ЦЕФОТАКСИМ КОМБІ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФОТАКСИМ КОМБІ

(CEFOTAXIME COMBI)

Склад:

діюча речовина: cefotaxime;

1флакон містить цефотаксиму (у вигляді цефотаксиму натрію) 0,5 г або 1г.

1комплект для приготування розчину для внутрішньом’язових ін’єкцій містить:

1флакон: цефотаксим (у вигляді цефотаксиму натрію) - 1,0г.

1ампула 5мл розчинника: лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10мг/мл.

1комплект для приготування розчину для внутрішньовенних ін’єкцій містить:

1флакон: цефотаксим (у вигляді цефотаксиму натрію) - 0,5 або 1,0г.

1ампула 5 мл або 10 мл розчинника: вода для ін’єкцій.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:порошок білого або злегка жовтавого кольору.

Розчинник: лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10мг/мл по 5мл в ампулі;

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина.

або

Розчинник: вода для ін’єкцій, розчинник для парентерального застосування, по 5 мл або по 10мл в ампулі.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвна прозора рідина.

Фармакотерапевтична група

Код АТС  J01D D01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії. Цефотаксим - це антибіотик із групи цефалоспоринів ІІІпокоління для парентерального введення широкого спектру дії. Цефотаксим пригнічує ферменти, що відповідають за синтез клітинної стінки бактерій. Це призводить до лізису бактеріальної клітини.

Механізм резистентності. Резистентність бактерій до цефотаксиму може бути результатом одного або декількох з механізмів, наведених нижче.

•Гідроліз бета-лактамазою. Цефотаксим може гідролізуватися багатьма так званими бета-лактамазами «широкого спектру дії». Він також гідролізується хромосомно кодованими (типу Amp-C) бета-лактамазами.

•Резистентність на основі непроникності.

•Механізм експресії ефлюксних помп.

Кілька цих механізмів можуть існувати одночасно в одній бактерії.

Резистентні до цефотаксиму бактерії можуть демонструвати перехресну резистентність в різній мірі до інших бета-лактамних антибіотиків. Резистентні до цефотаксиму грамнегативні бактерії

проявляють перехресну резистентність до інших цефалоспоринів ІІІпокоління широкого спектру дії (цефтазидим, цефтриаксон).

Межові значення: Межові значення мінімальної інгібуючої концентрації (МІС) для цефотаксиму, рекомендовані Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), який відрізняє чутливі мікроорганізми від резистентних, наведені в таблиці нижче.

Клінічні межові значення, встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості ( EUCAST) для цефотаксиму:

Спектр антибактеріальної дії. Поширеність резистентності може варіювати в залежності від регіону та часу для вибраних видів. При лікуванні серйозних інфекцій, бажано враховувати місцеву інформацію про резистентність. У разі необхідності слід звернутися за консультацією до спеціалістів, коли місцева поширеність резистентності набула такого рівня, що користь від застосування є сумнівною.

Фармакокінетика

Цефотаксим вводять парентерально. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 1г його концентрація у сироватці крові становила приблизно 81-102мг/г через 5хвилин і 46мг/л через 15хвилин. Після одноразового внутрішньовенного введення цефотаксиму в дозі 2г його концентрація у сироватці крові становила через 8хвилин 167-214мг/л.

Після внутрішньом’язового введення цефотаксиму його максимальну концентрацію у сироватці крові (приблизно 20мг/л після введення 1г) було досягнуто через 30хвилин.

Розподіл. Цефотаксим швидко проникає в тканини, перетинає плацентарний бар’єр і досягає високих концентрацій у тканинах плода (до 6мг/кг). Він виявляється в грудному молоці лише в низькому відсотку ( концентрація в грудному молоці 0,4мг/л після введення 2г).

У разі запалення оболонок головного або спинного мозку цефотаксим і дезацетилцефотаксим проникають у ліквор і досягають там терапевтично ефективних концентрацій речовини (наприклад, при інфекціях, спричинених грамнегативними бактеріями та пневмококами).

Уявний об’єм розподілу становить 21-37л. Зв’язується з білками плазми приблизно на 25-40%.

Метаболізм. Цефотаксим значною мірою метаболізується в організмі людини. Приблизно 15-25% дози, введеної парентерально, виводиться у вигляді О-дезацетилцефотаксиму. Метаболіт має антибактеріальну активність. Крім дезацетилцефотаксиму, утворюються ще два неактивні метаболіти (лактони). Лактон утворюється з дезацетилцефотаксиму,як недовговічний проміжний продукт, який невдовзі не можна виявити в сечі або плазмі крові, оскільки він швидко перетворюється в стереоізомери лактону, що має у структурі відкрите кільце (бета-лактамне кільце). Вони також виводяться з сечею.

Екскреція. Екскреція цефотаксиму та дезацетилцефотаксиму відбувається переважно нирковим шляхом. Невеликий відсоток (приблизно 2%) виводиться з жовчю. У сечі, зібраній протягом 6годин 40-60% дози було виявлено у незміненому вигляді та приблизно 20% у вигляді дезацетилцефотаксиму. Після внутрішньовенного введення радіоактивно міченого цефотаксиму було виділено більше 80% у сечі, з них 50-60% у незміненому, а решта у вигляді 3-х метаболітів.

Загальний кліренс цефотаксиму становить 240-390% мл/хв, а нирковий кліренс 130-150мл/хв.

Період напіввиведення цефотаксиму та активного метаболіту в сироватці крові становить 50-80 та 125хвилин відповідно. У пацієнтів літнього віку (>80 років) період напіввиведення для цефотаксиму та активного метаболіту становив 120-150хвилин та 5 годин відповідно.

У випадках тяжких порушень ниркової функції (кліренс креатиніну 3-10мл/хв) період напіввиведення цефотаксиму може бути продовжений до 2,5-10годин.

Цефотаксим накопичується в цих умовах лише в незначній мірі, на відміну від активних і неактивних метаболітів.

І цефотаксим, і дезацетилцефотаксим виводяться в значній мірі з крові шляхом гемодіалізу.

Клінічні характеристики

Показання.

Для лікування наступних серйозних інфекцій, спричинених або, швидше за все, спричинених мікроорганізмами, чутливими до цефотаксиму:

•Бактеріальна пневмонія (цефотаксим не діє проти бактерій, що викликають атипову пневмонію, або проти різних інших бактеріальних штамів, які можуть викликати атипову пневмонію, включаючиP. aeruginosa-див. розділ «Фармакодинаміка»).

•Ускладнені інфекції нирок та верхніх сечовивідних шляхів.

•Серйозні інфекції шкіри та м’яких тканин.

•Інфекції статевих органів, спричинені гонококами, особливо коли застосування пеніциліну виявилося неефективним або не підходить.

•Внутрішньочеревні інфекції (включаючи перитоніт): при лікуванні внутрішньочеревних інфекцій слід застосовувати цефотаксим в поєднанні з антибіотиком, який діє проти анаеробних мікроорганізмів.

•Гострий бактеріальний менінгіт (особливо викликанийH. Influenzae, N. Meningitis, S. pneumonie, E. coli, Klebsiella spp.).

•Хвороба Лайма, або кліщовий бореліоз (зокрема II та III стадії).

•Бактеріємії, пов’язані або імовірно пов’язані з однією з перерахованих інфекцій (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, слід поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

•Ендокардит (якщо інфекція спричинена грамнегативними бактеріями, потрібно поєднувати з іншим відповідним антибіотиком).

Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень (до/після хірургічних операцій, зокрема на товстій і прямій кишках (колоректальна хірургія), на шлунково-кишковому тракті, передміхуровій залозі, у сечостатевій системі, акушерсько-гінекологічних операцій у пацієнтів із вираженим ризиком післяопераційних інфекцій).

Необхідно брати до уваги офіційні рекомендації щодо правильного використання антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших β-лактамних антибіотиків.

Протипоказання для застосування розчинів, що містять лідокаїн:

-підвищена чутливість до лідокаїну або іншого місцевого анестетика амідного типу;

-атріовентрикулярні блокади без встановленого водія ритму;

-тяжка серцева недостатність;

-внутрішньовенне введення;

-дитячий вік до 1року (внутрішньом’язове введення).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні знефротоксичними лікарськими засобами (аміноглікозиди) і сильнодіючимидіуретиками(етакринова кислота, фуросемід),колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності. У цих пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію.

Розчин препарату Цефотаксим несумісний з розчинами інших антибіотиків, їх потрібно вводити окремо. При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії та Цефотаксиму препарати діють синергічно.

Під час лікування цефотаксимом може знижуватись ефективністьпероральних контрацептивів, тому в цей період необхідно використовувати додаткову контрацепцію.

Цефотаксим не слід застосовувати разом із бактеріостатичними антибіотиками (наприкладтетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом), оскільки можливий антагоністичний ефект.

При сумісній терапії розчини цефотаксиму не слід змішувати з розчинамиаміноглікозидів - їх необхідно вводити окремо.

Одночасне застосуванняніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70%.

Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його період напіввиведення.

Це збільшує експозицію препарату цефотаксиму приблизно вдвічі і знижує нирковий кліренс приблизно на 50% при терапевтичних дозах. Внаслідок широкого терапевтичного діапазону застосування цефотаксиму не потрібно коригувати дозування пацієнтам із нормальною нирковою функцією. Пацієнтам з порушенням ниркової функції може знадобитися коригування дозування.

Цефотаксим не слід застосовувати разом злідокаїном:

•при внутрішньовенному введенні;

•дітям віком до 30місяців;

•пацієнтам з гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі;

•пацієнтам з блокадою серця;

•пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю.

Вплив на результати лабораторних досліджень.

Під час терапії цефалоспоринами можлива поява хибнопозитивної проби Кумбса, це явище може також виникнути під час лікування цефотаксимом і може завадити дослідженню крові перехресним методом.

Рекомендується використання глюкозооксидазних методів визначення рівня цукру в крові через можливість розвитку хибнопозитивних результатів при використанні неспецифічних реактивів (Бенедикта, Фелінга або Клінікеста). Можливість знижувати кліренс цефотаксима існує для мезлоциліну та азлоциліну.

Особливості застосування.

З обережністю призначати лікарський засіб при порушеннях функції нирок або печінки, при підвищеній чутливості до пеніцилінів в анамнезі. При порушеннях функції нирок дозу лікарського засобу слід зменшити з урахуванням вираженості ниркової недостатності і чутливості збудника. При тривалому застосуванні лікарського засобу слід контролювати функцію нирок, проводити профілактику дисбактеріозу. Доцільно регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функцію печінки. Під час застосування лікарського засобу можливий розвиток хибнопозитивної проби Кумбса.

Анафілактичні реакції.Застосування цефалоспоринів вимагає уточнення алергологічного анамнезу (алергічний діатез, астма, реакції гіперчутливості до бета-лактамних антибіотиків). При розвитку у пацієнта реакції гіперчутливості лікування слід припинити. Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам із наявністю в анамнезі реакції гіперчутливості негайного типу до цефалоспоринів. У випадку будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні лікарського засобу обов’язкова через можливий розвиток анафілактичної реакції. Відома перехресна алергія між цефалоспоринами і пеніцилінами, що виникає у 5-10% випадків. У пацієнтів, в анамнезі яких є вказівки на алергію до пеніцилінів, лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю.

Псевдомембранозний коліт.У перші тижні лікування може виникати псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. Діагноз підтверджується при колоноскопії та/або гістологічному дослідженні. Ці ускладнення розцінюють як досить серйозні: негайно слід припинити введення лікарського засобу і призначати адекватну терапію, що включає пероральний прийом ванкоміцину або метронідазолу. Поєднання застосування цефатоксиму з нефротоксичними лікарськими засобами вимагає контролю функції нирок, застосування більше 10 днів - контролю складу крові. Пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам слід призначати вітамінК (профілактика гіпокоагуляції).

Тяжкі бульозні шкірні реакції:

Повідомлялося про тяжкі бульозні шкірні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз при застосуванні цефотаксиму.

Пацієнтам слід рекомендувати, перш ніж вони будуть продовжувати лікування, негайно звернутися до лікаря, якщо виникнуть реакції з боку шкіри та/ або слизової оболонки.

Clostridium difficile-асоційовані захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт).

Виникнення діареї, особливо якщо вона є тяжкою та/або стійкою, під час лікування або в перші кілька тижнів після лікування, може бути симптоматичним розладом, зумовленимClostridium difficile. Clostridium difficile-асоційовані захворювання можуть відрізнятися за ступенем тяжкості від легкого до небезпечного для життя, при цьому псевдомембранозний коліт є найбільш тяжкою формою захворювання. Діагноз цього рідкісного, але потенційно невиліковного захворювання може бути підтверджений виявленням токсинів, за допомогою ендоскопії та/ або гістологічного дослідження. Важливо враховувати цей діагноз у пацієнтів, які мають діарею під час або після лікування цефотаксимом. При підозрі на псевдомембранозний коліт необхідно негайно припинити лікування цефотаксимом і одразу розпочати відповідне специфічне лікування антибіотиками.

Каловий стаз може сприяти розвиткуClostridium difficile-асоційованих захворювань. Препаратів, що гальмують перистальтику кишечника, слід уникати.

Гематологічні реакції

При лікуванні цефотаксимом можуть розвиватися лейкопенія, нейтропенія і, рідше, пригнічення діяльності кісткового мозку, панцитопенія та агранулоцитоз, особливо при тривалому лікуванні. Якщо лікування триває довше 7-10днів, необхідно проведення контролю складу крові. У разі відхилень від норми показників аналізу крові (гемограми) лікування слід припинити. Повідомлялося по кілька випадків з появою еозинофілії та тромбоцитопенії, які швидко зникали після припинення лікування. Повідомлялося також про випадки виникнення гемолітичної анемії.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Дозування необхідно скоригувати,виходячи з розрахованого кліренсу креатиніну. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цефотаксиму та аміноглікозидів, фуросеміду, пробенециду чи інших нефротоксичних лікарських засобів. У цих пацієнтів, у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з наявною нирковою недостатністю слід регулярно перевіряти ниркову функцію.

Нейротоксичність (енцефалопатія)

Насамперед у пацієнтів з нирковою недостатністю, застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, може призвести до енцефалопатії (такі як порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).

Пацієнтам слід рекомендувати, перш ніж вони будуть продовжувати лікування негайно звернутися до лікаря, якщо такі реакції виникають.

Під час постмаркетингового спостереження повідомлялося про потенційно небезпечну для життя аритмію у дуже невеликої кількості пацієнтів, які отримували цефотаксим шляхом швидкого внутрішньовенного введення через центральний венозний катетер. Тому слід дотримуватися рекомендованого часу введення чи інфузії.

Як і при прийомі інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування може призводити до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів, що потребує припинення лікування. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, слід застосовувати антимікробну терапію. При визначенні рівня глюкози у сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати ферментний тест.

Під час лікування не можна вживати алкоголь, оскільки можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм у животі і ділянці шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, утруднення дихання).

1г порошу для розчину для ін’єкцій містить 2,2ммоль (50,5мг) натрію. Кількість натрію при максимальній добовій дозі перевищує 8,7ммоль (200мг). Це слід врахувати при призначенні пацієнтам, які потребують у обмеженні натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Цефотаксим проникає через плацентарний бар’єр. Дослідження, проведені на тваринах, не виявили тератогенної дії препарату. Однак безпека використання цефотаксиму під час вагітності у людини не визначалася, тому лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності.

Застосування препарату жінкам дітородного віку вимагає оцінки очікуваних переваг та можливих ризиків.

Цефотаксим проникає в грудне молоко.

Не може бути виключений вплив на фізіологічну кишкову флору немовляти, що може призвести до діареї, колонізації дріжджоподібними грибами або сенсибілізації дитини.

Тому необхідно вирішити: чи тимчасово припинити грудне вигодовування, чи остаточно припинити лікування, зваживши користь грудного вигодовування для дитини та користь від лікування для матері.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через можливість виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення або енцефалопатія (наприклад, порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми) пацієнтам слід уникати керування транспортними засобами або роботи з іншими механізмами у період лікування.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб застосовувати для внутрішньовенного струминного і краплинного та внутрішньом’язового введення.

Для внутрішньовенного струминного введення 1г порошку розчинити у 8мл стерильної води для ін’єкцій. Вводити повільно протягом 3-5хвилин, через можливий розвиток аритмій, що загрожують життю при введенні цефотаксиму через центральний венозний катетер.

Для внутрішньовенної інфузії 1г або 2г порошку розчинити у 40-100мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчині глюкози. Тривалість інфузії становить 50-60хвилин.

Для внутрішньом’язового введення 1г порошку розчинити у 4мл стерильної води для ін’єкцій або 1% розчині лідокаїну та вводити глибоко у сідничний м’яз. У разі використання лідокаїну суворо протипоказано внутрішньовенне введення препарату.

Лікування може бути розпочато до того, як буде відомий результат антибіотикограми. Цефотаксим чинить синергічну дію у комбінації з аміноглікозидами.

Дозування. Дозування та спосіб введення залежить від тяжкості інфекції, чутливості мікроорганізму та стану пацієнта.

Тривалість лікування. Тривалість лікування лікарським засобом Цефотаксим залежить від клінічного стану пацієнта і змінюється в залежності від перебігу хвороби. Лікування повинно тривати не менше 10днів, якщо інфекція викликанаStreptococcus pyogenes (парентеральна терапія може бути замінена пероральною терапією до закінчення 10-денного періоду).

Дорослі та підлітки (віком від 12 до 16-18років).

Зазвичай по 1г цефотаксиму кожні 12годин. При серйозних інфекціях добову дозу можна збільшити до 12г. Добові дози до 6 г можна розділити щонайменше на два окремі введення з інтервалом у 12годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 12годин. Вищі добові дози слід розділити щонайменше на 3 або 4 окремі введення з інтервалом у 8 або 6годин, відповідно.

Наведена нижче таблиця може бути орієнтиром для дозування:

Немовлята і діти (віком від 28днів до 11років)

Зазвичай 50-100мг/кг маси тіла на добу, залежно від тяжкості інфекції (до 150мг), розділені на 2-4рівні дози (кожні 12-6годин).

Наведена нижче таблиця може бути орієнтиром для дозування:

*В окремих випадках, особливо в ситуаціях, небезпечних для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200мг/кг маси тіла на добу. Однак не слід перевищувати максимальної добової дози 12грамів.

Недоношені та доношені новонароджені (віком 0-27днів).

Зазвичай 50мг/кг маси тіла на добу, розділені на 2-4рівні дози (кожні 12-6 годин). У разі виникнення ситуацій, небезпечних для життя, може знадобитися збільшення добової дози. При серйозних інфекціях призначається 150мг/кг маси тіла на добу.

Наведена нижче таблиця може бути орієнтиром для дозування:

*В окремих випадках, особливо в ситуаціях, небезпечних для життя, може бути необхідним збільшити добову дозу до 200мг/кг маси тіла на добу. Цю дозу не слід перевищувати у зв’язку з недостатньо розвиненою видільною функцією нирок (показник : кліренс ендогенного креатиніну).

Пацієнти літнього віку

При нормальній нирковій і печінковій функції не потрібно коригувати дозу.

Дозування у пацієнтів з нирковою недостатністю

У пацієнтів з кліренсом креатиніну, меншим 10мл/хв, після початкової нормальної дози підтримуючі дози слід зменшити до половини стандартної дози, не змінюючи інтервалу між введенням лікарського

засобу.

У пацієнтів, які проходять процедуру гемодіалізу: від 1 до 2г на добу, залежно від тяжкості інфекції. У день проходження процедури гемодіалізу цефотаксим слід вводити після закінчення сеансу діалізу.

У пацієнтів, які проходять процедуру перитонеального діалізу: від 1 до 2г на добу, залежно від тяжкості інфекції. Цефотаксим не видаляється за допомогою перитонеального діалізу.

Інші рекомендації.

Гонорея.Одноразове введення (внутрішньом’язово або внутрішньовенно) у дозі від 0,5г до 1г цефотаксиму. У разі ускладнених інфекцій необхідно враховувати наявні офіційні рекомендації. Наявність сифілісу слід виключити до початку лікування.

Інфекції сечовивідних шляхів.У разі неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів: у дозі 1г кожні 12годин.

Бактеріальний менінгіт. Дорослим рекомендується добові дози від 6 до 12г на добу, розподілені на рівні дози, кожні 6-8годин. Дітям рекомендуються добові дози від 150мг/кг до 200мг/кг маси тіла на добу, розподілені на рівні дози, кожні 6-8годин. Новонародженим від 1-го до 7-го днів життя можна вводити 50 мг/кг маси тіла кожні 12 годин, а новонародженим від 7-го до 28-го днів життя - 50 мг/кг маси тіла кожні 8годин.

Внутрішньочеревні інфекції.Внутрішньочеревні інфекції слід лікувати цефотаксимом у поєднанні з іншими відповідними антибіотиками.

Періопераційна профілактика. Для періопераційної профілактики інфекційних ускладнень рекомендується введення разової дози від 1 до 2г цефотаксиму за 30-60хвилин до початку операції. Ще один антибіотик необхідний для захисту від анаеробних мікроорганізмів. Якщо операція триває довше 90 хвилин, потрібна додаткова доза.

Спосіб застосування

Цефотаксим та аміноглікозиди не слід змішувати в одному шприці чи інфузійному розчині.

Приготування розчинів має відбуватися в асептичних (стерильних) умовах.

Застосовувати одразу після приготування.

Діти

Дітям віком до 1 року лікарський засіб внутрішньом’язово не застосовувати.

Передозування.

Симптоми: можливі гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі, енцефалопатія (особливо при нирковій недостатності та при застосуванні високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим). В поодиноких випадках спостерігаються судоми, а також посилення побічних ефектів.

Лікування.Специфічний антидот відсутній. Рівні цефотаксиму у сироватці крові можна зменшити гемодіалізом. Перитонеальний діаліз не є ефективним. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію.

При появі анафілактичного шоку слід негайно вжити відповідних заходів. При перших ознаках реакції підвищеної чутливості (шкірні висипання, кропив’янка, головний біль, нудота, втрата свідомості) введення цефотаксиму слід припинити. У разі тяжкої реакції підвищеної чутливості або анафілактичної реакції слід розпочати відповідну терапію (введення епінефрину та/або глюкокортикоїдів). При інших клінічних станах можуть знадобитися додаткові заходи, наприклад, штучне дихання, застосування антагоністів гістамінових рецепторів. У разі судинної недостатності слід вжити реанімаційні заходи.

Побічні реакції

Частота побічних реакцій визначена таким чином: дуже часті (>1/10), часті (>1/100, <1/10), нечасті (>1/1 000, <1/100), поодинокі (>1/10 000, <1/1 000), рідкісні (<1/10 000) і частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

*Постмаркетингове спостереження.

Реакція Яриша-Герксгеймера

При лікуванні бореліозу протягом перших днів лікування може спостерігатися реакція Яриша-Герксгеймера. Повідомлялося про виникнення таких симптомів після декількох тижнів лікування бореліозу: шкірні висипи, свербіж, лихоманка, лейкопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, утруднене дихання, біль у суглобах.

Енцефалопатія

Застосування високих доз бета-лактамних антибіотиків, включаючи цефотаксим, насамперед у пацієнтів з нирковою недостатністю, може призвести до енцефалопатії (з такими симптомами: порушення/втрата свідомості, ненормальні рухи, сплутаність свідомості та судоми).

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Спостерігалося підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартат-амінотрансферази (АСТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глютамілтранспептидази (γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну. Ці показники можуть у поодиноких випадках вдвічі перевищувати верхню межу нормальних значень і свідчити про ураження печінки, як правило холестатичне і зазвичай із безсимптомним перебігом.

Повідомлення про підозрювані небажані побічні реакції.

Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомити про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу здійснювати безперервний моніторинг співвідношення користі та ризиків, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Медичним працівникам необхідно повідомляти про будь-які побічні реакції за допомогою національної системи передачі інформації.

Термін придатності.

Цефотаксим, порошок для розчину для ін’єкцій - 3роки.

Лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл - 3 роки.

Вода для ін’єкцій - 4роки.

Термін придатності визначається відносно того компонента препарату (порошок або розчинник), термін придатності якого закінчується раніше.

Умови зберігання.Зберігати у оригінальній упаковці та недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Розчин лікарського засобу несумісний з розчинами інших антибіотиків, розчинами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці. Для розведення застосовувати розчини, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка. 0,5г порошку у флаконі; по 1 або 10, або 50флаконів у пачці; або по

1флакону у блістер, 1 блістер у пачці; або по 5 флаконів у блістер, по 2 блістери у пачці;

1 флакон з порошком та 1 ампула з розчинником (вода для ін’єкцій по 5мл в ампулі) у блістері; 1 блістер у пачці; або 1 г порошку у флаконі; 1 флакон з порошком та 1 ампула з розчинником (лідокаїн, розчин для ін’єкцій, 10 мг/мл, по 5 мл в ампулі) у блістері; 1 блістер у пачці; 1 флакон з порошком та 1 ампула з розчинником (вода для ін’єкцій по 10 мл в ампулі) у блістері; 1 блістер у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.Приватне акціонерне товариство«Лекхім-Харків». ТОВ «Лекхім-Обухів».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.

Україна, 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 126 А.