АМІФЕНА ІС

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМІФЕНА ІС

Склад:

діюча речовина: mefenamic acid;

1 таблетка містить мефенамінової кислоти 250мг або 500мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), поліетиленгліколь, титану діоксид (Е171).

Лікарська формаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки круглої (для дозування250 мг) або довгастої (длядозування 500мг) форми здвоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Фенамати. Мефенамінова кислота.

Код АТС  М01А G01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Мефенамінова кислота–нестероїдний протизапальний засіб, який чинить протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію.

Простагландини беруть участь уряді патологічних процесів, включаючи запалення, модуляцію больової реакції, дисменорею, менорагію та гіпертермію. Як і більшість нестероїдних протизапальних засобів, мефенамінова кислота інгібує простагландинсинтетазу (циклооксигеназу (ЦОГ)), що призводить досповільнення синтезу простагландинів та зниження їх рівнів. Існують дані про те, що фенамати пригнічують дію вже синтезованих простагландинів. Мефенамінова кислота здатна пригнічувати синтез інших медіаторів запалення (серотонін, кініни тощо), знижувати активність лізосомальних ферментів, які беруть участь узапальній реакції. Мефенамінова кислота стабілізує білкові ультраструктури та мембрани клітин, зменшує проникність судин, пригнічує синтез мукополісахаридів, гальмує проліферацію клітин увогнищі запалення, підвищує резистентність клітин та стимулює загоєння ран. Умеханізмі знеболювальної дії істотну роль відіграє місцевий вплив мефенамінової кислоти навогнище запалення та її здатність гальмувати утворення альгогенів (кініни, гістамін, серотонін) поряд із впливом нацентральні механізми больової чутливості. Жарознижувальні властивості пов’язані зіздатністю гальмувати синтез простагландинів та впливати нацентр терморегуляції. Мефенамінова кислота стимулює утворення інтерферону.

Фармакокінетика

Абсорбція та розподіл

Після застосування внутрішньо мефенамінова кислота швидко та досить повно всмоктується ушлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація у крові спостерігається через 2–4години після перорального застосування. Рівень концентрації укрові пропорційний дозі. Удорослих піковий рівень 10мг/л спостерігається через 2години після перорального застосування мефенамінової кислоти удозі 1000мг. Зв’язування зальбумінами крові становить 90%.

Метаболізм

Мефенамінова кислота переважно метаболізується ферментом цитохрому Р450CYP2C9 упечінці, спочатку до 3-гідроксиметильного похідного (метаболітI), а потім до 3-карбоксильного похідного (метаболітII). Обидва метаболіти піддаються вторинній кон’югації зутворенням глюкуронідів.

Пацієнтам з повільним метаболізмом заучастю CYP2C9, а також пацієнтам, уяких очікується повільний метаболізм заучастю CYP2C9 зогляду наметаболізм інших субстратів CYP2C9, мефенамінову кислоту слід застосовувати зобережністю, оскільки у таких пацієнтів можливі аномально високі рівні мефенамінової кислоти уплазмі крові внаслідок зниження метаболічного кліренсу.

Виведення

52% введеної дози мефенамінової кислоти виділяється зсечею (6%–унезміненому вигляді, 25%–увигляді метаболітуІ, 21%–у вигляді метаболітуІІ). Аналіз фекалій протягом 3-денного періоду виявив 10–20% дози, головним чином, увигляді некон’югованого метаболітуII. Період напіввиведення (Т1/2) становить 2–4години.

Клінічні характеристики

Показання.

Гострі респіраторні вірусні інфекції та грип.

Біль низької та середньої інтенсивності: м’язовий, суглобовий, травматичний, зубний, головний біль різної етіології, післяопераційний і післяпологовий біль.

Первинна дисменорея. Дисфункціональні менорагії, ут.ч. спричинені наявністю внутрішньоматкових контрацептивів, завідсутності патології тазових органів.

Запальні захворювання опорно-рухового апарату: ревматоїдний артрит, ревматизм, хвороба Бехтерева.

Протипоказання.

Гіперчутливість до мефенамінової кислоти або добудь-якого іншого компонента лікарського засобу.

Через ризик перехресної чутливості мефенамінову кислоту неслід застосовувати пацієнтам, уяких раніше виникали реакції гіперчутливості (наприклад бронхіальна астма, бронхоспазм, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка) після прийому ацетилсаліцилової кислоти (аспірину), ібупрофену або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).

Запальні захворювання кишечнику.

Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана зпопередньою терапією НПЗЗ ванамнезі.

Активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча ванамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі).

Тяжка серцева недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).

Захворювання органів кровотворення.

Тяжка печінкова або ниркова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»).

Лікування болю після аортокоронарного шунтування.

Одночасний прийом специфічних інгібіторів циклооксигенази-2(ЦОГ-2).

Непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Період вагітності або годування груддю.

Дитячий вік до 5 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Супутнє застосування мефенамінової кислоти з іншими лікарськими засобами, які зв’язуються збілками плазми крові, може вимагати корекції доз.

Інші аналгетики, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Слід уникати супутнього застосування двох або більше НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту (аспірин)), оскільки це може призвести до збільшення ризику розвитку побічних ефектів.

Антиагрегаційні лікарські засоби, кортикостероїди.Підвищення ризику розвитку шлунково-кишкової кровотечі або виразки (див. розділ «Особливості застосування»).

Ацетилсаліцилова кислота (аспірин). Дані експериментальних досліджень свідчать про те, що при супутньому застосуванні мефенамінова кислота може пригнічувати антиагрегантну дію низьких доз аспірину і, отже, може знижувати ефективність профілактичного лікування серцево-судинних захворювань аспірином. Однак через обмеження цих експериментальних даних і невизначеність щодо екстраполяції данихexvivo на клінічну ситуацію неможна зробити чітких висновків стосовно впливу мефенамінової кислоти при її регулярному застосуванні.

Антикоагулянти. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Одночасне застосування мефенамінової кислоти зпероральними антикоагулянтами вимагає ретельного контролю протромбінового часу. Вважається небезпечним приймати НПЗЗ укомбінації з такими антикоагулянтами, як варфарин або гепарин, без безпосереднього медичного нагляду.

Препарати літію.Зниження ниркового кліренсу літію та підвищення плазмових рівнів літію. Пацієнти, які приймають мефенамінову кислоту і препарати літію, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом для своєчасного виявлення ознак розвитку літієвої токсичності.

Антигіпертензивні засоби та діуретики. Спостерігається зниження гіпотензивного та сечогінного ефектів. Діуретики можуть збільшити нефротоксичність НПЗЗ.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністи рецепторів ангіотензинуІІ.Зниження гіпотензивного ефекту і підвищення ризику порушення функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку. У таких пацієнтів напочатку і підчас супутньої терапії слід контролювати функцію нирок. Пацієнти повинні вживати достатню кількість рідини.

Аміноглікозиди. Зниження функції нирок упацієнтів зпідвищеним ризиком порушення функції нирок, зниження елімінації аміноглікозидів і підвищення їх концентрації уплазмі крові.

Серцеві глікозиди. НПЗЗ можуть посилювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) і підвищувати рівень серцевих глікозидів уплазмі крові.

Циклоспорин. Ризик нефротоксичності циклоспорину може бути збільшений присупутньому застосуванні зНПЗЗ.

Пероральні гіпоглікемічні засоби. Інгібування метаболізму препаратів сульфонілсечовини, подовження періоду напіввиведення та підвищення ризику гіпоглікемії.

Метотрексат. Елімінація метотрексату може бути знижена, що призводить до підвищення його рівня уплазмі крові та посилення його токсичного ефекту.

Міфепристон. НПЗЗ неслід приймати протягом 8–12днів після прийому міфепристону, НПЗЗ можуть знижувати його терапевтичний ефект.

Хінолонові антибіотики. Результати досліджень на тваринах свідчать, що НПЗЗ можуть збільшити ризик розвитку судом, пов’язаних з прийомом хінолонових антибіотиків. Упацієнтів, які приймають НПЗЗ і хінолони, може бути підвищений ризик розвитку судом.

Зидовудин. При сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ існує підвищений ризик гематологічної токсичності. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми ухворих на гемофілію ВІЛ-інфікованих пацієнтів уразі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном.

Такролімус . Можливе підвищення ризику розвитку нефротоксичного ефекту.

Антидепресанти (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС)).Підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Пробенецид. Зниження метаболізму та елімінації НПЗЗ і їх метаболітів.

Тіамін, піридоксину гідрохлорид, барбітурати, похідні фенотіазину, наркотичні аналгетики, кофеїн, димедрол підвищують аналгетичний ефект мефенамінової кислоти.

Особливості застосування.

Небажані ефекти мефенамінової кислоти можуть бути зведені до мінімуму призастосуванні найнижчої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу.

При тривалому лікуванні мефенаміновою кислотою пацієнти повинні перебувати під постійним медичним наглядом щодо появи дисфункції печінки, висипань, дискразії крові або діареї. Привиявленні розвитку будь-якого з цих патологічних станів, симптомів слід негайно припинити лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Тривале застосування препарату для лікування головного болю може призвести до його посилення. У такому разі слід припинити лікування та звернутися за консультацією долікаря.

Мефенамінову кислоту слід застосовувати зобережністю пацієнтам, зневодненим внаслідок блювання, діареї або підвищеного діурезу, пацієнтам знирковою недостатністю, особливо пацієнтам літнього віку.

Прийом мефенамінової кислоти може призвести дорозладів збоку шлунково-кишкового тракту (наприклад до діареї). Вони можуть виникати як одразу після застосування препарату, так і після довготривалого прийому. Якщо такі симптоми виникли, необхідно припинити застосування препарату.

НПЗЗ слід приймати зобережністю пацієнтам, які мають ванамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту (виразковий коліт, хвороба Крона, запальні захворювання кишечнику), оскільки можливе загострення захворювання.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку мають підвищену частоту побічних реакцій, пов’язаних іззастосуванням НПЗЗ, особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі і перфорації, які можуть призвести долетального наслідку. Препарат слід застосовувати унайнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого періоду часу. Протягом терапії НПЗЗ необхідно контролювати стан шлунково-кишкового тракту щодо виникнення можливих порушень, особливо це стосується шлунково-кишкової кровотечі. Слід з обережністю застосовувати мефенамінову кислоту пацієнтам літнього віку зізневодненням та захворюваннями нирок. Повідомлялося про випадки неолігуричної ниркової недостатності та проктоколіту, що реєструвалися переважно упацієнтів літнього віку, які неприпинили застосування мефенамінової кислоти після появи діареї.

Порушення з боку дихальної системи

Слід зобережністю застосовувати мефенамінову кислоту пацієнтам збронхіальною астмою (ут.ч.ванамнезі), оскільки повідомлялося, що НПЗЗ утаких пацієнтів прискорюють розвиток бронхоспазму.

Серцево-судинна недостатність,порушення функції печінки та нирок

Застосування НПЗЗ може призвести додозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Самий високий ризик розвитку даної реакції мають пацієнти зпорушенням функції нирок, печінки, серцевою недостатністю, пацієнти, які приймають діуретики, та пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхідно контролювати функцію нирок (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При застосуванні мефенамінової кислоти можливі помірні порушення функції печінки та нирок. Пацієнтам, у яких виникли такі порушення, прийом препарату слід припинити. Пацієнти, які застосовують мефенамінову кислоту тривалий час, мають перебувати піднаглядом лікаря узв’язку зможливістю виникнення порушень функції печінки та нирок.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗЗ (особливо увисоких дозах і протягом тривалого часу) може бути пов’язане із незначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику уразі застосування мефенаміновоїкислоти.

При необхідності застосування мефенамінової кислоти пацієнтам із серцево-судинними і церебро-васкулярними захворюваннями слід звернутися законсультацією долікаря. Підчаслікування неможна збільшувати рекомендовану дозу або тривалість лікування. Пацієнтам знеконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями лікування мефенаміновою кислотою може призначати лікар тільки після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик. Дляпацієнтів із наявністю ванамнезі артеріальної гіпертензії та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідним є проведення відповідного обстеження та отримання рекомендацій лікаря, оскільки узв’язку іззастосуванням НПЗЗ були зареєстровані випадки затримки рідини та набряків. Пацієнтам зфакторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) довготривале лікування мефенаміновою кислотою може призначати лікар після ретельного аналізу співвідношення користь/ризик.

Слід зобережністю застосовувати мефенамінову кислоту пацієнтам звнутрішньочерепним крововиливом та геморагічним діатезом через здатність НПЗЗ пригнічувати функцію тромбоцитів.

Шлунково-кишкова кровотеча, утворення виразки та перфорації

Існують повідомлення про випадки потенційно летальних шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій, які виникали набудь-якому етапі лікування НПЗЗ незалежно віднаявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів збоку шлунково-кишкового тракту ванамнезі. Паління та вживання алкоголю є додатковими факторами ризику.

Слід дотримуватись обережності при супутньому застосуванні мефенамінової кислоти зпрепаратами, які можуть підвищити ризик гастротоксичності або кровотечі, такими як кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні засоби (див. розділ «Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації підвищується зізбільшенням дози НПЗЗ, у разі наявності виразки ванамнезі, особливо якщо вона була ускладнена кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та упацієнтів літнього віку. Пацієнтам зризиком розвитку шлунково-кишкової кровотечі, таким як пацієнти літнього віку, а також пацієнтам, які одночасно приймають низькі дози ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інші препарати, які можуть збільшувати ризик для шлунково-кишкового тракту, слід звернутися долікаря щодо можливості застосування комбінованого лікування з препаратами протективної дії (наприклад мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнти знаявністю шлунково-кишкової токсичності ванамнезі, передусім пацієнти літнього віку, мають повідомляти лікарю пробудь-які незвичайні симптоми збоку шлунково-кишкового тракту (особливо прошлунково-кишкову кровотечу), зокрема напочатку лікування.

Уразі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки упацієнтів, які приймають мефенамінову кислоту, лікування препаратом слід припинити.

Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини

У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаними захворюваннями сполучної тканини може бути підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).

Вплив на шкіру та підшкірну клітковину

Повідомлялося, що на тлі прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій, які можуть бути летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій існує наранніх етапах терапії, убільшості випадків початок таких реакцій спостерігається протягом першого місяця лікування. При перших ознаках шкірного висипання, патологічних змін слизових оболонок або будь-яких інших ознаках гіперчутливості прийом мефенамінової кислоти слід припинити.

Вплив на жіночу фертильність

Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть погіршувати жіночу фертильність, впливаючи наовуляцію. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Мефенамінова кислота нерекомендується до застосування жінкам, які намагаються завагітніти; жінкам, які мають труднощі із зачаттям або проходять обстеження щодо безпліддя.

Уразі відсутності терапевтичного ефекту призастосуванні мефенамінової кислоти придисменореї і менорагії необхідно звернутися долікаря.

Епілепсія

Слід з обережністю застосовувати препарати мефенамінової кислоти пацієнтам з епілепсією.

Метаболізм заучастю CYP2C9

Мефенамінову кислоту слід застосовувати з обережністю пацієнтам з повільним метаболізмом заучастю CYP2C9, а також пацієнтам, уяких очікується повільний метаболізм заучастю CYP2C9 зогляду наметаболізм інших субстратів CYP2C9, оскільки утаких пацієнтів можливі аномально високі рівні мефенамінової кислоти уплазмі крові внаслідок зниження метаболічного кліренсу (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Непереносимість лактози

Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією неслід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат не застосовують жінкам уперіод вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Слід бути обережними прикеруванні автотранспортом або іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги, оскільки іноді застосування препарату може спричиняти запаморочення, сонливість, підвищену втомлюваність, порушення зору, судоми.

Спосіб застосування та дози.

Застосовувати препарат слід піднаглядом лікаря, який визначає дозу та тривалість лікування. Небажані ефекти мефенамінової кислоти можуть бути зведені до мінімуму призастосуванні найнижчої ефективної дози препарату протягом найкоротшого періоду.

Препарат призначений для перорального застосування. Препарат слід застосовувати підчас або після прийому їжі.

Дорослі та діти віком від 12років

По 250–500мг3–4рази надобу.

За показаннями та при хорошій переносимості добову дозу можна підвищити домаксимальної– 3000мг. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу слід знизити до1000мг надобу.

Діти віком від 5до12років

По250 мг3–4рази надобу.

Пацієнти літнього віку (від 65років)

Корекція дози непотрібна (див. розділ «Особливості застосування»).

Неперевищувати рекомендовану дозу.

При лікуванні больового синдрому курс лікування триваєдо 7днів.

При дисменореї препарат слід застосовувати зпершого дня менструального болю. Тривалість застосування препарату визначає лікар.

При менорагії препарат слід застосовувати зпершого дня сильної кровотечі. Тривалість застосування препарату визначає лікар.

Курс лікування при захворюваннях суглобів може тривати від 20днівдо 2місяців і більше.

Діти.

Препарат протипоказаний дітям вікомдо 5років.

Передозування.

Симптоми: біль в епігастральній ділянці, нудота, блювання, сонливість, головний біль, рідко–діарея, дезорієнтація, збудження, шум увухах, втрата свідомості, іноді судоми (мефенамінова кислота може індукувати тоніко-клонічні судоми припередозуванні). Утяжких випадках– шлунково-кишкові кровотечі, пригнічення дихання, артеріальна гіпертензія, посмикування окремих груп м’язів, кома. Уразі значного отруєння можливі гостра ниркова недостатність і ураження печінки.

Лікування:симптоматична терапія. Специфічний антидот відсутній. Застосування активованого вугілля є доцільним, якщо минуло небільше 1години після прийому надмірної дози мефенамінової кислоти. Як альтернативу слід розглянути промивання шлунка удорослих протягом 1години після прийому потенційно небезпечної для життя дози мефенамінової кислоти. Необхідно забезпечити форсований діурез, підлуження сечі. Слід ретельно контролювати функції нирок і печінки. Необхідно спостерігати застаном пацієнта протягом щонайменше 4годин після застосування потенційно токсичної дози мефенамінової кислоти. Часті або тривалі судоми слід лікувати задопомогою внутрішньовенного введення діазепаму. Інші заходи можуть бути призначені залежно відклінічного стану пацієнта. Гемосорбція та гемодіаліз мало ефективні через міцне зв’язування мефенамінової кислоти та її метаболітів збілками плазми крові.

Побічні реакції.

При застосуванні мефенамінової кислоти найчастішими побічними реакціями є розлади збоку шлунково-кишкового тракту. Можливе виникнення діареї як протягом перших днів застосування мефенамінової кислоти, так і після кількох місяців її безперервного прийому. Упацієнтів, які неприпинили застосування мефенамінової кислоти після появи діареї, відзначалися випадки проктоколіту. Уразі розвитку діареї необхідно негайно припинити прийом мефенамінової кислоти. Утакому випадку неслід застосовувати цей препарат знову.

Психічні порушення: сплутаність свідомості, депресія, галюцинації, нервозність, слабкість, дратівливість, збудження.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, неврит зорового нерва, розмитий зір, парестезії, судоми; асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів зіснуючими аутоімунними порушеннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, гарячка, дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку органів зору:подразнення очей, оборотна втрата колірного зору, порушення зору.

З боку органів слуху: біль у вухах, шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: набряки, артеріальна гіпертензія, серцева недостатність (були зареєстровані узв’язку ззастосуванням НПЗЗ); аритмія, пальпітація, артеріальна гіпотензія, синкопе.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗЗ (особливо увисоких дозах і протягом тривалого часу) може бути пов’язане ізнезначним збільшенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія (ут.ч. гемолітична анемія, оборотна після відміни прийому мефенамінової кислоти; апластична анемія), гіпоплазія кісткового мозку, зниження гематокриту, транзиторна лейкопенія зризиком інфекції, сепсису; збільшення часу кровотечі, тромбоцитопенічна пурпура, дисеміноване внутрішньосудинне згортання, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія, нейтропенія, панцитопенія.

З боку дихальної системи:бронхіальна астма, задишка, диспное, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту:виразкова хвороба, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді злетальним наслідком, особливо упацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»); анорексія, нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, біль вепігастральній ділянці, біль у животі, мелена, гематемезис, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона, гастрит, геморагiчний гастрит, коліт, ентероколіт, пептична виразка зкровотечею або безнеї, панкреатит, стеаторея.

З боку гепатобіліарної системи:граничні підвищення рівнів печінкових ферментів уплазмі крові, холестатична жовтяниця, помірна гепатотоксичність, гепатит, гепаторенальний синдром.

Порушення метаболізму:порушення толерантності доглюкози упацієнтів ізцукровим діабетом, гіпонатріємія, гiперкалiємiя.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, дизурія, гематурія, цистит, олігурія або поліурія, протеїнурія, алергічний гломерулонефрит, гострий інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, неолігурична ниркова недостатність (особливо призневодненні), ниркова недостатність, включаючи нирковий папілярний некроз.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:ангіоневротичний набряк, набряк гортані, набряк обличчя, мультиформна еритема, бульозні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла) та синдром Стівенса–Джонсона; підвищене потовиділення, висипання, реакції фоточутливості, свербіж, кропив’янка.

З боку імунної системи:алергічний ринiт, реакції гіперчутливості (були зареєстровані узв’язку ззастосуванням НПЗЗ), до яких можуть належати: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, реактивність дихальних шляхів, включаючи астму, загострення астми, бронхоспазм та задишку, або різні форми шкірних реакцій, включаючи висипання різних типів, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, та рідше–ексфоліативні та бульозні дерматози, включаючи токсичний епідермальний некроліз, мультиформну еритему.

Загальні розлади:підвищена втомлюваність, нездужання, поліорганна недостатність, пірексія.

Лабораторні дослідження: позитивна реакція на наявність жовчних пігментів усечі упацієнтів, які приймають мефенамінову кислоту, може бути обумовлена прийомом препарату.

Термін придатності.2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску.

Без рецепта.

Виробник.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.