ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ГЕНТАМІЦИНУ СУЛЬФАТ

(GENTAMYCIN SULPHATE)

Склад:

діюча речовина: гентаміцин;

1 мл містить гентаміцину сульфату (в перерахуванні на гентаміцин та безводну речовину) 40 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Код АТС  J01G B03.

Клінічні характеристики

Показання. Враховуючи обмежену терапевтичну широту гентаміцину, його слід застосовувати у випадках, коли мікроорганізми резистентні до більш безпечних антибіотиків. Гентаміцину сульфат призначають для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками, у тому числі:

- сепсис;

- інфекції сечовивідних шляхів;

- захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;

- інфекційні захворювання шкіри, кісток, м'яких тканин; інфіковані опікові рани;

- інфекційні захворювання центральної нервової системи (ЦНС) (менінгіт) у комбінації з β-лактамними антибіотиками;

- інфекції черевної порожнини (перитоніт).

Протипоказання. Виражені порушення функції нирок (гостра та хронічна ниркова недостатність). Підвищена чутливість організму до гентаміцину та до інших антибіотиків аміноглікозидного ряду. Підвищена чутливість до інших компонентів препарату. Захворювання слухового нерва та вестибулярного апарату, азотемія. Попереднє лікування ототоксичними лікарськими засобами. Міастенія гравіс. Паркінсонізм. Ботулізм (гентаміцин може викликати порушення нервово-м’язової передачі, що може призвести до подальшого ослаблення скелетної мускулатури). Літній вік.

Спосіб застосування та дози. Гентаміцину сульфат можна застосовувати внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

Доза, спосіб введення та інтервали між введеннями залежать від тяжкості захворювання і стану пацієнта.

Режим дозування.

Дорослі та діти старше 14 років. Звичайна добова доза препарату для пацієнтів з помірним та тяжким перебігом інфекційного процесу становить 3 мг/кг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, розподілена на 2-3 введення. Максимальна добова доза для дорослих становить 5 мг/кг, розподілена на 3-4 введення.

Звичайна тривалість застосування препарату для всіх пацієнтів - 7-10 діб.

При тяжких та ускладнених інфекціях курс терапії можна продовжити у разі необхідності. У таких випадках рекомендується здійснювати контроль за функцією нирок, слухового та вестибулярного апаратів, оскільки токсична дія препарату проявляється після його застосування тривалістю більше 10 діб.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначати гентаміцин.

Дозу розраховують за фактичною масою тіла (ФМТ), якщо у пацієнта немає надлишкової ваги (тобто додатково не більше 20 % до ідеальної маси тіла (ІМТ)). Якщо пацієнт має надлишок ваги, належна маси тіла (НМТ) розраховується за формулою:

НМТ = ІМТ + 0,4 (ФМТ - ІМТ).

Діти. Дітям до 3 років гентаміцину сульфат призначають лише за життєвими показаннями. Добові дози становлять: новонародженим та дітям грудного віку - 2-5 мг/кг, дітям віком від 1 до 5 років - 1,5-3 мг/кг, 6-14 років - 3 мг/кг. Максимальна добова доза для дітей усіх вікових груп становить 5 мг/кг. Препарат вводити 2-3 рази на добу.

При порушенні функції нирок необхідно змінити режим дозування препарату так, щоб він гарантував терапевтичну ефективність лікування. Слід контролювати концентрацію гентаміцину у сироватці крові. Через 30-60 хвилин після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення концентрації препарату в сироватці крові мають становити 5-10 мкг/мл. Початкова разова доза гентаміцину для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю становить від 1 до 1,5 мг/кг маси тіла, у подальшому дозу та інтервал між введеннями визначають залежно від кліренсу креатиніну.

Таблиця 1.

Дорослим пацієнтам з бактеріальною інфекцією, яким необхідний діаліз, призначають гентаміцин у дозі 1-1,5 мг/кг наприкінці кожного діалізу.

При перитонеальному діалізі у дорослих додають 1 мг гентаміцину до 2 л діалізного розчину. При внутрішньовенному введенні звичайний об'єм розчинника (0,9 % розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози) становить 50-300 мл для дорослих, для дітей об'єм розчинника слід відповідно зменшити. Тривалість внутрішньовенної інфузії - 1-2 години, препарат вводити зі швидкістю 60-80 крапель у хвилину (концентрація гентаміцину у розчині не має перевищувати 1 мг/мл = 0,1 %.)

Внутрішньовенне введення препарату слід проводити протягом 2-3 діб, після чого перейти до внутрішньом’язових ін’єкцій.

Побічні реакції.

Ототоксичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може розвиватися зниження гостроти слуху, спочатку високих тонів (тому порушення розпізнання мови, які є низькочастотними, не є першими ознаками ототоксичності) та ураження вестибулярного апарату (при симетричному ураженні вестибулярного апарату ці порушення у деяких випадках на перших етапах можуть бути навіть непоміченими). Проявляється запамороченням або вертиго. Шум у вухах, втрата слуху. Особливий ризик може викликати подовжений курс лікування гентаміцином - 2-3 тижні.

Нефротоксичність: частота та ступінь тяжкості ушкоджень нирок залежать від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю терапії та одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів. Ураження нирок проявляється нирковою недостатністю зазвичай легкого ступеня, гострим тубулярним некрозом, інтерстиціальним нефритом, зниженням швидкості клубочкової фільтрації (спостерігається після кількох днів лікування або після припинення терапії), протеїнурією, азотемією, рідше - олігурією, і, як правило, носить оборотний характер.

Крім високої концентрації препарату у плазмі крові, що особливо підвищує ризик розвитку ототоксичності та нефротоксичності, існує багато інших чинників ризику (див. «Особливості застосування»).

Електролітні порушення: гіпомагніємія, гіпокальціємія і гіпокаліємія.

З боку травного тракту: стоматит, нудота, блювання, підвищене слиновиділення, втрата апетиту, втрата ваги, псевдомембранозний коліт.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: шкірні висипання, кропив'янка, свербіж, лихоманка, пурпура, набряк гортані. Дуже рідко: анафілактичні реакції та ендотоксичний шок. Задишка, набряк Квінке.

З боку крові: рідко - тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, лейкопенія.

Зміни лабораторних показників: рідко - підвищення рівня трансаміназ сироватки крові (АЛТ, АСТ), білірубіну, ретикулоцитів.

З боку ЦНС: головний біль, сонливість, нейротоксичність (енцефалопатія, сплутаність свідомості, летаргія, галюцинації, судоми і депресія), периферична нейропатія.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія.

Інші: блокада нервово-м’язової провідності та пригнічення дихання, біль у суглобах, м'язовий біль, загальна слабкість.

Місцеві реакції: у місці ін’єкції - гіперемія, болючість, ущільнення у місці введення, атрофія або некроз підшкірної клітковини, при внутрішньовенному введенні - розвиток флебітів та перифлебітів.

Передозування.

У разі передозування або при виникненні токсичних реакцій з ознаками або симптомами нефротоксичності чи ототоксичності та нервово-м'язової блокади з дихальною недостатністю виведенню гентаміцину з плазми крові може сприяти гемодіаліз (ефективніший), при перитонеальному діалізі швидкість виведення препарату значно нижча. У новонароджених можливе проведення обмінного переливання крові.

Показано внутрішньовенне введення прозерину, а також 10 % розчину кальцію хлориду або 5 % розчину кальцію глюконату. Перед введенням прозерину внутрішньовенно вводять атропін у дозі 0,5-0,7 мг, чекають прискорення пульсу і через 1,5-2 хвилини вводять внутрішньовенно 1,5 мг прозерину. Якщо ефект цієї дози виявився недостатнім, вводять повторно таку ж дозу прозерину (при появі брадикардії вводять додаткову ін’єкцію атропіну). У тяжких випадках пригнічення дихання необхідна штучна вентиляція легень.

Застосування у період вагітності або годування груддю. У зв’язку з тим, що гентаміцину сульфат проникає скрізь плаценту та може здійснювати нефротоксичну дію на плід, препарат протипоказаний для застосування в період вагітності.

Якщо виникла необхідність застосування гентаміцину сульфату матері у період годування груддю, слід визначити співвідношення застосування препарату / ризик для дитини.

Діти. Дітям до 3-х років гентаміцину сульфат призначають виключно за життєвими показаннями.

Особливості застосування.

У пацієнтів із захворюваннями нирок необхідно регулярно контролювати концентрацію гентаміцину в сироватці крові та функцію нирок, а також функції слухового і вестибулярного апаратів.

Симптоми порушення функції нирок або ушкодження слухового чи вестибулярного апарату потребують припинення терапії гентаміцином або, у виняткових випадках, тільки корекції його дози.

Гентаміцину сульфат слід застосовувати з обережністю пацієнтам з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом, гіпокальціємією, діабетом, середнім отитом (у тому числі в анамнезі), а також у хворих літнього віку і пацієнтів, які приймали ототоксичні лікарські засоби раніше.

Хворі із захворюваннями нирок, втратою слуху, запамороченнями чи шумом у вухах особливо чутливі до гентаміцину.

У зв'язку з невеликим клінічним досвідом не рекомендується введення всієї добової дози гентаміцину сульфату при таких станах:

- опіки площею більше 20 %;

- цистофіброз;

- асцит;

- ендокардит;

- хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу;

- сепсис.

При тривалому застосуванні доза препарату має забезпечувати рівень концентрації гентаміцину у крові, що не перевищує максимально допустимий. Для цього у хворих, віднесених до групи ризику, у період лікування необхідно контролювати рівень концентрації гентаміцину у крові. Регулярно (1 або 2 рази на тиждень, а у хворих, які одержують більші дози або тих, які знаходяться на лікуванні більше 10 днів - щодня) слід контролювати функцію нирок. Щоб уникнути розвитку порушень слуху, рекомендується регулярно (1 або 2 рази на тиждень) проводити дослідження вестибулярної функції або визначення втрати слуху на високих частотах.

В окремих випадках слухові порушення можуть виникати після закінчення лікування.

Необхідно повідомити лікаря про наявність наступних симптомів: відчуття будь-якої втрати слуху, відчуття дзвону або шуму у вухах, запаморочення, порушення координації рухів, оніміння, поколювання шкіри, м’язові посмикування, судоми у будь-який момент під час лікування. Це може свідчити про розвиток неврологічних побічних ефектів.

Серед антибіотиків групи аміноглікозидів можлива перехресна гіперчутливість.

На фоні лікування може розвинутися резистентність мікроорганізмів. У подібних випадках необхідно відмінити препарат і провести дослідження чутливості мікроорганізмів до антибіотика.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Препарат впливає на швидкість нервово-м’язового проведення, у зв’язку з чим при лікуванні препаратом слід утриматися від керування автотранспортом та роботи з механізмами, які потребують підвищеної уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Слід уникати одночасного призначення з високоактивними діуретиками (фуросемід, етакринова кислота), оскільки останні можуть підсилити ототоксичний та нефротоксичний ефект. Можливе виникнення порушень функції дихання внаслідок нейром'язової блокади у хворих, яким одночасно з гентаміцином призначають міорелаксанти (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній), анестетики або у хворих, у яких призначенню препарату передувало масивне переливання крові з цитратним антикоагулянтом. Застосування солей кальцію та антихолінестеразних засобів може усунути явища нейром'язової блокади.

Слід уникати одночасного та/або послідовного системного або місцевого застосування інших нейротоксичних та/або нефротоксичних засобів, таких як цисплатин, цефалоридин, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин, ванкоміцин.

Ризик порушення функції нирок збільшується при одночасному застосуванні з гентаміцином: індометацину та інших нестероїдних протизапальних лікарських засобів, а також хінідину, циклофосфану, гангліоблокаторів, верапамілу, поліглюкіну. Гентаміцин збільшує токсичність дигоксину.

При одночасному введенні аміноглікозидів та пеніцилінів зменшується період напіввиведення і знижується їх вміст у сироватці крові.

Зменшення періоду напіввиведення відбувається у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок при комбінованому застосуванні карбеніциліну з гентаміцином.

При сумісному застосуванні з біфосфонатами зростає ризик розвитку гіпокальціємії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Гентаміцин є антибіотиком групи аміноглікозидів з широким спектром дії. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням рибосомальних субодиниць 30S. Тестиin vitro підтверджують його активність відносно різних видів грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів:Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний),Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. і Staphylococcus spp. (включаючи пеніцилін- та метицилінстійкі штами). Нижчевказані мікроорганізми, як правило, стійкі до гентаміцину:Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів,Neisseria meningitides, Treponema pallidum та анаеробні мікроорганізми, такі якBacteroides spp. абоClostridium spp.

Фармакокінетика

Гентаміцин легко абсорбується, досягаючи максимальної концентрації у плазмі крові через 30- 60 хв після внутрішньом'язового введення.

Терапевтичні концентрації у крові зберігаються протягом 6-8 годин.

При внутрішньовенному краплинному введенні концентрація антибіотика у плазмі крові протягом перших годин перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом’язового застосування препарату. Зв’язок з білками становить 0-10 %.

У терапевтичних концентраціях визначається у тканині нирок, легень, у плевральному та перитонеальному ексудатах. У нормі гентаміцин при парентеральному введенні погано проходить через гематоенцефалічний бар’єр, але при менінгіті концентрація у спинномозковій рідині підвищується. Препарат проникає у грудне молоко.

Близько 70 % гентаміцину протягом доби екскретується у незміненому стані в сечу шляхом клубочкової фільтрації. Період напіввиведення з плазми становить приблизно 2 годин. При порушенні видільної функції нирок істотно підвищується концентрація і збільшується період напіввиведення гентаміцину.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або з легким відтінком рідина.

Несумісність.

При змішуванні в одному об'ємі аміноглікозидів з антибіотиками β-лактамної групи (пеніциліни, цефалоспорини) можлива взаємна інактивація. Також фармацевтично несумісний з амфотерицином, гепарином. Гентаміцин може потенціювати антикоагулянтну дію варфарину та феніндіона.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 2 мл в ампулі; по 10 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 1 контурній чарунковій упаковці в пачці; по 2 мл в ампулі; по 10 ампул у контурній чарунковій упаковці запаяній папером.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Галичфарм».

Місцезнаходження. Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

ГЕНТАМИЦИНА СУЛЬФАТ

(GENTAMYCIN SULPHATE)

Состав:

действующее вещество: гентамицин;

1 мл содержит гентамицина сульфата (в пересчете на гентамицин и безводное вещество) 40 мг;

вспомогательные вещества: натрия метабисульфит, динатриевая соль этилендиаминтетрауксусной кислоты, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальные средства для системного применения. Аминогликозиды. Гентамицин.

Код АТС  J01G B03.

Клинические характеристики.

Показания. Учитывая ограниченную терапевтическую широту гентамицина, его следует применять в случаях, когда микроорганизмы резистентны к более безопасным антибиотикам. Гентамицина сульфат назначают для лечения инфекций, вызванных чувствительными к нему возбудителями, в том числе:

- сепсис;

- инфекции мочевыводящих путей;

- заболевания нижних отделов дыхательных путей;

- инфекционные заболевания кожи, костей, мягких тканей; инфицированные ожоговые раны;

- инфекционные заболевания центральной нервной системы (ЦНС) (менингит) в комбинации с β-лактамными антибиотиками;

- инфекции брюшной полости (перитонит).

Противопоказания. Выраженные нарушения функции почек (острая и хроническая почечная недостаточность). Повышенная чувствительность организма к гентамицину и к другим антибиотикам аминогликозидного ряда. Повышенная чувствительность к другим компонентам препарата. Заболевания слухового нерва и вестибулярного аппарата, азотемия. Предыдущее лечение ототоксическими лекарственными средствами. Миастения гравис. Паркинсонизм. Ботулизм (гентамицин может вызывать нарушения нервно-мышечной передачи, что может привести к дальнейшему ослаблению скелетной мускулатуры). Пожилой возраст.

Способ применения и дозы.

Гентамицина сульфат можно применять внутримышечно или внутривенно.

Доза, способ введения и интервалы между введениями зависят от тяжести заболевания и состояния пациента.

Режим дозирования.

Взрослые и дети старше 14 лет. Обычная суточная доза препарата для пациентов с умеренным и тяжелым течением инфекционного процесса составляет 3 мг/кг внутримышечно или внутривенно, разделенная на 2-3 введения. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 5 мг/кг, разделенная на 3-4 введения.

Обычная продолжительность применения препарата для всех пациентов - 7-10 суток.

При тяжелых и осложненных инфекциях курс терапии можно продлить при необходимости. В таких случаях рекомендуется осуществлять контроль функции почек, слухового и вестибулярного аппаратов, поскольку токсическое действие препарата проявляется после его применения продолжительностью более 10 суток.

Расчет массы тела, на которую необходимо назначать гентамицин.

Дозу рассчитывают в соответствии с фактической массой тела (ФМТ), если у пациента нет избыточного веса (т.е. дополнительно не более 20 % к идеальной массе тела (ИМТ)). Если пациент имеет избыток веса, долженствующая масса тела (ДМТ) рассчитывается по формуле:

ДМТ = ИМТ + 0,4 (ФМТ - ИМТ).

Дети. Детям до 3 лет гентамицина сульфат назначают только по жизненным показаниям. Суточные дозы составляют: новорожденным и детям грудного возраста - 2-5 мг/кг, детям в возрасте от 1 до 5 лет - 1,5-3 мг/кг, 6-14 лет - 3 мг/кг. Максимальная суточная доза для детей всех возрастных групп составляет 5 мг/кг. Препарат вводить 2-3 раза в сутки.

При нарушении функции почек необходимо изменить режим дозирования препарата так, чтобы он гарантировал терапевтическую эффективность лечения. Следует контролировать концентрацию гентамицина в сыворотке крови. Через 30-60 минут после внутривенного или внутримышечного введения концентрации препарата в сыворотке крови должны составлять 5-10 мкг/мл. Начальная разовая доза гентамицина для пациентов с хронической почечной недостаточностью составляет от 1 до 1,5 мг/кг, в дальнейшем дозу и интервал между введениями определяют в зависимости от клиренса креатинина.

Таблица 1.

Взрослым пациентам с бактериальной инфекцией, которым необходим диализ, назначают гентамицин в дозе 1-1,5 мг/кг в конце каждого диализа.

При перитонеальном диализе у взрослых добавляют 1 мг гентамицина к 2 л диализного раствора. При внутривенном введении обычный объем растворителя (0,9 % раствор натрия хлорида или 5 % раствор глюкозы) составляет 50-300 мл для взрослых, для детей объем растворителя следует соответственно уменьшить. Продолжительность внутривенной инфузии - 1-2 часа, препарат вводить со скоростью 60-80 капель в минуту (концентрация гентамицина в растворе не должна превышать 1 мг/мл = 0,1 %.).

Внутривенное введение препарата проводить в течение 2-3 суток, после чего перейти к внутримышечным инъекциям.

Побочные реакции.

Ототоксичностъ (повреждение восьмой пары черепно-мозговых нервов): может развиваться снижение остроты слуха, первоначально высоких тонов (поэтому нарушение распознавания речи, которые являются низкочастотными, не являются первыми признаками ототоксичности) и поражение вестибулярного аппарата (при симметричном поражении вестибулярного аппарата эти нарушения в некоторых случаях на первых этапах могут быть даже незамеченными).

Проявляется головокружением или вертиго. Шум в ушах, потеря слуха. Особый риск может вызвать продленный курс лечения гентамицином - 2-3 недели.

Нефротоксичность: частота и степень тяжести повреждения почек зависят от величины разовой дозы гентамицина, длительности лечения и индивидуальных особенностей пациента, качества контроля терапии и одновременного приема других нефротоксических лекарственных средств. Поражение почек проявляется почечной недостаточностью обычно легкой степени, острым тубулярным некрозом, интерстициальным нефритом, снижением скорости клубочковой фильтрации (наблюдается после нескольких дней лечения или после прекращения терапии), протеинурией, азотемией, реже - олигурией, и, как правило, носит обратимый характер.

Кроме высокой концентрации препарата в плазме крови, особенно повышающей риск развития ототоксичности и нефротоксичности, существуют много других факторов риска (см. «Особенности применения»).

Електролитные нарушения: гипомагниемия, гипокальциемия и гипокалиемия.

Со стороны пищеварительного тракта: стоматит, тошнота, рвота, повышенное слюновыделение, потеря аппетита, потеря веса, псевдомембранозный колит.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: кожные высыпания, крапивница, зуд, лихорадка, пурпура, отек гортани. Очень редко: анафилактические реакции и эндотоксичный шок. Одышка, отек Квинке.

Со стороны крови: редко - тромбоцитопения, гранулоцитопения, анемия, лейкопения.Изменение лабораторных показателей: редко - повышение уровня трансаминаз сыворотки крови (AJIT, ACT), билирубина, ретикулоцитов.

Со стороны ЦНС: головная боль, сонливость, нейротоксичность (энцефалопатия, спутанность сознания, летаргия, галлюцинации, судороги и депрессия), периферическая нейропатия.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: гипотензия.

Другие: блокада нервно-мышечной проводимости и угнетение дыхания, боль в суставах, мышечная боль, общая слабость.

Местные реакции: в месте инъекции - гиперемия, болезненность, уплотнение в месте введения, атрофия или некроз подкожной клетчатки, при внутривенном введении - развитие флебитов и перифлебитов.

Передозировка. В случае передозировки или при возникновении токсических реакций с признаками или симптомами нефротоксичности или ототоксичности и нервно-мышечной блокады с дыхательной недостаточностью выведению гентамицина из плазмы крови может способствовать гемодиализ (эффективнее), при перитонеальном диализе скорость выведения препарата значительно ниже. У новорожденных возможно проведение обменного переливания крови. Показано внутривенное введение прозерина, а также 10 % раствора кальция хлорида или 5 % раствора кальция глюконата. Перед введением прозерина внутривенно вводят атропин в дозе 0,5-0,7 мг, ожидают ускорения пульса и через 1,5-2 минуты вводят внутривенно 1,5 мг прозерина. Если эффект этой дозы окажется недостаточным, вводят повторно такую же дозу прозерина (при появлении брадикардии вводят дополнительную инъекцию атропина). В тяжелых случаях угнетения дыхания необходима искусственная вентиляция легких.

Применение в период беременности или кормления грудью. В связи с тем, что гентамицина сульфат проникает сквозь плаценту и может оказывать нефротоксическое действие на плод, препарат противопоказан для применения в период беременности.

Если возникла необходимость применения гентамицина сульфата матери в период кормления грудью, следует определить соотношение применение препарата / риск для ребенка.

Дети. Детям до 3 лет гентамицина сульфат назначают исключительно по жизненным показаниям.

Особенности применения.

У пациентов с заболеваниями почек необходимо регулярно контролировать концентрацию гентамицина в сыворотке крови и функцию почек, а также функции слухового и вестибулярного аппарата.

Симптомы нарушения функции почек или поражения слухового или вестибулярного аппарата требуют прекращения терапии гентамицином или, в исключительных случаях, только коррекции его дозы.

Гентамицина сульфат следует применять с осторожностью пациентам с дегидратацией, ботулизмом, паркинсонизмом, гипокальциемией, диабетом, средним отитом (в том числе в анамнезе), а также у больных пожилого возраста и пациентов, принимавших ототоксические лекарственные средства ранее.

Пациенты с заболеваниями почек, потерей слуха, головокружением или шумом в ушах особенно чувствительны к гентамицину.

В связи с небольшим клиническим опытом не рекомендуется введение всей суточной дозы гентамицина сульфата при таких состояниях:

- ожоги площадью более 20 %;

- цистофиброз;

- асцит;

- эндокардит;

- хроническая почечная недостаточность с применением гемодиализа;

- сепсис.

При длительном применении доза препарата должна обеспечивать уровень концентрации гентамицина в крови, не превышающий максимально допустимый. Для этого у больных, отнесенных в группу риска, в период лечения необходимо контролировать уровень концентрации гентамицина в крови.

Регулярно (1 или 2 раза в неделю, а у больных, получающих большие дозы или у тех, кто находится на лечении более 10 дней, - ежедневно) следует контролировать функцию почек. Чтобы избежать развития нарушений слуха, рекомендуется регулярно (1 или 2 раза в неделю) проводить исследование вестибулярной функции или определение потери слуха на высоких частотах.

В отдельных случаях слуховые нарушения могут возникать после окончания лечения. Необходимо уведомить врача о наличии следующих симптомов: ощущение любой потери слуха, ощущение звона или шума в ушах, головокружение, нарушение координации движений, онемение, покалывание кожи, мышечные подергивания, судороги в любой момент во время лечения. Это может свидетельствовать о развитии неврологических побочных эффектов.

Среди антибиотиков группы аминогликозидов возможна перекрестная гиперчувствительность. На фоне лечения может развиться резистентность микроорганизмов. В подобных случаях необходимо отменить препарат и провести исследование чувствительности микроорганизмов к антибиотику.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами. Препарат влияет на скорость нервно-мышечной проводимости, в связи с чем при лечении препаратом следует воздержаться от управления автотранспортом и работ с механизмами, требующими повышенного внимания.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Следует избегать одновременного назначения с высокоактивными диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота), поскольку последние могут усилить ототоксический и нефротоксический эффект. Возможно возникновение нарушений функции дыхания вследствие нейромышечной блокады у больных, которым одновременно с гентамицином назначают миорелаксанты (сукцинилхолин, тубокурарин, декаметоний), анестетики либо у больных, у которых назначению препарата предшествовало массивное переливание крови с цитратным антикоагулянтом. Применение солей кальция и антихолинэстеразных средств может устранить явления нейромышечной блокады.

Следует избегать одновременного и/или последовательного системного или местного применения других нейротоксических и/или нефротоксических средств, таких как цисплатин, цефалоридин, аминогликозидные антибиотики, полимиксин В, колистин, ванкомицин.

Риск нарушения функции почек повышается при одновременном применении с гентамицином: индометацина и других нестероидных противовоспалительных лекарственных средств, а также хинидина, циклофосфана, ганглиоблокаторов, верапамила, полиглюкина. Гентамицин увеличивает токсичность дигоксина.

При одновременном введении аминогликозидов и пенициллинов уменьшается период полувыведения и снижается их содержание в сыворотке крови.

Уменьшение периода полувыведения препарата происходит у пациентов с выраженными нарушениями функции почек при комбинированном применении карбенициллина с гентамицином.

При совместном применении с бифосфанатами возрастает риск развития гипокальциемии.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Гентамицин является антибиотиком группы аминогликозидов с широким спектром действия. Механизм действия связан с ингибированием рибосомальных субъединиц 30S. Тестыin vitro подтверждают его активность в отношении различных видов грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов:Escherichia coli, Proteus spp. (индолположительный и индолотрицательный),Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. i Staphylococcus spp. (включая пенициллин- и метициллинустойчивые штаммы). Нижеуказанные микроорганизмы, как правило, устойчивы к гентамицину:Streptococcus pneumoniae, большинство других видов стрептококков, энтерококков,Neisseria meningitides,Treponema pallidum и анаеробные микроорганизмы, такие какBacteroides spp. илиClostridium spp.

Фармакокинетика.

Гентамицин легко абсорбируется, достигая максимальной концентрации в плазме крови через 30-60 минут после внутримышечного введения.

Терапевтические концентрации в крови сохраняются в течение 6-8 часов.

При внутривенном капельном введении концентрация антибиотика в плазме крови в течение первых часов превышает концентрацию, которая достигается после внутримышечного применения препарата. Связь с белками составляет 0-10 %.

В терапевтических концентрациях определяется в ткани почек, легких, в плевральном и перитонеальном экссудатах. В норме гентамицин при парентеральном введении плохо проходит через гематоэнцефалический барьер, но при менингите концентрация в спинномозговой жидкости повышается. Препарат проникает в грудное молоко.

Около 70 % гентамицина в течение суток экскретируется в неизмененном виде в мочу путем клубочковой фильтрации. Период полувыведения составляет примерно 2 часа. При нарушении выделительной функции почек существенно повышается концентрация и увеличивается период полувыведения гентамицина.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или с легким оттенком жидкость.

Несовместимость.

При смешивании в одном объеме аминогликозидов с антибиотиками β-лактамной группы (пенициллины, цефалоспорины) возможна взаимная инактивация. Также фармацевтически несовместим с амфотерицином, гепарином. Гентамицин может потенциировать антикоагулянтное действие варфарина и фениндиона.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 2 мл в ампуле; по 10 ампул в контурной ячейковой упаковке; по 1 контурной ячейковой упаковке в пачке; по 2 мл в ампуле; по 10 ампул в контурной ячейковой упаковке запаянной бумагой.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. ПАО «Галичфарм».

Местонахождение. 79024, Украина, г. Львов, ул. Опрышковская, 6/8.

Дата последнего пересмотра .