ЛЕВОФЛОКСАЦИН 750

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕВОФЛОКСАЦИН 250

( LEVOFLOXACIN 250)

ЛЕВОФЛОКСАЦИН 500

( LEVOFLOXACIN 500)

ЛЕВОФЛОКСАЦИН 750

( LEVOFLOXACIN 750)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 таблетка містить левофлоксацину гемігідрату еквівалентно левофлоксацину 250 мг або 500 мг, або 750 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна PH 101, целюлоза мікрокристалічна PH 102, гіпромелоза (15 cps), кросповідон, магнію стеарат, гіпромелоза (5 cps), титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь 400, полісорбат 80, заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 250 мг:двоопуклі таблетки круглої форми, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з написами «Т» і «62» і лінією розлому з одного боку та лінією розлому з іншого боку;

таблетки по 500 мг:двоопуклі таблетки продовгуватої форми, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з написами «Т» і «63» і лінією розлому з одного боку та лінією розлому з іншого боку;

таблетки по 750 мг:двоопуклі таблетки продовгуватої форми, вкриті плівковою оболонкою коричнево-червоного кольору, з написами «Т» і «64» і лінією розлому з одного боку та лінією розлому з іншого боку.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Код АТС  J01M А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Левофлоксацин - це синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Як антибактеріальний препарат із групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Левофлоксацин проявляєin vitro активність протиM . tuberculosis, а також проти широкого спектра грампозитивних і грамнегативних патогенних мікроорганізмів. Бактерицидний ефект протиM . tuberculosisзабезпечується внаслідок пригнічення левофлоксацином ДНК-гірази, кодованої генамиgyrA іgyrB .

Межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) левофлоксацину для клінічних ізолятівM . tuberculosis, за даними досліджень, знаходяться в діапазоні 0,125-0,5 мг/л. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генахgyr-A. Перехресна резистентність між фторхінолонами виникає досить часто, але не є універсальною.

Фармакокінетика

Абсорбція.Левофлоксацин при пероральному прийомі швидко та майже повністю всмоктується, при цьому його максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %.

Їжа майже не впливає на всмоктування левофлоксацину.

Розподіл.Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові.

Біотрансформація.Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметил-левофлоксацин і левофлоксацин-N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється зі сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення.Після перорального та внутрішньовенного застосування левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування, що свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс креатиніну, а період напіввиведення збільшується, як видно нижче.

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

В окремому аналізі щодо пацієнтів жіночої та чоловічої статі було виявлено незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики

Показання.

Левофлоксацин, таблетки, застосовують у поєднанні з іншими препаратами для лікування туберкульозу, спричиненого мікобактеріями туберкульозу.

Левофлоксацин, таблетки, застосовують лише як препарат другої лінії терапії, коли антимікобактеріальні препарати першої лінії не підходять через резистентність або непереносимість.

Препарат призначають згідно з офіційними інструкціями з лікування туберкульозу, наприклад ВООЗ (http://www.who.int/tb/publications/pmdt_companionhandbook/en/).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до левофлоксацину, до інших компонентів препарату або до інших хінолонів. Епілепсія, наявність побічних реакцій з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів. Період вагітності або годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на левофлоксацин

Солі заліза, солі цинку, антациди, що містять магній або алюміній, диданозин

Всмоктування левофлоксацину значно знижується при застосуванні солей заліза, магнієвих та алюмінієвих антацидів або диданозину (стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- та магнійвмісними буферними засобами) одночасно із левофлоксацином, таблетками. Одночасне застосування фторхінолонів та мультивітамінних препаратів, що містять цинк, знижує їх абсорбцію після перорального прийому. Не рекомендується застосовувати препарати, які містять двовалентні або тривалентні катіони, такі як солі заліза, солі цинку, магній- та алюмінійвмісні антациди або диданозин (стосується лише лікарських форм диданозину з алюміній- та магнійвмісними буферними засобами), протягом 2 годин до або після прийому левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Солі кальцію мають мінімальний вплив на абсорбцію левофлоксацину після його перорального прийому.

Сукральфат

Біодоступність таблеток левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні препарату зі сукральфатом. Якщо пацієнтові необхідно отримувати як сукральфат, так і левофлоксацин, краще приймати сукральфат через 2 години після прийому левофлоксацину (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Теофілін, фенбуфен або інші подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

Не виявлено фармакокінетичної взаємодії левофлоксацину з теофіліном. Проте можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими лікарськими засобами, які зменшують судомний поріг. Відомо, що концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену приблизно на 13 % вища, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Системні кортикостероїди (наприклад, преднізолон)

Одночасне застосування з кортикостероїдами може підвищити ризик виникнення тендиніту та розриву сухожиль.

Розрив сухожилля може відбутися як після початку терапії, так і протягом декількох місяців після її завершення (див. розділ «Особливості застосування»).

Пробенецид і циметидин

Пробенецид та циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину.

Нирковий кліренс левофлоксацину знижується при наявності циметидину на 24 % та пробенециду на 34 %. Це пояснюється тим, що обидва лікарські засоби здатні блокувати канальцеву секрецію левофлоксацину. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на канальцеву секрецію, такими як пробенецид та циметидин, особливо пацієнтам з нирковою недостатністю.

Лікарські засоби, що впливають на канальцеву секрецію

Застосування хінолінів у високих дозах та інших лікарських засобів, що впливають на канальцеву секрецію (пробенецид, циметидин, фуросемід, метотрексат) може призвести до порушення екскреції та підвищення рівня хінолінів у сироватці крові.

Інші лікарські засоби

На фармакокінетику левофлоксацину при одночасному з ним застосуванні не виявляють клінічно значущого впливу карбонат кальцію, дигоксин, глібенкламід, ранітидин.

Вплив препарату на інші лікарські засоби

Циклоспорин

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при одночасному прийомі з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад, із варфарином) можуть підвищуватися показники коагуляційних тестів (протромбіновий час/міжнародне нормалізоване співвідношення (ПЧ/МНС)) та/або з’являтися кровотечі, які можуть бути вираженими. Зважаючи на це, у пацієнтів, які отримують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно контролювати показники коагуляції (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікарські засоби, що подовжують інтервал Q Т

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, відомі своєю здатністю подовжувати інтервал QТ (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та III, трициклічні антидепресанти та макроліди) (див. розділ «Особливості застосування. Подовження інтервалу QТ»).

Теофілін

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну (субстрат CYP1A2), це свідчить про те, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Інші форми взаємодії

Вживання їжі

Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з харчовими продуктами, тому лікарський засіб можна приймати незалежно від вживання їжі.

Особливості застосування.

Слід уникати застосування лікарського засобу пацієнтам, які мали серйозні побічні реакції в минулому при застосуванні хінолонів або фторхінолонів. Лікування цих пацієнтів левофлоксацином слід починати тільки за відсутності альтернативних варіантів лікування та після ретельної оцінки користі/ризику.

Тривалі, інвалідизуючі і потенційно незворотні серйозні побічні реакції

У дуже рідкісних випадках у пацієнтів, які отримували фторхінолони, незалежно від віку та наявних факторів ризику повідомляли про тривалі (протягом місяців або років) інвалідизуючі та потенційно незворотні серйозні побічні реакції, які впливають на різні, а іноді на декілька відразу, систем організму (опорно-рухову, нервову, психіку та органи чуття). Застосування лікарського засобу слід негайно припинити після появи перших ознак або симптомів будь-якої серйозної побічної реакції звернутися за консультацією до лікаря.

Аневризма і дисекція аорти тарегургітація/недостатність серцевого клапана серця

У процесі епідеміологічних досліджень зафіксовано підвищений ризик аневризми та дисекції аорти,особливо у пацієнтів літнього віку,та регургітації аортальногой мітрального клапанів після застосування фторхінолонів.Повідомлялось про випадки аневризми та дисекції аорти, іноді ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та про регургітацію/недостатність будь-якого з клапанів серця у пацієнтів, які отримували фторхінолони (див. розділ «Побічні реакції»)

Отже, фторхінолони слід застосовувати лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик та після розгляду інших терапевтичних варіантів лікування пацієнтів із позитивним сімейним анамнезом аневризми чивродженою вадою серцевих клапанів, або у пацієнтів з існуючим діагнозом аневризми та/або дисекції аорти, абозахворюванням серцевого клапана, або за наявності інших факторів ризику або сприятливих умов:

• якпри аневризмі та дисекції аорти,так і прирегургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад,порушення сполучної тканини, такі як синдром Марфанаабо синдром Елерса-Данлоса,синдром Тернера, хвороба Бехчета, гіпертонія, ревматоїдний артрит)або додатково
• при аневризмі та дисекції аорти (наприклад, судинні розлади, такі як артеріїт Такаясу або гігантоклітинний артеріїт, або відомий атеросклероз, або синдром Шегрена) або додатково
• при регургітації/недостатності серцевого клапана (наприклад, інфекційний ендокардит); ризик аневризми і дисекції аорти та їх розрив може бути підвищений у пацієнтів, які одночасно отримують системні кортикостероїди.

У разі появи раптового болю у животі, грудях або спині пацієнтам слід негайно звернутися до лікаря у відділення невідкладної допомоги.

Пацієнтамнеобхідно рекомендувати негайно звертатися за медичною допомогою у разі гострої задишки, нового нападу серцебиття або розвитку набряку животачи нижніх кінцівок.

Метицилінрезистентний S. аureus

Для метицилінрезистентногоS. аureus (MRSA) існує дуже висока імовірність корезистентності до фторхінолонів, у тому числі до левофлоксацину. У зв’язку з цим левофлоксацин не рекомендований для лікування інфекцій, відомим чи підозрюваним збудником яких є MRSA, за винятком випадків, коли результати лабораторних тестів підтвердили чутливість збудника до левофлоксацину.

Резистентність до фторхінолонів уE. coli варіює у різних країнах. При призначенні фторхінолонів слід враховувати місцеву поширеність резистентностіE. сoli до фторхінолонів.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, спричиненіP . aeruginosa,можуть потребувати комбінованої терапії.

Тендиніт та розриви сухожиль

Тендиніт і розрив сухожилля (особливо це стосується ахіллового сухожилля, але не обмежується ним), іноді двобічний, можуть виникати вже протягом 48 годин після початку лікування хінолонами та фторхінолонами і, як повідомляли, траплялися навіть до декількох місяців після припинення лікування у пацієнтів, які отримували добові дози 1000 мг левофлоксацину. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожиль є вищим у пацієнтів літнього віку, пацієнтів із порушеннями функції нирок, пацієнтів з трансплантацією паренхіматозних органів та пацієнтів, які лікувалися одночасно кортикостероїдами. Тому слід уникати одночасного застосування кортикостероїдів.

При перших ознаках тендиніту (наприклад, болючий набряк, запалення) лікування левофлоксацину слід припинити і розглянути альтернативне лікування. Пошкоджену (і) кінцівку (и) слід лікувати належним чином (наприклад, іммобілізація). При виникненні ознак тендинопатії не застосовувати кортикостероїди.

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо у тяжких випадках, персистувальна та/або геморагічна, під час або після застосування лікарського засобу може бути симптомом хвороби, спричиненоїClostridium difficile,найбільш тяжкою формою якої є псевдомембранозний коліт. Якщо виникає підозра на псевдомембранозний коліт, слід негайно припинити застосування препарату, а пацієнтів необхідно терміново лікувати підтримувальними засобами, також може потребуватися специфічна терапія (наприклад, пероральний прийом ванкоміцину). Лікарські засоби, що пригнічують моторику кишечнику, протипоказані у цій клінічній ситуації.

Пацієнти, схильні до судом

Препарат протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі. Як і інші хінолони, левофлоксацин слід з надзвичайною обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до судом, зокрема пацієнтам з ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього НПЗП або лікарськими засобами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), наприклад теофіліном (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином необхідно припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Пацієнти з латентними або наявними дефектами активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази схильні до гемолітичних реакцій при лікуванні антибактеріальними засобами групи хінолонів, тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, потрібна корекція дози для хворих з ослабленою функцією нирок (нирковою недостатністю) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції підвищеної чутливості (гіперчутливості)

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні, потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози (див. розділ «Побічні реакції»). У такому разі пацієнтам слід негайно припинити лікування, звернутися до лікаря і при необхідності розпочати відповідне лікування.

Тяжкі бульозні реакції

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про виникнення тяжких бульозних реакцій, таких як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (також відомий як синдром Лаєлла) та медикаментозні висипання з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром), які можуть бути небезпечними для життя або мати летальні наслідки. Призначаючи лікарський засіб, пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми виражених шкірних реакцій та ретельно наглядати за цими пацієнтами. Якщо з’являються ознаки та симптоми, що свідчать про ці реакції, слід негайно відмінити прийом левофлоксацину та розглянути альтернативне лікування. Якщо в анамнезі пацієнта на тлі застосування левофлоксацину спостерігалися такі серйозні реакції, як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона або DRESS-синдром, повторне призначення левофлоксацину цьому пацієнту заборонене.

Зміна рівня глюкози в крові

При застосуванні усіх хінолонів зафіксовано випадки змін рівня глюкози в крові, серед яких були як випадки гіпоглікемії, так і випадки гіперглікемії, що спостерігалися зазвичай у пацієнтів з цукровим діабетом, які отримували супутню терапію пероральним цукрознижувальним препаратом (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Повідомлялося про випадки гіпоглікемічної коми. У пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується ретельно контролювати рівень глюкози цукру в крові (див. розділ «Побічні реакції»).

Профілактика фотосенсибілізації

Хоча фотосенсибілізація виникає дуже рідко при прийомі левофлоксацину, з метою її уникнення пацієнтам не рекомендується без особливої потреби піддаватися дії сильних сонячних променів чи штучного УФ-випромінювання (наприклад, ламп штучного ультрафіолетового випромінювання, солярію) та протягом 48 годин після припинення застосування препарату.

Пацієнти, які отримували антагоністи вітаміну К

Оскільки можливе збільшення показників коагуляційних тестів (ПЧ/МНС) і/або кровотеча у пацієнтів, які приймали левофлоксацин у поєднанні з антагоністом вітаміну К (наприклад, із варфарином), слід спостерігати за показниками коагуляційних тестів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Психотичні реакції

Відомо про психотичні реакції у пацієнтів, які приймали хінолони, включаючи левофлоксацин. У рідкісних випадках такі реакції прогресували до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, іноді навіть після прийому однієї дози левофлоксацину (див. розділ «Побічні реакції»). У разі, якщо у пацієнта виникають ці реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами та пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT

Слід з обережністю застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, пацієнтам із факторами ризику подовження інтервалу QT, такими як:

- вроджений синдром подовження інтервалу QT;

- супутнє застосування лікарських засобів, відомих своєю здатністю подовжувати інтервал QT (таких як протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди);

- нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

- літній вік;

- хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Спосіб застосування та дози. Пацієнти літнього віку», «Передозування» та «Побічні реакції»).

Периферична нейропатія

Повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної полінейропатії в результаті парестезії, гіпестезії, дизестезію або слабкості у пацієнтів, які отримували хінолони та фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Пацієнти, які отримують левофлоксацини, у разі продовження лікування, мають бути проінформовані, що у разі появи таких симптомів невропатії, як біль, печіння, поколювання, оніміння або слабкість, потрібно звернутись до лікаря, щоб запобігти потенційному розвитку незворотного стану (див. розділ «Побічні реакції»).

Гепатобіліарні порушення

Зафіксовано випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожувала життю, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід порекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі симптоми хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж або біль у ділянці живота.

Загострення myasthenia gravis

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, виявляють ефект нервово-м’язової блокади та можуть загострювати м’язову слабкість у пацієнтів зmyasthenia gravis. У післяреєстраційний період у пацієнтів зmyasthenia gravis із застосуванням фторхінолонів були асоційовані серйозні побічні реакції, включаючи летальні випадки та стани, що потребували заходів з підтримки дихання. Левофлоксацин не рекомендовано застосовувати пацієнтам зmyasthenia gravis в анамнезі.

Порушення зору

Якщо при прийомі левофлоксацину виникають будь-які порушення зору або побічні реакції з боку органів зору, слід негайно звернутися до офтальмолога (див. розділи «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами» та «Побічні реакції»).

Суперінфекція

Застосування левофлоксацину, особливо тривале, може призводити до надмірного росту нечутливих (резистентних) до препарату мікроорганізмів. Якщо на тлі терапії розвивається суперінфекція, необхідно застосувати належні заходи.

Вплив на результати лабораторних досліджень

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибнопозитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати тесту на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Левофлоксацин може пригнічувати рістMycobacterium tuberculosis і у зв’язку з цим призводити до хибнонегативних результатів при бактеріологічній діагностиці туберкульозу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень та можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, протипоказано призначати левофлоксацин вагітним та жінкам, які годують груддю. Якщо під час застосування даного лікарського засобу діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря.

Левофлоксацин не обумовлював порушень фертильності або репродуктивної функції у тварин.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтам, які керують транспортними засобами, працюють з машинами та механізмами, слід врахувати можливі небажані реакції з боку нервової системи (запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, розлади процесів руху, у т. ч. під час ходьби).

Спосіб застосування та дози.

Таблетки слідковтати, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини. Приймати їх можна як разом з їжею, так і в інший час.

Дорослі.Рекомендована добова доза становить 750 мг для пацієнтів з масою тіла від 30 кг до 60 кг і 1000 мг для пацієнтів з масою тіла від 60 кг.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції нирок.Для пацієнтів із кліренсом креатиніну <30 мл/хв, у т. ч. пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, дозу слід знизити до 750-1000 мг на добу та застосовувати 3 рази на тиждень.

Дозування для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці та виводиться переважно нирками.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо функція нирок не порушена, немає потреби у корекції дози.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо функція нирок не порушена, немає потреби в корекції дози (див. розділ «Особливості застосування», «Тендиніт та розриви сухожиль. Подовження інтервалу QT»).

Діти.

Через можливість ушкодження суглобового хряща лікарський засіб застосовують дітям та підліткам тільки після оцінки користь/ризик та за відсутності інших альтернатив лікування згідно рекомендацій ВООЗ.

(http://www.who.int/tb/publications/pmdt_companionhandbook/en/).

Передозування.

Найважливіші передбачувані симптоми передозування препарату стосуються центральної нервової системи (запаморочення, порушення свідомості та судомні напади); також можливі реакції з боку травного тракту, такі як нудота та ерозія слизових оболонок. При застосуванні доз, вищих за терапевтичні, відбувається подовження інтервалу QT. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи моніторинг показників ЕКГ.

Лікування:терапія симптоматична. У разі гострого передозування призначають промивання шлунка. Для захисту слизової шлунка застосовують антацидні засоби.

Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або хронічний амбулаторний перитонеальний діаліз, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму. Не існує жодних специфічних антидотів.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії:мікоз (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів), порушення нормальної мікрофлори кишечнику та розвиток вторинної інфекції.

З боку системи крові:лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи:анафілактичний шок, підвищена чутливість (гіперчутливість) (див. розділ «Особливості застосування»), ангіоневротичний набряк, анафілактичний та анафілактоїдний шок (анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після прийому першої дози).

З боку метаболізму:анорексія, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет (див. розділ «Особливості застосування»), гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, підвищена пітливість, тремтіння кінцівок, як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів із порфірією.

З боку психіки:безсоння, незвичайні сновидіння, нічні жахи, нервовість, психотичні розлади, депресія, сплутаність свідомості, тривожність, ажитація, занепокоєність, відчуття страху, психотичні реакції зі самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення або дій (див. розділ «Особливості застосування»), психотичні розлади (у т. ч. параноя, галюцинації).

З боку нервової системи:запаморочення, сплутаність свідомості, заціпеніння, головний біль, сонливість, розлади сну, судоми, тремор, парестезія, сенсорна чи сенсомоторна периферична нейропатія, знижене відчуття дотику, дисгевзія (суб’єктивний розлад смаку), включаючи агевзію (втрату смаку), паросмія (порушення нюху), включаючи аносмію (відсутність нюху); дискінезія (порушення координації рухів), синкопе (непритомність), доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів зору * : рідко -розлади зору, включаючи нечіткість зору; частота невідома - транзиторне порушення зору, тимчасова втрата зору, увеїт.

З боку органів слуху:вертиго, порушення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - задишка, диспное; частота невідома - бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку ендокринної системи:рідко - cиндром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНС АДГ).

З боку серцево-судинної системи**:часто - флебіт; тахікардія, відчуття серцебиття, шлуночкова аритмія, шлуночкова тахікардія і поліморфна шлуночкова тахікардія типуtorsade de pointes (переважно у пацієнтів із фактором ризику подовження інтервалу QT), що може призводити до зупинки серця, подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділи «Особливості застосування. Подовженняінтервалу QT» та «Передозування»), артеріальна гіпотензія, колапс, подібний до шоку, алергічний васкуліт.

З боку дихальної системи:бронхоспазм, диспное, алергічний пневмоніт.

З боку травного тракту:діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор, геморагічна діарея, що у рідкісних випадках може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт.

З боку гепатобіліарної системи:підвищення показників печінкових ензимів (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, гамма-глютамілтранспептидази), підвищення білірубіну крові, гепатит, жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи гостру печінкову недостатність, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шкіри та підшкірних тканин:почервоніння шкіри,висипання, свербіж, уртикарія, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, гіпергідроз, медикаментозні висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS-синдром), локальні медикаментозні висипання, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз, набряк шкіри та слизових.

Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

З боку кістково-м’язової системи:ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт) (наприклад, ахіллового сухожилля); артралгія; міалгія; розрив зв’язок, розрив м’язів, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового) (див. розділ «Особливості застосування»). Ця небажана побічна дія може виявитися протягом 48 годин від початку лікування та уразити ахіллові сухожилля обох ніг. Можлива м’язова слабкість, що має особливе значення для хворих на тяжку міастеніюgravis; ураження мускулатури (рабдоміоліз), артрит, біль у суглобах, біль у м’язах.

З боку нирок та сечовидільної системи:підвищені показники креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад, внаслідок інтерстиціального нефриту).

Загальні розлади:астенія, загальна слабкість, пірексія, біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках).

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, такі: екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів, гіперсенситивний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

*Дуже рідкісні випадки тривалих (до місяців або років), інвалідизуючих та потенційно незворотних серйозних реакцій на лікарські засоби, що зачіпають кілька, іноді множинні, класи систем органів та органів чуття (включаючи такі реакції, як тендиніт, розрив сухожилля, артралгія, біль у кінцівках, порушення ходи, у деяких випадках повідомлялося про невропатії, пов’язані з парестезією, депресією, втомою, порушенням пам’яті, порушеннями сну та порушеннями слуху, зору, смаку та запаху), що пов’язані із застосуванням хінолонів та фторхінолонів, незалежно від раніше існуючих факторів ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

**У пацієнтів, які отримували фторхінолони, зафіксовано випадки аневризми та дисекції аорти, інколи ускладнені розривом (включаючи летальні випадки), та регургітації/недостатності будь-якого з клапанів серця (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

Таблетки по 250 мг, по 500 мг: 4 роки.

Таблетки по 750 мг: 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 250 мг, по 500 мг

По 20 таблеток у блістері, по 5 блістерів у картонній упаковці.

По 10 таблеток у блістері, по 9 або 10 блістерів у картонній упаковці.

Таблетки по 750 мг

По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній упаковці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Маклеодс Фармасьютикалс Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Віледж Тхеда, ПО Лодхімайра, Техсіл Бадді, Дістрікт Солан, Хімачал Прадеш, 174101, Індія.