ТОРСИД®

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ТорсИд®

(Torsid)

Склад:

діюча речовина: torasemide;

1 таблетка містить 5 мг або 10 мг торасеміду у перерахуванні на 100 % речовину;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Лікарська формаТаблетки.

Фармакотерапевтична група

Сечогінні препарати. Високоактивні діуретики.

Код АТС  С03С А04.

Клінічні характеристики

Показання.Есенціальна гіпертензія. Лікування та профілактика рецидивів набряків та/або випотів, спричинених серцевою недостатністю.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини, інших препаратів сульфонілсечовини та до допоміжних речовин. Ниркова недостатність з анурією. Печінкова кома або прекома. Артеріальна гіпотензія. Гіповолемія. Гіпонатріємія. Гіпокаліємія. Значне порушення сечовипускання, наприклад, унаслідок гіпертрофії передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Приймати внутрішньо 1 раз на добу вранці після їди, не розжовувати, запивати невеликою кількістю рідини. Дозу і тривалість курсу лікування встановлювати індивідуально з урахуванням показань, ефективності і переносимості терапії.

При есенціальній гіпертензії. Зазвичай доза становить 2,5 мг Торсиду®.. Якщо після 12-тижневої терапії препаратом у дозі 2,5 мг на добу нормалізація артеріального тиску не досягається, дозу можна збільшити до 5 мг. Подальше підвищення дози недоцільне, оскільки це не призведе до подальшого зниження артеріального тиску.

При набряках або випотах: початкова доза становить 5 мг Торсиду® на добу. Зазвичай ця доза вважається підтримуючою. Якщо добова доза 5 мг є недостатньою, то застосовують 10 мг торасеміду на добу. Дозу можна підвищити, залежно від тяжкості захворювання, до 20 мг препарату на добу.

При печінковій недостатності.Лікування таких пацієнтів треба проводити з обережністю, оскільки можливе підвищення концентрації торасеміду у плазмі крові.

Пацієнти літнього віку.Спеціального підбору дози не вимагається. Адекватні дослідження стосовно порівняння лікування хворих літнього віку та молодих хворих відсутні.

Побічні реакції.

З боку серцево-судинної системи: порушення водного та електролітного балансу (гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія); посилення метаболічного алкалозу. При значних втратах рідини та електролітів, унаслідок сильного сечовиділення можуть спостерігатись артеріальна гіпотензія, сплутаність свідомості, тромбози, кардіальні та церебральні ішемії з можливим розвитком порушень серцевого ритму, стенокардії, гострого інфаркту міокарда, синкопе.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, судоми м’язів.

З боку травного тракту: запор, анорексія, нудота, блювання, біль у шлунку, діарея, підвищення деяких ферментів печінки (зокрема гамма-глутамілтранспептидази), панкреатит.

З боку сечовидільної системи: у пацієнтів з розладами сечовипускання (наприклад при гіпертрофії передміхурової залози) інтенсивне сечовиділення може призводити до затримки сечі і надмірного розтягнення сечового міхура; підвищення креатиніну та сечовини в крові.

З боку обміну речовин: підвищення рівня в крові сечової кислоти, глюкози, ліпідів (тригліцеридів, холестерину).

З боку системи крові: зменшення кількості тромбоцитів, еритроцитів і/або лейкоцитів.

З боку імунної системи: алергічні реакції, в тому числі висипання, свербіж, екзантема, фоточутливість, тяжкі шкірні реакції.

Інші:загальна слабкість, сухість у роті, парестезії, порушення зору, шум у вухах, зниження слуху, втрата слуху.

Передозування.

Припередозуванні може спостерігатися посилення діурезу з небезпекою втрати рідини та електролітів, сонливість, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія, серцево-судинна недостатність та розлади травного тракту.

Лікування. Специфічний антидот невідомий. Симптоми інтоксикації зникають, як правило, при зменшенні дозування та відміні лікарського засобу та при відповідному заміщенні рідини та електролітів (треба проводити контроль!). Торасемід не виводиться з крові за допомогою гемодіалізу. Лікування у випадку гіповолемії: заміщення об’єму рідини. Лікування у випадку гіпокаліємії: призначення препаратів калію. Лікування серцево-судинної недостатності: сидяче положення хворого та, у разі необхідності, призначення симптоматичної терапії.

Анафілактичний шок (невідкладні заходи). При першій появі шкірних реакцій (таких як, наприклад, кропив’янка або почервоніння шкіри), збудженого стану хворого, головного болю, пітливості, нудоти, ціанозу проводити катетеризацію вени; хворого покласти у горизонтальне положення, забезпечити вільне надходження повітря, призначити кисень. У разі необхідності застосовувати введення епінефрину, розчинів, що заміщують об’єм рідини, глюкокортикоїдів.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Достовірні дані щодо впливу торасеміду на ембріон та плід у людини відсутні. В експериментах на тваринах була показана репродуктивна токсичність торасеміду. Торасемід проникає через плацентарний бар’єр. У зв’язку з вищезазначеним торасемід можна застосовувати у період вагітності лише за життєвими показаннями та у мінімально можливій ефективній дозі. Діуретики непридатні для стандартної схеми лікування артеріальної гіпертензії або набряків у вагітних, оскільки вони здатні знижувати перфузію плацентарного бар’єра і спричиняти токсичний вплив на внутрішньоутробний розвиток плода. Якщо торасемід застосовувати для лікування вагітних із серцевою недостатністю або нирковою недостатністю, то необхідно проводити ретельний моніторинг електролітів та гематокриту, а також спостерігати за розвитком плода.

Період годування груддю . Застосування протипоказане. Якщо необхідно застосовувати торасемід, то годування груддю слід припинити.

Діти.Препарат не застосовувати дітям у зв’язку з відсутністю даних.

Особливості застосування.

При тривалій терапії Торсидом® необхідний регулярний контроль електролітного балансу (зокрема калію сироватки крові), рівня глюкози, сечової кислоти, креатиніну та ліпідів у сироватці крові, картини крові (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити).

Необхідно враховувати, що підвищення рівня глюкози в крові хворого може бути пов’язане з можливим латентним або маніфестним цукровим діабетом, тому таким хворим слід проводити ретельний контроль цукру крові. Особливо на початку лікування хворих літнього віку необхідно звертати увагу на появу симптомів втрати електролітів та згущення крові.

Через відсутність достатнього клінічного досвіду застосування не слід призначати торасемід при нижченаведених захворюваннях та станах: подагра; аритмії, наприклад, при синоатріальній блокаді, атріовентрикулярній блокаді ІІ та ІІІ ступенів; патологічних змінах кислотно-лужного метаболізму; супутня терапія з використанням препаратів літію, аміноглікозидів або цефалоспоринів; патологічні зміни картини крові, наприклад, тромбоцитопенія або анемія у хворих без ниркової недостатності; порушення функції нирок, спричиненої нефротоксичними речовинами.

Препарат містить лактозу, тому його не слід призначати хворим зі спадковим дефіцитом лактази, непереносимістю галактози або із порушенням метаболізму глюкози/галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Навіть при належному застосуванні торасемід може вплинути на реакцію хворого такою мірою, що це спричинить значний негативний вплив на здатність керувати автотранспортом або виконувати роботу з іншими механізмами чи виконувати роботу без підстраховки. Це значною мірою стосується таких випадків як початок лікування, збільшення дози препарату, заміна лікарського засобу або при призначенні супутньої терапії, а також при супутньому вживанні алкоголю. Тому під час застосування торасеміду треба бути дуже обережним при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Торсид® посилює дію інших лікарських антигіпертензивних засобів, зокрема інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, тому відповідна комбінована терапія може призвести до надмірного зниження артеріального тиску.

При одночасному застосуванні з Торсидом® препаратів наперстянки дефіцит калію, зумовлений торасемідом, може призвести до розширення діапазону побічних дій обох препаратів.

Торсид® послаблює дію протидіабетичних засобів. Пробенецид та нестероїдні протизапальні засоби послаблюють діуретичну та гіпотензивну дію Торсиду®. При терапії саліцилатами у високих дозах Торсид® може посилювати їх токсичну дію на центральну нервову систему. Торсид®, особливо у великих дозах, може посилювати ото- та нефротоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків та похідних платини, а також може посилювати нефротоксичну дію цефалоспоринів. Торсид® підсилює дію теофіліну та курареподібних міорелаксантів. Проносні засоби, а також мінерало- та глюкокортикоїди можуть підсилити можливі втрати калію, зумовлені Торсидом®. При одночасному застосуванні Торсиду® і препаратів літію може підвищуватись концентрація літію у крові і тим самим посилюватись дія літію та його побічних ефектів. Торсид® послаблює судинозвужувальну дію катехоламінів. При одночасному застосуванні з холестираміном всмоктування торасеміду може знижуватись і тим самим може послаблюватись його дія.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Основний механізм діуретичної дії зумовлений зворотним зв’язуванням із котранспортером Na+/2Cl-/K+ в апікальній частині петлі Генле, внаслідок чого знижується або повністю пригнічується ренальна реабсорбція іонів натрію і хлору у висхідній частині петлі Генле, зменшується осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини і реабсорбція води. У діапазоні доз 5-100 мг збільшення діурезу пропорційне до логарифму дози. Збільшення діурезу виникає і в тих випадках, коли інші сечогінні препарати (наприклад, тіазиди) вже не проявляють достатнього ефекту, наприклад, при обмеженій функції нирок.

Усуває набряки, чинить антигіпертензивну дію, яка зумовлена зменшенням периферичного опору судин за рахунок зниження вмісту вільного кальцію у клітинах м’язового шару артерій і нормалізації порушеного електролітного балансу. Унаслідок цього знижується контрактильність і реакція судин на власні пресорні речовини організму, зокрема катехоламіни. Покращує умови роботи серця за рахунок зниження перед- та постнавантаження. Після перорального застосування максимальна діуретична дія триває 1-3 години, а діуретичний ефект зберігається протягом майже 12 годин. Гіпотензивна дія торасеміду розвивається поступово упродовж першого тижня і досягає максимуму не пізніше 12 тижнів.

Фармакокінетика

Після прийому швидко і практично повністю всмоктується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові спостерігається через 1-2 години. Зв’язування торасеміду з білками плазми становить більше 99 %, метаболітів М1, М3 і М5 - 86 %, 95 % і 97 % відповідно. Біодоступність становить близько 80 % з незначними індивідуальними варіаціями і не залежить від прийому їжі. Метаболізується у печінці системою цитохрому Р450 з утворенням метаболітів (М1, М3 і М5). Основний метаболіт М5 діуретичного ефекту не проявляє, діючі метаболіти М1 і М3 разом зумовлюють близько 10 % фармакодинамічної дії. Період напіввиведення торасеміду та його метаболітів у здорових добровольців становить 3-4 години. Близько 83 % прийнятої дози виводиться крізь ниркові канальці: у незміненому вигляді (24 %) та у вигляді метаболітів (М1 - 12 %, М3 - 3 %, М5 - 41 %). Загальний кліренс становить 40 мл/хв, ренальний кліренс - приблизно 10 мл/хв. При нирковій недостатності загальний кліренс і період напіввиведення торасеміду не змінюються, а період напіввиведення М3 і М5 подовжується. Однак фармакодинамічні характеристики залишаються незмінними, на тривалість дії ступінь тяжкості ниркової недостатності не впливає. У хворих із порушенням функції печінки або із серцевою недостатністю періоди напіввиведення торасеміду і метаболіту М5 несуттєво подовжуються, кумуляції торасеміду і його метаболітів не спостерігається.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки з плоскою поверхнею з рискою і фаскою, білого або майже білого кольору.

Термін придатності.3 роки.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 оС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 5 мг. По 10 таблеток у блістері. По 1 або 3 блістери у пачці.

Таблетки по 10 мг. По 10 таблеток у блістері. По 1 або 3, або 9 блістерів у пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.ПАТ «Фармак».

Місцезнаходження. Україна, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 74.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению препарата

ТОРСИД

( TORSID )

Состав:

д ействующее вещество: torasemide;

1 таблетка содержит 5 мг или 10 мг торасемида в пересчете на 100 % вещество;

вспомогательные вещества:лактозы моногидрат, крахмал прежелатинизированный, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.

Лекарственная форма.Таблетки.

Фармакотерапевтичеcкая группа. Мочегонные препараты. Высокоактивные диуретики. Код АТС  С03С А04.

Клинические характеристики.

Показания Эссенциальная гипертензия. Лечение и профилактика рецидивов отеков и/или выпотов, вызванных сердечной недостаточностью.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к действующему веществу, другим препаратам сульфонилмочевины и к вспомогательным веществам. Почечная недостаточность с анурией. Печеночная кома или прекома. Артериальная гипотензия. Гиповолемия. Гипонатриемия. Гипокалиемия. Выраженные нарушения мочеиспускания, например, в результате гипертрофии предстательной железы.

Способ применения и дозы

Взрослые.

Принимать внутрь 1 раз в сутки утром после еды, не разжевывать, запивать небольшим количеством жидкости. Дозу и продолжительность курса лечения устанавливать индивидуально с учетом показаний, эффективности и переносимости терапии.

При эссенциальной гипертензии. Обычно доза составляет 2,5 мг Торсида. Если после 12-недельной терапии препаратом в дозе 2,5 мг в сутки нормализация артериального давления не достигается, дозу можно увеличить до 5 мг. Дальнейшее увеличение дозы нецелесообразно, поскольку это не приведет к дальнейшему снижению артериального давления.

При отеках или выпотах: начальная доза составляет 5 мг Торсида в сутки. Обычно эта доза считается поддерживающей. Если суточная доза 5 мг является недостаточной, то применяют 10 мг торасемида в сутки. Дозу можно повысить, в зависимости от тяжести заболевания, до 20 мг препарата в сутки.

При печеночной недостаточности. Лечение таких пациентов нужно проводить с осторожностью, поскольку возможно повышение концентрации торасемида в плазме крови.

Пациенты пожилого возраста.Специального подбора дозы не требуется. Адекватные исследования относительно сравнения лечения больных пожилого возраста и молодых больных

отсутствуют.

Побочные реакции.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нарушения водного и электролитного баланса (гиповолемия, гипокалиемия, гипонатриемия); усиление метаболического алкалоза. При значительных потерях жидкости и электролитов, вследствие сильного мочевыделения могут наблюдаться артериальная гипотензия, спутанность сознания, тромбозы, кардиальные и церебральные ишемии с возможным развитием нарушений сердечного ритма, стенокардии, острого инфаркта миокарда, синкопе.

Со стороны центральной нервной системы: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, судороги мышц.

Со стороны пищеварительного тракта: запор, анорексия, тошнота, рвота, боль в желудке, диарея, повышение некоторых ферментов печени (в частности гамма-глутамилтранспептидазы), панкреатит.

Со стороны мочевыделительной системы: у пациентов с расстройствами мочеиспускания (например при гипертрофии предстательной железы) интенсивное мочевыделение может привести к задержке мочи и чрезмерному растяжению мочевого пузыря; повышение креатинина и мочевины в крови.

Со стороны обмена веществ: повышение уровня в крови мочевой кислоты, глюкозы, липидов (триглицеридов, холестерина).

Со стороны системы крови: уменьшение количества тромбоцитов, эритроцитов и/или лейкоцитов.

Со сторон ы иммунной системы:аллергические реакции, в том числе высыпания, зуд, экзантема, фоточувствительность, тяжелые кожные реакции.

Другие:общая слабость, сухость во рту, парестезии, нарушения зрения, шум в ушах, понижение слуха, потеря слуха.

Передозировка.

Припередозировке может наблюдаться усиление диуреза с опасностью потери жидкости и электролитов, сонливость, спутанность сознания, артериальная гипотензия, сердечно-сосудистая недостаточность и расстройства пищеварительного тракта.

Лечение. Специфический антидот неизвестен. Симптомы интоксикации исчезают, как правило, при уменьшении дозы и отмене лекарственного средства и при соответствующем замещении жидкости и электролитов (нужно проводить контроль!). Торасемид не выводится из крови с помощью гемодиализа. Лечение в случае гиповолемии: замещение объема жидкости. Лечение в случае гипокалиемии: назначение препаратов калия. Лечение сердечно-сосудистой недостаточности: сидячее положение больного и, при необходимости, назначение симптоматической терапии.

Анафилактический шок (неотложные меры).При первом появлении кожных реакций (таких как, например, крапивница или покраснение кожи), возбужденного состояния больного, головной боли, потливости, тошноты, цианоза проводить катетеризацию вены; больного положить в горизонтальное положение, обеспечить свободный доступ воздуха, назначить кислород. При необходимости применять введение эпинефрина, растворов для замещения объема жидкости, глюкокортикоидов.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность.Достоверные данные о влиянии торасемида на эмбрион и плод человека отсутствуют. В экспериментах на животных была показана репродуктивная токсичность торасемида. Торасемид проникает через плацентарный барьер. В связи с вышесказанным торасемид можно применять в период беременности только по жизненным показаниям и в минимально возможной эффективной дозе. Диуретики непригодны для стандартной схемы лечения артериальной гипертензии или отеков у беременных, поскольку они способны снижать перфузию плацентарного барьера и вызывать токсическое влияние на внутриутробное развитие плода. Если торасемид применять для лечения беременных с сердечной недостаточностью или

почечной недостаточностью, то необходимо проводить тщательный мониторинг электролитов и гематокрита, а также следить за развитием плода.

Период кормления грудью.Применение противопоказано. Если необходимо применять торасемид, то кормление грудью следует прекратить.

Дети.Препарат не применять детям в связи с отсутствием данных.

Особенности применения

При длительной терапии Торсидом необходим регулярный контроль электролитного баланса (в частности калия сыворотки крови ), уровня глюкозы, мочевой кислоты, креатинина и липидов в сыворотке крови, картины крови (эритроциты, лейкоциты, тромбоциты).

Необходимо учитывать, что повышение уровня глюкозы в крови больного может быть связано с возможным латентным или манифестным сахарным диабетом, поэтому таким больным следует проводить тщательный контроль сахара крови. Особенно в начале лечения больных пожилого возраста необходимо обращать особое внимание на появление симптомов потери электролитов и сгущения крови.

При отсутствии достаточного клинического опыта применения не следует назначать торасемид при нижеперечисленных заболеваниях и состояниях:подагра; аритмии, например, при синоатриальной блокаде, атриовентрикулярной блокаде II и III степеней; патологических изменениях кислотно-щелочного метаболизма; сопутствующая терапия с использованием препаратов лития, аминогликозидов или цефалоспоринов; патологические изменения картины крови, например, тромбоцитопения или анемия у больных без почечной недостаточности; нарушения функции почек, вызванные нефротоксическими веществами.

Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать больным с наследственным дефицитом лактазы, непереносимостью галактозы или с нарушениями метаболизма глюкозы/галактозы.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспорт ом или работе с други ми механизм ами

Даже при независимом применении торасемид может влиять на реакцию больного до такой степени, что это вызовет значительное негативное влияние на способность управлять автотранспортом или выполнять работу с другими механизмами, или выполнять работу без страховки. Это в значительной степени касается таких случаев как начало лечения, увеличение дозы препарата, замена лекарственного средства или при назначении сопутствующей терапии, а также при сопутствующем употреблении алкоголя. Поэтому во время применения торасемида надо быть очень осторожным при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Торсид усиливает действие других лекарственных антигипертензивных средств, в частности ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента, поэтому соответствующая комбинированная терапия может привести к чрезмерному снижению артериального давления.

При одновременном применении с Торсидом препаратов наперстянки дефицит калия, вызванный торасемидом, может привести к расширению диапазона побочного действия обоих препаратов.

Торсид ослабляет действие противодиабетических средств. Пробенецид и нестероидные противовоспалительные средства ослабляют диуретическое и гипотензивное действие Торсида. При терапии салицилатами в высоких дозах Торсид может усиливать их токсическое действие на центральную нервную систему. Торсид, особенно в больших дозах, может усиливать ото- и нефротоксическое действие аминогликозидных антибиотиков и производных платины, а также может усиливать нефротоксическое действие цефалоспоринов. Торсид усиливает действие теофиллина и курареподобных миорелаксантов. Слабительные средства, а также минерало- и глюкокортикоиды могут усилить возможную потерю калия, обусловленную Торсидом. При одновременном применении Торсида и препаратов лития может повышаться концентрация лития в крови и тем самым усиливаться действие лития и его побочных эффектов. Торсид ослабляет сосудосуживающее действие катехоламинов. При одновременном применении с холестирамином всасывание торасемида может снижаться и тем самым может ослабляться его действие.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Основной механизм диуретического действия обусловлен обратимым связыванием с котранспортером Na+/2Cl-/K+ в апикальной части петли Генле, вследствие чего снижается или полностью угнетается ренальная реабсорбция ионов натрия и хлора в восходящей части петли Генле, уменьшается осмотическое давление внутриклеточной жидкости и реабсорбция воды. В диапазоне доз 5-100 мг увеличение диуреза пропорционально логарифму дозы. Увеличение диуреза возникает и в тех случаях, когда другие мочегонные препараты (например, тиазиды) уже не оказывают достаточного эффекта, например, при ограниченной функции почек. Устраняет отеки, оказывает антигипертензивное действие, которое обусловлено уменьшением периферического сопротивления сосудов за счет уменьшения содержания свободного кальция в клетках мышечного слоя артерий и нормализации нарушенного электролитного баланса. Вследствие этого снижается контрактильность и реакция сосудов на собственные прессорные вещества организма, в частности катехоламины. Улучшает условия работы сердца за счет уменьшения пред- и постнагрузки. После перорального применения максимальное диуретическое действие продолжается 1-3 часа, а диуретический эффект сохраняется на протяжении почти 12 часов. Гипотензивное действие торасемида развивается постепенно в течение первой недели и достигает максимума не позднее 12 недель.

Фармакокинетика.

После приема внутрь быстро и практически полностью всасывается из пищеварительного тракта. Максимальная концентрация в плазме крови наблюдается через 1-2 часа. Связывание торасемида с белками плазмы составляет более 99 %, метаболитов М1, М3 и М5 - 86 %, 95 % и 97 % соответственно. Биодоступность составляет около 80 % с незначительными индивидуальными вариациями и не зависит от приема пищи. Метаболизируется в печени системой цитохрома Р450 с образованием метаболитов (М1, М3 и М5). Основной метаболит М5 диуретического эффекта не проявляет, действующие метаболиты М1 и М3 совместно обусловливают около 10 % фармакодинамического действия. Период полувыведения торасемида и его метаболитов у здоровых добровольцев составляет 3-4 часа. Около 83 % принятой дозы выводится через почечные канальцы: в неизмененном виде (24 %) и в виде метаболитов (М1 - 12 %, М3 - 3 %, М5 - 41 %). Общий клиренс составляет 40 мл/мин, ренальный клиренс - приблизительно 10 мл/мин. При почечной недостаточности общий клиренс и период полувыведения торасемида не изменяются, а период полувыведения М3 и М5 удлиняется. Однако фармакодинамические характеристики остаются неизменными, на продолжительность действия степень тяжести почечной недостаточности не влияет. У больных с нарушениями функции печени или с сердечной недостаточностью периоды полувыведения торасемида и метаболита М5 незначительно удлиняются, кумуляции торасемида и его метаболитов не наблюдается.

Фармацевтические характеристики.

Основные физико-химические свойства:таблетки с плоской поверхностью с риской и фаской, белого или почти белого цвета.

Срок годности.3 года.

Не применять препарат после окончания срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 оС.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка.

Таблетки по 5 мг. По 10 таблеток в блистере. По 1 или 3 блистера в пачке.

Таблетки по 10 мг.По 10 таблеток в блистере. По 1 или 3, или 9 блистеров в пачке.

Категория отпуска.По рецепту.

Производитель.ПАО «Фармак».

Местонахождения. Украина, 04080, г. Киев, ул. Фрунзе, 74.