ЦЕФТУМ®

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФТУМ®

(CEFTUM)

Склад:

діюча речовина:сeftazidime;

1 флакон міститьцефтазидиму для ін’єкцій стерильного (стерильна суміш цефтазидиму пентагідрату та натрію карбонату безводного) у перерахуванні на цефтазидим - 1,0 г.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з кремуватим відтінком кольору зі специфічним запахом.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальний засіб для системного застосування. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТС  J01D D02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефтазидим - це бактерицидний цефалоспориновий антибіотик, механізм дії якого пов’язаний з порушенням синтезу стінок бактеріальної клітини. Має високу активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних бактерій, включаючи штами, резистентні до гентаміцину та до інших аміноглікозидів. Дуже стійкий до дії більшості β-лактамаз, що продукуються як грампозитивними, так і грамнегативними мікроорганізмами. Цефтазидим має високу активністьin vitro та діє у межах вузького діапазону МІК (мінімальна інгібуюча концентрація) проти більшості збудників інфекцій. У дослідженнях in vitro було показано, що при застосуванні препарату у поєднанні з аміноглікозидними антибіотиками спостерігається адитивний ефект, а в експериментах з деякими штамами були зареєстровані і явища синергізму.

При дослідженніin vitro було доведено, що цефтазидим проявляє активність проти наступних мікроорганізмів.

Грамнегативні.Pseudomonas aeruginosa , Pseudomonasspp. (включаючиPs . pseudomallei),Е scherichia coli , Klebsiellaspp (включаючиKlebsiella pneumoniae ), Proteus mirabilis , Proteus vulgaris , Morganella morganii ( Proteus morganii ), Proteus rettgeri , Providenciaspp., Enterobacterspp., Citrobacterspp., Serratiaspp., Salmonellaspp., Shigellaspp., Yersinia enterocolitica , Pasteurella multocida , Acinetobacterspp., Neisseria gonorrhoeae , Neisseria meningitidis , Haemophilus influenzae(включаючи ампіцилінрезистентні штами),Haemophilus parainfluenzae (включаючи ампіцилінрезистентні штами).

Грампозитивні.Staphylococcus aureus (штами, чутливі до метициліну), Staphylococcus epidermidis (штами, чутливі до метициліну),Micrococcusspp., Streptococcus pyogen е s (β-гемолітичні стрептококи групи А),Streptococcusгрупи В (Strept . agalactiae),Streptococcus pneumoniae , Streptococcus mitis , Streptococcusspp. (виключаючиStreptococcus faecalis).

Анаеробні.Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcusspp., Propionibacteriumspp., Clostridium perfringens, Fusobacteriumspp., Bacteroidesspp. (багато штамівBacteroides fragilisрезистентні).

Цефтазидим не дієin vitro проти резистентних до метициліну стафілококів,Streptococcus faecalisі багатьох інших ентерококів,Listeria monocytogenes , Campylobacterspp. таClostridium difficile

Фармакокінетика

У пацієнтів після внутрішньом’язової ін’єкції 500 мг та 1 г швидко досягаються середні пікові концентрації 18 і 37 мг/л відповідно. Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення 500 мг, 1 г або 2 г у сироватці крові досягаються концентрації у середньому 46, 87 або 170 мг/л відповідно. Терапевтично ефективні концентрації залишаються у сироватці крові навіть через 8-12 годин після внутрішньовенного та внутрішньом’язового введення. Зв’язування з білками плазми крові становить близько 10 %. Концентрація цефтазидиму, що перевищує МІК для більшості розповсюджених патогенних мікроорганізмів, досягається у таких тканинах і середовищах як кістки, серце, жовч, мокротиння; внутрішньоочна, синовіальна, плевральна та перитонеальна рідини. Цефтазидим швидко проникає крізь плаценту та екскретується у грудне молоко. Препарат погано проникає крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр, при відсутності запалення концентрація препарату у ЦНС низька. Однак при запаленні мозкових оболонок концентрація цефтазидиму у ЦНС становить 4-20 мг/л і вище, що відповідає рівню його терапевтичної концентрації.

Цефтазидим не метаболізується в організмі. Після парентерального введення досягається висока та стійка концентрація цефтазидиму в сироватці крові. Період напіввиведення становить близько 2 годин. Препарат виводиться у незмінному стані в активній формі із сечею шляхом гломерулярної фільтрації; приблизно 80-90 % дози виводиться із сечею протягом 24 годин. У пацієнтів з порушенням функції нирок елімінація цефтазидиму знижується, тому дозу слід зменшувати. Менше 1 % препарату виводиться з жовчю, що значно обмежує кількість препарату, яка потрапляє у кишечник.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування моно- та змішаних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами. Тяжкі інфекції: сепсис, бактеріємія, перитоніт, менінгіт, інфекції у хворих зі зниженим імунітетом; у пацієнтів відділень інтенсивної терапії, наприклад, з інфікованими опіками; інфекції дихальних шляхів, включаючи інфекції легенів у хворих на муковісцидоз; інфекції ЛОР-органів; інфекції сечовивідних шляхів; інфекції шкіри та м’яких тканин; інфекції травного тракту, жовчних шляхів і черевної порожнини; інфекції кісток і суглобів; інфекції, пов’язані з гемо- та перитонеальним діалізом і неперервним амбулаторним перитонеальним діалізом.

Профілактика: оперативні втручання на передміхуровій залозі (трансуретральна резекція).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових антибіотиків.

Гіперчутливість до цефтазидиму пентагідрату або до будь-якого інгредієнта препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасне застосування високих доз цефалоспоринів та нефротоксичних препаратів, таких як аміноглікозиди або сильнодіючі діуретики (наприклад, фуросемід), може несприятливо впливати на функцію нирок. Досвід клінічного застосування цефтазидиму показав, що при дотриманні рекомендованого дозування це явище малоймовірне.

Хлорамфеніколin vitro є антагоністом цефтазидиму та інших цефалоспоринів. Клінічне значення цього явища невідоме, проте якщо пропонується одночасне застосування препарату Цефтум з хлорамфеніколом, слід врахувати можливість антагонізму.

Як і інші антибіотики, Цефтум може впливати на флору кишечнику, що призведе до зменшення реабсорбції естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивних засобів.

Цефтазидим не впливає на результати визначення глюкозурії ензимними методами, проте невеликий вплив на результати аналізу може спостерігатись при застосуванні методів відновлення міді (Бенедикта, Фелінга, Клінітест).

Цефтазидим не впливає на лужнопікратний метод визначення креатиніну.

Особливості застосування.

До початку лікування потрібно встановити, чи була у пацієнта в анамнезі реакція гіперчутливості до цефтазидиму, цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших препаратів.

З особливою обережністю слід призначати цефтазидим пацієнтам, у яких в анамнезі була алергічна реакція на пеніциліни або інші β-лактамні антибіотики. У випадку виникнення алергічної реакції на цефтазидим необхідно негайно припинити застосування препарату. Тяжкі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну, гідрокортизону, антигістамінних препаратів та інших засобів невідкладної допомоги.

Немає даних, що цефтазидим несприятливо впливає на функцію нирок у звичайних терапевтичних дозах.

Цефтазидим виводиться нирками, тому дозу слід зменшувати відповідно до ступеня ураження нирок. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, коли доза не була відповідно зменшена.

Як і при застосуванні інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале лікування препаратом Цефтум може призвести до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів (наприкладCandida , Enterococci); у цьому випадку може бути необхідним припинення лікування або вживання інших необхідних заходів. Дуже важливо постійно контролювати стан хворого.

Як і при застосуванні інших цефалоспоринів і пеніцилінів широкого спектра дії, деякі раніше чутливі штамиEnterobacter spp. іSerratia spp . можуть стати резистентними під час лікування цефтазидимом. У таких випадках слід періодично виконувати дослідження на чутливість.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Дані щодо наявності ембріотоксичної та тератогенної дії цефтазидиму відсутні, але, як і інші препарати, його слід призначати з обережністю жінкам під час перших місяців вагітності та дітям грудного віку.

Цефтазидим у невеликих кількостях проникає у грудне молоко, тому його слід з обережністю призначати жінкам, які годують груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не описана.

Спосіб застосування та дози.

Доза залежить від тяжкості захворювання, чутливості, локалізації та типу інфекції, а також від віку та функції нирок пацієнта.

Дорослі. У більшості випадків добова доза становить від 1 до 6 г за 2-3 застосування шляхом внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції.

Інфекції сечостатевих шляхів і менш тяжкі інфекції: 500 мг-1 г кожні 12 годин.

Більшість інфекцій: 1 г кожні 8 годин або 2 г кожні 12 годин.

Дуже тяжкі інфекції, особливо у хворих на імунодефіцит, включаючи хворих на нейтропенію: 2 г кожні 8 або 12 годин або 3 г кожні 12 годин.

Муковісцидоз у поєднанні із синьогнійною інфекцією легенів: від 100 до 150 мг/кг на добу за 3 застосування.

Загалом лікування препаратом слід продовжувати ще 2 дні після зникнення проявів інфекції, однак у разі тяжких інфекцій лікування може бути тривалим.

Застосування дози до 9 г на добу дорослим з нормальною функцією нирок не спричиняло будь-яких ускладнень.

При застосуванні для профілактики при оперативних втручаннях на передміхуровій залозі слід ввести 1 г під час індукції в анестезію. Другу дозу вводити у момент видалення катетера.

Немовлята і діти віком від 2 місяців

30-100 мг/кг на добу за 2-3 застосування. Дітям з імунодефіцитом, муковісцидозом або хворим на менінгіт рекомендується вводити дози до 150 мг/кг/добу (максимально 6 г на добу) за 3 прийоми.

Новонароджені (0-2 місяці)

25-60 мг/кг/добу у вигляді 2 ін’єкцій. У новонароджених період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові може бути у 3-4 рази довший, ніж у дорослих.

Хворі літнього віку

Враховуючи зниження кліренсу цефтазидиму, для хворих літнього віку, які мають гострі інфекції, добова доза зазвичай не повинна перевищувати 3 г, особливо для пацієнтів віком від 80 років. Тривалість лікування визначається індивідуально.

Дозування при порушеній функції нирок

Цефтазидим виводиться нирками у незмінному стані, тому для пацієнтів з порушенням функції нирок доза повинна бути зменшена. Початкова доза повинна становити 1 г. Визначення підтримуючої дози повинно базуватися на швидкості гломерулярної фільтрації.

Рекомендовані підтримуючі дози цефтазидиму при нирковій недостатності

Кліренс креатиніну, мл/хв

Приблизний рівень креатиніну у сироватці крові, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендована одноразова доза цефтазидиму, г

Частота дозування (год)

> 50

<150 (<1,7)

Звичайна доза

50-31

150-200 (1,7-2,3)

1

12

30-16

200-350 (2,3-4,0)

1

24

15-6

350-500 (4,0-5,6)

0,5

24

< 5

> 500 (> 5,6)

0,5

48

Для пацієнтів із тяжкими інфекціями одноразову дозу можна збільшити на 50 % або відповідно збільшити частоту введення. Для таких пацієнтів рекомендується контролювати рівень цефтазидиму в сироватці крові, який не повинен перевищувати 40 мг/л.

У дітей кліренс креатиніну слід відкоригувати відповідно до площі поверхні тіла або до маси тіла.

Гемодіаліз. Період напіввиведення цефтазидиму із сироватки крові під час гемодіалізу становить від 3 до 5 годин. Після кожного сеансу гемодіалізу слід вводити підтримуючу дозу цефтазидиму, яка рекомендується у таблиці, наведеній вище.

Перитонеальний діаліз. Цефтазидим можна застосовувати при перитонеальному діалізі у звичайному режимі та при тривалому амбулаторному перитонеальному діалізі.

Крім внутрішньовенного застосування, цефтазидим можна включати до діалізної рідини (зазвичай від 125 до 250 мг на 2 л діалізної рідини).

Для пацієнтів з нирковою недостатністю, яким проводиться тривалий артеріовенозний гемодіаліз або високошвидкісна гемофільтрація у відділеннях інтенсивної терапії, рекомендована доза становить 1 г на добу у вигляді одноразової дози або за кілька застосувань. Для гемофільтрації з низькою швидкістю слід застосовувати дози, як при порушенні функції нирок.

Для пацієнтів, яким проводиться вено-венозна гемофільтрація та вено-венозний гемодіаліз, рекомендації з дозування наведені у таблицях.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривала вено-венозна гемофільтрація

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а

5

16,7

33,3

50

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Рекомендації з дозування цефтазидиму для пацієнтів, яким проводиться тривалий вено-венозний гемодіаліз

Резидуальна функція нирок (кліренс креатиніну, мл/хв)

Підтримуюча доза (мг) залежно від швидкості ультрафільтрації (мл/хв)а

1 л/год

2 л/год

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

Швидкість ультрафільтрації (л/год)

0,5

1

2

0,5

1

2

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

аПідтримуючу дозу слід вводити кожні 12 годин.

Введення.

Цефтум слід вводити внутрішньовенно або шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Рекомендованими ділянками для внутрішньом’язового введення є верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза або латеральна частина стегна.

Розчини цефтазидиму можна вводити безпосередньо у вену або в систему для внутрішньовенних інфузій, якщо пацієнт отримує рідини парентерально.

Інструкція з приготування. Цефтум сумісний з найчастіше вживаними розчинами для внутрішньовенного введення. Розчини слід готувати безпосередньо перед введенням.

Доза, що вводиться

Необхідна кількість розчинника (мл)

Приблизна концентрація (мг/мл)

1 г

Внутрішньом’язово

Внутрішньовенний болюс

Внутрішньовенна інфузія

3

10

50*

260

90

20

*Примітка. Розчинення слід проводити в два етапи (див. текст).

Цефтум сумісний з більшістю широковживаних розчинів для внутрішньовенного введення. Однак не слід застосовувати як розчинник натрію бікарбонат для ін’єкцій (див. «Несумісність»).

Цефтазидим у концентраціях від 1 мг/мл до 40 мг/мл сумісний з такими розчинами: 0,9 % розчин натрію хлориду; М/6 розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5 % розчин глюкози; 0,225 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,45 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,9 % розчин натрію хлориду у 5 % розчині глюкози; 0,18 % розчин натрію хлориду у 4 % розчині глюкози; 10 % розчин глюкози; 10 % розчин глюкози 40 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 10 % розчин глюкози 40 у 5 % розчині глюкози; 6 % розчин декстрану 70 у 0,9 % розчині натрію хлориду; 6 % розчин декстрану 70 у 5 % розчині глюкози.

Цефтазидим у концентраціях від 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл сумісний з рідиною для інтраперитонеального діалізу (лактатом).

Цефтазидим для внутрішньом’язового введення можна розчиняти у 0,5 % або 1 % розчині лідокаїну гідрохлориду. У цьому випадку слід зробити шкірну пробу на переносимість лідокаїну. У разі застосування лідокаїну як розчинника, необхідно враховувати інформацію з безпеки лідокаїну.

Ефективність обох препаратів зберігається при змішуванні цефтазидиму у дозі 4 мг/мл з такими речовинами: гідрокортизон (гідрокортизону натрію фосфат) 1 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду або 0,5 % розчині глюкози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл у 0,9 % розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мекв/л або 40 мекв/л у 0,9 % розчині натрію хлориду.

Вміст флакона препарату Цефтум 1 г, розчинений у 3 мл води для ін’єкцій, можна додати у кількості 1,5 мл до розчину метронідазолу (500 мг у 100 мл), при цьому обидва препарати зберігають свою активність.

Приготування розчинів для внутрішньом’язової або внутрішньовенної болюсної ін’єкції

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести рекомендований об’єм розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Перевернути флакон. При повністю введеному поршні шприца вставити голку у флакон. Набрати весь розчин у шприц, при цьому голка весь час повинна бути у розчині. На маленькі бульбашки вуглекислого газу можна не зважати.

Приготування розчинів для внутрішньовенної інфузії.

1. Вколоти голку шприца через кришку флакона і ввести 10 мл розчинника.

2. Вийняти голку шприца та струшувати флакон до отримання прозорого розчину.

3. Вставити голку для повітря через кришку у флакон для послаблення внутрішнього тиску у флаконі.

4. Не виймаючи голку для повітря, додати ще 40 мл розчинника. Вийняти голку для повітря, струснути флакон і налагодити систему для інфузій як зазвичай.

Примітка. Щоб забезпечити стерильність препарату, дуже важливо не вставляти голку для повітря через кришку до розчинення препарату.

Діти. Застосовувати дітям з перших днів життя.

Передозування.

Передозування може призвести до неврологічних ускладнень, таких як енцефалопатія, судоми і кома. Концентрацію цефтазидиму в сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Симптоматичне лікування.

Побічні реакції.

Інфекції та інвазії:кандидоз (включаючи вагініт і афтозний стоматит).

З боку кровоносної та лімфатичної систем:еозинофілія, тромбоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфоцитоз, гемолітична анемія, агранулоцитоз.

З боку імунної системи:анафілаксія (включаючи бронхоспазм та/або гіпотензію).

З боку нервової системи:запаморочення, головний біль, парестезії. Повідомлялося про випадки неврологічних ускладнень, таких як тремор, міоклонія, судоми, енцефалопатія та кома у пацієнтів із нирковою недостатністю, для яких доза цефтазидиму не була відповідно зменшена.

Судинні порушення:флебіт або тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, біль у животі, коліт, порушення смаку. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, коліт може бути пов’язаний з Clostridium difficile і може проявлятись у вигляді псевдомембранозного коліту.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: транзиторне підвищення рівня одного або кількох печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, лужна фосфатаза), жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірних тканин: макулопапульозний висип або кропив’янка, свербіж, набряк Квінке, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Загальні розлади та розлади у місці введення: біль та/або запалення у місці внутрішньовенної ін’єкції, гарячка.

Лабораторні показники:позитивний тест Кумбса; як і при застосуванні деяких інших цефалоспоринів, інколи спостерігалося транзиторне підвищення рівня сечовини крові, азоту сечовини крові та/або креатиніну в сироватці крові.

Позитивна реакція Кумбса спостерігається у близько 5 % пацієнтів, що може впливати на визначення групи крові.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Цефтум менш стабільний у розчині натрію бікарбонату для ін’єкцій, ніж в інших розчинах для внутрішньовенного введення, тому він не рекомендується як розчинник.

Цефтазидим та аміноглікозиди не слід змішувати в одній інфузійній системі або шприці.

Спостерігалися випадки утворення осаду, коли до розчину цефтазидиму додавали ванкоміцин, тому рекомендується промивати інфузійні системи та внутрішньовенні катетери між використанням цих препаратів.

Упаковка.По 1,0 г у флаконах. По 10 флаконів у пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності/місцезнаходження заявника та/або представника заявника.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ЦЕФТУМ

(CEFTUM)

Состав:

действующее вещество: сeftazidime;

1 флакон содержит цефтазидима для инъекций стерильного (стерильная смесь цефтазидима пентагидрата и натрия карбоната безводного) в пересчете на цефтазидим - 1,0 г.

Лекарственная форма. Порошок для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: порошок белого или белого с кремоватым оттенком цвета со специфическим запахом.

Фармакотерапевтическая группа. Антибактериальное средство для системного применения. Цефалоспорины ІІІ поколения. Код АТС  J01D D02.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Цефтазидим - это бактерицидный цефалоспориновый антибиотик, механизм действия которого связан с нарушением синтеза стенок бактериальной клетки. Обладает высокой активностью в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных бактерий, включая штаммы, резистентные к гентамицину и к другим аминогликозидам. Очень устойчив к действию большинства β-лактамаз, продуцируемых как грамположительными, так и грамотрицательными микроорганизмами. Цефтазидим проявляет высокую активностьin vitro и действует в пределах узкого диапазона МИК (минимальная ингибирующая концентрация) против большинства возбудителей инфекций. В исследованияхin vitro было показано, что при применении препарата в сочетании с аминогликозидными антибиотиками наблюдается аддитивный эффект, а в экспериментах с некоторыми штаммами были зарегистрированы и явления синергизма.

При исследованииin vitro было доказано, что цефтазидим активен против следующих микроорганизмов.

Грамотрицательные.Pseudomonas aeruginosa, Pseudomonas spp. (Включая Ps. Pseudomallei), Еscherichia coli, Klebsiella spp. (Включая Klebsiella pneumoniae), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (Proteus morganii), Proteus rettgeri, Providencia spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Salmonella spp., Shigella spp., Yersinia enterocolitica, Pasteurella multocida, Acinetobacter spp., Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Haemophilus influenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы),Haemophilus parainfluenzae (включая ампициллинрезистентные штаммы).

Грамположительные.Staphylococcus aureus (штаммы, чувствительные к метициллину),Staphylococcus epidermidis (штаммы, чувствительные к метициллину),Micrococcus spp., Streptococcus pyogenеs (β-гемолитические стрептококки группы А),Streptococcus группы В (Strept. agalactiae),Streptococcus pneumoniae, Streptococcus mitis, Streptococcus spp. (исключаяStreptococcus faecalis)

Анаэробные.Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Streptococcus spp., Propionibacterium spp., Clostridium perfringens, Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (многие штаммыBacteroides fragilis резистентны). Цефтазидим не действуетin vitro против резистентных к метициллину стафилококков,Streptococcus faecalis и многих других энтерококков,Listeria monocytogenes, Campylobacter spp. иClostridium difficile

Фармакокинетика.

У пациентов после внутримышечной инъекции 500 мг и 1 г быстро достигается максимальная концентрация 18 и 37 мг/л соответственно. Через 5 минут после болюсного введения 500 мг, 1 г или 2 г в сыворотке крови достигаются концентрации в среднем 46, 87 или 170 мг/л, соответственно. Терапевтически эффективные концентрации остаются в сыворотке крови даже через 8-12 часов после внутривенного и внутримышечного введения. Связывание с белками плазмы крови составляет около 10 %. Концентрация цефтазидима, превышающая МИК для большинства распространенных патогенных микроорганизмов, достигается в таких тканях и средах как кости, сердце, желчь, мокрота; внутриглазная, синовиальная, плевральная и перитонеальная жидкости. Цефтазидим быстро проникает через плаценту и экскретируется в грудное молоко. Препарат плохо проникает через неповрежденный гематоэнцефалический барьер, при отсутствии воспаления концентрация препарата в ЦНС низкая. Однако при воспалении мозговых оболочек концентрация цефтазидима в ЦНС составляет 4-20 мг/л и выше, что соответствует уровню его терапевтической концентрации.

Цефтазидим не метаболизируется в организме. После парентерального введения достигается высокая и стойкая концентрация цефтазидима в сыворотке крови. Период полувыведения составляет примерно 2 часа. Препарат выводится в неизмененном виде в активной форме с мочой путем гломерулярной фильтрации; примерно 80-90 % дозы выводится с мочой в течение 24 часов. У пациентов с нарушением функции почек элиминация цефтазидима снижается, поэтому дозу следует уменьшать. Менее 1 % препарата выводится с желчью, что значительно ограничивает количество препарата, которое попадает в кишечник.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечения моно- и смешанных инфекций, вызванных чувствительными микроорганизмами.

Тяжелые инфекции: сепсис, бактериемия, перитонит, менингит; инфекции у больных со сниженным иммунитетом; у пациентов отделений интенсивной терапии, например, с инфицированными ожогами; инфекции дыхательных путей, включая инфекции легких у больных муковисцидозом; инфекции ЛОР-органов; инфекции мочевыводящих путей; инфекции кожи и мягких тканей; инфекции пищеварительного тракта, желчных путей и брюшной полости; инфекции костей и суставов; инфекции, связанные с гемо- и перитонеальным диализом и непрерывным амбулаторнымперитонеальным диализом. Профилактика: оперативные вмешательства на предстательной железе (трансуретральная резекция).

Противопоказания. Повышенная чувствительность к цефалоспориновым антибиотикам. Гиперчувствительность к цефтазидиму пентагидрату или к другим ингредиентам препарата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Одновременное применение высоких доз цефалоспоринов и нефротоксичных препаратов, таких как аминогликозиды или сильнодействующие диуретики (например, фуросемид), может неблагоприятно влиять на функцию почек. Опыт клинического применения цефтазидима показал, что при соблюдении рекомендованного дозирования это явление маловероятно.

Хлорамфениколin vitro является антагонистом цефтазидима и других цефалоспоринов. Клиническое значение этого явления неизвестно, однако если предлагается одновременное применение препарата Цефтум с хлорамфениколом, следует учитывать возможность антагонизма.

Как и другие антибиотики, Цефтум может влиять на флору кишечника, что приведет к уменьшению реабсорбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивных средств.

Цефтазидим не влияет на результаты определения глюкозурии энзимными методами, однако небольшое влияние на результаты анализа может наблюдаться при применении методов восстановления меди (Бенедикта, Фелинга, Клинитест).

Цефтазидим не влияет на щелочнопикратный метод определения креатинина.

Особенности применения.

До начала лечения необходимо установить, была ли у пациента в анамнезе реакция гиперчувствительности к цефтазидиму, цефалоспоринам, пенициллинам или к другим препаратам.

С особой осторожностью следует назначать цефтазидим пациентам, у которых в анамнезе была аллергическая реакция на пенициллины или другие β-лактамные антибиотики. В случае возникновения аллергической реакции на цефтазидим необходимо немедленно прекратить применение препарата. Тяжелые реакции гиперчувствительности могут требовать применения адреналина, гидрокортизона, антигистаминных препаратов и других средств неотложной помощи.

Нет данных, что цефтазидим неблагоприятно влияет на функцию почек в обычных терапевтических дозах.

Цефтазидим выводится почками, поэтому дозу следует снижать согласно степени поражения почек. Сообщалось о случаях неврологических осложнений, если доза не была соответственно уменьшена.

Как и при применении других антибиотиков широкого спектра действия, длительное лечение препаратом Цефтум может привести к чрезмерному росту нечувствительных микроорганизмов (напримерCandida, Enterococci), в этом случае может потребоваться прекращение лечения или применение других необходимых мер. Очень важно постоянно контролировать состояние больного.

Как и при применении других цефалоспоринов и пенициллинов широкого спектра действия, некоторые ранее чувствительные штаммыEnterobacter spp. иSerratia spp. могут стать резистентными во время лечения цефтазидимом. В таких случаях следует периодически проводить исследования на чувствительность.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Данные о наличии эмбриотоксического и тератогенного действия цефтазидима отсутствуют, но, как и другие препараты, следует назначать с осторожностью женщинам во время первых месяцев беременности и детям грудного возраста.

Цефтазидим в небольших количествах проникает в грудное молоко, поэтому его следует с осторожностью назначать кормящим грудью женщинам.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Не описана.

Способ применения и дозы.

Доза зависит от тяжести заболевания, чувствительности, локализации и типа инфекции, а также от возраста и функции почек пациента.

Взрослые В большинстве случаев суточная доза составляет от 1 до 6 г за 2-3 приема путем внутривенной или внутримышечной инъекции.

Инфекции мочеполовых путей и менее тяжелые инфекции: 500 мг-1 г каждые 12 часов.

Большинство инфекций: 1 г каждые 8 часов или 2 г каждые 12 часов.

Очень тяжелые инфекции, особенно у больных с иммунодефицитом, включая больных нейтропенией: 2 г каждые 8 или 12 часов или 3 г каждые 12 часов.

Муковисцидоз в сочетании с синегнойной инфекцией легких: от 100 до 150 мг/кг в сутки за 3 приема.

Лечение следует продолжать еще 2 дня после исчезновения проявлений инфекции, однако в случае тяжелых инфекций лечение может быть длительным.

Применение дозы до 9 г в сутки взрослым с нормальной функцией почек не вызывало каких-либо осложнений.

При применении для профилактики при оперативных вмешательствах на предстательной железе следует ввести 1 г во время индукции в анестезию. Вторую дозу вводить в момент удаления катетера.

Младенцы и детис 2 месяцев

30-100 мг/кг в сутки за 2-3 приема. Детям с иммунодефицитом, муковисцидозом или больным менингитом рекомендуется вводить дозы до 150 мг/кг/сут (максимально 6 г в сутки) за 3 приема.

Новорожденные (0-2 месяца)

25-60 мг/кг/сут в виде 2 инъекций. У новорожденных период полувыведения цефтазидима из сыворотки крови может быть в 3-4 раза длиннее, чем у взрослых.

Больные пожилого возраста

Учитывая снижение клиренса цефтазидима, для больных пожилого возраста, имеющих острые инфекции, суточная доза обычно не должна превышать 3 г, особенно для пациентов возрастом от 80 лет. Продолжительность лечения определяется индивидуально.

Дозирование при нарушении функции почек Цефтазидим выводится почками в неизмененном виде, поэтому для пациентов с нарушением функции почек доза должна быть уменьшена. Начальная доза должна составлять 1 г. Определение поддерживающей дозы должно базироваться на скорости гломерулярной фильтрации.

Рекомендованные поддерживающие дозы цефтазидима при почечной недостаточности

Клиренс креатинина, мл/мин

Приблизительный уровень креатинина в сыворотке крови, мкмоль/л (мг/дл)

Рекомендуемая разовая доза цефтазидима, г

Частота дозирования (час)

> 50

<150 (<1,7)

Обычная доза

50-31

150-200 (1,7-2,3)

1

12

30-16

200-350 (2,3-4,0)

1

24

15-6

350-500 (4,0-5,6)

0,5

24

< 5

> 500 (> 5,6)

0,5

48

Для пациентов с тяжелыми инфекциями одноразовую дозу можно увеличить на 50 % или соответственно увеличить частоту введения. Для таких пациентов рекомендуется контролировать уровень цефтазидима в сыворотке крови, который не должен превышать 40 мг/л.

У детей клиренс креатинина следует откорректировать в соответствии с площадью поверхности тела или к массе тела.

Гемодиализ Период полувыведения цефтазидима из сыворотки крови во время гемодиализа составляет от 3 до 5 часов. После каждого сеанса гемодиализа следует вводить поддерживающую дозу цефтазидима, рекомендованную в таблице, приведенной выше.

Перитонеальный диализ Цефтазидим можно применять при перитонеальном диализе в обычном режиме и при длительном амбулаторном перитонеальном диализе.

Кроме внутривенного применения, цефтазидим можно включать в диализную жидкость (обычно от 125 до 250 мг на 2 л диализной жидкости).

Для пациентов с почечной недостаточностью, которым проводится длительный артериовенозный гемодиализ или высокоскоростная гемофильтрация в отделениях интенсивной терапии, рекомендованная доза составляет 1 г в сутки в виде однократной дозы или несколько приемов. Для гемофильтрации с низкой скоростью следует применять дозы, как при нарушении функции почек.

Для пациентов, которым проводится вено-венозная гемофильтрация и вено-венозный гемодиализ, рекомендации по дозированию приведены в таблицах.

Рекомендации по дозированию цефтазидима для пациентов, которым проводится длительная вено-венозная гемофильтрация

Резидуальная функция почек (клиренс креатинина, мл/мин)

Поддерживающая доза (мг) в зависимости от скорости ультрафильтрации (мл/мин)а

5

16,7

33,3

50

0

250

250

500

500

5

250

250

500

500

10

250

500

500

750

15

250

500

500

750

20

500

500

500

750

аПоддерживающую дозу следует вводить каждые 12 часов.

Рекомендации по дозированию цефтазидима для пациентов, которым проводится длительный вено-венозный гемодиализ

Резидуальная функция почек (клиренс креатинина,

мл/мин)

Поддерживающая доза (мг) в зависимости от скорости ультрафильтрации (мл/мин)а

1 л/час

2 л/час

Скорость ультрафильтрации (л/час)

Скорость ультрафильтрации (л/час)

0,5

1

2

0,5

1

2

0

500

500

500

500

500

750

5

500

500

750

500

500

750

10

500

500

750

500

750

1000

15

500

750

750

750

750

1000

20

750

750

1000

750

750

1000

аПоддерживающую дозу следует вводить каждые 12 часов.

Введение.

Цефтум следует вводить внутривенно или путем глубокой внутримышечной инъекции. Рекомендованными участками для внутримышечного введения являются верхний наружный квадрант большой ягодичной мышцы или латеральная часть бедра.

Растворы цефтазидима можно вводить непосредственно в вену или в систему для внутривенных инфузий, если пациент получает жидкости парентерально.

Инструкция по приготовлению. Цефтум совместим с наиболее часто применяемыми растворами для внутривенного введения. Растворы следует готовить непосредственно перед введением.

Доза, которая вводится

Необходимое количество растворителя (мл)

Приблизительная концентрация (мг/мл)

1 г

Внутримышечно

Внутривенный болюс

Внутривенная инфузия

3

10

50*

260

90

20

*Примечание. Растворение следует проводить в два этапа (см. текст).

Цефтум совместим с большинством широкоиспользуемых растворов для внутривенного введения. Однако не следует применять как растворитель натрия бикарбонат для инъекций (см. «Несовместимость»).

Цефтазидим в концентрациях 1 мг/мл до 40 мг/мл совместим с такими растворами: 0,9 % раствор натрия хлорида; М/6 раствор натрия лактата; раствор Хартмана, 5 % раствор глюкозы; 0,225 % раствор натрия хлорида в 5 % растворе глюкозы; 0,45 % раствор натрия хлорида в 5 % растворе глюкозы; 0,9 % раствор натрия хлорида в 5 % растворе глюкозы; 0,18 % раствор натрия хлорида в 4 % растворе глюкозы, 10 % раствор глюкозы, 10 % раствор глюкозы 40 в 0,9 % растворе натрия хлорида, 10 % раствор глюкозы 40 в 5 % растворе глюкозы; 6 % раствор декстрана 70 в 0,9 % растворе натрия хлорида; 6 % раствор декстрана 70 в 5 % растворе глюкозы.

Цефтазидим в концентрациях 0,05 мг/мл до 0,25 мг/мл совместим с жидкостью для интраперитонеального диализа (лактатом).

Цефтазидим для внутримышечного введения можно растворять в 0,5 % или 1 % растворе лидокаина гидрохлорида. В этом случае следует сделать кожную пробу на переносимость лидокаина. В случае применения лидокаина как растворителя, необходимо учитывать информацию по безопасности лидокаина.

Эффективность обоих препаратов сохраняется при смешивании цефтазидима в дозе 4 мг/мл с такими веществами: гидрокортизон (гидрокортизона натрия фосфат) 1 мг/мл в 0,9 % растворе натрия хлорида или 0,5 % растворе глюкозы; цефуроксим (цефуроксим натрия) 3 мг/мл в 0,9 % растворе натрия хлорида; клоксациллин (клоксациллин натрия) 4 мг/мл в 0,9 % растворе натрия хлорида; гепарин 10 МЕ/мл или 50 МЕ/мл в 0,9 % растворе натрия хлорида; калия хлорид 10 мэкв/л или 40 мэкв/л в 0,9 % растворе натрия хлорида.

Содержимое флакона препарата Цефтум 1 г, растворенное в 3 мл воды для инъекций, можно добавить в количестве 1,5 мл к раствору метронидазола (500 мг в 100 мл), при этом оба препарата сохраняют свою активность.

Приготовление растворов для внутримышечной или внутривенной болюсной инъекции

1. Уколоть иглу шприца через крышку флакона и ввести рекомендованный объем растворителя.

2. Вынуть иглу шприца и встряхивать флакон до получения прозрачного раствора.

3. Перевернуть флакон. При полностью введенном поршне шприца вставить иглу во флакон. Набрать весь раствор в шприц, при этом игла все время должна быть в растворе. На маленькие пузырьки углекислого газа можно не обращать внимание.

Приготовления растворов для внутривенной инфузии

1. Уколоть иглу шприца через крышку флакона и ввести 10 мл растворителя.

2. Вынуть иглу шприца и встряхивать флакон до получения прозрачного раствора.

3. Вставить иглу для воздуха через крышку во флакон для ослабления внутреннего давления во флаконе.

4. Не вынимая иглу для воздуха, добавить еще 40 мл растворителя. Вынуть иглу для воздуха, встряхнуть флакон и наладить систему для инфузий как обычно.

Примечание. Чтобы обеспечить стерильность препарата, очень важно не вставлять иглу для воздуха через крышку до растворения препарата.

Дети.Применять детям с первых дней жизни.

Передозировка.

Передозировка может привести к неврологическим осложнениям, таким как энцефалопатия, судороги и кома. Концентрацию цефтазидима в сыворотке крови можно уменьшить путем гемодиализа или перитонеального диализа. Симптоматическое лечение.

Побочные реакции.

Инфекции и инвазии:кандидоз (включая вагинит и афтозный стоматит).

Со стороны кровеносн ой и лимфатическ ой систем:эозинофилия, тромбоцитоз, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения, лимфоцитоз, гемолитическая анемия, агранулоцитоз.

Со стороны иммунн ой систем ы:анафилаксия (включая бронхоспазм и/или гипотензию).

Со стороны нервн ой систем ы:головокружение, головная боль, парестезии. Сообщалось о случаях неврологических осложнений, таких как тремор, миоклония, судороги, энцефалопатия и кома у пациентов с почечной недостаточностью, для которых доза цефтазидима не была соответственно уменьшена.

Сосудистые нарушения:флебит или тромбофлебит в месте введения препарата.

Со стороны желудочно-кишечн ого тракта:диарея; тошнота, рвота, боль в животе, колит, нарушение вкуса. Как и при применении других цефалоспоринов, колит может быть связан сClostridium difficile и может проявляться в виде псевдомембранозного колита.

Со стороны мочевыделительной системы:интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность.

Со стороны гепатобилиарной системы:транзиторное повышение уровня одного или нескольких печеночных ферментов (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ГГТ, щелочная фосфатаза), желтуха.

Со стороны кож и и подкожн ых ткан ей:макулопапулезная сыпь, крапивница, зуд, отек Квинке, полиморфная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

Общие нарушения и нарушения в месте введения:боль и/или воспаление в месте внутривенной инъекции, лихорадка.

Лабораторные показатели:положительный тест Кумбса; как и при применении других цефалоспоринов, иногда наблюдалось транзиторное повышение уровня мочевины крови, азота мочевины крови и/или креатинина в сыворотке крови.

Положительная реакция Кумбса наблюдается примерно у 5 % пациентов, что может влиять на определение группы крови.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения.В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Цефтум менее стабилен в растворе натрия бикарбоната для инъекций, чем в других растворах для внутривенного введения, поэтому он не рекомендуется как растворитель.

Цефтазидим и аминогликозиды не следует смешивать в одной инфузионной системе или шприце.

Наблюдались случаи образования осадка, когда к раствору цефтазидима добавляли ванкомицин, поэтому рекомендуется промывать инфузионные системы и внутривенные катетеры между использованием этих препаратов.

Упаковка.По 1,0 г во флаконах. По 10 флаконов в пачке.

Категория отпуска.По рецепту.

Производитель.ПАО «Киевмедпрепарат».

М естонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности/ местонахождение заявителя и/или представителя заявителя.

Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.