САРТАПІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

сартапін

(sartapin )

Склад:

діюча речовина : кандесартану цилексетил, амлодипіну бесилат;

1 тверда капсула містить:

8 мг/5 мг: 8 мг кандесартану цилексетилу та 6,935 мг амлодипіну бесилату еквівалентно 5мг амлодипіну або

16 мг/5 мг: 16 мг кандесартану цилексетилу та 6,935 мг амлодипіну бесилату еквівалентно 5мг амлодипіну або

16 мг/10 мг: 16 мг кандесартану цилексетилу та 13,87 мг  амлодипіну бесилату еквівалентно 10мг амлодипіну;

допоміжні речовини:

вміст капсули:лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кальцію кармелоза, поліетиленгліколь (тип 8000), гідроксипропілцелюлоза (тип EXF), гідроксипропілцелюлоза (тип LF), вода очищена, магнію стеарат;

склад капсули 8 мг/5 мг: корпус: титану діоксид (Е 171), желатин; кришечка: хіноліновий жовтий (Е 104), заліза оксид жовтий (Е172), титану діоксид (Е 171), желатин;

склад капсули 16 мг/5 мг: корпус: титану діоксид (Е 171), желатин; кришечка: хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (Е 171), желатин;

склад капсули 16 мг/10 мг: корпус: титану діоксид (Е 171), желатин; кришечка: титану діоксид (Е 171), желатин;

склад чорнила для дозування 16 мг/5 мг: шелак (Е 904), заліза оксид чорний (Е172), пропіленгліколь, аміаку розчин концентрований, калію гідроксид.

Лікарська форма Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

Капсули тверді 8 мг/5 мг: тверді желатинові капсули розміром №3, корпус непрозорого білого кольору, ковпачок темно-жовтого кольору, вміст капсул – білий або майже білий гранулят.

Капсули тверді 16 мг/5 мг: тверді желатинові капсули розміром №1, корпус непрозорого білого кольору з написом чорним чорниломCAN 16, ковпачок світло-жовтого кольору з написом чорним чорниломAML 5, вміст капсул – білий або майже білий гранулят.

Капсули тверді 16 мг/10 мг:  тверді желатинові капсули розміром №1, корпус непрозорого білого кольору, ковпачок непрозорого білого кольору, вміст капсул – білий або майже білий гранулят.

Фармакотерапевтична група

Код АТС  С09D В07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

В препараті поєднано два антигіпертензивні засоби із взаємодоповнювальними механізмами дії для контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією: амлодипін належить до групи антагоністів кальцію, а кандесартан — до групи антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Комбінація цих сполук має адитивний антигіпертензивний ефект, що сприяє більш значному зниженню артеріального тиску, ніж при застосуванні кожної із них окремо.

Кандесартан

Ангіотензин ІІ – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються з участю рецепторів типу 1 (АТ1).

Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину кандесартан шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), селективним щодо рецепторів АТ1, зі щільним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Йому невластива агоністична активність.

Кандесартан не гальмує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), що перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ та посилення брадикініну або речовини Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, що порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, що є важливими у регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1) призводить до дозозалежного зростання плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зменшення плазмової концентрації альдостерону.

Амлодипін

Амлодипін є інгібітором потоку іонів кальцію, що належить до групи дигідропіридинів (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію) та блокує трансмембранний потік іонів кальцію до клітин гладких м’язів міокарда і судин.

Механізм антигіпертензивного ефекту амлодипіну зумовлений прямою релаксуючою дією на гладку мускулатуру судин. Точний механізм, за допомогою якого амлодипін зменшує прояви стенокардії, повністю не визначений, але відомо, що препарат сприяє зниженню загальної ішемії навантаження завдяки таким двом діям:

1) амлодипін розширює периферичні артеріоли і, таким чином, знижує загальний периферичний опір (постнавантаження). Оскільки частота серцевих скорочень не змінюється, зменшення навантаження на серце зменшує споживання енергії міокардом та його потребу у кисні;

2) механізм дії амлодипіну також, імовірно, сприяє розширенню головних коронарних артерій та артеріол як у незмінених, так і в ішемізованих зонах міокарда. Така дилатація збільшує надходження кисню до міокарда у хворих на вазоспастичну стенокардію (стенокардія Принцметала або варіантна стенокардія).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією дозування 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску як у положенні лежачи на спині, так і в положенні стоячи упродовж всього 24-годинного інтервалу. Через повільний початок дії гостра артеріальна гіпотензія не є особливістю його застосування.

У пацієнтів зі стенокардією при застосуванні однієї добової дози препарату підвищується загальний час фізичного навантаження, час до початку стенокардії і час до 1 мм депресії сегмента ST. Препарат знижує частоту нападів стенокардії та зменшує потребу у застосуванні таблеток нітрогліцерину.

Амлодипін не асоціюється з будь-якими побічними метаболічними діями чи змінами рівня ліпідів у плазмі крові і можна застосовувати пацієнтам з астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Фармакокінетика

Кандесартану цилексетил

Абсорбція та розподіл

Після перорального застосування кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану після прийому орального розчину кандесартану цилексетилу становить приблизно 40%. Відносна біодоступність таблеток порівняно з цим же оральним розчином становить приблизно 34% і варіабельність дуже мала. Отже, розрахункова абсолютна біодоступність таблеток становить 14%. Середня пікова концентрація у сироватці крові (Cmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану у сироватці крові зростають лінійно при збільшенні доз у терапевтичному діапазоні. Залежності фармакокінетики кандесартану від статі не спостерігалося. Площа під кривою залежності концентрації кандесартану у сироватці від часу (AUC) при одночасному прийомі їжі значним чином не змінюється.

Кандесартан значним чином зв’язується з білками плазми крові (більш ніж на 99%). Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг. Їжа не впливає на біодоступність кандесартану.

Метаболізм та виведення

Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчю, і тільки незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії вказують на відсутність впливу на CYP2C9 та CYP3A4. Виходячи з даних дослідженьin vitro, не очікуєтьсяin vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляції препарату після повторного багаторазового прийому доз не відбувається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану нирками відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози 14С-міченого кандесартану цилексетилу приблизно 26% дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7% – у вигляді неактивного метаболіту, в той час як приблизно 56% дози виявляється у фекаліях у вигляді кандесартану та 10% – у вигляді неактивного метаболіту.

Інші особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку (від 65 років) Cmax та AUC кандесартану підвищуються приблизно на 50% та 80% відповідно порівняно з молодшими пацієнтами. Проте реакція артеріального тиску та частота виникнення побічних ефектів після прийому дози кандесартану однакові у молодих пацієнтів та осіб літнього віку (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Ниркова недостатність

У пацієнтів із нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією максимальна концентрація (Cmax) та площа під кривою «концентрація-час» (AUC) для кандесартану підвищувалися після багаторазового прийому доз приблизно на 50% та 70% відповідно, проте показник період напіввиведення (t1/2) залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50% та 110% відповідно.

Кінцевий період напіввиведення (t1/2) кандесартану був приблизно подвоєний у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю. У двох дослідженнях зучастю пацієнтів зпечінковою недостатністю від легкого допомірного ступеня тяжкості відзначалося збільшення середньої площі під кривою «концентрація– час» (AUC) кандесартану приблизно на20% водному дослідженні та80% віншому (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Досвід застосування пацієнтам ізтяжкою печінковою недостатністю відсутній.

Печінкова недостатність

За результатами двох досліджень у пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки спостерігалось збільшення середнього значення AUC кандесартану приблизно на 20% в одному дослідженні і на 80% — в іншому. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки відсутній.

Амлодипін

Абсорбція, розподіл

Після внутрішнього застосування терапевтичних доз амлодипін добре всмоктується і досягає максимальної концентрації у крові через 6-12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність становить від 64 до 80%. Об’єм розподілу дорівнює приблизно 21 л/кг. Дослідженняin vitro показали, що приблизно97,5% циркулюючого амлодипіну зв`язується з білками плазми крові. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.

Метаболізм/виведення

Термінальний період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин, що дозволяє призначати препарат 1 раз на добу. Рівноважна концентрація у плазмі крові досягається після 7-8 днів безперервного застосування препарату. Амлодипін головним чином метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, 10% препарату виводиться з сечею у незмінному стані і 60% – у вигляді метаболітів.

Інші особливі групи пацієнтів

Печінкова недостатність

Доступні лише дуже обмежені клінічні дані стосовно застосування амлодипіну пацієнтам із порушеннями функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення показника AUC приблизно на 40-60 %.

Ниркова недостатність

Амлодипін екстенсивно біотрансформується до неактивних метаболітів. 10% амлодипіну виділяється у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функцій нирок. Пацієнтам із порушенням функцій нирок можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін не видаляється шляхом діалізу.

Пацієнти літнього віку

Час досягнення пікових концентрацій амлодипіну у плазмі крові подібний у пацієнтів літнього віку та молодих пацієнтів. Кліренс амлодипіну зазвичай є дещо зниженим, що у пацієнтів літнього віку призводить до збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату. Збільшення площі під кривою «концентрація/час» (AUC) та періоду напіввиведення препарату у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю очікується в усіх досліджуваних вікових групах пацієнтів.

Клінічні характеристики

Показання.

Препарат показаний як заміна для лікування дорослих пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією, у яких артеріальний тиск контролюється належним чином при одночасному застосуванні амлодипіну та кандесартану в тому ж дозуванні.

Протипоказання.

- Гіперчутливість до діючих речовин, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин (дивись розділ «Склад»);

- протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Протипоказано жінкам у період годування груддю;

- обструктивні захворювання жовчних шляхів та тяжка печінкова недостатність;

- тяжке порушення функції печінки і/або холестаз;

- шок (включаючи кардіогенний шок);

- тяжка артеріальна гіпотензія;

- обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти тяжкого ступеня);

- гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;

- одночасне застосування з препаратами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (ШКФ < 60 мг/хв/1,73м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»);

- дитячий вік до 18 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії, пов’язані із застосуванням комбінації.

Клінічних досліджень взаємодії препарату не проводили.

Лікарські засоби, при супутньому застосуванні яких слід бути уважними

Інші антигіпертензивні засоби                        

Здатність препарату Сартапін знижувати артеріальний тиск може підвищуватися при одночасному застосуванні інших антигіпертензивних засобів.

Лікарські засоби, що мають здатність знижувати артеріальний тиск

Враховуючи їхні фармакологічні властивості, можна очікувати, що наступні лікарські засоби можуть потенціювати гіпотензивний ефект всіх антигіпертензивних засобів, включаючи препарат Сартапін, наприклад, баклофен, аміфостин, нейролептики або антидепресанти. Крім цього, алкоголь може потенціювати розвиток ортостатичної артеріальної гіпотензії.

Кортикостероїди (системне застосування)

Зниження антигіпертензивного ефекту.

Взаємодії, пов’язані з застосуванням кандесартану

Сполуки, що досліджували у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії кандесартану з цими лікарськими засобами не виявлено.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, замінники солі, що містять калій, або інші лікарські засоби (наприклад, гепарин), що можуть підвищувати рівні калію

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів (наприклад, гепарину), може підвищувати рівні калію. Контроль рівнів калію слід здійснювати належним чином (див. розділ «Особливості застосування»).

Препарати літію

Повідомляли про оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ. Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II. Застосування препаратів літію та кандесартану не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткових рівнів літію.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ)

При одночасному введенні антагоністів рецепторів ангіотензину II одночасно з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ), може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і увагу слід приділити моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.

Подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

Клінічні дослідження показали, що подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) через комбіноване застосування інгібіторів АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II або аліскірен призводить до збільшення ризику розвитку побічних реакцій, а саме – артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно з застосуванням препаратів, що впливають на РААС у якості монотерапії (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Взаємодії, пов’язані з застосуванням амлодипіну

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін:

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну. Клінічне значення таких змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічний нагляд за станом пацієнта та підбір дози.

Кларитроміцин являє собою інгібітор CYP3A4. Існує підвищений ризик артеріальної гіпотензії у пацієнтів, які отримують кларитроміцин з амлодипіном. Ретельний клінічний нагляд за станом пацієнтів рекомендується при одночасному застосуванні амлодипіну з кларитроміцином.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Індуктори CYP3A4

При одночасному застосуванні амлодипіну разом з відомими індукторами CYP3A4 концентрація амлодипіну у плазмі крові може змінюватися. Тому артеріальний тиск та контроль дозування потрібно відстежувати як при одночасному застосуванні амлодипіну та речовин, що є сильними індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцин, звіробой), так і після нього.

Дантролен (інфузії)

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби:

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Такролімус

Існує ризик підвищення рівня такролімусу в крові при одночасному застосуванні з амлодипіном. Щоб уникнути токсичності такролімусу, при супутньому застосуванні амлодипіну потрібен регулярний моніторинг рівнів такролімусу в крові та, у разі необхідності, корекція дозування.

Циклоспорин

Досліджень взаємодій циклоспорину та амлодипіну при застосуванні здоровим добровольцям або іншим групам не проводили, за винятком застосування пацієнтам із трансплантованою ниркою, у яких спостерігалося мінливе підвищення залишкової концентрації циклоспорину (всередньому на 0–40%). Для пацієнтів із трансплантованою ниркою, які застосовують амлодипін, слід розглянути можливість моніторингу концентрацій циклоспорину та, у разі необхідності, зменшити дозу циклоспорину.

Симвастатин

Супутнє застосування декількох доз по 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призвело до збільшення впливу симвастатину на 77% порівняно з симвастатином окремо. У пацієнтів, які приймають амлодипін, дозу симвастатину слід обмежувати до 20 мг на добу.

Силденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу пацієнтами з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу в якості комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Інші лікарські засоби.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину або варфарину.

Етанол (алкоголь).

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести.

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Особливості застосування.

Кандесартан

Стеноз ниркових артерій

Лікарські засоби, які впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину II, можуть підвищувати рівень сечовини та сироваткового рівня креатиніну в крові у пацієнтів із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії при єдиній функціонуючій нирці.

Ниркова недостатність

Як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають кандесартан.

При застосуванні кандесартану пацієнтам з артеріальною гіпертензією та нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну сироватки крові. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу кандесартану слід підбирати обережно, здійснюючи ретельний моніторинг артеріального тиску.

Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю повинно включати періодичне оцінювання функції нирок, особливопацієнтів літнього віку (від 75 років), а також пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози препарату рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію сироватки крові. До клінічних досліджень серцевої недостатності не слід залучати пацієнтів з рівнем креатиніну у сироватці крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).

Гемодіаліз

На тлі діалізу артеріальний тиск може бути особливо чутливим до блокування АТ1-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу препарату слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг артеріального тиску.

Трансплантація нирки

Досвід застосування препарату пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки відсутній.

Артеріальна гіпотензія

У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування препаратом може виникати артеріальна гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків.

Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.

Подвійне блокування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Є докази того, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II або аліскірену призводить до збільшення ризику розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому не рекомендується подвійне блокування РААС через одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакодинаміка»).

Якщо подвійна блокада є абсолютно необхідною, її слід проводити винятково під наглядом спеціаліста зі здійсненням частого ретельного моніторингу функції нирок, концентрацій електролітів та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Інші стани при стимуляції ренін-ангіотензин-альдостеронової системи

У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів, що впливають на цю систему, було пов’язано з гострою артеріальною гіпотензією, гіперазотемією, олігурією або рідко – гострою нирковою недостатністю (див. розділ «Побічні реакції»). Як і при застосуванні будь-якого антигіпертензивного засобу, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.

Первинний альдостеронізм

Пацієнти з первинним альдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню ренін-ангіотензинової системи. Таким чином, застосування кандесартану не рекомендується.

Стеноз аортального та мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і при застосуванні інших вазодилататорів, необхідно з особливою обережністю призначати пацієнтам зі стенозом аортального та мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Одночасне застосування інгібіторів АПФ при серцевій недостатності

Ризик побічних ефектів, особливо артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) може підвищуватися при застосуванні кандесартану одночасно з інгібіторами АПФ. Не рекомендується застосовувати потрійну комбінацію інгібітору АПФ, антагоніста рецепторів мінералокортикоїдів та кандесартану. Ці комбінації слід застосовувати під наглядом спеціалістів та проводити частий ретельний моніторинг функції нирок, електролітів та артеріального тиску.

Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину II не слід одночасно застосовувати пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівні калію (наприклад, з гепарином), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівня калію.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають кандесартан, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові.

Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону) та кандесартану не рекомендується; а її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційної користі та ризиків.

Анестезія та хірургічні втручання

У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами ангіотензину II, артеріальна гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може бути потрібним застосування внутрішньовенних рідин та/або вазопресорів.

Амлодипін

Гіпертонічна криза

Безпеку та ефективність амлодипіну при гіпертонічній кризі не встановлювали.

Серцева недостатність

Пацієнтів із серцевою недостатністю слід лікувати з обережністю. У ході довгострокового плацебо-контрольованого дослідження у пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (класи за класифікацією NYHA III і IV) зареєстрована частота набряку легенів була вища у групі амлодипіну, ніж у групі плацебо (див. розділ «Фармакодинаміка»). Блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід з обережністю застосовувати пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони можуть збільшити ризик майбутніх серцево-судинних ускладнень та летальності.

Печінкова недостатність

Період напіввиведення амлодипіну є довшим та значення AUC – вищими у пацієнтів із порушеннями функції печінки. Рекомендовані дози не встановлені. Тому препарат Сартапін слід з обережністю застосовувати цим пацієнтам.

Препарат Сартапін протипоказаний пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку збільшення дози слід здійснювати з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакокінетика»).

Ниркова недостатність

Амлодипін можна застосовувати таким пацієнтам у звичайних дозах. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не пов’язані зі ступенем ниркової недостатності. Амлодипін не піддається діалізу.

Амлодипін не впливає на результати лабораторних досліджень.

Не рекомендується застосовувати амлодипін разом із грейпфрутом або з грейпфрутовим соком, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність може бути збільшена, що призведе до посилення гіпотензивного ефекту препарату.

Запобіжні заходи при використанні допоміжних речовин

Препарат Сартапін містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози не слід приймати лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказана під час вагітності та у період годування груддю.

Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

Фертильність

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами кальцієвих каналів, спостерігалися оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів. Клінічних даних про потенційний ефект амлодипіну на фертильність недостатньо. В рамках одного дослідження на щурах були виявлені побічні ефекти амлодипіну на фертильність у самців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Кандесартан

Доклінічні дослідження показали, що кандесартану цилексетил не має побічних ефектів на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат Сартапін може чинити помірний вплив на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Швидкість реакції іноді може бути знижена при наявності таких симптомів як запаморочення, втома, головний біль, нудота або сплутаність свідомості у пацієнтів, які приймають антигіпертензивні засоби. Рекомендується дотримуватись обережності, особливо на початку лікування.

Спосіб застосування та дози.

Дози

Рекомендована добова доза - одна капсула.

Пацієнти мають застосовувати дозу препарату, що відповідає попередній дозі кандесартану та амлодипіну, що застосовувались окремо.

Комбінація фіксованих доз не підходить для початкової терапії.

При необхідності коригування дози титрування слід здійснювати з урахуванням кожного компоненту окремо.

Максимальна добова доза амлодипіну становить 10 мг; максимальна добова доза кандесартану цилексетилу становить 32 мг.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності коригувати дозу пацієнтам літнього віку. Слід з обережністю підвищувати дозу (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»). Достатньої інформації щодо застосування пацієнтами літнього віку немає.

Ниркова недостатність (див. також розділ «Особливості застосування»)

Немає необхідності коригувати дозу пацієнтам з легкою та помірною нирковою недостатністю. Пацієнтам з помірною нирковою недостатністю рекомендується контролювати рівень калію та креатиніну в крові. Досвід застосування пацієнтам з тяжкою або кінцевою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) або у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, обмежений. Слід бути обережними. Зміни концентрації амлодипіну у плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок, тому можна застосовувати звичайні дози амлодипіну. Амлодипін та кандесартану цилексетил не піддаються діалізу.

Печінкова недостатність

Пацієнтам з легкою та помірною печінковою недостатністю слід приймати препарат Сартапін з обережністю. Препарат Сартапін протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Діти.

Препарат Сартапін протипоказано застосовувати дітям (віком до 18 років) у зв’язку з відсутністю даних про безпеку та ефективність.

Передозування.

Досвід умисного передозування людьми обмежений.

Симптоми

Наявна інформація дає підстави вважати, що значне передозування призведе до надмірної периферичної вазодилатації та, можливо, до рефлекторної тахікардії. Повідомляли про розвиток значної та, можливо, тривалої системної гіпотензії, включаючи шок із летальним наслідком.

Враховуючи фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, імовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без ускладнень.

Лікування

Якщо розвивається симптоматична артеріальна гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад,0,9%розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби.

Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

Клінічно значуща артеріальна гіпотензія, зумовлена передозуванням амлодипіну, вимагає активної підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функцій серця та дихання, підняття кінцівок, моніторинг об’єму циркулюючої рідини та сечовиділення. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати судинозвужувальні препарати, упевнившись у відсутності протипоказань до їх застосування. Застосування кальцію глюконату внутрішньовенно може бути корисним для нівелювання ефектів блокади кальцієвих каналів.

У деяких випадках може бути корисним промивання шлунка. Застосування активованого вугілля здоровим добровольцям протягом 2 годин після введення 10 мг амлодипіну значно зменшило рівень його всмоктування.

Оскільки амлодипін значною мірою зв'язується з білками, ефект діалізу є незначним.

Побічні реакції.

Комбінація фіксованих доз 

Клінічні дослідження не проводились. Небажані явища, що спостерігалися при застосуванні кожної діючої речовини окремо, наведені нижче.

Побічні реакції, які раніше спостерігалися при застосуванні однієї речовини (кандесартану або амлодипіну), можуть бути також потенційними побічними реакціями при застосуванні препарату Сартапін, навіть, якщо вони не спостерігались у клінічних дослідженнях або у постмаркетинговому періоді.

Кандесартан

Лікування гіпертензії

Небажані реакції, відзначені у ході контрольованих клінічних досліджень, були легкими та тимчасовими. Загальна частота небажаних явищ не залежала від дози препарату чи віку пацієнтів. Частота припинення лікування через небажані явища була подібною у групах застосування кандесартану цилексетилу (3,1%) та плацебо (3,2%).

У сукупному аналізі даних клінічних досліджень пацієнтів із гіпертензією небажані реакції на кандесартану цилексетил визначалися за частотою небажаних явищ, що відзначалися на тлі застосування кандесартану цилексетилу щонайменше на 1% частіше, ніж на тлі прийому плацебо. Виходячи із цього визначення, найбільш поширеними небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.

У таблиці нижче побічні реакції були відзначені у ході клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді. За частотою побічні реакції поділяються таким чином: дуже часті (> 1/10), часті (> 1/100 - < 1/10), нечасті (> 1/1000 - < 1/100), поодинокі (> 1/10000 - < 1/1000) та рідкісні (< 1/10000).

Результати лабораторних аналізів

Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають кандесартан, немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів із нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.

Лікування серцевої недостатності

Профіль небажаних реакцій кандесартану у пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався з фармакологічними властивостями кандесартану та станом здоров’я пацієнтів. У клінічній програмі CHARM, у якій порівнювався кандесартан у дозах до 32 мг (n = 3803) із плацебо (n = 3796),21,0% пацієнтів групи кандесартану цилексетилу і 16,1% пацієнтів групи плацебо припинили лікування через розвиток небажаних явищ. Найчастішими побічними реакціями були гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та ниркова недостатність.

Ці явища найчастіше спостерігалися у пацієнтів віком від 70 років, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ та/або спіронолактон.

У таблиці нижче побічні реакції були відзначені у ході клінічних досліджень та у постмаркетинговому періоді.

Амлодипін

Найчастішими побічними ефектами під час лікування амлодипіном є сонливість, запаморочення, головний біль, прискорене серцебиття, припливи, біль у животі, нудота, набряки щиколоток, набряки та стомленість.

У межах кожної групи побічні реакції зазначені у порядку зменшення тяжкості проявів.

*найчастіше асоціювалося з холестазом.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.Зберігати при температурі не вище 30 ºС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 капсул твердих у блістері, по 3 блістери у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Салютас Фарма ГмбХ.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Отто-вон-Гюріке-Аллеє 1, 39179, Барлебен, Саксонія-Анхальт, Німеччина.