ЦИФЛОСІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦИФЛОСІН

(CIFLOSIN)

Склад:

100мл розчину містить 200мг ципрофлоксацину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, S-молочна кислота, динатрію едетат, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська формаРозчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Теоретична осмолярність 321мосмоль/л.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Бактерицидна дія ципрофлоксацину як антибактеріального засобу класу фторхінолонів зумовлена здатністю пригнічувати топоізомеразуІІ (ДНК-гіразу) та топоізомеразуIV. Обидва ферменти потрібні для бактеріальної реплікації, транскрипції, рекомбінації та репарації ДНК.

Фармакокінетика/фармакодинаміка

Ефективність переважно залежить від співвідношення між максимальною концентрацією в сироватці крові (Cmax) та мінімальною інгібуючою концентрацією (МІК) ципрофлоксацину для бактеріального патогену та від співвідношення між площею під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) та МІК.

Механізм резистентності

Резистентність до ципрофлоксацинуіnvitro може розвиватися поступово внаслідок мутації ДНК-гірази та топоізомерази IV. Ступінь перехресної резистентності між ципрофлоксацином та іншими фторхінолонами може бути різною. Поодинокі мутації зазвичай не призводять до клінічної резистентності, в той час як множинні мутації зазвичай призводять до клінічної резистентності до кількох або всіх діючих речовин даного класу. Непроникність бактеріальної оболонки та/або резистентність, пов’язана з активністю ефлюксного насосу, можуть по-різному впливати на ступінь чутливості до фторхінолонів. Це залежить від фізико-хімічних властивостей різних активних речовин усередині класу і спорідненості транспортних систем до кожної активної речовини. Всіinvitro механізми резистентності часто спостерігаються у клінічних ізолятів. Механізми резистентності, які інактивують інші антибактеріальні засоби, такі як зниження проникності бактеріальної оболонки (притаманноPseudomonas aeruginosa) та ефлюксні механізми, можуть впливати на чутливість до ципрофлоксацину.

Повідомлялося про розвиток плазмідної резистентності, кодованої qnr-геном.

Спектр антибактеріальної активності

Межові значення, що відділяють чутливі штами від штамів із середньою чутливістю, а останні — від резистентних штамів:

Рекомендації EUCAST

Поширеність набутої резистентності виділених видів може варіювати залежно від місцевості та часу, тому необхідна локальна інформація про резистентність, особливо при лікуванні важких інфекцій. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування лікарського засобу, принаймні щодо деяких видів інфекцій, є сумнівною.

Чутливість основних збудників до ципрофлоксацину (щодоStreptococcus див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика

Абсорбція

При внутрішньовенній інфузії ципрофлоксацину середня максимальна концентрація в сироватці крові досягається наприкінці інфузії. Для дози до 400 мг при внутрішньовенному застосуванні фармакокінетика ципрофлоксацину лінійна.

При порівнянні параметрів фармакокінетики внутрішньовенного введення 2рази на добу або 3рази на добу не було виявлено накопичення ципрофлоксацину або його метаболітів.

Внутрішньовенна інфузія 200мг ципрофлоксацину тривалістю 60хвилин та пероральне застосування 250мг ципрофлоксацину кожні 12годин характеризувалися еквівалентною AUC.

Внутрішньовенна інфузія 400мг ципрофлоксацину тривалістю 60хвилин кожні 12годин була біоеквівалентна пероральній дозі 500мг кожні 12годин згідно AUC.

Внутрішньовенна інфузія 400мг ципрофлоксацину тривалістю 60хвилин кожні 12годин показала Cmax аналогічну пероральній дозі 750мг.

Внутрішньовенна інфузія 400мг ципрофлоксацину тривалістю 60хвилин кожні 8годин еквівалентна до пероральному прийому 750мг кожні 12годин згідно AUC.

Розподіл

Зв’язування ципрофлоксацину з білками низьке (20-30%). Ципрофлоксацин знаходиться у плазмі крові переважно в неіонізованій формі і має значний об’єм розподілу у рівноважному стані, який становить 2-3л/кг маси тіла. Концентрація ципрофлоксацину досягає високого рівня у різних тканинах, наприклад у легенях (епітеліальна рідина, альвеолярні макрофаги, біоптати), синусах, вогнищах запалення (рідина кантаридних пухирів) та в сечостатевих органах (сеча, простата, ендометрій), де концентрація перевищує рівень у плазмі крові.

Метаболізм

Були зафіксовані низькі концентрації таких чотирьох метаболітів: дезетиленципрофлоксацину (M1), сульфоципрофлоксацину (М2), оксоципрофлоксацину (М3) та формілципрофлоксацину (M4). Метаболіти виявляютьinvitro антимікробну активність, але в меншій мірі, ніж вихідна речовина.

Ципрофлоксацин є відомим помірним інгібітором CYP4501A2.

Виведення

Ципрофлоксацин виводиться здебільшого у незміненому вигляді нирками і менше — через кишечник.

Нирковий кліренс становить 180-300мл/кг/год, а загальний кліренс — 480-600мл/кг/год. Ципрофлоксацин піддається клубочковій фільтрації та канальцевій секреції. Важке порушення функції нирок призводить до збільшення періоду напіввиведення ципрофлоксацину до 12годин.

Позанирковий кліренс ципрофлоксацину забезпечується переважно активною секрецією у кишечнику і метаболізмом. 1% дози виводиться з жовчю. Ципрофлоксацин присутній у жовчі у високих концентраціях.

Діти

Фармакокінетичні дані у дітей обмежені.

У дослідженні за участю дітей віком від 1року не спостерігалося вікової залежності Cmax і AUC. Не спостерігалося значного підвищення Cmax і AUC після багаторазового застосування (10мг/кг 3 рази на добу).

У 10дітей з важким сепсисом віком до 1року після одногодинної внутрішньовенної інфузії 10мг/кг Cmax становила 6,1мг/л (діапазон 4,6-8,3мг/л), в той час як у дітей віком від 1 до 5років Cmax становила 7,2мг/л (діапазон 4,7-11,8мг/л). Значення AUC у відповідних вікових групах складали 17,4мг*год/л (діапазон 11,8-32,0мг*год/л) та 16,5мг*год/л (діапазон 11,0-23,8мг*год/л).

Ці показники знаходяться в межах норми, яка була зафіксована у дорослих при терапевтичних дозах. Враховуючи фармакокінетичний аналіз педіатричних хворих з різними інфекціями, був розрахований період напіввиведення приблизно 4-5годин, а біодоступність суспензії для перорального застосування складає 50-80%.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані не виявляють ніяких особливих ризиків для людей на підставі звичайних досліджень гострої токсичності, токсичності повторних введень, канцерогенного потенціалу та репродуктивної токсичності.

Ципрофлоксацин, як і інші хінолони, фототоксичний у тварин при клінічно значущих рівнях впливу. Дані про фотомутагенність/фотоканцерогенність свідчать про слабкий фотомутагенний або фотоканцерогенний вплив ципрофлоксацинуinvitro та у дослідах на тваринах. Цей вплив був порівнянним з ефектом інших інгібіторів ДНК-гірази.

Вплив на суглоби

Як і інші інгібітори ДНК-гірази, ципрофлоксацин спричиняє пошкодження опорних суглобів у молодих тварин. Ступінь пошкодження хрящів залежить від віку, виду піддослідної тварини та дози; зменшення навантаження на суглоби зменшує пошкодження хрящів. Досліди на дорослих тваринах (щури, собаки) не виявили пошкоджень хрящів. У дослідженні на молодих собаках породи бігль після двотижневого лікування терапевтичними дозами ципрофлоксацин викликав важкі пошкодження суглобів, які виявлялися навіть через 5місяців.

Клінічні характеристики

Показання.

Ципрофлоксацин показаний для лікування нижчезазначених інфекцій (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»). До початку лікування слід приділити особливу увагу наявній інформації щодо резистентності до ципрофлоксацину. Слід врахувати офіційні рекомендації щодо належного застосування антибактеріальних засобів.

Дорослі

•   Інфекції нижніх дихальних шляхів, спричинені грамнегативними бактеріями:

−   загострення хронічного обструктивного захворювання легень. При загостренні хронічного обструктивного захворювання легень ципрофлоксацин слід застосовувати лише тоді, коли застосування інших антибактеріальних засобів, які зазвичай рекомендуються для лікування цих інфекцій, вважається недоцільним;

−   бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі або бронхоектазах;

−   негоспітальна пневмонія.

•   Хронічний гнійний середній отит.

•   Загострення хронічного синуситу, особливо якщо він викликаний грамнегативними бактеріями.

•   Інфекції сечовивідних шляхів:

−   гострий пієлонефрит;

−   ускладнені інфекції сечовивідних шляхів;

−   бактеріальний простатит.

•   Інфекції статевих шляхів:

−   епідидимоорхіт, включаючи випадки, викликані чутливимиNeisseria gonorrhoeae;

−   запальні захворювання органів малого таза, включаючи випадки, викликані чутливимиNeisseria gonorrhoeae

•   Інфекції шлунково-кишкового тракту (наприклад, діарея мандрівників).

•   Внутрішньочеревні інфекції.

•   Інфекції шкіри та м’яких тканин, викликані грамнегативними бактеріями.

•   Злоякісний зовнішній отит.

•   Інфекції кісток і суглобів.

•   Легенева форма сибірської виразки (постконтактна профілактика і лікування).

Ципрофлоксацин може застосовуватися для лікування пацієнтів з нейтропенією та лихоманкою, якщо є підозра, що лихоманка викликана бактеріальною інфекцією.

Діти

•   Бронхолегеневі інфекції у пацієнтів з муковісцидозом, викликаніPseudomonas aeruginosa

•   Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та гострий пієлонефрит.

•   Легенева форма сибірської виразки (постконтактна профілактика і лікування).

Ципрофлоксацин також можна застосовувати для лікування важких інфекцій у дітей, коли це вважається необхідним. Лікування повинен розпочинати лише лікар, який має досвід лікування муковісцидозу та важких інфекцій у дітей (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).

Протипоказання.

•   Підвищена чутливість до діючої речовини, інших хінолонів або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

•   Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на ципрофлоксацин

Препарати, які подовжують інтервал QT

Ципрофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT (наприклад, антиаритмічні засоби класу IA і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики) (див. розділ «Особливості застосування»).

Пробенецид

Пробенецид перешкоджає нирковій секреції ципрофлоксацину. Одночасне застосування пробенециду та ципрофлоксацину підвищує концентрацію ципрофлоксацину в сироватці крові.

Вплив ципрофлоксацину на інші лікарські засоби

Тизанідин

Тизанідин не можна застосовувати одночасно з ципрофлоксацином (див. розділ «Протипоказання»). У клінічному дослідженні на здорових добровольцях при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину спостерігалося збільшення концентрації тизанідину в сироватці крові (збільшення Сmax: у 7разів, діапазон: у 4-21раз; збільшення AUC: у 10разів, діапазон: у 6-24рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні реакції.

Метотрексат

Одночасне застосування ципрофлоксацину може пригнічувати нирковий канальцевий транспорт метотрексату, що призводить до підвищення концентрації метотрексату в плазмі крові і може збільшити ризик розвитку пов’язаних з метотрексатом токсичних реакцій. Одночасне застосування не рекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та теофіліну може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну в сироватці крові. Це може призвести до пов’язаних з теофіліном побічних реакцій, які у поодиноких випадках можуть загрожувати життю або бути летальними. При одночасному застосуванні слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та знижувати його дозу за необхідності (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та кофеїну або пентоксифіліну (окспентифіліну) повідомлялося про підвищення концентрації цих похідних ксантину в сироватці крові.

Фенітоїн

Одночасне застосування ципрофлоксацину і фенітоїну може призвести до підвищення або зниження концентрації фенітоїну в сироватці крові, тому рекомендується контролювати рівень препарату.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалось транзиторне підвищення рівня креатиніну в сироватці крові. Тому необхідно регулярно (2рази на тиждень) контролювати рівень креатиніну в сироватці крові у таких пацієнтів.

Антагоністи вітаміну К

Одночасне застосування ципрофлоксацину з антагоністом вітаміну K може посилювати його антикоагулянтну дію. Ступінь ризику може варіювати в залежності від виду інфекції, віку і загального стану пацієнта, тому складно точно оцінити вплив ципрофлоксацину на збільшення показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Необхідно регулярно контролювати МНВ у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин, аценокумарол, фенпрокумон, флуіндіон) під час та невдовзі після закінчення лікування ципрофлоксацином.

Дулоксетин

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосування дулоксетину із сильними інгібіторами CYP4501A2, такими як флувоксамін, може призвести до збільшення AUC і Cmax дулоксетину. Хоча клінічні дані про можливу взаємодію з ципрофлоксацином відсутні, при одночасному застосуванні можна очікувати аналогічні ефекти (див. розділ «Особливості застосування»).

Ропінірол

У клінічному дослідженні було показано, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, інгібітором CYP4501A2помірної дії, призводить до підвищення Сmax ропініролу на 60%, а AUC — на 84%. Рекомендується контролювати і коригувати відповідним чином дозу ропініролу під час та невдовзі після закінчення лікування ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Відомо, що у здорових осіб одночасне застосування лідокаїнвмісних препаратів з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP4501A2, знижує кліренс внутрішньовенного лідокаїну на 22%. Незважаючи на нормальну переносимість лідокаїну, можлива взаємодія при одночасному застосуванні з ципрофлоксацином, що асоціюється з побічними реакціями.

Клозапін

Одночасне застосування 250мг ципрофлоксацину з клозапіном впродовж 7днів підвищувало сироваткову концентрацію клозапіну на 29% і N-десметилклозапіну на 31%. Рекомендується клінічний контроль та відповідна корекція дози клозапіну під час та невдовзі після закінчення лікування ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл

Cmax і AUC силденафілу зросли приблизно у 2 рази у здорових добровольців після одночасного перорального застосування 50мг силденафілу та 500мг ципрофлоксацину. Тому слід обережно призначати ципрофлоксацин одночасно із силденафілом та ретельно зважувати користь і ризики.

Агомелатин

Клінічні дослідження показали, що флувоксамін, сильний інгібітор CYP4501A2, значно інгібує метаболізм агомелатину. Це призводить до 60-кратного збільшення експозиції агомелатину. Хоча немає клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, помірним інгібітором CYP4501A2, можна очікувати аналогічних ефектів при одночасному застосуванні (див. розділ «Особливості застосування»).

Золпідем

Одночасне застосування ципрофлоксацину та золпідему може призвести до підвищення рівня золпідему в крові. Тому їх одночасне застосування не рекомендується.

Особливі заходи безпеки

Розчин ципрофлоксацину для інфузій сумісний з розчином Рінгера, розчином Рінгера лактату, 0,9% розчином натрію хлориду, з 5% і 10% розчином глюкози, а також з 5% і 10% розчином фруктози. Якщо розчин ципрофлоксацину змішується з іншими сумісними розчинами для інфузій, то з мікробіологічних міркувань та з міркувань світлочутливості отриманий розчин потрібно застосувати відразу після приготування.

Оскільки розчин для інфузій чутливий до світла, пляшку потрібно виймати з упаковки безпосередньо перед використанням. При денному світлі повна ефективність розчину гарантується протягом 3 діб.

Тільки для одноразового застосування.

При низьких температурах може випадати осад, який розчиняється при кімнатній температурі (15-25°C).

Для зручності використання пробку потрібно проколоти у ділянці центрального кільця. Прокол ззовні центрального кільця може пошкодити пробку.

Невикористаний розчин слід утилізувати.

Особливості застосування

Слід уникати застосування ципрофлоксацину пацієнтам, які в минулому мали серйозні побічні реакції при застосуванні хінолонів або фторхінолонів (див. розділ «Побічні реакції»). Лікування таких пацієнтів ципрофлоксацином слід починати лише за відсутності альтернативної терапії та після ретельної оцінки користі/ризиків (див. розділ «Протипоказання»).

Важкі інфекції та змішані інфекції, спричинені грампозитивними або анаеробними збудниками

Ципрофлоксацин як монотерапію не застосовують для лікування важких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними або анаеробними збудниками. В таких випадках ципрофлоксацин потрібно комбінувати з іншими відповідними антибактеріальними засобами.

Стрептококові інфекції (включно зStreptococcus pneumoniae)

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування стрептококових інфекцій через недостатню ефективність.

Інфекції статевих шляхів

Епідидимоорхіт та запальні захворювання органів малого таза можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів штамамиNeisseria gonorrhoeae. Тому при емпіричному лікуванні епідидимоорхіту та запальних захворювань органів малого таза ципрофлоксацин слід застосовувати тільки у комбінації з іншим відповідними антибіотиками (наприклад, з цефалоспоринами), за винятком ситуацій, коли резистентність штамівNeisseria gonorrhoeae до ципрофлоксацину може бути виключена. Якщо через 3дні не настає клінічне покращення, терапію слід переглянути.

Інфекції сечовивідних шляхів

У країнах Європейського Союзу спостерігається різна резистентність до фторхінолонів з бокуEscherichia coli, найпоширенішого збудника інфекцій сечовивідних шляхів. Під час призначення терапії слід враховувати місцеву поширеність резистентностіEscherichia coli до фторхінолонів.

Внутрішньочеревні інфекції

Дані щодо ефективності ципрофлоксацину при лікуванні післяопераційних внутрішньочеревних інфекцій обмежені.

Діарея мандрівників

При виборі ципрофлоксацину слід врахувати інформацію про резистентність до ципрофлоксацину відповідних збудників у відвіданих країнах.

Інфекції кісток та суглобів

Ципрофлоксацин слід застосовувати в комбінації з іншими антимікробними засобами відповідно до результатів мікробіологічного дослідження.

Легенева форма сибірської виразки

Рекомендації щодо застосування у людей базуються на даних визначення чутливостіinvitro, дослідах на тваринах та на обмежених даних застосування у людей. Лікар повинен діяти відповідно до національних та/або міжнародних протоколів лікування сибірської виразки.

Діти

При застосуванні ципрофлоксацину дітям слід дотримуватись офіційних рекомендацій. Починати лікування ципрофлоксацином може тільки лікар з досвідом лікування муковісцидозу і важких інфекцій у дітей. Досліди на тваринах показали, що ципрофлоксацин спричиняє артропатію опорних суглобів у незрілих тварин. У клінічному дослідженні застосування ципрофлоксацину дітям зростання частоти випадків артропатії, пов’язаної із застосуванням препарату, було статистично незначущим. Через можливий небажаний вплив на суглоби та/чи навколосуглобові тканини ципрофлоксацин дітям слід застосовувати лише після ретельної оцінки користі/ризиків (див. розділ «Побічні реакції»).

Бронхолегеневі інфекції при муковісцидозі

У клінічні дослідження було включено дітей віком 5-17років. Більш обмежений досвід лікування дітей віком від 1 до 5років.

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит

Лікування інфекцій сечовивідних шляхів ципрофлоксацином слід розглядати лише у випадках, коли інше лікування неможливе, і обґрунтувати результатами мікробіологічних досліджень.

У клінічних дослідженнях брали участь діти віком 1-17років.

Інші специфічні важкі інфекції

У випадку інших специфічних важких інфекцій ципрофлоксацин застосовується відповідно до офіційних рекомендацій або після ретельної оцінки користі/ризиків при неможливості застосування іншого лікування, або за неефективності звичайної терапії, а також коли застосування ципрофлоксацину ґрунтується на результатах мікробіологічних досліджень.

Застосування ципрофлоксацину при специфічних важких інфекціях, окрім згаданих вище, не оцінювали під час клінічних досліджень, а клінічний досвід обмежений. Отже, до лікування пацієнтів із такими інфекціями рекомендується підходити з обережністю.

Гіперчутливість

Гіперчутливість та алергічні реакції, включаючи анафілактичні та анафілактоїдні реакції, можуть виникати вже після першого застосування препарату (див. розділ «Побічні реакції») та представляти загрозу для життя. У такому разі застосування ципрофлоксацину необхідно припинити та провести належне медикаментозне лікування.

Тривалі, інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомлялося про тривалі (протягом декількох місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні (іноді на декілька відразу) системи організму, зокрема на опорно-рухову, нервову системи, психіку та органи чуття. Після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції слід негайно припинити застосування ципрофлоксацину та звернутися за консультацією до лікаря.

Тендиніт та розрив сухожилля

Взагалі ципрофлоксацин не можна застосовувати пацієнтам із захворюваннями або пошкодженнями сухожиль, пов’язаними із застосуванням хінолонів в анамнезі. Проте у дуже рідкісних випадках після мікробіологічного дослідження збудника та ретельної оцінки користі/ризиків ципрофлоксацин може бути призначений цим пацієнтам для лікування деяких важких інфекцій, зокрема у випадку неефективності стандартної терапії або резистентності бактерій, коли мікробіологічні дані виправдовують застосування ципрофлоксацину.

Тендиніт і розрив сухожилля (зокрема ахіллового), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомлялося, навіть впродовж декількох місяців після припинення лікування. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантованими органами та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Таким чином, слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів. При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування препаратом необхідно припинити і розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену кінцівку потрібно лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). Кортикостероїди не слід застосовувати у разі виникнення ознак тендинопатії.

Пацієнти зміастенією гравіс

Застосовувати ципрофлоксацин пацієнтам зміастенією гравіс потрібно з обережністю через можливе загострення симптоматики (див. розділ «Побічні реакції»).

Аневризма або розшарування аорти, регургітація/недостатність клапанів серця

Епідеміологічні дослідження свідчать про підвищений ризик аневризми та розшарування аорти, особливо у літніх людей, та регургітації аортального і мітрального клапанів після прийому фторхінолонів. Повідомлялося про випадки аневризми та розшарування аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»). Отже, фторхінолони слід застосовувати тільки після ретельної оцінки користі/ризику та після розгляду інших варіантів лікування пацієнтів з сімейним анамнезом аневризми чи вродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми аорти, розшарування аорти, захворюванням серцевого клапана, або за наявності схильності та інших факторів ризику:

–при аневризмі аорти, розшаруванні аорти, регургітації/недостатності клапанів серця (наприклад, порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфана, синдром Елерса-Данлоса, синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертензія, ревматоїдний артрит);

–при аневризмі та розшаруванні аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу, гігантоклітинний артеріїт, відомий атеросклероз, синдром Шегрена);

–при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит).

Ризик аневризми або розшарування аорти та її розриву може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно приймають системні кортикостероїди.

У разі виникнення раптового болю в животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря невідкладної допомоги.

Пацієнтам слід рекомендувати негайно звернутися за медичною допомогою у разі виникнення гострої задишки, раптового серцебиття або розвитку набряку живота чи нижніх кінцівок.

Порушення зору

У випадку порушення зору чи виникнення інших порушень з боку очей потрібно терміново звернутися до офтальмолога.

Фотосенсибілізація

Відомо, що ципрофлоксацин викликає фотосенсибілізацію. Пацієнтам рекомендується уникати прямого сонячного світла та ультрафіолетового опромінення під час лікування ципрофлоксацином (див. розділ «Побічні реакції»).

Судоми

Відомо, що ципрофлоксацин, як і інші хінолони, може викликати судоми або знижувати поріг судомної готовності. Повідомлялося про випадки епілептичного статусу. Отже, ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із розладами ЦНС, які можуть бути схильні до судом. При виникненні судом прийом ципрофлоксацину слід негайно припинити (див. розділ «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

У пацієнтів, які приймали хінолони або фторхінолони, повідомлялось про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії, що призводить до парестезії, гіпестезії, дизестезії або слабкості. У разі виникнення симптомів нейропатії, таких як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, пацієнтам, які застосовують ципрофлоксацин, необхідно проінформувати свого лікаря, аби запобігти потенційно необоротному стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Психотичні реакції

Навіть після першого прийому ципрофлоксацину можуть виникнути психотичні реакції. У рідкісних випадках депресія або психоз можуть супроводжуватися суїцидальними ідеями/думками, які можуть призвести до самогубства або до його спроб. У цих випадках застосування ципрофлоксацину слід негайно припинити.

Серцеві розлади

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, пацієнтам із відомими факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

–вроджений синдром подовженого інтервалу QT;

–супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класів IA та III, трициклічні антидепресанти, макроліди, нейролептики);

–нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

–захворювання серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку та жінки більш чутливі до препаратів, що подовжують інтервал QT. Тому слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи ципрофлоксацин, цим групам пацієнтів (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Дисглікемія

Як і у випадку з іншими хінолонами, повідомлялося про порушення рівня глюкози у крові, включаючи як гіпоглікемію, так і гіперглікемію (див. розділ «Побічні реакції»), зазвичай у пацієнтів літнього віку, хворих на цукровий діабет, які одночасно приймали пероральні гіпоглікемічні засоби (наприклад, глібенкламід) або інсулін. Зафіксовано випадки гіпоглікемічної коми. Рекомендується ретельний контроль рівня глюкози в крові у хворих на діабет.

Шлунково-кишковий тракт

Виникнення важкої і стійкої діареї під час або після лікування (навіть через кілька тижнів після лікування) може вказувати на псевдомембранозний коліт (загрожує життю, може призвести до летального наслідку), який вимагає невідкладного лікування (див. розділ «Побічні реакції»). У таких випадках необхідно припинити застосування ципрофлоксацину і розпочати відповідне лікування. У цій ситуації протипоказані лікарські засоби, що пригнічують перистальтику.

Нирки та сечовивідні шляхи

Повідомлялось про кристалурію під час застосування ципрофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти, які застосовують ципрофлоксацин, повинні отримувати достатню кількість рідини та уникати надмірної лужності сечі.

Порушення функції нирок

Оскільки ципрофлоксацин виводиться нирками переважно в незміненому вигляді, у пацієнтів з порушеннями функції нирок необхідно проводити корекцію дози, як зазначено у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб уникнути підвищення частоти побічних реакцій внаслідок кумуляції ципрофлоксацину.

Гепатобіліарна система

При застосуванні ципрофлоксацину повідомлялося про випадки некрозу печінки і розвиток небезпечної для життя печінкової недостатності (див. розділ «Побічні реакції»). У разі появи будь-яких ознак і симптомів захворювання печінки (анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж або напруженість живота) лікування слід припинити.

Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Повідомлялося про гемолітичні реакції при застосуванні ципрофлоксацину у пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Слід уникати застосування ципрофлоксацину цим пацієнтам, окрім випадків, коли очікувана користь переважає потенційний ризик. У такому разі потрібно спостерігати за можливою появою гемолізу.

Резистентність

Під час або після курсу лікування ципрофлоксацином можуть бути виділені резистентні до ципрофлоксацину збудники як при клінічно визначеній суперінфекції, так і без неї. Існує ризик відбору резистентних до ципрофлоксацину збудників під час тривалих курсів лікування та/або при нозокоміальних інфекціях та/або інфекціях, спричинених видамиStaphylococcus і Pseudomonas

Цитохром Р450

Ципрофлоксацин пригнічує CYP 1A2, тому може спричинити підвищення сироваткової концентрації одночасно застосованих речовин, які метаболізуються цією ферментною системою (наприклад, теофілін, клозапін, оланзапін, ропінірол, тизанідин, дулоксетин, агомелатин). Тому за пацієнтами, які застосовують ці речовини одночасно з ципрофлоксацином, слід уважно спостерігати щодо можливого виникнення клінічних ознак передозування. Також може виникнути необхідність у визначенні сироваткових концентрацій (наприклад, теофіліну) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане.

Метотрексат

Одночасне застосування ципрофлоксацину і метотрексату не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Вплив на результати лабораторних досліджень

Активність ципрофлоксацинуinvitro щодоMycobacterium tuberculosis може призвести до хибнонегативних результатів аналізу посіву у пацієнтів, які в даний час приймають ципрофлоксацин.

Реакції в місці введення

Повідомлялось про подразнення вен при внутрішньовенному введенні ципрофлоксацину. Такі реакції частіше спостерігаються у випадках, коли інфузія триває 30хвилин або менше. Вони можуть проявлятись як місцеві шкірні реакції, які швидко зникають після завершення інфузії. Повторне внутрішньовенне застосування протипоказане лише в тих випадках, коли такі реакції повторюються або погіршуються.

Вміст натрію

Цей лікарський засіб містить 15,43ммоль (або 354,7мг) натрію в 100мл. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані щодо застосування ципрофлоксацину вагітним свідчать про відсутність розвитку вад або фето-/неонатальної токсичності. Досліди на тваринах не виявили прямого або непрямого токсичного впливу на репродуктивну функцію. У молодих і пренатальних тварин, що зазнали впливу хінолонів, спостерігався вплив на незрілу хрящову тканину. Тому не можна виключити імовірність того, що препарат може бути шкідливим для суглобових хрящів новонародженого/плода (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Тому краще уникати застосування ципрофлоксацину під час вагітності.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобових хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через неврологічні ефекти ципрофлоксацин може впливати на швидкість реакції, тому здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами може бути порушена.

Спосіб застосування та дози.

Доза залежить від показань, важкості та місця інфекції, чутливості збудників до ципрофлоксацину, функції нирок пацієнта та маси тіла у випадку дітей.

Тривалість лікування залежить від важкості захворювання, а також від клінічної та бактеріологічної картини.

За наявності клінічних показань та відповідної думки лікаря, початкове внутрішньовенне введення можна замінити застосуванням таблеток чи суспензії. Такий перехід з внутрішньовенного на пероральне лікування потрібно здійснити якомога раніше. У важких випадках або якщо пацієнт не в змозі приймати таблетки (наприклад, у випадку ентерального харчування), доцільно застосовувати внутрішньовенне лікування, доки не буде можливості перейти на пероральне застосування ципрофлоксацину.

Лікування інфекцій, викликаних деякими збудниками (наприклад,Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacterабо стафілококи), може вимагати застосування більш високих доз ципрофлоксацину та одночасного застосування інших відповідних антибактеріальних засобів.

Лікування деяких інфекцій (наприклад, запальні захворювання органів малого таза, внутрішньочеревні інфекції, інфекції у пацієнтів з нейтропенією та інфекції кісток та суглобів), залежно від збудника, може потребувати додаткового застосування інших протимікробних засобів.

Дорослі

Діти

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку повинні отримувати дозу, обрану відповідно до ступеня важкості інфекції та кліренсу креатиніну.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю

Рекомендовані початкові та підтримуючі дози для пацієнтів з порушеннями функції нирок:

Для пацієнтів з порушеннями функції печінки немає потреби у корекції дози.

Дози для дітей з порушеннями функції нирок та/або печінки не досліджувались.

Спосіб введення

Лікарський засіб потрібно візуально перевірити перед застосуванням. Не використовувати мутний інфузійний розчин.

Ципрофлоксацин слід вводити шляхом внутрішньовенної інфузії. Для дітей тривалість інфузії становить 60хвилин.

Для дорослих тривалість інфузії становить 60хвилин для 400мг препарату та 30хвилин для 200мг препарату Цифлосін. Повільне введення у велику вену зменшує можливий дискомфорт пацієнта і знижує ризик подразнення вен.

Розчин для інфузій можна вводити як окремо, так і після попереднього змішування з іншими сумісними інфузійними розчинами (див. розділ «Особливі заходи безпеки»).

Діти.

Через можливий небажаний вплив на суглоби та навколосуглобові тканини ципрофлоксацин дітям слід застосовувати лише після ретельної оцінки користі/ризиків (див. розділ «Особливості застосування»). Ципрофлоксацин не рекомендується застосовувати дітям для лікування інших інфекційних захворювань, окрім зазначених у розділі «Показання», як вказано в розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

Повідомлялося, що передозування 12г препарату призводить до помірних симптомів токсичності. Повідомлялося, що гостре передозування 16г препарату викликає гостру ниркову недостатність.

Симптоми передозування включали запаморочення, тремор, головний біль, підвищену втомлюваність, судоми, галюцинації, сплутаність свідомості, дискомфорт у животі, порушення функції нирок та печінки, а також кристалурію та гематурію. Зафіксовано також зворотну ниркову токсичність.

Окрім звичайних невідкладних заходів, як промивання шлунка та прийом активованого вугілля, рекомендується контролювати функцію нирок, у тому числі рН сечі та, за необхідності, підвищення її кислотності для попередження кристалурії. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини. Антациди, що містять кальцій або магній, теоретично можуть знижувати всмоктування ципрофлоксацину при передозуванні. Тільки невелика кількість ципрофлоксацину (<10%) виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу.

У випадку передозування слід проводити симптоматичне лікування. Через можливе подовження інтервалу QT необхідно проводити моніторинг ЕКГ.

Побічні реакції.

Найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції, як нудота, діарея, блювання, тимчасове підвищення рівня трансаміназ, висип та реакції в місці введення.

Дані про побічні реакції, отримані у клінічних дослідженнях та під час постмаркетингового моніторингу ципрофлоксацину (пероральна, внутрішньовенна та послідовна терапія), наведені нижче відповідно до частоти їх виникнення. Аналіз частоти враховує дані перорального та внутрішньовенного застосування ципрофлоксацину.

Частота визначена таким чином: часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна оцінити за наявними даними).

Інфекції та інвазії.Нечасто: грибкові суперінфекції.

З боку системи крові та лімфатичної системи.Нечасто: еозинофілія. Рідко: лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз. Дуже рідко: гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (небезпечна для життя), пригнічення функції кісткового мозку (небезпечне для життя).

З боку імунної системи.Рідко: алергічні реакції, алергічний/ангіоневротичний набряк. Дуже рідко: анафілактичні реакції, анафілактичний шок (небезпечний для життя) (див. розділ «Особливості застосування»), реакції, подібні до сироваткової хвороби.

З боку метаболізму та харчування. Нечасто: зниження апетиту. Рідко: гіперглікемія, гіпоглікемія (див. розділ «Особливості застосування»). Частота невідома: гіпоглікемічна кома (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку психіки*.Нечасто: психомоторна гіперактивність/тривожність. Рідко: сплутаність свідомості і дезорієнтація, стривоженість, патологічні сновидіння, депресія (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»), галюцинації. Дуже рідко: психотичні реакції (з можливими суїцидальними ідеями/думками або спроби/вчинення самогубства) (див. розділ «Особливості застосування»). Частота невідома: манії, включно з гіпоманією.

З боку нервової системи*.Нечасто: головний біль, головокружіння, розлади сну, порушення смаку. Рідко: парестезія та дизестезія, гіпестезія, тремор, судоми (включаючи епілептичний статус, див. розділ «Особливості застосування»), запаморочення. Дуже рідко: мігрень, порушення координації, порушення ходи, порушення нюху, внутрішньочерепна гіпертензія. Частота невідома: периферична нейропатія та полінейропатія (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору*.Рідко: порушення зору (наприклад, диплопія). Дуже рідко: порушення кольорового сприйняття.

З боку органів слуху та лабіринту*. Рідко: дзвін у вухах, втрата/порушення слуху.

З боку серця**.Рідко: тахікардія. Частота невідома: шлуночкова аритмія, піруетна тахікардія (переважно у пацієнтів із факторами ризику щодо подовження інтервалу QT), подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування» та «Передозування»).

З боку судинної системи**.Рідко: вазодилатація, гіпотензія, непритомність. Дуже рідко: васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння.Рідко: диспное (включаючи астматичні стани).

З боку шлунково-кишкового тракту.Часто: нудота, діарея. Нечасто: блювання, біль у ділянці шлунково-кишкового тракту, абдомінальний біль, диспепсія, метеоризм. Рідко: псевдомембранозний коліт (дуже рідко з можливим летальним наслідком) (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко: панкреатит.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів.Нечасто: підвищення рівня трансаміназ та білірубіну. Рідко: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, гепатит. Дуже рідко: некроз печінки (дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку ендокринної системи. Частота невідома: синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (синдром Пархона).

З боку шкіри та підшкірної клітковини.Нечасто: висип, свербіж, кропив’янка. Рідко: фотосенсибілізація (див. розділ «Особливості застосування»). Дуже рідко: петехії, мультиформна еритема, вузлувата еритема, синдром Стівенса-Джонсона (потенційно небезпечний для життя), токсичний епідермальний некроліз (потенційно небезпечний для життя). Частота невідома: гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини*.Нечасто: скелетно-м’язовий біль (наприклад, біль у кінцівках, спині, грудній клітці), артралгія. Рідко: міалгія, артрит, підвищення м’язового тонусу, судоми. Дуже рідко: м’язова слабкість, тендиніт, розриви сухожилля (переважно ахіллових) (див. розділ «Особливості застосування»), загострення симптомів міастенії гравіс (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи.Нечасто: порушення функції нирок. Рідко: ниркова недостатність, гематурія, кристалурія (див. розділ «Особливості застосування»), тубулоінтерстиціальний нефрит.

Загальні розлади та реакції в місці введення*.Часто: реакції в місці ін’єкції та інфузії (лише при внутрішньовенному введенні). Нечасто: астенія, гарячка. Рідко: набряки, підвищена пітливість (гіпергідроз).

Дослідження.Нечасто: підвищення рівня лужної фосфатази крові. Рідко: підвищення амілази. Частота невідома: підвищення МНВ (у пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну K).

*У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику, повідомлялося про тривалі (протягом місяців або років), інвалідизуючі та потенційно необоротні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька відразу, системи органів та органи чуття (у тому числі реакції, такі як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, парестезії, пов’язані з нейропатією, депресія, втома, порушення пам’яті, порушення сну, порушення слуху, зору, смаку та нюху) (див. розділ «Особливості застосування»).

**Повідомлялося про випадки аневризми або розшарування аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), і випадки регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Особливості застосування»).

Нижчезазначені побічні реакції мають більш високу частоту у пацієнтів, які отримують внутрішньовенне або послідовне (внутрішньовенне, а потім пероральне) лікування.

Часто: блювання, тимчасове підвищення рівня трансаміназ, висип.

Нечасто: тромбоцитопенія, тромбоцитоз, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії та дизестезії, судоми, запаморочення, порушення зору, втрата слуху, тахікардія, вазодилатація, артеріальна гіпотензія, тимчасові порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, ниркова недостатність, набряки.

Рідко: панцитопенія, пригнічення кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля.

Діти

Зазначена вище частота артропатії (артралгія, артрит) ґрунтується на даних, отриманих у дослідженнях на дорослих. У дітей артропатія, як повідомляється, зустрічається частіше (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про можливі побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу мають важливе значення. Це дозволяє постійно контролювати баланс користі та ризику застосування лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрілі побічні реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності. 3роки.

Умови зберігання.Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C у недоступному для дітей місці. Не охолоджувати. Не заморожувати.

Несумісність.

Лікарський засіб не можна застосовувати одночасно з іншими лікарськими засобами, за винятком вказаних у розділі «Особливі заходи безпеки».

Розчини для інфузій, якщо сумісність з іншими розчинами або лікарськими засобами не підтверджена, потрібно вводити окремо. Візуальними ознаками несумісності є, наприклад, випадання осаду, помутніння, зміна кольору. Лікарський засіб несумісний зі всіма розчинами для інфузій або лікарськими засобами, які при рН розчину ципрофлоксацину нестабільні фізично чи хімічно (наприклад, пеніцилін, розчини гепарину), особливо при комбінації з лужними розчинами (рН розчину ципрофлоксацину 3,9-4,5).

Упаковка.По 100мл у пляшці, по 1пляшці у пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.Приватне акціонерне товариство «Інфузія».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 23219, Вінницька обл., Вінницький р-н, с. Вінницькі Хутори, вул.Немирівське шосе, б.84А.