АБІРАТЕРОН-ТЕВА

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Абіратерон-Тева

(Abiraterone-Teva)

Склад:

діюча речовина:абіратерону ацетат;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить абіратерону ацетату 250 мг;

допоміжні речовини:ядро:целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, лактози моногідрат, повідон, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; плівкова оболонка: спирт полівініловий (частково гідролізований),
титану діоксид (Е171), поліетиленгліколь (макрогол), тальк.

Лікарська формаТаблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки білого кольору, у формі видозміненого овалу, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «TEVA» на одній стороні та «1125» на іншій стороні.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні та імуномодулюючі засоби. Засоби, що застосовуються для гормональної терапії. Антагоністи гормонів та аналогічні засоби. Інші антагоністи гормонів і подібні засоби. Абіратерон. Код АТС  L02B X03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії.Абіратерону ацетатin vivo метаболізується до абіратерону, який є інгібітором біосинтезу андрогену, і селективно інгібує фермент 17α-гідроксилазу/C17,20-ліазу (CYP17).Цей фермент експресується у пухлинних тканинах яєчок, надниркових залоз і передміхурової залози і необхідний для біосинтезу андрогенів Фермент CYP17 каталізує перетворення прегненолону та прогестерону до попередників тестостерону – дегідроепіандростерону (ДГЕА) та андростендіону відповідно через 17α-гідроксилювання та розщеплення зв’язкуC17,20. Інгібування ферменту CYP17 також призводить до підвищеного продукування мінералокортикоїдів наднирковими залозами (див. розділ «Особливості застосування»).

Андрогенчутливий рак передміхурової залози відповідає на лікування, яке знижує рівень андрогенів. Андрогенна деприваційна терапія, наприклад лікування агоністами лютеїнізуючого гормону рилізинг гормону (ЛГРГ) або проведення орхіектомії, знижує продукування андрогенів у яєчках, але не впливає на продукування андрогенів наднирковими залозами або тканинами пухлини. Застосування абіратерону ацетату знижує рівень сироваткового тестостерону до невизначуваних показників при одночасному застосуванні з агоністами ЛГРГ (або з проведенням орхіектомії).

Абіратерону ацетат зменшує рівні сироваткового тестостерону та інших андрогенів сильніше, ніж агоністи ЛГРГ або орхіектомія. Це є результатом селективного пригнічення CYP17, необхідного для біосинтезу андрогенів. Cпецифічний антиген передміхурової залози (ПСА) є біологічним маркером у пацієнтів з раком передміхурової залози. У ході клінічного дослідження III фази з участю пацієнтів після невдало проведеної хіміотерапії із застосуванням таксанів, у пацієнтів, які приймали абіратерону ацетат (38%), порівняно з пацієнтами, які приймали плацебо (10%), відзначалося зниження рівня ПСА не менше ніж на 50% від початкового рівня.

Фармакокінетика

Фармакокінетику абіратерону та абіратерону ацетату досліджували з участю здорових добровольців, пацієнтів з метастазуючим раком передміхурової залози та пацієнтів без раку з печінковою або нирковою недостатністю. В умовахin vivo абіратерону ацетат перетворюється в абіратерон, який є інгібітором біосинтезу андрогену.

Всмоктування.

Після перорального застосування абіратерону ацетату натще максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години.

Системна експозиція абіратерону посилюється при прийомі абіратерону ацетату з їжею. Застосування абіратерону ацетату разом з їжею порівняно з прийомом натще призводить до
10-кратного підвищення AUC та майже до 17-кратного підвищення Cmax абіратерону відносно середнього системного впливу абіратерону залежно від вмісту жирів у їжі. Тому прийом абіратерону ацетату під час їди потенційно може призвести до варіювання системної експозиції. З огляду на це, лікарський засіб не можна приймати з їжею. Лікарський засіб Абіратерон-Тева слід застосовувати щонайменше за 1 годину до або через 2 години після їди. Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати достатньою кількістю води (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Розподіл.

Зв’язування 14C-абіратерону з білками плазми крові становить 99,8%. Об’єм розподілу дорівнює 5630 л, вказуючи на те, що абіратерон широко розподіляється у периферичних тканинах.

Біотрансформація.

Після перорального застосування 14C-абіратерону ацетату у вигляді капсул абіратерону ацетат гідролізується до абіратерону, який далі піддається реакціям сульфування, гідроксилювання та окислення переважно печінкою. Більша частина циркулюючого радіоактивного препарату (приблизно 92 %) виявляється у формі метаболітів абіратерону. З 15 метаболітів, які можна виявити, на два основні метаболіти – абіратерону сульфат та N-оксид абіратерону сульфат – припадає приблизно по 43% загальної радіоактивності.

Виведення.

Середній період напіввиведення абіратерону з плазми крові становить приблизно 15 годин, з огляду на дані, отримані у здорових добровольців. Після перорального застосування 1000мг 14С-абіратерону ацетату приблизно 88% радіоактивної дози виводиться з калом та приблизно 5% — з сечею. Основними сполуками, присутніми в калі, є незмінений абіратерону ацетат і абіратерон (приблизно 55% і 22% від введеної дози відповідно).

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату оцінювали у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня (класи A і В за шкалою Чайлда–П’ю відповідно) і у контрольної групи здорових добровольців. Системна експозиція абіратерону після одноразового перорального застосування лікарського засобу в дозі 1000мг підвищувалася приблизно на 11% та 260% у пацієнтів з уже наявною печінковою недостатністю легкого або середнього ступеня відповідно. Середній період напіввиведення абіратерону подовжувався приблизно до 18 годин у пацієнтів із печінковою недостатністю легкого ступеня і приблизно до 19 годин у пацієнтів із печінковою недостатністю середнього ступеня.

У ще одному дослідженні фармакокінетику абіратерону оцінювали у пацієнтів (N=8) з уже наявною печінковою недостатністю тяжкого ступеня (клас С за шкалою Чайлда–П’ю) та у 8здорових добровольців з нормальною функцією печінки. Порівняно зі здоровими добровольцями, у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю системна експозиція (AUC) абіратерону збільшувалася приблизно на 600%, а фракція незв’язаної діючої речовини –
на 80%.

Пацієнтам з печінковою недостатністю легкого ступеня підбір дози не потрібен.

Слід з обережністю застосовувати абіратерону ацетат пацієнтам з печінковою недостатністю середнього ступеня тяжкості і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Абіратерону ацетат не слід застосовувати пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози», «Протипоказання» і «Особливості застосування»).

Пацієнтам, у яких розвивається гепатотоксичність у ході лікування із застосуванням абіратерону ацетату, може бути потрібне призупинення лікування та корекція дози (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Особливості застосування»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Фармакокінетику абіратерону ацетату порівнювали у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності на постійному гемодіалізі та контрольною групою пацієнтів з нормальною функцією нирок. Системний вплив абіратерону після одноразового перорального застосування лікарського засобу в дозі 1000 мг не підвищувався у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які знаходяться на гемодіалізі. Пацієнтам з порушенням функції нирок, включаючи тяжку ниркову недостатність, коригування дози лікарського засобу не потрібне. Однак слід з обережністю призначати лікарський засіб хворим на рак передміхурової залози з нирковою недостатністю тяжкого ступеня, оскільки клінічні дані про застосування абіратерону ацетату таким пацієнтам відсутні.

Клінічні характеристики

Показання.

Абіратерону ацетат – інгібітор CYP17, показаний до застосування в комбінації з преднізоном або преднізолоном для лікування:

• метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози з безсимптомним або м’яким перебігом у дорослих чоловіків після незадовільного результату андрогенної деприваційної терапії та яким хіміотерапія клінічно не показана;

• метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози у дорослих чоловіків, захворювання яких прогресує під час або після попередньої хіміотерапії із застосуванням доцетакселу;

• вперше діагностованого метастатичного гормонально чутливого раку передміхурової залози високого ризику у дорослих чоловіків у комбінації з андрогенною деприваційною терапією.

Протипоказання.

· Підвищена чутливість до абіратерону або до допоміжних речовин.

· Тяжка печінкова недостатність (клас С за шкалою Чайлда–П’ю).

· Протипоказаний жінкам, які вагітні або потенційно можуть бути вагітними.

· Абіратерон з преднізоном або преднізолоном протипоказаний у поєднанні з Ra-223.

Особливі заходи безпеки

Ґрунтуючись на механізмі, дії лікарський засіб Абіратерон-Тева може вплинути на розвиток плода, тому вагітні жінки або жінки, які можуть бути вагітні, повинні працювати в захисних рукавичках при роботі з препаратом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив їжі на абіратерону ацетат.

Застосування лікарського засобу з їжею значною мірою підвищує всмоктування абіратерону ацетату. Ефективність та безпека застосування Абіратерону-Тева з їжею не встановлені, тому лікарський засіб не можна застосовувати разом з їжею (див. розділи «Фармакокінетика» і «Спосіб застосування та дози»).

Вплив інших лікарських засобів на абіратерон

Деякі лікарські засоби можуть посилювати або зменшувати дію абіратерону. Це може збільшити частоту побічних реакцій або погіршити ефективність абіратерону.

У ході дослідження фармакокінетичних взаємодій з участю здорових добровольців, які спочатку застосовували рифампіцин, потужний індуктор ферменту CYP3A4, у дозі 600мг на добу протягом 6 днів, а потім разову дозу 1000 мг абіратерону ацетату, середній рівень
AUC∞ абіратерону у плазмі крові знижувався на 55 %.

Слід уникати супутнього застосування потужних індукторів CYP3A4 (таких як фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин, рифабутин, рифапентин, фенобарбітал, звіробій звичайний [Hypericum perforatum]), за винятком випадків відсутності терапевтичної альтернативи.

У окремому клінічному дослідженні з участю здорових добровольців виявлено, що супутнє застосування кетоконазолу, сильного інгібітора CYP3A4, не мало клінічно важливого впливу на фармакокінетику абіратерону.

Вплив абіратерону на інші лікарські засоби

Абіратерон є інгібітором печінкових ферментів CYP2D6 та CYP2C8, які приймають участь у метаболізмі лікарських речовин. У ході дослідження впливу абіратерону ацетату (зпреднізоном) на одноразову дозу субстрату декстрометорфану CYP2D6 системна експозиція (AUC) декстрометорфану підвищувалася приблизно у 2,9 раза. Значення AUC24 декстрорфану, активного метаболіту декстрометорфану, підвищувалося на 33 %.

Рекомендується з обережністю застосувати абіратерону ацетат з лікарськими засобами, що активуються або метаболізуються CYP2D6, зокрема з лікарськими засобами з вузьким терапевтичним індексом. Тому слід розглянути питання про зниження дози лікарського засобу, який метаболізується CYP2D6 та має вузький терапевтичний індекс. Такими лікарськими засобами, зокрема, є метопролол, пропранолол, дезипрамін, венлафаксин, галоперидол, рисперидон, пропафенон, флекаїнід, кодеїн, оксикодон, трамадол (трьом останнім необхідний CYP2D6 для утворення активних аналгезуючих метаболітів).

У ході дослідження CYP2C8 лікарських взаємодій з участю здорових добровольців при застосуванні піоглітазону з разовою дозою 1000 мг абіратерону ацетату AUC піоглітазону збільшувалась на 46%, та AUC кожного з активних метаболітів піоглітазону M-III та
M-IVзнижувалися на 10 %. За пацієнтами слід ретельно спостерігати щодо ознак токсичності, пов’язаної з одночасним застосуванням субстратів CYP2C8 з вузьким терапевтичним індексом (піоглітазоном, репаглінідом).

Головні метаболіти абіратерону – абіратерону сульфат та N-оксид абіратерону сульфат –invitro продемонстрували пригнічення транспортера OATP1B1. Це може призвести до підвищення концентрацій лікарських засобів, що виводяться за допомогою OATP1B1. Клінічних даних для підтвердження транспортерзалежних взаємодій немає.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Оскільки андрогенна деприваційна терапія може призвести до подовження інтервалу QT, слід з обережністю застосовувати препарат Абіратерон-Тева з лікарськими засобами, що можуть подовжувати інтервал QT, або препаратами, що можуть спричиняти піруетну шлуночкову тахікардію (torsades de pointes), такими як антиаритмічні засоби класу IA (наприклад хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, антипсихотичні засоби тощо (див. розділ «Особливості застосування»).

Застосування зі спіронолактоном.

Спіронолактон зв’язується з рецепторами андрогену, що може призвести до підвищення рівня ПСА. Одночасне застосування з Абіратероном-Тева не рекомендується.

Особливості застосування.

Артеріальна гіпертензія, гіпокаліємія, затримка рідини та серцева недостатність через надлишок мінералокортикоїдів.

Абіратерону ацетат може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини в організмі (див. розділ «Побічні реакції») внаслідок підвищення рівня мінералокортикоїдів, що є результатом пригнічення CYP17. Одночасне застосування кортикостероїдів пригнічує активність адренокортикотропного гормону (АКТГ), що призводить до зниження частоти та ступеня тяжкості цих побічних ефектів. Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам, у яких загострення основного захворювання може проявлятися підвищенням артеріального тиску, гіпокаліємією (на тлі прийому серцевих глікозидів) або затримкою рідини, наприклад при серцевій недостатності, тяжкій або нестабільній стенокардії, нещодавно перенесеному інфаркті міокарда або шлуночковій аритмії, та пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Лікарський засіб Абіратерон-Тева слід з обережністю застосовувати пацієнтам із серцево-судинними захворюваннями в анамнезі. З досліджень ІІІ фази із застосуванням абіратерону ацетату виключали пацієнтів з неконтрольованою гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, про що свідчать інфаркт міокарда або артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІVступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂ 50 %. З досліджень з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або яким хіміотерапія клінічно не показана, виключали пацієнтів з фібриляцією передсердь та іншими видами серцевих аритмій, що потребували медичного втручання. Безпека застосування абіратерону ацетату для пацієнтів з фракцією викиду лівого шлуночка ˂ 50 % або серцевою недостатністю ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) чи серцевою недостатністю від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів з уперше діагностованим раком передміхурової залози або  яким хіміотерапія клінічно не показана) не встановлена (див. розділ «Побічні реакції»).

Перед початком лікування пацієнтів зі значним ризиком виникнення застійної серцевої недостатності (наприклад серцевою недостатністю, неконтрольованою гіпертензією або ішемічною хворобою серця в анамнезі) слід провести оцінку серцевої діяльності (наприклад, за допомогою ехокардіограми). Перед початком терапії слід пролікувати пацієнтів з серцевою недостатністю та оптимізувати серцеву функцію. Артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини слід коригувати та контролювати. Упродовж лікування слід контролювати артеріальний тиск, рівень калію, затримку рідини (збільшення маси тіла, периферичний набряк) та інші прояви застійної серцевої недостатності кожні 2 тижні протягом перших трьох місяців та в подальшому кожного місяця, відхилення слід коригувати. При застосуванні абіратерону ацетату у пацієнтів із гіпокаліємією спостерігалося подовження інтервалу QT.

У разі виявлення клінічно значущих відхилень функції серця слід проводити відповідну терапію та за необхідності розглянути доцільність припинення лікування.

Андрогенна деприваційна терапія може подовжити інтервал QT.

У пацієнтів з анамнезом або факторами ризику подовження інтервалу QT та у пацієнтів, які отримують супутні лікарські засоби, що можуть подовжувати інтервал QT (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій») лікарі повинні оцінювати співвідношення користі та ризику, включаючи можливість розвитку torsade de pointes до початку призначення абіратерону.

Гепатотоксичність та печінкова недостатність.

У ході клінічних досліджень повідомляли про випадки вираженого підвищення рівня печінкових ферментів, що потребувало відміни лікування або коригування дози лікарського засобу (див. розділ «Побічні реакції»). Слід контролювати рівні сироваткових трансаміназ перед застосуванням Абіратерону-Тева, а також кожні два тижні протягом перших трьох місяців лікування, а потім – щомісяця. У разі появи клінічних симптомів або ознак, що вказують на гепатотоксичність, слід негайно визначати рівень сироваткових печінкових  трансаміназ.

Якщо рівень АЛТ або АСТ перевищує верхню межу норми (ВМН) більше ніж у 5 разів, терапію Абіратероном-Тева слід негайно припинити та провести ретельну оцінку функції печінки. Відновити лікування із застосуванням нижчої дози можна лише за умови нормалізації функції печінки до початкового рівня.

У разі розвитку тяжкої гепатотоксичності (рівень АЛТ або АСТ в 20 разів перевищує ВМН) лікарський засіб слід відмінити і надалі уникати призначення абіратерону. Пацієнти з вірусним гепатитом в активній фазі не брали участі у клінічних дослідженнях, тому немає даних щодо застосування абіратерону ацетату цій популяції.

Немає даних щодо безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із середньою або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда–П’ю). Слід з обережністю застосовувати лікарський засіб пацієнтам із середньою печінковою недостатністю і лише у разі, якщо користь від лікування значно переважає потенційні ризики (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Фармакокінетика»). Не слід застосовувати Абіратерон-Тева пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

У постмаркетинговий період рідко повідомляли про випадки гострої печінкової недостатності та фульмінантного гепатиту, деякі з яких мали летальний наслідок (див. розділ «Побічні реакції»).

Відміна кортикостероїдів та локалізація стресових ситуацій.

Слід ретельно контролювати стан пацієнта стосовно проявів недостатності кори надниркових залоз у разі відміни преднізону або преднізолону. Якщо прийом Абіратерону-Тева продовжується після відміни кортикостероїдів, необхідно відслідковувати стан пацієнта щодо надлишку мінералокортикоїдів. Якщо пацієнт переніс тяжку стресову ситуацію, йому можуть бути показані підвищені дози преднізону або преднізолону впродовж та після стресової ситуації.

Щільність кісток.

У чоловіків із метастазуючим раком простати (кастраційно-резистентний рак передміхурової залози) можливе зниження щільності кісткової тканини. Застосування абіратерону ацетату в комбінації з глюкокортикостероїдами може посилити цей ефект.

Попереднє застосування кетоконазолу.

Можна очікувати більш низькі показники чутливості до Абіратерону-Тева у пацієнтів, які раніше отримували кетоконазол.

Гіперглікемія.

Застосування глюкокортикоїдів може збільшувати гіперглікемію, тому пацієнтам із цукровим діабетом слід часто вимірювати рівень цукру в крові.

Гіпоглікемія.

Повідомляли про випадки гіпоглікемії, коли абіратерону ацетат застосовували пацієнтам з уже існуючим цукровим діабетом, які отримували піоглітазон або репаглінід (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій»), тому пацієнтам із цукровим діабетом слід часто контролювати рівень цукру в крові

Застосування з хіміотерапією.

Безпека та ефективність одночасного застосування лікарського засобу Абіратерон-Тева з цитотоксичною хіміотерапією не встановлені.

Потенційні ризики

У чоловіків із метастазуючим кастраційно-резистентним раком простати, включаючи тих, хто проходить терапію лікарським засобом Абіратерон-Тева, можуть виникати анемія та сексуальна дисфункція.

Вплив на скелетно-м’язову систему

Повідомляли про випадки міопатії та рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Здебільшого такі явища виникали протягом перших 6 місяців лікування та зникали після відміни лікарського засобу. Слід бути обережними при одночасному застосуванні Абіратерону-Тева та лікарських засобів, асоційованих з розвитком міопатії/рабдоміолізу. У деяких пацієнтів спостерігався рабдоміоліз із нирковою недостатністю.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Слід уникати одночасного застосування абіратерону ацетату з потужними індукторами CYP3A4, за винятком випадків, коли відсутня терапевтична альтернатива через ризик зниження системного впливу абіратерону (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Комбінація абіратерону та преднізону/преднізолону з Ra-223.

Лікування абіратероном та преднізоном/преднізолоном у комбінації з Ra-223 протипоказане (див. розділ «Протипоказання») через підвищений ризик переломів та тенденцію до підвищеної летальності у пацієнтів з раком передміхурової залози без симптомів або з мало вираженими симптомами, що спостерігається у клінічних дослідженнях.

Не рекомендується розпочинати подальше лікування Ra-223 менше ніж через 5 днів після останнього прийому лікарського засобу Абіратерон-Тева у комбінації з преднізоном/преднізолоном.

Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, лактазною недостатністю або синдромом мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб. Цей лікарський засіб містить 26 мг натрію в 4 таблетках (добова доза), що еквівалентно 1,3% від рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози 2 г натрію для дорослої людини. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрій-контрольованої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Інформації щодо застосування лікарського засобу Абіратерон-Тева вагітним жінкам немає. Даний лікарський засіб протипоказаний жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Контрацепція у чоловіків та жінок.

Дані про присутність абіратерону або його метаболітів у спермі відсутні. Слід застосовувати презерватив при статевому контакті з вагітною жінкою. Якщо пацієнт живе статевим життям з жінкою, яка потенційно може завагітніти, то слід використовувати презерватив у комбінації з іншими ефективними методами контрацепції. Дослідження на тваринах продемонстрували наявність репродуктивної токсичності.

Вагітність.

Лікарський засіб Абіратерон-Тева не показаний для застосування жінкам. Абіратерону ацетат протипоказаний вагітним та жінкам, які потенційно можуть завагітніти.

Період лактації.

Лікарський засіб Абіратерон-Тева не застосовують жінкам.

Фертильність.

За результатами досліджень на тваринах, абіратерон впливав на фертильність, але цей вплив був оборотним.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Абіратерон не впливає або виявляє незначний вплив на здатність керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб слід приймати натще (щонайменше через 2 години після їди, а також слід уникати прийому їжі протягом 1 години після застосування лікарського засобу). Таблетку приймати цілою, не розжовуючи та не подрібнюючи. Рекомендовано запивати водою.

Рекомендована доза абіратерону становить 1000 мг (4 таблетки по 250 мг) як одноразова добова доза, лікарський засіб не можна приймати з їжею. Застосування лікарського засобу разом з їжею збільшує системний вплив абіратерону.

Дозування преднізону або преднізолону.

Для лікування вперше діагностованого раку передміхурової залози рекомендована доза преднізону або преднізолону становить 5 мг на добу.

Рекомендована доза преднізону або преднізолону для лікування метастазуючого кастраційно-резистентного раку передміхурової залози становить 10 мг на добу.

Пацієнтам, яким не проводили хірургічну кастрацію, слід продовжувати медичну кастрацію аналогом ГнРГ протягом періоду лікування препаратом Абіратерон-Тева.

Перед початком лікування із застосуванням абіратерону слід провести контроль рівнів сироваткових трансаміназ, а також контролювати їх рівень кожні два тижні впродовж перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця.

Щомісячно слід контролювати рівень артеріального тиску, сироваткового калію та затримку рідини. Пацієнтів з високим ризиком застійної серцевої недостатності слід контролювати кожні 2тижні протягом перших трьох місяців лікування, а потім – кожного місяця (див. розділ «Особливості застосування»).

Пацієнтам з гіпокаліємією в анамнезі або тим, у кого розвивається гіпокаліємія під час лікування абіратероном, слід підтримувати рівень калію ≥ 4,0 мМ.

Пацієнтам, у яких розвивається токсичність ≥ 3 рівня, включаючи артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію, набряк та немінералокортикоїдну токсичність, лікування слід припинити та вжити відповідних лікувальних заходів. Лікування Абіратероном-Тева можна відновлювати лише після того, як симптоми токсичності знизяться до 1 рівня тяжкості або зникнуть.

Якщо пацієнт пропустив добову дозу Абіратерону-Тева або преднізону/преднізолону, лікування слід відновити наступного дня, прийнявши звичайну добову дозу.

Гепатотоксичність.Якщо на тлі лікування розвивається гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ>5×ВМН), застосування Абіратерону-Тева слід призупинити (див. розділ «Особливості застосування»). Відновлення лікування можливе після нормалізації рівня функції печінки зі зниженою дозою лікарського засобу – 500мг (2таблетки) на добу. У таких пацієнтів потрібно контролювати рівні сироваткових трансаміназ протягом 3 місяців, а надалі – щомісяця. Якщо при застосуванні зниженої дози – 500 мг/добу знову виникають ознаки гепатотоксичності, лікування слід припинити.

Якщо у пацієнта на тлі прийому лікарського засобу розвивається тяжка гепатотоксичність (рівень АЛТ або АСТ перевищує ВМН у 20 разів), лікування абіратероном слід відмінити та в подальшому не відновлювати.

Печінкова недостатність. Пацієнтам з печінковою недостатністю класу А за шкалою Чайлда–П’ю в анамнезі коригування дози не потрібне.

Було продемонстровано, що середня печінкова недостатність (клас В за шкалою Чайлда–П’ю) збільшувала системний вплив абіратерону, що застосовували перорально у дозі 1000 мг 1 раз на добу, у чотири рази. Немає даних щодо клінічної безпеки та ефективності застосування багаторазових доз абіратерону ацетату пацієнтам із середньою або тяжкою печінковою недостатністю (клас В або С за шкалою Чайлда–П’ю). Не можна передбачити коригування дози. Слід ретельно зважити можливість застосування лікарського засобу Абіратерон-Тева пацієнтам із середньою печінковою недостатністю: користь від лікування повинна значно переважати потенційний ризик. Лікарський засіб не можна застосовувати пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю.

Ниркова недостатність. Пацієнти з нирковою недостатністю не потребують корекції дози абіратерону. Немає клінічного досвіду застосування лікарського засобу пацієнтам з раком простати та тяжкою нирковою недостатністю. Слід бути обережними при застосуванні абіратерону даній категорії пацієнтів.

Діти.

Лікарський засіб не призначений для застосування дітям.

Передозування.

Досвід передозування абіратерону ацетатом обмежений.

Спеціального антидоту не існує. Тому у разі передозування прийом лікарського засобу слід припинити і призначити симптоматичне лікування та моніторинг щодо аритмії, гіпокаліємії та симптомів затримки рідини. Також слід провести оцінку функції печінки.

Побічні реакції.

У зведеному аналізі побічних реакцій, що спостерігалися у ході клінічних досліджень ІІІ фази при прийомі абіратерону, найбільш поширеними небажаними реакціями (≥10%) були периферичний набряк, гіпокаліємія, артеріальна гіпертензія, інфекції сечовидільної системи, підвищення рівнів АЛТ та/або АСТ. Інші важливі побічні реакції включають розлади серця, гепатотоксичність, переломи кісток та алергічний альвеоліт.

Абіратерону ацетат може спричинити артеріальну гіпертензію, гіпокаліємію та затримку рідини як фармакодинамічний наслідок механізму дії. Під час клінічних досліджень очікувані мінералокортикоїдні побічні реакції частіше спостерігалися у пацієнтів, які приймали абіратерону ацетат, порівнюючи з тими, хто приймав плацебо: гіпокаліємія 18 % проти 8%, артеріальна гіпертензія 22 % проти 16 % та затримка рідини (периферичний набряк) 23% проти 17% відповідно. У пацієнтів, які отримували лікування абіратерону ацетатом, за шкалою токсичності побічних реакцій СТСAE гіпокаліємія 3 та 4 рівня спостерігалися у 6% та 2 % пацієнтів відповідно, артеріальна гіпертензія – у 8 % та 5 % пацієнтів відповідно, та затримка рідини (периферичний набряк) – у 1% та 1% пацієнтів відповідно. Мінералокортикоїдні реакції, як правило, можна успішно коригувати за допомогою медикаментозного лікування. Одночасний прийом кортикостероїдів знижує частоту та ступінь тяжкості цих побічних реакцій (див. розділ «Особливості застосування»).

У ході досліджень пацієнтів з метастатичним раком простати, які застосовували ГнРГ аналог або яким була проведена орхіектомія, абіратерону ацетат застосовували у дозі 1000мг/добу у комбінації з преднізоном або преднізолоном (5 мг або 10 мг на добу залежно від показання).

Побічні реакції, що спостерігалися в ході клінічних досліджень та у постмаркетинговий період, наведено за категоріями частоти проявів: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥1/1000, < 1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (< 1/10000) та невідомо (частота не може бути встановлена з доступних даних). У межах кожної групи частоти побічні реакції представлено у порядку зниження ступеня тяжкості.

Інфекції та інвазії:дуже часто – інфекції сечовидільної системи; часто – сепсис.

З боку імунної системи:невідомо – анафілактичні реакції.

З боку ендокринної системи:нечасто – недостатність кори надниркових залоз.

З боку метаболізму та травлення:дуже часто – гіпокаліємія; часто – гіпертригліцеридемія.

З боку серця:часто – серцева недостатність*, стенокардія, фібриляція передсердь, тахікардія; нечасто – інші аритмії; невідомо – інфаркт міокарда, подовження інтервалу QT (див. розділи «Особливості застосування» і «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку судинної системи:дуже часто – артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння:рідко – алергічний альвеоліта.

З боку шлунково-кишкової системи: дуже часто – діарея; часто – диспепсія.

З боку гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня АЛТ та/або АСТb; рідко – гостра печінкова недостатність, фульмінантний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто – висипання.

З боку м’язово-скелетної системи та сполучної тканини:нечасто – міопатія, міалгія, рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: часто – гематурія.

Загальні розлади: дуже часто – периферичний набряк.

Пошкодження, отруєння та процедурні ускладнення:часто – переломи (переломи включають остеопороз і всі види переломів, за винятком патологічних переломів).

*Серцева недостатність також включає застійну серцеву недостатність, дисфункцію лівого шлуночка та зменшення фракції викиду.

аСпонтанні повідомлення постмаркетингового періоду.

bПідвищення рівнів аланінамінотрансферази та/або аспартатамінотрансферази, що включає підвищення АСТ, АЛТ, порушення функції печінки.

Побічні реакції 3 ступеня за шкалою СТСAE, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали абіратерону ацетат: гіпокаліємія (5 %), інфекції сечовидільної системи (2 %), підвищення рівня АЛТ і/або АСТ (4 %), артеріальна гіпертензія (6%), переломи (2 %), периферичний набряк, серцева недостатність, миготлива аритмія (1%). Побічні реакції 3 ступеня за шкалою СТСАЕ, такі як гіпертригліцеридемія та стенокардія, спостерігалися у < 1 % пацієнтів.

Побічні реакції 4 ступеня за шкалою СТСAE, такі як інфекції сечовидільної системи, підвищення рівня АЛТ і/або АСТ, гіпокаліємія, серцева недостатність, миготлива аритмія та переломи, спостерігалися у < 1 % пацієнтів.

Більшість випадків артеріальної гіпертензії та гіпокаліємії спостерігалося у гормоночутливої популяції (дослідження 3011). Повідомляли про гіпертонію у 36,7% пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 11,8 % та 20,2 % у дослідженнях 301 та 302 відповідно. Гіпокаліємія спостерігалася у 20,4 % пацієнтів у гормоночутливій популяції (дослідження 3011) порівняно з 19,2 % та 14,9 % у 301 та 302 відповідно.

Опис окремих побічних реакцій.

Серцево-судинні побічні реакції.

З досліджень ІІІ фази виключали пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, клінічно значущими захворюваннями серця, такими як інфаркт міокарда, артеріальні тромботичні явища протягом останніх 6 місяців, тяжка або нестабільна стенокардія, серцева недостатність ІІІ або ІV ступеня за шкалою NYHA (дослідження з участю пацієнтів, яким попередньо застосовували хіміотерапію) або серцева недостатність від ІІ до IV ступеня (дослідження з участю пацієнтів, яким хіміотерапія не показана), значення фракції викиду лівого шлуночка ˂50%. Усі пацієнти, які брали участь у дослідженнях (ті, хто приймав абіратерон, та ті, хто отримував плацебо), одночасно отримували лікування, яке знижує рівень андрогенів, із застосуванням агоністів ЛГРГ, що було асоційовано з виникненням цукрового діабету, інфаркту міокарда, інсульту та раптовою серцевою смертю.

Частота серцево-судинних побічних реакцій під час ІІІ фази досліджень з участю пацієнтів, які отримували абіратерон, та пацієнтів, які отримували плацебо, була такою: фібриляція передсердь– 2,6% проти 2,0 %, тахікардія – 1,9 % проти 1,0%, стенокардія – 1,7 % проти 0,8%, серцева недостатність – 0,7 % проти 0,2 %, аритмія – 0,7 % проти 0,5 %.

Гепатотоксичність.

Повідомляли про випадки гепатотоксичності з підвищенням рівня АЛТ, АСТ та загального білірубіну у пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Дослідження ІІІ фази клінічних досліджень показали, що гепатотоксичність 3 та 4 рівня (підвищення АСТ і АЛТ більше ніж у5 разів від ВМН та білірубіну більше ніж у 1,5 раза від ВМН) спостерігалася у приблизно 6% пацієнтів, яким застосовували абіратерон, зазвичай протягом перших 3 місяців лікування.

У дослідженні 3011 гепатотоксичність 3 або 4 ступеня спостерігалася у 8,4 % пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Застосування препарату було припинено 10 пацієнтам через гепатотоксичність; з них 2 пацієнти мали гепатотоксичність 2 ступеня, 6 – гепатотоксичність 3ступеня, а 2 – гепатотоксичність 4 ступеня без летальних наслідків. У клінічних дослідженнях ІІІфази порушення функції печінки частіше спостерігалося у пацієнтів, у яких рівень АЛТ або АСТ до початку лікування був підвищений, ніж у пацієнтів з нормальними значеннями АЛТ та АСТ до початку лікування. При підвищенні АЛТ або AСТ більше ніж у 5разів або підвищенні рівня загального білірубіну більше ніж у 3 рази від ВМН лікування абіратероном призупиняли або припиняли. У двох випадках відбулося значне підвищення показників функціональних печінкових проб. У цих пацієнтів з нормальною функцією печінки до лікування мало місце підвищення АЛТ або АСТ на тлі лікування у15–40 разів від ВМН та підвищення рівня білірубіну у 2–6 разів від ВМН. Після припинення лікування у обох пацієнтів спостерігалася нормалізація печінкових проб, одному пацієнтові відновили застосування абіратерону без повторного підвищення печінкових ферментів.

У дослідженні 302 токсичність 3–4 рівня з підвищенням рівня АЛТ або AСТ спостерігалася у 35(6,5%) пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат. Підвищення рівня амінотрансфераз було відкориговане у всіх, крім 3 пацієнтів (2 з новими множинними метастазами в печінку та 1з підвищенням АСТ приблизно через 3 тижні після останньої дози абіратерону ацетату). У клінічних дослідженнях ІІІ фази про припинення лікування через підвищення АЛТ та АСТ або порушення функції печінки повідомляли у 1,1 % пацієнтів, які отримували абіратерону ацетат, та у 0,6% пацієнтів, які отримували плацебо. Летальних наслідків не зафіксовано.

У клінічних випробуваннях ризик розвитку гепатотоксичності був зменшений шляхом виключення пацієнтів із гепатитом або значними порушеннями печінкових тестів до початку лікування. З дослідження 3011 були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та AСТ, що перевищував більше ніж 2,5 раза ВМН, білірубіну > 1,5 раза від ВМН, а також пацієнти з активним або симптоматичним вірусним гепатитом або хронічним захворюванням печінки; з асцитом або шлунково-кишковими кровотечами внаслідок порушення функції печінки. Здослідження 301були виключені пацієнти з базовим показником АЛТ та АСТ, що перевищував більше ніж у 2,5раза ВМН при відсутності метастазів у печінку та більше ніж у 5разів від ВМН при наявності метастазів у печінку. З дослідження 302 були виключені пацієнти з метастазами у печінку, а також пацієнти з початковим показником АЛТ та AСТ, що перевищував більше ніж у 2,5 раза ВМН. Підвищення показників печінкових проб у пацієнтів, які брали участь у клінічних випробуваннях, відслідковували та контролювали шляхом переривання лікування та повторного його призначення лише після повернення печінкових тестів у пацієнта до базового рівня. Пацієнтам із підвищенням рівня AЛТ або AСТ більше ніж у 20 разів від ВМН повторне лікування не призначали. Безпека повторного призначення лікування таким пацієнтам невідома. Механізм гепатотоксичності не вивчений.

Термін придатності.2 роки.

Після першого відкриття флакона – 60 днів.

Умови зберігання.Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 120 таблеток у флаконі; по 1 флакону у коробці.

Кожен флакон містить 6 контейнерів з абсорбентом кисню. Не ковтати контейнери з абсорбентом кисню, залишати їх у флаконі.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.Тева Фармацевтікал Індастріз Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

вул. Елі Хурвіц 18, Інд. зона, Кфар-Саба, Ізраїль.