ЦЕФТАЗИДИМ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЦЕФТАЗИДИМ

(CEFTAZIDIME)

Склад:

діюча речовина:ceftazidime (цефтазидим);

1флакон містить цефтазидиму (у вигляді цефтазидиму пентагідрату) 1,0г;

допоміжна речовина: натрію карбонат.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:білий або світло-жовтий порошок.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління.

КодАТХJ01DD02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефтазидим - бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, що діє на білки-мішені клітинної стінки, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Існує широкий спектр патогенних штамів і ізолятів, пов’язаних з нозокоміальною інфекцією, сприйнятливих до цефтазидимуin vitro, включаючи штами, резистентні до гентаміцину і до інших аміноглікозидів. Досить стійкий до дії більшості β-лактамаз, продукованих як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим проявляє високу внутрішню активністьin vitro і діє в межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) відносно більшості збудників інфекцій з мінімальними змінами в МІК на різних рівнях інокулята. В дослідженніin vitro доведено, що цефтазидим активний відносно таких мікроорганізмів:

грамнегативні

Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (інші),Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp. (інші),Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Escherichia coli, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами),Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами);

грампозитивні

Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну),Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну),Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs, Streptococcusгрупи В,Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (виключаючиEnterococcus (Streptococcus) faecalis);

анаеробні

Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (багато штамівBacteroides fragilisрезистентні до препарату).

Цефтазидим не дієin vitro на резистентні до метициліну стафілококи,Enterococcus (Streptococcus) faecalis і на багато інших ентерококів,Listeria monocytogenes, Campylobacter spp.іClostridium difficile

Дія цефтазидиму і аміноглікозидів при одночасному застосуванні в умовахin vitro мала адитивний ефект. Існують докази синергізму у деяких досліджених штамів. Ця властивість може бути важливою при лікуванні гарячкових станів у пацієнтів з нейтропенією.

Фармакокінетика

Після парентерального введення досягається висока і стійка концентрація цефтазидиму у сироватці крові. Після внутрішньом’язової ін’єкції препарату в дозі 500мг і 1г швидко досягається максимальна концентрація у плазмі крові, яка в середньому становить 18 і 37мг/л відповідно. Через 5хвилин після внутрішньовенного болюсного введення препарату в дозі 500мг або 1г в сироватці крові досягаються концентрації в середньому 46 і 87мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації у сироватці крові зберігаються навіть через 8-12годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введень. Період напіввиведення становить близько 1,8-2,2години у пацієнтів з нормальною функцією нирок. Зв’язування з білками плазми крові становить приблизно 10%. Цефтазидим не метаболізується в організмі. Препарат виводиться в незміненому вигляді, в активній формі з сечею шляхом клубочкової фільтрації; приблизно 80-90% дози виводиться з сечею протягом 24годин. Менше 1% препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, що потрапляє в кишечник. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості поширених патогенних мікроорганізмів, досягається в кістковій тканині, тканинах серця, жовчі, мокроті, внутрішньоочній, синовіальній, плевральній і перитонеальній рідині. Препарат погано проникає через непошкоджений гематоенцефалічний бар’єр, за відсутності запалення концентрація препарату в ЦНС невисока. Проте при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму в ЦНС досягає 4-20мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами.

Тяжкі інфекції:

‑сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт;

‑інфекції у хворих зі зниженим імунітетом;

‑у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад з інфікованими опіками.

Інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз.

Інфекції ЛОР-органів.

Інфекції сечовивідних шляхів.

Інфекції шкіри та м’яких тканин.

Інфекції травного тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини.

Інфекції кісток і суглобів.

Інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефтазидиму чи цефалоспоринових антибіотиків або до будь-якого інгредієнта препарату.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкози в сечі ензимними методами і виявляє незначний вплив на результати дослідження при застосуванні методів, заснованих на відновленні міді (Бенедикта, Феллінга, клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужно-пікратний метод визначення креатиніну.

Позитивну реакцію Кумбса відзначають приблизно у 5% пацієнтів, що може впливати на правильність результату визначення групи крові.

Хлорамфеніколin vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Якщо передбачається одночасне застосування цефтазидиму з хлорамфеніколом, слід враховувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, цефтазидим може впливати на мікрофлору кишечнику, що призводить до зменшення реабсорбції естрогенів і зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів. Рекомендується використовувати альтернативні негормональні методи контрацепції.

При одночасному застосуванні цефалоспоринів і аміноглікозидів або сильнодіючих діуретиків, таких як фуросемід, можливий розвиток нефротоксичності. Необхідно ретельно контролювати ниркову функцію, особливо при призначенні високих доз аміноглікозидів або при тривалій терапії, у зв’язку з потенційною нефротоксичністю і ототоксичністю аміноглікозидних антибіотиків.

Особливості застосування.

Застосовується тільки в медичних установах.

Реакції гіперчутливості: до початку лікування слід виключити наявність в анамнезі пацієнта реакцій гіперчутливості на введення цефтазидиму, інших цефалоспоринових антибіотиків, пеніцилінів або інших лікарських засобів. З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі є алергічна реакція на пеніциліни або інші
β-лактамнi антибіотики. Цефтазидим слід призначати з особливою обережністю пацієнтам з реакцією гіперчутливості типу I або реакцією гіперчутливості негайного типу на пеніцилін. У разі виникнення алергічної реакції на цефтазидим слід негайно припинити застосування препарату. При виникненні тяжких реакцій гіперчутливості може виникнути потреба у застосуванні адреналіну (епінефрину), гідрокортизону, антигістамінних препаратів і інших засобів невідкладної допомоги.

Функція нирок.

Одночасне застосування цефалоспоринів у високих дозах і нефротоксичних препаратів (аміноглікозидів або сильнодіючих діуретиків (фуросеміду)) може несприятливо впливати на функцію нирок. При дотриманні рекомендованих доз це малоймовірно. Немає даних про несприятливий вплив цефтазидиму, який застосовують у звичайних терапевтичних дозах, на функцію нирок.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід знижувати згідно зі ступенем порушення функції нирок, щоб уникнути клінічних наслідків підвищення рівнів антибіотика. Повідомлялося про випадки розвитку неврологічних ускладнень, якщо доза не була відповідно знижена (див. розділи «Спосіб застосування та дози» і «Побічні реакції»).

Препарат містить приблизно 50мг натрію на 1г цефтазидиму. Це слід брати до уваги пацієнтам, які дотримуються дієт з обмеженим споживанням натрію.

Надмірне збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтазидим може призвести до надмірного збільшення кількості нечутливих мікроорганізмів (наприкладCandida, EnterococciіSerratia spp.); у цьому випадку необхідне припинення лікування або застосування відповідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан пацієнта.

Діарея, коліт і псевдомембранозний коліт.

При застосуванні цефтазидиму можливі діарея, асоційована з антибіотиками, коліт і псевдомембранозний коліт. Цей діагноз слід розглядати у пацієнтів, у яких розвивається діарея під час лікування або після його закінчення. У разі виникнення тяжкої і/або кривавої діареї під час лікування цефтазидимом слід негайно припинити застосування препарату і призначити відповідну терапію.

Цефтазидим слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями, особливо з колітом в анамнезі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Свідоцтв ембріотоксичної і тератогенної дії цефтазидиму не виявлено, але його слід призначати з обережністю жінкам в перші місяці вагітності і дітям грудного віку.

Застосування в період вагітності можливо тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує ризик.

Цефтазидим в невеликій кількості проникає в грудне молоко, тому його слід призначати з обережністю в період годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Цефтазидим не впливає на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами, проте слід брати до уваги можливість виникнення побічних реакцій, таких як запаморочення.

Спосіб застосування та дози.

Цефтазидим слід застосовувати парентерально. Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від маси тіла і функції нирок пацієнта. Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість!

Дорослі.

У більшості випадків добова доза становить 1-6г/добу, кожні 8 або 12 годин шляхом внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції.

Більшість інфекцій: 1г кожні 8годин або 2г кожні 12годин.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500мг - 1г кожні 12годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих з імунодефіцитом, включаючи хворих з нейтропенією: 2г кожні 8 або 12годин або 3 г кожні 12годин.

Із профілактичною метою при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1г під час індукції в анестезію, другу дозу вводять у момент видалення катетера з уретри.

Хворі літнього віку.

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку при гострих інфекціях добова доза не повинна перевищувати 3г (особливо для пацієнтів віком від 80років). Тривалість лікування визначається індивідуально.

Муковісцидоз при ускладненні синьогнійної інфекції легенів: від 100 до 150мг/кг на добу за 3прийоми.

Лікування препаратом слід продовжувати ще 2дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути більш тривалим.

Дорослим з нормальною функцією нирок можна застосовувати дози до 9г/добу.

Немовлята і діти віком від 2місяців.

30-100мг/кг на добу за 2-3прийоми. Дітям при імунодефіциті, муковісцидозі або менінгіті рекомендується вводити дози 150мг/кг/добу (максимально 6г/добу) за 3прийоми.

Новонароджені і діти віком до 2місяців.

Ефективною є доза 25-60мг/кг на добу, розподілена на 2прийоми. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму з плазми крові може бути в 3-4рази більшим, ніж у дорослих.

Дозування при порушеній функції нирок.

Цефтазидим виводиться нирками у незміненому вигляді. Тому пацієнтам з порушенням функції нирок дозу потрібно зменшити.

Початкова доза становить 1г. Визначення підтримувальної дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.


Таблиця1

Рекомендовані підтримувальні дози цефтазидиму при нирковій недостатності

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові (мкмоль/л (мг/дл))

Рекомендована одноразова доза цефтазидиму (г)

Частота дозування (год)

>50

<150 (<1,7)

Звичайна доза

50-31

150-200 (1,7-2,3)

1

12

30-16

200-350 (2,3-4,0)

1

24

15-6

350-500 (4,0-5,6)

0,5

24

<5

>500 (>5,6)

0,5

48

Подані значення - рекомендації і, можливо, неточно визначають ниркову функцію у всіх пацієнтів, особливо у немолодих, у яких концентрації креатиніну у сироватці крові можуть переоцінити ниркову функцію.

Для пацієнтів з тяжкими інфекціями, особливо з нейтропенією, які зазвичай отримують від 6г цефтазидиму щодня, одноразову дозу можна підвищити на 50% або відповідно підвищити частоту введення. У таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в плазмі крові, який не повинен перевищувати 40мг/л.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Гемодіаліз.

Період напіввиведення цефтазидиму з плазми крові під час гемодіалізу становить 3-5годин. Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити рекомендовану підтримувальну дозу цефтазидиму, зазначену в таблиці1.

Перитонеальний діаліз.

Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі в звичайному режимі і при проведенні тривалого амбулаторного перитонеального діалізу.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до складу діалізної рідини (звичайно від 125 до 250мг на 2л діалізної рідини).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1г/добу в декілька прийомів. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати такі ж дози, як і при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться веновенозна гемофільтрація та веновенозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях 2 та 3.

Таблиця2

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала веновенозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*

5

16,7

33,3

50

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

*Підтримувальну дозу слід вводити кожні 12 годин.


Таблиця3

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий веновенозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримувальна доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)*

1,0 л/год

2,0 л/год

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

0,5

1,0

2,0

0,5

1,0

2,0

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

*Підтримуючу дозу слід вводити кожні 12годин.

Введення.

Розчин вводиться після попереднього розведення згідно з приведеними вказівками. Цефтазидим вводиться внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Внутрішньом’язове введення рекомендується проводити у велику м’язову масу, у верхній зовнішній квадрант великого м’яза сідниці або латеральну поверхню стегна.

Ці розчини можна вводити безпосередньо у вену або систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Приготування розчину.

Інструкції з розбавлення: див. таблицю4.

Таблиця4

Обєм флакона

Спосіб введення

Необхідна кількість розчинника (мл)

Приблизна концентрація (мг/мл)

внутрішньом’язово

внутрішньовенно

3

10

260

90

Розчинення слід проводити в два етапи (див. нижче).

Цефтазидим сумісний з найчастіше вживаними розчинами для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див.розділ «Несумісність»).

Колір розчину варіює від яскраво-жовтого до бурштинового залежно від концентрації, розчинника і умов зберігання.

Для одноразового застосування. Залишки препарату слід викинути. Розводити безпосередньо перед застосуванням.

Відповідно до фармацевтичної практики, краще використовувати свіжоприготований розчин. Якщо це неможливо, розчин слід використати протягом 24годин за умови зберігання його в холодильнику (2-8°С) після розведення з будь-яким з нижченаведених розчинників.

Таблиця5

Розчинник

Концентрація

Вода для ін’єкцій EP

70мг/мл & 280мг/мл

0,5% ін’єкція лідокаїну BP* (тільки для в/м застосування)

260мг/мл

1,0% ін’єкція лідокаїну BP* (тільки для в/м застосування)

280мг/мл

Бактеріостатична вода для ін’єкцій USP

250мг/мл

0,9% фізіологічний розчин для ін’єкцій BP

до 250мг/мл

5% глюкоза для в/в інфузії BP

до 40мг/мл

*Цефтазидим, розведений лідокаїном, не можна застосовувати:

‑для внутрішньовенного введення;

‑дітям віком до 12рокiв;

‑пацієнтам з алергічною реакцією на лідокаїн;

‑пацієнтам з блокадою серця;

‑пацієнтам з тяжкою серцевою недостатністю.


Рекомендований метод приготування розчинів.

1.Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника. Вийняти голку шприца.

2.Струснути флакон для розчинення: вуглекислий газ вивільняється і приблизно через
1-2хвилини розчин стає прозорим.

3.Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку через кришку флакона. Набрати увесь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути повністю у розчині. Допускається наявність бульбашок вуглекислого газу.

Примітка. Для забезпечення стерильності препарату дуже важливо не вставляти голку через кришку флакона до розчинення препарату.

Діти.

Застосовують дітям з перших днів життя.

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома.

Концентрацію цефтазидиму в плазмі крові можна знизити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Лікування: симптоматичне.

Побічні реакції.

Класифікація частоти виникнення побічних реакцій: дуже поширені (>1/10); поширені (>1/100 <1/10); непоширені (>1/1000 <1/100); рідко поширені (>1/10000 <1/1000); дуже рідко поширені (<1/10000), невідомо (не може бути оцінено через відсутність даних).

Інфекції і інвазії:непоширені - кандидоз (включаючи вагініт і кандидозний стоматит).

З боку крові і лімфатичної системи:поширені - еозинофілія і тромбоцитоз; непоширені - лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія; дуже рідко поширені - лімфоцитоз, гемолітична анемія і агранулоцитоз.

З боку імунної системи:дуже рідко поширені - анафілаксія (включаючи бронхоспазм і/або артеріальну гіпотензію).

З боку центральної нервової системи:непоширені - запаморочення, головний біль; дуже рідко поширені - парестезії; невідомо - повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія і кома у хворих з нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно знижена.

Судинні порушення:поширені - флебіт або тромбофлебіт в місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту:поширені - діарея; непоширені - нудота, блювання, біль у животі, коліт; дуже рідко поширені - порушення смаку.

Як і в результаті застосування інших цефалоспоринів, коліт може проявлятися як псевдомембранозний, пов’язаний з Clostridium difficile.

З боку гепатобіліарної системи:поширені - транзиторне підвищення рівня печінкових ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, гамма-глутамілтрансфераза, ЩФ); дуже рідко поширені - жовтяниця.

З боку шкіри і підшкірної клітковини:поширені - макулопапульозне висипання або кропив’янка; непоширені - свербіж; дуже рідко поширені - ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

З боку нирок і сечовивідних шляхів:дуже рідко поширені - інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

Загальні реакції і порушення в місці введення:поширені - біль і/або запалення в місці внутрішньом’язової ін’єкції; рідко поширені - пропасниця.

Лабораторні показники:поширені - позитивний тест Кумбса; непоширені - як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, іноді відзначалося транзиторне підвищення рівня сечовини, азоту сечовини і/або креатиніну у плазмі крові.

Термін придатності.

Цефтазидим, порошок для розчину для ін’єкцій по 1,0г - 2 роки.

Вода для ін'єкцій, розчинник для парентерального застосування, по 10 мл в ампулі - 4роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°С.

Несумісність.

Цефтазидим менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення. Тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

При додаванні до розчину цефтазидиму розчину ванкоміцину можливе утворення осаду, тому рекомендується промивати інфузійні системи і внутрішньовенні катетери між використанням цих препаратів.

Упаковка.По 1г порошку у флаконі; по 1, по 5 або по 50флаконів у пачці; по 1 флакону та 1ампулі з розчинником (Вода для ін'єкцій, по 10мл в ампулі) у блістері, по 1 блістеру в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. Приватне акціонерне товариство«Лекхім-Харків».

Виробництво з пакуванняin bulk фірми-виробника Квілу Фармацеутікал Ко., Лтд., Китай.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 61115, Харківська обл., місто Харків, вулиця Северина Потоцького, будинок 36.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

ЦЕФТАЗИДИМ

(CEFTAZIDIME)

Состав:

действующее вещество: ceftazidime (цефтазидим);

1флакон содержит цефтазидима (в виде цефтазидима пентагидрата) 1,0г;

вспомогательное вещество: натрия карбонат.

Лекарственная форма.Порошок для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства:белый или светло-желтый порошок.

Фармакотерапевтическая группа.Антибактериальные средства для системного применения. Бета-лактамные антибиотики. Цефалоспорины третьего поколения.

Код АТС J01D D02.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Цефтазидим - бактерицидный цефалоспориновый антибиотик, действующий на белки-мишени клеточной стенки, механизм действия которого связан с нарушением синтеза стенок бактериальной клетки. Существует широкий спектр патогенных штаммов и изолятов, связанных с нозокомиальной инфекцией, восприимчивых к цефтазидимуin vitro, включая штаммы, резистентные к гентамицину и другим аминогликозидам. Довольно устойчив к действию большинства β-лактамаз, продуцируемых как грамположительными, так и грамотрицательными микроорганизмами. Цефтазидим проявляет высокую внутреннюю активностьin vitro и действует в пределах узкого диапазона МИК (минимальная ингибирующая концентрация) в отношении большинства возбудителей инфекций с минимальными изменениями в МИК на разных уровнях инокулята. При исследованииinvitro доказано, что цефтазидим активен в отношении следующих микроорганизмов:

грамотрицательные

Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (другие),Klebsiella pneumoniae, Klebsiella spp.(другие), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii),Proteus rettgeri, Providencia spp., Escherichia coli, Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae(включая ампициллинрезистентные штаммы),Haemophilus parainfluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы);

грамположительные

Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метициллину),Staphylococcus epidermidis(штаммы, чувствительные к метициллину),Micrococcus spp., Streptococcus pyogenе s, Streptococcusгруппы В, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp.(исключаяEnterococcus (Streptococcus) faecalis);

анаэробные

Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp.(многие штаммыBacteroides fragilis резистентны к препарату).

Цефтазидим не действуетin vitro на резистентные к метициллину стафилококки,Enterococcus (Streptococcus) faecalis и на многие другие энтерококки,Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. иClostridium difficile

Действие цефтазидима и аминогликозидов при одновременном применении в условияхinvitro имело аддитивный эффект. Существуют доказательства синергизма в некоторых исследованных штаммах. Это свойство может быть важным при лечении лихорадочных состояний у пациентов с нейтропенией.

Фармакокинетика.

После парентерального введения достигается высокая и стойкая концентрация цефтазидима в сыворотке крови. После внутримышечной инъекции препарата в дозе 500мг и 1г быстро достигается максимальная концентрация в плазме крови, которая в среднем составляет 18 и 37мг/л соответственно. Через 5 минут после внутривенного болюсного введения препарата в дозе 500мг или 1г в сыворотке крови достигаются концентрации в среднем 46 и 87мг/л соответственно. Терапевтически эффективные концентрации в сыворотке крови сохраняются даже через 8-12часов после внутривенного и внутримышечного введений. Период полувыведения составляет около 1,8-2,2ч у пациентов с нормальной функцией почек. Связывание с белками плазмы крови составляет приблизительно 10%. Цефтазидим не метаболизируется в организме. Препарат выводится в неизмененном виде, в активной форме с мочой путем клубочковой фильтрации; примерно 80-90% дозы выводится с мочой в течение 24 часов. Менее 1% препарата выводится с желчью, что значительно ограничивает количество препарата, попадающего в кишечник. Концентрация цефтазидима, превышающая МИК для большинства распространенных патогенных микроорганизмов, достигается в костной ткани, тканях сердца, желчи, мокроте, внутриглазной, синовиальной, плевральной и перитонеальной жидкости. Препарат плохо проникает через неповрежденный гематоэнцефалический барьер, при отсутствии воспаления концентрация препарата в ЦНС невысока. Однако при воспалении мозговых оболочек концентрация цефтазидима в ЦНС достигает 4-20мг/л и выше, что соответствует уровню его терапевтической концентрации.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение моно- и смешанных инфекций, вызванных чувствительными микроорганизмами. Тяжелые инфекции:

‑сепсис, бактериемия, перитонит, менингит;

‑инфекции у больных со сниженным иммунитетом;

‑у пациентов отделений интенсивной терапии, например с инфицированными ожогами.

Инфекции дыхательных путей, включая инфекции легких у больных муковисцидозом.

Инфекции ЛОР-органов.

Инфекции мочевыводящих путей.

Инфекции кожи и мягких тканей.

Инфекции пищеварительного тракта, желчных путей и брюшной полости.

Инфекции костей и суставов.

Инфекции, связанные с гемо- и перитонеальным диализом и непрерывным амбулаторным перитонеальным диализом.

Профилактика: оперативные вмешательства на предстательной железе (трансуретральная резекция).


Противопоказания.

Повышенная чувствительность к цефтазидиму или цефалоспориновым антибиотикам либо к любому ингредиенту препарата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Цефтазидим не влияет на результаты определения глюкозы в моче энзимными методами и оказывает незначительное влияние на результаты исследования при применении методов, основанных на восстановлении меди (Бенедикта, Феллинга, клинитест).

Цефтазидим не влияет на щелочно-пикратний метод определения креатинина.

Положительную реакцию Кумбса отмечают приблизительно у 5% пациентов, что может влиять на правильность результата определения группы крови.

Хлорамфениколin vitro является антагонистом цефтазидима и других цефалоспоринов. Если предполагается одновременное применение цефтазидима с хлорамфениколом, следует учитывать возможность антагонизма.

Как и другие антибиотики, цефтазидим может влиять на микрофлору кишечника, что приводит к уменьшению реабсорбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивных средств. Рекомендуется использовать альтернативные негормональные методы контрацепции.

При одновременном применении цефалоспоринов и аминогликозидов или сильнодействующих диуретиков, таких как фуросемид, возможно развитие нефротоксичности. Необходимо тщательно контролировать функцию почек, особенно при назначении высоких доз аминогликозидов или при длительной терапии, в связи с потенциальной нефротоксичностью и ототоксичностью аминогликозидных антибиотиков.

Особенности применения.

Применяется только в медицинских учреждениях.

Реакции гиперчувствительности:до начала лечения следует исключить наличие в анамнезе пациента реакций гиперчувствительности на введение цефтазидима, других цефалоспориновых антибиотиков, пенициллинов или других лекарственных средств. С особой осторожностью следует назначать цефтазидим пациентам, у которых в анамнезе имеется аллергическая реакция на пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. Цефтазидим следует назначать с осторожностью пациентам с реакцией гиперчувствительности типаI или реакцией гиперчувствительности немедленного типа на пенициллин. В случае возникновения аллергической реакции на цефтазидим следует немедленно прекратить применение препарата. При возникновении тяжелых реакций гиперчувствительности может возникнуть необходимость в применении адреналина (эпинефрина), гидрокортизона, антигистаминных препаратов и других средств неотложной помощи.

Функция почек.

Одновременное применение цефалоспоринов в высоких дозах и нефротоксических препаратов (аминогликозидов или сильнодействующих диуретиков (фуросемида)) может неблагоприятно влиять на функцию почек. При соблюдении рекомендованных доз это маловероятно. Нет данных о неблагоприятном влиянии цефтазидима, применяемого в обычных терапевтических дозах, на функцию почек.

Цефтазидим выводится почками, поэтому дозу следует снижать в соответствии со степенью нарушения функции почек, чтобы избежать клинических последствий повышения уровней антибиотика. Сообщалось о случаях развития неврологических осложнений, если доза не была соответственно снижена (см.разделы «Способ применения и дозы» и «Побочные реакции»).

Препарат содержит примерно 50мг натрия на 1г цефтазидима. Это следует учитывать пациентам, находящимся на диете с ограниченным потреблением натрия.

Чрезмерное увеличение количества нечувствительных микроорганизмов.

Как и при применении других антибиотиков широкого спектра действия, длительное лечение препаратом Цефтазидим может привести к чрезмерному увеличению количества нечувствительных микроорганизмов (напримерCandida, EnterococciиSerratia spp.); в этом случае необходимо прекращение лечения или применение соответствующих мер. Очень важно постоянно контролировать состояние пациента.

Диарея, колит и псевдомембранозный колит.

При применении цефтазидима возможны диарея, ассоциированная с антибиотиками, колит и псевдомембранозный колит. Этот диагноз следует рассматривать у пациентов, у которых развивается диарея во время лечения или после его окончания. В случае возникновения тяжелой и/или кровавой диареи во время лечения цефтазидимом следует немедленно прекратить применение препарата и назначить соответствующую терапию.

Цефтазидим следует применять с осторожностью пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями, особенно при колите в анамнезе.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Свидетельств эмбриотоксического и тератогенного действия цефтазидима не выявлено, но его следует назначать с осторожностью женщинам в первые месяцы беременности и детям грудного возраста.

Применение в период беременности возможно только в том случае, если ожидаемая польза превышает потенциальный риск.

Цефтазидим в небольшом количестве проникает в грудное молоко, поэтому его следует назначать с осторожностью в период кормления грудью.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Цефтазидим не влияет на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами, однако следует учитывать возможность возникновения побочных реакций, таких как головокружение.

Способ применения и дозы.

Цефтазидим следует применять парентерально. Доза зависит от тяжести заболевания, чувствительности, локализации и типа инфекции, а также от массы тела и функции почек пациента.

Перед применением препарата необходимо сделать кожную пробу на переносимость!

Взрослые.

В большинстве случаев суточная доза составляет 1-6г/сутки каждые 8 или 12часов путем внутривенной или внутримышечной инъекции.

Большинство инфекций: 1 г каждые 8 часов или 2 г каждые 12 часов.

Инфекции мочеполовых путей и менее тяжелые инфекции: 500мг - 1г каждые 12часов.

Очень тяжелые инфекции, особенно у больных с иммунодефицитом, включая больных с нейтропенией: 2г каждые 8 или 12часов или 3г каждые 12 часов.

С профилактической целью при оперативных вмешательствах на предстательной железе следует ввести 1г во время индукции в анестезию, вторую дозу вводят в момент удаления катетера из уретры.

Больные пожилого возраста.

Учитывая снижение клиренса цефтазидима, для больных пожилого возраста при острых инфекциях суточная доза не должна превышать 3г (особенно у пациентов в возрасте от 80лет). Продолжительность лечения определяется индивидуально.

Муковисцидоз при осложнении синегнойной инфекции легких: от 100 до150мг/кг в сутки в 3приема.

Лечение препаратом следует продолжать еще 2дня после исчезновения проявлений инфекции, однако в случае тяжелых инфекций лечение может быть более длительным.

Взрослым с нормальной функцией почек можно применять дозы до 9г/сутки.

Младенцы и дети от 2месяцев.

30-100мг/кг в сутки в 2-3приема. Детям при иммунодефиците, муковисцидозе или менингите рекомендуется вводить дозы 150мг/кг/сутки (максимально 6 г/сутки) в 3 приема.

Новорожденные и дети до 2месяцев.

Эффективной является доза 25-60мг/кг в сутки, разделенная на 2приема. У новорожденных период полувыведения цефтазидима из плазмы крови может быть в 3-4раза больше, чем у взрослых.

Дозирование при нарушении функции почек.

Цефтазидим выводится почками в неизмененном виде. Поэтому пациентам с нарушением функции почек дозу следует уменьшить.

Начальная доза составляет 1г. Определение поддерживающей дозы должно базироваться на скорости гломерулярной фильтрации.

Таблица1

Рекомендованные поддерживающие дозы цефтазидима при почечной недостаточности

Клиренс креатинина (мл/мин)

Приблизительный уровень креатинина в сыворотке крови (мкмоль/л (мг/дл))

Рекомендованная одноразовая доза цефтазидима (г)

Частота дозирования (час)

>50

<150 (<1,7)

Обычная доза

50-31

150-200 (1,7-2,3)

1

12

30-16

200-350 (2,3-4,0)

1

24

15-6

350-500 (4,0-5,6)

0,5

24

<5

>500 (>5,6)

0,5

48

Представленные значения - рекомендации и, возможно, неточно определяют функцию почек у всех пациентов, особенно у пожилых, у которых концентрации креатинина в сыворотке крови могут переоценить функцию почек.

Для пациентов с тяжелыми инфекциями, особенно с нейтропенией, которые обычно получают от 6г цефтазидима ежедневно, разовую дозу можно повысить на 50% или соответственно повысить частоту введения. У таких пациентов рекомендуется контролировать уровень цефтазидима в плазме крови, который не должен превышать 40мг/л.

У детей клиренс креатинина следует откорректировать в соответствии с площадью поверхности тела или с массой тела.

Гемодиализ.

Период полувыведения цефтазидима из плазмы крови во время гемодиализа составляет
3-5часов. После каждого сеанса гемодиализа следует вводить рекомендованную поддерживающую дозу цефтазидима, указанную в таблице1.

Перитонеальный диализ.

Цефтазидим можно применять при перитонеальном диализе в обычном режиме и при проведении длительного амбулаторного перитонеального диализа.

Кроме внутривенного применения, цефтазидим можно включать в состав диализной жидкости (обычно от 125 до 250мг на 2л диализной жидкости).

Для пациентов с почечной недостаточностью, которым проводится длительный артериовенозный гемодиализ или высокоскоростная гемофильтрация в отделениях интенсивной терапии, рекомендованная доза составляет 1г/сутки в несколько приемов. Для гемофильтрации с низкой скоростью следует применять такие же дозы, как и при нарушении функции почек.

Для пациентов, которым проводится веновенозная гемофильтрация и веновенозный гемодиализ, рекомендации по дозированию приведены в таблицах 2 и 3.

Таблица2

Рекомендации по дозированию цефтазидима для пациентов, которым проводится длительная веновенозная гемофильтрация

Резидуальная функция почек (клиренс креатинина, мл/мин)

Поддерживающая доза (мг) в зависимости от

скорости ультрафильтрации (мл/мин) *

5

16,7

33,3

50

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

*Поддерживающую дозу следует вводить каждые 12часов.

Таблица3

Рекомендации по дозированию цефтазидима для пациентов, которым проводится длительный веновенозный гемодиализ

Резидуальная функция почек (клиренс креатинина, мл/мин)

Поддерживающая доза (мг) в зависимости от скорости ультрафильтрации (мл/мин)*

1,0л/ч

2,0л/ч

Скорость ультрафильтрации (л/ч)

Скорость ультрафильтрации (л/ч)

0,5

1,0

2,0

0,5

1,0

2,0

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

*Поддерживающую дозу следует вводить каждые 12часов.

Введение.

Раствор вводится после предварительного разведения согласно приведенным указаниям. Цефтазидим вводится внутривенно или путем глубокой внутримышечной инъекции. Внутримышечное введение рекомендуется проводить в большую мышечную массу, в верхний наружный квадрант большой мышцы ягодицы или латеральную поверхность бедра.

Эти растворы можно вводить непосредственно в вену или систему для внутривенных инфузий, если пациент получает жидкости парентерально.

Приготовление раствора.

Инструкции по разведению: см.таблицу4.

Таблица4

Объем флакона

Способ введения

Необходимое количество растворителя (мл)

Приблизительная концентрация (мг/мл)

внутримышечно

внутривенно

3

10

260

90

Растворение следует проводить в два этапа (см.ниже).

Цефтазидим совместим с наиболее часто применяемыми растворами для внутривенного введения. Однако не следует применять как растворитель натрия бикарбонат для инъекций (см.раздел «Несовместимость»).

Цвет раствора варьирует от ярко-желтого до янтарного в зависимости от концентрации, растворителя и условий хранения.

Для однократного применения. Остатки препарата следует выбросить. Разводить непосредственно перед применением.

В соответствии с фармацевтической практикой, лучше использовать свежеприготовленный раствор. Если это невозможно, раствор необходимо использовать в течение 24часов при условии хранения его в холодильнике (2-8°С) после разведения с любым из следующих растворителей.

Таблица5

Растворитель

Концентрация

Вода для инъекций EP

70мг/мл & 280мг/мл

0,5% инъекция лидокаина BP* (только для в/м применения)

260мг/мл

1,0% инъекция лидокаина BP* (только для в/м применения)

280мг/мл

Бактериостатическая вода для инъекций USP

250мг/мл

0,9% физиологический раствор для инъекций BP

до 250мг/мл

5% глюкоза для в/в инфузии BP

до 40мг/мл

*Цефтазидим, разведенный лидокаином, нельзя применять:

‑для внутривенного введения;

‑детям до 12лет;

‑пациентам с аллергической реакцией на лидокаин;

‑пациентам с блокадой сердца;

‑пациентам с тяжелой сердечной недостаточностью.

Рекомендуемый метод приготовления растворов.

1.Вколоть иглу шприца через крышку флакона и ввести рекомендованный объем растворителя. Вынуть иглу шприца.

2.Встряхнуть флакон для растворения: углекислый газ высвобождается и примерно через
1-2минуты раствор становится прозрачным.

3.Перевернуть флакон. При полностью введенном поршне шприца вставить иглу в крышку флакона. Набрать весь раствор в шприц, при этом игла все время должна быть полностью в растворе. Допускается наличие пузырьков углекислого газа.

Примечание. Для обеспечения стерильности препарата очень важно не вставлять иглу в крышку флакона до растворения препарата.

Дети.

Применяется детям с первых дней жизни.

Передозировка.

Передозировка может привести к неврологическим осложнениям, таким как энцефалопатия, судороги и кома.

Концентрацию цефтазидима в плазме крови можно снизить путем гемодиализа или перитонеального диализа.

Лечение симптоматическое.

Побочные реакции.

Классификация частоты возникновения побочных реакций: очень часто (>1/10); часто (>1/100 <1/10); нечасто (>1/1000 <1/100); редко (>1/10000 <1/1000), очень редко (<1/10000), неизвестно (не может быть оценено из-за отсутствия данных).

Инфекции и инвазии: нечасто - кандидоз (включая вагинит и кандидозный стоматит).

Со стороны крови и лимфатической системы: часто - эозинофилия и тромбоцитоз; нечасто- лейкопения, нейтропения и тромбоцитопения; очень редко - лимфоцитоз, гемолитическая анемия и агранулоцитоз.

Со стороны иммунной системы: очень редко - анафилаксия (включая бронхоспазм и/или артериальную гипотензию).

Со стороны центральной нервной системы: редко - головокружение, головная боль; очень редко - парестезии; неизвестно - сообщалось о случаях неврологических осложнений, таких как тремор, миоклония, судороги, энцефалопатия и кома у больных с почечной недостаточностью, для которых доза цефтазидима не была соответственно снижена.

Сосудистые нарушения: часто - флебит или тромбофлебит в месте введения препарата.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: часто - диарея; нечасто - тошнота, рвота, боль в животе, колит; очень редко - нарушение вкуса.

Как и в результате применения других цефалоспоринов, колит может проявляться как псевдомембранозный, связанный сClostridium difficile

Со стороны гепатобилиарной системы: часто - транзиторное повышение уровня печеночных ферментов (АлАТ, АсАТ, ЛДГ, гамма-глутамилтрансферазы, ЩФ), очень редко- желтуха.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто - макулопапулезные высыпания или крапивница; нечасто - зуд; очень редко - ангионевротический отек, полиморфная эритема, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: очень редко - интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность.

Общие реакции и нарушения в месте введения: часто - боль и/или воспаление в месте внутримышечной инъекции; редко - лихорадка.

Лабораторные показатели: часто - положительный тест Кумбса; нечасто - как и при применении других цефалоспоринов, иногда отмечалось транзиторное повышение уровня мочевины, азота мочевины и/или креатинина в плазме крови.

Срок годности.

Цефтазидим, порошок для раствора для инъекций по 1,0 г - 2года.

Вода для инъекций, растворитель для парентерального применения, по 10 мл в ампуле - 4года.

Условия хранения.

Хранить в недоступном для детей месте в оригинальной упаковке при температуре не выше 25°С.

Несовместимость.

Цефтазидим менее стабилен в растворе натрия бикарбоната для инъекций, чем в других растворах для внутривенного введения. Поэтому он не рекомендуется как растворитель. Цефтазидим и аминогликозиды не следует смешивать в одной инфузионной системе или шприце. При добавлении к раствору цефтазидима раствора ванкомицина возможно образование осадка, поэтому рекомендуется промывать инфузионные системы и внутривенные катетеры между использованием этих препаратов.

Упаковка. По 1г порошка во флаконе; по 1, по 5 или по 50флаконов в пачке; по 1 флакону и 1ампуле с растворителем (Вода для инъекций, по 10мл в ампуле) в блистере, по 1блистеру в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. Частное акционерное общество«Лекхим-Харьков».

Производство из упаковкиin bulk фирмы-производителя Квилу Фармацеутикал Ко., Лтд., Китай.

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности.

Украина, 61115, Харьковская обл., город Харьков, улица Северина Потоцкого, дом 36.