СТЕРИТОЦИН 10

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

СТЕРИТОЦИН10

Склад:

діюча речовина: окситоцин;

1 мл розчину містить 10 МО окситоцину;

допоміжні речовини:етанол 96%, хлорбутанол гемігідрат, натрію ацетат тригідрат, натрію хлорид, кислота оцтова льодяна, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозорий безбарвний розчин, вільний від видимих часток.

Фармакотерапевтична група

Код АТС  Н01В В02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Окситоцин - циклічний нонапептид, отриманий шляхом хімічного синтезу. Ця синтетична форма ідентична природному гормону, який накопичується у задній долі гіпофіза і вивільняється у системний кровотік під час пологів та лактації.

Окситоцин стимулює гладку мускулатуру матки найбільш інтенсивно наприкінці вагітності, під час пологів та безпосередньо після народження дитини. У цей час кількість рецепторів окситоцину в міометрії збільшується.

Рецептори окситоцину є спареними рецепторами G-білків. Активація рецепторів окситоцином призводить до вивільнення кальцію з внутрішньоклітинних пулів та скорочувальної активності міометрія.

Окситоцин спричиняє ритмічні скорочення у верхньому сегменті матки, подібні за частотою, силою і тривалістю до фізіологічних скорочень при спонтанних пологах.

Синтетичний окситоцин не містить вазопресину, втім навіть у чистому вигляді він може чинити слабку антидіуретичну дію, подібну до дії вазопресину.

За даними дослідженьin vitro показано, що тривале застосування окситоцину призводить до десенсибілізації рецепторів окситоцину, імовірно, за рахунок пригнічення осередків зв’язування окситоцину, дестабілізації інформаційних РНК рецепторів окситоцину та інтерналізації рецепторів окситоцину.

Рівень концентрації у плазмі крові та настання/тривалість ефекту

Внутрішньовенна інфузія. При застосуванні окситоцину шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії у дозах, що застосовуються для індукції або посилення пологової діяльності, відповідь у матці настає поступово і досягає рівноважного стану за 20-40 хвилин. Відповідні рівні окситоцину у плазмі крові порівнювані з концентраціями під час першого періоду спонтанних пологів. Наприклад, концентрація окситоцину у плазмі крові 10 вагітних жінок із доношеною вагітністю, які отримували 4 міліодиниці окситоцину на хвилину шляхом внутрішньовенної інфузії, становила від 2 до 5 мікроодиниць/мл. Після припинення інфузії або суттєвого зниження швидкості введення, наприклад у випадку надмірної стимуляції, активність матки швидко знижується, але може тривати на достатньо низькому рівні.

Фармакокінетика

Абсорбція

При внутрішньовенному введенні дія окситоцину на матку проявляється майже миттєво і зберігається протягом 1 години. Після внутрішньомʼязового введення препарату міотонічна дія настає через 3-7 хвилин і триває протягом 2-3 годин.

Подібно до вазопресину окситоцин розподіляється у позаклітинному просторі. У невеликій кількості окситоцин, ймовірно, проникає у кровоносну систему плода.

Розподіл

Об’єм розподілу при рівноважній концентрації, визначений у 6 здорових чоловіків-добровольців після введення шляхом внутрішньовенної ін’єкції, становить 12,2л або 0,17л/кг. Зв’язування з білками плазми крові незначне. Окситоцин здатен проникати крізь плацентарний бар’єр в обох напрямках і в малих кількостях виявлений у материнському молоці.

Біотрансформація/метаболізм

Окситоциназа представляє собою глікопротеїн амінопептидазу, яка продукується у період вагітності та виявляється у плазмі крові, вона здатна руйнувати окситоцин. Окситоциназа виробляється в організмі матері й дитини. Основну роль у метаболізмі та виведенні окситоцину відіграють печінка та нирки. Таким чином, у біотрансформації окситоцину беруть участь печінка, нирки і системний кровотік.

Виведення

Період напіввиведення окситоцину варіює від 3 до 20 хвилин. Метаболіти і менше 1% незміненої речовини виводяться зі сечею. Швидкість метаболічного кліренсу у вагітних жінок становить 20мл/кг/хв.

Ниркова недостатність

Дослідження за участю пацієнтів з нирковою недостатністю не проводилися. Однак, враховуючи шлях виведення і порушення ниркової екскреції окситоцину завдяки антидіуретичній дії, існує імовірність кумуляції окситоцину, що може подовжувати його дію.

Печінкова недостатність

Дослідження за участю пацієнтів із печінковою недостатністю не проводилися. Зміна фармакокінетики у пацієнтів з порушеннями функції печінки малоймовірна, оскільки наявність ферменту, що метаболізує окситоцин (окситоциназа), не обмежується тільки печінкою, а активність окситокінази у плаценті значно збільшується до моменту пологів. Таким чином, біотрансформація окситоцину при порушенні функції печінки не призведе до суттєвих змін метаболічного кліренсу окситоцину.

Доклінічні дані з безпеки

Доклінічні дані з безпеки окситоцину, які ґрунтуються на результатах стандартних досліджень гострої токсичності одноразової дози, генотоксичності та мутагенності, не демонструють наявність специфічних ризиків для людини.

Клінічні характеристики

Показання.

Окситоцин застосовується для збудження і посилення скорочувальної діяльності матки.

Передпологовий період

· Індукція пологів за медичними показаннями, наприклад у випадках переношеної вагітності, передчасному розриві плідних оболонок, гіпертензії, спричиненої вагітністю (прееклампсія).

· Стимуляція пологів при гіпотонічній інерції матки.

· На ранніх строках вагітності як додаткова терапія при неповному, неминучому аборті або при аборті, що не відбувся (завмерла вагітність).

Післяпологовий період

· При кесаревому розтині одразу після вилучення дитини.

· Контроль післяпологової кровотечі та гіпотонії матки.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Гіпертонічний характер маткових скорочень, механічне перешкоджання пологам, дистрес плода.

Будь-які стани, за яких, з міркувань безпеки для плода або матері, пологи через природні шляхи не рекомендуються та/або протипоказані, включаючи:

· клінічно вузький таз;

· передлежання плода;

· передлежання плаценти або передлежання судин пуповини;

· відшарування плаценти;

· передлежання або випадіння петель пуповини;

· надмірне розтягнення або порушення опірності матки до розривів, як при багатоплідній вагітності;

· багатоводдя;

· багатоплідна вагітність.

Наявність рубця на матці внаслідок серйозних хірургічних операцій, включаючи рубець після кесаревого розтину.

СТЕРИТОЦИН10 не можна застосовувати тривалим курсом пацієнткам з окситоциностійкою відсутністю скорочень матки, з прееклампсичною токсемією тяжкого ступеня або з тяжкими серцево-судинними розладами.

СТЕРИТОЦИН10 не можна застосовувати упродовж 6 годин після застосування вагінальних простагландинів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Лікарські засоби, одночасне застосування яких з окситоцином не рекомендоване:

Простагландини та їхні аналоги.Простагландини та їхні аналоги посилюють скорочувальну діяльність міометрія, а відтак окситоцин може посилювати скорочувальну діяльність матки, спричинену простагландинами, і навпаки (див. розділ «Протипоказання»).

Препарати, які подовжують інтервал QT.Окситоцин вважається потенційно аритмогенним, його слід з обережністю застосовувати пацієнткам з такими факторами ризику розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует» як застосування препаратів, здатних подовжувати інтервал QT, а також пацієнткам з наявністю в анамнезі синдрому подовження інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Взаємодії, які слід враховувати:

Інгаляційні анестетики.Інгаляційні анестетики (такі як циклопропан, галотан, ізофлуран, севофлуран, десфлуран) чинять розслаблювальну дію на матку і забезпечують суттєве пригнічення тонусу матки, що може послаблювати утеротонічний ефект окситоцину. Також повідомлялося про випадки порушення серцевого ритму при одночасному застосуванні інгаляційних анестетиків з окситоцином.

Судинозвужувальні засоби/симпатоміметики.Окситоцин може посилювати вазопресорний ефект судинозвужувальних засобів та симпатоміметиків, навіть таких, що містяться у місцевих анестетиках.

Засоби для каудальної анестезії.Окситоцин при його застосуванні під час або після каудальної анестезії може посилювати пресорний ефект симпатоміметичних судинозвужувальних препаратів.

Особливості застосування.

Застосування препарату СТЕРИТОЦИН10 шляхом внутрішньовенної інфузії є кращим. Не рекомендується внутрішньовенне болюсне введення великих об’ємів окситоцину, оскільки це може спричинити гостру короткочасну гіпотонію з розвитком гіперемії і рефлекторної тахікардії.

Індукція пологів

Індукцію пологів за допомогою препарату СТЕРИТОЦИН10 слід застосовувати тільки строго за медичними показаннями. Введення препарату СТЕРИТОЦИН10 має проводитисяу стаціонарі під наглядом лікаря.

Серцево-судинні захворювання

СТЕРИТОЦИН10 слід з обережністю застосовувати пацієнткам зі схильністю до ішемії міокарда через раніше перенесені серцево-судинні захворювання (такі як гіпертрофічна кардіоміопатія, порок серця та/або ішемічна хвороба серця, включаючи спазм коронарних артерій), щоб уникнути значних змін артеріального тиску та частоти серцевих скорочень у цих пацієнток.

Синдром подовженого інтервалу QT

СТЕРИТОЦИН10 слід з обережністю призначати пацієнткам зі синдромом подовженого інтервалу QT або пов’язаними з ним симптомами, а також пацієнтам, які приймають препарати, що подовжують інтервал QT.

Введення окситоцину для стимуляції пологів

Дистрес плода та смерть плода. Введення окситоцину в надмірних дозах призводить до гіперстимуляції матки, що може спричинити дистрес плода, асфіксію і смерть або може призвести до гіпертонусу, тетанічних скорочень або розриву матки. Важливе значення має постійний моніторинг частоти серцевих скорочень плода, скорочувальної діяльності матки для коригування дози з урахуванням індивідуальної реакції.

Необхідно дотримуватися особливої обережності при застосуванні окситоцину пацієнткам із клінічно вузьким тазом, вторинною слабкістю пологової діяльності, артеріальною гіпертензією легкого або помірного ступеня, спричиненою вагітністю, або серцевою недостатністю, а також пацієнткам віком від 35 років, або з наявністю рубця після кесаревого розтину у ділянці нижнього маткового сегмента.

Дисеміноване внутрішньосудинне згортання. У рідкісних випадках при фармакологічній індукції пологів із застосуванням утеротонічних препаратів, включаючи окситоцин, спостерігається підвищений ризик розвитку синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання (ДВЗ) у післяпологовому періоді. Цей ризик пов’язаний безпосередньо з фармакологічною індукцією, а не із застосуванням конкретного препарату. Ризик насамперед підвищений у жінок, які мають додаткові фактори ризику ДВЗ: вік від 35 років, ускладнений перебіг вагітності (наприклад, гестаційний діабет, артеріальна гіпертензія, гіпотиреоз), строк гестації понад 40 тижнів. Таким жінкам окситоцин та альтернативні лікарські засоби необхідно застосовувати з обережністю, а лікар повинен враховувати можливість розвитку ДВЗ-синдрому.

Внутрішньоутробна смерть плода

Слід уникати швидкої стимуляції пологової діяльності у разі загибелі плода в матці та/або при наявності меконію в навколоплідних водах, оскільки це може призвести до емболії навколоплідними водами.

Гіпергідратація

Оскільки окситоцин чинить слабку антидіуретичну дію, його тривале внутрішньовенне введення (в/в) у високих дозах одночасно із введенням великого об’єму рідини (наприклад, при лікуванні загрозливого або невдалого аборту чи кровотечі у післяпологовому періоді) може спричиняти гіпергідратацію, пов’язану з гіпонатріємією. При одночасному введенні окситоцину та в/в введенні рідин спостерігається комбінована антидіуретична дія, в результаті якої виникає гіперволемія з подальшим розвитком гемодинамічної форми гострого набряку легень без гіпонатріємії.

Щоб уникнути цих рідкісних ускладнень, при введенні високих доз окситоцину протягом тривалого часу слід дотримуватися таких правил безпеки:

- використовувати розчинник, що містить електроліти (не декстрозу);

- інфузії рідин проводити у невеликих об’ємах (при індукції або стимуляції пологової діяльності на пізніх строках вагітності допускається введення окситоцину в концентраціях, що перевищують рекомендовані);

- прийом рідин необхідно обмежити та вести запис балансу рідин;

- при підозрі на порушення електролітного балансу показане лабораторне дослідження вмісту електролітів.

Ниркова недостатність

СТЕРИТОЦИН10 слід з обережністю застосовувати пацієнткам з тяжкими порушеннями функції нирок через можливу затримку рідини та накопичення окситоцину.

Анафілаксія у жінок з алергією на латекс

Повідомлялось про анафілактичні реакції після введення окситоцину у жінок з відомою алергією на латекс. Внаслідок існуючої структурної схожості між окситоцином і латексом алергія на латекс/непереносимість може бути важливим фактором ризику розвитку анафілаксії після введення препарату СТЕРИТОЦИН10.

Допоміжні речовини

СТЕРИТОЦИН10 містить незначну кількість етанолу (0,0061 мл/0,005 мг на 1 ампулу).

СТЕРИТОЦИН 10 містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на 1 ампулу, тобто практично вільний від натрію (0,176 мг/0,0073 ммоль на 1 ампулу).

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Препарат застосовують для стимуляції пологів за суворо визначеними показаннями.

Дослідження впливу окситоцину на репродуктивну функцію тварин не проводились.

З огляду на великий досвід застосування, хімічну структуру і фармакологічні властивості окситоцину, при його призначенні за показаннями не очікується ризику формування вад розвитку плода.

Одне дослідження показало, що лікування щурів окситоцином на ранніх термінах вагітності в дозах, які, як вважається, достатньо перевищують максимальну рекомендовану дозу для людини, спричинило загибель ембріона. Стандартні дослідження репродуктивної функції зі застосуванням окситоцину відсутні.

Період годування груддю

Окситоцин у невеликих кількостях може проникати у грудне молоко.

Однак не очікується, що окситоцин буде негативно впливати на новонародженого, оскільки він, потрапляючи у травний тракт, піддається швидкій інактивації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Окситоцин може спричиняти пологи, тому необхідно дотримуватися обережності при водінні автомобіля або при роботі з іншими механізмами. Жінкам, у яких почалися перейми, не слід керувати автомобілем.

Спосіб застосування та дози.

СТЕРИТОЦИН 10 слід вводити у вигляді в/в інфузії або, бажано, з використанням інфузійної помпи з перемінною швидкістю. Його також можна вводити шляхом внутрішньом’язових (в/м) ін’єкцій (в/в введення призводить до більш швидкого початку дії, що дозволяє краще контролювати дозування).

Індукція пологів або стимуляція пологової діяльності.СТЕРИТОЦИН10 не слід вводити протягом 6 годин після застосування вагінальних простагландинів. СТЕРИТОЦИН10 застосовувати у вигляді в/в краплинної інфузії, бажано з використанням інфузійної помпи з перемінною швидкістю. Для краплинної інфузії 5МО (8,3мкг) препарату СТЕРИТОЦИН10 рекомендовано додавати до 500 мл фізіологічного електролітного розчину (такого як 0,9% розчин натрію хлориду). Пацієнткам, яким не можна застосовувати натрію хлорид, як розчинник слід застосовувати 5% розчин глюкози. Для рівномірного змішування пляшку або пакет із розчином перевертають кілька разів перед застосуванням.

Початкова швидкість інфузії має бути встановлена у межах від 2 до 8 крапель на хвилину (1-4 міліодиниць/хв). Швидкість можна поступово збільшувати з інтервалом не менше 20хвилин із кроком не більше 1-2 міліодиниць/хв до досягнення періодичності переймів, яка відповідає природному перебігу пологів. При майже доношеній вагітності цього часто можна досягти шляхом інфузії менше 20 крапель/хв (10 міліодиниць/хв). Рекомендована максимальна швидкість становить 40крапель/хв (20міліодиниць/хв). У незвичних випадках, які потребують вищих доз, як це може траплятися при внутрішньоутробній загибелі плода, або для індукції пологів на ранніх стадіях, коли матка менш чутлива до окситоцину, рекомендується застосовувати окситоцин у вищих концентраціях, наприклад 10МО на 500 мл.

При використанні інфузійної помпи, яка забезпечує доставку меншого об’єму препарату, ніж краплинна інфузія, належну концентрацію в межах рекомендованих доз слід розраховувати відповідно до характеристик помпи.

Упродовж усієї інфузії необхідно ретельно контролювати частоту, силу і тривалість переймів, а також частоту серцевих скорочень плода. Після досягнення адекватного рівня активності матки, що становить 3-4 перейми кожні 10 хвилин, швидкість інфузії зазвичай можна зменшити. У разі гіперактивності мускулатури матки та/або дистресу плода інфузію слід негайно припинити.

Якщо у жінок з доношеною або майже доношеною вагітністю після введення 5 МО не досягнуто регулярних переймів, індукцію пологів рекомендується припинити. Спробу можна повторити наступного дня, розпочинаючи знову зі швидкості інфузії від 2 до 8 крапель/хвилину (1-4 міліодиниць/хв).

У жінок, яким вводять СТЕРИТОЦИН 10 для індукції або посилення пологів, інфузія має проводитися з більшою швидкістю на третьому етапі пологів та протягом наступних декількох годин після пологів.

Неповний, невідворотний аборт або завмерла вагітність:5 МО шляхом в/в інфузії (5 МО розводять у фізіологічному розчині і застосовують шляхом в/в краплинної інфузії, бажано використовувати інфузійну помпу з перемінною швидкістю протягом 5 хв), у разі необхідності з подальшою в/в інфузією зі швидкістю введення від 20 до 40 міліодиниць/хв.

Кесарів розтин:5 МО шляхом в/в інфузії (5 МО розводять у фізіологічному розчині і застосовують шляхом в/в краплинної інфузії, бажано використовувати інфузійну помпу з перемінною швидкістю протягом 5 хвилин) одразу після вилучення плода.

Запобігання післяпологовій матковій кровотечі:звичайна доза становить 5 МО шляхом в/в інфузії (5 МО розводять у фізіологічному розчині й застосовують шляхом в/в краплинної інфузії, бажано з використанням інфузійної помпи з перемінною швидкістю протягом 5 хвилин) одразу після вилучення плаценти.

Лікування післяпологової маткової кровотечі:5 МО шляхом в/в інфузії (5 МО розводять у фізіологічному розчині й застосовують шляхом в/в краплинної інфузії, бажано використовувати інфузійну помпу з перемінною швидкістю протягом 5хвилин), у тяжких випадках - з подальшою в/в інфузією розчину, який містить від 5 до 20 МО окситоцину в 500мл розчинника з електролітами зі швидкістю введення, яка забезпечує контроль атонії матки.

Пацієнти з нирковою недостатністю:дослідження за участю пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися.

Пацієнти з печінковою недостатністю: дослідження за участю пацієнтів із печінковою недостатністю не проводилися.

Пацієнти літнього віку:дослідження за участю пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) не проводилися.

Діти.

Не застосовується дітям.

Передозування.

Летальну дозу окситоцину не встановлено. Окситоцин дезактивується протеолітичними ферментами травного тракту. Відповідно у випадку перорального застосування окситицин не всмоктується у кишечнику, а відтак токсичний ефект малоймовірний.

Симптоми та наслідки передозування описані у розділах «Особливості застосування» та «Побічні реакції». Крім того, внаслідок гіперстимуляції матки повідомлялось про випадки відшарування плаценти та/або емболії навколоплідними водами.

Лікування.При перших ознаках або симптомах передозування при тривалому внутрішньовенному введенні препарату СТЕРИТОЦИН10 інфузії слід припинити негайно і дати породіллі кисень. У випадках водної інтоксикації важливо обмежити вживання рідини, застосувати діуретики, відновити електролітний баланс, контролювати судоми, які можуть виникнути. У випадку настання коми слід забезпечити відповідний професійний догляд, включаючи належне підтримання дихання.

Побічні реакції.

Оскільки чутливість матки є різною, в деяких випадках навіть дози, які вважаються низькими, можуть спричинити спазм матки. При внутрішньовенному інфузійному введенні окситоцину для індукції або стимуляції пологів застосування занадто високих доз спричиняє надмірну стимуляцію матки, що може призвести до дистресу, асфіксії або смерті плода, а в породіллі - до гіпертонусу матки, тонічних судом, пошкодження м’яких тканин або розриву матки.

Швидка в/в болюсна ін’єкція окситоцину у дозах декілька МО може призвести до гострої короткочасної гіпотензії, що супроводжується почервонінням та рефлекторною тахікардією. Ці швидкі гемодинамічні зміни можуть призвести до ішемії міокарда, особливо у пацієнток з наявними серцево-судинними захворюваннями.

Швидка в/в болюсна ін’єкція окситоцину у дозах декілька МО також може призвести до подовження інтервалу QTc.

У рідкісних випадках при фармакологічній індукції пологів із застосуванням утеротонічних препаратів, включаючи окситоцин, спостерігається підвищений ризик розвитку синдрому ДВЗ у післяпологовому періоді.

Оскільки окситоцин чинить слабку антидіуретичну дію, його тривале в/в введення у високих дозах одночасно із введенням великого об’єму рідини (наприклад, при лікуванні загрозливого або невдалого аборту чи кровотечі у післяпологовому періоді).

Повідомлялось про водну інтоксикацію, пов’язану з гіпонатріємією матері та новонароджених у випадках, коли високі дози окситоцину разом з великою кількістю рідини, що не містить електролітів, вводили протягом тривалого часу. Комбінована антидіуретична дія окситоцину та в/в рідини може спричинити гіпергідратацію, в результаті якої виникає гіперволемія з подальшим розвитком гемодинамічної форми гострого набряку легень без гіпонатріємії. Симптоми водної інтоксикації включають головний біль, анорексію, блювання та біль у животі; млявість, сонливість, непритомність та великий судомний напад; низьку концентрацію електролітів у крові.

Побічні реакції традиційно класифіковані за частотою виникнення: дуже часто (³1/10); часто (³1/100, <1/10); нечасто (³1/1000, <1/100); рідко (³1/10000, <1/1000); дуже рідко (³1/100000, <1/10000), включаючи поодинокі випадки; частота невідома (частоту неможливо визначити за наявними даними).

Нижче наведені побічні реакції, повідомлення щодо яких отримані за даними клінічних досліджень окситоцину, а також побічні реакції, повідомлення про які були отримані після виведення препаратів окситоцину на ринок.

Достовірно оцінити частоту побічних реакцій, отриманих у вигляді спонтанних повідомлень у постмаркетинговий період, неможливо, тому такі реакції класифікуються як реакції з невідомою частотою.

Побічні реакції у породіль

Побічні реакції у плода/новонародженого

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8°C у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Розведений препарат слід використати негайно.

Несумісність.

Препарат сумісний з 0,9% розчином натрію хлориду, 5% розчином глюкози, розчином Рінгера та розчином Рінгера ацетатним.

Окситоцин не сумісний із розчинами, що містять натрію метабісульфіт як стабілізатор.

Упаковка.По 1 мл в ампулі, по 5 або 10 ампул у контурній упаковці, по 1 контурній упаковці у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Стерил-Джен Лайф Сайєнсиз (П) Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

№ 45, Мангалам Мейн Роуд, Вілліанур Комм’юн, Пудучеррі, 605110, Індія.