ПІРФЕКТ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПІРФЕКТ

(PIRFECT)

Склад:

діюча речовина: пірфенідон;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить пірфенідону 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кальцію карбоксиметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, натрію стеарилфумарат, покриття «Opadry KB Low viscosity White 310A180023»*, покриття «Opadry KB Low viscosity Yellow 310A120019»**.

*Склад покриття «Opadry KB Low viscosity White 310A180023»:макрогол, титану діоксид (Е171), каолін, кополівідон, натрію лаурилсульфат.

**Склад покриття «Opadry KB Low viscosity Yellow 310A120019»:макрогол, каолін, заліза оксид жовтий (Е 172), кополівідон, титану діоксид (Е 171), натрію лаурилсульфат.

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії пірфенідону повністю не вивчений. Однак наявні дані свідчать про те, що пірфенідон має антифібротичні і протизапальні властивості в різних системахin vitro і тваринних моделях фіброзу легень (фіброз, індукований блеоміцином, і фіброз, індукований трансплантатом).

Ідіопатичний легеневий фіброз є хронічним фіброзним і запальним захворюванням легень, що залежить від синтезу і вивільнення прозапальних цитокінів, включаючи фактор некрозу пухлини альфа і інтерлейкін-1-бета. Було продемонстровано, що пірфенідон зменшує накопичення запальних клітин у відповідь на різні стимули.

Пірфенідон зменшує проліферацію фібробластів, вироблення фіброзоасоційованих білків і цитокінів і збільшує біосинтез та накопичення екстрацелюлярного матриксу у відповідь на фактори росту цитокінів, таких як трансформаційний фактор росту бета і тромбоцитарний фактор росту.

Фармакокінетика

Всмоктування. Застосування капсул пірфенідону з їжею призводило до значного зменшення максимальної концентрації Cmax (на 50%) та меншого впливу на площу під кривою залежності концентрації від часу (AUC) у порівнянні із застосуванням препарату натще. Після перорального прийому однократної дози 801 мг здоровими добровольцями віком 50-66 років після їди швидкість всмоктування пірфенідону зменшилася, в той час як AUC після прийому після їди становила 80-85% від AUC після прийому препарату натще. При прийомі препарату натще була продемонстрована біоеквівалентність таблетки 801 мг та трьох капсул по 267 мг. У разізастосування препарату після прийому їжі таблетка 801 мг досягала критерію біоеквівалентності за показником AUC у порівнянні з капсулами, тоді як 90% довірчий інтервал для Сmax (108,26-125,60%) дещо перевищував верхню межу стандартного ліміту біоеквівалентності (90% ДІ: 80,00-125,00%). Вплив їжі на AUC при пероральному прийомі пірфенідону був однаковим для лікарських форм у вигляді таблеток і капсул. Порівняно із застосуванням натще застосування будь-якої лікарської форми з їжею призводило до зниження Сmax пірфенідону, а зниження Сmax було менш вираженим при прийомі таблеток пірфенідону (на 40%), ніж капсул пірфенідону (на 50%). У порівнянні з групою, яка голодувала, спостерігалося зниження частоти побічних явищ (нудота та сонливість) у пацієнтів, яких годували. Тому рекомендується вводити пірфенідон з їжею, щоб зменшити частоту виникнення нудоти та сонливості. Абсолютна біодоступність пірфенідону у людини не визначена.

Розподіл. Пірфенідон зв’язується з білками плазми крові людини, переважно із сироватковим альбуміном. Загальне середнє зв’язування коливалося від 50% до 58% при концентраціях, що спостерігалися в клінічних дослідженнях (від 1 до 100 мкг/мл). Уявний об’єм розподілу при пероральному прийомі препарату в рівноважному стані становить близько 70 л, що вказує на обмежене розповсюдження пірфенідону в тканинах.

Метаболізм. Близько 70-80% пірфенідону метаболізується за допомогою CYP1A2 із незначним залученням інших ізоферментів CYP, включаючи CYP2C9, 2C19, 2D6 і 2E1. Дані дослідженьіn vitro показують певну фармакологічно значущу активність основного метаболіту (5‑карбокси-пірфенідону) у концентрації, яка перевищує пікові концентрації в плазмі крові у пацієнтів із ідіопатичним легеневим фіброзом. Це може бути клінічно значущим для пацієнтів із помірним порушенням функції нирок, у яких підвищується експозиція 5-карбокси-пірфенідону в плазмі крові.

Виведення. Кліренс пірфенідону при пероральному застосуванні є помірно насиченим. Вдослідженні багатократного прийому з метою визначення оптимальної дози здоровим добровольцям літнього віку препарат застосовували у дозах від 267 мг до 1335 мг 3 рази на добу, і середній кліренс зменшився приблизно на 25% при застосуванні дози вище 801 мг 3 рази на добу. Після прийому одноразової дози пірфенідону у здорових добровольців літнього віку середній уявний термінальний період напіввиведення становив близько 2,4 години. Близько 80% прийнятої перорально дози пірфенідону виводиться з сечею протягом 24 годин після прийому. Більша частина пірфенідону екскретується у вигляді метаболіту 5-карбокси-пірфенідону (>95% від того, що відновився), і менше 1% пірфенідону виділяється з сечею у незміненому вигляді.

Фармакокінетика в особливих випадках

Порушення функції печінки.Фармакокінетика пірфенідону і його метаболіту 5-карбокси-пірфенідону була порівнянною у осіб з помірним порушенням функції печінки (клас В за Чайлдом — Пʼю) і в осіб з нормальною функцією печінки. У пацієнтів з помірним порушенням функції печінки спостерігалося середнє підвищення на 60% експозиції пірфенідону після прийому одноразової дози препарату 801 мг (3 капсули по 267 мг). Пірфенідон слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легким чи помірним порушенням функції печінки, і за пацієнтами слід уважно спостерігати щодо ознак токсичності, особливо при одночасному прийомі інгібітору CYP1A2 (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Препарат протипоказаний при тяжкому порушенні функції печінки і термінальній стадії захворювання печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).

Порушення функції нирок.Не спостерігалося клінічно значимої різниці в фармакокінетиці пірфенідону в осіб з порушенням функції нирок від легкого до тяжкого ступеня у порівнянні з особами з нормальною функцією нирок. Вихідна субстанція в основному метаболізується до 5-карбокси-пірфенідону. Середнє значення (стандартне відхилення [СВ]) AUC0-∞ 5-карбокси-пірфенідону було значно вищим у групах осіб із порушенням функції нирок помірного (p=0,009) та тяжкого (p <0,0001) ступеня порівняно з групами осіб із нормальною функцією нирок: 100 (26,3) мг∙год/л та 168(67,4) мг∙год/л порівняно з 28,7 (4,99) мг∙год/л відповідно.

AUC0-∞ = площа під кривою «концентрація — час» від нуля до безкінечності.

a p-значення порівняно з нормальним значенням = 1,00 (попарне порівняння з поправкою за методом Бонферонні).

b p-значення порівняно з нормальним значенням = 0,009 (попарне порівняння з поправкою за методом Бонферонні).

c p-значення порівняно з нормальним значенням = 0,0001 (попарне порівняння з поправкою за методом Бонферонні).

Експозиція 5-карбокси-пірфенідону підвищується в 3,5 раза або більше у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості. Клінічно значуща фармакодинамічна активність цього метаболіту у пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня не може бути виключена.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок легкого ступеня тяжкості корекція дози пірфенідону не потрібна. Слід з обережністю застосовувати пірфенідон пацієнтам з порушенням функції нирок помірного ступеня. Лікування пірфенідоном протипоказане пацієнтам з тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) або пацієнтам з термінальним порушенням функції нирок, яке потребує гемодіалізу (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання»).

Результати популяційного аналізу фармакокінетики 4 досліджень за участю здорових осіб або осіб із порушенням функції нирок і одного дослідження за участю пацієнтів з ідіопатичним легеневим фіброзом не показали клінічно значимого впливу віку, статі чи маси тіла на фармакокінетику пірфенідону.

Клінічні характеристики

Показання

Пірфенідон призначати дорослим для лікування легкого та середнього ступеня ідіопатичного фіброзу легенів (ІФЛ).

Протипоказання.

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої допоміжної речовини (див. розділ «Склад»). Ангіоневротичний набряк внаслідок застосування пірфенідону в анамнезі (див. розділ «Особливості застосування»).

Одночасне застосування флувоксаміну (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Тяжке порушення функції печінки або термінальна стадія захворювання печінки (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Тяжке порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) або термінальна стадія порушення функції нирок, яка потребує діалізу (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Близько 70-80% пірфенідону метаболізується за допомогою CYP1A2 із незначним залученням інших ізоферментів CYP, у тому числі CYP2C9, 2C19, 2D6 і 2E1.

Споживання грейпфрутового соку супроводжується інгібуванням CYP1A2, і тому слід уникати його вживання під час лікування пірфенідоном.

Інгібітори CYP1A2. Під час лікування пірфенідоном слід уникати застосування лікарських засобів, які є інгібіторами CYP1A2 і одного чи більше інших ізоферментів CYP, що беруть участь у метаболізмі пірфенідону (наприклад, CYP2C9, 2С19 і 2D6).

Екстраполяціїin vitro таin vivo показують, що сильні і селективні інгібітори CYP1A2 (наприклад, еноксацин) мають потенціал для збільшення експозиції пірфенідону приблизно в 2-4 рази.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування пірфенідону і сильного та селективного інгібітору CYP1A2, дозу пірфенідону слід зменшити до 800 мг на добу (200 мг чотири рази на день). За пацієнтами слід ретельно спостерігати щодо появи побічних реакцій, пов’язаних із терапією лікарським засобом ПІРФЕКТ. При необхідності прийом пірфенідону слід припинити (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Особливості застосування»). Одночасне застосування пірфенідону і 750 мг ципрофлоксацину (помірного інгібітора CYP1A2) супроводжувалося збільшенням експозиції пірфенідону на 81%. Якщо неможливо уникнути прийому ципрофлоксацину в дозі 750 мг два рази на добу, дозу пірфенідону слід зменшити до 1600 мг на добу (400 мг чотири рази на день). ПІРФЕКТ слід застосовувати з обережністю, коли ципрофлоксацин застосовують у дозі 250 мг або 500 мг один або два рази на день. ПІРФЕКТ слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують інші помірні інгібітори CYP1A2 (наприклад, аміодарон, пропафенон). Особливу увагу також слід проявляти, якщо інгібітори CYP1A2 використовують одночасно з сильними інгібіторами одного або більше ізоферментів CYP, що беруть участь у метаболізмі пірфенідону, таких як CYP2C9 (наприклад, аміодарон, флуконазол), 2C19 (наприклад, хлорамфенікол) та 2D6 (наприклад, флуоксетин, пароксетин).

Індуктори CYP1A2. У разі одночасного застосування помірних індукторів CYP1A2 (наприклад, омепразолу) теоретично можливе зниження рівня пірфенідону у плазмі крові.Одночасне застосування лікарських засобів, які діють як потенційні індуктори CYP1A2 та інших ізоферментів, залучених у метаболізм пірфенідону (наприклад, рифампіцин), може призвести до суттєвого зниження рівня пірфенідону в плазмі крові. Наскільки це можливо, слід уникати одночасного застосування цих лікарських засобів.

Особливості застосування.

Порушення функції печінки. У пацієнтів, які отримували пірфенідон, часто спостерігалося підвищення рівня трансаміназ. Печінкові тести (визначення рівнів аланінамінотрансферази [АЛТ], аспартатамінотрансферази [АСТ] і білірубіну) слід проводити перед початком лікування пірфенідоном, потім з інтервалом у місяць протягом перших 6 місяців, а потім кожні 3 місяці (див. розділ «Особливості застосування»).

Якщо після початку терапії пірфенідоном у пацієнта спостерігається підвищення рівня амінотрансферази у >3 — <5 разів від верхньої межі норми (ВМН) без підвищення рівня білірубіну та без симптомів або ознак медикаментозного ураження печінки, потрібно виключити інші причини та ретельно спостерігати за пацієнтом. Слід розглянути питання про припинення прийому інших лікарських засобів, пов’язаних з токсичністю для печінки. Залежно від клінічної доцільності, потрібно зменшити дозу пірфенідону або припинити прийом. Коли показники функції печінки будуть у межах норми, дозу пірфенідону можна збільшити до рекомендованої добової дози, якщо вона добре переноситься.

Медикаментозне ураження печінки. Нечасто підвищення рівнів АСТ і АЛТ було пов’язане із супутнім підвищенням рівня білірубіну. Упостмаркетинговий період повідомлялося про випадки тяжкого ураження печінки, спричиненого прийомом препарату, включаючи окремі випадки з летальним наслідком (див. розділ «Побічні реакції»).

Окрім рекомендованого регулярного моніторингу функціональних показників печінки, у пацієнтів, у яких з’являються симптоми, що можуть вказувати на ураження печінки, включаючи втомлюваність, анорексію, дискомфорт у правій верхній частині живота, потемніння сечі або жовтяницю, слід провести швидку клінічну оцінку та вимірювання функціональних проб печінки.

Якщо у пацієнта спостерігається підвищення рівня амінотрансферази у >3 — <5 разів від ВМН, що супроводжується гіпербілірубінемією або клінічними ознаками чи симптомами, що вказують на ураження печінки, лікування пірфенідоном слід припинити остаточно і не призначати пацієнту знову.

Якщо у пацієнта спостерігається підвищення рівня амінотрансферази у ≥5 разів від ВМН, застосування пірфенідону слід припинити назавжди і не призначати пацієнту повторно. Усубʼєктів з помірною печінковою недостатністю (наприклад, клас В за Чайлдом — Пʼю) експозиція пірфенідону збільшувалась на 60%. Пірфенідон слід застосовувати з обережністю пацієнтам з легким або помірним порушенням функції печінки (тобто клас А і В за Чайлдом — Пʼю), враховуючи потенціальну можливість збільшення експозиції пірфенідону. Слідуважно спостерігати за пацієнтами на наявність ознак токсичності, особливо якщо вони одночасно приймають інгібітор CYP1A2 (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Фармакокінетика»). Застосування пірфенідону не вивчалось у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, і пірфенідон не можна застосовувати пацієнтам із важкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Реакція світлочутливості та шкірні висипи. Під час лікування пірфенідоном слід уникати або звести до мінімуму вплив прямих сонячних променів (включаючи сонячні промені). Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність застосовувати сонцезахисний крем щоденно, носити одяг, який захищає від впливу сонця, а також уникати прийому лікарських засобів, що спричиняють світлочутливість. Пацієнти повинні повідомляти лікарю про виникнення симптомів реакції світлочутливості або висипання. Тяжкі реакції світлочутливості є непоширеними. Корекція дози або тимчасове припинення лікування може бути необхідним у разі виникнення реакції світлочутливості або висипання від легкого до тяжкого ступеня (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Тяжкі шкірні реакції. У зв’язку з лікуванням пірфенідоном повідомлялося про синдром Стівенса— Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя або летальними. У разі появи ознак та симптомів, що вказують на ці реакції застосування пірфенідону слід негайно припинити. Якщо під час застосування лікарського засобу у пацієнта розвинувся синдром Стівенса — Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, лікування слід остаточно припинити і ніколи не відновлювати.

Ангіоневротичний набряк / анафілаксія. В постмаркетинговий період на фоні застосування пірфенідону виникав ангіоневротичний набряк (в деяких випадках серйозний), який проявлявся набряком обличчя, губ і/або язика і міг супроводжуватися утрудненим або свистячим диханням. Також надходили повідомлення про алергічні реакції. Тому пацієнтам, у яких розвинулися ознаки і симптоми ангіоневротичного набряку або алергічних реакцій з тяжким перебігом після застосування пірфенідону, слід негайно припинити лікування. Вести пацієнтів з ангіоневротичним набряком або алергічними реакціями з тяжким перебігом слід відповідно до стандартів медичної допомоги. Пірфенідон не можна призначати пацієнтам з ангіоневротичним набряком або реакціями гіперчутливості внаслідок застосування пірфенідону в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

Сонливість/запаморочення. Повідомлялося про сонливість у пацієнтів, які отримували лікування пірфенідоном. Тому пацієнти повинні знати, як вони реагують на пірфенідон, перш ніж вони будуть займатися діяльністю, що вимагає розумової активності або координації (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»). В клінічних дослідженнях у більшості пацієнтів виникали епізоди сонливості, які в більшості випадків зникали в середньому через 22 дні. Якщо сонливість не зменшується або навіть посилюється, може бути виправдана корекція дози або навіть припинення лікування пірфенідоном.

Стомлюваність. У пацієнтів, які отримували лікування пірфенідоном, спостерігалася стомлюваність. Тому пацієнти повинні знати, як вони реагують на лікарський засіб, перш ніж вони будуть займатися діяльністю, що вимагає розумової активності або координації (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).

Втрата маси тіла. У пацієнтів, які отримували лікування пірфенідоном, спостерігалася втрата маси тіла (див. розділ «Побічні реакції»). Лікарям слід контролювати масу тіла пацієнтів і у разі необхідності заохочувати пацієнтів до збільшення споживання калорій, якщо втрата маси тіла набуває клінічного значення.

Гіпонатріємія. Повідомлялося про гіпонатріємію у пацієнтів, які отримували пірфенідон (див. розділ «Особливості застосування»). Оскільки симптоми гіпонатріємії можуть бути ледь помітними та маскуватися супутніми захворюваннями, рекомендується регулярний моніторинг відповідних лабораторних параметрів, особливо за наявності таких ознак і симптомів, як нудота, головний біль або запаморочення.

Важлива інформація про допоміжні речовини . Лікарський засіб містить лактози моногідрат. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносністю галактози, недостатністю лактази або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Цей лікарський засіб містить 12 мг натрію в 1 таблетці. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрієвої дієти.

Утилізація невикористаного або простроченого препарату: надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Для утилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» за наявності такої.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Немає даних щодо застосування пірфенідону вагітним жінкам.

Як запобіжний захід, бажано уникати застосування лікарського засобу під час вагітності.Грудне годування. Невідомо, чи пірфенідон або його метаболіти виділяються в грудне молоко. Ризик для дитини, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, не може бути виключений. Рішення про припинення грудного вигодовування або припинення терапії препаратом слід приймати, беручи до уваги користь грудного вигодовування для дитини і користь лікування препаратом для матері.

Фертильність. У доклінічних дослідженнях не спостерігалося несприятливого впливу на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікарський засіб може спричинити сонливість та швидку стомлюваність, що може помірно вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами, тому пацієнти повинні проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з механізмами, якщо у них спостерігалися ці симптоми.

Спосіб застосування та дози.

Лікування пірфенідоном повинні розпочинати та контролювати лікарі, які мають досвід діагностики та лікування ідіопатичного фіброзу легенів.

Спосіб введення.

Лікарський засіб призначений для перорального застосування. Таблетки препарату слід ковтати цілими, запиваючи водою, і приймати з їжею, щоб зменшити ймовірність виникнення нудоти та сонливості (див. розділи «Побічні реакції», «Фармакокінетика»).

Дорослі.

На початку лікування дозу слід титрувати до рекомендованої добової дози 2400 мг/добу протягом 14 днів таким чином:

● 1-7 день: доза 200 мг (одна таблетка 200 мг), застосовується чотири рази на добу (800мг/добу).

● 8-14 день: доза 400 мг (дві таблетки по 200 мг), застосовується чотири рази на добу (1600мгна добу).

● Починаючи з 15 дня і надалі: доза 600 мг (три таблетки по 200 мг), застосовується чотири рази на добу (2400 мг/день). Рекомендована підтримувальна добова доза препарату становить 600 мг чотири рази на добу з їжею, в цілому 2400 мг/день.

Дози, що перевищують 2400 мг/добу, не рекомендуються жодному пацієнту (див. розділ «Передозування»). Пацієнтам, які пропустили лікування препаратом 14 днів поспіль або більше, слід знову розпочати лікування з початкового 2-тижневого режиму титрування до досягнення рекомендованої добової дози.

Корекція дози та інші фактори, які слід врахувати для безпечного застосування препарату Розлади з боку шлунково-кишкового тракту.

Пацієнтам, у яких спостерігалася непереносність лікування у зв’язку з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту, слід нагадати про необхідність прийому препарату разом з їжею. Якщо симптоми зберігаються, дозу пірфенідону можна зменшити до 1-2 таблеток (200‑400 мг) чотири рази на добу разом з їжею з подальшим підвищенням до рекомендованої добової дози залежно від переносності. Якщо симптоми зберігаються, пацієнтів слід проінструктувати про необхідність припинення лікування на один-два тижні з метою зникнення симптомів.

Реакція світлочутливості або висип.

Пацієнтам, у яких виникають реакції світлочутливості або висипання від легкого до тяжкого ступеня, слід нагадати про необхідність щоденного застосовування сонцезахисного крему та уникнення впливу сонця (див. розділ «Особливості застосування»). Доза пірфенідону може бути зменшена до 800 мг на день (200 мг чотири рази на день). Якщо висипання зберігається після 7 днів, прийом пірфенідону необхідно відмінити на 15 днів із подальшим підвищенням до рекомендованої добової дози таким же чином, як у період підвищення дози. Пацієнтів, у яких спостерігаються тяжкі реакції світлочутливості або висипання, слід проінструктувати щодо необхідності припинення лікування і звернення до лікаря за медичною допомогою (див. розділ «Особливості застосування»). Після того, як висипання зникне, можна повторно відновити лікування пірфенидоном з подальшим підвищенням дози до рекомендованої добової дози на розсуд лікаря.

Функція печінки.

У разі значного підвищення рівня аланін- та/або аспартатамінотрансферази (АЛТ/АСТ), з підвищенням рівня білірубіну або без нього, дозу пірфенідону слід відкоригувати або припинити лікування відповідно до рекомендацій, наведених у розділі «Особливості застосування».

Особливі групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.Пацієнтам віком від 65 років корекція дози не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки.Пацієнтам з легким чи помірним порушенням функції печінки (клас А і В за Чайлдом — П’ю) корекція дози не потрібна. Однак, оскільки у деяких пацієнтів з легким чи помірним порушенням функції печінки може спостерігатися підвищення рівня пірфенідону у плазмі крові, пірфенідон слід застосовувати з обережністю для цієї категорії пацієнтів. Терапіюпірфенідоном не слід застосовувати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки або термінальною стадією захворювання печінки (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування», «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок.Корекція дози не потрібна пацієнтам з легким порушенням функції нирок. Слід з обережністю застосовувати пірфенідон пацієнтам з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 30-50 мл/хв). Терапію пірфенідоном не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) або пацієнтам з термінальною стадією порушення функції нирок, які потребують діалізу (див. розділи «Протипоказання», «Фармакокінетика»).

Діти.Немає досвіду застосування пірфенідону дітям для лікування ідіопатичного легеневого фіброзу.

Передозування

Клінічний досвід щодо передозування обмежений. Здоровим добровольцям застосовували багаторазові добові дози пірфенідону до 4806 мг (6 капсул по 267 мг 3 рази на добу) протягом 12-денного періоду збільшення дози. Побічні реакції були легкого ступеня тяжкості, транзиторними і порівнянними з побічними реакціями, про які найбільш часто повідомлялося. У разі підозри на передозування слід надати підтримувальну медичну допомогу з моніторингом основних показників життєдіяльності і уважним спостереженням за клінічним станом пацієнта.

Побічні реакції

Короткий опис профілю безпеки.

Найбільш частими побічними реакціями під час клінічного дослідження із застосуванням пірфенідону у дозі 2403 мг/добу порівняно з плацебо були: нудота (32,4% проти 12,2%), висип (26,2% проти 7,7%), діарея (18,8% проти 14,4%), втома (18,5% проти 10,4%), диспепсія (16,1% проти 5,0%), анорексія (11,4% проти 3,5%), головний біль (10,1% проти 7,7%) та реакція світлочутливості (9,3% проти 1,1%).

Зведена таблиця побічних реакцій.

Безпека пірфенідону вивчалась у клінічних дослідженнях, до яких було залучено 1650здорових добровольців та пацієнтів. Більше 170 пацієнтів брали участь у відкритих дослідженнях тривалістю більше ніж 5 років, в тому числі тривалістю до 10 років.

У таблиці 1 наведені побічні реакції, що спостерігалися з частотою ≥2% у 623 пацієнтів, які отримували пірфенідон у рекомендованій дозі 2403 мг/добу, в трьох базових клінічних дослідженнях 3 фази. Побічні реакції, що спостерігалися в процесі постмаркетингового досвіду, також перелічені в таблиці нижче. Побічні реакції наведені за системами органів і за частотою: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥ 1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10000 і <1/1000), частота невідома (неможливо визначити з наявних даних). В кожній групі за частотою виникнення побічні реакції вказані у порядку зменшення серйозності.

Таблиця 1. Побічні реакції за системами органів та за частотою згідно з MedDRA [Медичний словник для регуляторної діяльності]

1 Визначено у ході постмаркетингового нагляду.

2 Під час постмаркетингового спостереження були виявлені випадки тяжкого ураження печінки, спричиненого прийомом лікарських засобів, у тому числі повідомлялося про летальний наслідок (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Цедає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 28 таблеток у блістері, по 9 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Нобел Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Квартал Санкаклар, пр. Ескі Акчакоджа, №299, 81100 м. Дюздже, Туреччина.