ЗОНТАМ

МНН: Cefoperazone and beta-lactamase inhibitor
Державна реєстрація: UA/17638/01/01 з 30.08.2019 по 30.08.2024
Дата останнього оновлення інструкції: 13.09.2019
АТХ-код: J01DD62 Cefoperazone and beta-lactamase inhibitor
Температура зберігання: не вище 25 °C
Ціна в аптеках: інформація про ціни відсутня

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

зонтам

(ZONETAM)


Склад:

діючі речовини:цефоперазон натрію, сульбактам натрію;

1 флакон містить цефоперазон натрію еквівалентно цефоперазону 500мг та сульбактам натрію еквівалентно сульбактаму 500мг;

допоміжні речовини:відсутні.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:порошок від білого до майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код АТС  J01D D62.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Зонтамє комбінацією сульбактаму натрію та цефоперазону натрію.

Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є необоротним інгібітором бета-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92мг натрію (4мЕкв) на 1грам. Сульбактам - дуже легко розчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.

Цефоперазон натрію - це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління широкого спектра дії, застосовувати тільки парентерально. Містить 34мг натрію (1,5мЕкв) на 1грам. Цефоперазон - це легкорозчинний у воді кристалічний порошок білого кольору. Молекулярна маса становить 667,65.

Механізм дії.Антибактеріальним компонентом препарату Зонтам є цефоперазон - цефалоспорин ІІІ покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності протиNeisseriaceaeтаAcinetobacter. Однак біохімічні дослідження на безклітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами підтверджений у ході досліджень резистентних штамів на цілісних мікроорганізмах, у яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм із пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, чутливі штами стають вразливішими до дії препарату Зонтам, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми приблизно в 4рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти різних мікроорганізмів з найбільш вираженою дією проти таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae,видів Bacteroides,видів Staphylococcus, Acinetabacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Зонтам проявляє активністьin vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів.

Грампозитивні мікроорганізми:

·Staphylococcus aureus(штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);

·Staphylococcus epidermidis;

·Streptococcus pneumoniae(попередня назваDiplococcus pneumoniaе);

·Streptococcus pyogenes(бета-гемолітичний стрептокок групи А);

·Streptococcus agalactiae(бета-гемолітичний стрептокок групи В);

· більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів;

· багато штамівStreptococcus faecalis(ентерококи).

Грамнегативні мікроорганізми:

·Escherichia coli;

· видиKlebsiella;

· видиEnterobacter;

· видиCitrobacter;

·Haemophilus influenzae;

·Proteus mirabilis;

·Proteus vulgaris;

·Morganella morganii (попередня назваProteus morganii);

·Providencia rettgeri (попередня назваProteus rettgeri);

· видиProvidencia;

· видиSerratia ( включаючи S. marcescens);

· видиSalmonellaтаShigella;

·Pseudomonas aeruginosaта деякі видиPseudomonas;

·Acinetobacter calcoaceticus;

·Neisseria gonorrhoeae;

·Neisseria meningitidis;

·Bordetella pertussis;

·Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

· грамнегативні бактерії (включаючиBacteroides fragilis, інші видиBacteroides та видиFusobacterium);

· грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи видиPeptococcus, Peptostreptococcusта Veillonella);

· грампозитивні бактерії (включаючи видиClostridium, EubacteriumтаLactobacillus).

Для препарату Зонтам встановлені нижчезазначені діапазони ефективних концентрацій.

Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК) (мкг/мл, як концентрації цефоперазону):

Чутливі

≤ 16

Проміжні

17-63

Резистентні

≥ 64

Розміри диска зони чутливості (мм, Кірбі-Бауер):

Чутливі

≥ 21

Проміжні

16-20

Резистентні

≤15

Для визначення МІК слід застосовувати серійні розведення сульбактаму/цефоперазону за допомогою методу розведення агару або бульйону. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30мкг сульбактаму та 75мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що на мікроорганізм-збудник інфекції, імовірно, буде ефективно впливати терапія препаратом Зонтам, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікроорганізм може бути чутливимдо препарату Зонтампри застосуванні останнього у вищих дозах, або інфекція розвинулась у тих тканинах чи рідинах організму, де очікується досягнення високих концентрацій антибіотика.

Рекомендовані величини діапазону якості для чутливих до сульбактаму/цефоперазону 30мкг/75мкг дисків:

Контрольний штам

Розмір зони (мм)

ВидиAcinetobacterATCC 43498

26-32

Pseudomonas aeruginosaеATCC 27853

22-28

Escherichia coliATCC 25922

27-33

Staphylоcoccus aureusATCC 25923

23-30

Фармакокінетика

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після разового внутрішньовенного введення протягом 5хвилин 2г (у співвідношенні 1:1) препарату Зонтам(1г сульбактаму + 1г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130та236,8мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму (Vd=18,0-27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону (Vd=10,2-11,3л).

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після разового внутрішньовенного введення протягом 15хвилин 4,5г (у співвідношенні 1:2) препарату Зонтам (1,5г сульбактаму + 3г цефоперазону) у здорових добровольців становили 88,3мкг/мл та 416,1мкг/мл відповідно.

Максимальні концентрації сульбактаму та цефоперазону у сироватці крові після першого внутрішньом’язового введення 1,5г препарату Зонтам(0,5г сульбактаму + 1г цефоперазону) у здорових добровольців становила 11мкг/мл та 45,3мкг/мл і 29,9мкг/мл та 58,4мкг/мл відповідно після введення сьомої дози при застосуванні препарату кожні 12годин.

Приблизно 84% дози сульбактаму та 25% дози цефоперазону, отриманих при введенні препарату Зонтам, виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилася, виводиться з жовчю. Після введення сульбактаму/цефоперазону середній період напіввиведення сульбактаму становить 1 годину, а цефоперазону - 1,7 години. Концентрації у плазмі крові пропорційні до введеної дози. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичного дослідження цих компонентів при їх окремому застосуванні.

Після внутрішньом’язового введення 1,5г препарату Зонтам (0,5г сульбактаму і 1г цефоперазону) максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону у плазмі крові досягалися у період часу від 15хвилин до 2годин після введення препарату. Середні значення максимальних концентрацій становили 19 і 64,2мкг/мл для сульбактаму та цефоперазону відповідно.

Після багаторазового введення препарату не повідомляли про будь-які суттєві зміни у фармакокінетиці компонентів препарату Зонтамта не спостерігалася будь-яка їх кумуляція при застосуванні через кожні 8-12 годин.

Пацієнти з порушеннями функції печінки

Див. розділ «Особливості застосування».

Пацієнти з порушеннями функції нирок

У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості, яким вводили Зонтам, загальний кліренс сульбактаму в організмі високо корелював з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючою ниркою середній термін напіввиведення сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7години за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює термін напіввиведення, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не спостерігалося значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів із нирковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку.

Фармакокінетику препарату Зонтамвивчали у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, виявили довший термін напіввиведення, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у добровольців. Фармакокінетичні дані для сульбактаму добре співвідносяться зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані для цефоперазону добре співвідносяться зі ступенем порушення функції печінки.

Діти.

Дослідження, що проводили з участю дітей, продемонстрували відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів препарату Зонтам порівняно з даними для дорослих пацієнтів. У дітей середній період напіврозпаду сульбактаму коливався від 0,91до 1,42години, а цефоперазону - від 1,44 до 1,88 години.

Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються у тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та ін.

Немає доказів будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі препарату Зонтам.

Цефоперазон не заміщає білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

Клінічні характеристики

Показання.

Препарат застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими штамами мікроорганізмів:

· інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

· інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);

· перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;

· септицемія;

· менінгіт;

· інфекції шкіри і м’яких тканин;

· інфекції кісток і суглобів;

· запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Протипоказання.

Зонтампротипоказаний пацієнтам з відомою алергією на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або будь-який цефалоспорин.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінована терапія.Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, для адекватного лікування більшості інфекцій можна застосовувати Зонтамяк монотерапію. Однак за певних показань сульбактам/цефоперазон можна застосовувати разом з іншими антибіотиками. При одночасному застосуванні аміноглікозидів необхідно контролювати функції нирок протягом усього курсу терапії (також див. розділ «Несумісність»).

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5днів після застосування цефоперазону відзначали такі реакції як почервоніння обличчя, пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігалися і при застосуванні інших цефалоспоринів. Пацієнтам слід бути обережними при вживанні алкогольних напоїв під час застосування препарату Зонтам. При використанні штучного харчування (перорального або парентального) не слід використовувати розчини, що містять етанол.

Взаємодія з речовинами, що використовують при проведенні лабораторних аналізів. При застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга може виникнути хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі.

Особливості застосування.

Гіперчутливість.Повідомляли про розвиток тяжких, а інколи і летальних реакцій гіперчутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактамними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи цефоперазон/сульбактам. Розвиток таких реакцій частіше спостерігається в осіб з реакціями гіперчутливості до багатьох алергенів в анамнезі.

При розвитку алергічних реакцій застосування препарату слід припинити та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За призначенням слід провести оксигенотерапію, застосувати стероїдні препарати, забезпечити прохідність дихальних шляхів, включаючи інтубацію.

Повідомляли про випадки розвитку шкірних реакцій тяжкого ступеня, інколи з летальним наслідком, таких як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та ексфоліативний дерматит, у пацієнтів, які застосовували сульбактам/цефоперазон. У разі виникнення шкірної реакції тяжкого ступеня терапію сульбактамом/цефоперазоном слід припинити та розпочати відповідне лікування (див. розділ «Побічні реакції»).

Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі спостерігаються терапевтичні концентрації цефоперазону і тільки період напіввиведення збільшується у 2-4 рази.

Коригування дози може бути необхідним у разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролювати концентрацію цефоперазону у сироватці крові та у разі необхідності коригувати дозування. У таких випадках без ретельного контролю концентрацій у сироватці крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2г/добу.

Загальні попередження. Повідомляли про випадки серйозних крововиливів, включаючи випадки з летальним наслідком, при застосуванні цефоперазону/сульбактаму. До групи ризику належать пацієнти з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією та пацієнти, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. Слід здійснювати нагляд за такими пацієнтами стосовно ознак кровотечі, тромбоцитопенії та гіпопротромбінемії. У випадку розвитку тривалої кровотечі без виявлення інших причин цього явища слід припинити застосування цефоперазону/сульбактаму.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування цефоперазоном/сульбактамом у деяких пацієнтів може призводити до розвитку дефіциту вітаміну К. Механізм цього явища, імовірно, пов’язаний із пригніченням кишкової мікрофлори, що в нормі синтезує даний вітамін. Таким чином, група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією (наприклад при муковісцидозі) та пацієнтів, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. У таких пацієнтів, а також у пацієнтів, які застосовують антикоагулянти, слід контролювати протромбіновий час (або Міжнародне нормалізоване співвідношення) та при наявності показань призначати прийом екзогенного вітамінуК.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале застосування препарату Зонтам може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, рекомендовано періодично контролювати наявність проявів порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи, особливо у недоношених новонароджених та інших немовлят.

Про виникнення діареї, пов’язаної зClostridium difficile, повідомляли при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може бути від помірної діареї до коліту з летальним наслідком. Застосування антибактеріальних препаратів впливає на нормальну флору кишечнику та призводить до підвищеного ростуC. difficile

C. difficileпродукує токсини А та В, що, у свою чергу, сприяє розвитку діареї, пов’язаної зClostridium difficile. ШтамиC. difficile,що продукують токсини, можуть підвищувати захворюваність та летальність, оскільки такі інфекції є резистентними до антибактеріальної терапії та можуть потребувати колектомії. Важливо розглядати можливість цього діагнозу у пацієнтів із діареєю, що є наслідком антибактеріальної терапії. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки повідомляли про розвиток діареї, пов’язаної зC.difficile через 2місяців після завершення антибактеріальної терапії.

Лікарський засіб містить натрій: препарат може бути непридатний для застосування пацієнтам, яким необхідно обмежити вживання натрію.

Діти.

Зонтам можна ефективно застосовувати дітям, проте всебічних досліджень застосування препарату недоношеним або доношеним новонародженим не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик від застосування препарату.

У новонароджених із білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.Дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію, що проводили на щурах у дозах, що у 10разів перевищували дозу для людини, не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр, але всебічних та добре контрольованих досліджень з участю вагітних жінок не проводили. Зважаючи на те, що дослідження впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди передбачають реакцію людини, Зонтам можна застосовувати у період вагітності лише у разі крайньої необхідності.

Період годування груддю. У грудне молоко проникає тільки невелика частина введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Зонтам слід з обережністю призначати жінкам, які годують груддю, незважаючи на те, що обидві складові препарату проникають у грудне молоко у незначній кількості.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Клінічний досвід застосування сульбактаму/цефоперазону дає підстави вважати, що вплив препарату на здатність пацієнта керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами малоймовірний.

Спосіб застосування та дози

Дорослі.Звичайна доза препарату Зонтамдля дорослих становить 2-4г на добу (тобто від 1до 2г цефоперазону на добу) внутрішньовенно або внутрішньом’язово у рівномірно розподілених дозах кожні 12годин.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу препарату Зонтамможна підвищити до 8 г (тобто доза цефоперазону - 4г) внутрішньовенно у рівномірно розподілених дозах кожні 12годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4г (8г препарату Зонтам).

Діти.Звичайна доза препарату Зонтамдля дітей становить від 40 до 80мг/кг маси тіла/добу (тобто20-40мг/кг маси тіла/добу цефоперазону), рівномірно розподілена на 2-4 дози.

Співвідношення

Сульбактам/цефоперазон
(мг/кг маси тіла/добу)

Доза сульбактаму
(мг/кг маси тіла/добу)

Доза цефоперазону
(мг/кг маси тіла/добу)

1:1

40-80

20-40

20-40

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу можна підвищити до 160 мг/кг маси тіла (80 мг/кг маси тіла/добу цефоперазону), рівномірно розділивши її на 2-4 дози.

Новонароджені.Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12годин. Максимальна добова доза сульбактаму для дітей не повинна перевищувати 80мг/кг/добу (160мг/кг маси тіла/добу препарату Зонтам). У випадку, якщо необхідна доза цефоперазону, що перевищує 80мг/кг маси тіла/добу, додаткову дозу цефоперазону слід застосовувати окремо.

Зонтамможна ефективно застосовувати дітям, однак всебічних досліджень застосування препарату недоношеним або доношеним новонародженим не проводили. Тому перед початком лікування недоношених або доношених новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та ризик від застосування препарату.

Порушення функції печінки.Див. розділ «Особливості застосування».

Порушення функції нирок.Режим дозування при застосуванні препарату Зонтамслід коригувати для пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15-30мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1г, яку слід вводити кожні 12годин (максимальна добова доза сульбактаму - 2г), а пацієнтам з кліренсом креатиніну менше 15мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500мг, яку вводять кожні 12годин (максимальна добова доза сульбактаму - 1г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового застосування цефоперазону окремо.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.

Період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.

Пацієнти літнього віку.Див. розділ «Фармакокінетика».

Внутрішньовенне застосування.Для краплинної інфузії вміст кожного флакона препарату Зонтамслід розчинити у відповідній кількості 5% розчину глюкози, 0,9% розчину натрію хлориду для ін’єкцій або стерильної води для ін’єкцій, а потім перед застосуванням розвести до 20мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15-60хвилин.

Для внутрішньовенної ін’єкції вміст флакона слід розводити як описано вище та вводити протягом щонайменше 3хвилин.

Розчин Рінгера лактату є прийнятним розчинником для проведення внутрішньовенної інфузії, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»).

Внутрішньом’язове застосування.

2% розчин лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом’язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»).

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід зробити шкірну пробу на непереносимість та врахувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Відновлення.

Загальна доза (г)

Еквівалентна доза
сульбактам+цефоперазон (г)

Об’єм
розчинника

Максимальна кінцева
концентрація (мг/мл)

1

0,5+0,5

3,4

125+125

Зонтамє сумісним з водою для ін’єкцій, 5% розчином глюкози, 0,9% розчином натрію хлориду, 5 % розчином глюкози в 0,225% розчині натрію хлориду та 5% глюкозою у 0,9% розчині натрію хлориду в концентраціях від 10мг цефоперазону та 5мг сульбактаму на 1мл і до 250мг цефоперазону та 125мг сульбактаму на 1мл.

Розчин Рінгера лактату.Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»). Необхідним є двоетапне розведення з використанням води для ін’єкцій (див. таблицю вище); потім отриманий розчин слід розвести розчином Рінгера лактату для отримання концентрації сульбактаму 5мг/мл (до 2мл або 4мл початково розбавленого розчину слід додати 50мл або 100мл розчину Рінгера лактату відповідно).

Лідокаїн.Для відновлення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій (див. розділ «Несумісність»).

Будь-який невикористаний продукт або відходи потрібно утилізувати відповідно до місцевих вимог.

Діти.Препарат можна застосовувати дітям (див. розділи «Особливості застосування» та «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

Інформації щодо гострої інтоксикації людей цефоперазоном натрію та сульбактамом натрію недостатньо. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що головним чином є посиленням його побічних ефектів. Слід брати до уваги, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виділяються із циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму у разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Побічні реакції.

Сульбактам/цефоперазон загалом добре переноситься. Більшість побічних реакцій легкі або помірні за тяжкістю та добре переносяться протягом лікування.

Наступні побічні реакції спостерігалися у ході клінічних досліджень (порівняльних та не порівняльних) та після виходу препарату на ринок. Усі побічні реакції зазначені відповідно до класифікації MedDRA. У кожній категорії побічні реакції зазначені у порядку клінічної значущості.

Частота зазначена відповідно згідно з класифікацією Ради міжнародних науково-медичних організацій (CIOMS III): дуже часто ≥ 1/10 (≥ 10 %), часто ≥ 1/100 - < 1/10 (≥ 1 % - < 10 %), нечасто ≥ 1/1000 - < 1/100 (≥ 0,1 % - < 1 %), частота невідома (неможливо оцінити, базуючись на наявній інформації).

Класи систем органів

Частота

Побічні реакції

З боку крові та
лімфатичної системи

Дуже часто

Лейкопенія*, нейтропенія*, позитивна проба Кумбса*, зниження рівня гемоглобіну*, зниження рівня гематокриту*, тромбоцитопенія*

Часто

Коагулопатія, еозинофілія*

Невідомо

Гіпопротромбінемія

З боку імунної системи

Невідомо

Анафілактоїдна реакція (включаючи шок)**, гіперчутливість**

З боку нервової
системи

Нечасто

Головний біль

З боку судинної
системи

Невідомо

Крововилив**, васкуліт, артеріальна гіпотензія

З боку шлунково-
кишкового тракту

Часто

Діарея, нудота, блювання

Нечасто

Псевдомембранозний коліт

З боку гепатобіліарної системи

Дуже часто

Підвищення рівня аланінамінотрансферази*, підвищення рівня аспартатамінотрансферази*, підвищення рівня лужної фосфатази крові*

Часто

Підвищення рівню білірубіну*

Невідомо

Жовтяниця

З боку шкіри та
підшкірних тканин

Нечасто

Свербіж, кропив’янка

Невідомо

Токсичний епідермальний некроліз**, ексфоліативний дерматит**, синдром Стівенса-Джонсона, макулопапульозні висипання

З боку нирок та
сечовидільної системи

Невідомо

Гематурія

Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом
застосування препарату

Нечасто

Флебіт у місці введення, біль у місці ін’єкції, пірексія, озноб

* У розрахунки щодо порушень з боку результатів досліджень були включені всі доступні лабораторні значення, включаючи пацієнтів із порушеннями на базовому рівні. Такий консервативний підхід був взятий за основу, оскільки початкова інформація не диференціює підгрупи пацієнтів із порушеннями на базовому рівні, які мали значущі зміни у лабораторних показниках, що були пов’язані з лікуванням, та пацієнтів, які не мали таких змін.

Для таких показників як лейкоцити, нейтрофіли, тромбоцити, гемоглобін та гематокрит повідомляли тільки про порушення. Підвищення або зниження рівня не диференціювали.

** Надходили повідомлення про летальні наслідки.

Надходили повідомлення про розвиток такої побічної реакції як кровотеча.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.Після реєстрації лікарського засобу дуже важливо повідомляти про підозрювані побічні реакції. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу. Лікарям слід звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції відповідно до вимог законодавства.

Термін придатності.2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Аміноглікозиди.Розчини препарату Зонтамта аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо необхідна комбінована терапія препаратом Зонтамта аміноглікозидами, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію із застосуванням окремої вторинної внутрішньовенної трубкової системи, при цьому первинна внутрішньовенна трубкова система повинна бути ретельно промита відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями препарату Зонтамта аміноглікозидів були по можливості максимальними.

Розчин Рінгера лактату.Первинне розведення розчином Рінгера лактату не рекомендоване, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактату (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лідокаїн.Первинне розведення 2 % розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає можливість уникнути несумісності при подальшому розведенні 2 % розчином лідокаїну хлориду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Упаковка.

По 1,0 г (500 мг/500 мг) препарату у скляному флаконі, закупореному гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.

По 1 флакону у пачці з картону.


Категорія відпуску.За рецептом.


Виробник.

Свісс Перентералс Лтд.

Swiss Parenterals Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт ІІ, Плот № 402, 412-414 Керала Індастріал Естейт, GIDC, Неар Бавла, Ахмедабад, Гуджарат 382220, Індія

Unit II, Plot No. 402, 412-414 Kerala Industrial Estate, GIDC, Near Bavla, Ahmedabad, Gujarat, 382220, India

Заявник.

М.БІОТЕК ЛІМІТЕД

M.BIOTECH LIMITED

Місцезнаходження заявника.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom

 

На сайті наведено виключно офіційні оновлені інструкції без перекладів та скорочень.

Інформація про лікарські засоби представлена на сайті для ознайомлення, не є приводом для самолікування та не є рекламою лікарських засобів.

Важливо! До кожного лікарського засобу, який ви купуєте, обов’язково має додаватися інструкція про застосування лікарського засобу.

Тримайте всі інструкції до препаратів Домашньої аптечки під рукою – завантажуйте мобільний додаток Ліки Контроль БЕЗКОШТОВНО

 appStore2 images