КОДЕСАН® ІС

Термін державної реєстрації препарату КОДЕСАН® ІС (реєстраційне посвідчення UA/8687/01/01) закінчився 13.09.2018.
Зверніть увагу, якщо препарат було зареєстровано і виготовлено до дати закінчення реєстрації, він може продаватись.
«Лікарські засоби, випущені в обіг під час строку, протягом якого лікарський засіб було
дозволено до застосування в Україні, можуть застосовуватися в Україні до закінчення їх
терміну придатності, визначеного виробником та зазначеного на упаковці»
ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби»

При зміні препарату обов’язково проконсультуйтесь з лікарем.
МНН: Opium derivatives and expectorants
Державна реєстрація: UA/8687/01/01 з 13.09.2013 по 13.09.2018
Дата останнього оновлення інструкції: 29.07.2018
АТХ-код: R05FA02 Opium derivatives and expectorants
Температура зберігання: не вище 25 °C
Ціна в аптеках: інформація про ціни відсутня

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

КОДЕСАН® ІС

(CODESAN ІС)

Склад:

діючі речовини:1 таблетка містить кодеїну фосфату гемігідрату (уперерахуванні накодеїнуоснову) 9,5мг; термопсису екстракту сухого(HerbaThermopsidisLanceolatae) (1,23:1,0, екстрагент: 25% етанол) 20мг; солодки кореня(Liquiritiaeradix) (подрібненого) 200мг; натріюгідрокарбонату 200мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, желатин, кальцію стеарат.

Лікарська форма Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати, які містять протикашльові засоби та експекторанти. Похідні опію та експекторанти. Код АТС  R05FА02.

Клінічні характеристики

Показання.

Кашель при захворюваннях легень і дихальних шляхів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість докодеїну або доінших опіоїдних аналгетиків, або добудь-якого зкомпонентів препарату; гостра респіраторна депресія, легенева недостатність, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (неслід застосовувати опіоїди підчас астматичного нападу), кровохаркання, органічні ураження серця (міокардит, перикардит, інфаркт міокарда), артеріальна гіпертензія, виражена артеріальна гіпотензія, аритмії, епілепсія; черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (надодаток доризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив назіничну реакцію та інші вітальні реакціїприоцінці неврологічного статусу); період після операції нажовчовивідних шляхах, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки уфазі загострення; стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота, ризик паралітичної непрохідності кишечнику; тяжкі захворювання печінки та нирок зпорушенням їх функції; гіпокаліємія, тяжкий ступінь ожиріння, стан алкогольного сп’яніння, алкоголізм.

Застосування лікарського засобу протипоказано таким групам пацієнтів:

–дітям у віці до12років;

–дітям у віці від12до 18років зіскомпрометованою дихальною функцією;

–жінкам у період вагітності або годування груддю;

–пацієнтам будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6.

Не застосовувати супутньо зінгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб приймати внутрішньо.

Дорослим та дітям віком від12років– по 1таблетці 2–3рази надобу. Тривалість лікування– 5діб; увиняткових випадках зарекомендацією лікаря термін лікування може бути збільшений.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, запаморочення, судоми (особливо унемовлят і дітей), підвищення внутрішньочерепного тиску, розвиток толерантності або залежності.

З боку органа зору:звуження зіниць, порушення гостроти зору, світлочутливість, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів), міоз.

З боку органа слуху та лабіринту: вертиго.

Психічні розлади: седація, депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, стан неспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфорія, дисфорія.

З боку серцево-судинної системи: аритмії (тахі- або брадикардії), відчуття серцебиття, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія (призастосуванні великих доз), гіперемія шкіри обличчя.

З боку дихальної системи:задишка,пригнічення дихання (призастосуванні великих доз), бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, запор, диспепсія, сухість уроті, спазми шлунка, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади:спазм жовчовивідних шляхів, який може бути пов’язаний зізміною рівнів печінкових ферментів.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія.

Розлади метаболізму та харчування: анорексія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини :підвищена пітливість; алергічні реакції, ут.ч. висип, кропив’янка, свербіж, гіперемія шкіри, набряк обличчя.

З боку кістково-м’язової системи:неконтрольовані м’язові рухи, ригідність м’язів (призастосуванні великих доз).

З боку сечовидільної системи:спазм сечовивідних шляхів, утруднене сечовипускання, затримка сечі, дизурія, антидіуретичний ефект.

З боку репродуктивної системи:статева дисфункція, еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потенції.

З боку імунної системи:макулопапульозний висип (розглядається яксимптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний зпероральним застосуванням кодеїну), утруднене дихання, гарячка, спленомегалія, лімфаденопатія.

Інші:гіпокаліємія, відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, гіпотермія.

Толерантність і деякі знайбільш поширених побічних ефектів– сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості– як правило, розвиваються притривалому застосуванні кодеїну.

Регулярне тривале застосування кодеїну призводить дорозвитку залежності, толерантності та довиникнення стану неспокою, дратівливості після припинення лікування. Слід пам’ятати, що толерантність знижується швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої дози може виявитися летальним.

Синдром відміни:раптове припинення лікування кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливісимптоми: тремор, безсоння, стан неспокою, дратівливість, тривожність, депресія, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потовиділення, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, мідріаз, слабкість, гарячка, м’язові судоми, дегідратація, збільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання, підвищення артеріального тиску.

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, запор, головний біль, утруднення сечовипускання, порушення координації рухів очних яблук, звуження зіниць, аритмія, брадикардія.

Лікування:промивання шлунка зподальшим застосуванням активованого вугілля, введення аналептиків, атропіну, конкурентного антагоніста кодеїну– налоксону (устаціонарних умовах).

Передозування кодеїну.Тяжка депресія центральної нервової системи (ЦНС), зокрема пригнічення дихання, може розвинутися уразі супутнього застосування інших засобів ізседативною дією (ут.ч. алкоголю) або значного перевищення дози кодеїну. Клінічною тріадою передозування опіоїдів вважається кома, точкові зіниці та респіраторна депресія (може спричинити ціаноз) з послідуючим розширенням зіниць прирозвитку гіпоксії. Інші симптоми передозування опіоїдів: гіпотермія, сплутаність свідомості, судоми (особливо у дітей), сильне запаморочення, виражена сонливість, артеріальна гіпотензія та тахікардія (можливі, але малоймовірні), нервозність або неспокій, емоційне збудження, галюцинації, брадикардія, недостатність кровообігу, сповільнене або утруднене дихання, виражена слабкість. Можливе виникнення задишки, апное, колапсу, затримки сечовиділення; рідко– набряк легень; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гістаміну. Повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності, при передозуванні опіоїдів.

Передозування посилюється при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів.

Лікування: загальні симптоматичні та підтримувальні заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану.

Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло небільше 1години змоменту прийому кодеїну дорослим удозі, що перевищує 350мг, дитиною– удозі, що перевищує 5мг/кг маси тіла. Слід застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином може бути необхідним повторне застосування великих доз дляпацієнтів ізтяжким отруєнням. Слід спостерігати застаном пацієнта протягом щонайменше 4годин після введення налоксону або 8годин увипадках застосування препарату налоксону зпролонгованою дією.

Симптоми передозування кореня солодки:передозування та тривале застосування (більше 2місяців) може спричиняти порушення водно-електролітного балансу, внаслідок чого можливий розвиток гіпокаліємічної міопатії та міоглобулінурії.

Симптоми передозування термопсису та натрію гідрокарбонату:притяжкому отруєнні можливіпорушеннясвідомості, збудження, галюцинації, судоми.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Застосування препарату уперіод вагітності протипоказане.

Повідомлялося про можливий зв’язок між виникненням унемовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну протягом Ітриместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну уперіод вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності уплода, що призведе досимптомів абстиненції уновонародженого. Застосування кодеїну підчас пологів може пригнічувати дихання уновонародженого. Опіоїдні аналгетики можуть призвести дошлункового стазу підчас пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмонії уматері.

Період годування груддю

Застосування препарату уперіод годування груддю протипоказане.

При застосуванні узвичайних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми вгрудному молоці удуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити негативний вплив нанемовля. Однак, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6, угрудному молоці можуть встановлюватися більш високі рівні морфіну, удуже рідкісних випадках це може призвести допотенційно летальних симптомів опіоїдної токсичності унемовляти.

Діти.

Застосування препарату протипоказане дітям віком до 12років, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечних дляжиття побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну уморфін упацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн незастосовувати дітям віком від12до 18років зіскомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн незастосовувати дітям увіці від 12до 18років, які мають надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Особливості застосування.

Не рекомендується застосовувати препарат протягом тривалого часу. Можливий розвиток звикання докодеїну.

Препарат слід застосовувати зобережністю пацієнтам зізниженою функцією нирок або печінки (див.розділ «Протипоказання»), ізнаявністю ванамнезі зловживання наркотиками. Слід знизити дозу кодеїну ослабленим пацієнтам, пацієнтам зартеріальною гіпотензією (див. розділ «Протипоказання»), гіпотиреозом, гіпертрофією передміхурової залози, наднирковою недостатністю (наприклад хворобою Аддісона), нирковою недостатністю, запальними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечника та може підвищувати тиск утовстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), стриктурою уретри, судомними станами, міастенією gravis, пацієнтам ушоковому стані. Упацієнтів літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну можуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози кодеїну. Кодеїн слід застосовувати зобережністю пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання накишечнику (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або сечових шляхах (такі пацієнти більш схильні дозатримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну). Кодеїн слід застосовувати зобережністю прифеохромоцитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламіну шляхом індукції вивільнення ендогенного гістаміну). Застосування опіоїдних аналгетиків слід уникати пацієнтам із захворюваннями жовчовивідних шляхів (зокрема жовчнокам’яною хворобою) або застосовувати вкомбінації зі спазмолітиками.

Застосування петидину і можливо інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (MAO), може бути пов’язане здуже тяжкими реакціями, а іноді зреакціями, які мають летальні наслідки. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 14днів допочатку лікування кодеїном (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У пацієнтів, які можуть мати фізичну залежність, припинення лікування слід проводити поступово, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому відміни.

Метаболізм заучастю CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт– морфін– упечінці заучастю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або якщо упацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватний знеболюючий ефект небуде отриманий. Встановлено, що до7% кавказького населення може мати цю особливість метаболізму заучастю CYP2D6. Однак, якщо пацієнт має надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів– симптомів опіоїдної токсичності– навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить до встановлення більш високих рівнів морфіну всироватці крові, ніж очікувалось.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. У важких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і, дуже рідко, летальними.

Дані про поширеність ультрашвидких метаболізаторів за CYP2D6 в різних популяціях наведені нижче:

Популяція

Поширення, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці

3,4–6,5

Монголоїди

1,2–2

Кавказці

3,6–6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці

1–2

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Застосування кодеїну протипоказано дітям, уяких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, важкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть погіршити симптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

Застосування кодеїну потребує регулярної оцінки лікарем співвідношення користь/ризик.

Для покращення розрідження і виділення мокротиння рекомендується застосування великої кількості теплої рідини.

Під час лікування препаратом заборонено вживати алкоголь.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі зіншими механізмами.

Під час лікування препаратом слід утримуватися відкерування автотранспортом або іншими механізмами через можливість виникнення таких ефектів, як сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефекти алкоголю підсилюються опіоїдними аналгетиками.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Адсорбенти, в’яжучі та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування компонентів препарату у шлунково-кишковому тракті.

Антидепресанти:трициклічні антидепресанти можуть посилити пригнічувальні ефекти опіоїдних аналгетиків.

Застосування інгібіторів моноаміноксидази (MAO) укомбінації зпетидином було пов’язане зтяжким збудженням/пригніченням центральної нервової системи (включаючи артеріальну гіпертензію/гіпотензію). Незважаючи на те, що призастосуванні кодеїну небули задокументовані подібні явища, невиключено, що така взаємодія може відбутися. Отже, кодеїн неслід застосовувати одночасно зінгібіторами МАО або протягом 2тижнів після припинення їх застосування.

Алкоголь: можливе посилення гіпотензивного, седативного ефектів алкоголю та пригнічувального впливу алкоголю надихальну діяльність.

Анестетики, натрію оксибутират: можливе посилення депресії ЦНС та/або респіраторної депресії, та/або артеріальної гіпотензії.

Нейролептики: посилення седативного та гіпотензивного ефектів.

Анксіолітики і снодійні засоби: посилення седативного ефекту, підвищення ризику респіраторної депресії.

Антигістамінні засоби: одночасне застосування кодеїну та антигістамінних препаратів із седативними властивостями може призвести до посилення депресії ЦНС та/або респіраторної депресії, та/або артеріальної гіпотензії.

Антигіпертензивні засоби: посилення гіпотензивної дії.

Антихолінергетики (наприклад атропін): ризик тяжкого запору, який може призвести допаралітичної кишкової непрохідності і/або до затримки сечі.

Антиаритмічні засоби: кодеїн сповільнює всмоктування мексилетину. При одночасному застосуванні кодеїну та хінідину аналгетична дія кодеїну, імовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його метаболізм.

Цизаприд, метоклопрамід, домперидон: кодеїн антагонізує дію цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Антидіарейні засоби: підвищення ризику тяжкого запору.

Ненаркотичні аналгетики:посилення аналгетичної дії.

Опіоїдні антагоністи (наприклад бупренорфін, налтрексон, налоксон): можливе прискорення розвитку синдрому відміни.

Хлорамфенікол:підвищення концентрації кодеїну уплазмі крові через інгібування його метаболізму.

Ципрофлоксацин: слід уникати премедикації опіоїдами, оскільки вони знижують концентрацію ципрофлоксацину уплазмі крові.

Ритонавір: можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) уплазмі крові.

Противиразкові препарати: циметидин може пригнічувати метаболізм кодеїну, що призводить допідвищення його концентрації уплазмі крові.

Вплив на інструментальні дослідження: застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні TechnetiumTc99mDisofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.

Одночасний прийом Кодесану®ІС із бронходилататорами, антибактеріальними засобами прилікуванні застудних захворювань, які супроводжуються вологим кашлем зтяжко відокремлюваним мокротинням, є раціональним.

Застосування препаратів кореню солодки укомбінації зсерцевими глікозидами, антиаритмічними препаратами (хінідин), тіазидними та петльовими діуретиками, адренокортикостероїдами та проносними засобами може посилити гіпокаліємію.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Комбінований препарат, дія якого зумовлена дією його складових.

Кодеїн є протикашльовим засобом центральної дії– алкалоїдом фенантренового ряду; належить догрупи наркотичних аналгетиків, є агоністом опіоїдних рецепторів. Зменшує збудливість кашльового центру та перериває рефлекси, що збуджують тривалий кашель. Чинить аналгетичну та седативну дію. Меншою мірою, ніж морфін, пригнічує дихання, рідше викликає міоз, нудоту та запори. Уневеликих дозах неспричиняє пригнічення дихального центру, непорушує функцію миготливого епітелію та незменшує бронхіальну секрецію. Посилює дію аналгетиків, снодійних та седативних засобів. Утерапевтичних концентраціях кодеїн може спричиняти почервоніння шкіри та відчуття тепла, що супроводжується посиленим виділенням поту та свербежем. Часте необґрунтоване застосування кодеїну, а також прийом увеликих дозах сприяє прояву побічних симптомів збоку шлунково-кишкового тракту.

Екстракт термопсису містить смоли, слизи, ефірні олії, сапоніни, аскорбінову кислоту, а також біологічно активні алкалоїди: термопсин, цитизин, пахікарпін, анагірин, гомотермопсин. Компоненти екстракту термопсису збуджують дихальний та стимулюють блювальний центри, чинять виражену відхаркувальну дію, що проявляється упідвищенні секреторної функції бронхіальних залоз, посиленні активності війчастого епітелію та прискоренні евакуації секрету, підвищенні тонусу гладеньких м’язів бронхів зарахунок центрального ваготропного ефекту. Ефірні олії та інші речовини, що містяться векстракті термопсису, виділяючись крізь дихальні шляхи, спричиняють посилення секреції бронхіальних залоз та розрідження мокротиння.

Натрію гідрокарбонат стимулює секрецію убронхіальних залозах, а також моторну функцію миготливого епітелію та бронхіол, зміщує рН бронхіального слизу улужний бік і спричиняє безпосереднє розрідження (гідратацію) мокротиння, сприяє евакуації слизу із дихальних шляхів при кашлі та послабляє кашльовий рефлекс. При прийомі внутрішньо натрію гідрокарбонат може мати антацидний ефект. Слід враховувати, що при нейтралізації соляної кислоти виділяється вуглекислота, яка має збуджувальну дію на рецептори слизової оболонки шлунка, підсилюючи виділення гастрину знаступним вторинним посиленням секреції соляної кислоти.

Корінь солодки чинить відхаркувальну, протизапальну та спазмолітичну дію. Відхаркувальні властивості зумовлені вмістом гліциризину, який стимулює активність війчастого епітелію утрахеї та бронхах, а також посилює секреторну функцію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Корінь солодки чинить спазмолітичну дію нагладкі м’язи завдяки вмісту флавонових сполук, серед яких найактивнішою вважається ліквіритозид. Протизапальна дія препаратів солодки полягає укупіруванні запальних реакцій, спричинених гістаміном, серотоніном та брадикініном, та зумовлена гліциризиновою кислотою, яка утворюється при гідролізі гліциролізину та виявляє кортикостероїдоподібну дію.

Фармакокінетика

Кодеїн та інші компоненти препарату добре всмоктуються ушлунково-кишковому тракті. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну уплазмі крові досягається протягом 1години. Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у жировій тканині та меншою мірою– утканинах звисоким рівнем перфузії (легенях, печінці, нирках та селезінці). Період напіввиведення зплазми крові становить 3–4години. Метаболізується О- і N-деметилюванням упечінці зутворенням морфіну та норкодеїну. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно увигляді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться зсечею протягом 6годин і до 86% дози виводиться зорганізму протягом 24годин. Близько 70% дози виводиться увигляді вільного кодеїну, 10%– увигляді вільного та кон’югованого морфіну і ще 10%– увигляді вільного або кон’югованого норкодеїну. Тільки сліди продуктів екскреції виявляються уфекаліях.

Решта компонентів препарату виводиться зорганізму нирками та через дихальні шляхи збронхіальним секретом.

Максимальна дія препарату проявляється через 30–60хвилин після прийому внутрішньо і триває протягом 2–6годин.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки жовтого або бурого кольору звкрапленнями, плоскоциліндричної форми, зфаскою; зодного боку таблетки нанесено товарний знак підприємства, з іншого боку– риска.

Термін придатності.4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ?С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1 блістеру у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження.

Україна, 65080, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 86.

 

На сайті наведено виключно офіційні оновлені інструкції без перекладів та скорочень.

Інформація про лікарські засоби представлена на сайті для ознайомлення, не є приводом для самолікування та не є рекламою лікарських засобів.

Важливо! До кожного лікарського засобу, який ви купуєте, обов’язково має додаватися інструкція про застосування лікарського засобу.

Тримайте всі інструкції до препаратів Домашньої аптечки під рукою – завантажуйте мобільний додаток Ліки Контроль БЕЗКОШТОВНО

 appStore2 images