ФЛУТАЗІН

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФЛУТАЗІН

(FLUTASIN®)

Склад:

діюча речовина:flutamide;

1 таблетка містить 250 мг флутаміду;

допоміжні речовини: лактоза моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксин колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська форма Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки без оболонки, округлої форми, двоопуклі, однорідні за зовнішнім виглядом, з цілими краями. Таблетки блідо-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Флутазін є анілідом, нестероїдним пероральним антиандрогеном. Флутазін чинить високий антиандрогенний ефект шляхом інгібування захвату андрогену та/або інгібування зв’язування андрогену в ядрах клітин тканин-мішеней. При застосуванні Флутазіну у комбінації з хірургічною або медичною кастрацією досягається зниження як тестикулярної, так і надниркової андрогенної активності.

Фармакокінетика

Флутазін добре абсорбується після прийому внутрішньо. Максимальна концентрація в плазмі крові основного метаболіту, який є біологічно активним α-гідроксильованим похідним (гідроксифлутамід), досягається через 2 години. З білками зв’язується 94-96 % флутаміду та
92-94 % гідроксифлутаміду. З організму препарат видаляється переважно з сечею. Приблизно
2 % видаляється з калом протягом 2 днів. Період напіввиведення активного метаболіту з плазми крові становить приблизно 6 годин (у хворих літнього віку - 8 годин після однократного прийому та 9,6 годин при стабільній концентрації). Після багаторазового прийому внутрішньо флутаміду по 250 мг 3 рази на добу стабільний рівень концентрації препарату та його активного метаболіту в плазмі крові досягається після четвертої дози флутаміду.

Клінічні характеристики

Показання.

- Лікування місцевопоширеного чи метастазуючого раку простати як засіб монотерапії (з або без орхіектомії) або в комбінації з агоністами лютеїнізуючого гормону рилізинг-гормону (ЛГРГ) у пацієнтів, яким раніше не призначали взагалі ніякого лікування, або ж лікування пацієнтів, які не реагують або в яких розвинулась резистентність до гормональної терапії з метою досягнення максимальної андрогенної блокади.

- У складі комплексної терапії локально обмеженого раку простати стадії В2-С2 (Т2b-Т4) для зменшення об’єму пухлини, посилення контролю над пухлиною та збільшення періоду між загостреннями хвороби.

Протипоказання.

Гіперчутливість до флутаміду або до будь-якого компонента препарату.

Тяжка печінкова недостатність (базовий рівень печінкових ферментів слід оцінити до початку лікування).

Дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Взаємодії флутаміду злеупролідом не спостерігалося. Але в разі одночасного застосування флутаміда таагоніста ЛГРГслід приймати до уваги можливі побічні ефекти кожного з препаратів.

Може спостерігатися підвищення протромбінового часу у хворих при одночасному застосуванні Флутазіну зварфарином та іншими пероральними антикоагулянтами. У разі довготривалого лікування рекомендовано проводити регулярний моніторинг протромбінового часу (протягом лікування та 8 днів після припинення лікування), тому що може виникнути потреба у коригуванні дози антикоагулянта.

Флутамід може уповільнювати метаболізмстероїдів.

Конкурентне застосуванняпотенційно гепатотоксичних препаратів повинне проводитися лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

Слід уникати супутнього застосування флутаміду з відомимипотенційними гепатотоксичними та нефротоксичними препаратами.

Необхідно уникати надмірного вживанняалкоголю під час лікування флутамідом.

У пацієнтів, які одночасно застосовуютьтеофілін та флутамід, описані випадки збільшення концентрацій теофіліну у плазмі крові. Теофілін метаболізується за участю CYP1A2, що являється основним ензимом, який відповідає за перетворення флутаміда в його активний метаболіт (2-гідроксифлутамід).

При одночасному застосуванні існує можливість взаємодії зпарацетамолом, опіоїдними аналгетиками або нестероїдними протизапальними засобами.

Особливості застосування.

Пацієнти мають перебувати під постійним наглядом лікаря. Особливу увагу слід приділяти дії препарату на функції печінки та сперматогенез у пацієнтів, яким не проводилась орхіектомія (хірургічна або медикаментозна).

Функції печінки.

При розладах функцій печінки застосування флутаміду як тривалої терапії можливе тільки після ретельної оцінки імовірної користі та ризиків.

Лікування препаратом не слід розпочинати, якщо рівні печінкових трансаміназ у сироватці крові в 2-3 рази перевищують верхню межу норми. Контроль функції печінки слід здійснювати протягом всього періоду лікування препаратом, особливо у пацієнтів, у яких не проводилась орхіектомія, так як були відмічені такі побічні реакції як холестатична жовтяниця, некроз печінки, зміна рівня трансамінази та печінкова енцефалопатія. Рівні трансаміназ у сироватці крові необхідно визначати до початку терапії флутамідом та щомісяця протягом перших
4 місяців прийому препарату, періодично надалі та при перших симптомах дисфункції печінки (наприклад, свербіж, потемніння сечі, нудота, блювання, підвищена втомлюваність, анорексія, жовтяниця, болі у правому підребер’ї або неспецифічні грипоподібні симптоми). При появі жовтяниці або підвищенні активності печінкових трансаміназ у 2-3 рази вище за норму (за відсутності метастазів, підтверджених біопсією) прийом флутаміду слід негайно припинити і ретельно контролювати функцію печінки до з’ясування ситуації. Ураження печінки зазвичай оборотні після припинення терапії, а в деяких пацієнтів навіть після зниження дози. Однак існують свідчення про летальні наслідки тяжкого ураження печінки, спричиненого застосуванням флутаміду.

Пацієнтів слід попередити, що при появі перших симптомів порушення функції печінки
(див. вище), вони мають негайно звернутися до лікаря.

Функції нирок.

Пацієнти з розладами функціїнирок мають перебувати під ретельним наглядом під час терапії препаратом, оскільки Флутамід виводиться в основному нирками, тому дозування препарату може потребувати корекції у таких пацієнтів.

Інше.

Оскільки при лікуванні флутамідом підвищуються рівні тестостерону та естрадіолу у плазмі крові, можлива затримка рідини в тканинах організму, тому препарат необхідно з обережністю призначати пацієнтам із хворобами серця. Флутамід може посилити набряки та набряки гомілки у пацієнтів схильних до даних станів. Крім того, зростання рівня естрадіолу може підвищити ризик розвитку тромбоемболії.

Флутамід призначений для лікування винятково чоловіків. Протягом лікування необхідно застосовувати належні методи контрацепції.

Крім того, у пацієнтів, у тому числі тих, які не пройшли процедуру орхіектомії, при тривалому лікуванні препаратом необхідно періодично проводити кількісний аналіз сперми, оскільки може спостерігатися олігоспермія.

У пацієнтів із латентним або фактичним дефіцитом глюкозо-6-фосфату може розвинутися метгемоглобінемія. У випадку ціанозу необхідно перевірити хворого на наявність метгемоглобінемії, яка може розвинутися при передозуванні.

Допоміжні речовини.

Препарат містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід приймати цей лікарський засіб.

Комбінована терапія.

При комбінованій терапії Флутазіном та ЛГРГ-агоністами слід приймати до уваги можливі побічні ефекти кожного з препаратів.

Пацієнтів слід проінформувати про те, що флутамід і лікарські засоби, призначені для медичної кастрації, необхідно застосовувати у поєднанні і не можна припиняти їхній прийом або змінювати дози без попередньої консультації з лікарем.

Під час лікування не слід вживати алкоголь.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат застосовують тільки чоловікам. Під час терапії необхідно застосовувати належні методи контрацепції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.Відповідні дослідження не проводились. Але доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами, оскільки під час лікування флутамідом можливі такі побічні реакції як підвищена втомлюваність, запаморочення, сонливість та розлади зору.

Спосіб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Рекомендованою дозою для дорослих та пацієнтів літнього віку є 1 таблетка 3 рази на добу (кожні 8 годин) під час їди.

Добова доза для дорослих становить 750 мг.

У випадку комбінованої терапії з агоністами ЛГРГ терапію флутамідом можна розпочинати одночасно. Але варто враховувати те, що протягом початкової терапії агоністами ЛГРГ флутамідможе знижувати частоту та інтенсивність феномену «спалаху», якщо його застосовують до початку прийому агоністів ЛГРГ. Таким чином, рекомендовано розпочинати лікування з прийому 1 таблетки Флутазіну 3 рази на добу протягом щонайменше 3 днів перед першим прийомом агоністів ЛГРГ i надалі дотримуватися цієї дози.

У випадку застосування променевої терапії флутамід призначати за 8 тижнів до її початку та продовжувати протягом усього курсу променевої терапії.

Через ризик розвитку гепатотоксичності, тривале застосування флутаміду у пацієнтів із порушеннями функції печінки можливе лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь.

Діти.Досвід застосування флутаміду у дітей відсутній. Тому для лікування пацієнтів даної категорії препарат не застосовувати.

Передозування.

У тварин ознаки передозування флутаміду включали гіпоактивність, пілоерекцію, уповільнене дихання, атаксію та/або лакримацію, анорексію, транквілізацію, блювання та метгемоглобінемію.

У пацієнтів, які застосовували 1500 мг флутаміду на добу протягом 36 тижнів, не повідомлялося про серйозні побічні реакції. Повідомлялося про гінекомастію, болючість молочних залоз та деяке підвищення АСТ.

Одноразова доза флутаміду, яка б спричиняла симптоми передозування або становила загрозу для життя, не встановлена. Є інформація про 1 випадок застосування флутаміду в дозі більше
5 г, при цьому симптомів передозування та загрози життю пацієнта не спостерігалося.

При передозуванні діаліз неефективний, враховуючи високий ступінь зв’язування флутаміду з білками плазми крові.

Як і при лікуванні передозування будь-яким лікарським засобом, слід враховувати можливість одночасного прийому кількох препаратів. У разі передозування, якщо немає спонтанного блювання, слід спричинити блювання. Може знадобитися промивання шлунка.

Показані стандартні підтримуючі заходи при постійному нагляді за хворим та життєважливими функціями.

Побічні реакції.

При монотерапії.

З боку репродуктивної системи:найчастішими побічними реакціями при лікуванні препаратом Флутазін є гінекомастія та/або болісність у молочних залозах, що інколи супроводжується галактореєю. Зазначені реакції зникають після припинення лікування або зменшення дози. Частота випадків гінекомастії значно знижується при супутньому застосуванні агоністів ЛГРГ.

Рідко - зниження лібідо, зниження кількості сперматозоїдів.

Інфекції та інвазії: рідко - оперізуючий герпес.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко - лімфостаз. Повідомлялося про випадки анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, метгемоглобінемії.

З боку імунної системи:вовчакоподібний синдром.

Психічні порушення: часто - безсоння, рідко - депресія, занепокоєння, збентеження, тривожність. Можливий розвиток сплутаності свідомості.

З боку нервової системи:головний біль, запаморочення. Можливі сонливість або безсоння.

З боку органів зору:нечіткість зору.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - діарея, нудота, блювання, підвищення апетиту; рідко - порушення функції шлунково-кишкового тракту, біль у ділянці шлунка, виразкоподібний біль, печія, запор, анорексія, спрага.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності печінкових ферментів, транзиторні розлади функції печінки, жовтяниця, гепатит. Відзначено кілька випадків тяжкого токсичного гепатиту, некрозу печінки та печінкової енцефалопатії. Ці побічні реакції зазвичай оборотні і зникають після відміни терапії. Відзначено поодинокі летальні випадки, пов’язані з ураженням печінки внаслідок застосування флутаміду.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко - свербіж, екхімози, дуже рідко - реакції фотосенсибілізації. Повідомлялося про висипання, алопецію. На початку монотерапії флутамідом можливий розвиток оборотних змін структури волосся.

Загальні порушення: часто - підвищена втомлюваність, рідко - набряки, слабкість, нездужання, біль у грудній клітці.

Крім цього, відзначалися гарячка, серцево-судинні розлади, припливи, м’язові судоми, збільшення частоти сечовини та креатиніну в крові (ступінь тяжкості цієї побічної реакції зазвичай не вимагає зниження дози або припинення прийому препарату), зміна кольору сечі на зелений.

При комбінованій терапії.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже часто - зниження лібідо, імпотенція, нечасто - гінекомастія, припливи.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - нудота, блювання та діарея, рідко - неспецифічні скарги на функціонування шлунково-кишкового тракту, біль у ділянці живота.

З боку системи крові та лімфатичної системи:рідко -анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, набряки. Крім цього, відзначалися випадки гемолітичної анемії, макроцитарної анемії, метгемоглобінемії, сульфгемоглобінемії та тромбоемболії.

Метаболічні розлади:рідко - анорексія, дуже рідко - гіперглікемія, загострення цукрового діабету.

Психічні розлади: рідко - депресія, тривожність, неспокій. Повідомлялося про невроз.

З боку нервової системи: рідко - оніміння, сплутаність свідомості, дратівливість.Є інформація про випадки сонливості, безсоння, ознаки нервово-м’язових захворювань.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто - припливи, рідко - артеріальна гіпертензія. Відзначалися випадки тромбофлебіту, легеневої емболії, інфаркту міокарда.

З боку дихальних шляхів, органів грудної порожнини та середостіння: дуже рідко - задишка, інтерстиціальні ураження легень.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: нечасто - гепатит; рідко - порушення функції печінки, жовтяниця. Відзначалися випадки холестатичної жовтухи, гепатоенцефалопатія, гепатонекроз; порушення функції печінки. Повідомлялося про окремі летальні випадки внаслідок тяжкого ураження печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко - висипання; дуже рідко - реакції фоточутливості (у тому числі місцеве почервоніння, утворення виразок, бульозні висипання, епідермальний некроз). Можливий свербіж.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко - дизурія, зміна частоти сечовиділення, дуже рідко - зміни кольору сечі до бурштинового та жовто-зеленого, що може бути пов'язано з флутамідом та/або його метаболітами.

Загальні розлади та ускладнення у місці введення:набряк, подразнення.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини: нейром’язові симптоми (у тому числі м’язова слабкість, парестезії, судоми). Є інформація про випадки артралгії, міалгії.

Дослідження:підвищення рівнів печінкових ферментів, білірубіну, підвищення рівня залишкового азоту сечовини в сироватці крові, збільшення концентрації креатиніну в сироватці крові.

*При монотерапії та при комбінованій терапії повідомлялося про новоутворення у грудних залозах чоловіків.

Підвищення рівня тестостерону можливе на початку монотерапії флутамідом. Також повідомлялося про припливи та зміни характеру волосяного покрову.

Протягом маркетингового застосування флутаміду повідомлялося про випадки гострої ниркової недостатності, інтерстиціального нефриту та ішемії міокарда. Частота таких порушень невідома.

Враховуючи те, що флутамід являється нестероїдним засобом він демонструє низький потенціал щодо розвитку серцево-судинних побічних реакцій.

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °C. Зберігати в оригінальній упаковці.

Упаковка.По 30 або 90 таблеток у скляному флаконі, що загвинчується кришечкою з ущільнюючим кільцем. По 1 флакону у картонній коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.Сіндан Фарма СРЛ/ S.C.Sindan-Pharma S.R.L.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .

Бул. Іона Михалаче,11, сектор 1, 011171, Бухарест, Румунія/ 11, Ion Mihalache Ave., the 1st district, Bucharest, 011171, Romania.