць у вигляді октреотидуLAR.

У приблизно 4 % вагітностей з відомим результатом було повідомлено про вроджені аномалії дитини. У цих випадках не виявлено жодного зв’язку з прийомом октреотиду.

У дослідженнях на тваринах не було виявлено прямих або непрямих шкідливих ефектів стосовно репродуктивної системи.

Як запобіжний захід бажано уникати застосуванняОктреоромуу період вагітності (див. розділ «Особливості застосування»).

Лактація

Невідомо, чи проникає октреотид у грудне молоко людини.У дослідженнях на тваринах спостерігалась екскреція октреотиду у грудне молоко. У період лікування Октреоромом не слід годувати дитину груддю.

Фертильність

Невідомо, чи впливає октреотид на фертильність людини. У самців із потомства самок, яким у період вагітності та лактації вводили октреотид,спостерігалася затримка опускання яєчок. Однак в експериментальних дослідженнях октреотид не впливав на фертильність у самців і самок щурів при дозах до 1 мг/кг маси тіла на добу.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Октреором не має або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами. Пацієнтам слід рекомендувати проявляти обережність при керуванні автомобілем або під час роботи з іншими механізмами, якщо вони відчувають запаморочення, астенію/підвищену втомлюваність або головний біль під час лікування Октреоромом.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Приакромегаліїспочатку препарат вводити по 0,05-0,1 мг підшкірно кожні 8 або 12 годин. У подальшому добір дози повинен ґрунтуватися на щомісячних визначеннях концентрації ГР та ІФР-1, аналізі клінічних симптомів і переносимості препарату (цільові концентрації гормонів становлять: ГР — менше 2,5 нг/мл, ІФР-1 — у межах норми). Для більшості пацієнтів оптимальна добова доза становить 0,3 мг. Максимальна добова доза становить 1,5 мг, яку не слід перевищувати. У пацієнтів, які отримують стабільну дозу Октреорому, визначати концентрації ГР та ІФР-1 потрібно кожні 6 місяців.

Якщо упродовж 3 місяців лікування Октреоромомне відзначається достатнього зниження рівня ГР і поліпшення клінічної картини захворювання, терапію слід припинити.

Приендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залозипрепарат вводити підшкірно у початковій дозі 0,05 мг 1‒2 рази на добу. У подальшому, залежно від досягнутого клінічного ефекту, а також впливу на рівні гормонів, що виробляються пухлиною (у випадку карциноїдних пухлин — на виведення з сечею 5-гідроксііндолоцтової кислоти), та переносимості, дозу препарату можна поступово збільшити до 0,1-0,2 мг 3 рази на добу. У виняткових випадках можуть бути потрібні вищі дози.

Підтримувальні дози препарату слід добирати індивідуально.

Якщо протягом одного тижня лікування Октреоромому максимально переносимій дозі карциноїдних пухлин поліпшення не настає, подальша терапія не рекомендується.

Дляпрофілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозіпрепарат вводити підшкірно по 0,1 мг 3 рази на добу протягом 7 послідовних днів, починаючи з дня операції (щонайменше за 1 годину до лапаротомії).

Прикровотечі із варикозно розширених вен стравоходувводити препарат у дозі
25 мкг/год шляхом безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів. Октреоромможна розводити 0,9 % розчином натрію хлориду.

У пацієнтів з цирозом та кровотечами з варикозно розширених вен шлунка та стравоходу була відзначена хороша сприйнятливість до Октреоромупри отриманні стабільної дози препарату до 50 мкг/год у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам з порушенням функції нирок

Порушення функції нирок не впливає на загальну експозицію (площа під кривою залежності концентрації препарату від часу (AUC)) октреотиду, який вводився шляхом підшкірної ін’єкції. Таким чином, коригування дози Октреоромуне потрібне.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення препарату може збільшитися, що потребує коригування підтримувальної дози.

Застосування пацієнтам літнього віку

Відсутні докази зниження переносимості або необхідності у коригуванні дозування для пацієнтів літнього віку, які отримували лікування Октреоромом.

Спосіб застосування

Октреоромможна вводити безпосередньо шляхом підшкірної ін’єкції або шляхом внутрішньовенної інфузії після розведення.

Ампула (50 мкг/1 мл або 100 мкг/1 мл) призначена лише для однократного застосування; її слід відкривати безпосередньо перед введенням та утилізувати невикористаний вміст ампули.

Підшкірне введення. Пацієнт, який збирається вводити препарат шляхом підшкірної ін’єкції самостійно, повинен отримати точні вказівки від лікаря або медичної сестри.

Щоб зменшити місцеві неприємні відчуття, рекомендують зачекати перед введенням, поки розчин не набуде кімнатної температури. Слід уникати виконання декількох ін’єкцій в одне й те ж саме місце з невеликими інтервалами.

Внутрішньовенна інфузія. Перед застосуванням лікарські засоби для парентерального введення слід уважно оглянути щодо зміни кольору та наявності твердих часток. Перед застосуванням у вигляді внутрішньовенної інфузії препарат необхідно розвести. Октреоромзберігає хімічну та фізичну стабільність протягом 24 годин у стерильному фізіологічному розчині натрію хлориду або в стерильному 5 % розчині декстрози (глюкози) у воді. Однак, оскільки Октреоромможе впливати на гомеостаз глюкози, рекомендують віддавати перевагу фізіологічному розчину натрію хлориду перед розчином декстрози. Розведений розчин зберігає фізичну та хімічну стабільність щонайменше протягом 24 годин при температурі до 25 °C. З точки зору мікробіологічної безпеки, розведений розчин слід використовувати одразу. Якщо розчин не використати одразу, то відповідальність за тривалість та умови його зберігання до використання несе користувач.

Умови зберігання після відкриття та після розведення

Октреотид зберігає хімічну та фізичну стабільність протягом 24 годин при 25 °C у стерильному фізіологічному розчині натрію хлориду 0,9 % або в стерильному 5 % розчині декстрози (глюкози) у воді. Однак, оскільки октреотидможе впливати на гомеостаз глюкози, рекомендують віддавати перевагу фізіологічному розчину натрію хлориду перед розчином декстрози.

З точки зору мікробіологічної безпеки, за винятком випадків, коли спосіб відкриття/розведення виключає ризик мікробного забруднення, розведений розчин слід використовувати одразу.

Якщо розчин не використати одразу, то відповідальність за тривалість та умови його зберігання до використання несе користувач.

Діти .

Дітям застосування препарату Октреором протипоказане через відсутність клінічного досвіду.

Передозування.

Відомо про обмежену кількість випадкового передозування октреотидуу дорослих та дітей. Дорослим дози у діапазоні 2400‒6000 мкг/добу вводили шляхом безперервної інфузії

(100‒250 мкг/годину) або підшкірно (1500 мкг тричі на добу). Повідомляли про такі побічні явища:аритмія, артеріальна гіпотензія, зупинка серця, гіпоксія головного мозку, панкреатит, стеатоз печінки, діарея, слабкість, сонливість, втрата маси тіла, гепатомегалія та молочний ацидоз. Повідомляли про атріовентрикулярну блокаду (включаючи повну атріовентрикулярну блокаду) у пацієнтів, які отримували більші дози безперервної інфузії (100 мкг/год) та/або яким октреотид вводили внутрішньовенно болюсно (50 мкг болюсно, а потім 50 мкг/год безперервної інфузії).

Для дітей дози становили 50‒3000 мкг/добу і вводили їх шляхом безперервної інфузії

(2,1‒500 мкг/годину) або підшкірно (50‒100 мкг). Єдиним небажаним явищем була легка гіперглікемія.

У пацієнтів, хворих на рак, які отримували октреотид3000‒30000 мкг/добу у вигляді окремих доз підшкірно, непередбачені небажані явища не спостерігалися.

Лікування симптоматичне. Пацієнти, які отримували октреотид внутрішньовенно у дозах, що перевищують рекомендовану дозу, мають підвищений ризик розвитку атріовентрикулярних блокад вищого ступеня та повинні перебувати під відповідним контролем серцевої діяльності.

Побічні реакції.

Коротка характеристика профілю безпеки препарату

До найчастіших побічних реакцій при лікуванні октреотидом належать порушення з боку шлунково-кишкового тракту, нервової системи, печінки та жовчного міхура, метаболізму і трофіки.

Побічними реакціями, про які найчастіше повідомляли під час проведення клінічних випробувань октреотиду, були: діарея, біль у животі, нудота, метеоризм, головний біль, холелітіаз, гіперглікемія і запор. До інших побічних реакцій, про які часто повідомляли, належали: запаморочення, локальний біль,жовчні конкременти, дисфункція щитовидної залози (наприклад зниження рівнів тиреотропного гормону, зниження рівнів загального T4 і зниження рівнів вільного T4), рідкі випорожнення, порушена переносимість глюкози, блювання, астенія і гіпоглікемія.

Перелік побічних реакцій у вигляді таблиці

Інформацію про побічні реакції, наведені у таблиці 1, було отримано під час проведення клінічних випробувань октреотиду.

Побічні реакції на препарат (таблиця 1) викладено за частотою: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко

(≤1/10000),включаючи окремі повідомлення. У кожній частотній групі побічні реакції зазначено відповідно до тяжкості.

Побічні реакції на препарат, про які повідомляли у клінічних випробуваннях

Таблиця 1

Постмаркетингові дослідження

Про побічні реакції, зазначені у таблиці 2, повідомляли добровільно у спонтанних повідомленнях, при цьому не завжди можна достовірно встановити частоту та причинно-наслідковий зв’язок із застосуванням препарату.

Побічні реакції на препарат, описані у спонтанних повідомленнях

Таблиця 2

Опис окремих побічних реакцій

Реакції з боку жовчовивідних шляхів

Доведено, що аналоги соматостатину пригнічують скоротливість жовчного міхура і знижують секрецію жовчі, що може призвести до розвитку патології жовчного міхура і формування сладжу. Розвиток жовчних конкрементів спостерігали у 15‒30 % пацієнтів, які приймали октреотид підшкірно протягом тривалого періоду. Частота цієї патології в загальній популяції (віком 40‒60 років) становить 5‒20 %. Формування жовчних конкрементів зазвичай не супроводжується жодними симптомами. Якщо з’являються симптоми, то слід застосувати або терапію, спрямовану на розчинення конкрементів жовчними кислотами, або хірургічне втручання.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

У поодиноких випадках побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту можуть нагадувати гостру кишкову непрохідність — прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, болісність і напруженняживота.

Відомо, що при продовженні лікування препаратом частота побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту зменшується.

Побічні ефекти з боку шлунково-кишкового тракту можна зменшити, якщо не вживати їжі до або одразу післяпідшкірного введення октреотиду, вводити препарат рекомендується між вживанням їжі або перед сном.

Гіперчутливість та анафілактичні реакції

У постмаркетинговий період повідомляли про випадки гіперчутливості та алергічних реакцій. Якщо такі реакції розвиваються, то вони вражають переважно шкіру, рідко ротову порожнину та дихальні шляхи. Повідомляли про окремі випадки анафілактичного шоку.

Місцеві реакції

Біль або відчуття поколювання, пощипування або печіння у місці підшкірної ін’єкції з почервонінням та набряком рідко триває довше 15 хвилин. Місцевий дискомфорт може бути знижений за допомогою доведення температури розчину до кімнатної перед ін’єкцією або якщо вводити менший об’єм більш концентрованого розчину.

Порушення метаболізму та харчування

Хоча виведення жиру з калом може збільшуватися, на даний час відсутні дані про те, що тривале лікування октреотидом може призводити до розвитку дефіциту трофіки внаслідок порушень всмоктування (мальабсорбція).

Розлади з боку підшлункової залози

Дуже рідко повідомляли про розвиток гострого панкреатиту. Це явище зазвичай відзначається у перші години або дні підшкірного введення октреотиду і зникає після відміни препарату. Крім того, у пацієнтів, які тривалий час підшкірно отримують октреотид, можливий розвиток панкреатиту, зумовлений жовчокам’яною хворобою.

Порушення з боку серцево-судинної системи

Брадикардія є частою небажаною реакцією при лікуванні аналогами соматостатину. У пацієнтів з акромегалією і карциноїдним синдромом спостерігали такі зміни на ЕКГ як подовження інтервалуQT, зсуви осі, рання реполяризація, низький вольтаж,R/Sперехід, раннє збільшення хвиліR, неспецифічні зміни хвиліST-T. Взаємозв’язок між цими явищами та октреотидом не встановлений, оскільки багато з цих пацієнтів мають основне кардіологічне захворювання (див. розділ «Особливості застосування»).

Тромбоцитопенія

У постмаркетинговий період повідомляли про випадки тромбоцитопенії, зокрема на тлі лікування октреотидом (внутрішньовенно) у пацієнтів із цирозом печінки. Явище минало після відміни лікування препаратом

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності.

12 місяців.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі від 2 до 8 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Умови зберігання після відкриття та після розведення див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Несумісність.

Цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози». Октреотиду ацетат не є стабільним у розчинах для загального парентерального харчування.

Упаковка.

По 1 мл в ампулі, по 3, 5 або 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 упаковці або по 2 упаковки (з 10 ампулами) в картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

К.Т. РОМФАРМ КОМПАНІ С.Р.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Ероілор № 1А, м. Отопень, 075100, округ Ілфов, Румунія - будівля Ромфарм 1

і Ромфарм 2.