НУРОФЄН® ЛЕДІ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

НУРОФЄН® ЛЕДІ

Склад :

діюча речовина:ibuprofen;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ібупрофену 400 мгу вигляді натрієвої солі;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, ксиліт (Е 967), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кармелоза, тальк, акація, сахароза, титану діоксид (Е 171), макрогол 6000, фарба для друку «Printing ink Red».

Лікарська формаТаблетки, вкриті оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості:кругла двоопукла таблетка, вкрита  цукровою оболонкою  від білого до майже білого кольору з ідентифікаційним логотипом червоного кольору з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

ФармакодинамікаІбупрофен – нестероїдний  протизапальний  знеболювальний засіб, дія якого пов’язана з уповільненням синтезу простагландинів Ібупрофен пригнічує синтез простагландинів у тканинах шляхом пригнічення активності циклооксигенази (ЦОГ-1,      ЦОГ-2), яка стимулює утворення простагландинів з арахідонової кислоти. Протизапальна, болезаспокійлива та жарознижувальна дії ібупрофену базуються переважно на пригніченні активності ізоферменту ЦОГ-2. Блокування активності ЦОГ-1 є причиною небажаної дії препарату на слизову оболонку травного тракту та агрегацію тромбоцитів.

Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним.

Продемонстровано клінічну ефективність ібупрофену при дисменореї, головному, зубному болю, болю у м’язах та при ушкодженні м’яких тканин, болю у спині.

Клінічно доведено, що при лікуванні болю низької та середньої інтенсивності ібупрофен у формі натрієвої солі ібупрофену та ібупрофену лізину починає діяти значно швидше порівняно з ібупрофеном у формі кислоти ібупрофену в таблетках.

Клінічно доведено, що при застосуванні ібупрофену у дозі 400 мг полегшення больових відчуттів триває до 8 годин.

Фармакокінетика При пероральному застосуванні ібупрофен швидко всмоктується у травному тракті. Ібупрофен активно (90 %) зв’язується з білками плазми крові, повільно проникає у синовіальні порожнини, де його концентрація може залишатися високою, в той час як концентрація у плазмі крові  зменшується.

Після застосування у формі ібупрофенової кислоти під час вживання їжі, максимальна концентрація ібупрофену в плазмі крові визначається через 1-2 години. Проте при застосуванні ібупрофену у формі натрієвої солі всмоктування з травного тракту відбувається швидше та приблизно через 35 хвилин досягається максимальна концентрація у плазмі крові.

Метаболізм ібупрофену відбувається у печінці. Ібупрофен швидко і повністю виводиться з організму. Понад 90 % застосованої дози виводиться нирками у вигляді метаболітів та їх сполук. Період напіввиведення ібупрофену становить майже 2 години. Відмінностей у фармакокінетиці людей літнього віку немає.

Клінічні характеристики

Показання.Симптоматичне лікування болю низької та помірної інтенсивності при менструаціях, головного болю, мігрені, зубного болю, болю у спині, невралгії, ревматичного болю, болю у м’язах, болю при легких формах артриту.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до ібупрофену або до будь-якого з компонентів препарату.

• Реакції гіперчутливості (наприклад  астма, риніт, ангіоневротичний набряк або кропив’янка), які спостерігалися раніше після застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших НПЗЗ.

• Виразкова хвороба шлунка/кровотеча в активній формі або рецидиви в анамнезі (два і більше виражених епізоди  виразкової хвороби чи кровотечі).

• Шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язана із застосуванням  НПЗЗ, в анамнезі.

• Тяжке порушення функції печінки, порушення функції нирок, серцева недостатність (клас IV за класифікацією NYHA).

• Останній триместр вагітності.

• Синдром мальабсорбції глюкози-галактози, непереносимість фруктози, сахарози-ізомальтози.

• Цереброваскулярні або інші кровотечі.

• Порушення кровотворення або згортання крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Ібупрофен, як і інші  НПЗЗ, не слід застосовувати у комбінації з:

–ацетилсаліциловою кислотою (аспірином), оскільки це збільшує ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг на добу) був призначений лікарем.

Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів. Однак обмеженість щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію не дають змоги зробити остаточні висновки відносно регулярного застосування ібупрофену; при несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними;

;

–іншими НПЗЗ, в тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2: слід уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ, оскільки це підвищує ризик побічних реакцій.

З обережністю слід застосовувати ібупрофен у комбінації з такими лікарськими засобами:

антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилити ефект таких антикоагулянтів  як варфарин;

антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину II) та діуретики: НПЗЗ можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад,  пацієнтів зі зневодненням або літніх пацієнтів літнього віку з порушеною функцією нирок) одночасне застосування інгібітора АПФ або антагоніста ангіотензину II і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Тому  такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. При необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також із певною періодичністю надалі;

кортикостероїди: підвищений ризик появи  виразок та кровотеч у травному тракті;

антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори серотоніну: підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі;

серцеві глікозиди: НПЗЗ можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок та підвищувати рівень глікозидів у плазмі крові;

літій :існують докази потенційного підвищення рівнів літію у плазмі крові;

метотрексат : існують докази потенційного підвищення рівня метотрексату у плазмі крові;

циклоспорин:  підвищений ризик нефротоксичності;

міфепристон :НПЗЗ не слід застосовувати раніше ніж через 8-12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони можуть зменшити його ефективність;

такролімус: підвищення  ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ і такролімусу;

зидовудин: відомо про підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику розвитку гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію,  що застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном;

хінолонові антибіотики: одночасний прийом з ібупрофеном підвищує ризик виникнення судом;

препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн: можливе підсилення ефекту.

Особливості застосування.Побічні ефекти, які виникають після  застосування ібупрофену та всієї групи НПЗЗ в цілому, можна зменшити шляхом  застосування мінімальної ефективної дози, потрібної  для лікування симптомів протягом найкоротшого періоду часу.

Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему .Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або помірним або середнім ступенем застійної серцевої недостатності в анамнезі слід з обережністю починати довготривале лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини,  артеріальної гіпертензії та набряків.

Дані клінічного дослідження свідчать про те, що застосовування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень свідчать, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) не підвищує ризик артеріальних тромботичних ускладнень.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ-ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями довгострокове лікування може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу. Пацієнтам з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна  гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати довготривале лікування НПЗЗ слід лише після ретельного обміркування.

Вплив на органи дихання .Бронхоспазмможе виникнути у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання чи мають ці захворювання в анамнезі.

Інші НПЗЗ.Одночасне застосування ібупрофену з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, підвищує ризик розвитку побічних реакцій, тому його слід уникати.

Системний червоний вовчак і змішані захворювання сполучної тканини .З обережністю слід застосовувати ібупрофен при проявах системного червоного вовчака та змішаних захворюваннях сполучної тканини через підвищений ризик виникнення асептичного менінгіту.

Вплив на нирки .Довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик цієї реакції мають пацієнти з порушеннями функції нирок, серцевими порушеннями, порушеннями функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики, і пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів необхідно контролювати ниркову функцію.

Вплив на печінку .Порушення функції печінки.

Вплив на фертильність у жінок .Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть  впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Довготривале застосування (стосується дози 2400 мг протягом доби, а також тривалості лікування понад 10 днів)  ібупрофену може порушити жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які намагаються завагітніти. Жінкам, які мають труднощі з настанням вагітності або проходять обстеження з причини безпліддя, цей препарат необхідно відмінити.

Вплив на травний тракт.НПЗЗ слід з обережністю застосовувати  пацієнтам з  хронічними  запальними  захворюваннями кишечника (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватись. Існують повідомлення про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки,  інколи летальні, які виникали на будь-якому  етапі лікування  НПЗЗ, незалежно  від наявності попереджувальних симптомів або наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки підвищується при збільшенні доз НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо якщо вона ускладнена кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів літнього віку. Ці пацієнти повинні починати лікування з мінімальних доз. Слід дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів, які отримують супутні препарати, що підвищують ризик гастротоксичності або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад варфарин), селективні інгібітори захоплення серотоніну або  антитромбоцитарні засоби (наприклад аспірин). При тривалому лікуванні для цих пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують супутнього застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) або інших лікарських засобів, що збільшують ризик для шлунково-кишкового тракту, лікар повинен розглянути доцільність комбінованої терапії  мізопростолом або інгібіторами протонної помпи.

Пацієнтам із наявними шлунково-кишковими розладами в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні  симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (переважно кровотечу), особливо про шлунково-кишкову кровотечу на початку лікування. У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які отримують ібупрофен, лікування  слід негайно припинити.

З боку шкіри та підшкірної клітковини. Дуже рідко  на тлі  прийому НПЗЗ можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій,  включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігається на ранніх етапах терапії, у більшості випадків початок таких реакцій відбувається протягом першого місяця лікування.Ібупрофен слід відмінити при перших ознаках шкірного висипання, патологічних змін слизових оболонок або  при будь-яких інших ознаках  гіперчутливості.

1 таблетка містить 232,2 мг (0,68 ммоль) сахарози. З обережністю  слід застосовувати препарат  пацієнтам з цукровим діабетом.

Пацієнти, які мають рідкісну спадкову формунепереносимості фруктози, синдром мальабсорбції глюкози та галактози, а також  недостатність ферментів сахарази або ізомальтази, не повинні приймати цей препарат.

Кожна таблетка містить приблизно 48,6 мг (2,12 ммоль) натрію, що слід враховувати при призначенні препарату пацієнтам, яким показана дієта з низьким вмістом натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.Пригнічення синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик викидня, вроджених вад після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Вважається, що ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії. Слід уникати застосування ібупрофену протягом I та II триместрів вагітності та під час пологів, якщо тільки потенційна користь для пацієнтки не перевищує потенційний ризик для плода. Під час III триместру вагітності при застосуванні будь-яких інгібіторів синтезу простагландину можливі такі впливи на плід  як серцево-легенева токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки плода з  легеневою гіпертензією) та порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з проявом олігогідроамніону. Ібупрофен протипоказаний у III триместрі вагітності через можливість пригнічення скорочувальної функції матки, що може призвести до збільшення тривалості пологів із тенденцією до підвищення кровотечі у матері та дитини, навіть при застосуванні  низьких доз.

Під час проведення  досліджень незначна кількість ібупрофену була виявлена у грудному молоці. НПЗЗ не рекомендується застосовувати у період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.За умови виконання рекомендацій щодо дозування та тривалості лікування лікарський засіб не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Пацієнтам, які відчувають запаморочення, сонливість, дезорієнтацію або порушення зору при прийомі НПЗЗ, слід відмовитися від керування автотранспортом або роботи з механізмами.

Спосіб застосування та дози.Застосовувати внутрішньо дорослим та дітям віком від 12 років. Тільки для короткотривалого застосування. Разова доза для дітей віком від 12 років і дорослих становить 1 таблетку (400 мг ібупрофену). Застосовувати до трьох разів на добу у разі необхідності. Інтервал між прийомами дози повинен бути не менше 4 годин. Застосовувати мінімальну ефективну дозу, потрібну для лікування симптомів, протягом найкоротшого періоду часу. Максимальна добова доза становить 1200 мг (3 таблетки на добу). Особи літнього віку не потребують спеціального підбору дози, крім випадків вираженої ниркової або печінкової недостатності. Препарат приймати під час або після вживання їжі, не розжовуючи, запиваючи водою у разі потреби.

Якщо симптоми захворювання посилюються або зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначається індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого.

Діти.Протипоказано дітям віком до 12 років.

Передозування.Застосування препарату дітям у дозі понад 400 мг/кг може спричинити появу симптомів інтоксикації. У дорослих ефект дози менш виражений. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5-3 години.

Симптоми: у більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущі кількості  НПЗЗ, розвивалася лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко – діарея. Можуть також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можуть виникати токсичні ураження центральної нервової системи, що проявляються як вертиго, сонливість, інколи – збуджений стан та дезорієнтація або кома. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні може розвинутися гіперкаліємія та метаболічний ацидоз, може спостерігатися збільшення протромбінового часу/підвищення протромбінового індексу, можливо, внаслідок впливу на фактори згортання циркулюючої крові. Може розвинутися гостра ниркова недостатність, пошкодження печінки, артеріальна гіпотензія, дихальна недостатність та ціаноз. У хворих на бронхіальну астму може спостерігатися загострення перебігу астми.

Лікування: лікуваннямає бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за показниками роботи серця та життєво-важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або спорожнення шлунка впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату. Якщо ібупрофен уже всмоктався в організм, можна вводити лужні речовини для прискорення  виведення кислотного ібупрофену з сечею. При частих або тривалих судомах слід застосовувати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування загострення бронхіальної астми слід застосовувати бронхолітичні засоби.

Побічні реакції.Найчастіші побічні реакції спостерігаються з боку травної системи і  здебільшого залежать від дози. Побічні реакції  найрідше спостерігаються, коли максимальна добова доза становить 1200 мг.

Побічні реакції, що зустрічаються при застосуванні ібупрофену, як і інших НПЗЗ, класифіковані за системами органів та частотою їх прояву: дуже часто:>1/10; часто:>1/100 – <1/10; нечасто:>1/1000 – <1/100; рідко:>1/10 000 – <1/1000; дуже рідко: < 1/10 000 та невідомо (не підлягає оцінці з огляду на обмеженість наявних даних).

З боку травного тракту:нечасто – біль у животі, диспепсія та нудота; рідко – діарея, метеоризм, запор і блювання; дуже рідко – виразкова хвороба, перфорації або шлунково-кишкові кровотечі, мелена, криваве блювання (іноді  летальні, особливо у пацієнтів літнього віку), виразковий стоматит, гастрит, панкреатит; невідомо – загострення коліту і хвороби Крона.

З боку нервової системи:нечасто – головний біль; дуже рідко – асептичний менінгіт. Патогенний механізм асептичного менінгіту, спричиненого лікарськими засобами, не з’ясований. Наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного з застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію гіперчутливості (через часовий зв'язок з прийомом препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). У пацієнтів з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак та змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту (ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація); невідомо– парестезії, сонливість.

З боку  нирок та  сечовидільної системи:дуже рідко – гостре порушення функції нирок, сосочковий некроз, особливо при тривалому застосуванні, пов’язані з підвищенням рівня сечовини в плазмі крові, та набряк; невідомо – ниркова недостатність, нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит та нефротичний синдром.

З боку гепатобіліарної системи:дуже рідко – порушення  функції печінки; невідомо – при тривалому лікуванні    можуть виникати гепатит та жовтяниця.

З боку серцево-судинної системи:невідомо – артеріальна гіпертензія, артеріальний тромбоз (інфаркт міокарда чи інсульт), серцева недостатність, набряк. Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену (особливо у високих дозах по 2400 мг на добу) та при довготривалому лікуванні може бути пов’язане з дещо підвищеним рівнем артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

З боку шкіри та підшкірної клітковини:рідко– різні висипання на шкірі; дуже рідко – тяжкі форми шкірних реакцій, включаючи, синдром Стівена-Джонсона, мультиформна еритема і токсичний епідермальний некроліз; невідомо – фоточутливість, різні форми шкірних реакцій, включаючи, пурпуру та рідше – ексфоліативні та бульозні дерматози.

З боку системи крові та лімфатичної системи:дуже рідко –анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, першими ознаками яких є пропасниця, біль у горлі,  поверхневі виразки в ротовій порожнині, грипоподібні симтоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча нез’ясованого походження та синці.

З боку психіки:невідомо–тільки при тривалому застосуванні:  депресія, галюцинації, сплутаність свідомості.

З боку органів зору:невідомо –при тривалому лікуванні можуть виникатипорушення зору, неврит зорового нерва.

З боку органів слуху:невідомо–  притривалому лікуванні можливі дзвін у вухах та запаморочення.

З боку імунної системи:рідко – реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж; дуже рідко – тяжкі реакції гіперчутливості, симптоми яких можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, або тяжкий шок; невідомо – реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм.

Загальні порушення:нездужання і підвищена втомлюваність.

Лабораторні дослідження:дуже рідко – зниження рівня гемоглобіну.

Термін придатності2 роки.

Умови зберігання.Не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.По 12 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.Без рецепта.

Виробник.

Реккітт Бенкізер Хелскер Інтернешнл Лімітед/

Reckitt Benckiser Healthcare International Limited.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Тейн Роуд, Ноттінгем, Ноттінгемшир, NG90 2DB, Велика Британія/

Thane Road, Nottingham, Nottinghamshire, NG90 2DB, United Kingdom.