ВІПАКС XR

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВІПАКС XR

( VIEPAX XR )

Склад:

діюча речовина: венлафаксину гідрохлорид;

1 таблетка містить венлафаксину гідрохлориду 84,85 мг або 169,70 мг, що еквівалентно венлафаксину основі 75 мг або 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, гіпромелоза 2208, етилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, оболонка (етилцелюлози водна дисперсія, дибутилсебацинат, гіпромелоза, макрогол 400, віск карнаубський (тільки для дозування 150 мг)).

Лікарська формаТаблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості: білі опуклі таблетки капсулоподібної форми, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Антидепресанти. Код АТС  N06A X16.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм антидепресивної діївенлафаксину у людей вважається пов’язаним із йогопотенціюванням нейротрансмітерної активності в центральній нервовій системі (ЦНС). Доклінічні дослідження показали, що венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є інгібіторами зворотного захоплення серотоніну танорадреналіну (ІЗЗСН). Венлафаксин також слабо інгібує захоплення дофаміну. Венлафаксин тайого активний метаболіт скорочують β-адренергічну реактивність після одноразового (прийому однієї дози) і тривалого застосування препарату. Венлафаксин та ОДВ дуже схожі своєю загальною дієюна нейротрансмітерне зворотне захоплення та зв’язування з рецепторами.

Венлафаксин невиявляє інгібуючої активності щодо моноаміноксидази (МАО).

Фармакокінетика

Венлафаксин екстенсивно метаболізується, в основному, доактивного метаболіту ОДВ. Середні значення ± стандартне відхилення (СВ) для періоду напіввиведення венлафаксину таОДВ ізплазми крові становлять 5±2години та11±2години відповідно. Рівноважні концентрації венлафаксину таОДВ досягаються протягом 3днів перорального багаторазового застосування препарату. Венлафаксин таОДВ показують лінійну кінетику в рамках діапазону дозвід 75 до450мг/добу.

Всмоктування

Абсолютна біодоступність становить 40-45 %, щопов’язано з пресистемним метаболізмом. Після прийому дозивенлафаксину пролонгованого вивільнення максимальні концентрації венлафаксину таОДВ у плазмі крові досягаються протягом 5,5і 9годин відповідно. Вживання

їжіна біодоступність венлафаксину таОДВ невпливає.

Розподіл

Венлафаксин таОДВ призастосуванні препарату в терапевтичних концентраціях мінімально зв’язуються з білками плазми крові людини (27 % і 30 % відповідно). Об’єм розподілу венлафаксину в рівноважному стані становить 4,4±1,6л/кг після внутрішньовенного введення препарату.

Метаболізм

Венлафаксин піддається екстенсивному печінковому метаболізму. Дослідженняin vitroтаin vivo показують, щовенлафаксин біотрансформується заучастю ферменту CYP2D6з утворенням свого основного активного метаболіту ОДВ. Дослідженняin vitroтаin vivoпоказують, щовенлафаксин метаболізується заучастю ферменту CYP3A4з утворенням свого другорядного, меншактивного метаболіту N-десметилвенлафаксину. Дослідженняin vitroтаin vivoпоказують, щовенлафаксин є слабким інгібітором ферменту CYP2D6. Венлафаксин неінгібував ізоферменти CYP1A2, CYP2C9та CYP3A4.

Виведення

Венлафаксин тайого метаболіти в основному виводяться нирками. Приблизно 87 % віддози венлафаксину виводиться ізсечею протягом 48годин у вигляді абовенлафаксину в незміненому вигляді(5 %), некон’югованого ОДВ(29 %), кон’югованого ОДВ(26 %) абоінших другорядних неактивних метаболітів (27 %). Середні значення ± СВ кліренсу венлафаксину таОДВ у рівноважному стані в плазмі крові становлять 1,3±0,6л/год/кг та0,4±0,2л/год/кг відповідно.

Особливі популяції

Вік та стать

Вікта стать пацієнта істотно невпливають нафармакокінетику венлафаксину таОДВ.

Швидкі/повільні метаболізатори ізоферменту CYP2D6

Концентрації венлафаксину в плазмі крові у повільних метаболізаторів CYP2D6вищі, ніжу швидких метаболізаторів. Оскільки загальна експозиція (AUC) венлафаксину таОДВ аналогічна у повільних ташвидких метаболізаторів, немає необхідності у різних режимах дозування венлафаксину дляцих двохгруп пацієнтів.

Порушення функції печінки

У пацієнтів із порушеннями функції печінки класу А закласифікацією Чайлда-П’ю (порушення функції печінки легкого ступеня) такласу В закласифікацією Чайлда-П’ю (порушення функції печінки помірного ступеня) період напіввиведення венлафаксину таОДВ бувподовжений порівняно з пацієнтами з нормальною функцією печінки. Кліренс венлафаксину таОДВ припероральному застосуванні препарату бувзнижений, при цьому відзначався великий ступінь варіабельності цих показників у пацієнтів. Дані щодо застосування препарату пацієнтам із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня обмежені.

Пацієнти із порушеннями функції нирок

У пацієнтів, якіперебувають надіалізі, період напіввиведення венлафаксину бувподовжений приблизно на180 %, а кліренс скоротився приблизно на57 % порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, тодіяк період напіввиведення ОДВбув подовжений приблизно на142 %, а кліренс скоротився приблизно на56 %. Пацієнтам із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня тапацієнтам, якимпотрібен гемодіаліз, необхідна корекція дозипрепарату.

Клінічні характеристики

Показання.

- Лікування великих депресивних епізодів.

- Профілактика рецидивів великих депресивних епізодів.

- Лікування генералізованих тривожних розладів.

- Лікування соціального тривожного розладу (соціальної фобії).

Протипоказання.

Гіперчутливість до венлафаксину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Супутнє лікування незворотними інгібіторами моноамінооксидази (інгібітори МАО) протипоказано через ризик розвитку серотонінового синдрому з такими симптомами, як збудження, тремор та гіпертермія. Прийом венлафаксину не можна розпочинати протягом принаймні 14 днів після припинення лікування незворотними інгібіторами МАО.

Лікування венлафаксином необхідно припинити щонайменше за 7 днів до початку терапії незворотними інгібіторами МАО.

Тяжкий ступінь артеріальної гіпертензії (АТ 180/115 та вище до початку терапії).

Закритокутова глаукома.

Порушення сечовипускання у зв’язку з недостатнім відтоком сечі (наприклад, захворювання передміхурової залози).

Тяжка печінкова або ниркова недостатність.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.

Інгібітори МАО

Незворотні неселективні інгібітори МАО

Венлафаксин неможна застосовувати у комбінації з незворотними неселективними інгібіторами МАО. Прийом венлафаксину неможна розпочинати протягом принаймні 14днів після припинення лікування незворотними неселективними інгібіторами МАО. Лікування венлафаксином необхідно припинити щонайменше за7днів допочатку терапії незворотними неселективними інгібіторами МАО (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Зворотний селективний інгібітор МАО-А (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому нерекомендується комбіноване застосування венлафаксину іззворотними селективними інгібіторами МАО, такими якмоклобемід. Після завершення лікування зворотним інгібітором МАОможе бутизастосований коротший період відміни препарату (менше ніж14днів) допочатку лікування венлафаксином. Рекомендується припинити застосування венлафаксину принаймні за7днів допочатку лікування зворотним інгібітором МАО (див. розділ «Особливості застосування»).

Зворотний неселективний інгібітор МАО(лінезолід)

Антибіотик лінезолід - цеслабкий зворотний неселективний інгібітор МАО, йогоне слідпризначати пацієнтам, якіотримують венлафаксин (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомляли пророзвиток тяжких небажаних реакцій у пацієнтів, якінедавно припинили застосування інгібіторів МАОта почали лікування венлафаксином, або якінещодавно припинили лікування венлафаксином допочатку застосування інгібіторів МАО. Ціреакції включали тремор, міоклонію, інтенсивне потовиділення, нудоту, блювання, гіперемію, запаморочення тагіпертермію з ознаками, щонагадують злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), судоми талетальний наслідок.

Серотоніновий синдром

Як і призастосуванні інших серотонінергічних засобів, прилікуванні венлафаксином можевиникнути серотоніновий синдром — потенційно небезпечний дляжиття стан, абореакції, подібні до ЗНС, особливо приодночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи триптани, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), ІЗЗНС, літій, сибутрамін, трамадол або звіробій звичайний (Hypericum perforatum), фентаніл та його аналоги, трамадол, декстрометорфан, тапентадол, петидин, метадон та пентазоцин) із препаратами, які порушують метаболізм серотоніну, такими якінгібітори МАО (наприклад, метиленовий синій), або з нейролептиками чиіншими антагоністами допаміну (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).

Якщо є клінічне показання длясупутнього застосування венлафаксину із СІЗЗС таІЗЗНС абоагоністом серотонінових рецепторів (триптаном), рекомендується уважне спостереження запацієнтом, особливо на початку лікування тапри підвищенні дозипрепарату. Одночасне застосування венлафаксину з попередниками серотоніну (такими якдобавки триптофану) нерекомендується (див. розділ «Особливості застосування»).

Активні речовини, щовпливають наЦНС

Ризик застосування венлафаксину в комбінації з іншими речовинами, активними щодо ЦНС,ще недосліджували систематично. Отже, рекомендується дотримуватися обережності приприйомі венлафаксину в комбінації з іншими активними речовинами, щовпливають наЦНС.

Етанол

Не було виявлено, що венлафаксин посилює порушення ментальних тарухових навичок, викликаних дієюетанолу. Однак, які призастосуванні всіхактивних речовин, щовпливають наЦНС, пацієнтам слідрекомендувати уникати вживання алкогольних напоїв.

Лікарські засоби, які подовжують інтервал QT

Ризик пролонгації QT та/або розвитку шлуночкової аритмії (наприклад, TdP) підвищується при одночасному застосуванні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT. Сумісного застосування таких лікарських засобів слід уникати (див. розділ «Особливості застосування»).

До відповідних класів належать:

· протиаритмічні засоби класу Іа та ІІІ (наприклад, хінідин, аміодарон, соталол, дофетилід);

· деякі нейролептики (наприклад, тіоридазин);

· деякі макроліди (наприклад, еритроміцин);

· деякі антигістамінні препарати;

· деякі антибіотики хінолоновогоряду (наприклад, моксифлоксацин).

Перелік лікарських засобів, наведений вище, не є вичерпним, слід уникати застосування інших відомих окремих лікарських засобів, які значно подовжують інтервал QT.

Вплив венлафаксину на інші лікарські засоби

Лікарські засоби, які метаболізуються цитохромом P450

Ізоферменти дослідженняin vivoвказують на те, що венлафаксин є відносно слабким інгібітором CYP2D6. Венлафаксин не інгібує CYP3A4 (альпразолам та карбамазепін), CYP1A2 (кофеїн) та CYP2C9 (толбутамід) або CYP2C19 (діазепам)in vivo

Вплив інших лікарських засобів навенлафаксин

Кетоконазол (інгібітор CYP3A4)

Фармакокінетичне дослідження застосування кетоконазолу у швидких метаболізаторів (ШМ) таповільних метаболізаторів (ПМ) CYP2D6призвело допідвищення показника AUC венлафаксину (70 % та21 % у ПМ та ШМ суб’єктів CYP2D6 відповідно) таОДВ (33 % та23 % у ПМ та ШМ суб’єктів CYP2D6 відповідно) після застосування кетоконазолу. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4(наприклад, атазанавіру, кларитроміцину, індинавіру, ітраконазолу, вориконазолу, позаконазолу, кетоконазолу, нелфінавіру, ритонавіру, саквінавіру, телітроміцину) тавенлафаксину можезбільшити рівні венлафаксину таОДВ. Таким чином, рекомендується дотримуватися обережності, якщотерапія пацієнта включає одночасне застосування інгібітора CYP3A4і венлафаксину.

Вплив венлафаксину на інші лікарські засоби

Літій

Приодночасному застосуванні венлафаксину талітію можерозвинутися серотоніновий синдром (див. пункт про серотоніновий синдром).

Діазепам

Венлафаксин невпливає нафармакокінетику тафармакодинаміку діазепаму тайого активного метаболіту— десметилдіазепаму. Діазепам, ймовірно, невпливає нафармакокінетику нівенлафаксину, ніОДВ. Невідомо, чиіснують фармакокінетичні та/або фармакодинамічні взаємодії з іншими бензодіазепінами.

Іміпрамін

Венлафаксин невпливав нафармакокінетику іміпраміну та2-ОН-іміпраміну. Спостерігалося дозозалежне збільшення показника AUC 2-ОН-дезипраміну у 2,5-4,5рази призастосуванні венлафаксину в дозах 75-150мг 1 раз на добу.

Іміпрамін невпливав нафармакокінетику венлафаксину таОДВ. Клінічна значущість цієївзаємодії невідома. Присупутньому застосуванні венлафаксину таіміпраміну сліддотримуватися обережності.

Галоперидол

Результати фармакокінетичного дослідження застосування венлафаксину з галоперидолом показали 42 % зменшення загального кліренсу припероральному прийомі, 70 % збільшення показника AUC, 88 % збільшення показника Cmax, алеперіод напіввиведення галоперидолу залишився беззмін. Цеварто враховувати у пацієнтів, якіотримують супутнє лікування препаратами галоперидол тавенлафаксин. Клінічна значущість цієївзаємодії невідома.

Рисперидон

Венлафаксин збільшував показник AUC рисперидону на50 %, алеістотно незмінював фармакокінетичний профіль загального активного компонента (рисперидон плюс9-гідроксирисперидон). Клінічна значущість цієївзаємодії невідома.

Метопролол

Одночасне застосування венлафаксину таметопрололу здоровим добровольцям у дослідженні фармакокінетичних взаємодій дляобох лікарських засобів призвело допідвищення концентрації метопрололу у плазмі крові приблизно на30-40 % беззміни концентрації у плазмі крові йогоактивного метаболіту— α-гідроксиметопрололу. Клінічна значущість цихданих у пацієнтів із підвищеною чутливістю невідома. Метопролол незмінював фармакокінетичний профіль венлафаксину абойого активного метаболіту— ОДВ. Сліддотримуватися обережності приодночасному застосуванні венлафаксину таметопрололу.

Індинавір

Даніфармакокінетичного дослідження іззастосуванням індинавіру показали зменшення показника AUC на 28 % та зменшення показника Cmaxіндинавіру на 36 %. Індинавір невпливав нафармакокінетику венлафаксину таОДВ. Клінічна значущість цієївзаємодії невідома.

Пероральні контрацептиви

У постмаркетинговому досвіді застосування препарату випадки ненавмисної вагітності були зареєстровані в осіб, які приймали оральні контрацептиви при лікуванні із застосуванням венлафаксину. Немає чітких доказів, що ці випадки вагітності були наслідком медикаментозної взаємодії з венлафаксином. Дослідження взаємодії з гормональними контрацептивами не проводилися.

Особливості застосування.

Суїцид/суїцидальні думки абоклінічне погіршення

Депресію пов’язують з підвищеним ризиком виникнення думок прозаподіяння собікаліцтв тапро суїцид (суїцидальні прояви). Ризикзберігається донастання істотної ремісії. Оскільки поліпшення протягом перших декількох тижнів лікування абодовше можене наступити, пацієнти повинні перебувати підпильним контролем донастання поліпшення. Заданими загального клінічного досвіду відомо, щоризик суїциду можезбільшитися наранніх стадіях видужання.

Інші психічні розлади, длялікування якихпоказаний венлафаксин, також можуть бутипов’язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних проявів. Крімтого, цістани

можуть супроводжувати великий депресивний розлад. Застережень, якихдотримуються прилікуванні пацієнтів із великим депресивним розладом, необхідно також дотримуватися прилікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Пацієнти із суїцидальними проявами в анамнезі абопацієнти, якідемонструють значною мірою суїцидальне мислення допочатку лікування, яквідомо, мають підвищений ризик виникнення суїцидальних думок абоспроб суїциду і підчас лікування повинні знаходитись підпильним спостереженням. Мета-аналіз плацебоконтрольованих клінічних досліджень застосування антидепресантів у дорослих пацієнтів із порушеннями психіки показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів порівняно з плацебо у пацієнтів віком до 25 років.

Уважне спостереження запацієнтами, особливо затими, якіналежать догрупи високого ризику, повинно проводитися разом з медикаментозним лікуванням, особливо наранній стадії лікування тапісля зміни дозипрепарату. Пацієнти таособи, якіздійснюють догляд заними, повинні бутипопереджені пронеобхідність виявляти розвиток будь-якого клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки абодумок танезвичних зміну поведінці, а також пронеобхідність звернення замедичною допомогою відразу ж у випадку появи цихсимптомів.

Серотоніновий синдром

Як і призастосуванні інших серотонінергічних засобів, прилікуванні венлафаксином можевиникнути серотоніновий синдром— потенційно небезпечний дляжиття стан, абореакції, подібні доЗНС, особливо приодночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи триптани, СІЗЗС, ІЗЗНС, літій, сибутрамін, звіробій звичайний (Hypericum perforatum), фентаніл та його аналоги, трамадол, декстрометорфан, тапентадол, петидин, метадон та пентазоцин) із препаратами, якіпорушують метаболізм серотоніну, такими якінгібітори МАО (наприклад, метиленовий синій) або з нейролептиками чиіншими антагоністами допаміну (див. розділи «Протипоказання» та «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).

Симптоми серотонінового синдрому можуть включати зміни у психічному стані пацієнта (наприклад, збудження, галюцинації, кома), нестабільність вегетативної нервової системи (наприклад, тахікардія, «лабільний» артеріальний тиск, гіпертермія), відхилення з бокунервово-м’язової системи (наприклад, гіперрефлексія, відсутність координації) та/або симптоми з бокутравного тракту (наприклад, нудота, блювання, діарея). Серотоніновий синдром у найбільш тяжкій формі може нагадувати ЗНС, що включає в себе гіпертермію, ригідність м’язів, нестабільність з боку вегетативної нервової системи з можливими швидкими коливаннями життєвих показників організму і змінами психічного статусу.

Якщо супутнє лікування венлафаксином таіншими препаратами, якіможуть вплинути насеротонінергічні та/або дофамінергічні нейромедіаторні системи, клінічно виправдано, то рекомендується уважне спостереження запацієнтами, особливо на початку лікування тапід час збільшення дози.

Одночасне застосування венлафаксину з попередниками серотоніну (такими якдобавки триптофану) нерекомендується.

Вузькокутова глаукома

На тліприйому венлафаксину можевиникнути мідріаз. Рекомендується проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів із підвищеним внутрішньоочним тиском абоз підвищеним ризиком розвитку гострої вузькокутової глаукоми (закритокутової глаукоми).

Артеріальний тиск

При застосуванні венлафаксину часто повідомляли продозозалежне підвищення артеріального тиску. Після реєстрації лікарського засобу в декількох випадках повідомляли пропояву підвищеного артеріального тиску тяжкого ступеня, щопотребувало негайного лікування. Всіпацієнти повинні перебувати підпильним наглядом медперсоналу щодорозвитку високого артеріального тиску, а допочатку лікування необхідно контролювати перебіг вжеіснуючої артеріальної гіпертензії. Артеріальний тискслід періодично перевіряти після початку лікування тапісля підвищення дозипрепарату. Сліддотримуватися обережності прилікуванні пацієнтів, чиїфонові захворювання можуть бутиспровоковані підвищенням артеріального тиску, наприклад у пацієнтів із порушеною серцевою функцією.

Частота серцевих скорочень

Підвищення частоти серцевих скорочень можевиникнути особливо призастосуванні більш високих дозпрепарату. Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів, чиї фонові стани можуть бути спровоковані підвищенням частоти серцевих скорочень.

Хвороба серця та ризик розвитку аритмії

Застосування венлафаксину пацієнтам із недавно перенесеним інфарктом міокарда абоз нестабільною хворобою серця в анамнезі невивчали. Таким чином, цей препарат необхідно з обережністю застосовувати у цих пацієнтів.

Після реєстрації венлафаксину повідомляли провипадки подовження комплексу QT, Torsade de Pointes (TdP), шлуночкової тахікардії та виникнення серцевої аритмії з летальним наслідком призастосуванні венлафаксину, особливо прийого передозуванні, або у пацієнтів з іншими факторами ризику подовження комплексу QT/TdP. Необхідно враховувати відношення ризику такористі допризначення венлафаксину пацієнтам із високим ризиком розвитку серйозної серцевої аритмії або подовження комплексу QT.

Судоми

При лікуванні венлафаксином можуть виникати судоми. Які призастосуванні всіхантидепресантів, лікування венлафаксином необхідно обережно починати у пацієнтів ізнаявністю судом в анамнезі; ціпацієнти повинні перебувати підпильним наглядом. Лікування будь-якого пацієнта, у якого виникають напади, необхідно припинити.

Гіпонатріємія

При застосуванні венлафаксину можерозвинутися гіпонатріємія та/або синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону (СНСАГ). Найчастіше повідомляли провиникнення цихявищ у зневоднених пацієнтів абоу пацієнтів зізменшеним обсягом міжклітинної рідини. Пацієнти літнього віку, пацієнти, якіприймають сечогінні засоби, тапацієнти, у якихв інших випадках відбувається гіповолемія, мають більший ризик розвитку цихявищ.

Аномальна кровотеча

Лікарські засоби, щоінгібують зворотне захоплення серотоніну, можуть призвести дозниження функції тромбоцитів. Випадки кровотечі, пов’язані із застосуванням СІЗЗС та ІЗЗНС, варіювалися від екхімозів, гематом, епістаксису та петехії до шлунково-кишкових та небезпечних для життя крововиливів. У пацієнтів, якіприймають венлафаксин, можепідвищуватися ризик крововиливів. Які призастосуванні інших ІЗЗС, венлафаксин необхідно обережно застосовувати пацієнтам, схильним докровотечі, включаючи пацієнтів, якіотримують антикоагулянти таінгібітори тромбоцитів.

Рівень холестерину в сироватці крові

Клінічно значуще підвищення рівня холестерину в сироватці крові булозареєстровано у 5,3 % пацієнтів, якіотримували лікування венлафаксином, та у 0,0 % пацієнтів, якіотримували плацебо, протягом неменше 3місяців підчас участі в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях. Підчас тривалого лікування слідрозглянути необхідність визначення рівня холестерину в сироватці крові.

Супутнє застосування іззасобами длясхуднення

Безпека таефективність терапії венлафаксином у комбінації іззасобами длясхуднення, включаючи фентермін, встановлені небули. Супутнє застосування венлафаксину тазасобів длясхуднення нерекомендується. Венлафаксин не призначають для схуднення окремо або у комбінації з іншими препаратами.

Манія/гіпоманія

Манія/гіпоманія можевиникнути у невеликого відсотка пацієнтів із розладами настрою, якіотримували антидепресанти, в томучислі венлафаксин. Які призастосуванні інших антидепресантів, венлафаксин слідобережно призначати пацієнтам з біполярним розладом в анамнезі абоу сімейному анамнезі.

Агресія

Агресія можевиникнути у невеликої кількості пацієнтів, якіотримували антидепресанти, в томучислі венлафаксин. Повідомляли пропояву цього явища після початку лікування, зміни дозипрепарату тапісля припинення лікування.

Які призастосуванні інших антидепресантів, венлафаксин слідобережно призначати пацієнтам з агресієюв анамнезі.

Припинення лікування

Після припинення лікування, особливо раптового, часто виникають симптоми відміни (див. розділ «Побiчнi реакцiї»). У клінічних дослідженнях небажані явища при припиненні лікування (поступове зниження дози та після поступового зниження дози) спостерігалися приблизно у 31 % пацієнтів, які одержували лікування із застосуванням венлафаксину, та у 17 % пацієнтів, які одержували плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни можезалежати віддекількох факторів, включаючи тривалість лікування тадозу препарату, а також швидкість зниження дози. Найчастіше повідомляли протакі реакції: запаморочення, порушення чутливості (утому числі парестезія), розлади сну(в томучислі безсоння таглибокий сон), збудження аботривога, нудота та/або блювання, тремор таголовний біль. Зазвичай цісимптоми мають легкий тасередній ступені тяжкості, однак у деяких пацієнтів вониможуть бутитяжкими заінтенсивністю. Зазвичай ціявища виникають протягом перших декількох днівпісля припинення лікування, аленадходили поодинокі повідомлення провиникнення таких симптомів у пацієнтів, якічерез неуважність пропускали прийом дозипрепарату.

В цілому, цісимптоми минають самостійно протягом 2тижнів, хочау деяких пацієнтів вониможуть тривати довше (2-3місяці абодовше). Отже, підчас припинення лікування необхідно поступово знижувати дозувенлафаксину протягом декількох тижнів абомісяців, залежно відпотреб пацієнта (див. розділ «Спосiб застосування та дози»).

Акатизія/психомоторне збудження

Застосування венлафаксину булопов’язане із розвитком акатизії, щохарактеризується суб’єктивно неприємним аботривожним збудженням танеобхідністю часто рухатися і супроводжувалася нездатністю сидіти абостояти намісці. Цеявище більш імовірно відбувається протягом перших декількох тижнів лікування. У пацієнтів, у якихрозвиваються цісимптоми, збільшення дозипрепарату можезавдати шкоди здоров’ю.

Сухість у роті

Повідомляли провипадки виникнення сухості у ротіу 10 % пацієнтів, якіотримували венлафаксин. Такеявище можезбільшити ризик розвитку карієсу, томуслід звернути увагу пацієнтів наважливість дотримання гігієни порожнини рота.

Цукровий діабет

У пацієнтів із цукровим діабетом лікування СІЗЗС абовенлафаксином можевпливати наглікемічний контроль. Дозиінсуліну та/або протидіабетичних лікарських засобів дляперорального застосування, можливо, доведеться коригувати.

Взаємодії лікарського засобу та лабораторних досліджень

Повідомляли про хибнопозитивні результати скринінгових імунологічних досліджень сечі на наявність фенциклідину (ФЦП) та амфетаміну у пацієнтів, які приймали венлафаксин. Це відбувається у зв’язку з недостатньою специфічністю скринінгових досліджень. Хибнопозитивні результати досліджень можна очікувати протягом кількох днів після прининення терапії із застосуванням венлафаксину. За допомогою підтверджувальних досліджень, таких як газова хроматографія/мас-спектрометрія, можна розрізнити венлафаксин від ФЦП та амфетаміну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Відповідних даних щодозастосування венлафаксину у вагітних жінок немає.

Застосування препарату у період вагітності протипоказано.

Як і призастосуванні інших СІЗЗС/ІЗЗНС, у новонароджених дітей можуть виникнути симптоми відміни препарату, якщовенлафаксин застосовували перед або незадовго донародження дитини. У деяких новонароджених дітей, якізазнавали впливу венлафаксину в кінці третього триместру, розвинулися ускладнення, щопотребували парентерального харчування, допоміжної штучної вентиляції легенів аботривалої госпіталізації. Такі ускладнення можуть виникнути відразу ж після народження дитини.

У новонароджених дітей можуть спостерігатися такі симптоми, якщомати дитини застосовувала СІЗЗС/ІЗЗНС напізніх термінах вагітності: дратівливість, тремор, артеріальна гіпотензія, наполегливий плачта труднощі підчас смоктання аботруднощі іззасинанням. Цісимптоми можуть виникнути натлі серотонінергічних ефектів абосимптомів впливу препарату. В більшості випадків ціускладнення спостерігаються відразу абопротягом 24годин після пологів.

Епідеміологічні даніпоказали, щозастосування СІЗЗС підчас вагітності, особливо напізніх термінах вагітності, можезбільшити ризик розвитку персистуючої легеневої гіпертензії у новонароджених (ПЛГН). Хоча дослідження з вивчення зв’язку ПЛГН із застосуванням ІЗЗНС не проводилися, цей потенційний ризик при застосуванні венлафаксину виключати не можна, з урахуванням відповідного механізму дії (ІЗЗС).

Період годування груддю

Венлафаксин тайого активний метаболіт ОДВ виділяються у грудне молоко. У постмаркетинговий період застосування препарату у немовлят, якіперебували нагрудному годуванні, спостерігалися плач, дратівливість тапорушення сну. Симптоми, щоузгоджувалися з припиненням застосування венлафаксину, також булизареєстровані після припинення годування груддю. Ризик длядитини, якаперебуває нагрудному годуванні, виключити неможна. Отже, рішення щодо припинення/продовження годування груддю дитини абопродовження/припинення лікування препаратом Віпакс XR слідприймати, оцінивши користь відгрудного годування длядитини такористь відлікування препаратом Віпакс XR дляжінки.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Будь-який психоактивний лікарський засіб може погіршити судження, мислення та рухові навички. Таким чином, пацієнтів, якіотримують венлафаксин, необхідно попередити про вплив препарату накерування автотранспортом та роботу з механізмами.

Спосiб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Венлафаксин пролонгованого вивільнення рекомендується приймати з їжеюприблизно в тойсамий часкожного дня. Таблетки необхідно ковтати цілими, запиваючи водою. Їхне можна ділити, роздавлювати, розжовувати аборозчиняти.

Пацієнти, якіотримували лікування венлафаксином у таблетках негайного вивільнення, можуть перейти наприйом венлафаксину в таблетках пролонгованого вивільнення в максимально еквівалентній добовій дозі. Наприклад, прийом таблеток венлафаксину негайного вивільнення в дозі37,5мг 2рази надобу можна замінити наприйом таблеток венлафаксину пролонгованого

вивільнення в дозі75мг 1раз надобу. Можезнадобитися індивідуальне коригування дозипрепарату.

Депресія: звичайна рекомендована доза для лікування депресії становить 75 мг 1 раз на добу. У разі необхідності після завершення 2-х тижнів дозу можна збільшити до 150 мг 1 раз на добу з метою досягнення подальшого клінічного покращення. При необхідності дозу можна підвищити до 225 мг/добу при легких формах депресії і до 375 мг/добу при тяжких формах. Будь-яке підвищення дози необхідно здійснювати на 37,5-75 мг кожні 2 тижні або більш тривалий період часу, але не раніше ніж через 4 дні.

При призначенні дози 75 мг антидепресивна дія спостерігалася після завершення 2 тижнів лікування.

Через ризик розвитку дозозалежних небажаних ефектів дозу необхідно підвищувати тільки після проведення клінічної оцінки. Необхідно підтримувати найнижчу ефективну дозу.

Пацієнти повинні отримувати лікування протягом достатнього періоду часу, зазвичай, протягом декількох місяців або довше. Лікування необхідно регулярно переглядати в кожному конкретному випадку. Більш тривале лікування також може бути доцільним для профілактики рецидивів великих депресивних епізодів (ВДЕ). У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидивів ВДЕ така сама, як і доза, яку застосовують під час лікування поточного епізоду.

Антидепресанти слід продовжувати застосовувати протягом не менше 6 місяців після настання ремісії.

Генералізовані тривожні розлади та соціальна фобія: рекомендована доза венлафаксину пролонгованого вивільнення становить 75 мг 1 раз на добу. Доказів додаткових переваг при застосуванні вищих доз немає. Однак для окремих пацієнтів, якіне відповідають назастосування початкової дози75мг/добу, можна розглядати збільшення дозидо максимальної -225мг/добу. Дозуможна збільшувати з інтервалами у 2тижніабо більше, але не раніше ніж через 4 дні.

При призначенні дози 75 мг початок анксіолітичної дії спостерігався після закінчення 1 тижня лікування.

Через ризик розвитку дозозалежних небажаних ефектів дозу необхідно підвищувати тільки після проведення клінічної оцінки. Необхідно підтримувати найнижчу ефективну дозу.

Пацієнти повинні отримувати лікування протягом достатнього часу, зазвичай протягом декількох місяців або довше. Лікування необхідно регулярно переглядати в кожному конкретному випадку.

Застосування пацієнтам літнього віку: немає необхідності в спеціальному коригуванні дози венлафаксину на підставі тільки віку пацієнта. Проте слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів літнього віку (наприклад, через можливе порушення функції нирок, можливість зміни чутливості до нейромедіаторів та схильність до розвитку цих явищ з віком). Необхідно завжди застосовувати найнижчу ефективну дозу препарату, а в разі необхідності збільшення дози препарату пацієнти повинні проходити ретельний контроль.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки: для пацієнтів із порушеннями функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості в цілому необхідно розглядати можливість 50 % зниження дози препарату. Проте через варіабельність показників кліренсу у пацієнтів бажано індивідуально підходити до підбору дози препарату.

Існують обмежені дані щодо пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня. Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні препарату цій категорії пацієнтів та слід розглянути можливість зниження дози препарату більше ніж на 50 %. При лікуванні пацієнтів із порушеннями функції печінки тяжкого ступеня необхідно оцінити потенційну користь і ризик застосування препарату.

Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок: хоча немає необхідності змінювати дозування для пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) 30-70 мл/хв, при призначенні препарату рекомендується дотримуватися обережності. Для пацієнтів, які потребують проведення гемодіалізу, та для пацієнтів із порушеннями функції нирок тяжкого ступеня (ШКФ <30 мл/хв) дозу необхідно зменшити на 50 %. Через варіабельність показників кліренсу у цих пацієнтів бажано індивідуально підходити до підбору дози препарату.

Відміна венлафаксину: варто уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування венлафаксином дозу необхідно поступово знижувати протягом принаймні 1-2 тижнів, щоб знизити ризик розвитку реакцій відміни. Якщо венлафаксин застосовували більше 6 тижнів, рекомендується зниження дози протягом щонайменше 2 тижнів.

Час, необхідний для поступового зниження дози, залежить від дози, тривалості лікування, а також від індивідуальної чутливості пацієнта.

У випадку розвитку нестерпних симптомів, що з’являються після зниження дози препарату або в результаті припинення лікування, можна поновити застосування раніше призначеної дози. Згодом лікар може продовжити зменшувати дозу, але більш поступово.

Діти.

Віпакс XR неслід застосовувати длялікування дітей та підлітків віком до 18 років.

Передозування.

Після реєстрації венлафаксину повідомляли про передозування, головним чином у поєднанні з алкоголем та/або з іншими лікарськими препаратами. Найчастіше повідомляли протакіявища передозування, як тахікардія, зміна рівня свідомості (відсонливості докоми), мідріаз, судоми таблювання. Іншіявища, проякі повідомляли, включають зміни показників наелектрокардіограмі (наприклад, подовження інтервалу QT, блокада ніжок пучка Гіса, подовження QRS наЕКГ), шлуночкову тахікардію, брадикардію, артеріальну гіпотензію, вертиго, а також летальний наслідок.

У опублікованих ретроспективних дослідженнях повідомляли, що передозування венлафаксину може бути пов’язано з підвищеним ризиком летальних наслідків порівняно з тим, що спостерігається при застосуванні з антидепресантними препаратами СІЗЗС, але цей ризик нижчий порівняно з трициклічними антидепресантами.

Дані епідеміологічних досліджень показали, що у пацієнтів, які одержували лікування із застосуванням венлафаксину, профіль факторів ризику суїциду більш обтяжений порівняно з пацієнтами, які одержували СІЗЗС. Ступінь зв’язку виявленого підвищеного ризику летальних наслідків та токсичності венлафаксину при передозуванні на відміну від деяких характеристик пацієнтів, які одержували венлафаксин, лишається нез’ясованим. Призначення венлафаксину слід проводити у найменшій кількості лікарського препарату відповідно до належного контролю пацієнта з метою зменшення ризику передозування.

Рекомендоване лікування

Рекомендується проводити загальні підтримувальні тасимптоматичні заходи; необхідно контролювати серцевий ритмта основні показники життєво важливих функцій. Принаявності ризику аспірації викликати блювання нерекомендується. Можебути призначено промивання шлунка безпосередньо після прийому препарату абоу пацієнтів з проявом симптомів. Прийом активованого вугілля також може обмежити абсорбцію активної речовини. Малоймовірно, щофорсований діурез, діаліз, гемоперфузія таобмінне переливання крові принесуть користь пацієнту. Спеціальні антидоти венлафаксину невідомі.

Побiчнi реакцiї.

Короткий опис профілю безпеки

Найчастіше (>1/10) небажаними реакціями, проякі повідомляли, були: нудота, сухість у роті,

головний більта інтенсивне потовиділення (включаючи нічну пітливість).

Перелік небажаних явищ

Небажані явища наведені нижче відповідно до класу систем органів, частоти виникнення та порядку зниження тяжкості в межах кожної частотної категорії.

Частота виникнення визначається наступним чином: дужечасто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна визначити за наявними даними).

*Небажані явища, які були ідентифіковані протягом постмаркетингового застосування препарату.

a Провипадки виникнення суїцидального мислення тасуїцидальної поведінки повідомляли підчас лікування венлафаксином абоневдовзі після припинення лікування (див. розділ «Особливості застосування»).

b Див. розділ «Особливості застосування».

c В об’єднаних результатах клінічних досліджень частота виникнення головного болю підчас лікування венлафаксином та плацебо була схожою.

Припинення лікування

Припинення лікування венлафаксином (особливо раптове) часто призводить довиникнення симптомів відміни. Найчастіше повідомляли протакі реакції: запаморочення, порушення чутливості (утому числі парестезія), розлади сну(у томучислі безсоння таглибокий сон), збудження аботривога, нудота та/або блювання, тремор,вертиго, головний більта грипоподібний синдром. Зазвичай ціявища булилегкого абопомірного ступеня інтенсивності таминали самостійно, однак у деяких пацієнтів вонимогли бутитяжкими та/або тривалими. Отже, якщонемає необхідності в подальшому лікуванні венлафаксином, рекомендується проводити поступове припинення лікування, знижуючи дозупрепарату поступово (див. розділи «Спосiб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Діти

Загалом профіль небажаних реакцій венлафаксину (у плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях) у дітей та підлітків (віком від 6 до 17 років) був аналогічний тому, що спостерігався у дорослих. Як і у дорослих, спостерігалося зниження апетиту, схуднення, підвищення артеріального тиску та підвищення рівня холестерину в сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).

У клінічних дослідженнях за участі дітей спостерігалася така небажана реакція як суїцидальне мислення. Також частіше повідомляли про ворожість та, особливо при великих депресивних розладах, про заподіяння собі шкоди.

У пацієнтів дитячого віку зокрема спостерігалися такі небажані реакції: біль у животі, збудження, диспепсія, екхімоз, епістаксис та міалгія.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 14 таблеток у блістері з календарною шкалою; по 2 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Дексель Лтд./

Dexcel Ltd.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження його діяльності.

вул. Дексель, 1, Ор Аківа, 3060000, Ізраїль/

1 Dexcel St., Or Akiva, 3060000, Israel.

У разі виникнення побічних ефектів та запитань щодо безпеки застосування лікарського засобу просимо звертатися до відділу фармаконагляду ТОВ «АСІНО УКРАЇНА» за адресою:

бульвар Вацлава Гавела, будинок 8, м. Київ, 03124,

тел/факс:+38 044 281 2333.