БУТОЛАР®

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

БУТОЛАР®

(BUTO LAR ® )

C клад:

діюча речовина: буторфанолу тартрат;

1 мл препарату містить буторфанолу тартрату у перерахуванні на 100 % безводну речовину 2 мг;

допоміжні речовини:кислота лимонна моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна рідина.

Фармакотерапевтична група

Код АТС  N02A F01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Буторфанол - опіоїдний анальгетик, діє як агоніст каппа-опіоїдних рецепторів і як змішаний агоніст/антагоніст мю-опіоїдних рецепторів, змінюючи сприйняття больових відчуттів на рівні центральної нервової системи (ЦНС).

Буторфанолу тартрат має активність антагоніста опіоїдів, що приблизно еквівалентна активності налорфіну, у 30 разів перевищує активність пентазоцину і становить 1/40активності налоксону. Щодо пригнічення дихання внутрішньовенне введення 2 мг буторфанолу можна порівняти з дією 10 мг морфіну; при введенні 4 мг буторфанолу посилення цього ефекту не спостерігалося, однак тривалість ефекту залежить від введеноїдози.

Пригнічення функції дихання, що спричиняє буторфанол, усувається налоксоном.

Буторфанол, як і інші змішані агоністи/антагоністи з високою спорідненістю до каппа-рецепторів, може іноді спричиняти неприємні психоміметичні ефекти.

Настання знеболювального ефекту буторфанолу залежить від способу його введення: через кілька хвилин після внутрішньовенного введенняі через 10-15 хвилин після внутрішньом’язoвої ін'єкції. Максимальна аналгетична дія настає через 1-2 години.

Тривалість знеболювання залежить від характеру болю і від способу введення препарату, однак зазвичай вона становить 3-4 години при внутрішньом’язовому і внутрішньовенному введенні.

Фармакокінетика

Буторфанол швидко всмоктується після внутрішньом’язoвої ін'єкції. Після введення 1 мг лікарського засобу максимальна концентрація буторфанолу у плазмі крові досягається через 20-40 хвилин.

Середні фармакокінетичні показники препарату 2 мг/мл,

розчину для ін'єкцій, у різних вікових групах а)

Зв'язування буторфанолу з білками сироватки крові не залежить від його концентрації і становить приблизно 80 %, якщо препарат застосовується у тому ж дозовому діапазоні, що і в клінічній практиці: до 7 мг/мл. Препарат проникає крізь гематоенцефалічний і плацентарний барʼєр та в грудне молоко.

Буторфанол піддається глибокому метаболізму у печінці і виділяється з організму у вигляді окиснених і зв'язаних метаболітів. Менше 5 % введеного внутрішньовенно препарату виділяється з сечею у вигляді незміненої вихідної речовини.

Буторфанол виділяється з організму з сечею і калом. Основним метаболітом буторфанолу, що міститься у сечі, є гідроксибуторфанол (49 % введеної дози). З сечею також виділяється невелика кількість норбуторфанолу (менше 5 %).

Клінічні характеристики

Показання.

Симптоматичне лікування помірного і сильного болю, включаючи біль у післяопераційний період, для знеболювання у щелепно-лицьовій хірургії, при мігрені, для премедикації перед хірургічною операцією або наркозом як доповнення до збалансованої анестезії, а також для знеболювання пологів.

Протипоказання

Підвищена чутливість до буторфанолу або до будь-якого іншого компонента препарату. Тяжкі порушення функції печінки та/або нирок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Бензодіазепіни та інші депресанти (ЦНС). Внаслідок адитивного фармакологічного ефекту, одночасне застосування бензодіазепінів або інших депресантів ЦНС, таких як алкоголь, інші седативні/снодійні засоби, барбітурати, анксіолітики, транквілізатори, міорелаксанти, блокатори гістамінових Н1-рецепторів, загальні анестетики, антипсихотики та інші опіоїди, може збільшити ризик артеріальної гіпотонії, респіраторної депресії, глибокої седації, коми та смерті. Фармацевтично бутерфанол несумісний з діазепамом, барбітуратами.

При застосуванні буторфанолу зчистими агоністами опіоїдних рецепторів (наприклад, із морфіном) можливе зменшення ступеня аналгезії або виникнення стану абстиненції.

Бупренорфін (в т.ч. попередня терапія) знижує ефект інших опіоїдних анальгетиків.

Знижує ефектметоклопраміду

Серотонінергічні препарати.Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні опіоїдів та препаратів, що впливають на серотонінергічну нейромедіаторну систему, в т.ч. антагоністів серотонінових 5-HT3 рецепторів, селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), трициклічних антидепресантів, триптанів, певних міорелаксантів (наприклад, міртазапін, тразодон, трамадол), інгібіторів моноаміноксидази (МАО) (що призначені для лікування психічних розладів), оскільки можливий розвиток потенційно небезпечного для життя серотонінового синдрому. Якщо одночасне застосування виправдане, слід уважно спостерігати за пацієнтом, особливо на початку лікування та при корекції дози. Необхідно припинити ін’єкції буторфанолу, якщо є підозра на серотоніновий синдром.

З обережністю слід застосовувати лікарський засіб одночасно з інгібіторами МАО також через можливе перезбудження або гальмування ЦНС з виникненням гіпер- або гіпотензивних кризів, високу частоту гіперпірексичної коми (спочатку для оцінки ефекту взаємодії дозу слід знизити до 1/4 від рекомендованої).

Лікарські засоби зантихолінергічною активністю,протидіарейні препарати (в т.ч. лоперамід) підвищують ризик виникнення запору аж до кишкової непрохідності, затримки сечі і пригнічення ЦНС.

Посилює гіпотензивний ефектлікарських засобів, що знижують артеріальний тиск (в т.ч. гангліоблокаторів, діуретиків).

Налоксон знижує ефект опіоїдних анальгетиків, а також спричинені ними пригнічення дихання та ЦНС.

Налтрексон прискорює появу симптомів синдрому відміни на тлі наркотичної залежності (симптоми можуть з’явитися вже через 5 хвилин після введення препарату, тривають протягом 48годин, характеризуються стійкістю і труднощами їхнього усунення); знижує ефект опіоїдних анальгетиків (аналгетичний, протидіарейний, протикашльовий); не впливає на симптоми, зумовлені гістаміновою реакцією.

Буторфанол не запобігає симптомам синдрому відміни і не полегшує їх при наркотичній залежності (в т.ч. на тлі фентанілу).

Застосування при збалансованій анестезії.Сукупна дія на пригнічення функції дихання всіх препаратів, що застосовуються при загальній анестезії і вводяться внутрішньовенно, може призводити до зниження вентиляції легенів або задишки. Тому у разі збалансованої анестезії препарат слід застосовувати тільки в особливих випадках як додатковий препарат і за умови підтримки функції дихання хворого.

Особливості застосування.

Залежність від наркотичних препаратів. Препарат не рекомендується для застосування хворим із наркотичною залежністю. Як антагоніст опіоїдів препарат може спричиняти синдром відміни. Перед початком застосування препарату цим хворим слід пройти спеціальний курс лікування.

Необхідно дотримуватися обережності, призначаючи препарат пацієнтам, які нещодавно неодноразово застосовували наркотичні аналгетики, оскільки оцінити стійкість пацієнтів до дії опіоїдів досить важко.

Зловживання препаратом і залежність. Відомі окремі випадки зловживання і звикання до буторфанолу тартрату, що траплялися під час лікування хронічних хворобливих станів у амбулаторних хворих. Загалом пацієнти, які знаходяться на лікуванні опіоїдами протягом тривалого часу, піддаються великому ризику потрапити у залежність від препарату.

Слід поінформувати пацієнтів, що застосування ін’єкцій буторфанолу тартрату, навіть якщо приймати його як рекомендовано, може спричинити звикання, зловживання та неправильне використання, що може призвести до передозування та смерті.

Ризики від одночасного прийому з бензодіазепінами або іншими депресантами ЦНС. Одночасне застосування опіоїдів з бензодіазепінами або іншими депресантами ЦНС (наприклад, небензодіазепіновими седативними засобами/снодійними, анксіолітиками, транквілізаторами, міорелаксантами, загальними анестетиками, антипсихотиками та іншими, алкоголем) може призвести до глибокої седації, пригнічення дихання, коми та летального наслідку. Пацієнтам, для яких альтернативні варіанти лікування недостатні, при одночасному застосуванні буторфанолу та бензодіазепінів або інших депресантів ЦНС слід обмежити дозування та тривалість до мінімально необхідних. Слід уважно стежити за пацієнтами щодо виявлення ознак та симптомів пригнічення дихання та седації.

Надниркова недостатність. Повідомлялося про випадки недостатності надниркових залоз при застосуванні опіоїдів, зазвичай при застосуванні більше 1 місяця. Прояви надниркової недостатності можуть включати неспецифічні симптоми, в т.ч. блювання, анорексію, стомлюваність, слабкість, запаморочення та зниження артеріального тиску. Наявна інформація не ідентифікує жодних конкретних опіоїдів, які найчастіше пов’язані з недостатністю надниркових залоз.

Андрогенна недостатність. При хронічному застосуванні опіоїдів зафіксовано випадки андрогенної недостатності.

Черепно-мозкові травми і внутрішньочерепний тиск. Застосовують з крайньою обережністю та за умов ретельного контролю з боку медичного персоналу. У хворих із черепно-мозковою травмою препарат буторфанол, як і інші опіоїди, може підвищувати рівень двоокису вуглецю в організмі, підвищувати тиск спинномозкової рідини, звужувати зіницю, спричиняти психічні порушення і в такий спосіб маскувати динаміку клінічної картини черепно-мозкової травми. Слід уникати застосування ін’єкцій буторфанолу тартрату пацієнтам із порушеннями свідомості або комою.

Пригнічення функції дихання. Застосовують з крайньою обережністю та за умов ретельного контролю з боку медичного персоналу. Повідомлялося про серйозну, небезпечну для життя/смертельну депресію функції дихання при застосуванні опіоїдів, навіть якщо їх застосовували в рекомендованих дозах. Препарати класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдних рецепторів можуть пригнічувати функцію дихання, особливо у хворих, які застосовують препарати, що впливають на ЦНС, та у хворих, які мають захворювання ЦНС або порушення функції дихання. Депресія дихання, якщо її негайно не розпізнати та не лікувати, може призвести до зупинки дихання та летального наслідку. Затримка діоксиду вуглецю (СО2) внаслідок індукованої опіоїдами депресії дихання може посилити седативний ефект опіоїдів.

Хоча серйозна, небезпечна для життя або смертельна респіраторна депресія може виникнути в будь-який час при застосуванні ін’єкцій буторфанолу тартрату, найбільший ризик виникає на початку терапії або після збільшення дози. Слід ретельно стежити за пацієнтами щодо симптомів пригнічення дихання, особливо протягом перших 24-72 годин від початку терапії та після збільшення дози буторфанолу. Для зменшення ризику пригнічення дихання важливим є належне дозування та титрування дози буторфанолу тартрату. Завищення дози при переведенні пацієнтів з іншого опіоїдного препарату на буторфанол може призвести до летального передозування першою дозою. Опіоїди можуть спричиняти порушення дихання, пов’язані зі сном, включаючи центральне апное сну (ЦАС) та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Застосування опіоїдів збільшує ризик розвитку ЦАС залежно від дози. Пацієнтам, які страждають на ЦАС, потрібно зменшити дозу опіоїдів.

Пацієнти з тяжкою хронічною обструктивною хворобою легень, а також пацієнти з істотно зниженим дихальним резервом, гіпоксією, гіперкапнією або попередньою депресією дихання, які отримували ін’єкції буторфанолу тартрату навіть у рекомендованих дозах, мають підвищений ризик зниження активності дихального центру, включаючи апное. Загрожуюча життю депресія дихання частіше виникає у пацієнтів літнього віку, кахектичних або ослаблених пацієнтів.

Слід уважно стежити за такими пацієнтами, особливо на початку застосування буторфанолу, при підвищенні його дози та при одночасному прийомі з іншими препаратами, що пригнічують дихання. Як альтернативу слід розглянути можливість застосування неопіоїдних анальгетиків у цих пацієнтів.

Захворювання печінки або нирок. Лікарський засіб протипоказаний при тяжких порушеннях функції печінки та нирок. Буторфанол слід з обережністю застосовувати при захворюваннях печінки або нирок легкого та середнього ступеня тяжкості, хоча лабораторні дослідження не виявили будь-яких відхилень в аналізах при застосуванні препарату. У разі виникнення порушень функції нирок або печінки необхідно внести зміни у схему прийому препарату.

Ризики застосування у пацієнтів із розладами шлунково-кишкового тракту. Ін’єкції буторфанолу не застосовувати пацієнтам з непрохідністю шлунково-кишкового тракту, включаючи паралітичну непрохідність кишечнику. Буторфанол може спричинити спазм сфінктера Одді. Також опіоїди можуть спричинити збільшення рівня амілази в сироватці крові. Слід контролювати пацієнтів із захворюваннями жовчовивідних шляхів, включаючи гострий панкреатит, щодо погіршення симптомів захворювання.

Вплив на серцево-судинну систему. Буторфанол підвищує рівень серцевої діяльності, особливо у легеневому колі кровообігу, тому при гострому інфаркті міокарда, при порушеній функції шлуночків або при коронарній недостатності препарат слід призначати хворим тільки у випадках, коли очікувана користь значно переважує можливий ризик.

Після введення препарату тяжка артеріальна гіпертензія спостерігалася лише у рідких випадках. При розвитку артеріальної гіпертензії застосування препарату необхідно припинити і провести лікування антигіпертензивними препаратами. Повідомлялося також про ефективність застосування налоксону пацієнтами у разі відсутності у них залежності від опіоїдів.

Серотоніновий синдром. Опіоїди можуть спричинити рідкісний, але потенційно небезпечний для життя стан, що виникає в результаті одночасного прийому серотонінергічних препаратів. Слід попередити пацієнтів про симптоми серотонінового синдрому та про необхідність негайного звернення до лікаря, якщо симптоми розвиваються.

Збалансована анестезія. Сукупна дія на пригнічення функції дихання всіх препаратів, що застосовуються при загальній анестезії і вводяться внутрішньовенно, може призводити до зниження вентиляції легенів або задишки. Тому у разі збалансованої анестезії буторфанолу тартрат слід застосовувати тільки в особливих випадках як додатковий препарат і за умови підтримки функції дихання пацієнта.

Введення перед операцією або перед наркозом. Слід дотримуватися обережності під час введенняпрепарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Пологи. Повідомлялося про випадки розвитку респіраторного дистрес-синдрому/асфіксії у новонароджених, що були пов'язані з введенням препарату менш ніж за 2 години до пологів, а також із багаторазовим введенням у поєднанні з іншими анальгетиками або седативними препаратами або при передчасних пологах.

Неонатальний синдром відміни опіоїдів. Тривале застосування опіоїдних анальгетиків під час вагітності може призвести до фізичної залежності у новонароджених і неонатального синдрому відміни опіоїдів невдовзі після народження. Синдром відміни у новонароджених проявляється дратівливістю, гіперактивністю та ненормальним режимом сну, пронизливим криком, тремором, блюванням, діареєю та відсутністю набору маси тіла. Початок, тривалість та тяжкість синдрому відміни опіоїдів у новонароджених варіюють залежно від конкретного застосованого опіоїду, тривалості застосування, часу та кількості останнього застосування матір’ю, швидкості виведення препарату новонародженим. Неонатальний опіоїдний абстинентний синдром, на відміну від опіоїдного абстинентного синдрому у дорослих, може загрожувати життю, якщо його не розпізнають та не лікують. Слід спостерігати за новонародженим на наявність симптомів опіоїдного абстинентного синдрому та вжити відповідні заходи. Застосування бутолару у період вагітності (окрім підготовки до пологів) протипоказане.

Пацієнти літнього віку.Крім деякого зниження виведення препарату з організму, у пацієнтів літнього віку може бути більша схильність до виникнення побічних ефектів, зокрема до розвитку запаморочення.

Цей лікарський засіб містить у 1 мл 7,29 мг натрію цитрату та 6,4 мг натрію хлориду. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які знаходяться натрій-контрольованій дієті.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Лікарський засіб протипоказаний для застосування під час вагітності (окрім підготовки до пологів) та у період годування груддю. Не проводилися добре контрольовані дослідження впливу препарату на жінок із терміном вагітності до 37 тижнів.

У період підготовки до пологів препарат слід застосовувати з обережністю і за умов ретельного контролю лікаря.

Після введення препарат у малих концентраціях проникає у груднемолоко. Однак клінічне значення цього факту не було всебічно проаналізоване.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Сонливість і запаморочення, повʼязані із застосуванням препарату, можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами, машинами або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дія препарату, як і інших сильнодіючих анальгетиків, настає швидко, тому дозу препарату слід підбирати індивідуально, залежно від клінічного результату.

Знеболювання

При внутрішньом ’ язовому введенні рекомендована доза становить 2 мг одноразово, у тому випадку якщо пацієнт має можливість знаходитись у лежачому положенні у разі появи сонливості або запаморочення. Якщо необхідно, цю дозу можна застосовувати повторно з інтервалом 3 або 4 години. Залежно від тяжкості болю лікування ефективне в діапазоні доз від 1 до 4 мг, які застосовують кожні 3-4 години.

При внутрішньовенному введенні рекомендована доза становить 1 мг одноразово, з інтервалом 3 або 4 години у разі необхідності. Залежно від тяжкості больового синдрому лікування ефективне в діапазоні доз від 0,5 до 2 мг, які застосовують кожні 3-4 години.

Анестезія

Введення перед операцією/наркозом. Дозу препарату слід підбирати індивідуально. Зазвичай доза становить 2 мг внутрішньом’язово за 30-60 хвилин до початку хірургічної операції. У пацієнтів з печінковою та нирковою дисфункцією при наявності больового синдрому дозування препарату зменшується вдвічі. Призначення препарату потрібно уникати після інфаркту міокарда.

У разі проведення збалансованої анестезії звичайна доза препарату становить 2 мг, вводять внутрішньовенно незадовго до введення наркозу, та/або по 0,5 мг внутрішньовенно - під час операції. При такому дробному введенні загальну дозу можна збільшити до 0,06 мг/кг (4мг/70кг), залежно від доз раніше введених седативних, аналгетичних або снодійних препаратів. Загальна доза препарату може варіювати, однак пацієнтам лише іноді потрібне введення менше 4 мг або більше 12,5 мг препарату (зазвичай від 0,06 до 0,18 мг/кг).

Пологи

Вагітним жінкам із нормальним терміном виношування плода на початку пологової діяльності можна ввести внутрішньовенно або внутрішньом’язoво 1-2 мг препарату і повторити застосування цієї ж дози через 4 години. Під час пологів або якщо пологи очікуються у межах 4 годин, слід застосовувати інші засоби знеболювання. Препарат необхідно з обережністю застосовувати у випадку передчасних пологів.

Корекція дози. Пацієнтам із порушеннями функції печінки або нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) може знадобитися корекція дози. Початкова доза препарату для пацієнтів літнього віку становить половину звичайної дози.

Діти.

Не застосовувати дітям віком до 18 років.

Передозування.

Клінічні прояви передозування препарату такі ж, як і у випадку передозування інших опіоїдних препаратів. Найбільш тяжкими з них є гіповентиляція легенів, а також серцево-судинна недостатність та/або кома.

Симптоми:пригнічення дихання, серцево-судинна недостатність (особливо у пацієнтів, які до цього схильні), пригнічення ЦНС.

Випадки летального передозування у разі застосування препарату відзначалися дуже рідко. Вплив препарату, що застосовувався зазвичай у поєднанні з іншими лікарськими засобами, на результат передозування не встановлений.

Лікування: при підозрі на передозування препарату специфічним засобом лікування є негайне проведення достатньої вентиляції дихальних шляхів, після чого (при необхідності) призначається антагоніст опіоїдів, наприклад налоксон (внутрішньовенно).

Побічні реакції.

Майже в усіх випадках побічні реакції, що спостерігалися після введення препарату, відповідають тим, що зазвичай спостерігаються при застосуванні опіоїдних анальгетиків. Не повідомлялося про будь-які ефекти несподіваної або незвичної токсичності.

Найчастішими побічними реакціями були сонливість, нудота і/або блювання, підвищена пітливість/вологість шкіри.

Нижче наведено симптоми, що спостерігалися при введенні препарату і вважалися пов'язаними/можливо пов'язаними із застосуванням буторфанолу тартрату.

Загальний стан. Астенія, летаргія, головний біль, відчуття жару, підвищена пітливість, дискомфорт, гіперемія, набряк, відчуття печіння у місці введення, медикаментозна залежність, синдром «відміни» .

Травний тракт.Сухість у роті, анорексія, нудота, блювання, при запальних захворюваннях кишечнику - паралітична кишкова непрохідність і токсичний мегаколон, порушення функції печінки.

Нервова система.Сплутаність свідомості, сонливість, відчуття легкості/ейфорія, запаморочення, незвичні сновидіння/нічні кошмари, марення, хвилювання, депресія, тривога, транзиторна дизартрія, дисфорія, галюцинації, тремор, судоми, парестезії, парез, відчуття холоду, ейфорія, знервованість, ворожість, дезорієнтація, заціплення, зниження концентрації уваги.

Серцево-судинна система.Підвищення/зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія, аритмія, відчуттясерцебиття, непритомність.

Органи чуття. Нечіткість зорового сприйняття, диплопія, біль в очах, дзвін у вухах.

Шкіра та підшкірна клітковина.Алергічні реакції, у тому числі висипання, свербіж, кропив’янка, гіперемія обличчя.

Сечовидільна система.Зниження діурезу, спазм сечоводів.

Кістково-м'язова система.Міалгія.

Дихальна система.Уповільнення дихання, обструкція дихальних шляхів, поверхневе дихання, апное.

Інші:серотоніновий синдром при одночасному застосуванні опіоїдів і серотонінергічних препаратів, недостатність надниркових залоз, андрогенна недостатність.

Зловживання препаратом і залежність.Хоча анальгетики, що належать до класу змішаних агоністів/антагоністів опіоїдів, мають набагато менший потенціал щодо розвитку звикання порівняно з морфіном, все ж повідомлялося про випадки зловживання препаратом. Фізична залежність призводить до симптомів абстиненції, якщо опіоїд раптово припиняють застосовувати або якщо пацієнт отримує антагоніст опіоїдів. Симптоми включають занепокоєння, сльозотечу, ринорею, чхання, позіхання, підвищену пітливість, безсоння, тремор, міалгію (особливо в ділянці спини та ніг), нудоту, блювання, діарею, біль у животі, підвищення температури тіла, гіпертензію, тахікардію та підвищення частоти дихання.

Слід дотримуватися особливої обережності у разі призначення препарату емоційно нестійким пацієнтам, а також пацієнтам, в історії хвороби яких відзначено зловживання лікарськими засобами.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С, у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фармацевтично несумісний з діазепамом, барбітуратами.

Упаковка.

По 1 мл розчину в ампулі, по 5 ампул у касеті, по 1 касеті у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.