ОРАМОРФ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ОРАМОРФ

(ORAMORPH)

Cклад:

діюча речовина: morphine sulfate;

1 мл розчину орального містить морфіну сульфату 2 мг;

допоміжні речовини: сахароза, глюкози розчин, метилпарабен (E218), пропілпарабен (E216), етанол 96%, вода очищена.

Лікарська формаРозчин оральний.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, майже безбарвний розчин, вільний від зависі часток.

Фармакотерапевтична група

Анальгетики. Опіоїди. Алкалоїди опію. Код АТС  N02A A01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Морфін зв’язується зі специфічними рецепторами, що локалізовані на різних рівнях центральної нервової системи, а також в різних периферичних органах.

Знижує відчуття болю та реакцію на біль за рахунок взаємодії з рецепторами центральної нервової системи.

Фармакокінетика

Абсорбція.

Морфін помірно всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального введення. Після перорального застосування міченого морфіну у людини піковий рівень в плазмі досягається приблизно через 15 хвилин. Морфін зазнає значного метаболізму при первинному надходженні в печінку, що призводить до системної біодоступності приблизно на рівні 25%.Розподіл.

Після застосування терапевтичної дози приблизно одна третина морфіну в плазмі зв’язується з білками.

Метаболізм.

Метаболізм морфіну в основному включає в себе кон’югацію морфіну з 3- і 6-глюкуронідами. Невеликі кількості також метаболізуються шляхом N-деметилювання та N-деалкілування. Морфін-6-глюкуронід має фармакологічні ефекти, що не відрізняються від морфіну. Періоднапіврозпаду морфіну становить близько 2 годин. T1/2 морфін-6-глюкуроніду трохи довший.

Виведення.

Невелика кількість морфіну виводиться з калом. Інша частина виводиться з сечею, головним чином у вигляді кон'югатів. Близько 90% разової дози морфіну виводиться з організму протягом перших 24 годин. Можлива ентерогепатична циркуляція морфіну і його метаболітів, тому може спостерігатися невелика кількість морфіну в сечі або калі протягом декількох днів після прийому останньої дози.

Клінічні характеристики

Показання.

Больовий синдром сильної інтенсивності або біль, який не купірується аналгетиками з меншою силою дії, у т.ч. біль при злоякісних новоутвореннях.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до діючої речовини або до інших речовин, які строго споріднені з хімічної точки зору, та/або до будь-якого з компонентів препарату. Підвищена чутливість до морфіну характеризується почервонінням обличчя, свербінням і бронхоспазмом (при застосуванні також можуть виникнути анафілактичні реакції);

- гостре пригнічення дихання, обструктивні захворювання дихальних шляхів, напади бронхіальної астми (див. розділ «Особливості застосування» щодо інформації про застосування при контрольованій астмі);

- серцева інтоксикація внаслідок хронічного ураження легень;

- гостра інтоксикація алкоголем;

- делірій;

- усі форми гострого живота та паралітичний ілеус (див. розділ «Особливості застосування»);

- підвищений внутрішньочерепний тиск (див. розділ «Особливості застосування»);

- травми голови (див. розділ «Особливості застосування»);

- оперативні втручання на жовчних протоках в анамнезі;

- судомні розлади;

- неконтрольована епілепсія;

- пригнічення центральної нервової системи, особливо спричинене іншими лікарськими засобами, такими як снодійні, заспокійливі, транквілізатори тощо;

- кома (див. розділ «Особливості застосування»);

- феохромоцитома. Морфін та деякі інші опіоїди можуть індукувати вивільнення ендогенного гістаміну і тим самим стимулювати вивільнення катехоламіну;

- гострі/тяжкі захворювання печінки;

- одночасне застосування з інгібіторами моноаміноксидази (МАО), а також протягом 2-3 тижнів після припинення їх застосування (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

- одночасне застосування налтрексону;

- застосування дітям віком до 1 року (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ораморф також, як правило, протипоказаний під час вагітності та годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори моноаміноксидази.

Відомо, що інгібітори моноаміноксидази взаємодіють з наркотичними анальгетиками, які призводять до збудження або пригнічення центральної нервової системи з гіпер- або гіпотензивним кризом, тому їх застосування з препаратом Ораморф протипоказане.

Габапентин.

Відомо про випадки взаємодії при одночасному застосуванні морфіну і габапентину, вірогідно, через збільшення опіоїдних побічних реакцій. Механізм цієї взаємодії невідомий. Тому зазначені лікарські засоби у комбінації слід застосовувати з обережністю та ретельно стежити за ознаками пригнічення центральної нервової системи, такими як сонливість, а дозу габапентину або морфіну потрібно відповідно знижувати.

Ритонавір.

На сьогодні недостатньо фармакокінетичних даних щодо одночасного застосовування ритонавіру з морфіном, проте відомо, що ритонавір може збільшити активність глюкуронілтрансферази. Тому одночасне застосування ритонавіру і морфіну може призвести до зниження концентрації морфіну у сироватці крові з можливою втратою аналгетичної ефективності.

Рифампіцин.

Рифампіцин може знижувати концентрацію морфіну в сироватці крові і зменшити його знеболювальну дію.

Циметидин.

Циметидин пригнічує метаболізм морфіну.

Депресанти центральної нервової системи.

Слід зазначити, що морфін посилює дію депресантів центральної нервової системи, таких як транквілізатори, анестезуючі засоби, седативні, снодійні, нейролептики, трициклічні антидепресанти та алкоголь.

Есмолол.

Морфін може збільшити плазмову концентрацію есмололу.

Домперидон/метоклопрамід.

Опіоїдні анальгетики, включаючи морфін, можуть зменшити дію домперидону і метоклопраміду на травний тракт.

Мексилетин.

Одночасне застосування морфіну може уповільнити всмоктування мексилетину.

Протиблювотні засоби групи фенотіазину.

Протиблювотні засоби групи фенотіазіну можна застосовувати одночасно з морфіном, проте слід враховувати їхній гіпотензивний ефект.

Седативні лікарські засоби, такі як бензодіазепіни або аналогічні препарати.

Одночасний прийом опіоїдів із заспокійливими препаратами, такими як бензодіазепіни або аналогічні препарати, збільшує ризик седації, пригнічення дихання, коми та смерті через додатковий пригнічувальний вплив на ЦНС. Доза та тривалість одночасного застосування повинні бути обмеженими (див. розділ «Особливості застосування»).

Комбіноване застосування морфіну та інших засобів, що пригнічують центральну нервову систему, таких як інші морфіноподібні лікарські засоби (знеболювальні, протикашльові та замінні препарати), трициклічні антидепресанти, нейролептики (включаючи фенотіазини), барбітурати, бензодіазепіни, анксіолітики, крім бензодіазепінів (наприклад мепробамат), снодійні, седативні засоби (амітриптилін, доксепін, міансерин, міртазапін, триміпрамін), седативні H1-антигістамінні засоби, гіпотензивні засоби центральної дії, баклофен, талідомід і алкоголь, може посилити небажані ефекти морфіну, зокрема пригнічення функції дихання. Препарати, що пригнічують систему цитохрому Р450, наприклад циметидин, уповільнюють метаболізм морфіну, зумовлюючи підвищення його концентрації в плазмі крові.

Морфін може потенціювати дію нейром’язових блокаторів, міорелаксантів, дикумаролу та інших пероральних антикоагулянтів.

Дія діуретичних лікарських засобів може бути знижена.

Протипоказані комбінації.

- Інгібітори моноаміноксидази.

Через пригнічення центральної нервової системи одночасне застосування може спричинити гіпотензію та пригнічення дихання (див. розділ «Протипоказання»).

- Налтрексон.

У разі одночасного застосування у пацієнта може бути нечутливість до знеболювальної дії морфіну.

Не рекомендовані комбінації.

- Алкоголь.

Алкоголь посилює седативну дію морфіну. Одночасне застосування може підвищити ризик порушення пильності, що може зробити керування автомобілем та роботу з іншими механізмами небезпечними. Вживання алкоголю та прийом лікарських засобів, які містять алкоголь, не рекомендується.

Комбінації, які вимагають особливих запобіжних заходів при застосуванні.

- Рифампіцин.

Одночасне застосування знижує концентрацію та активність морфіну і його активного метаболіту. Під час та в кінці терапії рифампіцином слід ретельно спостерігати за станом пацієнта і, якщо необхідно, відкоригувати дозу морфіну.

- Циметидин та інші інгібітори цитохрому Р450.

Такі препарати уповільнюють розпад морфіну, внаслідок чого збільшується його концентрація в плазмі крові.

- Інгібітор P2Y12.

У пацієнтів з гострим коронарним синдромом, які отримували морфін, спостерігавя сповільнений та зменшений вплив пероральної антитромбоцитарної терапії інгібітором P2Y12. Ця взаємодія може бути пов’язана зі зниженою моторикою шлунково-кишкового тракту та стосуватися інших опіоїдів. Клінічна значущість невідома, але дані вказують на можливість зниження ефективності інгібітора P2Y12 у пацієнтів, які одночасно приймають морфін та інгібітор P2Y12 (див. розділ «Особливості застосування»). Для пацієнтів з гострим коронарним синдромом, яким не можна відмовлятися від морфіну, а швидке інгібування P2Y12 вважається вирішальним, можна розглянути застосування парентерального інгібітора P2Y12.

Комбінації, які необхідно враховувати.

- Інші знеболювальні агоністи морфіну (альфентаніл, кодеїн, декстроморамід, декстропропоксифен, дигідрокодеїн, фентаніл, оксикодон, петидин, феноперидин, реміфентаніл, суфентаніл, трамадол).

- Морфіноподібні протикашльові засоби (декстрометорфан, носкапін, фолкодин).

- Морфінові протикашльові препарати (кодеїн, етилморфін).

- Барбітурати.

- Інші седативні лікарські засоби (нейролептики, седативні антидепресанти, міорелаксанти, седативні H1-антигістамінні засоби). Одночасне застосування може посилити центральну депресію та підвищити ризик порушення пильності, що може зробити керування автомобілем та роботу з іншими механізмами небезпечними.

- Пероральні антикоагулянти (включаючи дикумарол). Морфін може потенціювати дію цих препаратів.

- Діуретики. Морфін може пригнічувати діуретичну дію.

Особливості застосування.

Ораморф через його знеболювальну дію та дію на рівень свідомості, діаметр зіниці та дихальну динаміку може заплутати клінічну оцінку стану пацієнта та заважати діагностиці тяжких абдомінальних станів.

Слід з обережністю застосовувати морфіну сульфат:

• протягом перших 24 годин після операції,

• при гіпотиреозі (дивись «Спосіб застосування та дози»),

• у випадках, коли знижується дихальна функція (кіфосколіоз, емфізема, легеневе серце, тяжкий ступінь ожиріння).

Астма.

Лікарські засоби групи опіоїдів можна застосовувати з обережністю при контрольованій бронхіальній астмі. Однак такі лікарські засоби протипоказані при загостреннях бронхіальної астми.

Травми голови і підвищений внутрішньочерепний тиск.

Ораморф протипоказаний пацієнтам з підвищеним внутрішньочерепним тиском, черепно-мозковими травмами і комою. Здатність морфіну підвищувати тиск цереброспінальної рідини може бути значно збільшена, якщо у пацієнта внутрішньочерепний тиск уже підвищений в результаті травми. Крім того, морфін може спричиняти сплутаність свідомості, міоз, блювання та інші побічні реакції, які можуть приховувати клінічний перебіг у хворих з черепно-мозковою травмою.

Захворювання органів черевної порожнини.

Морфіну сульфат не слід застосовувати при загрозі виникнення паралітичного ілеусу або якщо у пацієнта є кишкова непрохідність або непрохідність жовчних шляхів. Застосування препарату слід негайно припинити, якщо є підозра на наявність або виникнення паралітичного ілеусу під час застосування препарату.

Слід застосовувати з обережністю при обструктивних розладах кишечнику, жовчних коліках, операціях на жовчних шляхах, гострому панкреатиті або гіперплазії передміхурової залози. Привиникненні запору застосовують відповідні проносні засоби.

Слід застосовувати з обережністю пацієнтам із запальним захворюванням кишечнику. Застосування морфіну може маскувати діагноз або клінічний перебіг у хворих з гострим перебігом захворювань органів черевної порожнини і ускладнень після операції на черевній порожнині.

Гіпотензивний ефект.

Застосування морфіну може викликати тяжку гіпотензію у пацієнтів, нездатних підтримувати гемостатичний кров’яний тиск через зменшення об’єму крові або при одночасному введенні лікарських засобів, таких як фенотіазин, або деяких анестетиків.

Залежність, синдром відміни (абстинентний) і зловживання.

Застосування опіоїдних анальгетиків може бути пов’язане з розвитком фізичної та/або психологічної залежності чи толерантності. Толерантність - це стан, при якому для досягнення такого ж знеболювального ефекту пацієнту потрібні вищі дози морфіну через коротші інтервали. Толерантність до більшості ефектів морфіну зазвичай розвивається протягом 2-3 тижнів терапії середніми дозами, швидше - при більш високих дозах. Після припинення лікування толерантність знижується і зникає протягом 2 тижнів. Залежність від морфію може бути як фізичною, так і психологічною. Це стан, який виникає після повторного введення препарату. Вінхарактеризується сильним потягом до прийому препарату або іншої речовини з подібними властивостями і може розвинутися через 1-2 тижні лікування в терапевтичних дозуваннях. Ризикзбільшується зі збільшенням терміну застосування препарату та при підвищенні дози. Симптоми можна звести до мінімуму за допомогою коригування дози або лікарської форми та поступової відміни морфіну. Щодо окремих симптомів див. розділ «Побічні реакції». Можутьвиникнути симптоми відміни при різкому припиненні лікування або при введенні антагоніста морфіну, наприклад налоксону. Раптове припинення прийому морфіну у фізично залежного пацієнта викликає синдром відміни, тяжкість якого залежить від типу пацієнта, введеної дози, частоти прийому та тривалості лікування. Симптоми відміни зазвичай виникають протягом декількох годин і досягають максимальної інтенсивності через 36-72 години, потім поступово зменшуються. Симптоми включають позіхання, мідріаз, сльозотечу, ринорею, чхання, жах, тремтіння, головний біль, слабкість, пітливість, занепокоєння, дратівливість, зміни сну або безсоння, неспокій, збудження, анорексію, нудоту, блювання, діарею зі зневодненням, біль у кістках, абдомінальні та м’язові судоми, тахікардію, тахіпное, артеріальну гіпертензію, підвищення температури тіла та вазомоторні розлади.

При відсутності лікування найбільш явні симптоми відміни зникають через 5-14 днів. З цієї причини Ораморф не слід призначати у разі болю, який можна лікувати слабкішими знеболювальними засобами, або пацієнтам, які не перебувають під суворим медичним контролем. Морфіну сульфат - це опіоїдний агоніст і наркотичний засіб, що підлягає контролю. Як і щодо інших опіоїдних агоністів, можливі випадки зловживання морфіну сульфатом. Це слід враховувати при призначенні морфіну у ситуаціях, коли лікар або фармацевт стурбовані ризиком зловживання або незаконним застосуванням препарату пацієнтом. Морфін має потенціал до розвитку зловживання, подібний до такого у інших сильних агоністичних опіоїдів, і його слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам, що зловживали алкоголем і наркотиками. Зловживання морфіну сульфатом також можливе при інгаляційному або парентеральному застосуванні. Такий спосіб застосування значно підвищує ризик передозування і смерті для осіб з наркотичною залежністю.

Реакції гіперчутливості.

При застосуванні препарату виникали реакції гіперчутливості та анафілактичні реакції. Зособливою обережністю слід застосовувати пацієнтам з алергічними реакціями на опіати в анамнезі. Ораморф протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до морфіну сульфату.Особливі групи пацієнтів.

Морфін метаболізується в печінці, тому через ризик збільшення його пероральної біодоступності препарат слід застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюванням печінки. Слід зменшити дозу препарату пацієнтам з хронічною печінковою і нирковою недостатністю, вираженим гіпотиреозом, наднирковозалозною недостатністю, гіпертрофією передміхурової залози або шоком. Активний метаболіт морфін-6-глюкуронід може накопичуватися у пацієнтів з нирковою недостатністю, що призводить до пригнічення дихання та діяльності центральної нервової системи.

Допоміжні речовини.

Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозною мальабсорбцією або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Препарат містить допоміжні речовини метилпарабен (E 218) і пропілпарабен (E 216), які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).

Цей лікарський засіб містить 10 об.% етанолу (алкоголю), тобто до 0,81 г, що еквівалентно 20 мл пива, 8,3 мл вина, у дозі. Шкідливий для пацієнтів, хворих на алкоголізм. Слід бути обережним при застосуванні вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям та пацієнтам із захворюваннями печінки та хворим на епілепсію.

Гострий грудний синдром (ГГС) у пацієнтів з серпоподібноклітинною анемією (СКА).СимптомиГГС є обґрунтованими. Через можливий зв’язок між ГГС та застосуванням морфіну у хворих із СКА, які отримували морфін під час вазооклюзивного кризу, виправданим є моніторинг симптомів ГГС.

Ризики при одночасному застосуванні седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або аналогічні препарати.

Одночасне застосування перорального розчину Ораморфу та седативних препаратів, таких як бензодіазепіни або аналогічні препарати, може спричинити седацію, пригнічення дихання, кому та летальний наслідок (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Через ці ризики супутнє призначення цих заспокійливих препаратів можливе лише у разі відсутності альтернативних варіантів лікування. Якщо приймається рішення про призначення Ораморфу, розчину орального, одночасно з седативними лікарськими засобами, слід застосовувати найменшу ефективну дозу, а тривалість лікування повинна бути якомога коротшою.

За станом пацієнтів слід уважно спостерігати щодо появи ознак та симптомів пригнічення дихання та седації. У зв’язку з цим переконливо рекомендується інформувати пацієнтів та їхніх опікунів про такі ознаки та симптоми (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пероральна антитромбоцитарна терапія інгібіторами P2Y12.

Протягом першого дня одночасного застосування інгібітора P2Y12 та морфіну лікування, спостерігалося зниження ефективності лікування інгібіторами P2Y12.

Недостатність надниркових залоз.

Опіоїдні анальгетики можуть викликати оборотну недостатність надниркових залоз, що вимагає контролю та замісної терапії глюкокортикоїдами.

Симптоми наднирковозалозної недостатності можуть включати, наприклад, нудоту, блювання, втрату апетиту, втому, слабкість, запаморочення або низький артеріальний тиск.

Зниження статевих гормонів та підвищення пролактину.

Тривале застосування опіоїдних анальгетиків може бути пов’язане зі зниженням рівня статевих гормонів та підвищенням пролактину. Симптоми включають зниження лібідо, імпотенцію або аменорею.

Гіпералгезія.

Гіпералгезія, яка не реагує на подальше збільшення дози морфіну, може виникати, зокрема, при застосуванні препарату у високих дозах. Може бути потрібне зниження дози морфіну або зміна опіоїду.

Рифампіцин.

Плазмові концентрації морфіну можуть бути знижені рифампіцином. Слід контролювати знеболювальну дію морфіну та коригувати дози морфіну під час та після лікування рифампіцином.

Запобіжні заходи при застосуванні.

Морфін слід з обережністю призначати літнім, дуже літнім або ослабленим пацієнтам (див. розділ «Спосіб застосування та дози») та пацієнтам, які страждають на:

- органічні захворювання мозку;

- дихальну недостатність і хронічні ураження легень (особливо якщо вони пов’язані з гіперсекрецією бронхів), а також при всіх станах, що викликають обструкцію дихальних шляхів, і у разі зниженого дихального резерву (наприклад, кіфосколіоз та ожиріння);

- жовчні або ниркові коліки;

- гіпертрофію передміхурової залози;

- мікседему та гіпертиреоз;

- гострий гепатит і гепатопатії;

- хронічні порушення функції нирок і печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»);

- недостатність надниркових залоз;

- шок і тяжкий гіпотензивний стан;

- повільний шлунково-кишковий транзит і запальні або обструктивні кишкові розлади;

- звикання до опіоїдів;

- серцево-судинні порушення та серцеву аритмію;

а також пацієнтам після хірургічного втручання на сечовивідних протоках.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Не існує достатніх даних щодо безпеки його застосування під час вагітності.

Морфін проникає крізь плацентарний бар’єр, тому препарат не слід застосовувати під час вагітності, особливо в першому триместрі. Застосування препарату під час вагітності можливе, тільки якщо очікувана користь переважає будь-які можливі ризики для плода.

При застосуванні препарату під час вагітності слід мати на увазі, що у дітей, матері яких постійно приймають морфін, може проявлятися синдром відміни. У новонароджених, матері яких під час вагітності отримували опіоїдні анальгетики, слід контролювати появу ознак синдрому відміни (неонатального абстинентного синдрому). Лікування може включати опіоїдну та підтримуючу терапію.

Під час пологів зростає ризик шлункового стазу та інгаляційної пневмонії у жінок. Оскільки морфін швидко проникає через плацентарний бар’єр, його не слід застосовувати протягом другого періоду пологів або передчасних пологів через ризик вторинного пригнічення дихання у новонародженого/немовляти.

Препарат містить етанол, що слід враховувати при застосуванні вагітним.

Годування груддю.

Не існує достатніх даних щодо безпеки його застосування у період годування груддю. Препаратне слід застосовувати під час годування груддю. Морфін виділяється в грудне молоко і, таким чином, може пригнічувати дихання у новонародженого/немовляти.

Фертильність.

Тривале застосування опіоїдних анальгетиків може викликати гіпогонадизм і недостатність надниркових залоз у чоловіків і жінок. Вважається, що ці явища є дозозалежними і можуть призвести до аменореї, зниження лібідо, безпліддя і еректильної дисфункції. Дослідження на тваринах показали, що морфін може знизити фертильність. За результатами доклінічних досліджень на тваринах повідомлялось про зниження фертильності та хромосомні пошкодження у статевих клітинах.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Морфіну сульфат може несприятливо впливати на увагу та координацію рухів, тому під час лікування не можна керувати транспортними засобами та виконувати роботу, пов’язану з ризиком і для виконання якої необхідна вправність та швидка реакція.

Цей ефект ще більш посилюється, коли препарат використовується в поєднанні з алкоголем або депресантами ЦНС.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Дозування.

Дозування можна збільшити під медичним наглядом залежно від інтенсивності болю і анамнезу пацієнта щодо потреби в знеболюванні.

Титрування дози може бути доцільним при переведенні пацієнтів з інших препаратів морфіну на лікування препаратом Ораморф.

Морфіну сульфат легко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування. Проте, коли лікарські засоби морфіну застосовуються перорально замість парентерального морфіну, як правило, потрібне збільшення дози на 50-100% для досягнення того ж рівня аналгезії.

Особливі групи пацієнтів.

Зниження дози може бути доцільним для пацієнтів літнього віку та пацієнтів з хронічним захворюванням печінки, нирковою недостатністю, вираженим гіпотиреозом, адренокортикальною недостатністю, гіпертрофією передміхурової залози, шоком або коли седативний ефект небажаний.

Припинення терапії.

Синдром абстиненції може виникати у разі раптового припинення прийому опіоїдів. Тому дозу слід зменшувати поступово до припинення прийому.

Діти.

Застосовують дітям віком від 1 року.

Передозування.

Симптоми.

Ознаки інтоксикації морфіном та передозування можуть включати міоз, пригнічення дихання і гіпотензію. У більш тяжких випадках може розвинутися аспіраційна пневмонія, недостатність кровообігу і поглиблення коми. У немовлят і дітей можуть виникати судоми. Смерть може наступити від дихальної недостатності.

Лікування.

Дорослим призначають 0,4-2 мг налоксону внутрішньовенно. Повторюють через кожні 2‑3хвилини, якщо необхідно, доводячи до максимальної дози 10 мг; або застосовують 2 мг в 500мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози (4 мкг/мл).

Дітям призначають налоксон у дозі 5-10 мкг на 1 кг маси тіла. Якщо це не призводить до бажаного клінічного поліпшення, вводять наступну дозу, яка становить 100 мкг/кг маси тіла. Найбільш важливо забезпечити прохідність дихальних шляхів і достатню вентиляцію. Вживаютьзаходів для підтримки рівня рідини та електролітів. У разі необхідності можна застосовувати кисень, рідини для внутрішньовенного введення та вживати інших підтримувальних заходів. Пік концентрації морфіну у плазмі крові настає через 15 хвилин після застосування, тому промивання шлунка і прийом активованого вугілля є малоефективними.Увага. Тривалість ефекту налоксону (2-3 години) може бути меншою, ніж тривалість ефекту передозування морфіном. Рекомендується спостерігати за пацієнтом, який прийшов до пам’яті після лікування налоксоном, протягом не менше 6 годин після останньої дози налоксону.

Побічні реакції.

Найчастішими побічними реакціями на морфіну сульфат при застосуванні препарату у рекомендованих дозах є нудота, блювання, запор, сонливість і сплутаність свідомості. Ці ефекти зазвичай минущі, тому стійкість таких симптомів може свідчити про супутню причину або передозування. З прогресуванням терапії запори не зменшуються. Усі ці небажані ефекти є очікуваними і потребують адекватного лікування. При виникненні запору можна застосовувати відповідні проносні засоби. Препарат, навіть у терапевтичних дозах, викликає пригнічення дихання та меншою мірою - пригнічення кровообігу. Пригнічення дихання, як правило, незначне або помірне і не призводить до значних наслідків у пацієнтів, які не мають порушень дихальної функції; але воно може викликати тяжкі наслідки у пацієнтів з бронхолегеневими ураженнями, такі як утворення ділянки ателектазу.

Водночас після перорального або парентерального введення наркотичних анальгетиків спостерігалося тяжке пригнічення дихання та кровообігу, що призводило до зупинки дихання та колапсу. У разі раптового припинення терапії може виникнути синдром відміни (див. розділ «Особливості застосування»).

Дія морфіну призводила до зловживання цим препаратом і неправомірного його використання. Довготривале і неправильне застосування препарату може призвести до залежності і наркоманії. Перелік відомих на сьогодні побічних реакцій, частота виникнення яких не встановлена, представлено нижче.

Збоку імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, тріпотіння серця, непритомність, синкопе, пригнічення кровообігу (навіть у меншій мірі, ніж дихання), гіпотензія (більш виражена при гіповолемії), почервоніння обличчя.

З боку нервової системи:сонливість,головний біль, підвищення внутрішньочерепного тиску, що може погіршити наявні розлади головного мозку, алодинія, гіпералгезія, пригнічення кровообігу, зупинка дихання, колапс, розлади зору, запаморочення, емоційне збудження, безсоння, дратівливість, тривожне збудження, ейфорія та дисфорія, астенія та міоклонус (особливо у літніх пацієнтів та пацієнтів з нирковою недостатністю, у разі передозування або занадто швидкого підвищення дози), гіпергідроз.

З боку кишково-шлункового тракту: відчуття сухості у роті, нудота, блювання, запор.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: дизурія, спазм сечовивідних шляхів, олігурія та затримка сечі (більш виражені при супутніх уретропростатичних патологіях).

З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив’янка, свербіж та інші шкірні висипання, почервоніння обличчя, шиї та верхньої частини грудей, гіпергідроз.

З боку ендокринної системи:підвищення ендокринної секреції вазопресину та зниження адренокортикотропного гормону, тиреотропного гормону, 17-гідрокси- та 17-кетокортикостероїдів.

З боку печінки та/або жовчовивідної системи: спазми жовчовивідних шляхів з тимчасовим підвищенням амілази та ліпази в плазмі.

З боку психіки: сплутаність свідомості, психічне притуплення, занепокоєння, змінений настрій, дисфоричний настрій, стани апатії, розвиток залежності та, особливо у пацієнтів літнього віку, кошмари та галюцинації.

З боку органів зору: міоз.

Порушення з боку слуху та лабіринту:вертиго.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:пригнічення дихання, бронхоконстрикція. Великі дози можуть викликати виражене пригнічення дихання. У пацієнтів з астмою морфіну сульфат може викликати бронхоспазм.

Порушення скелетно-мʼязової та з’єднувальної тканини:м’язова ригідність.

Загальні порушення та реакції в місці введення: гіпотермія, лікарська залежність, синдром відміни.

З боку репродуктивної системи і молочних залоз: зниження лібідо, еректильна дисфункція.

Залежність, синдром відміни (абстинентний) і зловживання.

Використання опіоїдних анальгетиків може бути пов’язане з розвитком фізичної та/або психологічної залежності чи толерантності. Абстинентний синдром може бути спричинений раптовим припиненням застосування опіоїдів або введенням антагоністів опіоїдів, а іноді може спостерігатися у період між застосуваннями лікарського засобу.

Фізіологічні симптоми синдрому відміни включають біль у тілі, тремор, синдром неспокійних ніг, діарею, черевну коліку, нудоту, грипоподібні симптоми, тахікардію та мідріаз. Психологічні симптоми включають дисфоричний настрій, тривожність і дратівливість. Одним із факторів розвитку наркотичної залежності є потяг до наркотиків.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Цедає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Термін придатності після першого відкриття флакона - 3 місяці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25°С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 100 мл препарату у флаконі, по 1 флакону з адаптером, кришкою з захистом від відкриття дітьми та мірною піпеткою у картонній упаковці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Л.Молтені і К. деі Ф.ллі Алітті Сосіета ді Езерчиціо С.п.А.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

С. С. 67 (Тоско Ромагнола) Локаліта Гранатьіері - 50018 Скандиччі, Італія.