ЦЕФЕПІМ АУРОБІНДО

МНН: Cefepime
Державна реєстрація: UA/11998/01/02 з 12.06.2017 по 12.06.2022
Дата останнього оновлення інструкції: 07.04.2022
АТХ-код: J01DE01 Cefepime
Температура зберігання: від 2 °С до 8 °С
Ціна в аптеках: інформація про ціни відсутня

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФЕПІМ АУРОБІНДО

(CEFEPIME AUROBINDO)

Склад:

діюча речовина:cefepime;

1 флакон міститьцефепіму гідрохлорид у перерахуванні на цефепім – 500 мг, 1000 мг або 2000 мг;

допоміжна речовина: L-аргінін.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від білого до блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування.             Інші b-лактамні антибіотики. Цефалоспорини. Код АТС  J01D E01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефепім – β-лактамний цефалоспориновий антибіотик IV покоління широкого спектра дії  для парентерального застосування. Проявляє бактерицидну дію. Активний по відношенню до грампозитивних та грамнегативних бактерій, включаючи більшість штамів, стійких до аміноглікозидів або цефалоспоринових антибіотиків III покоління, таких як цефтазидим. Цефепім високостійкий до впливу більшості β-лактамаз, швидко проникає у грамнегативні бактерії. Ступінь зв’язування цефепіму з пеніцилінзв’язуючим білком РВР 3 значно перевищує спорідненість інших цефалоспоринів для парентерального застосування. Помірна спорідненість цефепіму по відношенню РВР 1а і 1в також зумовлює ступінь його бактерицидної активності. Відношення МКБ (мінімальна бактерицидна концентрація)/МПК для цефепіму становить менше 2 для понад 80 % ізолятів усіх чутливих грампозитивних та грамнегативних бактерій.

Цефепім пригнічує синтез ферментів стінки бактеріальної клітини. Препарат має малу спорідненість по відношенню до β-лактамаз, що кодуються хромосомними генами.

Цефепім активний щодо таких мікроорганізмів:

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують

β-лактамазу)таStaphylococcus epidermidis(включаючи штами, що продукують

β-лактамазу); інші штами стафілококів (включаючи S. hominis, S. Saprophyticus), Streptococcus pyogenes(групи А);Streptococcus agalactiae (групи В);Streptococcuspneumoniae (включаючи штами із середньою стійкістю до пеніциліну - МПК від 0,1 до

1 мкг/мл), інші β-гемолітичні стрептококи (групи C, G, F),S. bovis (група D), стрептококи групиViridans (більшість штамів ентерококів, наприкладEnterecoccus faecalis, і стафілококи, резистентні до метициліну, резистентні до більшості цефалоспоринових антибіотиків, включаючи цефепім);

грамнегативні аероби: Pseudomonas spp. (включаючиP. aeruginosa, P. putida, P. Stutzeri), Escherichia coli, Klebsiella spp. (включаючиK. pneumoniae, K. oxytoca, K. ozaenae), Enterobacter spp. (включаючиE. cloacae, E. aerogenes, E. s akazakii), Proteus spp. (включаючиP. mirabilis, P. vulgaris), Acinetobacter calcoaceticus (включаючи підродиниАnitratus, I woffi); Aeromonas hydrophila, Capnocytophaga spp.;Citrobacter spp. (включаючиC. diversus, C. f reundii), Campylobacter jejuni; Gardnerella vaginalis; Haemophilus ducreyi; H. influenzae(включаючи штами, що продукують β-лактамазу);H. parainfluenzae; Hafnia alvei; Legionella spp.;Morganella morganii; Moraxella catarrhalis(Branhamella) catarrhalis (включаючи штами, що продукують β-лактамазу);Neisseria gonorrhoeae(включаючи штами, що продукують β-лактамазу);N. meningitidis; Providenciaspp. (включаючиP . rettgeri , P . stuartii);Salmonella spp.;Serratia(включаючиS . marcescens , S . liquefaciens);Shigella spp.;Yersinia enterocolitica .

Цефепім неактивний по відношенню до багатьох штамівXanthomonas ( Pseudomonas ) maltophilia;

анаероби: Bacteroides spp., включаючиB. melaninogenicus та інші мікроорганізми ротової порожнини, що належать доBacteroides;Clostridium perfringens; Fusobacteriumspp.;Mobiluncusspp.;Peptostreptococcusspp.; Veillonellaspp.

Цефепім неактивний щодоBacteroides fragilis іClostridium difficile

Фармакокінетика

Цефепім повністю всмоктується після внутрішньом’язового введення.

Середні концентрації цефепіму у плазмі крові у дорослих здорових чоловіків через різний час після одноразового внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення наведені у таблиці 1.

Концентрації цефепіму в плазмі крові (мкг/мл) при внутрішньовенному (в/в)

та внутрішньом’язовому (в/м) введенні

                                       Таблиця 1

Доза цефепіму

0,5 години

1 година

2 години

4 години

8 годин

12 годин

500 мг в/в

38,2

21,6

11,6

5

1,4

0,2

1 г в/в

78,7

44,5

24,3

10,5

2,4

0,6

2 г в/в

163,1

85,8

44,8

19,2

3,9

1,1

500 мг в/м

8,2

12,5

12

6,9

1,9

0,7

1 г в/м

14,8

25,9

26,3

16,0

4,5

1,4

2 г в/м

36,1

49,9

51,3

31,5

8,7

2,3

У сечі, жовчі, перитонеальній рідині, слизовому секреті бронхів, мокротинні, простаті, апендиксі та жовчному міхурі також досягаються терапевтичні концентрації цефепіму.

У середньому період напіввиведення цефепіму з організму становить близько 2 годин і не залежить від дози в діапазоні 250 мг – 2 г. При дозі до 2 г внутрішньовенно з інтервалом       8 годин протягом 9 днів не спостерігалася кумуляція препарату в організмі.

Цефепім метаболізується в N-метилпіролідин, який швидко перетворюється в оксид

N-метилпіролідину. Цефепім виділяється головним чином шляхом гломерулярної фільтрації (загальний кліренс цефепіму становить приблизно 120 мл/хв, середній печінковий кліренс – 110 мл/хв). У сечі виділяється приблизно 80-85 % дози у вигляді незмінного цефепіму, 1 % N-метилпіролідину, близько 6,8 % оксиду N-метилпіролідину та близько 2,5 % епімеру цефепіму. Зв'язування цефепіму з білками плазми крові становить менше 19 % і не залежить від концентрації препарату в сироватці крові.

Для хворих віком від 65 років з нормальною функцією нирок не потрібна корекція дози препарату.

У пацієнтів з нирковою недостатністю період напіввиведення цефепіму збільшується, при цьому спостерігається лінійна залежність між загальним кліренсом препарату та кліренсом креатиніну. Період напіввиведення у хворих із тяжкими порушеннями функції нирок, які потребують лікування гемодіалізом, становить 13 годин, а при безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі – 19 годин. У пацієнтів з аномальною функцією нирок дозу слід підбирати індивідуально.

Фармакокінетика цефепіму у хворих із порушеною функцією печінки або муковісцидозом не змінюється. Корекція дози для таких хворих не потрібна.

Діти. Дослідження фармакокінетики цефепіму проводили серед дітей віком від 2 місяців до 11 років після одноразового введення або декількох введень препарату кожні 8 годин і кожні 12 годин. Після одноразової внутрішньовенної ін'єкції загальний кліренс з організму і об'єм розподілу в стаціонарному стані в середньому становив 3,3 (1,0) мл/хв/кг і

0,3 (0,1) л/кг відповідно. Виділення незміненого цефепіму з сечею становило 60,4(30,4)% від введеної дози, а середній нирковий кліренс становив 2 (1,1) мл/хв/кг. Вік і стать пацієнтів суттєво не впливали на загальний кліренс препарату з організму та об'єм розподілу з урахуванням поправки на масу тіла кожного. У разі введення дози цефепіму

50 мг/кг кожні 12 годин кумуляція препарату не відзначалася, у той час як максимальна концентрація у плазмі крові, площа під кривою і період напіввиведення збільшувалися приблизно на 15 % у стаціонарному стані в разі введення за схемою 50 мг/кг кожні 8годин. Експозиція цефепіму у дітей після внутрішньовенного введення дози 50 мг/кг подібна експозиції у дорослих внутрішньовенної дози 2 г. Після внутрішньовенного введення максимальна концентрація цефепіму у плазмі крові у рівноважному стані становила у середньому 68 мкг/мл і досягалася через 0,75 години. Через 8 годин після внутрішньом'язового введення концентрація цефепіму у плазмі крові в середньому становила 6 мкг/мл. Абсолютна біодоступність цефепіму після внутрішньом'язової ін'єкції становила у середньому 82 %.

Через неможливість провести ідентифікацію збудника інфекції та визначити його чутливість до антибіотиків або відсутності часу цефепім можна застосовувати в якості емпіричної терапії, оскільки він має широкий спектр антибактеріальної дії. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробно-анаеробної інфекції до інфекції збудника можна розпочинати лікування цефепімом у комбінації з антианаеробним препаратом.

Показання.

Дорослі.

Інфекції, спричинені чутливою до препарату мікрофлорою:

– дихальних шляхів, у тому числі пневмонія, бронхіт;

– шкіри та підшкірної клітковини;

– інтраабдомінальні інфекції, в тому числі перитоніт та інфекції жовчовивідних шляхів;

– гінекологічні;

– септицемія.

Емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою.

Профілактика післяопераційних ускладнень в інтраабдомінальній хірургії.

Діти.

– Пневмонія;

– інфекції сечовивідних шляхів, у тому числі пієлонефрит;

 – інфекції шкіри та підшкірної клітковини;

 – септицемія;

 – емпірична терапія пацієнтів із нейтропенічною гарячкою;

 – бактеріальний менінгіт.

Протипоказання.

Цефепім протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до цефепіму або допоміжних речовин, що входять до складу препарату, до інших цефалоспоринів або інших бета-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосовуючи високі дози аміноглікозидів одночасно з цефепімом, слід уважно стежити за функцією нирок через потенційну нефротоксичність та ототоксичність аміноглікозидних антибіотиків. Нефротоксичність відзначалася після одночасного застосування інших цефалоспоринів з діуретиками, такими як фуросемід.

Цефепім у концентрації від 1 до 40 мг/мл сумісний з такими парентеральними розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій; 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; розчин                6 М натрію лактату для ін’єкцій, розчин 5 % глюкози і 0,9 % натрію хлориду для ін’єкцій; розчин Рінгера з лактатом і 5 % розчином глюкози для ін’єкцій.

Щоб уникнути можливої лікарської взаємодії з іншими препаратами, розчини препарату Цефепім Ауробіндо (як і більшості інших β-лактамних антибіотиків) не вводити одночасно з розчинами метронідазолу, ванкоміцину, гентаміцину, тобраміцину сульфату і нетилміцину сульфату. У разі необхідності призначення препарату Цефепім Ауробіндо із зазначеними препаратами вводити кожен антибіотик окремо.

Вплив на результат лабораторних тестів.

Застосування цефепіму може призвести до хибнопозитивної реакції на глюкозу в сечі у разі використання реактиву Бенедикта. Рекомендується використовувати тести на глюкозу, засновані на ферментній реакції окислення глюкози.

Особливості застосування.

У пацієнтів з високим ризиком тяжких інфекцій (наприклад у пацієнтів, які мали в анамнезі трансплантацію кісткового мозку при зниженій його активності, що відбувається на тлі злоякісної гемолітичної патології з тяжкою прогресуючою нейтропенією) монотерапія може бути недостатньою, тому показана комплексна антимікробна терапія.

Необхідно точно визначити, чи відзначалися раніше у пацієнта реакції гіперчутливості негайного типу на цефепім або на інші β-лактамні антибіотики. Антибіотики слід призначати з обережністю всім хворим із будь-якими формами алергії, особливо на лікарські засоби. При появі алергічної реакції застосування препарату необхідно припинити. Серйозні реакції гіперчутливості негайного типу можуть вимагати застосування адреналіну та інших форм терапії.

Застосовувати з обережністю пацієнтам із захворюваннями травного тракту (зокрема в анамнезі), особливо колітом.

При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функціональні показники печінки, нирок та органів гемопоезу.

При застосуванні практично всіх антибіотиків широкого спектра дії повідомляли про випадки псевдомембранозного коліту. Тому важливо враховувати можливість розвитку цієї патології у разі виникнення діареї під час лікування цефепімом. Можливий псевдомембранозний коліт від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Дослідження вказують на те, що токсин, який продукуєтьсяClostridium difficile, є основною причиною антибіотикоасоційованого коліту. Після підтвердження діагнозу псевдомембранозного коліту необхідно вживати терапевтичних заходів. Випадки псевдомембранозного коліту помірного ступеня тяжкості можуть зникнути після припинення застосування препарату. У випадку помірного або тяжкого ступеня тяжкості необхідно розглянути необхідність застосування рідин і електролітів, поповнення білків і застосування антибактеріального препарату, ефективного щодоClostridium difficile

У пацієнтів з порушенням функції нирок (кліренс креатиніну ≤ 60 мл/хв) дозу цефепіму необхідно відкоригувати з метою компенсації повільної швидкості ниркового виведення. Через те, що при застосуванні звичайних дозувань цефепіму у пацієнтів з нирковою недостатністю або іншими станами, які можуть погіршувати функцію нирок, можуть мати місце пролонговані концентрації антибіотика в сироватці крові, підтримуюча доза цефепіму таким пацієнтам повинна бути зменшена. При визначенні наступної дози цефепіму слід враховувати ступінь порушення функції нирок, тяжкість інфекції і ступінь чутливості мікроорганізму до антибіотика. У процесі постмаркетингового нагляду препаратів цефепіму були зареєстровані тяжкі побічні явища, які становили загрозу для життя, або летальні випадки: енцефалопатія (порушення свідомості, включаючи сплутаність свідомості, галюцинації, ступор і кому), міоклонія і судоми. Більшість випадків зафіксовано у пацієнтів з порушеною функцією нирок, які застосовували дози цефепіму, що перевищують рекомендовані. Деякі випадки виникали у пацієнтів, які отримували дози, скориговані з урахуванням функції нирок. У більшості випадків симптоми нефротоксичності були зворотними і зникали після припинення застосування цефепіму та/або після гемодіалізу.

Застереження.

Малоймовірно, що призначення цефепіму при відсутності доведеної або підозрюваної бактеріальної інфекції або профілактичне застосування буде корисним, при цьому таке призначення може збільшити ризик появи бактерій, несприйнятливих до цього лікарського засобу. Тривале застосування цефепіму (як і інших антибіотиків) може призвести до розвитку суперінфекції. Необхідно проводити повторну перевірку стану пацієнта. У випадку розвитку суперінфекції необхідно вжити відповідних заходів.

Багато цефалоспоринів, включаючи цефепім, асоціюються зі зниженням активності протромбіну. До групи ризику входять пацієнти з порушенням функції печінки або нирок, пацієнти, які погано харчуються, а також ті, які застосовували тривалий курс антимікробної терапії. Необхідно контролювати протромбін у пацієнтів групи ризику і у разі необхідності призначити вітамін К.

Оскільки препарат містить у своєму вкладі L-аргінін, він також протипоказаний пацієнтам з гіперчутливістю до L-аргініну та пацієнтам з ацидозом. Тому препарат слід застосовувати з обережністю при гіперкаліємії.

У період застосування цефепіму можуть бути отримані позитивні результати прямого тесту Кумбса. При проведенні гематологічних або трансфузійних процедур при визначенні групи крові перехресним способом, коли проводиться антиглобуліновий тест або в ході тесту Кумбса для новонароджених, матері яких отримували антибіотики групи цефалоспоринів до пологів, слід враховувати, що позитивний тест Кумбса може бути результатом застосування препарату.

Було доведено, що L-аргінін змінює метаболізм глюкози та одночасно збільшує рівні калію у сироватці крові при застосуванні доз, які в 33 рази перевищують максимально рекомендовану дозу цефепіму. Ефекти при більш низьких дозах на даний момент невідомі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату у період вагітності можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Цефепім проникає у грудне молоко у невеликій кількості, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив цефепіму на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не вивчали, однак слід брати до уваги, що при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції з боку нервової системи.

Спосіб застосування та дози.

Звичайне дозування для дорослих становить 1 г, вводити внутрішньовенно або внутрішньом’язово з інтервалом у 12 годин. Звичайна тривалість лікування – 7-10 днів; тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування.

Однак дозування і шлях уведення варіюють залежно від чутливості мікроорганізмів-збудників, ступеня тяжкості інфекції, а також функціонального стану нирок хворого. Рекомендації стосовно дозування препарату для дорослих наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Інфекція

Дозування

Частота застосування

Інфекції сечовивідних шляхів легкої та середньої тяжкості

500 мг - 1 г в/в або в/м

кожні 12 годин

Інші інфекції легкої та середньої тяжкості

1 г в/в або в/м

кожні 12 годин

Тяжкі інфекції

2 г в/в

кожні 12 годин

Дуже тяжкі та загрозливі для життя інфекції

2 г в/в

кожні 8 годин

Для профілактики розвитку інфекцій при проведенні хірургічних втручань.За 60 хвилин до початку хірургічної операції дорослим вводити 2 г препарату внутрішньовенно протягом               30 хвилин. Після завершення вводити додатково 500 мг метронідазолу внутрішньовенно. Розчини метронідазолу не слід вводити одночасно з цефепімом. Систему для інфузії перед введенням метронідазолу необхідно промити.

Під час тривалих (понад 12 годин) хірургічних операцій через 12 годин після першої дози рекомендується повторне введення рівної дози цефепіму з наступним введенням метронідазолу.

Порушення функції нирок.Цефепім виводиться нирками шляхом клубочкової фільтрації, тому пацієнтам із порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) дозу препарату необхідно відкоригувати (таблиця 3).

Рекомендовані дози цефепіму для дорослих

Таблиця 3

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Рекомендовані дози

> 50

Коригування дози не потрібно

2 г кожні

8 годин

2 г кожні

12 годин

1 г кожні

12 годин

500 мг кожні

12 годин

30-50

Коригування дози відповідно до кліренсу креатиніну

2 г кожні

12 годин

2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

11-29

2 г кожні

24 години

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

£10

1 г кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

250 мг кожні

24 години

Гемодіаліз*

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

24 години

500 мг кожні

 24 години

500 мг кожні

24 години

*У день проведення діалізу ін’єкцію необхідно виконувати після даної процедури.

Якщо відома тільки концентрація креатиніну в сироватці крові, кліренс креатиніну можна визначати за наведеною нижче формулою.

Чоловіки:

                                              маса тіла (кг) ´ (140 - вік)

кліренс креатиніну (мл/хв) = ---------------------------------------------------.

                                                        72 ´ креатинін сироватки крові (мг/дл)

Жінки:

кліренс креатиніну (мл/хв) = вищенаведене значення ´ 0,85.

При гемодіалізі за 3 години виділяється з організму приблизно 68 % від дози препарату. Після завершення кожного сеансу діалізу необхідно вводити повторну дозу, що дорівнює початковій дозі. При безперервному амбулаторному перитонеальному діалізі препарат можна застосовувати у початкових нормальних рекомендованих дозах 500 мг, 1 або 2 г залежно від тяжкості інфекції з інтервалом між дозами 48 годин.

Діти віком від 1 до 2 місяців.Препарат слід призначати тільки за життєвими показаннями з розрахунку 30 мг/кг маси тіла кожні 12 або 8 годин залежно від тяжкості інфекції. Стан дітей з масою тіла до 40 кг, які отримують лікування цефепімом, потрібно постійно контролювати.

Діти віком від 2 місяців. Максимальна доза для дітей не повинна перевищувати  рекомендовану дозу для дорослих. Звичайна рекомендована доза для дітей з масою тіла до 40 кг у разі ускладнених або неускладнених інфекцій сечовивідних шляхів (включаючи пієлонефрит), неускладнених інфекцій шкіри, пневмонії, а також у разі емпіричного лікування фебрильної нейтропенії становить 50 мг/кг кожні 12 годин (хворим на фебрильну нейтропенію та бактеріальний менінгіт - кожні 8 годин). Звичайна тривалість лікування становить 7-10 днів, тяжкі інфекції можуть потребувати більш тривалого лікування. Дітям з масою тіла від 40 кг цефепім призначати у дозах, передбачених для дорослих.

Дітям при порушеній функції нирок рекомендується зменшення дози або збільшення інтервалу між введеннями.

Розрахунок показників кліренсу креатиніну у дітей:

                                                                           0,55 ´ зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ---------------------------------

                                                                 сироватковий креатинін (мг/дл)

або

                                                                             0,52 ´ зріст (см)

кліренс креатиніну (мл/хв/1,73 м2) = ------------------------------------------ - 3,6.

                                                                   сироватковий креатинін (мг/дл)

Препарат можна вводити шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції (0,5 г та 1 г), повільної внутрішньовенної ін’єкції або інфузії (від 3-5 хвилин до 30 хвилин).

Внутрішньовенне введення. Цефепім розчинити у воді для ін’єкцій або у будь-якому іншому сумісному розчиннику в концентраціях, що зазначені в таблиці 3. Розчини для внутрішньовенного введення можна вводити безпосередньо у вену шляхом повільної                      (3-5 хвилин) ін’єкції через систему для внутрішньовенних вливань або безпосередньо в сумісний інфузійний розчин (вводити 30 хвилин).

При внутрішньовенному способі введення цефепім сумісний з такими розчинниками: вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій (з або без 5 % розчину глюкози); 5 і 10 % розчини глюкози для ін’єкцій; 1/6М розчин натрію лактату для ін’єкцій, розчин Рінгера лактату (з або без 5 % розчину глюкози).

Внутрішньом’язове введення.Препарат  можна розчиняти у воді для ін’єкцій, 0,9 % розчині натрію хлориду для ін’єкцій, 5 % розчині глюкози для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій з парабеном або бензиловим спиртом, 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду в концентраціях, що вказані в таблиці 4.

При застосуванні лідокаїну як розчинника слід перед введенням зробити шкірну пробу на його переносимість.

Таблиця 4

Шлях введення

Об’єм розчину для розведення (мл)

Приблизний об’єм отриманого розчину (мл)

Приблизна концентрація цефепіму (мг/мл)

В/в введення:

500 мг/флакон

1 г/флакон

2 г/флакон

5

10

10

5,7

11,4

12,8

90

90

160

В/м введення:

500 мг/флакон

1 г/флакон

1,5

3

2,2

4,4

230

230

Як і інші лікарські засоби, що застосовують парентерально, приготовлені розчини препарату перед уведенням необхідно перевіряти на відсутність механічних включень.

Для ідентифікації мікроорганізму-збудника (збудників) і визначення чутливості до цефепіму необхідно провести відповідні мікробіологічні дослідження. Однак препарат можна застосовувати у формі монотерапії ще до ідентифікації мікроорганізму-збудника, тому що він має широкий спектр антибактеріальної дії щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У пацієнтів із ризиком змішаної аеробно/анаеробної (включаючиBacteroides fragilis) інфекції до ідентифікації збудника можна розпочинати лікування у комбінації з препаратом, що впливає на анаероби.

Діти.

Препарат застосовувати дітям віком від 1 місяця.

Передозування.

Симптоми.У випадках суттєвого перевищення рекомендованих доз, особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок, посилюються прояви побічної дії. Симптоми передозування включають енцефалопатію, що супроводжується галюцинаціями, порушенням свідомості, ступором, комою, міоклонією, епілептоформними нападами, нейром’язовою збудженістю.

Лікування.Необхідно припинити введення препарату, провести симптоматичну терапію. Застосування гемодіалізу прискорює видалення цефепіму з організму; перитонеальний діаліз малоефективний. Тяжкі алергійні реакції негайного типу потребують застосування адреналіну та інших форм інтенсивної терапії.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії:

нечасті: кандидоз ротової порожнини, вагінальні інфекції;

рідкі: кандидоз.

З боку крові та лімфатичної системи:

дуже часті: позитивний тест Кумбса;

часті: збільшення протромбінового часу або парціального тромбопластинового часу (ПТЧ), анемія, еозинофілія;

нечасті: тромбоцмитопенія, лейкопенія, нейтропенія;

невідомо: апластична анемія1, гемолітична анемія1, агранулоцитоз.

З боку імунної системи:

рідко: реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію, ангіоневротичний набряк;

невідомо: анафілактичний шок.

З боку метаболізму та харчування:

Невідомо: псевдопозитивний результат при визначення глюкози в сечі.

З боку психіки:

невідомо: сплутаність свідомості, галюцинації.

З боку нервової системи:

нечасто:головний біль;

рідко: судоми, парестезії, дисгевзія, запаморочення;

невідомо: безсоння, неспокій, епілептиморфні напади, енцефалопатії (втрата свідомості, галюцинації, ступор, кома), міоклонія, змінений стан свідомості.

З боку серцево-судинної системи:

рідко: вазодилатація;

невідомо: тахікардія, кровотеча1.

З боку дихальної системи:

рідко:розлади дихання;

невідомо: кашель, біль у горлі, задишка.

З боку травного тракту:

часто: діарея;

нечасто: коліт, псевдомембранозний коліт, нудота, блювання;

рідко: біль у животі, запор;

невідомо: диспепсія, шлунково-кишкові розлади.

З боку гепатобіліарної системи:

часто: збільшення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, загального білірубіну;

невідомо:гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:

часто:висипання;

нечасто: свербіж, кропив’янка, еритема;

невідомо: синдром Стівенса-Джонсона1, мультиформна еритема1, токсичний епідермальний некроліз1.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

нечасто: збільшення рівня сечовини крові, збільшення рівня креатиніну у крові;

невідомо: ниркова недостатність, нефропатична токсичність.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз:

рідко: генітальний зуд.

Загальні розлади та розлади у місці введення:

часто: реакції у місці інфузії, біль у місці ін’єкцій, запалення у місці ін’єкцій;

нечасто: гарячка, запалення у місці інфузії;

рідко: озноб;

невідомо: флебіт.

Лабораторні показники:

невідомо: збільшення рівня лужної фосфатази, тимчасове збільшення азоту сечовини крові та/або креатиніну сироватки крові, транзиторна лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, транзиторна тромбоцитопенія.

Інші:

невідомо: астенія, пітливість, вагініт, біль у грудях, біль у спині, периферичні набряки.

Можливі побічні реакції, характерні для антибіотиків групи цефалоспоринів: апластична анемія, гемолітична анемія, кровотечі, порушення функції печінки, холестаз, панцитопенія.

1 Побічні реакції, про які повідомляли при застосуванні інших препаратів цього класу.

Педіатричні пацієнти

Профіль безпеки цефепіму при застосуванні дітям подібний до профілю безпеки при застосуванні дорослим.

Побічною реакцією, про яку найчастіше повідомляли у клінічних дослідженнях, є висипання.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці при температурі не вище     25 °C.

Приготовлений розчин зберігати не більше 24 годин при кімнатній температурі, не більше         7 днів при температурі 2–8 °С.

Несумісність.

Не змішувати в одній ємності з іншими лікарськими засобами. Застосовувати розчинники, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка.

По 1 флакону з порошком у пачці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Ауробіндо Фарма Лтд/Aurobindo Pharma Ltd.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Юніт VI, Sy. N 329/39 та 329/47, cелище Чіткул, Патанчеру Мандал Медак, штат Андхра Прадеш, Індія/Unit-VI, Sy. No. 329/39 & 329/47, Chitkul Village, Patancheru Mandal Medak, District Andhra Pradesh, India.

 

На сайті наведено виключно офіційні оновлені інструкції без перекладів та скорочень.

Інформація про лікарські засоби представлена на сайті для ознайомлення, не є приводом для самолікування та не є рекламою лікарських засобів.

Важливо! До кожного лікарського засобу, який ви купуєте, обов’язково має додаватися інструкція про застосування лікарського засобу.

Тримайте всі інструкції до препаратів Домашньої аптечки під рукою – завантажуйте мобільний додаток Ліки Контроль БЕЗКОШТОВНО

 appStore2 images