ЛОРТЕНЗА®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Лортенза®

(Lortenza®)

Склад:

діючі речовини:лозартан, амлодипін;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:

50 мг лозартану калію і 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату або

50 мг лозартану калію і 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату, або

100 мг лозартану калію і 5 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату, або

100 мг лозартану калію і 10 мг амлодипіну у вигляді амлодипіну бесилату;

допоміжні речовини:целюлоза мікрокристалічна (тип 102), целлактоза (суміш альфа-лактози моногідрату та целюлози порошкоподібної сухої), крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмальгліколят (тип А), магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, полівініловий спирт (частково гідролізований), макрогол 3000, тальк, титану діоксид (E 171), оксид заліза жовтий (Е 172), оксид заліза червоний (Е 172) (крім таблеток 100 мг/10 мг).

Лікарська форма Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:

50 мг/5 мг: оранжево-коричневі, овальні, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

50 мг/10 мг: червоно-коричневі, овальні, злегка двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

100 мг/5 мг: рожеві, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

100 мг/10 мг: блідо-жовто-коричневі, овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Лозартан

Лозартан - це синтетичний антагоніст рецептора ангіотензину II (тип АТ1), що застосовується перорально. Ангіотензин II, потужний судинозвужувальний засіб, є первинним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи і важливим визначальним фактором патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв'язується з рецепторами АТ1, які містяться у багатьох тканинах (наприклад гладеньких м'язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і чинить кілька важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію та звільнення альдостерону. Ангіотензин II стимулює проліферацію клітин гладеньких м’язів.

Лозартан селективно блокує рецептор AT1. В умовахin vitroта in vivoлозартан і його фармакологічно активний метаболіт - карбоксильна кислота (E 3174) - блокують усі фізіологічно значущі ефекти ангіотензину ІІ незалежно від джерела або шляху синтезу.

Лозартан не зв'язує і не блокує рецептори інших гормонів та іонні канали, важливі для регуляції діяльності серцево-судинної системи. Крім цього, лозартан не впливає на дію ангіотензинперетворювального ферменту (кіназа II), який відповідає за розщеплення брадикініну, через що не відзначаються небажані дії, пов'язані з підвищеною концентрацією брадикініну. При введенні лозартану гальмується негативна дія ангіотензину II на утворення реніну, що призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення рівня ангіотензину II у плазмі крові. Незважаючи на ці підвищення, антигіпертензивна активність та зниження рівня альдостерону у плазмі крові зберігаються, що вказує на ефективне блокування рецептора ангіотензину II. Після припинення терапії лозартаном активність реніну у плазмі крові та концентрація ангіотензину ІІ протягом трьох днів повертається до норми.

Лозартан та його основний активний метаболіт мають набагато більшу спорідненість до рецептора AT1, ніж до рецептора AT2. Активний метаболіт, за розрахунками об'ємного відсотка, у 10-40 разів ефективніший, ніж лозартан.

Лозартан не впливає на автономні рефлекси і не має тривалого впливу на рівень норадреналіну у плазмі крові.

При однократному застосуванні лозартану хворим із легкою та помірною есенціальною гіпертензією спостерігається статистично значуще зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску. Порівняння артеріального тиску через 24 години та через 5-6 годин після прийому дози показує зниження тиску навіть після 24 годин після застосування; звичний добовий серцевий ритм зберігається. Зниження артеріального тиску між прийомами доз становить 70-80 % від зафіксованого ефекту через 5-6 годин після застосування дози.

Відміна застосування лозартану хворим на артеріальну гіпертензію не призводить до різкого підвищення артеріального тиску (рикошет). Незважаючи на помітне зменшення артеріального тиску, лозартан не має клінічно істотного впливу на частоту серцевих скорочень.

Лозартан однаково ефективний у чоловіків та жінок, у молодих (віком до 65 років) і літніх пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ).

Амлодипін.

Амлодипін - антагоніст іонів кальцію, похідний дигідропіридину, який блокує надходження іонів кальцію крізь мембрани до клітин гладеньких м’язів міокарда та судин.

Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений безпосереднім впливом на гладенькі м’язи судин. Точний механізм дії амлодипіну при стенокардії не встановлено, але відомо, що амлодипін зменшує ішемію міокарда двома шляхами:

1. Амлодипін розширює периферичні артеріоли і таким чином знижує загальний периферичний опір (після навантаження), проти якого працює серце. Таке розвантаження серця знижує потреби міокарда у споживанні енергії та кисню.

2. Амлодипін розширює основні коронарні артерії та коронарні артеріоли. Таке розширення збільшує постачання кисню до міокарда у пацієнтів зі стенокардією Принцметала.

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією застосування 1 раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску (як у положенні стоячи, так і лежачи) протягом усього 24-годинного інтервалу.

У пацієнтів зі стенокардією прийом амлодипіну 1 раз на добу подовжує загальний активний час, час до початку стенокардії та час до депресії 1 мм сегмента ST.Амлодипін знижує частоту стенокардії та потребу у застосуванні таблеток тринітрогліцерину.

Амлодипін не спричиняє жодних побічних метаболічних ефектів або змін ліпідів у плазмі крові і є придатним для застосування пацієнтам з астмою, цукровим діабетом і подагрою.

Фармакокінетика

Всмоктування.

Лозартан

Після перорального застосування лозартан добре всмоктується і зазнає первинного метаболізму, з утворенням одного активного карбоксильного метаболіту та інших фармакологічно неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану становить приблизно 33 %. Максимальна концентрація лозартану та його активного метаболіту досягається приблизно через 1 годину і через 3-4 години після прийому відповідно.

Амлодипін

Після перорального введення терапевтичних доз амлодипін добре всмоктується. Пікові рівні у плазмі крові досягаються через 6-12 годин після застосування. Абсолютна біодоступність незміненого компонента становить 64-80 %. На абсорбцію амлодипіну не впливає супутній прийом їжі.

Розподіл

Лозартан

Більше 99 % лозартану та його активного метаболіту зв'язується з білками плазми крові, переважно з альбумінами. Обсяг розподілу лозартану становить 34 л.

Амлодипін

Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідженняi n vitro показали, що до 97,5 % амлодипін зв’язується з білками плазми крові.

Біотрансформація

Лозартан

Приблизно 14 % перорально або внутрішньовенно введеної дози лозартану метаболізується у його активний метаболіт. Після перорального або внутрішньовенного введення позначеного радіоактивним вугіллям (14C) лозартану калію радіоактивність плазми крові спричинена в основному лозартаном та його активним метаболітом. В 1 % досліджених осіб лозартан незначною мірою перетворюється на активний метаболіт.

Крім активного метаболіту, формуються неактивні метаболіти.

Амлодипін

Амлодипін екстенсивно перетворюється на неактивні метаболіти.

Виведення

Лозартан

Кліренс лозартану та його активного метаболіту з плазми крові відповідно становить приблизно 600 мл/хв та 50 мл/хв. Кліренс лозартану та його активного метаболіту з нирок приблизно становить 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. При пероральному введенні із сечею виводиться 4 % застосованої дози лозартану у незміненому вигляді та 6 % - у вигляді активного метаболіту.

Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійно змінюються при застосуванні пероральних доз лозартану калію до 200 мг.

Після перорального прийому концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові зменшуються поліекспоненціально; період напіввиведення становить приблизно 2години та 6-9 годин відповідно. При одноразовому дозуванні 100 мг на добу ані лозартан, ані його активний метаболіт істотно не накопичуються у плазмі крові.

І біліарна, і ниркова екскреція відіграють роль в елімінації лозартану та його активних метаболітів. Після прийому чоловіками пероральної/внутрішньовенної дози лозартану позначеного радіоактивним вугіллям (14C) приблизно 35 % /43 % відповідно радіоактивності виявляють у сечі, а 58 %/50 % - у фекаліях.

Амлодипін

Період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35-50 годин у разі застосування 1 раз на добу. Приблизно 60 % застосованої дози виводиться з сечею, з яких майже 10 % у формі незміненого амлодипіну.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Лозартан

Концентрація лозартану не змінюється у пацієнтів з кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв. Величина AUC лозартану є вдвічі вищою у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі, у порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

Концентрація активного метаболіту в плазмі не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю та у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі. Ні лозартан, ні його активний метаболіт не виводяться за допомогою діалізу.

Амлодипін

Амлодипін екстенсивно перетворюється на неактивні метаболіти. 10 % первинного компонента виводиться у незміненому вигляді з сечею. Зміни концентрацій амлодипіну не мають зв’язку зі ступенем порушення функції нирок. Тому рекомендоване нормальне дозування. Амлодипін не виводиться за допомогою діалізу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Лозартан

У пацієнтів з легким та помірним алкогольним цирозом печінки плазмові рівні лозартану та його активного метаболіту після перорального прийому відповідно у 5 і 1,7 разу вище, ніж у молодих чоловіків-добровольців.

Амлодипін

Дані відносно застосування амлодипіну хворим з порушенням функції печінки є дуже обмеженими. У пацієнтів з печінковою недостатністю зменшується кліренс амлодипіну, в результаті чого збільшується період напіввиведення і AUC - приблизно на 40-60 %.

Стать

Лозартан

У жінок із артеріальною гіпертензією плазмові рівні лозартану були в два рази вище, ніж у пацієнтів чоловічої статі з артеріальною гіпертензією, в той час як рівні в плазмі крові активного метаболіту не відрізняються у чоловіків і жінок.

Пацієнти літнього віку.

Лозартан

Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові значно не відрізняються від тих, що спостерігаються у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Амлодипін

Час до досягнення пікових концентрацій у плазмі крові є однаковим у молодих пацієнтів і пацієнтів літнього віку. Кліренс амлодипіну має тенденцію знижуватися, призводячи до збільшення «площі під кривою» (AUC) та періоду напіввиведення, що очікувалося у хворих із хронічною серцевою недостатністю цієї вікової групи.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування есенціальної гіпертензії у пацієнтів, яким призначена терапія амлодипіном та лозартаном.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату, похідних дигідропіридину або до будь-яких допоміжних речовин; протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти; тяжка печінкова недостатність, артеріальна гіпотензія (САТ<90 мм. рт. ст.); шок, включаючи кардіогенний шок; обструкція шляхів відтоку з лівого шлуночка (наприклад виражений аортальний стеноз); гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда; дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не проводились дослідження щодо взаємодії лікарського засобу Лортенза® з іншими лікарськими засобами.

Взаємодії, пов’язані із лозартаном.

Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До інших препаратів, що можуть викликати артеріальну гіпотензію, належать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Одночасне застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії.

Лозартан метаболізується переважно за участю системи цитохрому P450 (CYP) 2C9 з утворенням активного метаболіту карбоксильної кислоти. У ході клінічних досліджень було встановлено, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану та флувастатину (слабкого інгібітору CYP2C9).

Одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, триамтерену, амілориду) чи можуть підвищувати рівні калію (таких як гепарин), або добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване.

Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникнення токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікування препаратами літію та лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.

При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП може призводити до погіршання функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з уже наявним порушенням функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також слід розглянути питання щодо моніторингу функції нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.

При подвійній блокаді лікарськими засобами (наприклад додавання інгібітору АПФ до застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ) необхідно проводити ретельне спостереження за функцією нирок і при необхідності обмежити супутній прийом препаратів. Деякі дослідження показали, що у пацієнтів із встановленим атеросклерозом, серцевою недостатністю або цукровим діабетом з пошкодженням нервових кінцівок подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи призводить до більш високої частоти виникнення артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії та змін у функції нирок (у т.ч. гострої ниркової недостатності) порівняно з такою при застосуванні одного агента ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном.

Інгібітори CYP3A4.

Одночасне застосування амлодипіну та інгібіторів CYP3A4 потужної або помірної дії (інгібітори протеаз, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого підвищення експозиції амлодипіну. Такі зміни можуть бути більш вираженими у пацієнтів літнього віку. Може бути необхідним клінічне спостереження за станом пацієнта та підбір дози.

Індуктори CYP3A4.

Інформації щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування амлодипіну та речовин, що є індукторами CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою), може призводити до зниження концентрації амлодипіну у плазмі крові, тому застосовувати такі комбінації слід з обережністю.

Не рекомендується одночасно застосовувати амлодипін та вживати грейпфрути або грейпфрутовий сік, оскільки у деяких пацієнтів біодоступність амлодипіну може підвищуватися, що, у свою чергу, призводить до посилення гіпотензивної дії.

Дантролен (інфузії).

У тварин спостерігалися шлуночкові фібриляції з летальним наслідком та серцево-судинний колапс, що асоціювалися з гіперкаліємією, після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик розвитку гіперкаліємії рекомендовано уникати застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, схильним до злоякісної гіпертермії пацієнтам та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивний ефект амлодипіну потенціює гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних засобів.

Клінічні дослідження взаємодії препарату показали, що амлодипін не впливає на фармакокінетику аторвастатину, дигоксину, етанолу, варфарину та циклоспорину.

Симвастатин

Одночасне застосування 10 мг амлодипіну із 80 мг симвастатину призвело до збільшення впливу симвастатину на 77 % в порівнянні з прийомом лише симвастатину. Слід зменшити дозу симвастатину до 20 мг на добу пацієнтам, що застосовують амлодипін.

Особливості застосування.

Ангіоневротичний набряк

Слід встановити ретельний нагляд за пацієнтами, у яких раніше вже був ангіоневротичний набряк (набряк обличчя, губ, горла та/або язика).

Артеріальна гіпотензія та водно-електролітний дисбаланс

Після прийому першої дози препарату може розвинутись симптоматична артеріальна гіпотензія у пацієнтів, які виснажені внаслідок інтенсивного лікування діуретиками, обмеження вживання солі з їжею або діареї чи блювання. Такі стани слід коригувати перед застосуванням препарату Лортенза® або розпочинати з нижчих доз.

Дисбаланс електролітів є частим явищем, на яке слід звертати увагу, у пацієнтів з порушенням функції нирок, у тому числі хворих на цукровий діабет. Тому слід ретельно контролювати концентрацію калію в плазмі та кліренс креатиніну; особливо слід спостерігати за пацієнтами із серцевою недостатністю та кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.

Супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок та сольових замінників, що містять калій, з комбінацією лозартан/гідрохлоротіазид не рекомендується.

Трансплантація нирки

Відсутній досвід щодо застосування пацієнтам з нещодавно проведеною трансплантацією нирки.

Первинний гіперальдостеронізм

Пацієнти з первинним альдостеронізмом, як правило, терапевтично не реагують на прийом антигіпертензивних лікарських засобів, які діють через пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому не рекомендується застосування препарату.

Коронарна хвороба серця та інсульт

Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною серцево-судинною та цереброваскулярною хворобою може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Серцева недостатність

У пацієнтів із серцевою недостатністю, з порушеннями функції нирок або без таких, існує ризик тяжкої артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок (часто гострого). Через відсутність достатнього досвіду застосування препарату Лортенза® пацієнтам з серцевою недостатністю та супутньою тяжкою нирковою недостатністю пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією NYHA), а також у пацієнтам з серцевою недостатністю та серцевою аритмією, що загрожує життю, препарат слід застосовувати з обережністю. Комбінацію лозартану з бета-блокаторами слід застосовувати з обережністю.

Через вміст амлодипіну лікарський засіб Лортенза® слід застосовувати з обережністю хворим із хронічною застійною серцевою недостатністю, оскільки збільшується ризик серцево-судинних ускладнень та смертності.

Порушення функцій печінки

Протипоказано застосовувати препарат пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. У інших випадках слід застосовувати з обережністю як на початку лікування, так при збільшенні дози. Лікування слід починати з найнижчих доз.

Порушення функції нирок

Повідомлялося про зміни функції нирок включаючи ниркову недостатність (у пацієнтів, у яких функція нирок залежить від ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, наприклад у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або вже наявними порушеннями функції нирок).

Також повідомлялося про підвищення рівня сечовини в крові та креатиніну в сироватці у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки; ці зміни функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Препарат Лортенза® слід застосовувати з обережністю пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.

Застосування літнім пацієнтам.

Збільшення дози слід проводити з обережністю.

Стеноз аорти та мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і інші судинорозширювальні препарати, слід обережно призначати препарат Лортенза® пацієнтам, які страждають від стенозу аорти чи мітрального клапана або від гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії.

Етнічні особливості.

Через вміст лозартану Лортенза® може бути менш ефективною у зниженні артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, можливо через більш високу поширеність станів з низьким рівнем реніну в осіб негроїдної раси.

Особлива інформація про деякі інгредієнти

Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування під час вагітності. Якщо під час лікування препаратом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним. Відомо, що застосування інгібіторів ангіотензину ІІ під час ІІ й ІІІ триместру вагітності може спричиняти фетотоксичність (зниження функції нирок, олігогідрамніон з гіпоплазією легень, ретардацію окостеніння черепа) і неонатальну токсичність (ниркову недостатність, артеріальну гіпотензію, гіперкаліємію).

Якщо застосування інгібіторів ангіотензину ІІ відбулося в ІІ триместрі вагітності, рекомендується провести ультразвукове дослідження функції нирок та черепа.

Немовлят, матері яких приймали інгібітори ангіотензину ІІ, слід ретельно контролювати на предмет артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії.

Період годування груддю

В зв’язку із відсутністю доступних даних щодо застосування амлодипіну та лозартану в період годування груддю застосування препарату Лортенза® протипоказано. Пацієнтку слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування у період годування груддю, особливо у разі годування новонароджених або недоношених дітей, або відмінити грудне вигодовування.

Фертильність

Повідомлялося про оборотні біохімічні зміни голівки сперматозоїда у деяких пацієнтів при застосуванні блокаторів кальцієвих каналів. Клінічної інформації щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність недостатньо.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не проводилося ніяких досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати з іншими механічними засобами.

Однак під час керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами при застосуванні антигіпертензивних препаратів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можливе запаморочення або втома, головний біль, підвищена втомлюваність, сплутаність свідомості чи нудота, що можуть порушити швидкість психомоторних реакції.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Лортенза® можна застосовувати незалежно від прийому їжі, запиваючи водою.

Рекомендована доза препарату Лортенза® - 1 таблетка на добу. Фіксована дозована комбінація не призначена для початкової терапії. До того як розпочати лікування препаратом Лортенза®, пацієнтам під наглядом лікаря слід застосовувати одночасно монопрепарати амлодипіну та лозартану в установлених дозах. Дозу препарату Лортенза® слід підбирати з урахуванням доз, що застосовувались під час монотерапії.

За необхідності зміни дози будь-якої з активних речовин фіксованої комбінації (наприклад, пов'язаної з вперше діагностованим захворюванням, зміною стану пацієнта або взаємодією лікарських засобів), слід знову застосувати монопрепарати.

Застосування літнім пацієнтам.

Корекція дози препарату зазвичай не потрібна для людей літнього віку, хоча збільшення дози таким пацієнтам слід проводити з обережністю.

Застосування пацієнтам з порушеннями функції нирок

Немає необхідності коректувати початкову дозу препарату Лортенза® для пацієнтів з нирковою недостатністю та пацієнтів, що знаходяться на діалізі.

Застосування пацієнтам із порушенням функцій печінки

Лортенза® протипоказана пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки. Слід розглянути можливість застосовувати нижчі дози пацієнтам з порушення функцій печінки в анамнезі.

Діти.