КОДЕФЕМОЛ Н

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОДЕФЕМОЛ Н

( CODEFEMOL Н)

Склад:

діючі речовини:5 мл сиропу містять парацетамолу 60 мг, псевдоефедрину гідрохлориду 7,5 мг, кодеїну фосфату у перерахуванні на кодеїну фосфат безводний 5 мг;

допоміжні речовини:сорбіт (Е420), гліцерин, пропіленгліколь, метилпарагідроксибензоат (Е218), пропілпарагідроксибензоат (Е216), ароматизатор «Малина» (вода очищена, пропіленгліколь, етанол 96 %, альфа-токоферол, аскорбінова кислота), жовтий захід FCF (E110), вода очищена.

Лікарська формаСироп.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора в’язка рідина оранжевого кольору з характерним фруктовим запахом.

Фармакотерапевтична група

Протикашльові засоби, крім комбінованих препаратів, що містять експекторанти. Алкалоїди опію та похідні. Комбінації. Код АТС R05D A20.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

КодефемолН - комбінований лікарський засіб, фармакологічна дія якого зумовлена властивостями активних компонентів, що входять до його складу. Наявність у складі сиропу кодеїну, парацетамолу та псевдоефедрину зумовлює протикашльову, жарознижувальну, знеболювальну та деконгестивну дію.

Кодеїн, який входить до складу препарату, є протикашльовим засобом центральної дії - алкалоїдом фенантренового ряду; належить до групи наркотичних аналгетиків, є агоністом опіоїдних рецепторів. Зменшує збудливість кашльового центру та перериває рефлекси, що збуджують тривалий кашель. Чинить аналгетичну та седативну дію. У невеликих дозах не спричиняє пригнічення дихального центру, не порушує функцію миготливого епітелію і не зменшує бронхіальну секрецію.

Псевдоефедрин - симпатоміметик з помірною дією на a1-адренорецептори, спричиняє звуження судин, зменшує набряклість, місцеві ексудативні прояви і гіперемію слизової оболонки носа, носоглотки, придаткових пазух.

Парацетамол зумовлює зниження температури тіла при пропасниці та забезпечує (особливо у комбінації з кодеїном) тривалий знеболювальний ефект.

Фармакокінетика

Не вивчалася.

Клінічні характеристики

Показання.

Зменшення інтенсивності та повне усунення кашлю (насамперед, виснажливого сухого) при захворюваннях легень та верхніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія), особливо при супутніх проявах гарячки та катаральних (запальних) явищах слизової оболонки носа (нежить, гострі респіраторні вірусні інфекції, грип).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до компонентів лікарського засобу.

Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок, легенева недостатність, бронхіальна астма (не слід застосовувати опіоїди під час астматичного нападу), пригнічення дихання, вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, алкоголізм, захворювання крові, синдром Жильбера, виражена анемія, лейкопенія, артеріальна гіпертензія, виражений атеросклероз судин головного мозку та серця, ішемічна хвороба серця, гіпертиреоз, цукровий діабет, гіпертрофія передміхурової залози, безсоння, застосування одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2 тижнів до і після лікування інгібіторами МАО, закритокутова глаукома, феохромоцитома, травма голови, підвищений внутрішньочерепний тиск, період після операції на жовчовивідних шляхах, стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота, ризик паралітичної непрохідності кишечнику.

Кодеїн протипоказаний пацієнтам із надшвидким метаболізмом CYP 2D6.

Препарат протипоказаний жінкам у період вагітності та у період годування груддю.

Препарат не призначати дітям віком до 12 років.

Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років), яким проводиться тонзилектомія та/або аденоїдектомія з метою боротьби з синдромом обструктивного апное сну.

Препарат не застосовувати дітям віком від12до18років зі скомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Агоністи та антагоністи морфіну (бупренорфін, налбуфін, пентазоцин) знижують ефективність кодеїну у зв’язку з конкурентною блокадою опіоїдних рецепторів.

Барбітурати, бензодіазепіни, похідні морфіну (аналгетики, засоби від кашлю) збільшують ризик появи респіраторних порушень.

Препарати, що знижують активність центральної нервової системи (седативні антидепресанти, седативні блокатори Н1-гістамінових рецепторів, барбітурати, клонідин, снодійні, нейролептики, анксіолітики, анестетики) збільшують ризик розвитку депресивного стану центральної нервової системи.

Трициклічні антидепресанти можуть посилити пригнічувальні ефекти опіоїдних аналгетиків. При одночасному застосуванні кодеїну зантигіпертензивними засобами можливепосилення гіпотензивної дії; зантиаритмічними засобами-кодеїн сповільнює всмоктування мексилетину, при одночасному застосуванні кодеїну та хінідину аналгетична дія кодеїну, імовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його метаболізм; ізхлорамфеніколом-можливе підвищення концентрації кодеїну у плазмі крові через інгібування його метаболізму; зненаркотичними аналгетиками-можливе посилення аналгетичної дії; ізпротивиразковими лікарськими засобами-циметидин може пригнічувати метаболізм кодеїну, що призводить до підвищення його концентрації у плазмі; з ципрофлоксацином - слід уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксацину у плазмі крові; зантидіарейними засобами, антихолінергічними засобами (наприклад атропіном)-виникає ризик тяжкого запору, який може призвести до паралітичної кишкової непрохідності та/або до затримки сечовипускання. Кодеїн антагонізує дію цизаприду, метоклопраміду та домперидону нашлунково-кишкову діяльність. Призастосуванні з ритонавіром можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) у плазмі крові.

Застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні TechnetiumTc99mDisofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.

Алкоголь посилює седативний ефект кодеїну. Необхідно уникати одночасного застосування алкоголю або інших седативних засобів з центральним механізмом дії.

Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися метоклопрамідом і домперидоном і зменшуватися холестираміном. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при одночасному довготривалому регулярному щоденному застосуванні парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі. Барбітурати знижують жарознижувальний ефект парацетамолу.

Протисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.

Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.

Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високим аніонним проміжком, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати для інгаляційного наркозу, у тому числі галотан, трихлоретилен та інші похідні вуглеводів, підвищують чутливість міокарда до псевдоефедрину.

Псевдоефедрин може частково нейтралізувати гіпотензивну дію препаратів, що впливають на симпатичну активність, у тому числі бретиліуму, бетанідину, гуанетидину, дебрисоквіну, метилдофи, α- та β-адреноблокаторів. Застосування моклобеміду підвищує ризик розвитку гіпертензивного кризу. Застосування серцевих глікозидів підвищує ризик розвитку аритмій. Препарати наперстянки та леводопи підвищують ризик розвитку тяжких шлуночкових аритмій. Препарати алкалоїдів ріжків збільшують ризик розвитку ерготизму.

Застосування псевдоефедрину та інгібіторів МАО може спричинити підвищення артеріального тиску.

Застосування анорексигенних засобів, окситоцину підвищує ризик розвитку гіпертензії.

Особливості застосування.

При тривалому застосуванні необхідний контроль складу периферичної крові та функціонального стану печінки.

Перед застосування препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект.

Якщо виникає будь-який з наступних випадків: галюцинації, занепокоєння, порушення сну, застосування препарату слід припинити.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам у станах, які можуть бути погіршені застосуванням опіоїдів, зокрема тим, хто лікується від депресії, із запальними захворюваннями шлунка.

Парацетамол робить недостовірними показники лабораторних досліджень щодо кількісного визначення вмісту глюкози та сечової кислоти у крові.

У період лікування препаратом не рекомендується застосування інших парацетамолвмісних препаратів та вживання алкоголю. Одночасне застосування разом з іншими препаратами, що містять парацетамол, може призвести до передозування.

Зафіксовано порушення функції печінки/печінкову недостатність у пацієнтів, що мали знижений рівень глутатіону, наприклад при серйозному виснаженні організму, анорексії, низькому індексі маси тіла або хронічному алкоголізмі.

Рекомендується бути обережнимипри одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високим аніонним проміжком, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічним алкоголізмом), а також тих, хто вживає максимальні добові дози парацетамолу.Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.

Пацієнтам, які приймають анальгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем.

Кодеїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями жовчного міхура (зокрема жовчнокам’яною хворобою), із наявністю в анамнезі зловживання наркотиками, припорушеннях дихальної функції та астмі в анамнезі. Слід знизити дозу кодеїну пацієнтам літнього віку, ослабленим пацієнтам, пацієнтам з гіпотонією, гіпотиреозом, запальними або обструктивними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечника та може підвищувати тиск у товстій кишці), стриктурою уретри, при шоку, судомних станах, міастенії gravis.

Кодеїн слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання на кишечнику (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або сечових шляхах (такі пацієнти більш схильні до затримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну). Припинення лікування слід проводити поступово у пацієнтів, які можуть мати фізичну залежність, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому відміни.

Застосування петидину й інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, може бути пов’язане здуже тяжкими реакціями, іноді злетальним наслідком. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні допочатку лікування кодеїном.

Кодеїн може збільшувати внутрішньочерепну гіпертензію, викликати порушення свідомості різного ступеня, втрату апетиту, сонливість, запори, пригнічення дихання, значне звуження зіниць («точкові зіниці»), нудота, блювання.

Метаболізм заучастю CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт-морфін-упечінці заучастю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або якщо упацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватного терапевтичного ефекту не буде досягнуто. Встановлено, що до7% кавказького населення може мати цю особливість метаболізму заучастю CYP2D6. Однак якщо пацієнт має надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів-симптомів опіоїдної токсичності-навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить довстановлення більш високих рівнів морфіну всироватці крові, ніж очікувалось.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. Уважких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і, дуже рідко, летальними.

Дані про поширеність ультрашвидких метаболізаторів за участю CYP2D6 в різних популяціях наведені нижче:

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Застосування кодеїну протипоказано дітям, уяких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, важкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити симптоми токсичності морфіну.

При застосуванні великих доз препарату можлива небезпека кодеїнової залежності або розвиток синдрому «відміни».

Якщо у пацієнта встановлена непереносимість деяких цукрів, слід проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Лікарський засіб містить у своєму складі такі допоміжні речовини, як метилпарагідроксибензоат (Е218), пропілпарагідроксибензоат (Е216), “Жовтий захід FCF” (E110), що може спричинити алергічні реакції (можливо уповільнені).

Цей лікарський засіб містить невелику кількість етанолу (алкоголю), менше 100 мг/дозу.

Якщо ознаки захворювання не почнуть зникати або ж, навпаки, стан здоров’я погіршиться, або виникнуть небажані явища, слід звернутися за консультацією до лікаря щодо подальшого застосування препарату.

Не перевищувати зазначених доз!

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Застосування лікарського засобу уперіод вагітності протипоказане.

Повідомлялося про можливий зв’язок між виникненням унемовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну протягом Ітриместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну уперіод вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності уплода, що призведе довиникнення симптомів абстиненції уновонародженого.

Період годування груддю

Застосування лікарського засобу уперіод годування груддю протипоказане.

При застосуванні узвичайних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми вгрудному молоці удуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити негативний вплив нанемовля. Однак якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6, угрудному молоці можуть встановлюватися більш високі рівні морфіну, удуже рідкісних випадках це може призвести допотенційно летальних симптомів опіоїдної токсичності унемовляти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи те, що у чутливих хворих при застосуванні лікарського засобу можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, порушення орієнтації), на період прийому препарату слід утримуватися від керування транспортними засобами та виконання інших робіт, що потребують концентрації уваги.

Спосіб застосування та дози.

У коробці у комплекті з флаконом міститься мірна ложка або стаканчик з поділками.

Дорослим і дітям віком від 14 років призначати по 10 мл 3-4 рази на добу.

Дітям віком від 12 до 14 роківпризначати по 5-10 мл 3-4 рази на добу.

Тривалість лікування - 7-10 днів.

Прийом препарату можна повторювати кожні 4-6 годин при необхідності.

Не приймати більше 4 доз на добу. Не приймати частіше ніж через 4 години.

Максимальний термін застосування препарату без рекомендації лікаря - 3 дні.

Діти.

Препарат не призначати дітям віком до 12 років.

Кодеїн протипоказаний дітям (віком до 18 років), яким проводиться тонзилектомія та/або аденоїдектомія з метою боротьби з синдромом обструктивного апное сну.

Кодеїн не застосовувати дітям віком від12до18років зі скомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій.

Передозування.

Парацетамол

Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли дозу препарату більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів із факторами ризику (тривале лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або іншими лікарськими засобами, що індукують ферменти печінки; регулярний прийом надмірних кількостей етанолу; глутатіонова кахексія, розлади травлення, муковісцидоз, ВІЛ-інфекція, голодування, кахексія) застосування 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Симптоми передозування у перші 24 години: блідість, нудота, блювання, анорексія та абдомінальний біль. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, набряку мозку, коми та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит.

При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).

При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але його максимальний захисний ефект проявляється при його застосуванні протягом 8 годин після передозування. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. У разі необхідності рекомендується внутрішньовенно вводити N-ацетилцистеїн у дозах згідно з чинними рекомендаціями. За відсутності блювання може бути застосований метіонін перорально як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.

Кодеїн

Симптоми: розвиток депресії центральної нервової системи, зокрема пригнічення дихання (ціаноз, зниження швидкості дихання). Сонливість, запаморочення, бронхоспазм, алергічні реакції на шкірі, значне звуження зіниць, сухість уроті, підвищена пітливість, почервоніння обличчя, зазвичай нудота і блювання, атаксія, рідше - набряк легень, затримка дихання, міоз, судоми, колапс, затримка сечі. Можливе, але малоймовірне, виникнення артеріальної гіпотонії та тахікардії. Спостерігались ознаки вивільнення гістаміну. При передозуванні опіоїдів повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності.

Лікування: загальні симптоматичні та підтримувальні заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану.

Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло не більше 1 години з моменту застосування кодеїну дорослим у дозі, що перевищує 350 мг. Слід застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином може знадобитися повторне застосування великих доз для пацієнтів із тяжким отруєнням. Слід спостерігати за станом пацієнта протягом щонайменше 4 годин після введення налоксону або 8годин у випадках застосування препарату налоксону з пролонгованою дією.

Псевдоефедрину гідрохлорид

Після перевищення дози загострюються побічні явища, особливо збудженість, спрага, порушення сечовиділення, занепокоєння, дратівливість, тремор, галюцинації, судоми, артеріальна гіпертензія, аритмія серця, нудота та блювання.

При гострому передозуванні необхідним заходом є промивання шлунка, яке слід провести у межах 4 годин після передозування. Застосування активованого вугілля ефективне протягом першої години після передозування. При відсутності ураження нирок виведення активної речовини з організму прискорює форсований діурез. При наявності проявів кардіотоксичності слід ввести внутрішньовенно пропранолол, при маренні або судомах - діазепам.

Побічні реакції.

З боку імунної системи:реакціїгіперчутливості, включаючи перехресну чутливість, макулопапульозний висип (розглядається як симптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний зпероральним застосуванням кодеїну), гарячка, спленомегалія і лімфаденопатія. Алергічні реакції, включаючи шкірний свербіж, висипи на шкірі і слизових оболонках (зазвичай еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса - Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), анафілаксія.

З боку нервової системи(зазвичай при прийомі високих доз): запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації, тремор, занепокоєння, підвищене потовиділення, галюцинації, порушення сну (у т.ч. безсоння, сонливість), тривожний стан, дратівливість, головний біль, депресія, раптові зміни настрою, ейфорія, дисфорія.

З боку органів дихання:бронхоспазм (цей прояв може також виникати у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших нестероїдних протизапальних засобів), пригнічення дихання.

З боку травного тракту:зниження апетиту, нудота, блювання, запор, біль в епігастрії, підвищення активності печінкових ферментів (як правило, без розвитку жовтяниці), гепатонекроз (дозозалежний ефект), сухість у роті, діарея.

З боку ендокринної системи:гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.

З боку репродуктивної системи:статева дисфункція, еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потенції.

З боку системи крові:анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у ділянці серця), гемолітична анемія, синці чи кровотечі. При тривалому застосуванні у великих дозах - апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку сечовидільної системи(при прийомі великих доз): нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, папілярний некроз), затримка сечі, дизурія.

З боку серцево-судинної системи:тахікардія, брадикардія, відчуття серцебиття, гіперемія шкіри обличчя, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія, або гіпертензія.

З боку органів зору: звуження зіниць, світлочутливість, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів), глаукома.

Інші:відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, гіпотермія.

Термін придатності. 2 роки.

Після відкриття флакона термін придатності препарату 30 діб за умови зберігання при температурі не вище 25 °С.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 100 мл або по 200 мл у флаконі з мірною ложкою або стаканчиком у коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківське фармацевтичне підприємство «Здоров’я народу».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61002, Харківська обл., місто Харків, вулиця Куликівська, будинок 41.