МАЙСЕПТ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МАЙСЕПТ

(MYCEPT)

Склад:

діюча речовина:мофетилу мікофенолат;

1 капсула тверда містить мофетилу мікофенолату 250 мг;

допоміжні речовини:натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, повідон, магнію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171), понсо 4R (Е 124), діамантовий синій      (Е 133), жовтий захід (Е 110), індигокармін (Е 132).

Лікарська формаКапсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:тверді желатинові капсули розміром 1, ковпачок –блакитного кольору, корпус – оранжевого кольору; напис чорного кольору «Mycept» та «250», наповнені білим або майже білим гранульованим порошком.

Фармакотерапевтична група

Селективні імуносупресивні засоби. Кислота мікофенолова. Код АТС  L04A A06.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Мофетилу мікофенолат — це 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти (МФК). 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти — селективний неконкурентний і оборотний інгібітор інозинмонофосфатдегідрогенази (ІМФДГ), що пригнічує синтез гуанозинових нуклеотидівde novo без включення в ДНК. 2-морфоліноетиловий ефір мікофенолової кислоти чинить більш виражену цитостатичну дію на лімфоцити, ніж на інші клітини, оскільки проліферація Т- і В-лімфоцитів дуже залежить від синтезу пуринівde novo, тоді як клітини інших типів можуть переходити на обхідні шляхи метаболізму.

Додатково до інгібування ІМФДГ та пов’язаної з цим депривації лімфоцитів, МФК також впливає на клітинні контрольні точки, відповідальні за метаболічне програмування лімфоцитів. Було продемонстровано при застосуванні людських CD4+ Т-клітин, що МФК змінює транскрипційну активність у лімфоцитах із процесів проліферації на процеси катаболізму, значимі для метаболізму та виживаності, що призводить до анергічного стану Т-клітин, в результаті чого клітини перестають реагувати на свій специфічний антиген.   

Фармакокінетика

Всмоктування

Після перорального прийому відбувається швидке і повне всмоктування та повний передсистемний метаболізм мофетилу мікофенолату з утворенням активного метаболіту МФК. На основі супресії гострого відторгнення трансплантата нирки імуносупресивна активність лікарського засобу Майсепт корелює з концентрацією МФК. Середня біодоступність мофетилу мікофенолату при пероральному прийомі відповідно до величини AUCМФК (площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час») становить у середньому 94% від такої ж при його внутрішньовенному введенні. Вживання їжі не впливає на ступінь всмоктування мофетилу мікофенолату (AUCМФК) при його застосуванні по 1,5 г 2 рази на добу хворим після трансплантації нирки. Однак максимальна концентрація (Cmax) МФК  при застосуванні лікарського засобу під час вживання їжі знижується на 40%. Після перорального прийому концентрація мофетилу мікофенолату в плазмі крові не визначається.

Розподіл

У результаті печінково-кишкової рециркуляції лікарського засобу зазвичай приблизно через 6‑12 годин після прийому препарату спостерігається вторинне підвищення концентрації МФК у плазмі крові. При одночасному застосуванні з холестираміном (4 г 3 рази на добу) AUCМФК знижується приблизно на 40 %, що свідчить про значний ступінь печінково-кишкової рециркуляції.

У клінічно значимих концентраціях МФК на 97 % зв'язується з альбуміном плазми крові.

У ранній період після трансплантації (< 40 днів після трансплантації) у пацієнтів з трансплантацією нирки, серця чи печінки середній показник AUCМФК був приблизно на    30 % менший і Сmax приблизно на 40 % менша порівняно з відповідними показниками в пізній період після трансплантації (3-6 місяців після трансплантації).

Метаболізм

Мікофенолова кислота метаболізується в основному під дією глюкуронілтрансферази (ізоформа UGT1A9) з утворенням неактивного фенольного глюкуроніду МФК.In vivoфенольний глюкуронід МФК перетворюється назад на вільну МФК шляхом печінково-кишкової рециркуляції. Такожутворюється більш низький ацилглюкуронід (AcMPAG), який є фармакологічно активний і, можливо, є причиною виникнення деяких побічних реакцій мофетилу мікофенолату (діарея, лейкопенія).

Виведення

Незначна кількість лікарського засобу (<1% дози) виводиться зі сечею у вигляді МФК. Після перорального прийому радіоактивно міченого мофетилу мікофенолату 93 % отриманої дози виділяється зі сечею, а 6% – з калом. Значна частина (приблизно 87 %) введеної дози виводиться зі сечею у вигляді фенольного глюкуроніду МФК.

Мікофенолова кислота та фенольний глюкуронід мікофенолової кислоти в концентраціях, що визначаються клінічно, не видаляються шляхом гемодіалізу. Проте при вищих концентраціях фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти (>100 мкг/мл) невелика його кількість може бути видалена.

Порушуючи печінково-кишкову рециркуляцію лікарського засобу Майсепт, секвестранти жовчних кислот типу холестираміну знижують АUCМФК (див. розділ «Передозування»). Фармакокінетика (усі етапи, крім всмоктування) мікофенолової кислоти залежить від кількох переносників. Транспортний поліпептид органічних аніонів і білок 2, асоційований із множинною стійкістю до лікарських засобів, беруть участь у фармакокінетиці (усі етапи, крім всмоктування) мікофенолової кислоти; ізоформи транспортного поліпептиду органічних аніонів, білок 2, асоційований із множинною стійкістю до лікарських засобів, і білок резистентності раку грудної залози є переносниками, які пов’язані з біліарною екскрецією глюкуронідів. Білок 1 множинної стійкості до лікарських засобів також може транспортувати МФК, однак його внесок, ймовірно, зводиться до процесу всмоктування. У нирках мікофенолова кислота та її метаболіти потужно взаємодіють із нирковими переносниками органічних аніонів.

Кишково-печінкова рециркуляція перешкоджає точному визначенню фармакокінетичних параметрів (окрім абсорбції); можуть бути зазначені лише спостережувані значення. У здорових добровольців та пацієнтів з аутоімунним захворюванням приблизні значення кліренсу становили 10,6 л/годину і 8,27 л/годину відповідно, а значення періоду напіввиведення – 17 годин. У пацієнтів із трансплантацією середні значення кліренсу були більшими (діапазон 11,9–34,9 л/годину), а середні значення періоду напіввиведення – меншими (5–11 годин) і незначно відрізнялися у пацієнтів з трансплантацією нирки, печінки або серця. У окремих пацієнтів ці параметри елімінації варіюють залежно від супутнього лікування іншими імуносупресантами, часу після трансплантації, концентрації альбуміну в плазмі крові та функції нирок. Ці фактори пояснюють, чому знижується експозиція при супутньому застосуванні мофетилу мікофенолату із циклоспорином (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») і чому концентрація в плазмі крові має тенденцію до збільшення з часом, порівняно з такою відразу після трансплантації. 

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю

У дослідженні з одноразовим прийомом лікарського засобу (6 пацієнтів у групі) середня AUCМФК у плазмі крові була на 28–75% більша у хворих з тяжкою хронічною нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) <25 мл/хв/1,73 м2), ніж у здорових добровольців та хворих із менш вираженими ураженнями нирок. Однак після прийому одноразової дози середня AUC фенольного глюкуроніду МФК була у 3‑6разів більша у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, ніж у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого ступеня та у здорових добровольців, що узгоджується з відомими даними про виведення фенольного глюкуроніду МФК нирками. Дослідження багаторазового застосування мофетилу мікофенолату при тяжкій нирковій недостатності не проводилися. Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою хронічною нирковою недостатністю після трансплантації серця і печінки.

Затримка функції ниркового трансплантата

У хворих із затримкою функції ниркового трансплантата після пересадки середнє значення AUC0-12 для мікофенолової кислоти було порівнянне з таким у хворих, у яких трансплантат починав функціонувати після пересадки без затримки. Середнє значення AUC0-12 для фенольного глюкуроніду МФК у плазмі крові було у 2–3 рази більшим, ніж у хворих, у яких трансплантат починав функціонувати після пересадки без затримки. Можливе транзиторне підвищення вільної фракції і концентрації мікофенолової кислоти в плазмі крові у пацієнтів зі затримкою функції ниркового трансплантата. Корекція дози лікарського засобу Майсепт у таких випадках не потрібна.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Було виявлено, що у разі алкогольного цирозу печінки ураження паренхіми печінки відносно не впливає на процес глюкуронідації мікофенолової кислоти. Вплив печінкової патології на ці процеси залежить від конкретного захворювання. У разі захворювання печінки з переважанням ураження жовчних шляхів (наприклад, первинний біліарний цироз) ефект може бути іншим.

Діти

Фармакокінетичні параметри вивчалися у 49 дітей після трансплантації нирки (віком від 2до 18 років), які застосовували мофетилу мікофенолат у дозі 600 мг/м2 перорально 2 рази на добу. При застосуванні цієї дози AUCМФК була подібною до такої у дорослих пацієнтів після трансплантації нирки, які застосовували Майсепт у дозі 1 г 2 рази рази на добу в ранньому і пізньому посттрансплантаційному періодах. Величина AUCМФК у різних вікових групах була порівнянною в ранньому і пізньому посттрансплантаційному періодах.

Пацієнтилітнього віку

Не виявлено, що фармакокінетика мікофенолату мофетилу та його метаболітів змінюється у пацієнтів літнього віку (≥65 років) порівняно з молодшими пацієнтами після трансплантації.

Пацієнти, які приймають пероральні контрацептиви

Мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику пероральних контрацептивів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Приодночасному прийомі з комбінованими пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол (0,02–0,04 мг) і левоноргестрел (0,05–0,20 мг), дезогестрел (0,15 мг) або гестоден (0,05–0,1 мг), мофетилу мікофенолат (1 г 2 рази на добу) у дослідженні за участю 18жінок після трансплантації, які не отримували інші імуносупресанти, не виявлено клінічно значимого впливу на пригнічення овуляції під дією пероральних контрацептивів. Рівень прогестерону, лютеїнізуючого гормону і фолікулостимулюючого гормону суттєво не змінювався. Супутнє застосування мофетилу мікофенолату не мало клінічно значимого впливу на фармакокінетику пероральних контрацептивів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Клінічні характеристики

Показання.

Профілактика гострого відторгнення органа у хворих після алогенної трансплантації нирки, серця, печінки; у складі комбінованої терапії з циклоспорином і кортикостероїдами.

Протипоказання.

Препарат Майсепт не застосовувати пацієнтам із гіперчутливістю до мофетилу мікофенолату, мікофенолової кислоти або до будь-якого іншого компонента препарату. При застосуванні препарату Майсепт спостерігалися випадки реакцій гіперчутливості (див. розділ «Побічні реакції»).

Препарат Майсепт не слід застосовувати жінкам репродуктивного віку, які не використовують високоефективну контрацепцію (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Лікування препаратом не слід розпочинати жінкам репродуктивного віку без отримання результатів тесту на вагітність, щоб виключити ненавмисне застосування під час вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Лікарський засіб Майсептне застосовувати вагітним, крім випадків, коли немає відповідного альтернативного лікування для запобігання відторгнення трансплантата (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Не застосовувати даний лікарський засіб жінкам, які годують груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Особливі заходи безпеки

Капсули лікарського засобу Майсепт не слід відкривати або розламувати. Необхідно уникати вдихання порошку, що міститься в капсулах, або його прямого потрапляння на шкіру чи слизові оболонки. Якщо це відбулося, потрібно ретельно промити уражену ділянку водою з милом, а очі – лише водою.

Утилізація невикористаного препарату та препарату із простроченим терміном придатності.

Надходження лікарського засобу у зовнішнє середовище необхідно звести до мінімуму. Лікарський засіб не слід викидати у стічні води і побутові відходи. Дляутилізації необхідно використовувати так звану «систему збору відходів» при наявності такої.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Ацикловір

При застосуванні мофетилу мікофенолату разом з ацикловіром спостерігалися більш високі концентрації глюкуроніду 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти (МФК) та ацикловіру в плазмі крові, ніж при застосуванні кожного лікарського засобу окремо. Зміниу фармакокінетиці фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти (збільшення на 8%) були мінімальними і не вважалися клінічно значимими. Оскільки плазмова концентрація фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти, як і ацикловіру, підвищується при нирковій недостатності, є ймовірність, що мофетилу мікофенолат і ацикловір або його проліки, такі як валацикловір, конкурують за канальцеву секрецію і ще більше підвищують концентрацію обох лікарських засобів.

Антациди та інгібітори протонного насоса

При сумісному застосуванні лікарського засобу Майсепт разом з антацидами (алюмінію і магнію гідроксиди) та інгібіторами протонного насоса, у тому числі з лансопразолом і пантопразолом, спостерігалося зниження експозиції МФК. Неспостерігалося значної різниці у частоті відторгнення трансплантата у пацієнтів, які застосовували Майсепт та інгібітори протонного насоса, та у пацієнтів, яких лікували препаратом Майсепт без застосування інгібіторів протонного насоса. Цей результат дає змогу екстраполювати ці дані на всі антациди, оскільки зниження експозиції при одночасному застосуванні лікарського засобу Майсепт з магнію і алюмінію гідроксидами було суттєво меншим, ніж при одночасному застосуванні його з інгібіторами протонного насоса.

Холестирамін

Після прийому одноразової дози 1,5 г мофетилу мікофенолату у здорових добровольців, які попередньо застосовували по 4 г холестираміну 3 рази на добу протягом 4 днів, спостерігалося зменшення AUCМФК на 40%. Необхідно бути обережним при одночасному призначенні мофетилу мікофенолату і холестираміну у зв’язку з можливістю зниження ефективності лікарського засобу Майсепт.

Лікарські засоби, що впливають на кишково-печінкову циркуляцію

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному прийомі мофетилу мікофенолату з препаратами, що впливають на печінково-кишкову циркуляцію, оскільки вони можуть зменшити ефективність мофетилу мікофенолату.

Циклоспорин А

Мофетилу мікофенолат не впливає на фармакокінетику циклоспорину А. Якщо одночасне застосування циклоспорину припинено, може очікуватися збільшення AUC приблизно на 30%. Циклоспорин А впливає на печінково-кишкову рециркуляцію, що призводить до зниження експозиції мікофенолової кислоти на 30–50% у пацієнтів з трансплантацією нирок, які отримували лікування препаратом Майсепт і циклоспорином А, порівняно з пацієнтами, які застосовували сиролімус або белатасепт і подібні дози лікарського засобу Майсепт (див. розділи «Особливості застосування»). І навпаки, зміни експозиції мікофенолової кислоти слід очікувати при переведенні пацієнтів з циклоспорину А на один з імуносупресантів, який не впливає на печінково-кишкову циркуляцію.

Лікарські засоби, які впливають на глюкуронізацію (наприклад, ізавуконазол, телмісартан)

Ізавуконазол

Збільшення експозиції МФК (AUC0-∞) на 35 % спостерігалося у разі одночасного застосування лікарського засобу Майсепт з ізавуконазолом.

Телмісартан

Одночасне застосування телмісартану і лікарського засобу Майсепт призводило до зниження концентрації мікофенолової кислоти приблизно на 30%. Телмісартан змінює виведення мікофенолової кислоти шляхом посилення експресії рецептора, активованого проліфератором пероксисом гамма (PPAR gamma), що, зі свого боку, призводить до посилення експресії та активності ізоформи 1А1 уридин-дифосфат-глюкуронілтрансферази (UGT1A9). При порівнянні частоти відторгнення трансплантата або профілю побічних реакцій у пацієнтів, які застосовували лікарський засіб Майсепт з чи без одночасного застосування телмісартану, не спостерігалося клінічних наслідків фармакокінетичної взаємодії між зазначеними лікарськими засобами.

Ганцикловір

За результатами дослідження з одноразовим пероральним прийомом рекомендованої дози мофетилу мікофенолату і внутрішньовенним введенням ганцикловіру, з урахуванням відомого впливу ниркової недостатності на фармакокінетику мофетилу мікофенолату і ганцикловіру, можна припустити, що одночасне застосування цих препаратів (що конкурують за механізмами канальцевої секреції) спричинить підвищення концентрації фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти і ганцикловіру. Істотної зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти не очікується, тому коригувати дозу лікарського засобу Майсепт не потрібно. Якщо препарат Майсепт і ганцикловір або його проліки, наприклад валганцикловір, призначають одночасно хворим із нирковою недостатністю, необхідно дотримуватися рекомендованого для ганцикловіру режиму дозування і ретельно спостерігати за хворими.

Пероральні контрацептиви

Лікарський засіб Майсепт не має клінічно значимого впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику пероральних контрацептивів при одночасному застосуванні.

Рифампіцин

У пацієнтів, які не приймають циклоспорин, одночасне застосування лікарського засобу Майсепт і рифампіцину супроводжувалося зниженням експозиції мікофенолової кислоти від 18 % до 70% (AUC0-12годин). Рекомендується контроль за експозицією мікофенолової кислоти та корекція дози лікарського засобу Майсепт для підтримання клінічного ефекту при сумісному застосуванні.

Севеламер

Зниження Сmax і AUC0-12годин мікофенолової кислоти на 30% та 25% відповідно спостерігалося при одночасному застосуванні лікарського засобу Майсепт зі севеламером без будь-яких клінічних наслідків (тобто без відторгнення трансплантата). Однак з метою зведення до мінімуму впливу севеламеру на всмоктування МФК лікарський засіб Майсепт рекомендується приймати щонайменше за 1 годину до або через 3 години після прийому севеламеру. Немає даних щодо застосування лікарського засобу Майсепт з іншими фосфатзв’язуючими речовинами, крім севеламеру.

Триметоприм/сульфаметоксазол

Неспостерігалося впливу на біодоступність мікофенолової кислоти.

Норфлоксацин та метронідазол

У здорових добровольців не спостерігалося значимої взаємодії між лікарським засобом Майсепт і з одним із зазначених антибактеріальних препаратів при одночасному застосуванні. Однак одночасне застосування лікарського засобу Майсепт у комбінації з норфлоксацином та метронідазолом знижує експозицію мікофенолової кислоти приблизно на 30% після одноразового застосування лікарського засобу Майсепт.

Антибіотики, які зменшують кількість бактерій, що продукують β-глюкуронідазу, у кишечнику (наприклад, аміноглікозиди, цефалоспорини, фторхінолони та пеніциліни), можуть впливати на ентерогепатичну циркуляцію МФКГ/МФК, що може призводити до зниження системної експозиції МФК. Наявна інформація щодо зазначених нижче антибіотиків.

Ципрофлоксацин та амоксацилін з клавулоновою кислотою

Протягом декількох днів відразу після перорального застосування ципрофлоксацину чи амоксациліну з клавулоновою кислотою у пацієнтів з пересадкою нирки спостерігалося зниження предозової (мінімальної) концентрації МФК приблизно на 50%. Із продовженням антибіотикотерапії даний ефект мав тенденцію до зменшення та зникав після припинення лікування антибіотиками. Зміни предозового рівня мікофенолової кислоти не можуть точно відображати зміни загальної експозиції мікофенолової кислоти, тому клінічне значення цих спостережень невідоме. Тому зміна дози лікарського засобу Майсепт зазвичай не є необхідною з огляду на відсутність клінічних даних щодо дисфункції трансплантата. Однак необхідний ретельний клінічний моніторинг під час комбінованого лікування і відразу після закінчення антибіотикотерапії.

Такролімус

При одночасному застосуванні з препаратом Майсепт не виявлено значимого впливу на AUC та Сmax мікофенолової кислоти у пацієнтів після пересадки печінки та нирок. Ухворих з печінковим трансплантатом AUC такролімусу після багаторазового застосування лікарського засобу Майсепт у дозі 1,5 г 2 рази на добу зростала приблизно на 20%. Однак у пацієнтів після трансплантації нирок прийом лікарського засобу Майсепт не впливав на концентрацію такролімусу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші взаємодії

Одночасне застосування пробенециду та мікофенолату мофетилу у мавп супроводжувалося збільшенням AUC МФКГ у плазмі крові у 3 рази. Інші лікарські засоби, які піддаються канальцевій секреції у нирках, можуть конкурувати з фенольним глюкуронідом мікофенолової кислоти, що призводить до збільшення концентрації фенольного глюкуроніду мікофенолової кислоти або іншого лікарського засобу в плазмі крові, який також піддається канальцевій секреції.

Живі вакцини

Не слід вводити даний лікарський засіб пацієнтам із порушеною імунною відповіддю. Утворення антитіл у відповідь на інші вакцини може бути знижене (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Дослідження взаємодії проводилися лише за участю дорослих.

Особливості застосування.

Новоутворення

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у тому числі комбіновану, включаючи лікарський засіб Майсепт, спостерігається підвищений ризик розвитку лімфом та інших злоякісних новоутворень, особливо шкіри (див. розділ «Побічні реакції»). Цей ризик вочевидь пов’язаний не зі застосуванням будь-якого лікарського засобу як такого, а з інтенсивністю і тривалістю імуносупресії. Для мінімізації ризику раку шкіри слід обмежити вплив сонячних і ультрафіолетових променів: носити відповідний закритий одяг і використовувати сонцезахисні креми з високим значенням захисного фактора.

Інфекції

У пацієнтів, які отримують імуносупресивну терапію, у тому числі препарат Майсепт, спостерігається підвищений ризик виникнення опортуністичних інфекцій (бактеріальних, грибкових, вірусних і протозойних), інфекцій із летальним наслідком та сепсису (див. розділ «Побічні реакції»). До таких інфекцій належать реактивація латентних вірусних інфекцій, таких як реактивація гепатиту В чи реактивація гепатиту С, та інфекцій, викликаних папіломавірусами (ВК-вірусасоційована нефропатія, прогресивна мультифокальна лейкоенцефалопатія, асоційована з вірусом JC). У пацієнтів-носіїв, які отримували імуносупресивну терапію, повідомлялося про випадки реактивації гепатиту В або гепатиту С. Ці інфекції часто пов’язані з високим загальним імуносупресивним навантаженням і можуть призвести до серйозних чи летальних наслідків, тому лікар повинен враховувати це при диференційній діагностиці щодо пацієнтів з імуносупресією з порушеннями функції нирок чи неврологічними симптомами.

Мікофенолова кислота має цитостатичний вплив на В- і Т-лімфоцити, тому можливе збільшення тяжкості перебігу COVID-19. Пацієнтам із клінічно значимим перебігом COVID-19 слід розглянути питання про зниження дози або припинення застосування лікарського засобу Майсепт.

Повідомлялося про випадки гіпогаммаглобулінемії у зв’язку з рецидивуючими інфекціями у пацієнтів, які застосовували препарат у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких випадках переведення пацієнтів з лікування препаратом на терапію альтернативним імуносупресантом супроводжувалося поверненням рівня IgG у сироватці крові до нормального рівня. У пацієнтів, які отримують терапію препаратом Майсепт і у яких розвинулися рецидивуючі інфекції, слід визначити рівень імуноглобулінів у сироватці крові. У разі стійкої, клінічно значимої гіпогаммаглобулінемії слід розглянути питання про відповідні клінічні заходи, беручи до уваги потенційні цитостатичні ефекти мікофенолової кислоти на Т- і В-лімфоцити.

Опубліковано повідомлення про бронхоектази у дорослих і дітей, які застосовували препарат у комбінації з іншими імуносупресантами. У деяких із цих випадків переведення пацієнтів з лікування препаратом Майсепт на терапію іншим імуносупресантом призводило до позитивної динаміки респіраторних симптомів. Ризик бронхоектазів може бути пов'язаний із гіпогаммаглобулінемією або із безпосереднім впливом на легені. Також є окремі повідомлення про інтерстиційне захворювання легень і фіброз легень, деякі з них були летальними (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам, у яких розвинулися стійкі легеневі симптоми, такі як кашель і задишка, рекомендується пройти обстеження.

Кров та лімфатична система

Пацієнтів, які застосовують препарат Майсепт, слід контролювати щодо нейтропенії, яка може бути пов’язана власне з терапією препаратом Майсепт, супутнім застосуванням інших лікарських засобів, із вірусними інфекціями або з поєднанням цих факторів. Призастосуванні препарату необхідно визначати розгорнуту формулу крові протягом першого місяця – щотижнево, протягом другого і третього місяців лікування – 2 рази на місяць, а далі протягом першого року – щомісячно. При розвитку нейтропенії (абсолютна кількість нейтрофілів <1300 в 1 мкл) необхідно перервати або припинити лікування препаратом.

Повідомлялося про випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів, які застосовували лікарський засіб Майсепт у комбінації з іншими імуносупресантами. Механізм виникнення істинної еритроцитарної аплазії при застосуванні мофетилу мікофенолату невідомий. Істинна еритроцитарна аплазія може бути оборотною при зменшенні дози або припиненні застосування препарату. Зміни в лікуванні препаратом Майсепт слід проводити лише при відповідному спостереженні пацієнтів після трансплантації з метою мінімізації ризику відторгнення трансплантата (див. розділ «Побічні реакції»).

Хворих, які приймають препарат Майсепт, потрібно проінформувати про необхідність відразу ж повідомляти лікаря про будь-які ознаки інфекції, кровоточивості (гематом), кровотеч або інші ознаки пригнічення кісткового мозку.

Пацієнтів слід проінформувати про те, що під час застосування лікарського засобу Майсепт вакцинація може бути менш ефективною, тому необхідно уникати застосування живих ослаблених вакцин (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Лікарям слід керуватися національними рекомендаціями щодо вакцинації проти грипу.

Шлунково-кишковий тракт

Оскільки застосування лікарського засобу Майсепт асоціювалося з підвищеним ризиком побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нечасті випадки звиразкування шлунково-кишкового тракту, шлунково-кишкові кровотечі, перфорації шлунково-кишкового тракту, препарат Майсепт слід з обережністю застосовувати пацієнтам із активними серйозними захворюваннями шлунково-кишкового тракту.

Лікарський засіб Майсепт є інгібітором ІМФДГ, тому слід уникати застосування даного лікарського засобу пацієнтам із рідкісним спадковим дефіцитом гіпоксантингуанінфосфорибозилтрансферази, таким як синдром Леша-Найєна і Келлі‑Зигміллера.

Взаємодії

Необхідно дотримуватися обережності при переведенні пацієнта з комбінованої терапії, що містить імуносупресанти, які впливають на печінково-кишкову рециркуляцію МФК, наприклад циклоспорин та інші препарати, які не мають такого впливу, наприклад сиролімус, белатасепт, або навпаки, оскільки це може призвести до змін експозиції МФК. Лікарські засоби інших класів, які впливають на печінково-кишкову циркуляцію мікофенолової кислоти, такі як холестирамін, слід застосовувати з обережністю у зв’язку з їх потенційною можливістю зменшувати рівень у плазмі крові та ефективність лікарського засобу Майсепт (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Терапевтичний моніторинг MФК може бути доцільним у разі зміни комбінованої терапії (наприклад, із циклоспорину на такролімус або навпаки) або з метою забезпечення відповідної імуносупресії у пацієнтів з високим імунологічним ризиком (наприклад, ризик відторгнення, лікування зі застосуванням антибіотиків, додавання або вилучення препарату, що взаємодіє).

Не рекомендується призначати препарат Майсепт одночасно з азатіоприном, оскільки їх одночасне застосування не вивчалося.

Співвідношення ризик/користь при застосуванні мофетилу мікофенолату у комбінації з такролімусом або сиролімусом не встановлене (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Особливі групи пацієнтів

У пацієнтів літнього віку може спостерігатися підвищення ризику виникнення побічних реакцій, зокрема деяких інфекцій (включаючи інвазивну тканинну цитомегаловірусну інфекцію) і, ймовірно, шлунково-кишкових кровотеч та набряку легень, порівняно з пацієнтами молодшого віку (див. розділ «Побічні реакції»).

Тератогенна дія

Мікофенолат є сильним тератогеном для людини. Повідомлялося про спонтанний аборт (із частотою 45‑49%) і вроджені вади розвитку (з частотою 23‑27% за оцінками) після експозиції мофетилу мікофенолату під час вагітності. Тому препарат Майсепт протипоказаний під час вагітності, крім випадків, коли немає відповідного альтернативного лікування для запобігання відторгнення трансплантата. Жінок і чоловіків репродуктивного віку слід проінформувати про ризики і необхідність дотримуватися рекомендацій, зазначених у розділі «Застосування у період вагітності або годування груддю» (наприклад, методи контрацепції, тести на вагітність), до, під час і після терапії препаратом Майсепт. Лікарям слід впевнитися, що жінки і чоловіки, які приймають мікофенолат, розуміють ризик заподіяння шкоди дитині, необхідність використання ефективної контрацепції і необхідність негайної консультації з лікарем, якщо є ймовірність настання вагітності.

Контрацепція(див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»)Препарат Майсепт протипоказаний жінкам репродуктивного віку, які не застосовують високоефективну контрацепцію. Через генотоксичний і тератогенний потенціал лікарського засобу Майсепт жінкам репродуктивного віку слід одночасно використовувати два надійні способи контрацепції до початку лікування препаратом, під час лікування препаратом Майсепт та протягом шести тижнів після завершення терапії препаратом, якщо утримання від статевих контактів не є обраним методом контрацепції (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Сексуально активним чоловікам рекомендується використовувати презервативи під час лікування і протягом щонайменше 90 днів після припинення лікування. Використання презервативів рекомендується як репродуктивно активним чоловікам, так і чоловікам після вазектомії, оскільки ризики, пов'язані з передачею сім'яної рідини, також стосуються чоловіків, яким проводилася вазектомія. Окрім того, жінкам-партнеркам пацієнтів чоловічої статі, які застосовують препарат Майсепт, рекомендується використовувати високоефективну контрацепцію під час лікування і протягом 90 днів загалом після застосування останньої дози лікарського засобу Майсепт партнером.

Додатковізапобіжні заходи

Пацієнти не повинні здавати кров під час терапії та протягом щонайменше 6 тижнів після припинення прийому мікофенолату. Чоловіки не повинні бути донорами сперми під час терапії та протягом 90 днів після припинення прийому мікофенолату.

Вміст натрію. Цей лікарський засіб містить менше 1ммоль (23 мг) натрію на 1 капсулу, тому вважається вільним від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінки репродуктивного віку

Слід уникати вагітності у період прийому мікофенолату мофетилу. Тому жінки репродуктивного віку повинні використовувати принаймні один надійний метод контрацепції (див. розділ «Протипоказання») перед початком терапії мікофенолату мофетилом, під час терапії та протягом 6 тижнів після припинення терапії, за винятком випадків, коли утримання від статевих контактів є обраним методом контрацепції. Віддається перевага одночасному застосуванню двох взаємодоповнюючих способів контрацепції.

Вагітність

Застосування лікарського засобу Майсепт протипоказане під час вагітності, крім випадків, коли немає відповідного альтернативного лікування для запобігання відторгнення трансплантата. Лікування не слід розпочинати жінкам репродуктивного віку без отримання негативних результатів тесту на вагітність, щоб виключити ненавмисне застосування під час вагітності.

Жінок і чоловіків репродуктивного віку на початку лікування слід проінформувати про підвищений ризик втрати плода під час вагітності та вроджених вад розвитку, а також проконсультувати щодо попередження і планування вагітності.

До початку лікування препаратом жінкам репродуктивного віку слід пройти тест на вагітність, щоб виключити ненавмисну дію мікофенолату на ембріон. Рекомендується проведення двох тестів на вагітність зі сироваткою крові або сечею з чутливістю щонайменше 25 мМО/мл; другий тест слід зробити через 8 – 10 днів після першого і безпосередньо перед початком застосування мофетилу мікофенолату. Тести на вагітність слід повторити, якщо це необхідно з клінічної точки зору (наприклад, після повідомлення про перерву у контрацепції). Результати всіх тестів на вагітність слід обговорити з пацієнтом. Пацієнтів слід проінструктувати про необхідність консультації з лікарем негайно після настання вагітності.

Мікофенолат є сильним тератогеном для людини і характеризується підвищеним ризиком спонтанних абортів і вроджених вад розвитку при експозиції під час вагітності:

· Спонтанні аборти спостерігалися у 45‑49% вагітних жінок, які застосовували мофетилу мікофенолат, порівняно з повідомленою частотою 12‑33% у пацієнтів після трансплантації солідного органа, які отримували лікування іншими імуносупресантами, ніж мофетилу мікофенолат.

· За даними наукової літератури, вроджені вади спостерігалися у 23‑27% дітей, народжених живими, чиї матері застосовували мофетилу мікофенолат під час вагітності (порівняно з 2‑3% дітей, народжених живими, у загальній популяції і приблизно 4‑5% дітей, народжених живими, чиї матері після трансплантації солідного органа отримували лікування іншими імуносупресантами, ніж мофетилу мікофенолат).

Вроджені вади розвитку, включаючи повідомлення про множинні вроджені вади, спостерігалися у постмаркетинговому періоді у дітей пацієнток, які застосовували препарат Майсепт у комбінації з іншими імуносупресантами під час вагітності. Найчастіше повідомлялося про такі вроджені вади:

· аномалії вуха (наприклад, аномально сформоване або відсутнє зовнішнє/середнє вухо), атрезія зовнішнього слухового проходу;

· вроджена вада серця, наприклад дефекти міжпередсердної і міжшлуночкової перегородки;

· вроджена вада обличчя, наприклад розщеплення губи, розщеплення піднебіння, мікрогнатія і гіпертелоризм орбіт;

· аномалії ока (наприклад, колобома);

· вроджені вади пальців (наприклад, полідактилія, синдактилія);

· трахео-езофагеальні вроджені вади (наприклад, атрезія стравоходу);

· вроджені вади нервової системи, такі як незрощення дуг хребців;

· аномалії нирок.

Крім того, були отримані окремі повідомлення про такі вроджені вади:

· мікрофтальмія;

· вроджена кіста судинних сплетінь;

· агенез прозорої перегородки;

· агенез нюхового нерва.

Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.

Період годування груддю

Мофетилу мікофенолат виділяється у грудне молоко лактуючих щурів. Невідомо, чи проникає ця діюча речовина у грудне молоко людини. З огляду на ймовірність виникнення серйозних побічних реакцій при застосуванні мофетилу мікофенолату у немовлят, які знаходяться на грудному вигодовуванні, препарат Майсепт протипоказаний при годуванні груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Чоловіки

Наявні обмежені клінічні дані не свідчать про підвищений ризик виникнення вад розвитку або викидня після впливу мікофенолату мофетилу на організм батька.

МФК є потужним тератогеном. Невідомо, чи наявна MФК у спермі. Розрахунки, що базуються на даних досліджень на тваринах, свідчать, що максимальна кількість MФК, яка потенційно може бути передана жінці, настільки низька, що навряд чи це матиме ефект. Удослідженнях на тваринах показано, що мікофенолат є генотоксичним у концентраціях, що перевищують вузький терапевтичний діапазон в організмі людини незначним чином, тому ризик генотоксичного впливу на сперматозоїди не може бути повністю виключений. Томурекомендують такі запобіжні заходи: для статево активних чоловіків або їхніх партнерів-жінок рекомендується використовувати надійні методи контрацепції під час лікування пацієнта-чоловіка та принаймні протягом 90 днів після припинення лікування мікофенолату мофетилом. Чоловіків репродуктивного віку необхідно інформувати та їм слід обговорити можливі ризики батьківства з кваліфікованим медичним працівником.

Фертильність

Мофетилу мікофенолат не впливав на фертильність самців щурів у пероральних дозах до 20 мг/кг/добу. Системна експозиція в цій дозі у 2–3 рази перевищує клінічну експозицію при застосуванні рекомендованої клінічної дози 2 г на добу у пацієнтів з трансплантацією нирки і у 1,3–2 рази перевищує клінічну експозицію при застосуванні рекомендованої клінічної дози 3 г на добу в пацієнтів із трансплантацією серця. У дослідженні фертильності  та репродуктивної функції у самок щурів пероральні дози 4,5 мг/кг/добу спричинили вроджені вади (у тому числі анофтальмію, агнатію та гідроцефалію) у потомства першого покоління, при цьому токсичного впливу на материнський організм не спостерігалося. Системна експозиція в цій дозі становила приблизно половину клінічної експозиції при застосуванні рекомендованої клінічної дози 2 г на добу у пацієнтів з трансплантацією нирки і приблизно третину клінічної експозиції при застосуванні рекомендованої клінічної дози 3 г на добу у пацієнтів з трансплантацією серця. У самок та потомства не спостерігалося впливу на фертильність чи репродуктивну функцію. 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Мікофенолату мофетил має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Мікофенолату мофетил може спричиняти сонливість, сплутаність свідомості, запаморочення, тремор або артеріальну гіпотензію, тому пацієнтам рекомендується бути обережними під час керування транспортними засобами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування повинен призначати і контролювати спеціаліст із трансплантації з відповідною кваліфікацією.

Дозування

Застосування при трансплантації нирки

Дорослі

Прийом необхідно починати протягом 72 годин після проведення трансплантації. Хворим із нирковими трансплантатами рекомендується прийом по 1 г 2 рази на добу (добова доза     становить 2 г).

Діти віком від 2 до 18 років

Рекомендована доза мофетилу мікофенолату становить 600 мг/м2 перорально 2 рази на добу (до максимальної добової дози 2 г). Лікарський засіб Майсепт, капсули, слід призначати лише пацієнтам із площею поверхні тіла не менше 1,25 м2. Пацієнтам із площею поверхні тіла від 1,25 м2 до 1,5м2 лікарський засіб Майсепт, капсули, можна призначати у дозі 750 мг 2 рази на добу (добова доза становить 1,5г). Пацієнтам із площею поверхні тіла більше 1,5 м2 лікарський засіб Майсепт, капсули, можна призначати у дозі 1 г 2 рази на добу (добова доза – 2 г). Оскільки деякі побічні реакції виникають частіше у дітей і підлітків, ніж у дорослих (див. розділ «Побічні реакції»), може виникнути потреба у тимчасовому зниженні дози або припиненні лікування. При цьому слід враховувати важливі клінічні фактори, у тому числі тяжкість реакції.

Діти віком до 2 років

Існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності застосування лікарського засобу для дітей віком до 2 років. У зв’язку з цим наявних даних недостатньо для рекомендацій щодо дозування, тому застосування лікарського засобу Майсепт дітям віком до 2 років не рекомендується.

Застосування при трансплантації серця

Дорослі

Прийом перорально необхідно починати протягом 5 днів після проведення трансплантації. Хворим із трансплантатом серця рекомендується прийом по 1,5 г 2 рази на добу (добова доза – 3 г).

Діти

Даних з безпеки та ефективності для дітей після трансплантації серця немає.

Застосування при трансплантації печінки

Дорослі

Препарат Майсепт перорально слід призначати якомога швидше залежно від можливості пацієнта переносити препарат. Рекомендований режим дозування – по 1,5 г 2 рази на добу (добова доза – 3 г).

Діти

Даних з безпеки та ефективності для дітей після трансплантації печінки немає.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку

Для хворих літнього віку (≥65 років) після трансплантації нирки рекомендована доза становить 1 г 2 рази на добу, а після трансплантації серця і печінки – 1,5 г 2 рази на добу.Пацієнти з нирковою недостатністю

Хворим із тяжкою хронічною нирковою недостатністю (ШКФ < 25 мл·хв-1·1,73 м-2), що знаходяться за межами безпосереднього посттрансплантаційного періоду, слід уникати доз, що перевищують 1 г 2 рази на добу. Затакими пацієнтами необхідно ретельно спостерігати. Корекція дози хворим із затримкою функції ниркового трансплантата після операції не потрібна (див. розділ «Фармакокінетика»). Немає даних щодо пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перенесли пересадку серця або печінки.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Хворим після трансплантації нирки, які мають тяжке ураження паренхіми печінки, корекція дози не потрібна. Даних щодо пацієнтів з тяжким ураженням паренхіми печінки, які перенесли трансплантацію серця, немає.

Лікування протягом епізодів відторгнення

Мікофенолова кислота (МФК) є активним метаболітом мофетилу мікофенолату. Відторгнення ниркового трансплантата не призводить до зміни фармакокінетики мікофенолової кислоти. У таких випадках припинення лікування препаратом Майсепт або зменшення його дози не потрібне. Немає обґрунтування щодо необхідності корекції дози при відторгненні трансплантата серця. Немає даних щодо фармакокінетики мікофенолової кислоти під час відторгнення трансплантата печінки.

Діти

Немає даних щодо лікування першого епізоду або рефрактерного відторгнення після трансплантації у дітей.

Спосіб застосування

Пероральне застосування.

Запобіжні заходи, яких слід вжити до прийому даного лікарського засобу

Оскільки мофетилу мікофенолат продемонстрував тератогенну дію у щурів і кролів, капсули Майсепт не слід відкривати або розламувати з метою уникнення вдихання порошку, що міститься в капсулах лікарського засобу, та його прямого потрапляння на шкіру або слизові оболонки. Якщо це відбулося, потрібно ретельно промити забруднену ділянку шкіри водою з милом, а очі – лише проточною водою.

Будь-який невикористаний лікарський засіб або його відходи слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Діти.

Даних з безпеки та ефективності застосування лікарського засобу Майсепт дітям після трансплантації печінки та після трансплантації серця немає. Існують обмежені дані щодо безпеки та ефективності застосування лікарського засобу дітям віком до 2 років після трансплантації нирки. Немає даних щодо лікування першого епізоду або рефрактерного відторгнення після трансплантації у дітей.

Передозування.

Дані про передозування мофетилу мікофенолату були отримані в процесі клінічних досліджень та післяреєстраційного застосування. У багатьох з них про побічні реакції не повідомлялося. Побічні реакції, що виникли при передозуванні, відповідали відомому профілю безпеки лікарського засобу.

Очікується, що передозування мофетилу мікофенолату може призвести до надмірного пригнічення імунної системи і підвищеної чутливості до інфекцій та пригнічення кісткового мозку (див. розділ «Особливості застосування»). У разі розвитку нейтропенії застосування лікарського засобу слід припинити або зменшити його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Не слід очікувати, що клінічно значиму кількість мікофенолової кислоти чи глюкуронід 2-морфолінового ефіру мікофенолової кислоти можна видалити з організму методом гемодіалізу. Препарати, що зв'язують жовчні кислоти, наприклад холестирамін, можуть виводити мікофенолову кислоту з організму, зменшуючи його кишково-печінкову рециркуляцію (див. розділ «Фармакокінетика»).

Побічні реакції.

Дані клінічних досліджень

Найпоширенішими та/або серйозними побічними реакціями, пов'язаними із застосуванням лікарського засобу Майсепт у комбінації з циклоспорином і кортикостероїдами, були діарея (до 52,6 %), лейкопенія (до 45,8 %), бактеріальні інфекції (до 39,9 %) і блювання (до 39,1 %); існують також дані про підвищення частоти деяких типів інфекцій (див. розділ «Особливості застосування»).

У таблиці нижче зазначено побічні реакції, які спостерігалися у клінічних дослідженнях та під час післяреєстраційного застосування, за класами систем органів відповідно до MedDRA та частотою. Відповідна категорія частоти для кожної побічної реакції на препарат заснована на таких критеріях: дуже поширені (≥1/10), поширені (від ≥1/100 дo <1/10), непоширені (від ≥1/1000 дo <1/100), рідко поширені (від ≥1/10000 дo <1/1000) та дуже рідко поширені (<1/10000). Через значні відмінності, що спостерігаються в частоті певних побічних реакцій для різних показань трансплантації, частота наведена окремо для пацієнтів із трансплантацією нирки, печінки та серця.

Опис окремих побічних реакцій

Злоякісні новоутворення

У пацієнтів, які отримують режими імуносупресивної терапії, у тому числі комбінації лікарських засобів, включаючи мофетилу мікофенолат, підвищений ризик виникнення лімфом та інших злоякісних новоутворень, зокрема шкіри (див. розділ «Особливості застосування»). Трирічні дані з безпеки щодо пацієнтів після пересадки нирки або серця не містять інформації про будь-які неочікувані зміни частоти злоякісних новоутворень порівняно з показниками за рік. Після пересадки печінки за хворими спостерігали не менше 1 року, але менше 3 років.

Інфекції

У всіх пацієнтів, які отримували лікування імуносупресантами, зафіксовано підвищений ризик бактеріальних, вірусних та грибкових інфекцій (деякі з них можуть призвести до летального наслідку), у тому числі спричинених збудниками опортуністичних інфекцій, а також реактивації латентної вірусної інфекції. Цей ризик зростає зі збільшенням загального імуносупресивного навантаження (див. розділ «Особливості застосування»). Найбільш серйозними інфекціями були сепсис, перитоніт, менінгіт, ендокардит, туберкульоз та атипова мікобактеріальна інфекція. Найпоширенішими опортуністичними інфекціями у пацієнтів із трансплантатом нирки, серця та печінки, які застосовували мофетилу мікофенолат (2 г або 3 г на добу) з іншими імуносупресантами в контрольованих клінічних дослідженнях та яких спостерігали протягом щонайменше 1 року, були кандидоз шкіри та слизових оболонок, ЦМВ-віремія/синдром та простий герпес. Частка пацієнтів із ЦМВ-віремією/синдромом становила 13,5 %. У пацієнтів, які отримували лікування імуносупресантами, у тому числі мофетилу мікофенолатом, повідомлялося про випадки ВК‑вірусної нефропатії, а також випадки JC-вірусної прогресуючої мультифокальної лейкоенцефалопатії.

Порушення з боку крові та лімфатичної системи

Цитопенія, у тому числі лейкопенія, анемія, тромбоцитопенія та панцитопенія, є відомими ризиками, асоційованими зі застосуванням мофетилу мікофенолату, і можуть спричинити виникнення інфекцій та кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»). Повідомлялося про агранулоцитоз та нейтропенію, тому рекомендується регулярне спостереження за пацієнтами, які застосовують лікарський засіб Майсепт (див. розділ «Особливості застосування»). Надходили повідомлення про випадки анемії та недостатності кісткового мозку в пацієнтів, які застосовували мофетилу мікофенолат, деякі з випадків мали летальний наслідок.

Повідомлялося про випадки істинної еритроцитарної аплазії у пацієнтів, які застосовували мофетилу мікофенолат (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів, які отримували мофетилу мікофенолат, повідомлялося про окремі випадки порушення морфології нейтрофілів, у тому числі аномалія Пельгера – Хюета (Pelger-Huet). Ці зміни не асоціювалися з порушенням функції нейтрофілів і можуть свідчити про зсув вліво показника зрілості нейтрофілів при дослідженні крові, що може помилково сприйматися як ознака інфекції у пацієнтів з імуносупресією, в тому числі спричиненою застосуванням лікарського засобу Майсепт.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Найсерйознішими порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту були утворення виразки та кровотеча, які є відомими ризиками, пов’язаними із застосуванням мофетилу мікофенолату. Під час базових клінічних досліджень зазвичай повідомляли про виразки слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, шлунка, дванадцятипалої кишки та кишечнику, часто ускладнені кровотечею, a також гематемезисом, меленою та геморагічними формами гастриту та коліту. Однак найпоширенішими порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту були діарея, нудота та блювання. При ендоскопічному обстеженні пацієнтів із діареєю, пов’язаною зі застосуванням мофетилу мікофенолату, були виявлені окремі випадки атрофії кишкових ворсинок (див. розділ «Особливості застосування»).

Гіперчутливість

Повідомлялося про реакції гіперчутливості, включаючи ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції.

Вагітність, післяпологовий та перинатальний стан

Випадки спонтанних абортів спостерігалися у пацієнток, які застосовували мофетилу мікофенолат, переважно у першому триместрі (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Вроджені захворювання

Під час післяреєстраційного застосування спостерігалися вроджені вади розвитку у дітей, матері яких під час вагітності застосовували мофетилу мікофенолат у комбінації з іншими імуносупресантами (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Повідомлялося про окремі випадки інтерстиціального захворювання легенів і фіброзу легенів, деякі з летальним наслідком, у пацієнтів, які застосовували мофетилу мікофенолат у комбінації з іншими імуносупресантами. Також повідомлялося про бронхоектаз у дітей і дорослих.

Порушення з боку імунної системи

У пацієнтів, які застосовували мофетилу мікофенолат у комбінації з іншими імуносупресантами, повідомлялося про гіпогаммаглобулінемію.

Загальні порушення та стан у місці введення

У базових дослідженнях дуже часто повідомлялося про набряк, у тому числі периферичний, обличчя та мошонки. Також дуже часто повідомлялося про м’язово-скелетний біль, такий як міалгія, a також біль у шиї та спині.

Гострий запальний синдром, асоційований з інгібіторами синтезу пуринуde novo, описаний за даними досвіду післяреєстраційного застосування як парадоксальна прозапальна реакція, пов’язана зі застосуванням мофетилу мікофенолату та МФК, і характеризується гарячкою, артралгією, артритом, болем у м’язах та підвищенням рівня маркерів запалення. Опубліковані описи клінічних випадків свідчать про швидке покращення стану після припинення застосування лікарського засобу.

Особливі групи пацієнтів

Діти

Тип і частота побічних реакцій у клінічному дослідженні за участю 92 дітей віком від 2 до 18 років, які застосовували мофетилу мікофенолат у дозі 600 мг/м2 перорально 2 рази на добу, в цілому були подібними до тих, що спостерігалися у дорослих, які отримували терапію із застосуванням мофетилу мікофенолату в дозі 1 г 2 рази на добу. Однак, порівняно з дорослими, у дітей частіше спостерігалися такі побічні реакції, пов’язані з лікуванням, зокрема у дітей віком до 6 років: діарея, сепсис, лейкопенія, анемія та інфекції.

Пацієнти літнього віку

У пацієнтів літнього віку в цілому може бути підвищений ризик побічних реакцій у зв’язку з імуносупресією. У хворих літнього віку при застосуванні лікарського засобу Майсепт у складі комбінованої імуносупресивної терапії ризик деяких інфекцій (включаючи тканинні інвазивні форми цитомегаловірусної інфекції), а також можливо шлунково-кишкових кровотеч і набряку легень може бути вищий, ніж у пацієнтів молодшого віку.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу.

Медичні та фармацевтичні працівники, а також пацієнти або їх законні представники можуть повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарських засобів, виробництва Панацея Біотек Фарма Лтд., у будь-який зручний для них спосіб (електронною поштою, факсом, телефоном тощо) у паперовому чи електронному вигляді. Про випадки побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарських засобів, виробництва Панацея Біотек Фарма Лтд., слід повідомляти відділ фармаконагляду за тел. +38(066)153-97-18 або на електронну адресу: kommedfarm@gmail.com.

Також, слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та/або відсутності ефективності лікарських засобів через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25ºС.

Упаковка.

По 10 капсул твердих у блістері, по 3 блістери або по 10 блістерів у картонній пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Панацея Біотек Фарма Лтд.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Малпур, Бадді, Техсіл Налагарх, Район Солан, Хімачал Прадеш, 173 205, Індія.