СОФТЕНЗИФ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СОФТЕНЗИФ

(SOPHTENSIF®)

Склад:

діюча речовина: індапамід;

1 таблетка пролонгованої дії містить індапаміду 1,5 мг;

допоміжні речовини: гіпромелоза, лактози моногiдрат, целюлоза мікрокристалічна, повiдон К 25, кремнiю діоксид колоїдний безводний, магнiю стеарат;

плівкова оболонка: Опадрай ІІ білий 33G28707 (гіпромелоза, титану дiоксид (E 171), лактози моногiдрат, макрогол 3000, триацетин).

Лікарська форма Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, від білого до майже білого кольору, діаметром 9 мм.

Фармакотерапевтична група

Нетіазидні діуретики з помірно вираженою діуретичною активністю. Сульфонаміди прості. Індапамід.

Код АТС  C03B A11.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Індапамід є сульфонамідним похідним з індоловим кільцем, що фармакологічно належить до групи тіазидних діуретиків, які пригнічують реабсорбцію натрію в кортикальному розвідному сегменті. Він підвищує секрецію натрію і хлоридів і меншою мірою - калію і магнію, збільшуючи таким чином діурез і проявляючи свою антигіпертензивну дію.

Клінічні дослідження у фазі II і III із застосуванням монотерапії продемонстрували антигіпертензивну дію, що триває протягом 24 годин. Діуретичний ефект був помірним.

Усе це призводить до зменшення загального опору периферичних судин та артерій та зумовлює зменшення артеріального тиску.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як побічні дії продовжують зростати. Дозу не слід збільшувати, якщо лікування неефективне.

Доведено, що індапамід при коротко-, середньо- та довгостроковому лікуванні пацієнтів з гіпертензією:

- не впливає на метаболізм ліпідів: тригліцериди, холестерин ЛПНЩ і холестерин ЛПВЩ;

- не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у гіпертоніків з цукровим діабетом.

Фармакокінетика

Софтензиф пропонується в лікарській формі з тривалим вивільненням, яке базується на матричній системі, де активна складова частина диспергована в носії, що сприяє тривалому вивільненню індапаміду.

Всмоктування. Вивільнена фракція індапаміду швидко і без залишку всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Харчування слабко підвищує швидкість всмоктування, але не впливає на кількість абсорбованої речовини. Пікова концентрація в плазмі крові після одноразової дози спостерігається приблизно через 12 годин після застосування, повторне застосування зменшує коливання сироваткових рівнів між 2 дозами. Існує індивідуальна варіабельність.

Розподіл. Зв’язок індапаміду з протеїнами плазми становить 79%. Період напіввиведення з плазми становить 14-24 години (у середньому 18 годин). Рівноважна концентрація досягається через 7 днів. Багаторазове застосування не призводить до накопичення в організмі.

Метаболізм. Виділяється в основному з сечею (70% дози) і калом (22%) у вигляді неактивних метаболітів.

Пацієнти з високим ризиком. Фармакокінетичні параметри не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Клінічні характеристики

Показання.

Есенціальна гіпертензія.

Протипоказання.

- Гіперчутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або до будь-якої з допоміжних речовин;

- тяжка ниркова недостатність;

- печінкова енцефалопатія або тяжке порушення функції печінки;

- гіпокаліємія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Нерекомендовані комбінації

Літій. Можливе підвищення рівнялітію у плазмі крові з ознаками передозування, як при безсольовій дієті (знижене виділеннялітію з сечею). Проте, якщо потрібне застосування діуретиків, необхідно ретельно контролювати рівеньлітію у плазмі крові та коригувати дозилітію

Комбінації, що потребують запобіжних заходів при застосуванні

Лікарські засоби, що індукують пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes):

- антиаритмічні препарати IА класу (хінідин,гідрохінідин,дизопірамід);

- антиаритмічні препарати III класу (аміодарон,соталол,дофетилід,ібутилід);

- деякі антипсихотичні препарати:фенотіазини (хлорпромазин,ціамемазин,левомепромазин,тіоридазин,трифлуоперазин),бензаміди (амісульприд,сульпірид,сультоприд,тіаприд),бутирофенони (дроперидол,галоперидол);

- інші:бепридил,цизаприд,дифеманіл,еритроміцин IV,галофантрин,мізоластин,пентамідин,спарфлоксацин,моксифлоксацин,вінкамін IV

При їх застосуванні підвищується ризик шлуночкових аритмій, особливо пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes) (гіпокаліємія є фактором ризику). Перед застосуванням цієї комбінації потрібно стежити за гіпокаліємією і скоригувати її, якщо це необхідно. Також потрібне клінічне, плазмово-електролітне та ЕКГ моніторування.

Слід застосовувати препарати, які при існуючій гіпокаліємії не викликають пароксизмальну шлуночкову тахікардію типу «пірует» (torsades de pointes).

Нестероїдні протизапальні засоби(для системного застосування), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) ,високі дози саліцилової кислоти (≥3 г/добу):

- можливе зменшення антигіпертензивної дії індапаміду;

- існує ризик гострої ниркової недостатності у дегідратованих пацієнтів (знижена клубочкова фільтрація). Пацієнту слід провести гідратацію, спостерігати за функцією нирок на початку лікування.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Можливий ризик виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності на початку лікуванняінгібітором АПФ у пацієнтів з існуючим дефіцитом натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії).

При артеріальній гіпертензії, якщо попереднє лікування діуретиками спричинило дефіцит натрію, необхідно:

- або припинити застосування діуретика за 3 дні до початку лікуванняінгібітором АПФ і приймати знову гіпокаліємічний діуретик у разі необхідності;

- або призначити низьку початкову дозуінгібітора АПФ і дозу збільшувати поступово.

При застійній серцевій недостатності терапію слід розпочинати, по можливості, з дуже низької дозиінгібітора АПФ після зниження дози гіпокаліємічного діуретика, що застосовується одночасно.

У всіх випадках слід контролювати функцію нирок (плазмовий креатинін) протягом перших тижнів лікуванняінгібітором АПФ

Інші препарати, що спричиняють гіпокаліємію, -амфотерицин B (внутрішньовенний),глюкокортикоїди імінералокортикоїди (для системного застосування),тетракозактид,стимулюючі проносні- підвищують ризик гіпокаліємії (адитивна дія). Слід контролювати рівень калію в плазмі крові та коригувати його у разі необхідності. Необхідна особлива обережність при сумісному призначенні здигіталісними препаратами. Слід застосовувати нестимулюючі проносні засоби.

Дигіталісні препарати. Наявність гіпокаліємії та/або гіпомагніємія призводять до токсичної діїдигіталісних препаратів. Необхідний моніторинг рівня калію, магнію в плазмі крові та ЕКГ і корекція лікування у разі необхідності.

Баклофен. Посилює антигіпертензивну дію. Слід провести гідратацію і контролювати функцію нирок на початку лікування.

Комбінації, які слід взяти до уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, триамтерен). Тоді як подібні раціональні комбінації є прийнятними для деяких пацієнтів, у інших можна спостерігати гіпокаліємію (особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю або діабетом) або гіперкаліємію. Слід контролювати калій в плазмі крові, ЕКГ та у разі необхідності переглянути лікування.

Метформін. Підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу, викликаногометформіном, обумовлений можливою функціональною нирковою недостатністю, пов’язаною з діуретиками і особливо з петльовими діуретиками. Не слід застосовуватиметформін при рівні креатиніну в плазмі крові більше 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків і 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодовані контрастні засоби. При наявності дегідратації, викликаної діуретиками, існує підвищений ризик гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні високих дозйодованих контрастних засобів. Необхідна регідратація перед введеннямйодованих препаратів

Іміпраміноподібні антидепресанти,нейролептики. Збільшується антигіпертензивна дія і ризик ортостатичної гіпотензії (адитивна дія).

Кальцій (солі). Ризик розвитку гіперкальціємії внаслідок зниженої ниркової екскреції.

Циклоспорин,такролімус. Ризик підвищення креатиніну в плазмі крові без будь-яких змін в циркулюючих рівняхциклоспорину, навіть за відсутності водно-натрієвого дефіциту.

Кортикостероїди,тетракозактид (системне застосування). Зменшення антигіпертензивної дії (затримка води і натрію, обумовленакортикостероїдами).

Особливості застосування.

Особливі застереження

Пацієнти з порушеннями функцій печінки

При порушенні функцій печінки тіазидні діуретики можуть спричинити печінкову енцефалопатію, особливо при порушеному електролітному балансі. В такому разі застосування діуретика слід негайно припинити.

Фоточутливість

Повідомляється про випадки реакцій фоточутливості при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Якщо під час лікування виникне реакція чутливості до світла, рекомендується припинення лікування. У разі необхідності повторного лікування діуретиком рекомендується захищати частини тіла, які піддаються впливу сонячного світла або штучних УФ-променів.

Допоміжні речовини

Препарат містить лактози моногідрат, тому пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Особливі запобіжні заходи при застосуванні

Водно-електролітний баланс

•Натрій в плазмі крові

Його слід виміряти до початку лікування, а після цього періодично контролювати. Будь-яке лікування діуретиком може викликати гіпонатріємію, іноді з серйозними наслідками. Гіпонатріємія із гіповолемією може призвести до дегідратації та ортостатичної гіпотензії; супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі). Зниження рівня натрію в плазмі крові на початку може бути асимптоматичним, тому особливо важливий його регулярний контроль, який має бути ще частішим у пацієнтів літнього віку або пацієнтів з цирозом печінки.

•Калій в плазмі крові

Втрата калію при гіпокаліємії є основним ризиком при лікуванні тіазидними та тіазидоподібними діуретиками. Ризик появи гіпокаліємії (<3,4 ммоль/л) повинен бути попереджений у деяких груп пацієнтів з високим ризиком, таких як пацієнти літнього віку, які недостатньо харчуються і/або які лікуються багатьма лікарськими засобами, пацієнти з цирозом, з набряками і асцитом, пацієнти з ішемічною хворобою і серцевою недостатністю. У цих випадках гіпокаліємія підвищує серцеву токсичність дигіталісних препаратів і ризик аритмій.

Пацієнти з подовженням інтервалу QT, як вродженим, так і ятрогенним, також належать до групи ризику. Гіпокаліємія, як і брадикардія, є фактором ризику тяжких порушень серцевого ритму і може бути потенційно летальною, особливо при пароксизмальній шлуночковій тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes).

У всіх вищеперерахованих випадках потрібно частіше контролювати рівень калію в плазмі крові. Перше визначення рівня калію в плазмі крові потрібно проводити на першому тижні лікування.

У разі встановлення гіпокаліємії слід провести її корекцію.

Гіпокаліємія, встановлена разом з низьким рівнем магнію в сироватці, може не реагувати на лікування, якщо сироватковий магній не коригується.

Магній у плазмі крові.

Показано, що тіазиди та їх аналоги, включаючи індапамід, підвищують екскрецію магнію із сечею, що може призвести до гіпомагніємії (див. розділи«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та«Побічні реакції»).

• Кальцій в плазмі крові.

Тіазидні і тіазидоподібні діуретики можуть зменшити виведення кальцію з сечею і спричинити легке і минуще підвищення кальцію в плазмі крові. Виражена гіперкальціємія може обумовлюватися попереднім невстановленим гіперпаратиреоїдизмом. Лікування слід припинити доти, доки не буде досліджена функція паращитовидних залоз.

Цукор в крові

Контролювання рівня цукру в крові важливе для пацієнтів з діабетом, особливо при наявності гіпокаліємії.

Сечова кислота

Може збільшитися тенденція до нападів подагри у пацієнтів з гіперурикемією.

Функція нирок та діуретики

Тіазидні і тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні тільки при нормальній або мінімально ураженій функції нирок (креатинін плазми крові нижче 25 мг/л, тобто 220 мкмоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку креатинін плазми крові необхідно оцінювати залежно від віку, маси тіла і статі.

Гіповолемія, яка є вторинною внаслідок втрати води і натрію у результаті терапії діуретиком, на початку лікування спричинює зниження клубочкової фільтрації. Це може призвести до підвищення сечовини і креатиніну в плазмі крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність проходить без наслідків для пацієнтів з нормальною функцією нирок, але може погіршити стан пацієнтів з існуючою нирковою недостатністю.

Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома. Препарати, що містять сульфонамід або похідні сульфонаміду можуть викликати ідіосинкратичну реакцію, що спричиняє хоріоїдальний випіт з дефектом зорового поля, транзиторну міопію та гостру закритокутову глаукому. Симптоми включають гострий початок зниження гостроти зору або біль в оці і, як правило, виникають протягом декількох годин або тижнів з початку застосування лікарського засобу.

Нелікована гостра закритокутова глаукома може призвести до постійної втрати зору. Основне лікування - це якнайшвидше припинити застосування лікарських засобів. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, можливо, необхідно застосовувати оперативні медикаментозні або хірургічні методи лікування. Факторами ризику розвитку гострої закритокутової глаукоми може бути алергія на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.

Застосування індапаміду у спортсменів може спричинити позитивну реакцію під час допінг-контролю.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Як загальне правило, слід уникати застосування діуретиків вагітним; їх ніколи не слід застосовувати для лікування фізіологічних набряків при вагітності. Діуретики можуть спричинити фетоплацентарну ішемію з ризиком необоротного ураження плода.

Годування груддю. Дані щодо проникнення індапаміду/метаболітів у грудне молоко недостатні. Можуть розвинутися гіперчутливість до похідних сульфонамідів та гіпокаліємія. Ризик для новонароджених/немовлят виключати не можна. Індапамід належить до тіазидоподібних діуретиків, застосування яких під час годування груддю пов’язують зі зменшенням або навіть пригніченням лактації. Індапамід не слід застосовувати у період годування груддю.

Фертильність.Дослідження репродуктивної токсичності показали відсутність впливу на фертильність самців та самок щурів. Впливу на фертильність людини не очікується.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Софтензиф не впливає на активну увагу, але в деяких випадках, особливо на початку лікування або при додаванні іншого антигіпертензивного засобу, можливі зміни в реакціях, пов’язані зі зниженням кров’яного тиску. В результаті цього може бути порушена здатність керувати транспортними засобами і працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування. По одній таблетці кожні 24 години, переважно вранці. Таблетку необхідно приймати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою.

При вищих дозах антигіпертензивна дія індапаміду не посилюється, але посилюється діуретична дія.

Ниркова недостатність.

При тяжкій нирковій недостатності (кліренс креатиніну нижче 30мл/хв) застосування препарату протипоказане (див. розділи«Протипоказання» та«Особливості застосування»).

Тіазидні і тіазидоподібні діуретики повністю ефективні тільки при нормальній або мінімально порушеній функції нирок.

Пацієнти літнього віку.

У пацієнтів літнього віку плазмовий креатинін слід оцінювати відповідно до віку, маси тіла та статі. Пацієнти літнього віку можуть застосовувати Софтензиф, коли у них функція нирок нормальна або мінімально порушена (див. розділ«Особливості застосування»).

Пацієнти із порушенням функцій печінки.

При тяжких порушеннях функцій печінки прийом препарату Софтензиф протипоказаний (див. розділи«Протипоказання» та«Особливості застосування»).

Діти.

Софтензиф не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років) через відсутність даних про безпеку та ефективність.

Передозування.

Симптоми.Індапамід не проявляє токсичності при застосуванні у дозі до 40 мг, тобто в дозі, що в 27 разів перевищує терапевтичну.

Симптоми передозування проявляються порушенням водно-електролітного балансу (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можлива поява нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, спазмів, запаморочення, сонливості, сплутаності свідомості, поліурії або олігурії, що досягає анурії (від гіповолемії).

Лікування.Початкові заходи включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або застосування активованого вугілля з подальшим відновленням водно-електролітного балансу до нормального у спеціалізованому закладі. Терапія симптоматична.

Побічні реакції.

Резюме профілю безпеки

Побічними реакціями, про які найбільш часто повідомляється єгіпокаліємія, реакції гіперчутливості, переважно дерматологічні, у осіб зі схильністю до алергічних і астматичних реакцій, та макулопапульозні висипання.

Під час досліджень II та III фази, що порівнюють індапамід 1,5 мг з 2,5 мг, аналізи калію в плазмі показали дозозалежний ефект індапаміду:

Індапамід 1,5 мг: калій у плазмі крові <3,4 ммоль/л спостерігали у 10 % пацієнтів та <3,2ммоль/л у 4 % пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів лікування середнє зниження рівня калію в плазмі крові становило 0,23 ммоль/л.

Індапамід 2,5 мг: калій у плазмі крові <3,4 ммоль/л спостерігали у 25 % пацієнтів та <3,2ммоль/л у 10 % пацієнтів після 4-6 тижнів лікування. Після 12 тижнів лікування середнє зниження рівня калію в плазмі крові становило 0,41 ммоль/л.

Більшість побічних реакцій, що стосуються клінічних або лабораторних параметрів, є дозозалежними. Тіазидоподібні діуретики, у т. ч. індапамід, можуть спричинити такі побічні реакції, впорядковані за частотою:дуже часто (≥1/10),часто (≥1/100 до <1/10),нечасто (≥1/1000 до <1/100),рідко (≥1/10000 до <1/1000),дуже рідко (<1/10000),з невідомою частотою (на підставі існуючих даних неможливо зробити оцінку).

З боку системи крові і лімфатичної системи: дуже рідко - тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: рідко - запаморочення (вертиго), втома, головний біль, парестезія; з невідомою частотою - синкопе.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко - аритмія, артеріальна гіпотензія; з невідомою частотою - пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует» (torsades de pointes) (може бути потенційно летальною) (див. розділи«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та«Особливості застосування»).

З боку органів зору: частота невідома - міопія, розмитість зору, порушення зору, хоріоїдний випіт.

З боку шлунково-кишкового тракту: нечасто - блювання; рідко - нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко - панкреатит.

З боку сечовидільної системи: дуже рідко - ниркова недостатність.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко - порушення нормальної функції печінки; з невідомою частотою - вірогідність печінкової енцефалопатії при печінковій недостатності (див. розділи«Протипоказання» та«Особливості застосування»), гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: реакції гіперчутливості, в основному шкірні, у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій: часто - макулопапульозні висипання; нечасто - пурпура; дуже рідко - ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона; з невідомою частотою - можливе погіршення раніше існуючого гострого дисемінованого червоного вовчака. Повідомляється про випадки фоточутливості (див. розділ«Особливості застосування»).

Дослідження:з невідомою частотою - подовження інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ«Особливості застосування»), підвищений рівень цукру та сечової кислоти у крові під час лікування (слід уважно обдумати, наскільки ці діуретики прийнятні для пацієнтів з подагрою та діабетом), підвищені рівні печінкових ферментів.

З боку обміну речовин та харчування:часто-гіпокаліємія(див. розділ«Особливості застосування»); нечасто- гіпонатріємія (див. розділ«Особливості застосування»); рідко-гіпохлоремія, гіпомагніємія;дуже рідко - гіперкальціємія. Гіпонатріємія з гіповолемією, що викликають дегідратацію та ортостатичну гіпотензію. Супутня втрата іонів хлору може призвести до вторинного компенсаторного метаболічного алкалозу, частота та ступінь цього явища низькі.

З боку репродуктивної системи та молочної залози: нечасто-еректильна дисфункція

Термін придатності.2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері з ПВХ плівкиі алюмінієвої фольги; по 3 блістери в картонній пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

АТ «Софарма».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

вул. Ілієнське шосе, 16, Софія, 1220, Болгарія.