ОРАДРО

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОРАДРО

( ORADRO)

Склад:

діюча речовина:кларитроміцин;

1 флакон містить кларитроміцину 500 мг;

допоміжні речовини: кислота лактобіонова, натрію гідроксид.

Розчинник:

1 ампула (10 мл) розчинника містить воду для ін’єкцій (10 мл).

Лікарська формаЛіофілізат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

Ліофілізат - ліофілізований порошок білого або майже білого кольору.

Розчинник - безбарвний прозорий розчин.

Готовий (відновлений) розчин - злегка опалесцентний безбарвний розчин.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Кларитроміцин.

Код АТС  J01F A09.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Кларитроміцин - напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Виявляє високу ефективністьin vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, у тому числі госпітальних штамів. Мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай у 2 рази нижчі за МПК еритроміцину.

Кларитроміцинin vitro високоефективний протиLegionella pneumophila іMycoplasma pneumonie. Діє бактерицидно щодоHelicobacter pylori (H. pylori), активність кларитроміцину при нейтральному pH є вищою, ніж при кислому pH. Даніin vitro таin vivo свідчать про високу ефективність кларитроміцину щодо клінічно значущих штамів мікобактерій. Дослідженняin vitro показали, що штамиEnterobacteriaceae іPseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не продукують лактозу, не чутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин активнийin vitroі в клінічній практиці щодо більшості штамів таких мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:Staphylococcus aureus,Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhаlis, Neisseria gonorrhоeae,Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми:Mycoplasma pneumonia e,Chlamydia pneumonia e (TWAR).

Мікобактерії:Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae,Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC),які включаютьMycobacterium avium, Mycobacterium intracellulare.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість метицилін- та оксацилінрезистентних штамів стафілококів не чутливі до кларитроміцину.

Helicobacter : H. р ylori.

Кларитроміцин активнийin vitroщодо більшості штамів таких мікроорганізмів, однак клінічна ефективність та безпека його застосування не встановлені

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:Streptococcus agalactiae, Streptococci (групи C,F,G), Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:Bordetella pertussis, Pasteurella multocida.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:Clostridium perfringens,Peptococcus niger,Propionibacterium acnes .

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:Bacteriodes melaninogenicus .

Спірохети:Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Кампілобактерії:Campylobacter jejuni.

Кларитроміцин чинить бактерицидну дію проти кількох штамів бактерій:Haemophilus influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae,Moraxella (Branhamella) catarrhalis,Neisseria gonorrhoeae, H. pyloriта Campylobacter spp

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-гідроксикларитроміцин (14-ОН-кларитроміцин). Для більшості мікроорганізмів мікробіологічна активність метаболіту дорівнює або у 1-2 рази слабша за материнську субстанцію, за виняткомHaemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту у 2рази вища. В умовахin vitroтаin vivoматеринська субстанція і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект протиHaemophilus influenzae,залежно від штаму мікроорганізму.

Тести на чутливість

Кількісні методи, що вимагають вимірювання діаметра ділянки, дають найточнішу оцінку чутливості бактерій до протимікробних препаратів. В одній із рекомендованих процедур для тестування чутливості використовують диски, імпрегновані 15 мкг кларитроміцину (дифузійний тест Кірбі-Бауера); при інтерпретації співвідносять діаметр ділянки пригнічення для цього диска зі значеннями МПК для кларитроміцину. МПК визначається методом розведення в бульйоні або агарі.

При проведенні цих процедур висновок лабораторії «чутливість» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, відповість на терапію. Висновок «резистентний» вказує на те, що інфікуючий мікроорганізм, найімовірніше, не відповість на терапію. Висновок «проміжна чутливість» говорить про те, що терапевтичний ефект даного препарату може бути сумнівним або ж мікроорганізм буде чутливим, якщо використовувати більш високі дози (про проміжну чутливість говорять також як про помірну чутливість).

Необхідно враховувати специфічні для країни або регіону відомості щодо абсолютних меж діапазону чутливості, резистентності та проміжної чутливості.

Фармакокінетика

Розподіл, біотрансформація і виведення

Здорові добровольці

Максимальна концентрація (Сmax) кларитроміцину становить від 5,16 мкг/мл до 9,40 мкг/мл після інфузії 500 мг і 1000 мг кларитроміцину протягом 1 години відповідно. Сmax 14-ОН-кларитроміцину становить від 0,66 мкг/мл після інфузії 500 мг до 1,06 мкг/мл після введення 1000 мг кларитроміцину протягом 1 години. Кінцевий період напіввиведення (t1/2) кларитроміцину із плазми крові залежить від дози та становить від 3,8 години до 4,5 години після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. t1/2 14-ОН-кларитроміцину із плазми крові демонструє помірне дозозалежне збільшення при підвищенні доз і становить від 7,3 години до 9,3 години після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. Значення площі під кривою «концентрація - час» (AUC) кларитроміцину зі збільшенням дози збільшувались непропорційно, тобто спостерігалась нелінійна залежність значень AUC від 22,29 год•мкг/мл до 53,26 год•мкг/мл після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно. Значення AUC 14-ОН-кларитроміцину знаходились у межах від 8,16 год•мкг/мл до 14,76 год•мкг/мл після введення доз 500 мг і 1000 мг протягом 1 години відповідно.

При багаторазовому введенні (з 12-годинним інтервалом) Сmax рівноважного стану кларитроміцину збільшується з 5,5 мкг/мл після інфузії дози 500 мг до 8,6 мкг/мл після інфузії дози 750 мг. Видимий кінцевий t1/2 становить 5,3 години та 4,8години після інфузії доз 500 мг і 750 мг протягом 1 години відповідно. Сmax рівноважного стану 14-ОН-кларитроміцину збільшується з 1,02 мкг/мл після інфузії дози 500 мг до 1,37 мкг/мл після інфузії дози 750 мг. Кінцевий t1/2 цього метаболіту становить 7,9 години та 5,4 години після інфузії доз 500 мг і 750 мг відповідно. Залежності від дози не було виявлено.

Пацієнти

Кларитроміцин та його основний активний 14-ОН-метаболіт добре розподіляються по всіх тканинах та рідких середовищах організму. Концентрація у тканинах зазвичай у декілька разів вища, ніж у плазмі крові. Найбільша концентрація реєструвалася у печінці та легенях. Нижче наведено приклади значень концентрації у тканинах та в плазмі крові.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами, при необхідності використання парентеральної терапії:

• інфекції верхніх дихальних шляхів;
• інфекції нижніх дихальних шляхів (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування» щодо тестування на чутливість);
• інфекції шкіри і м’яких тканин (див. розділи «Фармакодинаміка» та «Особливості застосування» щодо тестування на чутливість);
• дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричиненіMycobacterium avium абоMycobacterium intracellulare, локалізовані інфекції, спричиненіMycobacterium chelonae,Mycobacterium fortuitum абоMycobacterium kansasii,зокрема у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Протипоказання.

· Підвищена чутливість до кларитроміцину, інших макролідів та/або до допоміжних речовин лікарського засобу;

· вроджене або встановлене набуте подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії в анамнезі, включаючиtorsades de pointes (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»);

· електролітні порушення (гіпокаліємія або гіпомагніємія, через ризик подовження інтервалу QT);

· тяжка печінкова недостатність та супутня ниркова недостатність;

· одночасне застосування з цизапридом, пімозидом, астемізолом, терфенадином та/або домперидоном (оскільки це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків таtorsades de pointes);

• одночасне застосування з алкалоїдами ріжків (наприклад, ерготамін, дигідроерготамін), оскільки це може призвести до ерготоксичності;
• одночасне застосування з пероральним мідазоламом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
• одночасне застосування з інгібіторами Гмг-КоА-редуктази, що значною мірою метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), оскільки це може призвести до міопатії, включаючи рабдоміоліз (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»);
• одночасне застосування (як і інших сильних інгібіторів CYP3A4) з колхіцином (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Особливості застосування»);
• одночасне застосування з тикагрелором або ранолазином;
• одночасне застосування з ломітапідом (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані комбінації

Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин, домперидон

Повідомлялося про підвищення рівня цизаприду в плазмі крові у пацієнтів, які застосовували кларитроміцин та цизаприд одночасно. Це може призвести до подовження інтервалу QT і появи аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків іtorsades de pointes. Подібні ефекти відзначалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин і пімозид одночасно (див. розділ «Протипоказання»).

Повідомлялося про здатність макролідів змінювати метаболізм терфенадину, що призводило до підвищення рівня терфенадину в плазмі крові, що іноді асоціювалося з аритміями, такими як подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків іtorsades de pointes (див. розділ «Протипоказання»). У процесі дослідження у 14добровольців при одночасному застосуванні кларитроміцину і терфенадину спостерігалося підвищення рівня кислотного метаболіту терфенадину у 2-3 рази та подовження інтервалу QT, що не призвело ні до якого клінічно видимого ефекту. Подібні ефекти зафіксовано і при одночасному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Алкалоїди ріжків

Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему (див. розділ «Протипоказання»).

Пероральний мідазолам

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (500 мг 2 рази на добу) AUCмідазоламу збільшувалася у 7разів після перорального застосування мідазоламу (див. розділ «Протипоказання»).

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане, оскільки ці статини значною мірою метаболізуються CYP3A4, і одночасне застосування із кларитроміцином підвищує їх концентрацію у плазмі крові, що так само підвищує ризик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину та цих статинів. Якщо лікування кларитроміцином неможливо уникнути, терапію ловастатином або симвастатином необхідно припинити під час курсу лікування.

Слід з обережністю застосовувати кларитроміцин одночасно з іншими статинами. У разі, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A (наприклад, флувастатину). Слід здійснювати моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії.

Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A та ефлюксного переносника - P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди можуть пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і/або CYP3A кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Ломітапід

Одночасне застосування кларитроміцину з ломітапідом протипоказане через можливість значного підвищення рівня трансаміназ (див. розділ «Протипоказання»).

Вплив інших лікарських засобів на кларитроміцин

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою), можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичного рівня кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторинг плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівня рифабутину та зниження рівня кларитроміцину в плазмі крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Нижче зазначено лікарські засоби, вплив яких на концентрацію кларитроміцину в плазмі крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози кларитроміцину або використання альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин, можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-кларитроміцину - мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна щодо різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Етравірин

Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином, однак концентрація активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувалась. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має знижену активність проти Mycobacterium avium complex (MAC), загальна активність проти цього патогену може бути змінена. Тому для лікування МАС слід розглянути застосування альтернативних кларитроміцину лікарських засобів.

Флуконазол

Одночасне застосування флуконазолу 200 мг на добу і кларитроміцину 500 мг 2 рази на добу у 21 здорового добровольця призводило до підвищення рівноважної мінімальної концентрації (Cmin) кларитроміцину на 33 % та AUC - на 18 %. Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.

Ритонавір

Фармакокінетичне дослідження показало, що одночасне застосування ритонавіру 200 мг кожні 8 годин і кларитроміцину 500 мг кожні 12 годин призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Cmax кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Cmin - на 182 % і AUC - на 77 % при одночасному застосуванні ритонавіру. Спостерігалося повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через широкий терапевтичний діапазон зменшення дози кларитроміцину для пацієнтів із нормальною функцією нирок не потрібне. Проте для пацієнтів із нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів із CLCR 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 %. Для пацієнтів із CLCR <30 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г на добу, не слід застосовувати разом із ритонавіром.

Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів із порушеннями функції нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами ВІЛ-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір (див. нижче «Двобічно спрямовані взаємодії»).

Вплив кларитроміцину на інші лікарські засоби

Антиаритмічні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвитокtorsades de pointes, що виникло при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT під час одночасного застосування кларитроміцину з цими лікарськими засобами. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентрацією цих лікарських засобів у плазмі крові.

Під час постмаркетингового застосування були повідомлення про гіпоглікемію при одночасному застосуванні кларитроміцину і дизопіраміду, тому необхідний моніторинг рівня глюкози крові при одночасному застосуванні цих лікарських засобів.

Пероральні гіпоглікемічні засоби/інсулін

При одночасному застосуванні з певними гіпоглікемічними засобами, такими як натеглінід і репаглінід, кларитроміцин може інгібувати ензим СYP3A, що може спричинити гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

CYP3A-пов’язані взаємодії|

Одночасне застосування кларитроміцину, відомого як інгібітор ферменту CYP3A, і лікарських засобів, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що так само може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і побічні ефекти. Слід з обережністю застосовувати кларитроміцин пацієнтам, які застосовують лікарські засоби - субстрати CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і/або екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може бути потрібна зміна дози і, якщо можливо, - ретельний моніторинг плазмових концентрацій лікарського засобу, що головним чином метаболізується CYP3A, для пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські засоби або групи лікарських засобів метаболізуються одним і тим же CYP3A-ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин, ривароксабан, апіксабан), атипові антипсихотичні засоби (наприклад, кветіапін), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, триазолам і вінбластин, але цей список не є повним. Подібний механізм взаємодії спостерігається при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншими ізоферментами системи цитохрому Р450.

Пероральні антикоагулянти прямої дії (ПАПД )

ПАПД дабігатран є субстратом ефлюксного переносника P-gp. Ривароксабан та апіксабан метаболізуються з участю CYP3A4 і також є субстратами P-gp. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні кларитроміцину з такими лікарськими засобами, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Омепразол

Кларитроміцин (у дозі 500 мг кожні 8 годин) застосовували у комбінації з омепразолом (удозі 40мг на добу) дорослим здоровим добровольцям. Рівноважні концентрації омепразолу в плазмі крові підвищувалися (Cmax, AUC0-24, t1/2 підвищувалися на 30 %, 89 % і 34 % відповідно). При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при одночасному застосуванні омепразолу з кларитроміцином - 5,7.

Силденафіл, тадалафіл і варденафіл

Кожен із цих інгібіторів фосфодіестерази метаболізується (принаймні частково) за участю CYP3A, а CYP3A може інгібуватися одночасно прийнятим кларитроміцином. Одночасний прийом кларитроміцину зі силденафілом, тадалафілом або варденафілом може призводити до збільшення експозиції інгібітора фосфодіестерази, тому слід розглядати питання про зниження дози силденафілу, тадалафілу або варденафілу.

Теофілін, карбамазепін

Результати клінічних досліджень показали, що існує незначне, але статистично значуще (p≤0,05) збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну в плазмі крові при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Толтеродин

Толтеродин головним чином метаболізується 2D6-ізоформою цитохрому Р450 (CYP2D6). Однак у групі пацієнтів без CYP2D6 метаболізм відбувається через CYP3A. У цій групі пригнічення CYP3A призводить до значного підвищення плазмових концентрацій толтеродину. У таких пацієнтів зниження дози толтеродинуу може бути необхідним при його застосуванні з інгібіторами CYP3A, такими як кларитроміцин.

Триазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, триазолам)

При застосуванні мідазоламу з таблетками кларитроміцину (у дозі 500 мг 2 рази на добу) AUC мідазоламу збільшувалася у 2,7 раза після внутрішньовенного введення мідазоламу. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. При оромукозному шляху введення мідазоламу, при якому його пресистемна елімінація може виключатися, ймовірніше, буде спостерігатися взаємодія на зразок тієї, що спостерігається при внутрішньовенному введенні мідазоламу, а не при пероральному. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи триазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний.

Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних реакцій з боку центральної нервової системи (ЦНС), таких як сонливість і сплутаність свідомості, при одночасному застосуванні кларитроміцину і триазоламу. Слід спостерігати за пацієнтами, враховуючи можливе збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.

Двобічно спрямовані взаємодії

Атазанавір

Одночасне застосування кларитроміцину (у дозі 500 мг 2 рази на добу) з атазанавіром (у дозі 400 мг 1 раз на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, призводило до збільшення експозиції кларитроміцину у 2 рази та зменшення експозиції 14-ОН-кларитроміцину на 70% зі збільшенням AUC атазанавіру на 28 %. Оскільки кларитроміцин має широкий терапевтичний діапазон, немає необхідності у зниженні дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Дозу кларитроміцину необхідно зменшити на 50 % для пацієнтів із кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв і на 75 % - для пацієнтів із кліренсом креатиніну < 30 мл/хв, використовуючи відповідну форму випуску кларитроміцину. Дози кларитроміцину, вищі ніж 1000 мг на добу, не слід застосовувати разом з інгібіторами протеази.

Блокатори кальцієвих каналів

Через ризик артеріальної гіпотензії з обережністю слід застосовувати кларитроміцин одночасно з блокаторами кальцієвих каналів, що метаболізуються CYP3A4 (такими як верапаміл, амлодипін, дилтіазем). При взаємодії може підвищуватися концентрація в плазмі крові як кларитроміцину, так і блокаторів кальцієвих каналів. У пацієнтів, які застосовували кларитроміцин і верапаміл одночасно, спостерігалися артеріальна гіпотензія, брадіаритмія та лактоацидоз.

Ітраконазол

Кларитроміцин та ітраконазол є субстратами та інгібіторами CYP3A, у зв’язку з чим кларитроміцин може підвищувати рівень ітраконазолу в плазмі крові та навпаки. При застосуванні ітраконазолу одночасно з кларитроміцином пацієнти повинні перебувати під пильним наглядом для виявлення ознак чи симптомів підсиленого або пролонгованого фармакологічного ефекту.

Саквінавір

Одночасне застосування кларитроміцину (у дозі 500 мг 2 рази на добу) і саквінавіру (м’які желатинові капсули, у дозі 1200 мг 3 рази на добу), які є субстратами та інгібіторами CYP3A, у 12здорових добровольців призводило до збільшення AUC рівноважного стану і Сmax саквінавіру на 177 % і 187 % відповідно порівняно з тими ж показниками, які спостерігалися при застосуванні тільки саквінавіру. При цьому AUC та Сmax кларитроміцину збільшувалися приблизно на 40 % порівняно зі застосуванням тільки кларитроміцину. Немає необхідності в коригуванні доз, якщо обидва лікарські засоби застосовують одночасно протягом обмеженого проміжку часу у досліджених дозах/лікарських формах. Результати дослідження лікарської взаємодії зі застосуванням м’яких желатинових капсул можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при застосуванні саквінавіру у формі твердих желатинових капсул. Результати дослідження лікарської взаємодії зі застосуванням лише саквінавіру можуть не відповідати ефектам, які спостерігаються при терапії саквінавіром/ритонавіром. Коли саквінавір застосовують разом із ритонавіром, слід враховувати можливі ефекти ритонавіру на кларитроміцин (див. вище).

Інші види взаємодій

Дигоксин

Дигоксин вважається субстратом ефлюксного переносника - Pgp. Відомо, що кларитроміцин може пригнічувати Pgp. При одночасному застосуванні кларитроміцину і дигоксину пригнічення Pgp кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції дигоксину. Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в плазмі крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин разом із дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі потенційно летальна аритмія. Слід ретельно контролювати концентрацію дигоксину в плазмі крові пацієнтів при його одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне пероральне застосування таблеток кларитроміцину і зидовудину у ВІЛ-інфікованих дорослих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в плазмі крові. Оскільки кларитроміцин може перешкоджати абсорбції перорального зидовудину при одночасному прийомі, цього значною мірою можна уникнути шляхом дотримання 4-годинного інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудину або дидеоксіінозину ВІЛ-інфікованим дітям не повідомлялося. Така взаємодія малоймовірна при застосуванні кларитроміцину у вигляді внутрішньовенної інфузії.

Фенітоїн та вальпроат

Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, із лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються CYP3A (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівня цих лікарських засобів у плазмі крові при їх одночасному застосуванні із кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівня у плазмі крові.

Оральні контрацептиви

Пацієнтів, які приймають пероральні контрацептиви, необхідно попередити, що у разі появи діареї, блювання або проривної кровотечі можлива відсутність дії контрацептивних засобів.

Особливості застосування.

Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик, особливо у І триместрі вагітності.

Тривале застосування кларитроміцину, як і інших антибактеріальних засобів, може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. У разі розвитку суперінфекції слід почати відповідну терапію.

Необхідно звернути увагу на можливість перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідами, а також між лінкоміцином і кліндаміцином.

Оскільки кларитроміцин метаболізується у печінці і виводиться головним чином через печінку та нирками, лікарський засіб з особливою обережністю потрібно застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки, помірними або тяжкими порушеннями функції нирок та пацієнтам літнього віку (віком від 65 років).

Також лікарський засіб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ризик гепатобіліарних порушень

Під час застосування кларитроміцину повідомлялося про порушення функції печінки, включаючи підвищений рівень печінкових ферментів, і про гепатоцелюлярний та/або холестатичний гепатит із жовтяницею або без неї. Ці порушення функції печінки можуть бути тяжкого ступеня та зазвичай оборотні. У деяких випадках повідомлялося про печінкову недостатність з летальним наслідком, яка в основному була асоційована із серйозними основними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Потрібно негайно припинити застосування лікарського засобу та звернутися до лікаря при виникненні таких ознак і симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість у ділянці живота.

Ризик порушень, спричинених Clostridium difficile ( C . difficile )

Про розвиток псевдомембранозного коліту від помірного до загрожуючого життю ступеня тяжкості повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі макролідів. Про розвиток діареї, спричиненоїC. difficile (CDAD), від легкого ступеня тяжкості до коліту з летальним наслідком, також повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, у тому числі кларитроміцину. Терапія антибактеріальними засобами порушує нормальну мікрофлору кишечнику, що може призвести до надмірного ростуC. difficile. Слід завжди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненоїC.difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибактеріальних засобів. Необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненоїC. difficile, повідомлялося через 2 місяці після застосування антибактеріальних засобів. У разі виникнення псевдомембранозного коліту потрібно припинити застосування лікарського засобу незалежно від показань, за якими його було призначено. Необхідно провести мікробіологічне дослідження та розпочати відповідне лікування. Слід уникати застосування лікарських засобів, що пригнічують перистальтику.

Ризик подовження інтервалу QT

Подовження серцевої реполяризації та інтервалу QT, що свідчить про ризик розвитку серцевої аритмії таtorsades de pointes, спостерігалося при лікуванні макролідами, включаючи кларитроміцин (див. розділ «Побічні реакції»). Оскільки нижчезазначені ситуації можуть призвести до підвищеного ризику шлуночкових аритмій (включаючиtorsades de pointes), лікарський засіб слід з обережністю застосовувати нижчезазначеним групам пацієнтів:

• пацієнти з ішемічною хворобою серця, тяжкою серцевою недостатністю, порушеннями провідності або клінічно значущою брадикардією;
• пацієнти із порушеннями електролітного балансу, такими як гіпомагніємія;
• пацієнти, які одночасно приймають інші лікарські засоби, що асоціюються з подовженням інтервалу QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам із вродженим або встановленим набутим подовженням інтервалу QT або зі шлуночковою аритмією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»).

Лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам із гіпокаліємією (див. розділ «Протипоказання»).

Одночасне застосування лікарського засобу з астемізолом, цизапридом, пімозидом і терфенадином та/або домперидоном протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Епідеміологічні дослідження, що вивчають ризик розвитку несприятливих серцево-судинних наслідків при застосуванні макролідів, показали мінливі результати. У процесі деяких спостережних досліджень виявлено рідкий короткостроковий ризик розвитку аритмії, інфаркту міокарда та смертності від серцево-судинних заворювань, пов’язаний із застосуванням макролідів, включаючи кларитроміцин. Врахування цих результатів слід співставляти з перевагами лікування при призначенні кларитроміцину.

Ризик реакцій підвищеної чутливості

У разі розвитку тяжких гострих реакцій підвищеної чутливості, таких як анафілаксія, тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS), хвороба Шенлейна-Геноха, застосування лікарського засобу слід негайно припинити та одразу ж розпочати відповідне лікування.

Застосування при пневмонії

З огляду на те, що розвивається резистентністьStreptococcus pneumoniae до макролідів, важливо проводити тест на чутливість при призначенні кларитроміцину для лікування негоспітальної пневмонії. У разі госпітальної пневмонії кларитроміцин слід застосовувати у комбінації з іншими відповідними антибіотиками.

Застосування при інфекціях шкіри та м’яких тканин від легкого до помірного ступеня тяжкості

Ці інфекції найчастіше спричинені мікроорганізмамиStaphylococcus aureus таStreptococcus pyogenes, кожен з яких може бути резистентним до макролідів. Тому важливо проводити тест на чутливість. У разі, коли неможливо застосувати бета-лактамні антибіотики (наприклад, при алергії), як препарати першого вибору можна застосовувати інші антибіотики, такі як кліндаміцин. Дотепер макроліди відіграють роль тільки у лікуванні деяких інфекцій шкіри і м’яких тканин (наприклад, інфекцій, спричиненихCorynebacterium minutissimum,acne vulgaris, бешихового запалення) та у ситуаціях, коли не можна застосовувати пеніциліни.

Взаємодія з колхіцином

Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Одночасне застосування лікарського засобу з колхіцином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Взаємодія з триазолбензодіазепінами

Лікарський засіб з обережністю застосовувати одночасно з триазолбензодіазепінами, такими як триазолам, внутрішньовенний або оромукозний мідазолам (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4

Лікарський засіб з обережністю застосовувати одночасно з індукторами ферменту цитохрому СYP3A4 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з інгібіторами Гмг-КоА-редуктази (статини)

Одночасне застосування кларитроміцину з ловастатином або симвастатином протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). Лікарський засіб слід з обережністю застосовувати одночасно з іншими статинами. Повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при одночасному застосуванні кларитроміцину і статинів. Необхідний моніторинг стану пацієнтів щодо виявлення ознак і симптомів міопатії. В ситуаціях, коли одночасного застосування кларитроміцину зі статинами уникнути неможливо, рекомендується призначати найменшу зареєстровану дозу статину. Можливе застосування статину, який не залежить від метаболізму CYP3A, наприклад флувастатину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Взаємодія з пероральними гіпоглікемічними засобами/інсуліном

Одночасне застосування кларитроміцину та пероральних гіпоглікемічних засобів (таких як похідні сульфонілсечовини) та/або інсуліну може спричиняти виражену гіпоглікемію. Рекомендований ретельний моніторинг рівня глюкози.

Взаємодія з пероральними антикоагулянтами

При одночасному застосуванні кларитроміцину з варфарином існує ризик виникнення серйозної кровотечі, значного підвищення показника міжнародного нормалізованого відношення (МНВ) та протромбінового часу. Доки пацієнти отримують одночасно кларитроміцин та пероральні антикоагулянти, необхідний частий моніторинг показника МНВ та протромбінового часу.

При одночасному застосуванні лікарського засобу з пероральними антикоагулянтами прямої дії, такими як дабігатран, ривароксабан та апіксабан, особливо пацієнтам із високим ризиком кровотечі (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), слід дотримуватися обережності.

Застереження, пов ’ язані з допоміжними речовинами

Лікарський засіб містить менше 1 ммоль/23 мг натрію на флакон, тобто він практично не містить натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Безпека застосування кларитроміцину у період вагітності не була встановлена. На основі різних результатів, отриманих у процесі досліджень на тваринах та з досвіду застосування людині, не можна виключати можливість побічного впливу на ембріофетальний розвиток. У процесі деяких спостережних досліджень, які оцінювали вплив кларитроміцину протягом першого та другого триместрів вагітності, повідомлялося про підвищений ризик викидня порівняно з незастосуванням антибіотиків або зі застосуванням інших антибіотиків протягом цього ж періоду. Наявні епідеміологічні дослідження ризику значних вроджених вад розвитку через застосування макролідів, включаючи кларитроміцин, під час вагітності дають суперечливі результати. У зв’язку з цим застосування лікарського засобу у період вагітності не рекомендується без ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Період годування груддю

Кларитроміцин проникає у грудне молоко людини у малих кількостях. Було підраховано, що немовля, яке перебуває виключно на грудному вигодовуванні, отримує приблизно 1,7 % материнської дози кларитроміцину, скоригованої з урахуванням маси тіла матері. Безпека застосування кларитроміцину у період годування груддю не була встановлена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дані відсутні. Однак при керуванні автотранспортом або іншими механізмами слід зважати на можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, вертиго, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Дорослі

Середня доза лікарського засобу становить 500 мг 2 рази на добу з інтервалом 12 годин у вигляді внутрішньовенної тривалої (протягом 60 хвилин) інфузії після розведення препарату в необхідному інфузійному розчині.

Діти віком від 12 років

Дозування для дітей віком від 12 років таке ж, як і для дорослих.

Лікарський засіб не застосовувати шляхом болюсного або внутрішньом’язового введення.

Застосування пацієнтам з мікобактеріальною інфекцією

Дорослим хворим із локалізованими і дисемінованими мікобактеріальними інфекціями, що спричиненіM. аvium, M. i ntracellulare, M. chelonae, M. fortuitum, M. kansasii, рекомендована доза кларитроміцину становить 1 г на добу, розподілена на дві рівні дози.

Лікування продовжувати протягом 2-5 днів залежно від тяжкості стану хворого, а потім, якщо це можливо, переходити на прийом лікарського засобу для перорального застосування.

Застосування пацієнтам і з нирковою недостатністю

Пацієнтам із нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу кларитроміцину слід зменшити до половини звичайної рекомендованої дози.

Спосіб застосування

Лікарський засіб призначений для внутрішньовенного введення.

Приготування інфузійного розчину

1. Підготувати початковий розчин лікарського засобу, додаючи 10 млстерильної води для ін’єкцій у флакон з 500 мг кларитроміцину. Застосовувати тільки стерильну воду для ін’єкцій, оскільки інші розчинники можуть спричинити утворення осаду. Не застосовувати розчинники, що містять консерванти або неорганічні солі.

Примітка: при розведенні, як описано вище, розчин містить ефективний антимікробний консервант; 1 мл розчину містить 50 мг кларитроміцину.

Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 48 годин при температурі 5 °С та 24 години при температурі 25 °С. З мікробіологічної точки зору, розведений препарат слід застосовувати негайно. Якщо його не буде негайно застосовано, необхідно забезпечити його зберігання в асептичних умовах зазвичай не довше 24 годин при температурі від 2 до 8°С, окрім випадків, коли розведення відбулося у контрольованих та валідованих асептичних умовах (відповідальність за час та умови зберігання несе користувач).

2. Перед введенням початковий розчин лікарського засобу (500 мг у 10 мл води для ін’єкцій) слід розвести мінімум у 250 мл одного з таких розчинників: 5 % розчин глюкози в лактатному розчині Рінгера, 5 % розчин глюкози, лактатний розчин Рінгера, 5 % розчин глюкози в 0,3 % розчині натрію хлориду, Нормосол-М у 5 % розчині глюкози, Нормосол-R у 5 % розчині глюкози, 5 % розчин глюкози в 0,45% розчині натрію хлориду та 0,9 % розчин натрію хлориду.

Хімічна та фізична стабільність зберігається протягом 48 годин при температурі 5 °С та 6 годин при температурі 25 °С. З мікробіологічної точки зору, приготований розчин слід негайно використати. Якщо розчин не буде використаний негайно, слід забезпечити його зберігання в асептичних умовах зазвичай не довше 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, окрім випадків, коли розведення відбулося у контрольованих та валідованих асептичних умовах (відповідальність за час та умови зберігання несе користувач).

Жодні лікарські засоби або реагенти не можна додавати до інфузійного розчину лікарського засобу, поки не буде визначено їхній вплив на хімічну та фізичну стабільність розчину антибіотика.

Діти.

Рекомендацій щодо режиму дозування для внутрішньовенного застосування кларитроміцину дітям віком до 12 років недостатньо, тому застосування лікарського засобу дітям цієї вікової групи не рекомендовано. Таким пацієнтам слід застосовувати кларитроміцин у формі гранул для оральної суспензії.

Дозування для дітей віком від 12 років таке ж, як і для дорослих.

Передозування.

Симптоми

Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку травного тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

Лікування

У разі передозування слід припинити застосування лікарського засобу та розпочати відповідне лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою елімінаційних заходів та симптоматичної терапії. Як і щодо інших макролідів, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в плазмі крові.

Побічні реакції

Найчастішими та найпоширенішими побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих та дітей є біль у животі, діарея, нудота, блювання та спотворення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються із відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвої різниці у частоті цих побічних реакцій з боку травної системи між групами пацієнтів, у яких були наявні або відсутні мікобактеріальні інфекції.

Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень та при постмаркетинговому застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі таблеток негайного вивільнення. Побічні реакції, що принаймні можливо пов’язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥ 1/100 до ˂ 1/10), нечасто (від ≥ 1/1000 до ˂ 1/100), частота невідома (побічні реакції з постмаркетингового спостереження та частоту яких визначити неможливо з наявних даних*). У межах кожної групи побічні реакції представлені в порядку зменшення тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії:

нечасто - целюліт1, кандидоз, гастроентерит2, інфекція3, вагінальна інфекція; частота невідома - псевдомембранозний коліт, бешихове запалення.

З боку крові і лімфатичної системи:

нечасто - лейкопенія, нейтропенія4, тромбоцитемія3, еозинофілія4; частота невідома - агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи:

нечасто - анафілактоїдні реакції1, реакції підвищеної чутливості; частота невідома - анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк.

З боку метаболізму і живлення:

нечасто - анорексія, зниження апетиту; частота невідома - гіпоглікемія.

З боку психіки:

часто - безсоння; нечасто - тривожність, нервозність3; частота невідома - психоз, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, жахливі сновидіння, манія.

З боку нервової системи:

часто - дисгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль; нечасто - втрата свідомості1, дискінезія1, запаморочення, сонливість, тремор; частота невідома - судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезія.

З боку органів слуху і лабіринту:

нечасто - вертиго, погіршення слуху, дзвін у вухах; частота невідома - втрата слуху.

З боку серця:

нечасто - зупинка серця1, фібриляція передсердь1, подовження інтервалу QT, екстрасистоли1, відчуття серцебиття; частота невідома -torsades de pointes, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.

З боку судин:

часто - вазодилатація1; частота невідома - крововилив.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

нечасто - астма1, носова кровотеча2, емболія судин легенів1.

З боку травної системи:

часто - діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль у животі; нечасто - езофагіт1, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба2, гастрит, прокталгія2, стоматит, глосит, здуття живота4, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм; частота невідома - гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З боку гепатобіліарної системи:

часто - відхилення від норми функціональних тестів печінки; нечасто - холестаз4, гепатит4, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ4; частота невідома - печінкова недостатність, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірн их тканин :

часто - висипання, гіпергідроз; нечасто - бульозний дерматит1, свербіж, кропив’янка, макуло-папульозні висипання3; частота невідома - тяжкі шкірні побічні реакції (наприклад, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS)), акне, хвороба Шенлейна-Геноха.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:

нечасто - м’язові спазми3, скелетно-м’язова ригідність1, міалгія2; частота невідома - рабдоміоліз2**, міопатія.

З боку нирок і сечовидільної системи:

нечасто - підвищення креатиніну плазми крові1, підвищення сечовини плазми крові1; частота невідома - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення та реакції у місці введення:

дуже часто - флебіт у місці введення1; часто - біль у місці введення1, запалення у місці введення1; нечасто - нездужання4, гарячка3, астенія, біль у грудях4, озноб4, стомленість4.

Лабораторні дослідження:

нечасто - зміна співвідношення альбумін-глобулін1, підвищення рівня лужної фосфатази у плазмі крові4, підвищення рівня лактатдегідрогенази у плазмі крові4; частота невідома - підвищення МНВ, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

* Оскільки про ці реакції повідомляли добровільно та кількість пацієнтів не встановлено, не завжди можна точно встановити їх частоту або причинний зв’язок із прийомом кларитроміцину. Загальний досвід застосування кларитроміцину становить більше ніж 1мільярд пацієнто-днів.

** У деяких повідомленнях про рабдоміоліз кларитроміцин був призначений одночасно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдоміолізом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол).

1,2,3,4 Про ці побічні реакції повідомляли тільки при застосуванні кларитроміцину у формі: 1- порошку ліофілізованого для приготування розчину для інфузій, 2 - таблеток пролонгованої дії, 3 - суспензії, 4 - таблеток негайного вивільнення.

Діти

Очікується, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Пацієнти із порушеннями імунної системи

У хворих на СНІД та інших пацієнтів із порушеннями імунної системи, які застосовували високі дози кларитроміцину протягом тривалого часу для лікування мікобактеріальних інфекцій, не завжди можна відрізнити побічні реакції, пов’язані із застосуванням кларитроміцину, та симптоми основного або супутніх захворювань.

У дорослих пацієнтів, які застосовували кларитроміцин у добовій дозі 1000 мг, найчастішими побічними реакціями були нудота, блювання, спотворення смаку, біль у животі, діарея, висипання, здуття живота, головний біль, запор, порушення слуху, підвищення вмісту АЛТ та АСТ у плазмі крові. Нечасто виникали диспное, безсоння та сухість у роті.

У цих пацієнтів із порушеннями імунної системи проводили оцінку лабораторних показників, аналізуючи ті показники, що виходять за межі значного аномального рівня (тобто крайньої верхньої або нижньої межі) для визначеного тесту. За цим критерієм, у2-3% цих пацієнтів, які приймали 1000 мг кларитроміцину на добу, спостерігалося значне аномальне підвищення рівня АЛТ і АСТ та аномальне зниження кількості лейкоцитів і тромбоцитів у крові. У меншого відсотка пацієнтів спостерігалося підвищення рівня азоту сечовини крові.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції, що виникли після реєстрації лікарського засобу, дуже важливі. Це дає змогу постійно спостерігати за співвідношенням користі/ризику при застосуванні лікарського засобу. Працівники системи охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему фармаконагляду.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Несумісність

Для приготування початкового розчину застосовувати тільки стерильну воду для ін’єкцій, оскільки інші розчинники можуть спричинити утворення осаду.

Не застосовувати розчинники, що містять консерванти або неорганічні солі.

Жодні лікарські засоби чи реагенти не можна додавати до інфузійного розчину лікарського засобу, поки не буде визначено їхній вплив на хімічну та фізичну стабільність розчину антибіотика.

Упаковка

По 500 мг у флаконі в комплекті з 10 мл розчинника (вода для ін’єкцій) в ампулі; 1 флакон з ліофілізатом для розчину для інфузій та 1 ампула розчинника в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Мефар Ілач Сан. А.Ш./

Mefar Ilac San. A.S.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Рамазаноглу Мах. Енсар Джад. № 20, 34906 Курткой - Пендик/Стамбул, Туреччина/

Ramazanoglu Mah. Ensar Cad. No: 20, 34906 Kurtkoy - Pendik/Istanbul, Turkey.

Заявник.

ТОВ «УОРЛД МЕДИЦИН», Україна/

WORLD MEDICINE, LLC, Ukraine.