ВАНСЕЙР

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ВАНСЕЙР

(ONCEAIR)

Склад:

діюча речовина: montelukast;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: монтелукасту натрію 10,4 мг еквівалентно монтелукасту 10 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; целюлоза мікрокристалічна; натрію кроскармелоза;  гіпромелоза; Опадрі 03В23378 помаранчевий; магнію стеарат.

Склад Опадрі 03В23378 помаранчевий: гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид     (Е 171), поліетиленгліколь 400, заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172), заліза оксид чорний (Е 172).

 

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: бежеві, квадратної форми,  двоопуклі  таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби. Селективний і перорально активний блокатор лейкотрієнових рецепторів.

Код АТС  R0 С03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Монтелукаст є селективним та активним антагоністом рецептора лейкотрієну, що специфічно інгібує CysLT1 рецептор цистеїніл лейкотрієну.

Цистеїніли лейкотрієну (LTC4, LTD4, LTE4) є потужними ейкозаноїдами запалення, що вивільняються різними клітинами, до кількості яких входять опасисті клітини та еозинофіли.

Ці важливі проастматичні медіатори зв’язуються зрецепторами цистеїніл лейкотрієну (CysLT), які виявлені у дихальних шляхах людини. CysLT рецептор типу-l (CysLT1) виявлений у дихальних шляхах людини та в інших прозапальних клітинах людини (включаючи еозинофіли та певні мієлоїдні стовбурові клітини), до яких входять клітини гладких м'язів дихальних шляхів і макрофаги дихальних шляхів. Рецептори СуsLТ корелюють із патофізіологічними показниками при астмі та при алергічних ринітах. Лейкотрієнопосередковані ефекти при астмі, де медіатором виступає лейкотрієн, включають низку таких активних явищ у дихальних шляхах як бронхоспазм, виділення мокротиння, проникність судин і збільшення кількості еозинофілів.

При алергічному риніті, після впливу алергенів під час реакцій ранньої та пізньої фази CysLT вивільняються зі слизової оболонки носа і перебувають у кореляції з симптомами алергічного риніту. При введенні цистеїнілових лейкотрієнів (CysLT) у носову порожнину підсилюються симптоми непрохідності дихальних шляхів і назальної обструкції.

Монтелукаст – перорально активна сполука, що з високою спорідненістю та селективністю зв'язується з рецепторами CysLT1. Монтелукаст спричиняє значне блокування цистеїніллейкотрієнових рецепторів дихальних шляхів, що було підтверджено його здатністю інгібувати бронхоконстрикцію у пацієнтів з бронхіальною астмою, спричинену вдиханням LTD4. Навіть низька доза 5 мг спричиняє значну блокаду стимульованої LTD4 бронхоконстрикції. Монтелукаст спричиняє бронходилатацію протягом 2 годин після перорального призначення; цей ефект був адитивним до бронходилатації, спричиненої     β-агоністами.

Лікування монтелукастом пригнічує бронхоспазм як на ранній, так і на пізній стадії, знижуючи реакцію на антигени. Монтелукаст, порівняно з плацебо, зменшує кількість еозинофілів периферичної крові у дорослих пацієнтів та дітей. У окремому дослідженні прийом монтелукасту значно зменшував кількість еозинофілів у дихальних шляхах (за вимірами в мокротинні).

Фармакокінетика.

Всмоктування

Монтелукаст після перорального прийому абсорбується швидко і майже повністю. Після застосування препарату (таблетка 10 мг, покрита оболонкою) дорослим натщесерце максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 3 години. Середня пероральна біодоступність становить 64 %. Стандартна їжа не впливає на пероральну біодоступність та Cmax. Безпечність та ефективність препарату доведені у клінічних дослідженнях, де таблетки по 10 мг застосовували без урахування часу прийому їжі.

Розподіл

Більше 99 % монтелукасту зв'язується збілками плазми крові. Обсяг розподілу монтелукасту у стані рівноваги становить від 8 до 11 л. Дослідження у тварин з ізотоп-міченим монтелукастом свідчать про мінімальний ступінь проникності крізь гематоенцефалічний бар'єр. Окрім цього, концентрації радіоактивного матеріалу через 24 години після введення були мінімальними в усіх інших тканинах.

Метаболізм

Монтелукаст екстенсивно метаболізується. У ході досліджень, в яких дорослим і дітям застосовували терапевтичні дози монтелукасту, концентрація його метаболітів у стані рівноваги перебувала нижче рівня визначення.

У дослідженнях in vitro з використанням мікросомальних клітин печінки людини виявлено, що у метаболізмі монтелукасту беруть участь цитохроми Р450 3А4 і 2С9.

Згідно з подальшими даними досліджень мікросом печінки людиниin vitro, терапевтичні плазмові концентрації монтелукасту не пригнічують цитохроми P450 3A4, 2C9, 1A2, 2A6, 2C19 або 2D6. Внесок метаболітів до терапевтичного ефекту монтелукасту мінімальний.

Виведення

Кліренс монтелукасту плазми крові становить у середньому 45 мл/хв у здорових дорослих. Після перорального прийому монтелукасту 86 % його кількості виводиться з калом протягом 5 днів та менше ніж 0,2 % із сечею. Разом із розрахунковою пероральною біодоступністю монтелукасту це свідчить, що монтелукаст та його метаболіти виводяться майже виключно з жовчю.

Період напіввиведення монтелукасту у здорових дорослих пацієнтів становить від 2,7 до 5,5 години. При прийомі монтелукасту у ранкові та вечірні години різниці у фармакокінетиці не спостерігається.

Пацієнти особливих груп

Немає необхідності в корекції дози у пацієнтів літнього віку або осіб з легкою чи помірною печінковою недостатністю. Дослідження у пацієнтів із нирковою недостатністю не проводилися. Оскільки монтелукаст та його метаболіти виводяться із жовчю, потреби у корекції дози у пацієнтів із нирковою недостатністю немає. Дані з фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю (> 9 балів за шкалою Чайлда-П’ю) відсутні.

У високих дозах (у 20 та 60 разів більше за рекомендовану дозу у дорослих) монтелукаст призводить до зниження плазмових концентрацій теофіліну. При застосуванні рекомендованої дози 10 мг 1 раз на добу цей ефект не відзначався.

Клінічні характеристики

Показання.

Додаткове лікування бронхіальної астми у пацієнтів з персистуючою астмою від легкого до помірного ступеня, що недостатньо контролюється інгаляційними кортикостероїдними препаратами, а також при недостатньому клінічному контролю астми за допомогою          ß-агоністів короткострокової дії, що застосовуються при необхідності. Симптоматичне лікування сезонного алергічного риніту у хворих на бронхіальну астму.

Профілактично перед фізичними навантаженнями для запобігання асматичного засобу.

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

Дитячий вік до 15 років.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При профілактиці і хронічному лікуванні астми, алергічних ринітів Вансейр може бути суміщений разом з іншими препаратами. При дослідженні міжлікарських взаємодій не було виявлено ніякого впливу рекомендованої клінічної дози монтелукасту на фармакокінетику нижче зазначених препаратів: теофіліну, преднізону, преднізолону, пероральних контрацептивів (етиніл естрадіол/норетиндрон, 35:1), терфенадину, дигоксину і варфарину.

Хоч додатково і не було проведено жодних специфічних досліджень щодо випадків взаємодій,  не спостерігалося ніяких проявів небажаних взаємодій одночасного застосування Вансейру з широким спектром призначуваних препаратів, серед яких: тіреоїдні гормони, бензодіазепіни, седативні, нестероїдні протизапальні та протинабрякові лікарські засоби.

При поєднанні препарату з фенобарбіталом параметр AUC (площа під кривою, що описує зміну концентрації у плазмі крові) знижувався приблизно на 40 %. Корекції дози препарату Вансейр не потрібно.

Монтелукаст метаболізується ферментом CYP 3A4, тому одночасне застосування Вансейру з індукторами цього ферменту, такими як фенітоїн, фенобарбітал та рифампіцин, та звіробій, може призвести до зниження концентрації монтелукасту у плазмі крові.

У дослідженняхin vitro було показано, що монтелукаст – це потужний інгібітор CYP 2С8. Однак дані клінічного дослідження взаємодії монтелукасту та розиглітазону (препарат, що метаболізується переважно CYP 2С8) показали, що монтелукаст не пригнічує CYP 2С8 in vivo. Тому не очікується, що монтелукаст значно впливатиме на метаболізм лікарських засобів, що метаболізуються за допомогою цього ферменту (таких як паклітаксел, розиглітазон та репаглінід).

Індуктори  CYP3А4 ( наприклад: аміноноглютетімід, карбамазепін, нафцилін, невірапін, фенобарбітал, фенітоїн та ріфампіцин) також зменшують дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.

Індуктори  CYP2С9 (наприклад: карбамазепін, фенобарбітал, рифампіцин, рифапентін, секобарбітал) можуть зменшувати дії монтелукасту та його концентрацію у плазмі крові.

Доцільно проводити відповідний клінічний моніторинг у пацієнтів у тих випадках, коли одночасно з Вансейром застосовували сильні індуктори ензиму цитохрому Р450, такі як фенобарбітал або рифампін.

Особливості застосування.

Рекомендується продовжувати лікування звичайними відповідними ліками для зняття нападів. У випадку гострого нападу слід застосовувати інгаляційні β-агоністів короткої дії. Пацієнтам слід якомога швидше звернутися до лікаря, якщо їм потрібна більша кількість інгаляцій короткодіючих β-агоністів, ніж зазвичай.

Не слід різко замінювати інгаляційні або пероральні кортикостероїди на монтелукаст.

Немає даних, що свідчать про те, що дозу пероральних кортикостероїдів можна зменшити при супутньому застосуванні монтелукасту.

Пацієнтам, у яких спостерігаються загострення астми після фізичного навантаження, зазвичай варто продовжувати звичайне лікування із застосуванням інгаляції β-2-агоністів і вони повинні мати при собі короткодіючий препарат β-2-агоніста для інгаляції.

Пацієнтам з відомою чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти варто уникати її прийому та інших нестероїдних протизапальних препаратів у період терапії препаратом Вансейр. Хоча відомо, що монтелукаст ефективно поліпшує дихальну функцію у хворих на бронхіальну астму з відомою гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти, він не послаблює бронхоспастичну реакцію на прийом цих препаратів.

Необхідно попередити пацієнтів про те, що їм варто щодня приймати Вансейр відповідно до призначень лікаря як у періоди загострень, так і при відсутності симптомів. Якщо контроль симптомів астми недостатній, необхідно переглянути лікування.

Пацієнтам також необхідно знати, що Вансейр не показаний для терапії початку гострих астматичних нападів, і що вони повинні завжди мати при собі препарат короткодіючого   β-2-агоніста для інгаляцій, щоб терміново допомогти собі у момент початку гострого нападу.

Пацієнтам треба ретельно стежити за тим, як часто вони застосовують для інгаляції           β-2-агоніст у період лікування препаратом Вансейр. Їх необхідно попереджати про необхідність негайно звернутися до лікаря, коли необхідна доза ліків для інгаляції перевищує звичайну дозу або денну максимальну дозу.

Пацієнтам, які приймають Вансейр, слід повідомити, що вони не повинні знижувати дозу препарату або припиняти прийом протиастматичних лікарських засобів.

У поодиноких випадках у пацієнтів, які приймають монтелукаст, може розвинутись системна еозинофілія, коли стають помітними клінічні симптоми васкуліту, подібні до синдрому Чарг-Страуса (гранулематозний алергічний аргіїт) у пацієнтів, які приймають системні кортикостероїдні препарати. Такі випадки зазвичай асоційовані зі зниженням дози перорально прийнятих кортикостероїдів. Можливості того, що застосування антагоністів рецепторів лейкотрієну може призводити до розвитку синдрому Чарг-Страуса, не можна ні виключити, ні довести. Лікар зобов’язаний уважно стежити за можливими проявами еозинофілії, васкулітних висипань, погіршенням легеневих симптомів, ускладненнями з боку серця і/або нейропатією. Пацієнтам, у яких розвинулися такі симптоми, слід пройти повторне обстеження, і режим їх лікування потрібно переглянути. Причинний зв'язок застосування монтелукасту та зазначених станів остаточно не встановлений. Проте при зниженні дози системних кортикостероїдів у пацієнтів, які приймають Вансейр, необхідні обережність і відповідний клінічний моніторинг.

Нейропсихічні розлади

У дорослих та підлітків, які приймали Вансейр, відзначалися нейропсихічні розлади. У постмаркетинговий період при застосуванні Вансейру були присутні такі побічні ефекти: збудження, агресивна та ворожа поведінка, патологічний страх, депресія, порушення сну, галюцинації, безсоння, дратівливість, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінка, тремор.

Пацієнти та лікарі повинні бути настороженими щодо нейропсихічних розладів. Пацієнтів слід попередити про необхідність звертання до лікаря при виникненні зазначених побічних ефектів.

У такому випадку лікарі повинні ретельно оцінити ризики та користь щодо продовження лікування Вансейром.

Пацієнти з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як  непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей препарат.

Загальні рекомендації щодо застосування препарату.

Терапевтичний ефект препарату Вансейр на показники контролю астми досягається протягом дня. Прийом препарату не пов’язаний із вживанням їжі. Пацієнтам рекомендується продовжувати застосовувати Вансейр, навіть якщо їх астма під контролем, так само як і  під час її загострення.  Не слід застосовувати Вансейр супутньо з іншими препаратами, що містять ту саму діючу речовину – монтелукаст.

Терапія препаратом Вансейр  у поєднанні з іншими препаратами для лікування бронхіальної астми.

Таблетки Вансейр можна призначати сумісно з іншими терапевтичними засобами.

Зниження дози при комбінованій терапії.

Терапія із застосуванням бронходілятаторів.

Таблетки Вансейр можна додавати до терапії у пацієнтів, стан яких недостатньо контролюється застосуванням тільки бронходілятаторів. При досягненні очевидного лікувального ефекту (звичайно після першого прийому препарату) дози бронходілятаторів можуть бути знижені.

При інгаляції кортикостероїдів.

Застосування препарату Вансейр можливе як додаткова терапія у пацієнтів, яким призначена інгаляція кортикостероїдів. При ньому доза кортикостероїдних препаратів може бути знижена до припустимої межі. Дозу варто знижувати поступово при постійному медичному контролі. Деяким пацієнтам призначення кортикостероїдів узагалі може бути відмінено. Прийом таблеток Вансейр не слід розпочинати одразу після припинення інгаляції кортикостероїдів.

Застосування пацієнтам літнього віку.

При проведенні клінічних досліджень не виявлено розходження в ефективності і безпеці прийому монтелукасту у пацієнтів різною віку.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Для пацієнтів з нирковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Для пацієнтів із печінковою недостатністю немає потреби у регулюванні дозування. Для пацієнтів з гострою печінковою недостатністю не оцінювалась.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Даних щодо застосування вагітним жінкам дуже мало, тому не слід застосовувати Вансейр у період вагітності, за винятком випадків, коли користь від застосування переважає потенційний ризик для плода/дитини.

За даними світового маркетингового досвіду, у дітей, матері яких приймали монтелукаст у період вагітності, зрідка спостерігалися вроджені дефекти кінцівок. Більшість цих жінок приймали також і інші препарати від бронхіальної астми. Причинний зв'язок між цими випадками та застосуванням препарату Вансейр не доведений.

Період годування груддю

Поки що невідомо, чи проникає монтелукаст у грудне молоко.

Дослідження на тваринах довели, що монтелукаст екскретується у  молоко.  Тому необхідно  оцінити користь годування дитини та  користь застосування Вансейру матір’ю та прийняти рішення  щодо припинення годування груддю чи відмову від подальшого прийому Вансейру.

Фертильність

При дослідженнях фертильності у самок щурів монтелукаст викликав зменшення фертильності та коефіцієнтів запліднення при пероральній дозі 200 мг/кг (експозиція приблизно у 70 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі). При пероральній дозі 100 мг/кг (експозиція приблизно у 20 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі) не спостерігалося впливу на фертильність чи частоту заплідненості самок. Монтелукаст не впливав на фертильність самців щурів при пероральних дозах до 800 мг/кг (експозиція приблизно у 160 разів вища за AUC для дорослих при максимальній рекомендованій добовій пероральній дозі).

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Впливу монтелукасту на здатність пацієнта керувати автомобілем або працювати з механізмами не очікується. Проте у поодиноких випадках у окремих пацієнтів може виникати запаморочення або сонливість, тому під час прийому препарату слід утримуватися від керування автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Добова доза для дорослих та дітей віком від 15 років становить 1 таблетку 10 мг, яку слід приймати перед сном.

Пацієнтам літнього віку, а також пацієнтам з нирковою недостатністю або з помірним порушенням функції печінки корекція дози не потрібна. Дані щодо корегування дози у пацієнтів з тяжким ступенем печінкової недостатності відсутні (даних про характер фармакокінетики монтелукасту у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше    9 балів за шкалою Чайлда-П'ю) немає).

Дозування препарату є однаковим для пацієнтів чоловічої та жіночої статі.

Терапевтична дія Вансейру зберігається протягом усієї доби. Таблетки Вансейр можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Діти

Застосовувати дітям віком від 15 років. Дітям віком до 15 років слід застосовувати препарат у вигляді жувальних таблеток.

Передозування.

Спеціальні дані про передозування у період лікування монтелукастом відсутні. При дослідженні пацієнтів із хронічною астмою введення препарату Вансейр у дозі 200 мг/добу протягом 22 тижнів та при короткостроковому дослідженні введення препарату у дозі    900 мг/добу протягом 1 тижня не спричиняли ніяких клінічно значущих небажаних ефектів.

Випадки гострого передозування зафіксовані при застосуванні дорослим та дітям доз, що перевищують 1000 мг (приблизно 61 мг/кг у 42-місячної дитини). Клінічні та лабораторні дані узгоджувалися з профілем безпеки у дорослих та дітей. У більшості випадків передозування небажаних явищ не відзначалося. Найпоширеніші небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукасту та включали біль у животі, сонливість, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність, мідріаз, гіперкінези.

Невідомо, чи виводиться монтелукаст за допомогою перитонеального діалізу або гемодіалізу.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії: інфекції верхніх дихальних шляхів.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку травного тракту: біль у животі.

Загальні розлади: спрага.

Побічні реакції, зареєстровані у постмаркетинговому періоді:

З боку крові та лімфатичної системи: тенденція до посилення кровоточивості.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілактичні, еозинофільна інфільтрація печінки.

З боку психіки: порушення сну, у тому числі нічні кошмари, галюцинації, безсоння, дратівливість, гнів, нетерплячість, сомнамбулізм; психомоторна гіперактивність (дратівливість, неспокій; збудження, включаючи агресивну поведінку або ворожість; тремор), депресія, дезорієнтація, суїцидальні думки та поведінка (спроби суїциду).

З боку нервової системи: млявість і запаморочення, парестезія/гіпостезія, напади.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття.

З боку травного тракту: діарея, сухість у роті, диспепсія, нудота, блювання.

З боку гепатобіліарної системи: підвищений рівень сироваткових трансаміназ (АСТ, АЛТ), гепатит (холестатичний, гепатоцелюлярний та змішані ураження печінки).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, гематома, кропив'янка, свербіж, висипання, вузликова еритема.

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, міалгія, у тому числі судоми м'язів.

Загальні розлади: астенія/втома, відчуття дискомфорту, набряк.

У поодиноких випадках під час лікування монтелукастом описане виникнення носової кровотечі, синдрому Чарг-Страуса (СЧС) (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 ºС, в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.По14 таблеток в блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія  відпуску.  За рецептом.

Виробник. ABDI IBRAHIM Ilac Sanayi ve Ticaret A.S.

                   АБДІ ІБРАХІМ Ілач Санаї ве Тіджарет А.Ш.

                  

Місцезнаходження. Sanayi Mahallesi Tunc Caddesi № 3 Esenyurt / Istanbul, Turkey.

                                    Cанаї Махаллеші Тунч Джаддесі  №3, Есенюрт / Стамбул, Туреччина.