АДОРМА®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

АДОРМА®

(ADORMA®)

Склад:

діюча речовина: золпідем;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить золпідему тартрату 5 мг або 10 мг;допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію крохмальгліколят (тип А); гіпромелоза; магнію стеарат; Sepisperse dry 5212 Rose (гіпромелоза; целюлоза мікрокристалічна; титану діоксид (Е 171); заліза оксид червоний (Е 172) ‒ таблетки по 5 мг) та опадрай білий Y-1-7000 (гіпромелоза; макрогол; титану діоксид (Е 171) ‒ таблетки по 10 мг).

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Код АТC N05C F02.

Клінічні характеристики

Показання.

Короткотривале лікування безсоння.

Протипоказання

Підвищеначутливість дозолпідемутартрату абобудь-якого зкомпонентів препарату; міастеніягравіс;тяжкадихальна недостатність, синдромнічнихапное; тяжка печінкованедостатність.

Спосіб застосування і дози.

Препарат приймають внутрішньо.

Лікування слід завжди проводити мінімальною ефективною дозою. Ніколи не перевищувати максимальну дозу препарату.

Рекомендована доза - 10 мг на добу. Препарат приймають безпосередньо перед сном, запиваючи рідиною. Пацієнтам літнього віку або з печінковою недостатністю дозу препарату потрібно зменшити вдвічі, тобто до 5 мг. Добова доза препарату ніколи не повинна перевищувати 10 мг.

Золпідем можна застосовувати як у вигляді безперервного курсу, так і у разі необхідності, залежно від симптомів.

Тривалість лікування повинна бути мінімальною - від кількох днів до 4 тижнів, включаючи період зниження дози (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції.

Дляоцінкичастоти побічнихефектівзастосовують наведену нижчекласифікацію: дуже часто (>1/10); часто (від >1/100 до <1/10); нечасто (від >1/1000 до <1/100); рідко (від >1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000), частотаневідома(неможнаоцінитина основінаявнихданих).

Існують докази дозозалежності побічних реакцій, пов'язаних із застосуванням золпідему тартрату, зокрема певних явищ з боку ЦНС і шлунково-кишкового тракту.Ці ефекти залежать від індивідуальної чутливості і виникають частіше протягом однієї години після прийому препарату, якщо пацієнт не лягає спати або не засинає відразу (див.«Спосіб застосування та дози»).

Порушення з боку імунної системи:

частота невідома: ангіоневротичний набряк.
Порушення психіки:
часто: галюцинації, збудження, нічні кошмари;
нечасто: сплутаність свідомості, дратівливість;
частота невідома: дисфорія, агресивність, марення, гнів, психоз, поведінкові реакції, сомнамбулізм, медикаментозна залежність (при відміні препарату-синдром відміни або рикошетне безсоння), зниження лібідо, депресія. Більшість побічних ефектів з боку психіки є парадоксальними реакціями.
Порушення з боку нервової системи:
часто: сонливість, головний біль, запаморочення, посилення безсоння, антероградна амнезія (ефекти амнезії можуть асоціюватися з поведінковими реакціями);
частота невідома: порушення свідомості.
Порушення з боку органів зору:
нечасто: диплопія.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:
часто: діарея.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:
частота невідома: підвищення активності печінкових ферментів.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:
частота невідома: висипання, свербіж, кропив'янка.
Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини:
частота невідома: м'язова слабкість.
Загальні розлади:
часто: стомлюваність;
частота невідома: звикання до препарату, порушення ходи, падіння (головним чином у літніх пацієнтів або при призначенні золпідему, не відповідає рекомендаціям).

Передозування

Симптоми: атаксія, брадикардія, порушення зору, запаморочення, сонливість, нудота, порушення дихання, нестримне блювання, неадекватна поведінка, судоми, втрата свідомості, оборотна кома.

Лікування: промивання шлунку, застосування активованого вугілля, підтримуюча симптоматична терапія (необхідно постійно контролювати функції дихання та серцево-судинної системи), відмова від будь-яких седативних засобів, навіть за умов збудженого стану пацієнта. Золпідем не виводиться з організму шляхом діалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через недостатність даних щодо безпеки застосування золпідему в період вагітності та годування груддю препарат не рекомендується призначати вагітним, особливо в перший триместр вагітності. При призначенні препарату жінці репродуктивного віку її слід попередити про необхідність припинення прийому препарату та інформування лікаря у разі, якщо вона планує завагітніти.

У разі необхідності застосовування препарату в кінцівагітності потрібно бути обережним, тому що у новонародженого можуть спостерігатися викликані фармакологічною дією препарату гіпотермія, артеріальна гіпотензія, помірне пригнічення функції дихання.

У новонародженої дитини,мати якої застосовувалапрепаратпід часостаннього періодувагітності,можливий розвиток синдромувідміниврезультаті розвитку фізичноїзалежності.

Золпідемутартратпроникаєугруднемолоков мінімальнихкількостях.Не рекомендується йогозастосуваннявперіодгодування груддю,тому що впливна дитину не досліджувався.

Діти.

Не призначати пацієнтам віком до 18 років.

Особливості застосування.

Загальна інформація.
Перед призначенням снодійного засобу бажано встановити причину безсоння.Збереження безсоння протягом 7-14 днів лікування вказує на наявність первинного психіатричного або фізичного захворювання, яке потрібно дослідити.
Нижче представлена ​​загальна інформація про реакції, що виникають після застосування бензодіазепінів або інших снодійних засобів, які слід брати до уваги при їх призначенні.
Звикання.
При багаторазовому застосуванні протягом декількох тижнів можлива деяка втрата снодійного ефекту бензодіазепінів короткочасної дії та бензодіазепіноподібних засобів.
Залежність.
Застосування бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних засобів може призвести до розвитку фізичної та психологічної залежності.Ризик залежності збільшується з підвищенням дози і тривалості лікування; такий ризик вищий у пацієнтів із психіатричними захворюваннями і/або алкогольною залежністю та зловживанням ліками.
При появі фізичної залежності різке припинення лікування призводить до появи синдрому відміни, який включає головний або м'язовий біль, виражену тривогу та почуття напруги, неспокій, сплутаність думок та дратівливість.У тяжкихвипадках такожможливі такі симптоми:дереалізація,деперсоналізація, гіперакузія, онімінняі поколювання кінцівок, підвищеннячутливостідо світла, шумута фізичногоконтакту,галюцинації або епілептичнінапади.

Безсоння відміни (поворотна інсомнія).
Після відміни снодійного засобу можливий розвиток синдрому, що носить тимчасовий характер, який полягає в тому, що симптоми, для лікування яких було призначено седативний/снодійний препарат, у більш вираженій формі повертаються після його відміни.Такий синдром також може включати зміни настрою, тривогу і занепокоєння.Важливо, щоб пацієнти знали про можливість поворотної інсомнії для зменшення тривоги при появі таких симптомів після відміни лікарського засобу.У разі застосування бензодіазепінів або бензодіазепіноподібних засобів з короткочасною дією синдром відміни може виникнути протягом періоду лікування. Оскільки показано, що ризик синдрому відміни або поворотної інсомнії вищий при раптовій відміні препарату, рекомендується поступове зниження дози, якщо це клінічно виправдано.
Тривалість лікування.
Тривалість лікування повинна бути мінімальною (від кількох днів до 2 тижнів). Максимальна тривалість лікування - 4 тижні, включаючи період поступової відміни препарату.У виняткових випадках можливе збільшення тривалості лікування, але тільки після повторної оцінки стану пацієнта.На початку лікування слід проінформувати пацієнтів про те, що лікування триватиме обмежений період часу.
Амнезія.
Бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні засоби можуть спричинити антероградну амнезію.Цей стан найчастіше спостерігається через кілька годин після прийому препарату, і тому для зниження ризику його розвитку пацієнти повинні мати умови для неперервного 7-8-годинного сну (див. розділ«Побічні реакції»).
Інші психіатричні розлади та парадоксальні реакції.
Відомо, щопризастосуваннібензодіазепінів абобензодіазепіноподібних засобів можливийрозвитоктакихпатологічнихреакцій, якнеспокій,збудження,дратівливість, агресивність,марення,спалахи гніву,нічні кошмари,галюцинації, психози,сомнамбулізм та іншінебажаніефектиповедінки. При виникненні таких реакцій слід припинити застосування препарату.Подібні реакції частіше спостерігаються у пацієнтів літнього віку.

Спеціальні групи пацієнтів.
Літнім або ослабленим пацієнтам слід призначати нижчу дозу (див. рекомендовані дози в розділі«Спосіб застосування та дози»). Пацієнтам літнього віку необхідно дотримуватися обережності у зв'язку з небезпекою розвитку міорелаксуючого ефекту, який може привести до падінь і, отже, переломів шийки стегнової кістки при вставанні вночі.
Пацієнти з нирковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетика»).
Немає необхідності в корекції дози, але слід дотримуватися обережності.
Пацієнти з хронічною дихальною недостатністю.
Слід дотримуватися обережності при призначенні золпідему тартрату у зв'язку з тим, що бензодіазепіни послаблюють активність дихального центру.Слід також враховувати, що занепокоєння або ажитація були описані як ознаки декомпенсації дихальної недостатності.
Пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю.
Бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні засоби не рекомендовані для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки вони можуть спричинити енцефалопатію.
Пацієнти з психічними захворюваннями.
Бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні засоби не рекомендуються як основне лікування при психічних захворюваннях.
Застосування при депресії.
Незважаючи на те, що відповідні клінічні, фармакокінетичні та фармакодинамічні взаємодії з селективним інгібітором зворотнього захоплення серотоніну не були продемонстровані, золпідему тартрат слід призначати з обережністю пацієнтам з симптомами депресії.Можливі суїцидальні тенденції.У зв'язку з можливістю навмисного передозування даним пацієнтам слід призначати найменшу дозу лікарського засобу, яка є ефективною.
Бензодіазепіни або бензодіазепіноподібні засоби не слід застосовувати самостійно для лікування депресії або неспокійних станів, пов'язаних з депресією (існує небезпека провокування самогубства).
Застосування пацієнтам з алкогольною і медикаментозною залежністю в анамнезі.
З особливою обережністю застосовують при алкогольній і медикаментознійзалежності в анамнезі. Такі пацієнти повинні бути під ретельним наглядом при призначенні золпідему тартрату через небезпеку звикання до ліків та розвитку психологічної залежності.
Сомнамбулізм і подібні порушення поведінки.
Повідомлялося про випадки сноходіння та інших порушень поведінки, таких як водіння у сні, приготування і вживання їжі, дзвінки по телефону або секс з подальшим амнезуванням події, у пацієнтів, які приймали золпідем і не повністю прокинулися. Застосування алкоголю та інших депресантів ЦНС у поєднанні з золпідемом, очевидно, збільшує ризик таких порушень.Пацієнтам, у яких спостерігаються подібні явища, слід відмінити прийом золпідему (див. розділи«Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Побічні реакції»).
Препарат містить лактозу.Пацієнтамзрідкісноюспадковою непереносимістю галактози,дефіцитомлактази Лаппаабопорушенняммальабсорбціїглюкози/галактози неможнапризначатицейпрепарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Пацієнта слід попередити про те, що при прийомі препарату можлива поява сонливості. При керуванні автомобілем і виконанні робіт, що потребують підвищеної уваги, слід уникати будь-яких комбінацій з іншими седативними засобами. Для зменшення ризику появи сонливості рекомендується повноцінний сон (7-8 годин).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендуєтьсязастосовуватизолпідем одночасно залкоголем.У поєднанні з алкоголемседативнийефектзолпідемуможе посилитися.

Сліддотримуватися обережностіпри одночасномузастосуваннізолпідемутартрату
з іншимидепресантамиЦНС(див. розділ«Особливості застосування»).
Посиленняпригнічувальної діїнаЦНСможе виникнутиприодночасномузастосуванні золпідемута антипсихотичнихпрепаратів (нейролептиків), снодійнихзасобів, анксіолітиків/седативнихзасобів, антидепресантів, наркотичниханалгетиків, протиепілептичнихЛЗ,анестетичнихзасобів, антигістаміннихз седативнимефектом (див. розділи« Побічні реакції»та«Фармакодинаміка»).
Приодночасномузастосуванні з міорелаксантами можливе посилення міорелаксуючої дії, особливоу літніх пацієнтів іпри більшвисокихдозах(ризик падіння).
Припаралельномуприйомінаркотичних аналгетиківможепосилюватисяейфорія,яка призводитьдо підвищенняпсихічної залежності.

Золпідему тартрат метаболізується за допомогою деяких ферментів цитохрому P450.
Рифампіцин індукує метаболізм золпідему тартрату, в результаті чого настає приблизно 60 % зниження піку концентрації в плазмі і, можливо, зниження ефективності. Аналогічних ефектів можна очікувати також і з іншими потужними індукторами цитохрому P450 (наприклад карбамазепіном і фенітоїном).
Сполуки, які інгібують печінкові ферменти, особливо CYP3A4 (наприклад азоли антимікотиків, макролідні антибіотики і грейпфрутовий сік), можуть збільшити концентрацію в плазмі і підсилити дію золпідему тартрату.
При одночасному застосуванні золпідему тартрату з ітраконазолом (інгібітор CYP3A4) фармакокінетичні та фармакодинамічні ефекти суттєво не відрізняються.
При одночасному прийомі золпідему і кетоконазолу, потужного інгібітору CYP3A4, у дозі 200 мг 2 рази на добу збільшується T1/2 золпідему, загальний AUC і зменшується кліренс порівняно з такими при прийомі золпідему тартрату плюс плацебо.Загальний AUC золпідему тартрату збільшується незначно при спільному застосуванні з кетоконазолом: він збільшився на 1,83 рази порівняно з таким при застосуванні тільки золпідему тартрату.
Немає необхідності в корекції дози золпідему тартрату, але слід проінформувати пацієнтів, що одночасне застосування золпідему тартрату з кетоконазолом може посилити седативний ефект.
При одночасному застосуванні з варфарином, дигоксином, ранітидином або циметидином не було виявлено значущої фармакокінетичної взаємодії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Золпідему тартрат є бензодіазепіноподібним гіпнотичним засобом з групи імідазопіридинів. Дослідження показали, що седативна дія препарату спостерігалася при менших дозах, ніж дози, що необхідні для розвитку міорелаксуючого, протисудомного та анксіолітичного ефектів.Розвиток цих ефектів пов'язаний зі специфічним агоністичним впливом на центральні ω-рецептори (бензодіазепінові рецептори I і II типу), що належать до макромолекулярних GABA-рецепторних комплексів, що спричинюють відкриття нейрональних аніонних каналів для хлору.Золпідем селективно взаємодіє з центральними бензодіазепіновими рецепторами I типу (підтипом ω-рецепторів 1 типу).

Фармакокінетика
Всмоктування.Характеризується швидким всмоктуванням і настанням снодійного ефекту. Біодоступність після прийому внутрішньо становить 70 %.У межах терапевтичного дозового діапазону препарат демонструє лінійну кінетику.Терапевтичний рівень у плазмі крові знаходиться в межах від 80 до 200 нг/мл.Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 0,5-3 години після прийому.
Розподіл та метаболізм.Обсяг розподілу у дорослих становить 0,54 л/кг і зменшується до 0,34 л/кг у осіб літнього віку.Ступінь зв'язування з білками плазми крові становить 92 %.Метаболізм при первинному проходженні через печінку досягає приблизно 35 %.Ступінь зв'язування з білками плазми крові при повторних прийомах препарату не змінюється, що свідчить про відсутність конкуренції між золпідемом тартратом і його метаболітами за місця зв'язування.
Виведення.Період напіввиведення препарату короткий, в середньому його тривалість становить 2,4 години.Всі метаболіти золпідему фармакологічно неактивні і виводяться із сечею (56 %) та калом (37 %).У ході клінічних досліджень встановлено, що золпідему тартрат не виводиться з організму при проведенні діалізу.
Особливі популяції.У пацієнтів з нирковою недостатністю відзначено помірне зниження кліренсу препарату (незалежно від можливого проведення діалізу).Всі інші фармакокінетичні параметри залишаються незмінними.У осіб літнього віку спостерігається знижений кліренс золпідему.У групі пацієнтів віком 81-95 років максимальні концентрації у плазмі збільшилися приблизно на 80 % без значних змін періоду напіввиведення. Упацієнтів, хворих на цирозпечінки,буловідзначено збільшенняу 5 разів показниківплощіпід графіком«концентрація-час» (AUC) та збільшенняу 3 рази тривалостіперіоду напіввиведення.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:

таблеткипо 5мг:
круглі,двоопуклітаблетки, вкритіплівковою оболонкоючервоно-рожевогокольору, без рискизодного боку;
таблеткипо 10мг:
круглі,двоопуклітаблетки, вкритіплівковою оболонкою,білогокольору,з рискоюз одного боку.

Термін придатності.

4 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Первинна: 10 таблеток у перфорованому блістері з алюмінієвої фольги і плівки ПВХ.

Вторинна: 1 блістер або 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Алкалоїд АД-Скоп'є.

ALKALOID AD-Skopje.

Місцезнаходження.

Бульвар Олександра Македонського 12, 1000 Скоп'є, Республіка Македонія.

Blvd. Aleksandar Makedonski 12, 1000 Skopje, Republic of Macedonia.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

АДОРМА®

( ADORMA®)

Состав:

действующее вещество: золпидем;

1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит золпидема тартрата 5 мг или 10 мг;

вспомогательные вещества: лактоза, моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая; натрия крахмалгликолят (тип А); гипромелоза; магния стеарат, Sepisperse dry 5212 Rose (гипромелоза; целлюлоза микрокристаллическая; титана диоксид (Е 171); железа оксид красный (Е 172) ‒ таблетки по 5 мг) и опадрай белый Y-1-7000 (гипромелоза; макрогол; титана диоксид (Е 171) ‒ таблетки по 10 мг).

Лекарственная форма.Таблетки, покрытые пленочной оболочкой.

Фармакотерапевтическая группа. Снотворные и седативные средства. Бензодиазепиноподобные средства.

Код АТC N05C F02.

Клинические характеристики.

Показания.

Кратковременное лечение бессонницы.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к золпидему тартрату или любому из компонентов препарата; миастения гравис; тяжелая дыхательная недостаточность; синдром ночных апноэ; тяжелая печеночная недостаточность.

Способ применения и дозы.

Препарат принимают внутрь.

Лечение всегда следует проводить минимальной эффективной дозой. Никогда не превышать максимальную дозу препарата.

Рекомендованная доза - 10 мг в сутки. Препарат принимают непосредственно перед сном, запивая жидкостью.

Пациентам пожилого возраста или с печеночной недостаточностью доза препарата должна быть снижена вдвое, то есть до 5 мг. Суточная доза препарата никогда не должна превышать 10 мг. Золпидем можно применять как в виде непрерывного лечения, так и, при необходимости, в зависимости от симптомов.

Продолжительность лечения должна быть минимальной - от нескольких дней до 4 недель, включая период снижения дозы (см. раздел «Особенности применения»).

Побочн ые реакции.

Для оценки частоты побочных эффектов применяется нижеприведенная классификация:

очень часто (>1/10); часто (от >1/100 до < 1/10); нечасто (от >1/1000 до < 1/100); редко (от >1/10000 до < 1/1000); очень редко (< 1/10000); частота неизвестна (не может быть оценена на основе имеющихся данных).

Существуют доказательства дозозависимости побочных реакций, связанных с применением золпидема тартрата, в частности определенных явлений со стороны ЦНС и желудочно-кишечного тракта. Эти эффекты зависят от индивидуальной чувствительности и возникают чаще всего в течение 1 часа после приема препарата, если пациент не ложиться спать или не засыпает сразу (см. раздел« Способ применения и дозы»).

Нарушения со стороны иммунной системы:

частота неизвестна: ангионевротический отек.

Нарушения психики:

часто: галлюцинации, возбуждение, ночные кошмары;

нечасто: спутанность сознания, раздражительность;

частота неизвестна: дисфория, агрессивность, бред, гнев, психоз, поведенческие реакции, сомнамбулизм, медикаментозная зависимость (при отмене препарата - синдром отмены или рикошетная бессонница), снижение либидо, депрессия. Большинство побочных эффектов со стороны психики являются парадоксальными реакциями.

Нарушения со стороны нервной системы:

часто: сонливость, головная боль, головокружение, усиление бессонницы, антероградная амнезия (эффекты амнезии могут ассоциироваться с поведенческими реакциями);

частота неизвестна: нарушение сознания.

Нарушения со стороны органов зрения:

нечасто: диплопия.

Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта:

часто: диарея.

Нарушения со стороны печени и желчевыводящих путей:

частота неизвестна: повышение активности печеночных ферментов.

Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей:

частота неизвестна: сыпь, зуд, крапивница.

Нарушения со стороны скелетно-мышечной и соединительной ткани:

частота неизвестна: мышечная слабость.

Общие расстройства:

часто: утомляемость;

частота неизвестна: привыкание к препарату, нарушение походки, падения (главным образом у пожилых пациентов или при назначении золпидема не в соответствии с рекомендациями).

Передозировка.

Симптомы: атаксия, брадикардия, нарушение зрения, головокружение, сонливость, тошнота, нарушение дыхания, неудержимая рвота, неадекватное поведение, судороги, потеря сознания, обратимая кома.

Лечение: промывание желудка, применение активированного угля, поддерживающая симптоматическая терапия (необходимо постоянно контролировать функции дыхания и сердечно-сосудистой системы), отказ от любых седативных средств, даже при условии возбужденного состояния пациента. Золпидем не выводится из организма путем диализа.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Из-за недостаточности данных относительно безопасности применения золпидема в период беременности и кормления грудью препарат не рекомендуется назначать беременным, особенно в I триместр беременности. При назначении препарата женщине репродуктивного возраста ее следует предупредить о необходимости прекращения приема препарата и информировании врача в случае, если она планирует забеременеть. При необходимости применения препарата в конце беременности следует соблюдать осторожность, так как у новорожденного могут отмечать гипотермию, артериальную гипотензию, умеренное угнетение функции дыхания, вызванные фармакологическим действием препарата.

У новорожденного ребенка, мать которого применяла препарат во время последнего периода беременности, возможно развитие синдрома отмены в результате развития физической зависимости.

Золпидема тартрат проникает в грудное молоко в минимальных количествах. Не рекомендуется его применение в период грудного вскармливания, так как воздействие на ребенка не исследовалось.

Дети.

Не следует назначать пациентам до 18 лет.

Особенности применения.

Общая информация.

Перед назначением снотворного средства желательно установить причину бессонницы. Сохранение бессонницы в течение 7-14 дней лечения указывает на наличие первичного психиатрического или физического заболевания, которое должно быть исследовано.

Ниже представлена общая информация о реакцих, возникающих после применения бензодиазепинов или других снотворных средств, которые следует принимать во внимание при их назначении.

Привыкание.

При многократном применении в течение нескольких недель возможна некоторая потеря снотворного эффекта бензодиазепинов кратковременного действия и бензодиазепиноподобных средств.

Зависимость.

Применение бензодиазепинов или бензодиазепиноподобных средств может привести к развитию физической и психологической зависимости. Риск зависимости увеличивается с повышением дозы и длительности лечения; такой риск выше у пациентов с психиатрическими заболеваниями и/или алкогольной зависимостью и злоупотреблением лекарствами.

При появлении физической зависимости резкое прекращение лечения приводит к появлению синдрома отмены, который включает головную или мышечную боли, выраженную тревогу и чувство напряжения, беспокойство, путаницу мыслей и раздражительность. В тяжелых случаях также возможны следующие симптомы: дереализация, деперсонализация, гиперакузия, онемение и покалывание конечностей, повышение чувствительности к свету, шуму и физическому контакту, галлюцинации или эпилептические припадки.

Бессонница отмены (возвратная инсомния).

После отмены снотворного средства возможно развитие синдрома, носящего временный характер, который заключается в том, что симптомы, для лечения которых был назначен седативный/снотворный препарат, в более выраженной форме возвращаются после его отмены. Такой синдром также может включать изменения настроения, тревогу и беспокойство. Важно, чтобы пациенты знали о возможности возвратной инсомнии для уменьшения тревоги при появлении таких симптомов после отмены лекарственного средства. В случае применения бензодиазепинов или бензодиазепиноподобных средств с кратковременным действием синдром отмены может возникнуть в течение периода лечения. Поскольку показано, что риск синдрома отмены или возвратной инсомнии выше при резкой отмене препарата, рекомендуется постепенное снижение дозы, если это клинически оправдано.

Продолжительность лечения.

Продолжительность лечения должна быть минимальной (от нескольких дней до 2 недель). Максимальная продолжительность лечения ‒ 4 недели, включая период постепенной отмены препарата. В исключительных случаях возможно увеличение продолжительности лечения, но только после повторной оценки состояния пациента. В начале лечения следует проинформировать пациентов о том, что лечение будет продолжаться ограниченный период времени.

Амнезия.

Бензодиазепины или бензодиазепиноподобные средства могут вызывать антероградную амнезию. Это состояние наиболее часто наблюдается через несколько часов после приема препарата, и поэтому для снижения риска его развития пациенты должны иметь условия для непрерывного 7-8-часового сна (см. раздел«Побочные реакции»).

Прочие психиатрические расстройства и парадоксальные реакции.

Известно, что при применении бензодиазепинов или бензодиазепиноподобных средств возможно развитие таких патологических реакций, как беспокойство, возбуждение, раздражительность, агрессивность, бред, вспышки гнева, ночные кошмары, галлюцинации, психозы, сомнамбулизм и прочие нежелательные поведенческие эффекты. При возникновении таких реакций следует прекратить применение препарата. Подобные реакции чаще наблюдаются у пожилых пациентов.

Специальные группы пациентов.

Пожилым или ослабленным пациентам следует назначать более низкую дозу (см. рекомендуемые дозы в разделе« Способ применения и дозы»). Пожилым пациентам необходимо соблюдать осторожность в связи с опасностью развития миорелаксирующего эффекта, который может привести к падениям и, следовательно, переломам шейки бедренной кости при вставании по ночам.

Пациенты с почечной недостаточностью (см. раздел «Фармакокинетика »).

Нет необходимости в коррекции дозы, но следует соблюдать осторожность.

Пациенты с хронической дыхательной недостаточностью.

Следует соблюдать осторожность при назначении золпидема тартрата в связи с тем, что бензодиазепины ослабляют активность дыхательного центра. Следует также учитывать, что беспокойство или ажитация были описаны как признаки декомпенсации дыхательной недостаточности.

Пациенты с тяжелой печеночной недостаточностью.

Бензодиазепины или бензодиазепиноподобные средства не рекомендуются для лечения пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, поскольку они могут вызвать энцефалопатию.

Пациенты с психическими заболеваниями.

Бензодиазепины или бензодиазепиноподобные средства не рекомендуются в качестве основного лечения при психических заболеваниях.

Применение при депрессии.

Несмотря на то, что соответствующие клинические, фармакокинетические и фармакодинамические взаимодействия с селективным ингибитором обратного захвата серотонина не были продемонстрированы, золпидема тартрат следует назначать с осторожностью пациентам с симптомами депрессии. Возможны суицидальные тенденции. В связи с возможностью преднамеренной передозировки данным пациентам следует назначать наименьшую дозу лекарственного средства, которая является эффективной.

Бензодиазепины или бензодиазепиноподобные средства не следует применять самостоятельно для лечения депрессии или беспокойных состояний, связанных с депрессией (существует опасность провоцирования самоубийства).

Применение пациентам с алкогольной и лекарственной зависимостью в анамнезе.

С особой осторожностью применяют при алкогольной и лекарственной зависимости в анамнезе. Такие пациенты должны быть под тщательным наблюдением при назначении золпидема тартрата из-за опасности привыкания к лекарству и развития психологической зависимости.

Сомнамбулизм и подобные нарушения поведения.

Сообщалось о случаях снохождения и прочих нарушениях поведения, таких как вождение во сне, приготовление и употребление пищи, звонки по телефону или секс с последующим амнезированием события, у пациентов, принимавших золпидем, которые не полностью проснулись. Применение алкоголя и прочих депрессантов ЦНС в сочетании с золпидемом, по-видимому, увеличивает риск таких нарушений. Пациентам, у которых наблюдаются подобные явления, следует отменить прием золпидема (см. разделы«Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий», «Побочные реакции»).

Препарат содержит лактозу. Пациентам средкой наследственной непереносимостью галактозы, дефицитом лактазы Лаппа илинарушением мальабсорбции глюкозы/галактозы нельзя назначать этот препарат.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Пациента следует предупредить о том, что при приеме препарата возможно появление сонливости. При управлении автомобилем и выполнении работ, которые требуют повышенного внимания, следует избегать любых комбинаций с другими седативними средствами. Для уменьшения риска появления сонливости рекомендуется полноценный сон (7-8 часов).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Не рекомендуется применять золпидем одновременно с алкоголем. В сочетании с алкоголем седативный эффект золпидема может усилиться.

Следует соблюдать осторожность при одновременном применении золпидема тартрата

с другими депрессантами ЦНС (см. раздел «Особенности применения»).

Усиление угнетающего действия на ЦНС может возникнуть при одновременном применении золпидема и антипсихотических препаратов (нейролептиков), снотворных средств, анксиолитиков/седативных средств, антидепрессантов, наркотических аналгетиков, противоэпилептических ЛС, анестетических средств, антигистаминных с седативным эффектом (см. разделы «Побочные реакции» и «Фармакодинамика»).

При одновременном применении с миорелаксантами возможно усиление миорелаксирующего действия, особенно у пожилых пациентов и при более высоких дозах (риск падения).

При параллельном приеме наркотических аналгетиков может усиливаться эйфория, которая приводит к повышению психической зависимости.

Золпидема тартрат метаболизируется при помощи некоторых ферментов цитохрома P450.

Рифампицин индуцирует метаболизм золпидема тартрата, в результате чего наступает примерно 60 % снижение пика концентрации в плазме и, возможно, снижение эффективности. Аналогичных эффектов можно ожидать также и с другими мощными индукторами цитохрома P450 (например, с карбамазепином и фенитоином).

Соединения, которые ингибируют печеночные ферменты, особенно CYP3A4 (например, азолы антимикотиков, макролидные антибиотики и грейпфрутовый сок), могут увеличить концентрацию в плазме и усилить действие золпидема тартрата.

При одновременном применении золпидема тартрата с итраконазолом (ингибитор CYP3A4) фармакокинетические и фармакодинамические эффекты существенно не отличаются.

При одновременном приеме золпидема и кетоконазола, мощного ингибитора CYP3A4, в дозе 200 мг 2 раза в сутки увеличивается T1/2 золпидема, общий AUC и уменьшается клиренс, по сравнению с такими при приеме золпидема тартрата плюс плацебо. Общий AUC для золпидема тартрата увеличивается незначительно при совместном применении с кетоконазолом: он увеличился на 1,83 раза по сравнению с таким при применении только с золпидема тартратом.

Нет необходимости в коррекции дозы золпидема тартрата, но следует проинформировать пациентов, что одновременное применение золпидема тартрата с кетоконазолом может усилить седативный эффект.

При одновременном применении с варфарином, дигоксином, ранитидином или циметидином не было выявлено значимого фармакокинетического взаимодействия.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика

Золпидема тартрат является бензодиазепиноподобным гипнотическим средством из группы имидазопиридинов. Исследования показали, что седативное действие препарата наблюдалось при меньших дозах, чем необходимо для развития миорелаксирующего, противосудорожного и анксиолитического эффектов. Развитие этих эффектов связано со специфическим агонистическим воздействием на центральные ω-рецепторы (бензодиазепиновые рецепторы I и II типа), относящиеся к макромолекулярным GABA-рецепторным комплексам, вызывающим открытие нейрональных анионных каналов для хлора. Золпидем селективно взаимодействует с центральными бензодиазепиновыми рецепторами I типа (подтипом ω-рецепторов 1 типа).

Фармакокинетика.

Всасывание.Характеризуется быстрым всасыванием и наступлением снотворного эффекта. Биодоступность после приема внутрь составляет 70 %. В пределах терапевтического дозового диапазона препарат демонстрирует линейную кинетику. Терапевтический уровень в плазме крови находится в пределах от 80 до 200нг/мл. Максимальная концентрация в плазме крови достигается через 0,5-3 часа после приема.

Распределение и метаболизм.Объем распределения у взрослых составляет 0,54 л/кг и уменьшается до 0,34 л/кг у лиц пожилого возраста. Степень связывания с белками плазмы крови составляет 92 %. Метаболизм при первичном прохождении через печень достигает приблизительно 35 %. Степень связывания с белками плазмы крови при повторных приемах препарата не изменяется, что свидетельствует об отсутствии конкуренции между золпидемом тартратом и его метаболитами за места связывания.

Выведение. Период полувыведения препарата короткий, в среднем его продолжительность составляет 2,4 часа. Все метаболиты золпидема фармакологически неактивны и выводятся с мочой (56 %) и калом (37 %). В ходе клинических исследований установлено, что золпидем тартрат не выводится из организма при проведении диализа.

Особые популяции.У пациентов с почечной недостаточностью отмечено умеренное снижение клиренса препарата (независимо от возможного проведения диализа). Все остальные фармакокинетические параметры остаются неизменными. У лиц пожилого возраста наблюдается сниженный клиренс золпидема. В группе пациентов в возрасте 81-95 лет максимальные концентрации в плазме увеличились примерно на 80 % без значительных изменений периода полувыведения. У пациентов с циррозом печени было отмечено пятикратное увеличение показателя площади под графиком «концентрация-время» (AUC) и трехкратное увеличение продолжительности периода полувыведения.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства:

таблетки по5 мг:

круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой красно-розового цвета, без риски с одной стороны;

таблетки по10 мг:

круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, белого цвета, с риской с одной стороны.

Срок годности.

4 года. Не применять после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения.

Хранить при температуре не выше 25 оС.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

Первичная: 10 таблеток в перфорированном блистере из алюминиевой фольги и пленки ПВХ.

Вторичная: 1 блистер или 2 блистера в картонной коробке.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Алкалоид АД-Скопье.

ALKALOID AD-Skopje.

Местонахождение.

Бульвар Александра Македонского 12, 1000 Скопье, Республика Македония.

Blvd. Aleksandar Makedonski 12, 1000 Skopje, Republic of Macedonia.