СОБІКОМБІ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Собікомбі

(Sobycombi)

Склад:

діючі речовини:бісопролол, амлодипін;

1 таблетка містить:

10 мг бісопрололу фумарату і 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату або

5 мг бісопрололу фумарату і 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату, або

5 мг бісопрололу фумарату і 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату, або

10 мг бісопрололу фумарату і 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату;

допоміжні речовини:целюлоза мікрокристалічна (тип 112), натрію крохмальгліколят (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

10 мг/5 мг: білі, овальні, двоопуклі таблетки з насічкою з одного боку;

5 мг/10 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та гравіюванням СS з одного боку;

5 мг/5 мг: білі, круглі, двоопуклі таблетки зі скошеними краями;

10 мг/10 мг: білі, круглі, злегка двоопуклі таблетки зі скошеними краями та насічкою з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка

Амлодипін - антагоніст іонів кальцію (блокатор повільних кальцієвих каналів), який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладких м’язів міокарда та судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну зумовлений безпосередньою релаксаційною дією на гладку мускулатуру судин. Антиангінальний ефект амлодипіну забезпечується двома механізмами:

- розширення периферичних артеріол і як результат - зменшення загального периферичного опору (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зниження навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;

- розширення основних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Ця дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом амлодипіну 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску протягом 24 годин. Завдяки повільному початку дії амлодипіну різкого зниження артеріального тиску не спостерігається.

У пацієнтів зі стенокардією амлодипін подовжує загальний час фізичного навантаження, час до виникнення нападу стенокардії та збільшує час до виникнення значимої депресії сегмента ST, а також знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні нітрогліцерину.

Амлодипін не викликає небажаних метаболічних ефектів або змін рівня ліпідів у плазмі крові, тому його можуть застосовувати пацієнти з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Бісопролол - селективний блокатор β1-адренорецепторів, який не проявляє внутрішньої симпатоміметичної активності та суттєвих мембраностабілізуючих властивостей.

Блокує β1-адренорецептори та зменшує дію на них катехоламінів. Чинить антигіпертензивну та антиангінальну дію.

Механізм антигіпертензивної дії забезпечується серцевим викидом, зменшенням симпатичної стимуляції периферичних судин і пригніченням вивільнення реніну нирками.

Антиангінальна дія пов’язана з блокадою β1-адренорецепторів, що знижує потребу міокарда у кисні за рахунок негативної хронотропної та інотропної дії. Таким чином, бісопролол усуває або зменшує симптоми ішемії.

Максимальний ефект з’являється через 3-4 години після перорального застосування. Зазвичай максимальний антигіпертензивний ефект проявляється через 2 тижні застосування.

Фармакокінетика

Амлодипін

Всмоктування, розподіл

Після перорального прийому в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6-12 годин після прийому. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну. Абсолютна біодоступність становить від 64 % до 80 %. Об’єм розподілу дорівнює приблизно 21 л/кг. Дослідженняin vitro показали, що приблизно 93-98% циркулюючого амлодипіну зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Амлодипін метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10 % препарату виводиться з сечею в незміненому стані і 60 % - у вигляді метаболітів, 20-25 % - з калом.

Виведення

Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин, що дає змогу призначати препарат 1 раз на добу.

Бісопролол

Всмоктування

Бісопролол майже повністю (до 90 %) всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Ефект першого проходження через печінку виражений незначною мірою (приблизно 10 %), абсолютна біодоступність - приблизно 90 %. Період напіввиведення з плазми становить 10-12годин, що забезпечує терапевтичний ефект протягом 24 годин після одноразового прийому денної дози.

Розподіл

Об’єм розподілу - 3,5 л/кг. Зв’язування з білками плазми крові - 30 %.

Біотрансформація, виведення

Бісопролол виводиться з організму двома шляхами. 50 % метаболізується печінкою до неактивних метаболітів, які потім виводяться нирками. Решта 50 % виводяться нирками у незміненому стані. В організмі людини активні метаболіти не утворюються.

Клінічні характеристики

Показання

Артеріальна гіпертензія - як монотерапія або в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.

Ішемічна хвороба серця (стабільна стенокардія напруги) - як монотерапія або в комбінації з іншими антиангінальними засобами.

Як замісна терапія для пацієнтів, у яких артеріальний тиск і/або хронічна стабільна стенокардія належно контролюється одночасним застосуванням амлодипіну і бісопрололу у тих самих дозуваннях.

Протипоказання.

Щодо амлодипіну

- Артеріальна гіпотензія тяжкого ступеня.

- Шок (включаючи кардіогенний шок).

- Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз аорти тяжкого ступеня).

- Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

Щодо бісопрололу

- Гостра серцева недостатність або періоди епізодів декомпенсації серцевої недостатності, що потребує внутрішньовенної інотропної терапії.

- Кардіогенний шок.

- Атріовентрикулярна (АВ) блокада ІІ або ІІІ ступеня (за винятком такої у пацієнтів зі штучним водієм ритму).

- Синдром слабкості синусного вузла.

- Синоатріальна блокада.

- Симптоматична брадикардія.

- Симптоматична гіпотензія.

- Тяжка бронхіальна астма.

- Тяжкі форми онклюзивної хвороби периферичних артерій або тяжкі форми синдрому Рейно.

- Феохромоцитома, яка не лікувалась (див. розділ «Особливості застосування»).

- Метаболічний ацидоз.

Щодо комбінації амлодипін/бісопролол

- Підвищена чутливість до амлодипіну, похідних дигідропіридину, бісопрололу і/або до будь-якої допоміжної речовини.

- Період годування груддю.

- Дитячій вік (до 18 років).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Інгібітори CYP3A4 Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну, що також може призвести до підвищення ризику виникнення гіпотензії. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Індуктори CYP3A4. Концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися після одночасного застосування відомих індукторів CYP3A4. Тому слід проводити моніторинг артеріального тиску і корегувати дозу з урахуванням одночасного прийому цих лікарських засобів як упродовж, так і після супутнього лікування, особливо це стосується сильних індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного).

Не рекомендується одночасне застосування амлодипіну та грейпфруту або грейпфрутового соку, оскільки біодоступність у деяких пацієнтів може підвищуватися, що призводить до посилення гіпотензивної дії.

Дантролен (інфузії).У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби.Гіпотензивний ефект амлодипіну збільшує гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус.Існує ризик підвищення рівнів такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном, однак фармакокінетичний механізм такої взаємодії повністю не встановлений. Щоб уникнути токсичності такролімусу при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, якщо необхідно, корекція дозування.

mTOR інгібітори (mammalian target of rapamycin - мішені рапаміцину у ссавців).Такі mTOR інгібітори, як сиролімус, темсиролімус і еверолімус, є субстратами CYP3A. Амлодипін є слабким інгібітором CYP3A. При одночасному застосуванні амлодипіну з mTOR-інгібіторами він може посилювати вплив останніх.

Циклоспорин Дослідження взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або іншим групам не проводилися, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (в середньому на 0-40 %). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та у разі необхідності зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин. Одночасне застосування багатократних доз по 10 мг амлодипіну та 80 мг симвастатину призводить до збільшення на 77 % експозиції симвастатину порівняно з прийомом симвастатину окремо. Обмеження дозування симвастатину для пацієнтів, які приймають амлодипін, становить 20 мг на добу.

Силденафіл.Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтами з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Інші лікарські засоби.Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Етанол (алкоголь).Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Сумісне застосування амлодипіну зциметидином не впливало на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування препаратівалюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести.Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Взаємодії, пов’язані з бісопрололом

Не рекомендується одночасне призначення

Антагоністи кальцію (верапаміл і меншою мірою - дилтіазем) негативно впливають на скоротливість міокарда, атріовентрикулярну провідність та артеріальний тиск. Внутрішньовенне введення верапамілу у пацієнтів, які застосовують β-блокатори, може призвести до значної артеріальної гіпотензії і атріовентрикулярної блокади.

Антигіпертензивні препарати центральної дії (метилдопа, моксонодин, рилменідин):одночасне застосування цих препаратів може призвести до уповільнення частоти серцевих скорочень, зниження серцевого викиду і вазодилатації. Раптова відміна препарату підвищує ризик «синдрому відміни у вигляді артеріальної гіпертензії».

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обережності:

-Антагоністи кальцію типу дигідропіридину,такі як ніфедипін, - через підвищення ризику артеріальної гіпотензії та ризику розвитку серцевої недостатності. Можливе зростання негативного впливу на інотропну функцію міокарда у пацієнтів із серцевою недостатністю.

-Антиаритмічні препарати класу І(наприклад, хінідин, дизопірамід, лідокаїн, фенітоїн, флекаїнід, пропафенон) - у зв’язку зі зростанням негативного впливу на інотропну функцію міокарда, АВ-провідність.

-Антиаритмічні препарати класу III(наприклад, аміодарон) - у зв’язку зі зростанням впливу на атріовентрикулярну провідність.

-Парасимпатоміметики:при одночасному застосуванні може зростати час атріовентрикулярної провідності і як наслідок - підвищується ризик брадикардії.

-Місцеві засоби, які містять β-блокатори(очні краплі для лікування глаукоми) можуть доповнювати системну дію бісопрололу.

-Інсулін та пероральні протидіабетичні засоби -посилення гіпоглікемічного ефекту. Блокада β-адренорецепторів може маскувати ознаки гіпоглікемії.

-Засоби для анестезії- підвищується ризик пригнічення функції міокарда і виникнення артеріальної гіпотензії (див. розділ «Особливості застосування»).

-Серцеві глікозиди - зниження частоти серцевих скорочень, подовження атріовентрикулярної провідності.

-Нестероїдні протизапальні засоби- зниження антигіпертензивного ефекту бісопрололу.

-β-симпатоміметики (ізопреналін, добутамін): комбінація з бісопрололом може знизити ефекти обох препаратів.

-Симпатоміметики, що активують β- та α-адренорецептори (наприклад, адреналін, норадреналін): можливий прояв опосередкованого через α-адренорецептори судинозвужувального ефекту, що призводить до підвищення артеріального тиску. Подібна взаємодія вірогідніша при застосуванні неселективних ß-блокаторів.

При сумісному застосуванні з антигіпертензивними засобами та засобами, що виявляють гіпотензивний ефект (такими як трициклічні антидепресанти, барбітурати, фенотіазини), можливе підвищення ризику артеріальної гіпотензії.

Засоби для інгаляційного наркозу, похідні вуглеводнів (хлороформ, циклопропан, галотан, метоксифлуран та ін.), при одночасному застосуванні з β-блокаторами збільшують ризик пригнічення функції міокарда та розвитку гіпотензивних реакцій. Дія недеполяризувальних блокаторів нервово-м’язової передачі може посилюватись і подовжуватись під впливом β-адреноблокаторів.

Препарати, одночасне застосування з якими потребує обговорення:

- Мефлокін -підвищується ризик брадикардії.

-Інгібітори моноаміноксидази (за винятком інгібіторів МАО-В) - посилюється гіпотензивний ефект β-блокаторів, а також підвищується ризик гіпертензивного кризу.

Особливості застосування.

Амлодипін

Безпека та ефективність застосування амлодипіну при гіпертонічному кризі не оцінювалися.

Пацієнти із серцевою недостатністю

Цій категорії пацієнтів слід застосовувати амлодипін з обережністю. У ході довготривалого плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із серцевою недостатністю тяжкого ступеня (клас III та IV за класифікацією NYHA) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою порівняно із такою при застосуванні плацебо. Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних захворювань та летальних наслідків у майбутньому.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Період напіввиведення амлодипіну та параметри AUC вищі у пацієнтів із порушеннями функції печінки; рекомендацій стосовно доз препарату немає. Тому цій категорії пацієнтів слід розпочинати застосування препарату із найнижчої дози. Слід бути обережними як на початку застосування препарату, так і під час збільшення дози. Пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю може бути необхідним повільний підбір дози та ретельний нагляд за станом пацієнта.

Для пацієнтів літнього вікурекомендоване таке саме дозування, як і для інших пацієнтів, однак збільшувати дози потрібно з обережністю.

Пацієнти із нирковою недостатністю

Цій категорії пацієнтів слід застосовувати звичайні дози препарату. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушень функцій нирок. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Бісопролол

Пацієнти з ішемічною хворобою серця

Раптове припинення лікування бісопрололом, особливо у пацієнтів, які страждають на ішемічну хворобу серця, якщо немає чітких показань, може призвести до загострення захворювання.

Початок та припинення лікування бісопрололом вимагає регулярного контролю. Бісопролол слід призначати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією або стенокардією, яка пов’язана із серцевою недостатністю.

Бісопролол слід застосовувати з обережністю при таких станах:

- бронхоспазм (бронхіальна астма та обструктивні захворювання дихальних шляхів);

- цукровий діабет зі значним коливанням рівня глюкози крові; симптоми гіпоглікемії можуть маскуватися;

- суворе голодування або дієта;

- проведення десенсибілізаційної терапії. Як і інші β-блокатори, бісопролол може підвищувати чутливість до алергенів і тяжкість анафілактоїдних реакцій. У таких випадках лікування адреналіном не завжди дає позитивний терапевтичний ефект;

- АВ-блокада першого ступеня;

- стенокардія Принцметала: повідомлялися про випадки коронарного вазоспазму. Незважаючи на високу селективність β1-блокаторів, не можна виключати випадки стенокардії при застосуванні бісопрололу пацієнтам зі стенокардією Принцметала;

- оклюзивне захворювання периферичних судин (на початку терапії можливе посилення симптомів);

- загальна анестезія.

Комбінації бісопрололу з антагоністами кальцію групи верапамілу або дилтіазему, із антиаритмічними препаратами І класу і з гіпотензивними засобами центральної дії не рекомендуються (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнти, які проходять загальну анестезію

У пацієнтів, яким планується загальна анестезія, застосування ß-блокаторів зменшує частоту виникнення аритмії та ішемії міокарда впродовж введення в наркоз, інтубації та післяопераційного періоду. Рекомендовано продовжувати застосування ß-блокаторів під час післяопераційного періоду. Необхідно обов’язково попередити лікаря-анестезіолога про прийом блокаторів ß-адренорецепторів, оскільки лікар повинен враховувати потенційну взаємодію з іншими препаратами, яка може призвести до брадіаритмії, рефлекторної тахікардії та зниження можливостей рефлекторного механізму компенсації крововтрати. У разі відміни бісопрололу перед оперативним втручанням дозу слід поступово знизити та припинити прийом препарату за 48 годин до загальної анестезії.

Пацієнти з бронхіальною астмою або іншими хронічними обструктивними захворюваннями легенів

При бронхіальній астмі та інших хронічних обструктивних захворюваннях дихальних шляхів β-адреноблокатори застосовують у мінімальних дозах у комбінації з бронходилататорами. Іноді у пацієнтів з бронхіальною астмою може підвищитися опір дихальних шляхів, внаслідок цього може бути потрібно збільшення дози β2-стимуляторів.

Незважаючи на те, що кардіоселективні β-блокатори (β1) мають менший вплив на функцію легень порівняно з неселективними β-блокаторами, слід уникати їх застосування, як і всіх β-блокаторів, при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів, якщо немає вагомих причин для проведення терапії. У разі необхідності препарат Собікомбі слід застосовувати з обережністю. У пацієнтів з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів лікування бісопрололом слід розпочинати з найнижчої можливої дози та спостерігати за станом пацієнтів щодо виникнення нових симптомів (таких як задишка, непереносимість фізичних навантажень, кашель).

Пацієнти з псоріазом

Хворим на псоріаз або за наявності псоріазу в анамнезі застосовують тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Тиреотоксикоз

При лікуванні бісопрололом симптоми тиреотоксикозу можуть приховуватися.

Пацієнти із феохромоцитомою

Пацієнтам із феохромоцитомою бісопролол можна застосовувати тільки після терапії блокаторами α-адренорецепторів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Амлодипін

У зв’язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду щодо застосуванняпрепарату у період вагітності та годування груддю амлодипін можна призначати тільки за суворими показаннями, коли користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

У ході досліджень на тваринах при застосуванні високих доз спостерігалася репродуктивна токсичність.

Годування груддю

Амлодипін проникає у материнське молоко. Кількість амлодипіну, яка може потрапляти дитині з грудним молоком матері, може становити від 3-7 до 15 % дози, що застосовувалася матір’ю. Дія амлодипіну на немовлят невідома.

При відсутності альтернативної терапії рекомендується припинити годування груддю.

Бісопролол

β-адреноблокатори зменшують плацентарну перфузію, що спричиняє затримку росту, завмирання плода, спонтанний аборт, дострокові пологи. У плода і новонародженого можуть спостерігатися гіпоглікемія і брадикардія. Якщо лікування β-блокаторами є вкрай необхідним, слід надавати перевагу селективним β1-адреноблокаторам.

Бісопролол не слід застосовувати у період вагітності, якщо для цього немає чітких показань. Якщо лікування бісопрололом визначене як необхідне, слід проводити моніторинг матковоплацентарного кровообігу і росту плода. У разі негативного впливу на вагітність або плід слід вирішити питання щодо альтернативного лікування. Новонароджені повинні знаходитися під ретельним наглядом. Гіпоглікемія та брадикардія зазвичай можуть очікуватися в перші 3 дні.

Годування груддю

Невідомо, чи проникає бісопролол у грудне молоко і як він впливає на дитину. В зв’язку з цим застосовувати таблетки амлодипіну/бісопрололу у період годування груддю не рекомендується.

Фертильність

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни головки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами може порушуватися, особливо на початку лікування, при зміні лікування або у разі супутнього вживання алкоголю.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована добова доза становить 1 таблетку з відповідним дозуванням. Препарат бажано приймати вранці (незалежно від прийому їжі), не розжовуючи з достатньою кількістю рідини.

Максимальна добова доза - 1 таблетка Собікомбі 10 мг/10 мг на добу.

Діапазон дозування препарату дозволяє гнучко підбирати співвідношення компонентів залежно від клінічних потреб.

Лікування не слід припиняти раптово, тому що це може призвести до тимчасового погіршення клінічного стану. Особливо це стосується пацієнтів з ішемічною хворобою серця. Рекомендується поступове зниження дози.

Порушення функції печінки і нирок

У разі печінкової недостатності елімінація амлодипіну уповільнюється. Особливих рекомендацій щодо дозування амлодипіну немає, але для пацієнтів з порушеннями функції печінки препарат необхідно призначати з обережністю. У разі тяжкої печінкової недостатності добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.

Для пацієнтів з легкою або середньою нирковою недостатністю немає необхідності змінювати дозування. У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 20 мл/хв) добова доза бісопрололу не повинна перевищувати 10 мг.

Пацієнтам літнього віку можна призначати звичайні дози препарату.

Діти.

Комбінований препарат амлодипін/бісопролол не рекомендується призначати дітям (до 18років) через відсутність даних щодо безпеки і ефективності застосування.

Передозування.

Амлодипін

Досвід навмисного передозування амлодипіном обмежений.

Симптоми

Передозування (прийом великих доз) амлодипіну може призвести до надмірної периферичної вазодилатації та тривалої артеріальної гіпотензії і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про тривалу та/або системну артеріальну гіпотензію, включаючи шок із летальним наслідком.

Рідко повідомлялося про розвиток некардіогенного набряку легенів як наслідок передозування амлодипіну, який може проявлятися з відстроченим початком (через 24-48 годин після прийому) і потребувати штучної вентиляції легень. Факторами, що сприяють розвитку некардіогенного набряку легень, можуть бути ранні реанімаційні заходи (включаючи перевантаження рідиною) для підтримки перфузії та серцевого викиду.

Лікування

При клінічно значимій артеріальній гіпотензії необхідно проводити активну серцево-судинну підтримку, моніторинг діяльності серця та дихання, надати пацієнту горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками, слідкувати за об’ємом циркулюючої рідини і діурезом, а також проводити інтенсивну підтримувальну терапію. Рекомендується застосовувати вазоконстриктори для відновлення судинного тонусу та нормалізації артеріального тиску, якщо немає протипоказань щодо їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату сприяє регресу блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути доцільним промивання шлунка. При застосуванні активованого вугілля здоровим добровольцям одразу або через 2 години після застосування 10 мг амлодипіну абсорбція амлодипіну значно знижувалася.

Оскільки амлодипін значною мірою зв’язується з білками крові, ефект діалізу незначний.

Бісопролол

Симптоми

При передозуванні (наприклад, прийом добової дози 15 мг замість 7,5 мг) повідомлялося про випадки розвитку атріовентрикулярної блокади ІІІ ступеня, брадикардії та запаморочення.

Найчастішими проявами передозування β-блокаторами є брадикардія, артеріальна гіпотензія, бронхоспазм, гостра серцева недостатність та гіпоглікемія. Відомо декілька випадків передозування бісопрололом (максимальна доза - 2000 мг) у пацієнтів із артеріальною гіпертензією та/або ішемічною хворобою серця. У них відмічалося брадикардія та/або артеріальна гіпотензія. Усі пацієнти одужали. Існує широка варіабельність індивідуальної чутливості до однократної високої дози бісопрололу; пацієнти із серцевою недостатністю можуть бути більш чутливі до препарату. Тому лікування слід починати з поступовим збільшенням дозування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування

При передозуванні показано підтримуюче і симптоматичне лікування. При підозрі на передозування відповідно до очікуваної фармакологічної дії та з огляду на рекомендації для інших β-блокаторів слід розглянути нижчезазначені загальні заходи.

Брадикардія: необхідне внутрішньовенне введення атропіну. Якщо цього недостатньо, з обережністю можна призначити ізопреналін або інший препарат з позитивною хронотропною дією. За деяких обставин може бути потрібне трансвенозне встановлення водія ритму.

Артеріальна гіпотензія: проводять внутрішньовенні інфузії, вазопресори. Також може бути корисним внутрішньовенне застосування глюкагону.

АВ-блокада (ІІ або ІІІ ступеня): пацієнти повинні бути під ретельним медичним контролем, необхідно ввести ізопреналін або трансвенозне введення кардіостимулятора.

Гостра серцева недостатність: слід застосовувати внутрішньовенні діуретики, засоби з позитивною інотропною дією, вазодилататори.

Бронхоспазм: застосовують бронходилататори, такі як ізопреналін, β2-симпатоміметики і/або амінофілін.

Гіпоглікемія: внутрішньовенні введення розчину глюкози.

Побічні реакції.

Побічні реакції можуть бути обумовлені кожним з компонентів препарату. Ці реакції представлені відповідно до частоти виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000), невідомо (не можна встановити на підставі наявних даних).

При застосуванні амлодипіну частіше виникають такі побічні реакції: головний біль, набряки (особливо в ділянці гомілок), підвищена втомлюваність, сонливість, нудота, біль у животі, припливи, відчуття серцебиття, запаморочення.

При застосуванні антагоністів кальцію спостерігались інфаркт міокарда, аритмія (включно із вентрикулярною тахікардією та фібриляцією передсердь, стенокардією), хоча не можна визначити, чи пов’язані вони з основним захворюванням.

Такі симптоми, як запаморочення, головний біль, кахексія, зазвичай виникають на початку терапії, слабко виражені і зникають протягом перших 1-2 тижнів.

Звітування про підозрювані побічні реакції

Звітування про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має велике значення. Це дає змогу проводити безперервне спостереження співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням лікарського засобу. Спеціалісти у галузі охорони здоров’я повинні подавати інформацію про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °C в оригінальній упаковці для захисту від дії світла та вологи. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 3 або по 6, або по 9 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

ТАД Фарма ГмбХ, Німеччина/TAD Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Хайнц-Лохманн-Штрассе 5, 27472 Куксхавен, Німеччина/Heinz-Lohmann-Strasse 5, 27472 Cuxhaven, Germany.