ФЛУДАРАБІН "ЕБЕВЕ"

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФЛУДАРАБІН «ЕБЕВЕ»
(FLUDARABIN «EBEWE»)

Склад:

діюча речовина: fludarabine phosphate;

1 мл концентрату містить 25 мг флударабіну фосфату;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат дигідрат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська формаКонцентрат для розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:при випуску серії:прозорий, безбарвний або майже безбарвний розчин; при зберіганні протягом терміну придатності: прозорий безбарвний або світло-жовтий розчин.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Аналоги пурину. Код АТС  L01B B05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Флударабіну фосфат (2-фтор-ара-АМФ) - водорозчинний фторований нуклеотид, аналог антивірусного агента відарабіну (ара-А, 9‑β-D-арабінофураносиладеніну), який відносно стійкий до дезамінування під дією ферменту аденозиндезамінази.

В організмі людини флударабіну фосфат швидко дефосфорилюється з утворенням 2-фтор-ара-А, який захоплюється клітинами і потім на внутрішньоклітинному рівні фосфорилюється з участю дезоксицитидинкінази до активного трифосфату (2-фтор-ара-АТФ). Цей метаболіт інгібує рибонуклеотидредуктазу, ДНК-полімеразу (α/δ і ε), ДНК-праймазу і ДНК-лігазу, внаслідок чого пригнічується синтез ДНК. Крім того, він частково інгібує РНК-полімеразу II з наступним зниженням білкового синтезу.

Хоча деякі аспекти механізму дії 2-фтор-ара-АТФ залишаються нез’ясованими, вважається, що інгібування клітинного росту пояснюється всіма трьома факторами - впливом на синтез ДНК, РНК і білка, однак вплив на синтез ДНК домінантний. Крім того, дослідженняin vitro показали, що вплив 2‑фтор-ара-А запускає процес апоптозу з інтенсивною фрагментацією ДНК у лімфоцитах хворих на хронічний лімфолейкоз (ХЛЛ).

Фармакокінетика

2-фтор-ара-АМФ є водорозчинними проліками, які в людському організмі швидко і повністю дефосфорилюються з утворенням нуклеозиду флударабіну (2-фтор-ара-А). Інший метаболіт, 2-фтор-ара-гіпоксантин (головний метаболіт у собак), у людини виявляється лише у незначних кількостях.

Не було виявлено явної кореляції між фармакокінетикою 2-фтор-ара-А та ефективністю лікування онкологічних хворих.

Після першої 30‑хвилинної внутрішньовенної інфузії флударабіну фосфату у дозі 25мг/м2 поверхні тіла хворим на ХЛЛ середня максимальна концентрація 2-фтор-ара-А у плазмі крові становила 3,5-3,7мкмоль у кінці інфузії. Після п’ятого введення препарату відповідні показники становили 4,4-4,8мкмоль у кінці інфузії, що свідчить про помірне накопичення лікарського засобу. Протягом п’ятиденного курсу лікування мінімальна концентрація 2-фтор-ара-А у плазмі крові збільшилася приблизно у 2 рази. Кумуляція 2-фтор-ара-А після кількох курсів терапії виключається. Зниження концентрації 2-фтор-ара-А у плазмі крові має трифазний характер. Період напіввиведення у початковій фазі становить приблизно 5 хв, у проміжній - 1-2 години, а у термінальній фазі - приблизно 20 годин.

Згідно з результатами фармакокінетичних досліджень, середній загальний плазмовий кліренс 2-фтор-ара-А становить 79±40мл/хв/м2 поверхні тіла (2,2±1,2мл/хв/кг маси тіла), а середній об’єм розподілу - 83±55л/м2 (2,4±1,6л/кг). Спостерігається велика інтеріндивідуальна варіабельність показників. Концентрація 2-фтор-ара-А у плазмі крові і площа під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) лінійно зростають зі збільшенням доз, а період напіввиведення, плазмовий кліренс і об’єм розподілу дозонезалежні.

Прояви нейтропенії та коливання рівня гематокриту вказують на те, що цитотоксичність флударабіну фосфату пригнічує гемопоез дозозалежним чином.

2-фтор-ара-А виводиться переважно нирками. Із сечею екскретується 40-60 % введеної внутрішньовенно дози. Після введення міченого ізотопом 3H-2-фтор-ара-АМФ уся радіоактивність екскретується із сечею. Оскільки у пацієнтів із порушеннями функції нирок загальний кліренс 2-фтор-ара-А знижений, то необхідно зменшувати дози. Дослідженняin vitro не виявили значного зв’язування 2-фтор-ара-А з білками плазми крові.

Клітинна фармакокінетика флударабіну трифосфату.

2-фтор-ара-А активно абсорбується лейкозними клітинами, після чого він рефосфорилюється до моно- і дифосфату, а потім до трифосфату. Флударабіну трифосфат (2-фтор-ара-АТФ) є головним внутрішньоклітинним метаболітом. Наскільки відомо, лише він чинить цитотоксичну дію. Максимальна концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лімфоцитах хворих на ХЛЛ спостерігається приблизно через 4 години після введення препарату і становить приблизно 20мкмоль при значній інтеріндивідуальній варіації показників. Концентрація 2-фтор-ара-АТФ у лейкозних клітинах значно вища за максимальну концентрацію 2-фтор-ара-А у плазмі крові, що свідчить про накопичення препарату у клітинах-мішенях. При інкубації лейкозних лімфоцитівin vitro була виявлена лінійна залежність між позаклітинною експозицією 2-фтор-ара-А (яка залежить від концентрації 2-фтор-ара-А і тривалості інкубації) і внутрішньоклітинною концентрацією 2-фтор-ара-АТФ. Період напіввиведення 2-фтор-ара-АТФ із клітин-мішеней становить 15-23 години.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування B-клітинного хронічного лімфолейкозу у пацієнтів із достатніми резервами кісткового мозку.

Терапія першої лінії Флударабіном «Ебеве» показана на пізніх стадіях захворювання (III/IV стадії за класифікацією Райя (стадія С за класифікацією Біне)) або на І/ІІ стадіях за класифікацією Райя (А/В стадії за класифікацією Біне), якщо у хворого спостерігаються симптоми, пов’язані із захворюванням, або ознаки прогресуючого захворювання.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної субстанції або до інших компонентів препарату.

Виражені порушення функції нирок (кліренс креатиніну <30мл/хв).

Декомпенсована гемолітична анемія.

Період вагітності або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Особливі заходи безпеки

Розводити Флударабін «Ебеве» необхідно в асептичних умовах у спеціально відведеному приміщенні. Цим повинен займатися підготовлений персонал.

При маніпуляціях і приготуванні розчинів препарату необхідно дотримуватися правил поводження з цитотоксичними речовинами. Необхідно вжити заходів, аби розчин флударабіну фосфату не потрапив на шкіру і слизові оболонки, зокрема слід користуватися одноразовими рукавичками і захисними окулярами. Якщо препарат усе ж таки потрапив на шкіру або слизові оболонки, уражену ділянку необхідно ретельно промити водою з милом. Якщо препарат потрапив в очі, треба ретельно промити їх великою кількістю води. Необхідно уникати вдихання препарату.

Вагітні медичні працівники не повинні працювати з препаратом.

Усі відходи, включаючи залишки препарату, слід утилізувати відповідно до місцевих вимог та знищувати шляхом високотемпературного спалювання.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Застосування флударабіну фосфату у поєднанні з пентостатином (дезоксикоформіцином) для лікування рефрактерного ХЛЛ часто призводило до летального наслідку через високу легеневу токсичність. Тому не рекомендується призначати флударабіну фосфат у комбінації з пентостатином.

Дипіридамол та інші інгібітори захоплення аденозину можуть знижувати терапевтичну ефективність флударабіну фосфату.

При комбінованій хіміотерапії флударабіну фосфатом і цитарабіном хворих на ХЛЛ і гострий мієлоїдний лейкоз спостерігалася фармакокінетична взаємодія. На ракових клітинних лініях виявлено підвищення внутрішньоклітинних рівнів арабінозилцитидинтрифосфату (Ара-ЦТФ) у лейкозних клітинах у разі введення цитарабіну після флударабіну фосфату. Це стосується як максимальної внутрішньоклітинної концентрації, так і AUC. Концентрація цитарабіну у плазмі крові та швидкість елімінації Ара-ЦТФ при цьому не змінюються.

Особливості застосування.

Лікування Флударабіном «Ебеве» повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря-онколога.

Розчини для інфузій, приготовані шляхом розведення Флударабіну «Ебеве», є фізично і хімічно стабільними щонайменше протягом 28 діб у разі зберігання при температурі 2-8 °C у захищеному від світла місці (у холодильнику) або при кімнатній температурі (20-25 °C) у захищеному або незахищеному від світла місці.

З мікробіологічної точки зору розчин слід вводити негайно. Якщо розчин не введено негайно, відповідальність за тривалість і умови зберігання готового до застосування розчину несе користувач. У нормі розчин повинен зберігатися не довше 24 годин при температурі 2-8 °С, якщо тільки розведення розчину не відбувається під контролем у суворо асептичних умовах.

Нейротоксичність. При лікуванні гострого лейкозу флударабіну фосфатом у високих дозах були відзначені тяжкі неврологічні ефекти, включаючи сліпоту, коматозний стан і летальний наслідок. Симптоми з’являлися через 21-60 днів від моменту отримання останньої дози. Токсичні ураження центральної нервової системи спостерігалися у деяких пацієнтів, які одержували внутрішньовенно дози, приблизно у 4 рази вищі за рекомендовані при ХЛЛ (96мг/м2 поверхні тіла на добу протягом 5-7 днів). При терапії флударабіну фосфатом у дозах, рекомендованих при хронічному лімфоцитарному лейкозі, тяжкі неврологічні ефекти відзначаються у деяких випадках (коматозний стан, судомні напади, ажитація) або епізодично (сплутаність свідомості). Постмаркетинговий досвід застосування флударабіну свідчить про випадки нейротоксичності, що траплялися раніше або пізніше порівняно з випадками, зареєстрованими під час клінічних досліджень. Пацієнти повинні перебувати під пильним медичним наглядом для виявлення ознак неврологічних побічних ефектів.

Вплив флударабіну фосфату на центральну нервову систему при тривалому застосуванні не вивчено.

Проте у деяких випадках пацієнти добре переносили терапію у рекомендованій дозі протягом відносно тривалих періодів (до 26 курсів лікування). Пацієнтам ізослабленим станом здоров’я флударабіну фосфат слід призначати з обережністю і лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користь. Особливо це стосується хворих із тяжкими порушеннями функції кісткового мозку (тромбоцитопенією, анемією та/або гранулоцитопенією), імунодефіцитом або опортуністичними інфекціями в анамнезі.

Введення флударабіну може бути повʾязано із виникненням лейкоенцефалопатії, гострою токсичною лейкоенцефалопатією або синдромом оборотної задньої лейкоенцефалопатії.

Це може статися:

- при дотриманні рекомендованої дози:

· коли флударабін вводять після або у комбінації з препаратами, які, як відомо, повʾязані з виникненням лейкоенцефалопатії, із гострою токсичною лейкоенцефалопатією або із синдромом оборотної задньої лейкоенцефалопатії;

· коли флударабін вводять пацієнтам з іншими факторами ризику, такими як опромінення черепа або тіла загалом, гемопоетичної клітинної трансплантації, хвороби «трансплантат проти хазяїна», ниркової недостатності, або печінкової енцефалопатії;

- при дозах вище, ніж рекомендована доза.

Симптоми лейкоенцефалопатії, гострої токсичної лейкоенцефалопатії або синдрому оборотної задньої лейкоенцефалопатії можуть включати головний біль, нудоту і блювання, судоми, порушення зору (втрата зору, змінене світловідчуття, неврологічних розладів). Додаткові ефекти включають неврит зорового нерва, сплутаність свідомості, сонливість, збудження, парапарез, мʾязову спастичність і нетримання сечі.

Лейкоенцефалопатія, гостра токсична лейкоенцефалопатія або синдром оборотної задньої лейкоенцефалопатії можуть бути незворотними, небезпечними для життя або летальними. При підозрі на виникнення цих захворювань слід припинити лікування флударабіном.

Пацієнтів слід контролювати шляхом сканування мозку, переважно із використанням МРТ. Якщо діагноз підтвердиться, терапію флударабіном слід припинити.

При лікуванні флударабіну фосфатом може спостерігатися тяжке пригнічення функції кісткового мозку (анемія, тромбоцитопенія, нейтропенія). Крім того, може спостерігатися кумулятивнамієлосупресія. Хоча пригнічення функції кісткового мозку, спричинене хіміотерапією, часто є оборотним, при лікуванні флударабіну фосфатом необхідний ретельний моніторинг гематологічних показників.

Флударабіну фосфат є потужним антинеопластичним засобом, який може чинити значний побічний токсичний вплив. Пацієнти, котрі одержують препарат, повинні перебувати під пильним медичним наглядом для виявлення ознак гематологічних і негематологічних токсичних ефектів. Рекомендується періодично контролювати кількість формених елементів периферичної крові для виявлення розвитку анемії, нейтропенії і тромбоцитопенії. Повідомлялося про кілька випадків гіпоплазії або аплазії кісткового мозку у дорослих, що спричиняло панцитопенію, яка інколи призводила до летального наслідку. Тривалість клінічно значущих епізодів цитопенії у зареєстрованих випадках становила від 2 місяців до 1року. Дані епізоди спостерігалися як у пацієнтів, які попередньо отримували лікування, так і у тих, хто раніше не лікувався.

Як і при застосуванні інших цитотоксичних засобів, необхідна обережність при терапії флударабіну фосфатом, якщо у процесі подальшого лікування планується забір стовбурних клітин з наступною аутотрансплантацією.

Були зафіксовані випадки розвитку посттрансфузійноїреакції «трансплантат проти хазяїна» (спричиненої імунокомпетентними донорськими лімфоцитами) після переливання неопроміненої крові пацієнтам, які одержували флударабіну фосфат. Ця реакція часто призводить до летального наслідку, тому пацієнти, які потребують гемотрансфузії до або після лікування флударабіну фосфатом, повинні одержувати винятково опромінену кров.

Повідомлялося про поодинокі випадки оборотного загострення наявногораку шкіри, а також про вперше виявлений рак шкіри у деяких пацієнтів під час або після лікування флударабіну фосфатом.

У хворих на ХЛЛ з великими пухлинними масами лікування флударабіну фосфатом може спричинитисиндром лізису пухлини вже у перший тиждень терапії. Тому необхідно вживати відповідних заходів для запобігання розвитку цього ускладнення у пацієнтів групи ризику.

Незалежно від наявності або відсутностіаутоімунних процесів в анамнезі, а також результатів проби Кумбса, під час або після лікування флударабіну фосфатом іноді розвиваються реакції, що загрожують життю, або навіть летальні аутоімунні реакції (зокрема аутоімунна гемолітична анемія, аутоімунна тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, пемфігус, синдром Еванса). У більшості пацієнтів, у яких розвинулася гемолітична анемія під час лікування флударабіну фосфатом, відзначався рецидив гемолізу після поновлення лікування флударабіном. Необхідно пильно стежити за ознаками можливого розвитку аутоімунної гемолітичної анемії (такими як зниження рівня гемоглобіну і позитивна проба Кумбса) у пацієнтів, які одержують Флударабін «Ебеве». У разі розвитку гемолізу рекомендується припинення терапії флударабіну фосфатом. Найпоширенішими лікувальними заходами при аутоімунній гемолітичній анемії є трансфузії опроміненої крові і терапія адренокортикостероїдами.

Загальний кліренс з організму головного метаболіту 2-фтор-ара-А корелює із кліренсом креатиніну, що свідчить про важливість ниркової екскреції у процесі елімінації флударабіну. Упацієнтів із порушеннями функції нирок було відзначено збільшення експозиції препарату (AUC для 2-фтор-ара-А). У разі підозрюваних порушень функції нирок або ж при лікуванні хворих віком від 65 років необхідно визначати кліренс креатиніну.

Пацієнтам літнього віку(віком від 75 років) препарат слід призначати з обережністю через недостатність клінічних даних щодо застосування флударабіну фосфату для лікування таких хворих.

Чоловіки і жінки репродуктивного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час і протягом 6 місяців після закінчення терапії флударабіну фосфатом.

Необхідно уникативакцинаціїживими вакцинами під час і після лікування флударабіну фосфатом.

Пацієнтам, резистентним до флударабіну фосфату, не слід призначати хлорамбуцил, оскільки більшість таких хворих резистентні також і до хлорамбуцилу.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Жінок репродуктивного віку необхідно проінформувати про потенційний негативний вплив препарату на плід. Виходячи з фармакодинамічних властивостей, флударабін може спричиняти значні вроджені вади розвитку плода при застосуванні препарату під час вагітності, тому його не застосовують у період вагітності. Невідомо, чи проникає флударабін у грудне молоко людини. З огляду на можливість серйозних небажаних реакцій у немовлят, які одержують грудне молоко, годування груддю під час терапії флударабіном протипоказане.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Вплив флударабіну фосфату на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не вивчався, але, враховуючи вплив на нервову систему та органи зору, під час лікування флударабіном фосфатом слід утриматися від керування автотранспортом.

Спосіб застосування та дози.

Лікування дорослих.

Зазвичай початкова доза препарату Флударабін «Ебеве» становить 25мг/м2 площі поверхні тіла на добу. Препарат слід вводити внутрішньовенно щодня протягом 5 днів (1 курс). Курси повторювати з інтервалами 28 діб.

Необхідну кількість препарату (розраховану виходячи із площі поверхні тіла пацієнта) набирають у шприц. У разі введення шляхом внутрішньовенної струминної ін’єкції концентрат у шприці розводити 10мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Альтернативно препарат може бути розведений 100мл 0,9 % розчину натрію хлориду і введений шляхом внутрішньовенної інфузії протягом приблизно 30 хв.

Оптимальна тривалість лікування чітко не встановлена. Тривалість лікування залежить від успіху лікування і переносимості лікарського засобу. Рекомендується проводити лікування препаратом Флударабін «Ебеве» до досягнення максимальної відповіді на терапію (зазвичай потрібно 6 курсів), після чого препарат слід відмінити.

Лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Інформація про застосування препарату Флударабін «Ебеве» для лікування пацієнтів із порушеннями функції печінки відсутня. Призначати препарат таким хворим слід з обережністю і лише у випадках, коли очікувана користь від лікування переважає потенційний ризик. Стан таких пацієнтів слід ретельно контролювати щодо надмірної токсичності та здійснювати корекцію доз із урахуванням токсичності або відповідно припиняти введення лікарського засобу.

Лікування пацієнтів із порушеннями функції нирок.

Якщо кліренс креатиніну становить 30-70мл/хв, дози препарату Флударабін «Ебеве» необхідно знижувати на 50 % і ретельно контролювати гематологічні показники для своєчасного виявлення токсичних ефектів. При кліренсі креатиніну нижче 30мл/хв застосування препарату протипоказане.

Пацієнти літнього віку.

Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам літнього віку (віком від 75 років).

У пацієнтів віком від 65 років слід вимірювати кліренс креатиніну.

Спосіб застосування.

Призначає лікарський засіб кваліфікований лікар, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

Препарат необхідно вводити лише внутрішньовенно. Хоча не повідомлялося про місцеві реакції при паравенозному введенні флударабіну фосфату, проте необхідно вжити заходів для запобігання екстравазації.

Слід використовувати тільки чистий і безбарвний розчин без механічних включень. Не використовувати препарат у випадку пошкодження упаковки.

Діти.

Безпека та ефективність застосування флударабіну фосфату дітям не встановлені, тому пацієнтам цієї вікової категорії не слід призначати препарат.

Передозування.

Високі дози флударабіну фосфату спричиняють необоротне ураження центральної нервової системи з такими проявами як сліпота, коматозний стан і летальний наслідок. Передозування також може спричинити тяжку тромбоцитопенію і нейтропенію внаслідок пригнічення функції кісткового мозку.

Специфічний антидот флударабіну невідомий. У разі передозування препарат слід відмінити і призначити підтримуюче лікування.

Побічні реакції.

На підставі досвіду застосування флударабіну найбпоширенішими побічними реакціями є мієлосупресія (нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія), інфекційні захворювання, включаючи пневмонію, кашель, гарячку, втомлюваність, слабкість, нудоту, блювання та діарею. Іншими побічними реакціями, про які часто повідомлялося, є озноб, набряки, нездужання, периферична нейропатія, порушення зору, анорексія, мукозит, стоматит та висипання на шкірі.

У пацієнтів, які отримували лікування флударабін фосфатом, траплялися випадки тяжких інфекцій, спричинених умовно патогенними мікроорганізмами. Є повідомлення про летальні випадки внаслідок розвитку тяжких побічних ефектів.

Частота побічних реакцій визначається таким чином:дуже часті (≥1/10), часті (від ≥1/100 до <1/10), нечасті (від ≥1/1 000 до <1/100), поодинокі (від ≥1/10 000 до <1/1 000), рідкісні (<1/10 000), частота невідома (неможливо встановити частоту з наявних даних).

Інфекції та інвазії.

Дуже часті:інфекції/опортуністичні інфекції (зокрема реактивація латентних вірусних інфекцій, спричинених вірусами Herpes zoster і Епштейна-Барра, або прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія), пневмонія.

Поодинокі: лімфопроліферативні захворювання, асоційовані з вірусом Епштейна-Барра у пацієнтів з ослабленим імунітетом.

Доброякісні неоплазми, злоякісні та невизначені новоутворення (включаючи кісти та поліпи). Часті: мієлодиспластичний синдром та гострий мієлоїдний лейкоз (що головним чином асоціюється із попередньою, одночасною або подальшою терапією алкілуючими агентами, інгібіторами топоізомерази або променевою терапією).

З боку системи крові і лімфатичної системи.

Дуже часті:пригнічення функції кісткового мозку (нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія).Часті: мієлосупресія (може бути тяжкою і кумулятивною).

З боку імунної системи.

Нечасті: аутоімунні захворювання (включаючи аутоімунну гемолітичну анемію, тромбоцитопенічну пурпуру, синдром Еванса, набуту гемофілію, пемфігус).

Метаболічні розлади.

Часті: анорексія.

Нечасті:синдром лізису пухлини (включаючи ниркову недостатність, метаболічний ацидоз, гіперкаліємію, гіпокальціємію, гіперурикемію, гематурію, уратну кристалурію, гіперфосфатемію).

З боку нервової системи.

Часті: периферична нейропатія.

Нечасті: сплутаність свідомості.

Поодинокі: кома, ажитація, судомні напади.

Частота невідома: геморагічний інсульт, лейкоенцефалопатія, синдром гострої токсичної лейкоенцефалопатії, синдром оборотньої задньої лейкоенцефалопатії.

З боку органів зору.

Часті: порушення зору.

Поодинокі: неврит зорового нерва, зорова нейропатія і сліпота.

З боку серцево-судинної системи.

Поодинокі: серцева недостатність, аритмія.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння.

Дуже часті:кашель.

Нечасті: легенева токсичність (включаючи фіброз легенів, пневмоніт, задишку).

Частота невідома: легенева кровотеча.

З боку травної системи.

Дуже часті:блювання, діарея, нудота.

Часті: стоматит.

Нечасті: шлунково-кишкові кровотечі, відхилення рівнів панкреатичних ферментів.

Гепатобіліарні розлади.

Нечасті: відхилення рівнів печінкових ферментів.

З боку шкіри і підшкірних тканин.

Часті: шкірні висипання.

Поодинокі: рак шкіри, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона.

З боку нирок і сечовидільної системи.

Частота невідома: геморагічний цистит.

Ефекти загального характеру і місцеві реакції.

Дуже часті:пропасниця, стомлюваність, слабкість,

Часті: набряки, мукозит, озноб, нездужання.

Термін придатності.

Лікарський препарат в оригінальній упаковці - 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі 2-8 °C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Умови зберігання розчинів для інфузій зазначені у розділі «Особливості застосування».

Несумісність.

Приготовлений розчин не змішувати з іншими лікарськими засобами.

Упаковка.

По 2 мл (50 мг) у флаконі; 1 флакон у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

ЕБЕВЕ Фарма Гес.м.б.Х. Нфг. КГ.

EBEWE Pharma Ges.m.b.H. Nfg. KG.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Мондзеєштрассе 11, 4866 Унтерах ам Аттерзеє, Австрія.

Mondseestrasse 11, 4866 Unterach am Attersee, Austria.