БІДСІПТИН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БІДСІПТИН

(BIDSIPTIN)

Склад:

діюча речовина: вілдагліптин;

1 таблетка містить вілдагліптину 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза, натрій стеарилфумарат, целюлоза мікрокристалічна, натрій кроскармелоза.

Лікарська форма Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:круглі таблетки білого або майже білого кольору..

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Вілдагліптин належить до класу речовин, що посилюють роботу β-клітин острівцевого апарату підшлункової залози, є потужним та селективним інгібітором дипептидилпептидази-4 (DPP-4).

Механізм дії

Застосування вілдагліптину призводить до швидкого і повного припинення активності DPP-4. Інгібування вілдагліптином DPP-4 спричиняє підвищення ендогенного рівня гормонів інкретину ГПП-1 (глюкагоноподібний пептид 1) та ГІП (глюкозозалежний інсулінотропний пептид) під час голодування і після прийому їжі.

Фармакодинамічні ефекти

Внаслідок підвищення ендогенних рівнів цих гормонів інкретину вілдагліптин покращує чутливість β-клітин до глюкози, що призводить до посилення секреції глюкозозалежного інсуліну. Лікування пацієнтів із діабетом II типу препаратом у дозах від 50 до 100 мг на добу суттєво покращувало маркери функції β-клітин, включаючи HOMA-β (гомеостатичну модель оцінки функції β-клітин), відношення проінсуліну до інсуліну та показники чутливості β-клітин при багаторазовому проведенні тесту толерантності до їжі. У пацієнтів,

не хворих на цукровий діабет (з нормальним рівнем глюкози у крові), вілдагліптин не спричиняє стимуляції секреції інсуліну або зниження рівня глюкози.

Внаслідок підвищення ендогенних рівнів ГПП-1 вілдагліптин також посилює чутливість α-клітин до глюкози, що призводить до підвищення глюкозозалежної секреції глюкагону. Значне зростання співвідношення інсулін/глюкагон під час гіперглікемії, спричиненої підвищеними рівнями гормону інкретину, призводить до зниження продукування глюкози під час голодування та після прийому їжі, що викликає зменшення глікемії.

Відомий вплив підвищеного рівня ГПП-1, що полягає у подовженні евакуації вмісту шлунка, не спостерігається під час лікування вілдагліптином.

Фармакокінетика

Абсорбція

Після перорального прийому натще вілдагліптин швидко абсорбується, причому максимальна концентрація в плазмі крові (Cmax) спостерігається через 1,7 години. Одночасний прийом з їжею незначно затримує час досягнення Cmax — до 2,5 години, але не впливає на загальну експозицію (AUC). Застосування вілдагліптину з їжею призводить до зниження Cmax (19 %). Однак зміни не є клінічно значущими, тому лікарський засіб БІДСІПТИН можна приймати незалежно від прийому їжі. Абсолютна біодоступність становить 85 %.

Розподіл

Коефіцієнт зв’язування вілдагліптину з протеїнами плазми крові низький (9,3 %), також вілдагліптин розподіляється рівномірно між плазмою крові й еритроцитами. Середній об’єм розподілу вілдагліптину в рівноважному стані після внутрішньовенного введення (Vss) становить 71 літр, що свідчить про екстрасудинний розподіл.

Біотрансформація

Метаболізм є основним шляхом виведення вілдагліптину у людини, що становить 69 % прийнятої дози. Основний метаболіт (LAY151) фармакологічно неактивний і являє собою продукт гідролізу ціаногрупи, що становить 57 % дози, з подальшим глюкуронідним (BQS867) та амідним гідролізом (4 % дози). Дані, отримані під час дослідження в умовахin vitro у мікросомах нирок людини, вказують на те, що нирки можуть бути одним із основних органів, який сприяє гідролізу вілдагліптину до його основного неактивного метаболіту, LAY151. DPP-4 частково бере участь у гідролізі вілдагліптину, що було підтверджено дослідженнямin vivo у щурів із дефіцитом DPP-4.

Вілдагліптин не метаболізується ензимами цитохрому Р450 (CYP450) в такому об’ємі, який можна було б визначити. Отже не очікується, що супутній прийом лікарських засобів, таких як інгібітори та/або індуктори CYР450, впливатиме на метаболічний кліренс вілдагліптину. Дослідженняin vitro продемонстрували, що вілдагліптин не інгібує і не індукує ензими CYР450. Таким чином, вілдагліптин, найімовірніше, не впливає на метаболічний кліренс одночасно застосовуваних лікарських засобів, що метаболізуються CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4/5.

Виведення

Після перорального прийому [14С]-вілдагліптину приблизно 85 % дози виводиться із сечею і 15 % дози — з калом. Ниркове виведення незміненого вілдагліптину становить 23 % перорально прийнятої дози. Після внутрішньовенного введення здоровим добровольцям загальний плазмовий та нирковий кліренс вілдагліптину становив 41л на годину та 13л на годину відповідно. Середній період напіввиведення після внутрішньовенного введення становить приблизно 2 години. Період напіввиведення після перорального прийому становить приблизно 3 години.

Лінійність/нелінійність

Cmax у плазмі крові вілдагліптину та площа під фармакінетичною кривою «концентрація в плазмі — час» (AUC) збільшуються майже пропорційно дозі у всьому діапазоні терапевтичних доз.

Окремі групи пацієнтів

Стать

Не спостерігалося ніяких відмінностей у фармакокінетиці препарату у здорових добровольців чоловічої і жіночої статі різного віку та з різним індексом маси тіла (ІМТ). Інгібіція DPP-4 вілдагліптину не залежить від статі пацієнта.

Пацієнти літнього віку

У здорових за іншими показниками пацієнтів віком від 70 років загальна AUC вілдагліптину (100 мг один раз на добу) збільшувалася на 32 %, а Cmax в плазмі крові — на 18 % порівняно з молодшими здоровими добровольцями (віком від 18 до 40 років).

Ці зміни, однак, не вважаються клінічно значущими. Пригнічення DPP-4 вілдагліптином не залежало від віку пацієнтів у досліджуваних вікових групах.

Захворювання печінки

Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику вілдагліптину досліджувався у пацієнтів із незначними, помірними та серйозними порушеннями функції печінки на основі оцінки за шкалою Чайлда — П’ю (від 6 для незначного до 12 для серйозного порушення) порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. AUC вілдагліптину після прийому разової дози пацієнтами з незначними та помірними порушеннями функції печінки була зниженою (на 20 % та 8 % відповідно), тоді як AUC вілдагліптину у пацієнтів із серйозними порушеннями збільшувалася на 22 %. Максимальна зміна (збільшення або зменшення) AUC вілдагліптину становила приблизно 30 %, що не вважається клінічно значущим. Не було виявлено залежності між ступенем тяжкості порушення функції печінки і змінами AUC вілдагліптину.

Захворювання нирок

Відкрите дослідження з багаторазовим застосуванням препарату було проведено з метою оцінки фармакокінетики найнижчих терапевтичних доз вілдагліптину (50 мг один раз на добу) у пацієнтів з різним ступенем хронічного порушення функції нирок, що визначався за кліренсом креатиніну (легкі порушення функції нирок — від 50 до < 80 мл/хв, помірні порушення функції нирок — 30-50 мл/хв, тяжкі порушення функції нирок — < 30 мл/хв), порівняно з контрольною групою учасників дослідження з нормальною функцією нирок.

У пацієнтів із незначними, помірними та серйозними порушеннями функції нирок AUC вілдагліптину збільшувалася порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Показники AUC метаболітів LAY151 та BQS867 збільшувалися в середньому приблизно в 1,5, 3 та 7 разів у пацієнтів з легкими, помірними і тяжкими порушеннями функції нирок відповідно. Обмежені дані щодо пацієнтів з нирковою недостатністю в термінальній стадії (ННТС) показують, що AUC вілдагліптину схожа з AUC препарату у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок. Концентрації LAY151 були приблизно в 2-3 рази вищими, ніж у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок.

Вілдагліптин виводився з організму за допомогою гемодіалізу в обмеженій кількості (3 % протягом 3-4-годинного гемодіалізу, який починали проводити через 4 години після застосування препарату).

Раса

Обмежені дані свідчать про те, що расова приналежність не має значущого впливу на фармакокінетику вілдагліптину.

Клінічні характеристики

Показання

Лікарський засіб БІДСІПТИН показаний як доповнення до дієти та фізичних вправ для поліпшення глікемічного контролю у дорослих пацієнтів з цукровим діабетом II типу:

· як монотерапія для пацієнтів, для яких застосування метформіну вважається неприйнятним через наявність протипоказань або непереносності;

· в комбінації з іншими лікарськими засобами для лікування діабету, у тому числі з інсуліном, коли вони не забезпечують адекватного глікемічного контролю.

Протипоказання

Гіперчутливість до вілдагліптину або до будь-якої допоміжної речовини лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вілдагліптин має низький потенціал для взаємодії з іншими препаратами. Оскільки вілдагліптин не є субстратом ензиму CYP450 і не є інгібітором або каталізатором ензимів CYP450, його взаємодія з іншими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або каталізаторами цих ензимів, малоймовірна.

Комбінація з піоглітазоном, метформіном та глібуридом

Результати досліджень, проведених з цими пероральними протидіабетичними засобами, не показали клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії.

Дигоксин (субстрат Pgp), варфарин (субстрат CYP2C9)

Клінічні дослідження, проведені за участю здорових добровольців, не показали клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії. Проте це не було встановлено в цільовій популяції.

Комбінація з амлодипіном, раміприлом, валсартаном або симвастатином

Дослідження лікарської взаємодії за участю здорових добровольців були проведені з амлодипіном, раміприлом, валсартаном і симвастатином. У процесі цих досліджень після одночасного застосуваннях вказаних препаратів з вілдагліптином клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.

Комбінація з інгібіторами АПФ

У пацієнтів, які одночасно приймають інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), існує підвищений ризик розвитку ангіоневротичного набряку.

Певні активні речовини, включаючи тіазиди, кортикостероїди, препарати гормонів щитовидної залози та симпатоміметики, можуть зменшувати гіпоглікемічний ефект пероральних протидіабетичних лікарських засобів, зокрема вілдагліптину.

Особливості застосування

Лікарський засіб БІДСІПТИН не є замінником інсуліну для інсулінозалежних пацієнтів. Препарат не слід застосовувати для лікування пацієнтів з діабетом I типу або діабетичним кетоацидозом.

Порушення функції нирок

Досвід застосування препарату для лікування пацієнтів із помірними або тяжкими порушеннями функції нирок, а також пацієнтів із ННТС на гемодіалізі обмежений, тому застосування лікарського засобу не рекомендовано цим групам пацієнтів (див. розділи «Фармакодинаміка», «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функції печінки

БІДСІПТИН не рекомендований для застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки, у тому числі пацієнтам, у яких до лікування рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) або аспартатамінотрансферази (АСТ) більше ніж у 3 рази перевищував верхню межу норми (ВМН) (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»).

Контроль рівнів ферментів печінки

Рідко повідомляли про порушення функції печінки (включаючи гепатит). Ці порушення у пацієнтів були переважно безсимптомними, без клінічних наслідків, а показники тестів функції печінки (ТФП) після припинення лікування поверталися до нормальних рівнів.

Перед початком лікування препаратом БІДСІПТИН слід проводити ТФП з метою визначення у пацієнта вихідних показників. Потрібен моніторинг результатів ТФП під час лікування препаратом протягом першого року лікування з інтервалом 1 раз на 3 місяці, а також періодично пізніше.

У пацієнтів, у яких спостерігалися підвищені рівні трансаміназ, слід проводити повторний моніторинг функції печінки для підтвердження результатів, а також подальший моніторинг з частим проведенням ТФП, доки порушені рівні не повернуться до нормальних показників. Якщо підвищення рівня АЛТ або АСТ у 3 або більше разів вище ВМН, то рекомендується припинити лікування препаратом БІДСІПТИН. При виникненні жовтяниці або інших ознак порушення функції печінки пацієнти повинні припинити застосування лікарського засобу БІДСІПТИН. Після припинення лікування препаратом та нормалізації результатів ТФП лікування вілдагліптином не слід розпочинати знову.

Серцева недостатність (СН)

Клінічне дослідження застосування вілдагліптину пацієнтам з СН І-ІІІ функціональних класів за класифікацією NYHA [Нью-Йоркська кардіологічна асоціація] показало, що лікування вілдагліптином не пов’язане зі зміною функції лівого шлуночка або з погіршенням наявної застійної СН. Клінічний досвід застосування препарату пацієнтам із СН ІІІ функціонального класу за класифікацією NYHA все ще обмежений, а результати не переконливі.

Досвід застосування вілдагліптину під час клінічних досліджень пацієнтам із СН ІV функціонального класу за класифікацією NYHA відсутній, тому застосовувати лікарський засіб цим пацієнтам не рекомендується.

Розлади з боку шкіри

Повідомляли про випадки ураження шкіри, включаючи утворення пухирів та виразок на кінцівках у мавп. Хоча під час клінічних досліджень не було відзначено збільшення частоти ураження шкіри, досвід щодо ускладнень з боку шкіри у пацієнтів із цукровим діабетом обмежений.

Крім того, у постмаркетинговий період застосування препарату повідомляли про випадки бульозного та ексфоліативного ураження шкіри.

Таким чином, відповідно до стандартного догляду за пацієнтами з цукровим діабетом рекомендується спостереження для виявлення порушень з боку шкіри, таких як утворення пухирів або виразок.

Панкреатит

Застосування вілдагліптину пов’язано з ризиком розвитку гострого панкреатиту. Пацієнти повинні бути проінформовані про характерні симптоми гострого панкреатиту.

Якщо є підозра на розвиток панкреатиту, застосування вілдагліптину не слід продовжувати. У разі підтвердження діагнозу гострий панкреатит застосування вілдагліптину не слід поновлювати.

Гіпоглікемія

Застосування сульфонілсечовини, як відомо, призводить до розвитку гіпоглікемії. Пацієнти, які отримують вілдагліптин у комбінації з сульфонілсечовиною, можуть бути схильні до розвитку гіпоглікемії. Таким чином, для зниження ризику розвитку гіпоглікемії можливе застосування більш низьких доз сульфонілсечовини.

Натрій

Лікарський засіб БІДСІПТИН містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто майже не містить натрію.

Непереносність лактози

Лікарський засіб БІДСІПТИН містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносність галактози, лактазна недостатність або синдром мальабсорбції глюкози та галактози, не слід застосовувати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дотепер немає відповідних досліджень застосування вілдагліптину вагітним жінкам.

Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність при застосуванні високих доз препарату. Потенційний ризик для людини невідомий. Через відсутність даних лікарський засіб БІДСІПТИН не слід застосовувати під час вагітності.

Період лактації

Невідомо, чи проникає вілдагліптин у грудне молоко. Дослідження на тваринах виявили виділення вілдагліптину в молоко тварин. Лікарський засіб БІДСІПТИН не слід призначати жінкам, які годують грудьми.

Фертильність

Досліджень щодо впливу препарату на фертильність людини не проводилося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Дослідження щодо впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механізмами не проводилися. Пацієнти, які відчувають запаморочення, повинні уникати керування автотранспортом або використання інших механізмів.

Спосіб застосування та дози

При застосуванні як монотерапії, у комбінації з метформіном, у комбінації з тіазолідиндіоном, у комбінації з метформіном та сульфонілсечовиною або в комбінації з інсуліном (з метформіном або без) рекомендована добова доза вілдагліптину становить 100мг, яку розділяють на два прийоми: 50 мг вранці та 50 мг ввечері.

При застосуванні у складі подвійної комбінації із сульфонілсечовиною рекомендована доза вілдагліптину становить 50 мг 1 раз на добу, вранці. У цій групі пацієнтів вілдагліптин у дозі 100 мг на добу був не більш ефективним, ніж вілдагліптин у дозі 50 мг 1 раз на добу.

При застосуванні в комбінації із сульфонілсечовиною з метою зниження ризику розвитку гіпоглікемії можливе застосування низьких доз сульфонілсечовини.

Перевищувати дозу препарату 100 мг не рекомендовано.

Якщо прийом дози лікарського засобу БІДСІПТИН був пропущений, його слід прийняти відразу, як тільки пацієнт згадає про це. Подвійну дозу препарату не слід приймати в той же день.

Безпека та ефективність вілдагліптину у складі потрійної пероральної терапії в комбінації з метформіном та тіазолідиндіоном не встановлені.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Для пацієнтів віком від 65 років немає потреби змінювати дозування.

Пацієнти із порушеннями функції печінки або нирок

Лікарський засіб БІДСІПТИН не рекомендується застосовувати пацієнтам із порушеннями функції печінки, в тому числі пацієнтам, у яких до лікування рівень АЛТ або АСТ у 3 рази вищий за ВМН.

Для пацієнтів із порушеннями функції нирок легкого ступеня (кліренс креатиніну ≥50мл/хв) немає потреби у корекції дозування лікарського засобу БІДСІПТИН. Для пацієнтів із помірними і тяжкими порушеннями функції нирок або з ННТС рекомендована доза препарату становить 50 мг один раз на добу.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Лікарський засіб БІДСІПТИН можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Діти.

Дітям та підліткам (віком до 18 років) застосування лікарського засобу БІДСІПТИН не рекомендується через відсутність даних про безпеку та ефективність.

Передозування.

Інформація щодо передозування вілдагліптину обмежена.

Симптоми

Інформація про можливі симптоми передозування була отримана під час дослідження переносності підвищення дози за участю здорових добровольців, які отримували вілдагліптин протягом 10 днів. При дозуванні 400 мг спостерігалися три випадки виникнення м’язового болю, а також кілька випадків легкої і короткочасної парестезії, гарячки, розвитку набряків та тимчасового підвищення рівнів ліпази. При дозуванні 600 мг у одного з добровольців виник набряк ніг та рук, значне підвищення рівня фосфокінази креатиніну (ФКК), що супроводжувалося підвищенням рівня АСТ, С-реактивного білка і міоглобіну. Три добровольці цієї групи мали набряк обох ніг, що у двох випадках супроводжувалося парестезією. Усі симптоми та відхилення лабораторних показників зникали після припинення застосування досліджуваного препарату.

Лікування

У разі передозування рекомендовано проводити підтримувальну терапію. Вілдагліптин не виводиться шляхом гемодіалізу, однак більшість метаболітів гідролізу (LAY 151) можна видалити за допомогою гемодіалізу.

Побічні реакції

Резюме профілю безпеки

У ході проведення рандомізованих подвійно сліпих плацебоконтрольованих досліджень тривалістю не менше 12 тижнів за участю загалом 5451 пацієнта, які приймали вілдагліптин у добовій дозі 100 мг (по 50 мг два рази на добу), були отримані дані з безпеки застосування препарату. З цих пацієнтів 4622 пацієнти отримували вілдагліптин як монотерапію і 829 пацієнтів отримували плацебо.

Більшість побічних реакцій, що виникали протягом цих досліджень, були легкими за характером та тимчасовими і не вимагали припинення лікування. Не було виявлено зв’язку між розвитком побічних реакцій і віком чи расою пацієнта, тривалістю прийому препарату або добовою дозою. Повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, які отримували вілдагліптин одночасно із сульфонілсечовиною та інсуліном. Повідомлялося про ризик розвитку гострого панкреатиту при застосуванні вілдагліптину.

Перелік небажаних реакцій

Побічні реакції, що спостерігалися протягом подвійно сліпих досліджень у пацієнтів, які приймали вілдагліптин як монотерапію і у складі комбінованої терапії, вказані нижче для кожного показання за системами органів та абсолютною частотою. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто ( від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасто (від ≥1/1000 до < 1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (< 1/10000), частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних). У кожній групі за частотою небажані реакції представлені у порядку зменшення серйозності.

Опис окремих побічних реакцій

Порушення функції печінки

Повідомлялося про окремі випадки розвитку печінкової дисфункції (у тому числі гепатиту). Ці випадки були зазвичай безсимптомними, без клінічних наслідків, а функція печінки після припинення лікування поверталася до норми. За даними контрольованих досліджень монотерапії та додаткової терапії тривалістю до 24 тижнів, частота підвищення рівнів АЛТ або АСТ у ≥ 3 рази від верхньої межі норми (було виявлено в ході двох послідовних вимірювань або під час заключного візиту) становила 0,2%, 0,3% та 0,2% у разі застосування вілдагліптину в дозі 50 мг один раз на добу, двічі на добу та застосування всіх препаратів порівняння відповідно. Підвищення рівнів трансаміназ були переважно безсимптомними, не прогресували та не були пов’язані з холестазом або жовтяницею.

Ангіоневротичний набряк

Поодинокі випадки ангіоневротичного набряку, про які повідомлено у зв’язку із застосуванням вілдагліптину, спостерігалися з такою ж частотою, як і у контрольній групі. Більш високий відсоток таких випадків спостерігався у тій групі, де вілдагліптин застосовувався у комбінації з інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Більшість явищ були легкими за тяжкістю та минали на фоні застосування вілдагліптину.

Гіпоглікемія

У порівняльних контрольованих дослідженнях монотерапії випадки гіпоглікемії, що були нечастими, спостерігалися у 0,4% пацієнтів, які отримували лікування вілдагліптином, порівняно з 0,2% пацієнтів у групі лікування активним препаратом порівняння або плацебо. Не було повідомлень про серйозні або тяжкі явища. При застосуванні вілдагліптину у комбінації з метформіном гіпоглікемія виникала у 1% пацієнтів, які отримували вілдагліптин, і у 0,4% пацієнтів, які отримували плацебо. При додаванні піоглітазону гіпоглікемія виникала у 0,6% пацієнтів, які отримували вілдагліптин, і в 1,9% пацієнтів, які отримували плацебо. При додаванні сульфонілсечовини гіпоглікемія виникала у 1,2% пацієнтів, які отримували вілдагліптин, і у 0,6% пацієнтів, які отримували плацебо. При додаванні сульфонілсечовини та метформіну гіпоглікемія виникала у 5,1% пацієнтів, які отримували вілдагліптин, і в 1,9% пацієнтів, які отримували плацебо. У пацієнтів, які приймали вілдагліптин у комбінації з інсуліном, частота виникнення гіпоглікемії становила 14% у групі вілдагліптину і 16% у групі плацебо.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності3 роки.

Умови з берігання. Зберігати від світла та вологи при температурі не вище 30 °C у картонній коробці, у недоступному для дітей місці.

Упаковка.По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. САГ МАНУФАКТУРІНГ, С.Л.У.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Cрта. Н-І, Км 36 Сан Аугестін де Гуадалікс, Мадрид, 28750, Іспанія.

Заявник.

Мега Лайфсайенсіз (Австралія) Пті Лтд.

Місцезнаходження заявника.

60, Нешнл Авеню, Пакенхам, Вікторія 3810, Австралія.