СЕВЕЛАМЕР САШЕ - ВІСТА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СЕВЕЛАМЕР САШЕ-ВІСТА

(SEVELAMER SACHET-VISTA)

Склад:

діюча речовина: севеламеру карбонат;

1 саше містить 2,4 г севеламеру карбонату;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію кармелоза, сукралоза, ароматизатор лимонний, ароматизатор апельсиновий, заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма Порошок для оральної суспензії.

Основні фізико-хімічні властивості:порошок від майже білого до жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Лікарський засіб містить севеламер - фосфатозв’язуючий полімер, що не абсорбується і не містить металів та кальцію. Севеламер містить численні аміни, відокремлені одним атомом вуглецю від основного ланцюга полімеру, які приєднують протон у шлунку. Ціаміни з приєднаним протоном зв’язують негативно заряджені іони, такі як фосфат із їжі, в кишечнику.

Фармакодинамічні ефекти

Завдяки зв’язуванню фосфату в шлунково-кишковому тракті та зменшенню абсорбції севеламер знижує концентрацію фосфату в сироватці крові. Під час лікування фосфатозв’язуючими препаратами необхідний регулярний контроль рівня фосфору в сироватці крові.

Клінічна ефективність і безпека

У процесі двох рандомізованих перехресних клінічних досліджень севеламеру карбонат (як у формі таблеток, так і у формі порошку) за умов застосування 3 рази на добу виявлявся терапевтично еквівалентним севеламеру гідрохлориду і, отже, ефективним для контролю фосфору в сироватці крові пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН), які перебували на гемодіалізі.

Результати першого дослідження довели, що севеламеру карбонат у таблетках, який приймали 3 рази на добу, був еквівалентним севеламеру гідрохлориду у таблетках, який приймали 3 рази на добу 79 пацієнтів, що перебували на гемодіалізі, які отримували рандомізоване лікування протягом 8 тижнів (середні значення середньозважених у часі рівнів фосфору в сироватці становили 1,5 ± 0,3 ммоль/л як для севеламеру карбонату, так і для севеламеру гідрохлориду). Результати другого дослідження довели, що севеламеру карбонат у вигляді порошку, який приймали 3 рази на добу, був еквівалентним севеламеру гідрохлориду в таблетках, який приймали 3 рази на добу, у 31 пацієнта, який перебував на гемодіалізі з гіперфосфатемією (визначеною як рівень фосфору в сироватці крові ≥1,78ммоль/л) і отримував рандомізоване лікування протягом 4 тижнів (середні значення середньозважених у часі рівнів фосфору в сироватці становили 1,6 ± 0,5 ммоль/л для севеламеру карбонату у формі порошку та 1,7 ±0,4 ммоль/л для севеламеру гідрохлориду у формі таблеток).

У клінічних дослідженнях із залученням пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, севеламер окремо не мав послідовного і клінічно значущого впливу на інтактний паратиреоїдний гормон (ІПТГ). Проте у 12-тижневому дослідженні із залученням пацієнтів, які перебували на перитонеальному діалізі, спостерігалося зниження рівня ІПТГ, схоже на таке у пацієнтів, які отримували кальцію ацетат. Пацієнти із вторинним гіперпаратиреозом повинні приймати севеламер в контексті комплексного лікування, яке може включати додатковий кальцій, 1,25-дигідроксивітамін D3 або один із його аналогів для зниження рівня ІПТГ.

Було показано, що севеламер зв’язує жовчні кислоти в експериментальних моделях на тваринахin vitro таin vivo. Зв’язування жовчних кислот за допомогою іонообмінних смол є загальновизнаним методом зниження рівня холестерину крові. У клінічних дослідженнях севеламеру середній рівень як загального холестерину, так і холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) знижувався на 15-39%. Зниження холестерину спостерігалося через 2 тижні лікування і підтримувалося при довготривалому лікуванні. Рівнітригліцеридів, холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛВПЩ) і альбуміну не змінювалися після лікування севеламером.

Оскільки севеламер зв’язує жовчні кислоти, він може перешкоджати всмоктуванню жиророзчинних вітамінів, таких як A, D, Е і К.

Севеламер не містить кальцію та знижує частоту проявів гіперкальціємії порівняно з відповідним показником при прийомі тільки фосфатозв’язуючих речовин на основі кальцію. Діїсевеламеру на фосфор і кальцій, як було показано, підтримуються упродовж усього дослідження з однорічним подальшим спостереженням. Ця інформація була отримана під час досліджень, у яких застосовувався севеламеру гідрохлорид.Педіатричнапопуляція.

Безпеку та ефективність застосування севеламеру карбонату пацієнтам із гіперфосфатемією з ХХН оцінювали в багатоцентровому дослідженні з 2-тижневим рандомізованим плацебо-контрольованим періодом фіксованої дози. Всього у дослідженні був рандомізований 101 пацієнт (віком від 6 до 18 років із діапазоном площі поверхні тіла від 0,8 до 2,4м2): 49 пацієнтів отримували севеламеру карбонат, а 51 пацієнт отримував плацебо протягом 2 тижнів. Після цього всі пацієнти отримували севеламеру карбонат протягом 26-тижневого періоду визначення дози. У дослідженні севеламеру карбонат знижував рівень фосфору в сироватці крові із середньою різницею 0,90 мг/дл порівняно з плацебо та вторинними кінцевими показниками ефективності. У педіатричних пацієнтів із гіперфосфатемією, вторинною відносно ХХН, севеламеру карбонат значно знизив рівень фосфору в сироватці крові порівняно з плацебо протягом 2-тижневого періоду фіксованої дози. Відповідь на лікування зберігалася у педіатричних пацієнтів, які отримували севеламеру карбонат протягом 6-місячного відкритого періоду титрування дози. 27% педіатричних пацієнтів досягли відповідного рівня фосфору в сироватці крові в кінці лікування. Ці показники становили 23% та 15% у підгрупі пацієнтів, які перебували на гемодіалізі та перитонеальному діалізі відповідно. На реакцію на лікування протягом 2‑тижневого періоду фіксованої дози не впливала площа поверхні тіла пацієнта, на відміну від цього, не спостерігалося жодної відповіді на лікування у дітей з рівнем фосфору <7,0мг/дл. Більшість побічних реакцій, про які повідомлялося як про пов’язані або можливо пов’язані зі севеламеру карбонатом, відбувалися у шлунково-кишковому тракті. Не було виявлено нових ризиків чи сигналів щодо безпеки під час застосування севеламеру карбонату протягом дослідження.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні дослідження севеламеру карбонату не проводилися. Севеламеру гідрохлорид, що містить той самий активний елемент, що й севеламеру карбонат, не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, що було підтверджено під час дослідження всмоктування за участю здорових добровольців.

У клінічних дослідженнях, які тривали 1 рік, не було виявлено доказів накопичення севеламеру. Однак не можна повністю виключити можливе поглинання та накопичення севеламеру під час тривалого хронічного лікування (>1 року).

Клінічні характеристики

Показання.

Показаний для контролю гіперфосфатемії:

- у дорослих пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі або перитонеальному діалізі;

- у дорослих пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХНН), які не перебувають на діалізі, із вмістом фосфору в сироватці >1,78 ммоль/л;

- у педіатричних пацієнтів (>6 років і площа поверхні тіла (ППТ) >0,75 м2) з хронічною хворобою нирок.

Лікарський засіб слід використовувати в рамках комплексного терапевтичного підходу, який може включати добавки кальцію, 1,25-дигідроксивітамін D3 або один із його аналогів, для контролю розвитку захворювання - остеодистрофії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, гіпофосфатемія, кишкова непрохідність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Діаліз.

Дослідження взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами у пацієнтів, які перебувають на діалізі, не проводилися.

Ципрофлоксацин.

У дослідженнях взаємодії із залученням здорових добровольців севеламеру гідрохлорид знижував бiодоступнiсть ципрофлоксацину приблизно на 50% при супутньому застосуванні ципрофлоксацину із севеламеру гідрохлоридом. Отже, лікарський засіб не слід приймати одночасно з ципрофлоксацином.

Циклоспорин, мікофенолату мофетил і такролімус у пацієнтів, які перенесли трансплантацію.

У хворих, які перенесли трансплантацію органів, при одночасному застосуванні севеламеру гідрохлориду та циклоспорину, мікофенолату мофетилу та такролімусу повідомлялося про зниження рівнів цих препаратів, однак без будь-яких клінічних наслідків (зокрема без відторгнення трансплантата). Можливість взаємодії не може бути виключена, тому необхідно ретельно контролювати концентрацію мікофенолату мофетилу, циклоспорину та такролімусу у крові протягом застосування цих препаратів у комбінації та після їх відміни.

Левотироксин.

Повідомлялося про дуже рідкісні випадки гіпотиреозу у пацієнтів, які одночасно приймали севеламеру гідрохлорид, який містить такий активний компонент, що й севеламеру карбонат, та левотироксин. Отже, у пацієнтів, які приймають севеламеру карбонат та левотироксин, рекомендується ретельний моніторинг рівнів тиреотропного гормону (ТТГ).

Протиаритмічні та протисудомні лікарські засоби.

Пацієнти, які приймають протиаритмічні лікарські засоби для контролю аритмій та протисудомні лікарські засоби для запобігання нападам, до клінічних досліджень не залучалися. Тому слід з обережністю призначати лікарський засіб пацієнтам, які приймають протиаритмічні лікарські засоби.

Інгібіторипротонної помпи.

Під час післяреєстраційного застосування надходили повідомлення про дуже рідкісні випадки підвищення рівня фосфатів у пацієнтів, які приймали інгібітори протонної помпи разом із севеламеру карбонатом. Слід з обережністю призначати інгібітори протонної помпи пацієнтам, які одночасно застосовують севеламер. Необхідно контролювати рівень фосфатів у сироватці крові та відповідно коригувати дозу севеламеру.

Біологічна доступність.

Севеламер не абсорбується та може впливати на біодоступність інших лікарських засобів. При застосуванні будь-якого лікарського засобу, коли зниження біодоступності може мати клінічно значущий вплив на безпеку та ефективність, цей лікарський засіб слід приймати не менше ніж за 1 годину до або через 3 години після застосування севеламеру, в іншому випадку лікар повинен розглянути необхідність здійснення моніторингу рівня цих препаратів у крові.

Дигоксин, варфарин, еналаприл та метопролол.

У дослідженнях взаємодії лікарського засобу за участю здорових добровольців севеламеру гідрохлорид, який містить той самий активний компонент, що й севеламеру карбонат, не впливав на біодоступність дигоксину, варфарину, еналаприлу та метопрололу.

Особливості застосування.

Ефективність та безпека застосування севеламеру не визначалися для дорослих пацієнтів із хронічними захворюваннями нирок, які не перебувають на діалізі, із вмістом фосфору в сироватці крові <1,78ммоль/л. Тому дотепер препарат не рекомендований для прийому таким пацієнтам.

Не були досліджені ефективність та безпека застосування севеламеру пацієнтам з такими розладами:

· дисфагія (утруднене ковтання);

· розлади ковтання;

· тяжкі розлади моторики шлунково-кишкового тракту, у тому числі нелікований або тяжкий парез шлунка, затримка шлункового вмісту та утруднена або нерегулярна дефекація;

· активні запальні захворювання кишечнику;

· серйозні операції на шлунково-кишковому тракті в анамнезі.

Тому застосування севеламеру таким пацієнтам слід розпочинати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик. Якщо лікування розпочато, потрібно спостерігати за станом пацієнтів із такими захворюваннями. Слід переглянути необхідність застосування севеламеру пацієнтам, у яких розвинувся сильний запор або інші серйозні шлунково-кишкові симптоми.

Кишкова обструкція та повна і часткова непрохідність.

Дуже рідко спостерігалися кишкова обструкція та повна або часткова непрохідність кишечнику у пацієнтів протягом лікування севеламеру гідрохлоридом (капсули/таблетки), який містить той самий активний компонент, що й севеламеру карбонат. Провісником цього симптому може бути запор. Пацієнти із запором повинні перебувати під ретельним спостереженням під час лікування препаратом. Слід переглянути доцільність терапії севеламером для пацієнтів, у яких розвивається тяжкий запор або симптоми інших тяжких шлунково-кишкових розладів.

Жиророзчинні вітаміни.

У пацієнтів із ХХН може спостерігатися низький рівень вiтамiнiв A, D, E i K залежно від харчового раціону та тяжкості захворювання. Не виключається, що севеламер може зв’язувати жиророзчинні вітаміни, що містяться у спожитій їжі. Тому у пацієнтів, які не приймають ці вітаміни додатково, потрібно контролювати рівні вiтамiнiв A, D, E i К та у разі необхідності додавати ці вiтамiни відповідно до рекомендацій.

Пацієнтам із ХХН, які не перебувають на діалізі, рекомендується прийом вітаміну D (близько 400 МО нативного вітаміну D щоденно), наприклад, у складі полівітамінного препарату, який застосовується окремо від севеламеру. Рекомендується додатковий моніторинг рівня жиророзчинних вітамінів та фолієвої кислоти у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі, оскільки під час клінічного дослідження рівень вітамінів A, D, E i K у таких пацієнтів не вимірювався.

Гіпокальціємія/гіперкальціємія.

У пацієнтів із ХХН може розвинутися гіпокальціємія або гіперкальціємія. Лікарськийзасіб не містить кальцію. Рівень кальцію в сироватці крові необхідно контролювати з регулярними інтервалами, і у разі розвитку гіпокальціємії слід призначити елементарний кальцій.

Метаболічний ацидоз.

Пацієнти із хронічною нирковою недостатністю схильні до розвитку метаболічного ацидозу. Тому рекомендується ретельний моніторинг рівня бікарбонатів у сироватці крові.Перитоніт.

У пацієнтів, які перебувають на діалізі, існують певні ризики розвитку інфекції, характерні для модальності діалізу. Перитоніт є відомим ускладненням у пацієнтів, які перебувають на перитонеальному діалізі (ПД). У клінічному дослідженні у групі застосування севеламеру гідрохлориду відзначали більшу кількість випадків виникнення перитоніту порівняно з контрольною групою. Тому необхідний ретельний моніторинг стану пацієнтів, які перебувають на ПД, щоб гарантувати надійне застосування відповідного асептичного методу зі швидким розпізнаванням та лікуванням будь-яких ознак та симптомів, пов’язаних із перитонітом.

Гіпотиреоз.

Рекомендується ретельний моніторинг стану пацієнтів з гіпотиреозом, які сумісно приймають севеламеру карбонат і левотироксин.

Гіперпаратиреоз.

Севеламер не показаний для контролю гіперпаратиреозу. Пацієнтам із вторинним гіперпаратиреозом препарат потрібно застосовувати в контексті багатоцільового терапевтичного підходу, який може включати добавки кальцію, 1,25-дигідроксивітамін D3 або один із його аналогів для зниження рівня ІПТГ.

Запальні шлунково-кишкові розлади.

У публікаціях згадуються випадки серйозних запальних захворювань різних відділів шлунково-кишкового тракту (зокрема серйозні ускладнення, такі як кровотеча, перфорація, виразки, некрози, коліт тощо), пов’язані з наявністю кристалів севеламеру. Однак причинно-наслідковий зв’язок між кристалами севеламеру та розвитком таких розладів не був продемонстрований. Лікування севеламеру карбонатом слід повторно оцінити в пацієнтів, у яких розвиваються серйозні шлунково-кишкові симптоми.Важливаінформація про допоміжні речовини.

Цей препарат містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на саше, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Немає інформації або наявні обмежені дані щодо застосування севеламеру вагітними жінками. Дослідження на тваринах показали певну репродуктивну токсичність при введенні севеламеру тваринам у високих дозах. Також було показано, що севеламер знижує засвоєння деяких вітамінів, у тому числі фолієвої кислоти. Потенційний ризик для людини невідомий. Лікарський засіб може бути призначений вагітним жінкам виключно за крайньої необхідності та після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик для вагітної та плода.

Період годування груддю.

Невідомо, чи виділяється севеламер або його метаболіти у грудне молоко. Відсутність всмоктування севеламеру показує, що його виділення у грудне молоко малоймовірне. Лікарський засіб слід приймати, зважаючи на користь грудного годування для дитини та користь терапії для матері.

Фертильність.

Дані щодо впливу севеламеру на фертильність у людини відсутні. Дослідження на тваринах показали, що севеламер не призводить до зниження фертильності у самців або самиць тварин при експозиціях препарату, що є еквівалентними подвійній максимальній дозі, яка використовувалась у клінічних дослідженнях (13 г/добу), у перерахуванні на відносну площу поверхні тіла.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб не впливає або має дуже незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Дози.

Початкова доза.

Рекомендована початкова доза севеламеру карбонату становить 2,4 г або 4,8 г на добу залежно від клінічних потреб та рівня фосфору в сироватці крові.

Лікарський засіб слід приймати 3 рази на добу під час вживання їжі (див. таблицю 1).

Таблиця 1

* Із подальшим титруванням, див. розділ «Титрування та підтримуюча доза».

Діти/підлітки (>6 років і площа поверхні тіла менше >0,75 м2)

Рекомендована початкова доза севеламеру карбонату для дітей становить від 2,4 г до 4,8 г на добу залежно від площі поверхні тіла пацієнта.

Лікарський засіб слід приймати 3 рази на добу під час їжі або перекусів(див. таблицю 2).

Таблиця 2

** Із подальшим титруванням, див. розділ «Титрування та підтримуюча доза».

Пацієнтам, які раніше приймали фосфатозв’язуючі препарати (севеламеру гідрохлорид або препарати на основі кальцію), лікарський засіб слід титрувати з кроком 1 г та моніторити рівень фосфору в сироватці крові для забезпечення оптимальних добових доз.

Титрування та підтримуюча доза.

Дорослі.

Для дорослих пацієнтів слід контролювати рівень фосфору в сироватці крові та титрувати дозу севеламеру карбонату на 0,8 г тричі на добу (2,4 г/добу) кожні 2-4 тижні до досягнення прийнятного рівня фосфору в сироватці з регулярним контролем після цього. У клінічній практиці лікування буде безперервним з огляду на необхідність контролю рівня фосфору в сироватці крові, і очікується, що добова доза для дорослих становитиме в середньому приблизно 6 г на добу.

Діти та підлітки (>6 років і площа поверхні тіла >0,75 м2).

Для дітей необхідно контролювати рівень фосфору в сироватці крові та титрувати дозу севеламеру карбонату з поступовим збільшенням залежно від площі тіла пацієнта тричі на день кожні 2-4 тижні до досягнення прийнятного рівня фосфору в сироватці з регулярним моніторингом після цього (див. таблицю 3).

Таблиця 3

Педіатрична доза на основі площі поверхні тіла (м2).

Пацієнти, які приймають севеламеру карбонат, повинні дотримуватися призначеної дієти.

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнтам літнього віку корекція дози не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Не було проведено ніяких випробувань за участю пацієнтів з порушеннями функції печінки.

Спосіб застосування.

Для перорального застосування.

Вміст кожного саше - 2,4 г порошку - перед застосуванням необхідно розчинити в 60 мл води. Суспензію слід прийняти протягом 30 хвилин після приготування. Лікарський засіб слід приймати під час їди, а не натще.

Як альтернативу воді порошок можна попередньо змішати з невеликою кількістю напою або їжі (наприклад, 100 грам/120 мл) і вжити протягом 30 хвилин. Не розігрівайте порошок (наприклад, у мікрохвильовій печі) і не додавайте до підігрітих продуктів або рідин.

Діти.

Безпека й ефективність застосування севеламеру дітям віком до 6 років або дітям із площею поверхні тіла менше 0,75 м2 не були встановлені.

У цій лікарській формі препарат СЕВЕЛАМЕР САШЕ-ВІСТА не призначений для застосування дітям як початкове лікування.

У разі необхідності застосування менших доз лікарського засобу слід застосовувати севеламеру карбонат в іншій лікарській формі.

Передозування

Симптоми. Севеламеру гідрохлорид, який містить той самий активний компонент, що й севеламеру карбонат, призначався здоровим добровольцям у дозах до 14 г на добу протягом 8 діб; жодних побічних ефектів не виникало. У пацієнтів із ХХН максимальна досліджена середньодобова доза становила 14,4 г севеламеру карбонату як разова щоденна доза. Симптоми, які спостерігаються у разі передозування, аналогічні побічним реакціям, описаним у розділі «Побічні реакції», та включають головним чином запор та інші відомі шлунково-кишкові розлади.

Лікування. У разі необхідності слід провести відповідне симптоматичне лікування.

Побічні реакції.

Короткий огляд профілю безпеки.

Усі побічні реакції, які найчастіше зустрічалися (≥5% пацієнтів), були класифіковані як розлади з боку шлунково-кишкового тракту. Більшість цих побічних реакцій були легкого або середнього ступеня тяжкості.

Список побічних реакцій (див. таблицю 4).

Безпека застосування севеламеру (у вигляді солей карбонату та гідрохлориду) вивчалася у процесі численних клінічних досліджень за участю 969 пацієнтів, які перебували на гемодіалізі, з тривалістю лікування від 4 до 50 тижнів (724 пацієнти отримували лікування севеламеру гідрохлоридом, а 245 пацієнтів - севеламеру карбонатом), 97 пацієнтів, що перебували на перитонеальному діалізі, з тривалістю лікування 12 тижнів (усі отримували лікування севеламеру гідрохлоридом) та 128 пацієнтів із ХХН, які не отримували діаліз, із тривалістю лікування від 8 до 12 тижнів (79 пацієнтів отримували лікування севеламеру гідрохлоридом, а 49 пацієнтів - севеламеру карбонатом).

Дані про побічні реакції, які виникали під час клінічних досліджень або про які за власним бажанням повідомляли пацієнти під час післяреєстраційного застосування препарату, наведено в таблиці 4 згідно з частотою їх виникнення. Дані класифіковано таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявних даних).

Таблиця 4

*Післяреєстраційне застосування.

1 Див. попередження щодо запальних шлунково-кишкових розладів у розділі «Особливості застосування».

Діти.

Загалом профіль безпеки для дітей і підлітків (віком від 6 до 18 років) аналогічний профілю безпеки для дорослих.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності.3 роки.

Суспензію необхідно застосувати протягом 30 хвилин після приготування.

Умови зберігання.

Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 2,4 г севеламеру карбонату в саше; по 20, 60 або 90 саше в картонній пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

СІНТОН ХІСПАНІЯ, С.Л.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. К/Кастелло, nᵒ1, Сант Боі де Ллобрегат, Барселона, 08830, Іспанія