ІМІБАЦИД

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІМІБАЦИД

( IMIB А CID )

Склад:

діючі речовини:іміпенем і циластатин;

1 флакон містить 500 мг іміпенему і 500 мг циластатину (у вигляді циластатину натрію);

допоміжн а речовина:натрію гідрокарбонат.

Лікарська формаПорошок для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок від білого або майже білого до світло-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Іміпенем та інгібітор ферменту. Код АТС  J01D H51.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Імібацид складається з двох компонентів: іміпенему, першого представника нового класу b-лактамних антибіотиків - тієнаміцинів, і циластатину, особливого інгібітора ферменту, що блокує метаболізм іміпенему в нирках та істотно підвищує концентрацію незміненого іміпенему в сечовивідних шляхах. Циластатин позбавлений власної антибактеріальної активності і не впливає на антибактеріальну активність іміпенему.

Вагове співвідношення іміпенему й циластатину в препараті Імібацид становить 1:1.

Клас тієнаміцинових антибіотиків, до якого належить іміпенем, характеризується широким спектром потужної бактерицидної дії.

Іміпенем є потужним інгібітором синтезу клітинної стінки бактерії і чинить бактерицидну дію щодо широкого спектра чутливих до нього патогенних мікроорганізмів. Іміпенем виявив свою ефективність при лікуванні багатьох інфекцій, спричинених аеробними та анаеробними грампозитивними та грамнегативними бактеріями, стійкими до цефалоспоринів, у тому числі й до цефазоліну, цефоперазону, цефалотину, цефокситину, цефотаксиму, моксалактаму, цефамандолу, цефтазидиму і цефтріаксону. Значна кількість інфекцій, зумовлених стійкими до аміноглікозидів (гентаміцину, амікацину, тобраміцину) та/або пеніцилінів (ампіциліну, карбеніциліну, пеніциліну-G, тикарциліну, піперациліну, азлоциліну, мезлоциліну) збудниками, також піддається лікуванню іміпенемом. Іміпенем не показаний для лікування менінгіту.

Іміпенем разом із новітніми цефалоспоринами та пеніцилінами має широкий спектр дії щодо грамнегативних видів, але його визначною рисою є висока активність щодо грампозитивних видів, яка раніше спостерігалася лише у b-лактамних антибіотиків вузького спектра. Спектр активності іміпенему охоплюєPseudomonas aeruginosa,Staphylococcus aureus,Enterococcus faecalisтаBacteroides fragilis, різноманітну за складом і проблемну в клінічному плані групу збудників, зазвичай стійких до інших антибіотиків.

Іміпенем ефективний проти великої кількості мікроорганізмів, таких якPseudomonas aeruginosa, видиSerratiaтаEnterobacter,які є від природи стійкими до більшості

b-лактамних антибіотиків.

До мікроорганізмів, щодо яких Імібацид зазвичай ефективнийin vitro, належать:

Грамнегативні аеробні бактерії

ВидиAchromobacter

ВидиAcinetobacter(раніше -Mima - Herellea)

Aeromonas hydrophila

ВидиAlcaligenes

Bordetella bronchicanis

Bordetella bronchiseptica

Bordetella pertussis

Brucella melitensis

Burkholderia pseudomallei(раніше-Pseudomonas pseudomallei)

Burkholderia stutzeri(раніше - Pseudomonas stutzeri)

ВидиCampylobacter

Види Capnocytophaga

ВидиCitrobacter

Citrobacter koseri(раніше - Citrobacter diversus)

Citrobacter freundii

Eikenella corrodens

ВидиEnterobacter

Enterobacter aerogenes

Enterobacter agglomerans

Enterobacter cloacae

Escherichia coli

Gardnerella vaginalis

Haemophilus ducreyi

Haemophilus influenzae(включаючи b-лактамазопродукуючі штами)

Haemophilus para influenzae

Hafnia alvei

ВидиKlebsiella

Klebsiella oxytoca

Klebsiella ozaenae

Klebsiella pneumoniae

ВидиMoraxella

Morganella morganii(раніше -Proteus morganii)

Neisseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Neisseria meningitidis

ВидиPasteurella

Pasteurella multocida

Plesiomonas shigelloides

ВидиProteus

Proteus mirabilis

Proteus vulgaris

ВидиProvidencia

Providencia alcalifaciens

Providencia rettgeri (раніше -Proteus rettgeri)

Providencia stuartii

ВидиPseudomonas*

Pseudomonas fluorescens

Pseudomonas putida

Pseudomonas aeruginosa

ВидиSalmonella

Salmonella typhi

ВидиSerratia

Serratia proteamaculans(раніше -Serratia liquefaciens)

Serratia marcescens

ВидиShigella

Види Yersinia(раніше -Pasteurella)

Yersinia enterocolitica

Yersinia pseudotuberculosis

*Stenotrophomonas maltophilia(раніше -Xanthomas maltophilia ,раніше -Pseudomonas maltophilia) та штамиBurkholderia cepacia(раніше -Pseudomonas cepacia)в цілому нечутливі щодо препарату Імібацид.

Грампозитивні аеробні бактерії

ВидиBacillus

Enterococcus faecalis

Erysipelothrix rhusiopathiae

Listeria monocytogenes

ВидиNocardia

ВидиPediococcus

Staphylococcus aureus(включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Staphylococcus epidermidis(включаючи пеніциліназопродукуючі штами)

Staphylococcus saprophyticus

Streptococcus agalactiae

Streptococcusгрупи С

Streptococcusгрупи G

Streptococcus pneumoniae

Streptococcus pyogenes

Viridans Streptococci (включаючи α- та γ-гемолітичні штами)

Enterococcus faeciumта деякі стійкі до метициліну стафілококи нечутливі до препарату Імібацид.

Грамнегативні анаеробні бактерії

ВидиBacteroides

Bacteroides distasonis

Bacteroides fragilis

Bacteroides ovalus

Bacteroides thelaiotaomicron

Bacteroides uniformis

Bacteroides vulgatus

Bilophila wadsworthia

ВидиFusobacterium

Fusobacterium necrophorum

Fusobacterium nucleatum

Porphyromonas asaccharolytica(раніше -Bacteroides asaccharolyticus)

Prevotella bivia(раніше -Bacteroides bivius)

Prevotella disiens(раніше -Bacteroides disiens)

Prevotella intermedia(раніше -Bacteroides intermedius)

Prevotella melaninogenica(раніше -Bacteroides melaninogenicus)

Veilonella spp.

Грампозитивні анаеробні бактерії

ВидиActinomyces

ВидиBifidobacterium

ВидиClostridium

Clostridium perfringens

ВидиEubacterium

ВидиLactoballus

ВидиMobiluncus

Microaerophilic streptococcus

ВидиPeptococcus

ВидиPeptostreptococcus

Види Propionibacterium(включаючиP. acnes)

Інші

Mycobacterium fortuitum

Mycobacterium smegmatis

Випробуванняin vitro свідчать, що іміпенем діє синергічно з аміноглікозидами щодо деяких ізолятівPseudomonas aeruginosa .

Фармакокінетика

У здорових добровольців внутрішньовенна інфузія іміпенему/циластатину у дозі 500мг/500мг впродовж 20 хвилин призводила до пікових рівнів у плазмі іміпенему від 21 до 58 мкг/мл. Період напіввиведення іміпенему із плазми крові становив 1 годину. Приблизно 70% застосованого антибіотика виявляли в інтактному вигляді в сечі протягом 10 годин, подальшого виведення препарату із сечею не спостерігалося. При застосуванні іміпенему/циластатину за схемою кожні 6годин не спостерігалося накопичення іміпенему в плазмі або сечі у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Сумісне застосування іміпенему/циластатину і пробенециду призводило до мінімального підвищення рівнів у плазмі і напіввиведення іміпенему з плазми крові. При застосуванні окремо іміпенем метаболізується в нирках дегідропептидазою-І. Індивідуальне відновлення в сечі було в діапазоні від 5 до 40%, в середньому у кількох дослідженнях - 15-20%. Зв’язування іміпенему з протеїнами сироватки крові людини становить приблизно 20%.

Циластатин - специфічний інгібітор ензиму дегідропептидази-І, він ефективно пригнічує метаболізм іміпенему, тому одночасне застосування іміпенему і циластатину дає змогу досягнути терапевтичних антибактеріальних рівнів іміпенему в сечі і плазмі. Пікові рівні в плазмі циластатину після 20-хвилинної внутрішньовенної інфузії іміпенему/циластатину у дозі 500мг/500 мг знаходилися в діапазоні від 21 до 55 мкг/мл. Період напіввиведення циластатину із плазми крові становить приблизно 1 годину. Приблизно 70-80% дози циластатину протягом 10годин після застосування іміпенему/циластатину виводиться у незміненому вигляді із сечею. Після цього циластатин не виявлявся в сечі. Приблизно 10% циластатину виявляли у вигляді метаболіту N-ацетилу, який чинить пригнічувальну дію щодо дегідропептидази, порівняну з такою материнського препарату. Сумісне застосування іміпенему/циластатину і пробенециду призводило до збільшення удвічі рівня в плазмі і періоду напіввиведення циластатину, але не впливало на виведення з сечею циластатину.

Зв’язування циластатину з білками сироватки крові людини становить приблизно 40%.

Ниркова недостатність

Після одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 250 мг/250 мг площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для іміпенему збільшилася відповідно в 1,1; 1,9 та 2,7раза у пацієнтів з незначною (кліренс креатиніну (CrCL) 50-80мл/хв/1,73м2), помірною (CrCL30-<50мл/хв/1,73м2) та тяжкою (CrCL<30 мл/хв/1,73м2) нирковою недостатністю порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок (CrCL>80мл/хв/1,73м2), а AUC для циластатину збільшилася відповідно в 1,6; 2 та 6,2 раза у пацієнтів з незначною, помірною та тяжкою нирковою недостатністю, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Після одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 250мг/250мг, застосованої через 24години після гемодіалізу, AUC для іміпенему та циластатину була більшою відповідно у 3,7 та 16,4 раза порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок. Виведення із сечею, нирковий кліренс та плазмовий кліренс іміпенему та циластатину після внутрішньовенного введення іміпенему/циластатину зменшується разом зі зниженням ниркової функції. Для пацієнтів із порушеннями функції нирок необхідне коригування дози.

Печінкова недостатність

Фармакокінетика іміпенему у пацієнтів з печінковою недостатністю не вивчалася. З огляду на обмежений обсяг печінкового метаболізму іміпенему очікується, що порушення функції печінки не вплинуть на його фармакокінетику. Тому не рекомендується коригування дози для пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Діти

Середній кліренс та об’єм розподілу для іміпенему були приблизно на 45% вищими у дітей (віком від 3 місяців до 14 років) порівняно з дорослими. AUC для іміпенему після застосування дози іміпенему/циластатину 15/15 мг/кг маси тіла у дітей була приблизно на 30% вищою, ніж у дорослих, які одержували дозу 500мг/500мг. При більш високій дозі експозиція після застосування 25/25мг/кг іміпенему/циластатину дітям була на 9% вищою порівняно з AUC у дорослих, які одержували дозу 1000 мг/1000 мг.

Пацієнти літнього віку

У здорових добровольців літнього віку (віком від 65 до 75 років з нормальною функцією нирок для їхнього віку) фармакокінетика одноразової внутрішньовенної дози іміпенему/циластатину 500 мг/500 мг, що вводилася впродовж 20 хвилин, відповідала очікуваним результатам у пацієнтів з незначними порушеннями функції нирок, для яких корекція дози не вважається необхідною. Середні величини напіввиведення іміпенему та циластатину з плазми крові становили відповідно 91±7хвилин та 69±15хвилин. Багаторазове дозування не впливає на фармакокінетику іміпенему або циластатину, і ніякої кумуляції іміпенему/циластатину не спостерігалося.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування інфекцій у дорослих та дітей віком від 1 року, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

· внутрішньочеревні інфекції;

· інфекції нижніх дихальних шляхів (тяжка пневмонія, включаючи лікарняну та вентилятор-асоційовану пневмонію);

· інтранатальні та післяпологові інфекції;

· ускладнені інфекції сечостатевої системи;

· ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин;

· інфекції кісток і суглобів;

· септицемія;

· ендокардит.

Препарат Імібацид можна застосовувати при лікуванні пацієнтів з нейтропенією, що супроводжується гарячкою, ймовірною причиною виникнення якої є бактеріальна інфекція.

Лікування пацієнтів з бактеріємією, що асоційована або ймовірно асоційована з будь-якою з вищевказаних інфекцій.

Протипоказання.

· Підвищена чутливість до іміпенему, циластатину або до будь-якого іншого компонента препарату;

· підвищена чутливість до інших карбапенемів;

· гострі прояви підвищеної чутливості (наприклад, анафілактичні реакції, реакції шкіри тяжкого ступеня) до інших b-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніцилінів або цефалоспоринів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ганцикловір. У пацієнтів, які застосовували ганцикловір разом з іміпенемом/циластатином для внутрішньовенного застосування, відмічалися генералізовані судоми. Ці препарати можна застосовувати сумісно тільки у разі, коли очікувана користь від застосування переважає можливі ризики.

Вальпроєва кислота/натрію вальпроат.Були повідомлення про зниження рівня вальпроєвої кислоти у плазмі крові при сумісному застосуванні з карбапенемами, що може призвести до неадекватного протисудомного контролю і до раптових судом. Тому не рекомендується одночасне застосування іміпенему та вальпроєвої кислоти/натрію вальпроату. Слід розглядати альтернативну антибактеріальну або антиконвульсивну терапію.

Пероральні антикоагулянти. Одночасне застосування антибіотиків з варфарином може збільшити його антикоагуляційні ефекти. Ризик може змінюватися залежно від типу інфекції, віку та загального стану пацієнта, тому вплив антибіотика на збільшення INR (міжнародне нормалізоване відношення) важко оцінити. Рекомендується проводити частий моніторинг INR під час та деякий час після супутнього застосування антибіотиків з пероральними антикоагулянтами.

Пробенецид. Супутнє застосування іміпенему/циластатину та пробенециду призводило до мінімального збільшення концентрації іміпенему у плазмі крові та періоду напіввиведення іміпенему з плазми крові. Виведення із сечею активного (неметаболізованого) іміпенему зменшувалося приблизно до 60% від дози, коли іміпенем/циластатин застосовувався з пробенецидом. Супутнє застосування іміпенему/циластатину та пробенециду подвоювало рівень циластатину у плазмі крові та період напіввиведення циластатину, але не мало ніякого ефекту на виведення циластатину із сечею.

Особливості застосування.

Загальні рекомендації.

При виборі іміпенему/циластатину для лікування конкретного пацієнта необхідно оцінити доцільність застосування карбапенемів, беручи до уваги такі фактори, як тяжкість інфекції, поширеність резистентності до інших відповідних антибактеріальних засобів і ризик вибору його для лікування інфекцій, викликаних карбапенемрезистентними бактеріями.

Реакції гіперчутливості.

Відомі деякі клінічні та лабораторні дані, які вказують на часткову перехресну алергію між іміпенемом/циластатином та іншими b-лактамними антибіотиками, пеніцилінами та цефалоспоринами. Тяжкі, іноді з летальним наслідком, реакції гіперчутливості (включаючи анафілаксію) спостерігалися при застосуванні більшості b-лактамних антибіотиків. Перед початком терапії препаратом слід ретельно вивчити анамнез пацієнта на наявність попередніх реакцій гіперчутливості до карбопенемів, пеніцилінів, цефалоспоринів, інших b-лактамних антибіотиків та інших алергенів. При виникненні будь-якої алергічної реакції прийом препарату слід негайно припинити і вжити відповідних заходів. Серйозні анафілактичні реакції вимагають невідкладної терапії.

Печінка.

Під час лікування іміпенемом/циластатином слід ретельно контролювати функцію печінки через ризик печінкової токсичності (збільшення рівня трансаміназ, печінкова недостатність і блискавичний гепатит).

Пацієнтам з існуючими раніше захворюваннями печінки слід контролювати функцію печінки під час лікування іміпенемом/циластатином. Немає потреби в коригуванні дози.

Вплив на результати серологічних досліджень.

Під час лікування іміпенемом/циластатином можлива позитивна пряма або непряма проба Кумбса.

Антибактеріальний спектр.

Перш ніж розпочинати будь-яке емпіричне лікування, слід враховувати антибактеріальний спектр іміпенему/циластатину, особливо при станах, що становлять загрозу життю пацієнта. Крім того, слід дотримуватися обережності через обмежену чутливість певних патогенів (асоційованих, наприклад, з бактеріальними інфекціями шкіри та м᾽яких тканин) до іміпенему/циластатину.

Застосування іміпенему/циластатину є доцільним для лікування цих типів інфекцій, тільки якщо конкретний патоген був уже задокументований і відомий як чутливий або коли існують дуже серйозні підстави вважати, що найбільш імовірний патоген (-и) є чутливим (-и) для такого лікування. Супутнє застосування даного засобу проти стійкого до метицилінуStaphylococcus aureus (MRSA) може бути показане, коли підозрюється або доведена участь MRSA-інфекцій при затверджених показаннях. Супутнє застосування аміноглікозиду може бути показане, коли підозрюється або доведена участь інфекційPseudomonas aeruginosa при затверджених показаннях.

Clostridium difficile .

Антибіотико-асоційований коліт та псевдомембранозний коліт були зареєстровані як ускладнення при застосуванні майже всіх антибіотиків; тяжкість проявів псевдомембранозного коліту може коливатися від легкої до такої, що загрожує життю, тому важливо розглядати можливість даного діагнозу в усіх пацієнтів, у яких під час або після застосування антибіотика виникла діарея. Слід розглядати можливість припинення терапії іміпенемом/циластатином і застосування специфічного лікуванняClostridium difficile . Не слід призначати лікарські засоби, що пригнічують перистальтику. Необхідно з обережністю призначати антибіотики хворим зі шлунково-кишковими захворюваннями, особливо колітом, в анамнезі.

Порушення функції нирок.

Іміпенем/циластатин накопичується у пацієнтів зі зниженою функцією нирок. Можуть виникати побічні реакції з боку центральної нервової системи (ЦНС), якщо доза не коригується з огляду на функцію нирок (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та підрозділ «ЦНС» цього розділу).

Іміпенем/циластатин не показаний для лікування пацієнтів із CrCL £5мл/хв/1,73м2, за винятком тих випадків, коли через 48 годин буде проведено гемодіаліз. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, препарат рекомендується тільки тоді, коли позитивні результати лікування перевищують потенційний ризик розвитку судом.

ЦНС.

Препарати іміпенему/циластатину не рекомендовані для лікування менінгіту.

Як і при терапії іншими антибіотиками групи β-лактамів, при застосуванні іміпенему/циластатину описані такі побічні ефекти з боку ЦНС, як міоклонія, сплутаність свідомості або судоми, особливо при перевищенні рекомендованих доз, що залежать від функції нирок та маси тіла. Зазвичай подібні розлади реєструвалися у пацієнтів з ураженнями ЦНС (наприклад, травмами головного мозку або нападами судом в анамнезі) та/або у пацієнтів із порушеннями функції нирок, у яких можлива кумуляція препарату в організмі. Тому вкрай необхідно суворо дотримуватися рекомендованих доз та лікувального режиму, особливо для подібних пацієнтів. Терапію протисудомними препаратами слід продовжити пацієнтам із судомами в анамнезі.

Особливо уважно слід ставитися до неврологічних симптомів або судом у дітей з відомими факторами ризику судом або які отримують супутнє лікування лікарськими засобами для зниження інтенсивності судом.

Якщо в процесі лікування препаратом виникають фокальний тремор, міоклонія або судомні напади, пацієнти повинні пройти неврологічне обстеженння з призначенням протисудомної терапії, якщо до цього вона не була призначена. Якщо симптоми порушень з боку ЦНС зберігаються, дозу препарату іміпенему/циластатину потрібно зменшити або зовсім його відмінити.

Натрій.

Препарат Імібацид 500 мг/500 мг містить 37,6 мг натрію (1,6 мг-екв), що слід враховувати пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій (безсольовій) дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Застосування препарату для лікування вагітних жінок належним чином не вивчене, тому призначати його під час вагітності можна тільки у разі, якщо очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плода.

Період годування груддю.

Іміпенем та циластатин екскретуються в невеликих кількостях у грудне молоко. У разі необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Враховуючи ризик виникнення таких побічних явищ, як галюцинації, сонливість, запаморочення, вертиго, слід уникати керування автотранспортом та іншими механізмами при застосуванні препарату.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендації доз для препарату Імібацид стосуються кількості іміпенему/циластатину, яка буде застосовуватися.

Добову дозу препарату Імібацид визначають, беручи до уваги тип та ступінь тяжкості інфекції, виділений патоген (-и), враховуючи стан функції нирок і масу тіла; дозу розподіляють на декілька рівних введень.

Дорослі пацієнти з нормальною функцією нирок

Дози для пацієнтів з нормальною функцією нирок (CrCL >70 мл/хв/1,73 м2) і масою тіла не менше 70 кг:

-500 мг/500 мг через кожні 6 годин або

-1000 мг/1000 мг через кожні 8 годин або через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі якPseudomonas aeruginosa), та тяжких інфекцій (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою) рекомендується застосування дози 1000 мг/1000 мг через кожні 6 годин.

Дозу слід знижувати для пацієнтів:

-із CrCL £70 мл/хв/1,73 м2 та/або

-з масою тіла менше 70 кг.

Зменшення дози залежно від маси тіла особливо важливе для пацієнтів із значно меншою за 70 кг масою тіла та/або помірною/тяжкою формою порушення функції нирок.

Дозу для пацієнтів, маса тіла яких менше 70 кг, визначають за допомогою формули:

Фактична маса тіла (кг) × стандартна доза

70 (кг)

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 4000 мг/4000 мг на добу.

Дорослі пацієнти із порушеннями функції нирок

Щоб визначити знижену дозу для дорослих пацієнтів із порушеннями функції нирок, необхідно:

1. Визначити загальну добову дозу (тобто 2000/2000, 3000/3000 або 4000/4000 мг), яку зазвичай застосовують пацієнтам із нормальною функцією нирок.

2. Підібрати необхідний режим введення зниженої дози (див. табл. 1) відповідно до кліренсу креатиніну пацієнта та тривалість проведення інфузії (див. розділ «Спосіб застосування»).

Таблиця 1

Дози Імібациду для дорослих хворих

із порушеннями функції нирок і масою тіла 70 кг і більше*

* Для пацієнтів із масою тіла менше 70 кг призначену дозу слід пропорційно знижувати.

** При застосуванні дози 500 мг/500 мг пацієнтам із CrCL 6-20мл/хв/1,73м2 значно зростає ризик виникнення судом.

Імібацид для внутрішньовенного введення не слід призначати пацієнтам із CrCL£5мл/хв/1,73м2, якщо впродовж найближчих 48 годин їм не проводитимуть гемодіаліз.

При лікуванні пацієнтів, у яких CrCL £5 мл/хв/1,73 м2 і які перебувають на гемодіалізі, застосовують дози, рекомендовані пацієнтам із CrCL 6-20мл/хв/1,73м2 (див. табл. 1).

Як іміпенем, так і циластатин виводяться впродовж проведення гемодіалізу. Пацієнту необхідно ввести Імібацид одразу ж після сеансу гемодіалізу і надалі вводити препарат кожні 12 годин після його закінчення. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, а особливо ті, у яких основним захворюванням є захворювання ЦНС, потребують уважного спостереження; призначати Імібацид таким пацієнтам рекомендується тільки за умови, що очікуваний ефект переважає можливий ризик виникнення судом (див. розділ «Особливості застосування»).

На сьогодні існує недостатньо даних щодо застосування іміпенему/циластатину пацієнтам, які перебувають на перитонеальному діалізі, тому не рекомендується застосовувати його для лікування цієї категорії пацієнтів.

Печінкова недостатність

Коригування дози не потрібне для пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Пацієнти літнього віку

Коригування дози не потрібне для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок.

Діти віком від 1 року

Дітям віком> 1 року рекомендована доза становить 15/15 або 25/25 мг/кг/доза через кожні 6 годин.

Для лікування інфекцій, встановленою або ймовірною причиною яких є менш чутливі види бактерій (такі якPseudomonas aeruginosa) та тяжкі інфекції (наприклад, у нейтропенічних пацієнтів з гарячкою), рекомендується застосування дози 25/25 мг/кг через кожні 6 годин.

Не рекомендується застосовувати препарат дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки крові > 2 мг/дл) через недостатню кількість клінічних даних.

Спосіб застосування

Одну дозу, що не перевищує 500 мг/500 мг препарату Імібацид для внутрішньовенного застосування, слід вводити впродовж 20-30 хвилин. Одну дозу, що перевищує 500мг/500мг, слід вводити впродовж 40-60 хвилин. Якщо у пацієнта під час інфузії з’являється нудота, необхідно знизити швидкість введення препарату.

Приготування розчину для внутрішньовенного введення

Імібацид для внутрішньовенної інфузії випускається у вигляді стерильного порошку у флаконах, що містять 500 мг еквіваленту іміпенему і 500 мг еквіваленту циластатину.

До складу препарату Імібацид як буфер входить бікарбонат натрію, який забезпечує отримання розчину з рН від 6,5 до 8,5. Ці зміни рН не мають істотного значення, якщо розчин готують і зберігають згідно з наведеними вказівками. У препараті Імібацид для внутрішньовенного застосування міститься 37,5 мг натрію (1,6 мг-екв).

Стерильний порошок Імібацид слід розводити так, як це зазначено у таблиці 2. Отриманий розчин необхідно струшувати до утворення прозорої рідини. Варіативність кольору розчину від безбарвного до жовтого не впливає на активність препарату.

Таблиця 2

Приготування розчину Імібацид для внутрішньовенного введення

Приготування розчину Імібацид у флаконахоб’ємом 30 мл

Вміст флакона потрібно суспендувати та довести до 100 мл відповідним розчином для інфузій.

Рекомендується додати приблизно 10 мл 0,9% розчину натрію хлориду до флакона. За виняткових обставин, коли 0,9 % розчин натрію хлориду не можна застосовувати з клінічних причин, як розчинник можна застосовувати 5 % глюкозу.

Добре струсити та перенести суспензію, що утворилася, до ємності з розчином для інфузій.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: СУСПЕНЗІЯ НЕ Є ГОТОВИМ РОЗЧИНОМ ДЛЯ ІНФУЗІЙ.

Повторити процедуру, додавши знов 10 мл розчину для інфузій для того, щоб увесь вміст флакона перейшов до розчину для інфузій. Суміш, що утворилася, потрібно струшувати, доки вона не стане прозорою.

Концентрація відновленого розчину після вищевказаної процедури становить приблизно

5мг/мл іміпенему та циластатину.

Розведені розчини слід негайно застосовувати. Період між початком відновлення та закінченням внутрішньовенної інфузії не повинен перевищувати 2 години.

Діти.

Оскільки недостатньо клінічних даних, не рекомендовано застосовувати Імібацид дітям віком до 1 року та дітям із порушеннями функції нирок (креатинін сироватки > 2 мг/дл) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Передозування.

Симптоми передозування, що можуть виникати, узгоджуються із профілем побічних реакцій; вони можуть включати судоми, сплутаність свідомості, тремор, нудоту, блювання, артеріальну гіпотензію, брадикардію.

Немає специфічної інформації щодо лікування при передозуванні іміпенему/циластатину. Іміпенем/циластатин видаляється шляхом гемодіалізу. Однак ефективність цієї процедури при передозуванні не встановлена. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції.

З боку травного тракту:

- діарея, блювання, нудота (медикаментасоційовані нудота та/або блювання частіше виникають у пацієнтів із гранулоцитопенією, ніж у пацієнтів без гранулоцитопенії, що лікувалися іміпенемом/циластатином);

- зміна кольору зубів та/або язика;

- геморагічний коліт, біль у животі, печія, глосит, гіпертрофія сосочків язика, підвищене слиновиділення.

З боку гепатобіліарної системи:

- збільшення рівнів трансаміназ, лужної фосфатази в сироватці крові;

- печінкова недостатність, гепатит;

- блискавичний гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

- висипання (наприклад, екзантематозні);

- кропив’янка, свербіж;

- токсичний епідермальний некроліз, ангіоедема, синдром Стівенса-Джонсона, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит;

- гіпергідроз, зміни структури шкіри.

Судинні розлади:

- тромбофлебіт;

- артеріальна гіпотензія;

- припливи.

Кардіальні порушення:

- ціаноз, тахікардія, пальпітація.

Система кровотворення:

- еозинофілія;

- панцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз;

- агранулоцитоз;

- гемолітична анемія, пригнічення функції кісткового мозку.

З боку д ихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:

- диспное, гіпервентиляція, фарингеальний біль.

З боку сечовидільної системи:

- гостра ниркова недостатність, олігурія/анурія, поліурія, зміна кольору сечі (безпечна, не слід плутати з гематурією).

Роль іміпенему/циластатину у змінах функції нирок важко оцінити, оскільки зазвичай були присутні фактори, що зумовлюють схильність до преренальної азотемії або до погіршення ниркової функції.

З боку н ервової системи:

- судоми, міоклонічна активність, запаморочення, сонливість;

- енцефалопатія, парестезія, фокальний тремор, спотворення смаку;

- загострення міастенії гравіс, головний біль;

- ажитація, дискінезія.

З боку імунної системи:

- анафілактичні реакції.

З боку о рганів слуху та рівноваги:

- втрата слуху;

- вертиго, шум у вухах.

З боку о порно-рухової системи:

- поліартралгія, біль у торакальній ділянці хребта.

З боку репродуктивної системи:

- генітальний свербіж.

З боку п сихіки:

- психічні порушення, включаючи галюцинації та стани сплутаності свідомості.

Інфекції та інвазії:

- псевдомембранозний коліт, кандидоз;

- гастроентерит.

Загальні розлади та реакції у місці введення препарату:

- гарячка, місцевий біль та індурація в місці ін’єкції, еритема в місці ін’єкції;

- дискомфорт у ділянці грудної клітки, астенія/слабкість.

Лабораторні дослідження:

- позитивна пряма проба Кумбса, подовження протромбінового часу, зниження гемоглобіну, збільшення рівня білірубіну в сироватці крові, збільшення рівня креатиніну в сироватці крові, збільшення рівня азоту сечовини крові.

Термін придатності.4 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

У недоступному для дітей місці.

Несумісність

Імібацид для внутрішньовенного введення хімічно несумісний з лактатами (солями молочної кислоти) і не повинен розводитися розчинниками, до складу яких вони входять. Незважаючи на це, Імібацид можна вводити через ту ж внутрішньовенну систему, через яку здійснюється інфузія розчинів лактату.

Імібацид для внутрішньовенного введення не дозволяється змішувати з іншими антибіотиками.

Упаковка.По 1 флакону з порошком у пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності .

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.