АРЕЛІЯ®

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРЕЛІЯ®

( ARELIA )

Склад:

діюча речовина:aripiprazol;

1 таблетка містить арипіпразолу 10 мг або 15 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 10 мг: лактози моногідрат; целюлоза мікрокристалічна (E460); кроскармелоза натрію; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат (E470b); оксид заліза червоний (E172); ароматизатор ванілін; аспартам (E951);

таблетки по 15 мг: лактози моногідрат; целюлоза мікрокристалічна (E460); кроскармелоза натрію; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат (E470b); оксид заліза жовтий (E172); ароматизатор ванілін; аспартам (E951);

Лікарська форма Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 10 мг: круглі, плоскі, рожеві таблетки з гравіруванням «10» з одного боку;

таблетки по 15 мг: круглі, плоскі, жовті таблетки з гравіруванням «15» з одного боку.

Фармакотерапевтична група

Психолептичні засоби. Антипсихотичні засоби. Інші нейролептики.

Код АТС  N05A X12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії.Терапевтична дія арипіпразолу в лікуванні шизофренії та біполярного розладу типу I обумовлена сполученням часткового агонізму відноcно рецепторів дофаміну D2 і серотоніну 5-HT1а, а також антагонізму відносно рецепторів серотоніну 5‑HT2a. Відомо, що арипіпразол виявляв антагоністичні властивості на тваринних моделях дофамінергічної гіперактивності і агоністичні властивості на тваринних моделях дофамінергічної гіпоактивності. Арипіпразол має високу афінність зв’язуванняin vitro відносно рецепторів дофаміну D2 і D3, рецепторів серотоніну 5-HT1а і 5-HT2а, а також помірну афінність відносно рецепторів дофаміну D4, серотоніну 5-HT2c і 5-HT7, адренергічних рецепторів альфа-1 і рецепторів гістаміну H1. Арипіпразол також має помірну афінність відносно серотонінових рецепторів і не має помітної афінності відносно мускаринових рецепторів. Взаємодія з іншими рецепторами, крім підтипів дофаміну і серотоніну, може пояснювати деякі інші клінічні ефекти арипіпразолу.

Фармакокінетика

Всмоктування.Арипіпразол добре всмоктується, причому його максимальна концентрація в плазмі досягається через 3-5 годин після застосування. Арипіпразол зазнає мінімального пресистемного метаболізму. Абсолютна біодоступність препарату при пероральному прийомі становить 87%. Вживання їжі з високим вмістом жирів не впливає на фармакокінетику арипіпразолу.

Розподіл.Арипіпразол широко розподіляється в тканинах організму. Об’єм розподілу становить 4,9 л/кг, що вказує на великий екстраваскулярний розподіл. При введенні в терапевтичних дозах арипіпразол і дегідроарипіпразол більш ніж на 99% зв’язуються з білками сироватки, переважно з альбуміном.

Біотрансформація.Арипіпразол значною мірою метаболізується в печінці, в основному шляхом дегідрогенізації, гідроксилювання та N-деалкілування. Відповідно до даних дослідженьin vitro ферменти CYP3A4 і CYP2D6 відповідають за дегідрогенізацію і гідроксилювання арипіпразолу, а N-деалкілування каталізується CYP3A4. Арипіпразол є основною речовиною лікарського засобу, що знаходиться в системному кровотоці. У рівноважному стані дегідроарипіпразол - його активний метаболіт - становить близько 40% величини AUC арипіпразолу в плазмі.

Виведення.Середній період напіввиведення арипіпразолу становить приблизно 75 годин в осіб з активним метаболізмом CYP2D6 і приблизно 146 годин в осіб зі слабким метаболізмом CYP2D6.

Загальний кліренс арипіпразолу дорівнює 0,7 мл/хв/кг, в основному він представлений печінковим кліренсом. Після одноразового перорального прийому 14C-міченого арипіпразолу приблизно 27% виводилося з сечею і приблизно 60% - із калом. Менше 1% арипіпразолу в незміненому вигляді виводилося із сечею, приблизно 18% незміненого арипіпразолу - із калом.

Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів.

Пацієнти літнього віку.Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових добровольців літнього віку і більш молодих пацієнтів відсутні.

Стать.Відмінності між фармакокінетикою арипіпразолу у здорових чоловіків і жінок відсутні.

Куріння і раса.Фармакокінетична оцінка популяції не виявила клінічно значущих, пов’язаних із расою відмінностей або впливу куріння на фармакокінетику арипіпразолу.

Порушення функції нирок.Було виявлено, що фармакокінетичні характеристики арипіпразолу і дегідроарипіпразолу однакові як у пацієнтів із тяжкими захворюваннями нирок, так і у здорових добровольців.

Порушення функції печінки.Немає достатніх даних щодо метаболічних особливостей арипіпразолу в пацієнтів із порушеннями функції печінки.

Клінічні характеристики

Показання.

Препарат Арелія® показаний для лікування шизофренії у дорослих.

Арелія® показаний також для лікування помірних і тяжких маніакальних епізодів при біполярному розладі I типу, а також для запобігання новим маніакальним епізодам у дорослих, які раніше перенесли маніакальні епізоди та відповідали на лікування арипіпразолом.

Протипоказання.

Гіперчутливість до арипіпразолу або до будь-якого іншого компонента препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Внаслідок антагонізму до α1-адренергічних рецепторів арипіпразол може посилювати ефект деяких антигіпертензивних препаратів.

З огляду на основний вплив арипіпразолу на центральну нервову систему, слід дотримуватися обережності при застосуванні арипіпразолу з алкоголем або іншими лікарськими засобами, що впливають на ЦНС, у зв’язку з можливими перехресними небажаними ефектами, такими як седативна дія.

Слід з обережністю застосовувати арипіпразол у поєднанні з іншими лікарськими засобами, які подовжують інтервал QT або порушують електролітний баланс.

Потенційний вплив інших лікарських засобів на дію арипіпразолу.

Інгібітор секреції соляної кислоти, антагоніст H2-гістамінових рецепторів фамотидин знижує швидкість всмоктування арипіпразолу, але цей ефект не вважається клінічно значущим. Арипіпразол метаболізується декількома шляхами за участю ферментів CYP2D6 і CYP3A4, але не ферментів CYP1A. Таким чином, курцям корегувати дозу не потрібно.

Хінідин та інші інгібітори CYP2D6.

Повідомлялося, що у здорових добровольців потужний інгібітор CYP2D6 (хінідин) підвищував AUC арипіпразолу на 107%, тоді як показник Cmax залишався незміненим. AUC і Cmax дегідроарипіпразолу, активного метаболіту, знижувалися на 32% та 47% відповідно.

Дозу арипіпразолу потрібно знизити приблизно наполовину у разі його одночасного прийому з хінідином. Інші потужні інгібітори CYP2D6, такі як флуоксетин і пароксетин, імовірно, виявляють аналогічний вплив, тому зниження дози в разі їх застосування має бути таким же.

Кетоконазол та інші інгібітори CYP3A4.

У осіб зі зниженим метаболізмом CYP2D6 одночасний прийом потужних інгібіторів CYP3A4 може призвести до появи більш високих концентрацій арипіпразолу в плазмі в порівнянні з такими у пацієнтів з активним метаболізмом CYP2D6. У разі необхідності одночасного застосування кетоконазолу або інших потужних інгібіторів CYP3A4 з арипіпразолом потенційні переваги повинні перевищувати можливі ризики для пацієнта. У разі одночасного призначення арипіпразолу та кетоконазолу дозу арипіпразолу потрібно знизити приблизно наполовину. Інші потужні інгібітори CYP3A4, такі як ітраконазол та інгібітори протеази ВІЛ, теоретично можуть мати такі ж ефекти, отже, потрібно аналогічно знижувати дози.

Після припинення прийому інгібітору CYP2D6 або CYP3A4 дозу арипіпразолу потрібно підвищити до рівня, що застосовувався до початку супутнього лікування.

Можливе незначне підвищення концентрацій арипіпразолу у разі одночасного застосування слабких інгібіторів CYP3A4 (наприклад дилтіазему чи есциталопраму) або CYP2D6.

Карбамазепін та інші інгібітори CYP3A4.

Після одночасного застосування з карбамазепіном, потужним індуктором CYP3A4, показники Cmax та AUC арипіпразолу були відповідно на 68% та 73% нижче, порівняно з такими при монотерапії арипіпразолом (30 мг). Аналогічно, показники Cmax та AUC після одночасного застосування дегідроарипіпразолу з карбамазепіном були на 69% та 71% нижче, ніж при монотерапії арипіпразолом.

Дозу арипіпразолу потрібно подвоїти у разі його одночасного прийому з карбамазепіном. Інші потужні індуктори CYP3A4 (такі як рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, фенобарбітал, примідон, ефавіренз, невірапін і звіробій звичайний) теоретично мають аналогічний вплив, тому необхідне відповідне підвищення дози. Після припинення прийому потужних індукторів CYP3A4 дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої.

Вальпроат та літій.

У разі одночасного прийому вальпроату або літію з арипіпразолом не було відмічено клінічно значущих змін концентрації арипіпразолу.

Серотоніновий синдром.

У пацієнтів, які приймали арипіпразол, спостерігалися випадки серотонінового синдрому; особливо у разі одночасного застосування з іншими серотонінергічними препаратами, такими як СІЗЗС (селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну/норадреналіну), або з препаратами, які підвищують концентрацію арипіпразолу.

Потенційний вплив арипіпразолу на дію інших лікарських засобів.

Малоймовірно, що арипіпразол здатний викликати клінічно важливі лікарські взаємодії, опосередковані ферментами CYP2D6 (співвідношення декстрометорфану/3-метоксиморфіну), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) і CYP3A4 (декстрометорфан).

У разі одночасного прийому арипіпразолу з вальпроатом, літієм або ламотриджином не було відмічено клінічно значущих змін концентрацій вальпроату, літію або ламотриджину.

Особливості застосування.

При лікуванні нейролептиками поліпшення клінічного стану пацієнта може зайняти від декількох днів до декількох тижнів. У цей період слід вести ретельний нагляд за станом пацієнтів.

Схильність до суїциду. Поява суїцидальної поведінки притаманна пацієнтам з психотичними захворюваннями і афективними розладами та в деяких випадках спостерігалася невдовзі після початку застосування нейролептиків або переходу з одного нейролептика на інший, включаючи лікування арипіпразолом. Лікування нейролептиками повинно супроводжуватися ретельним наглядом за пацієнтами, які належать до групи підвищеного ризику.

Відомо, що у дорослих пацієнтів з шизофренією або біполярним розладом немає підвищеного ризику виникнення суїцидальної схильності при застосуванні арипіпразолу в порівнянні з такими при застосуванні інших нейролептиків. Даних для оцінки такого ризику у молодших пацієнтів (до 18 років) недостатньо, однак є інформація про те, що ризик самогубства зберігається після перших 4 тижнів лікування атиповими антипсихотиками.

Серцево-судинні розлади. Арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, в анамнезі яких наявні серцево-судинні захворювання (інфаркт міокарда або ішемічна хвороба серця, серцева недостатність або порушення провідності), цереброваскулярні порушення, стани, що зумовлюють схильність пацієнтів до гіпотензії (зневоднення, гіповолемія, застосування антигіпертензивних лікарських засобів) або гіпертензії, включаючи прогресуючу або злоякісну гіпертензію.

При лікуванні нейролептиками спостерігалися випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ).

Оскільки у пацієнтів, які приймають нейролептики, часто спостерігаються набуті фактори ризику ВТЕ, до і під час лікування арипіпразолом потрібно виявити всі можливі фактори ризику ВТЕ і вжити всіх профілактичних заходів.

Подовження інтервалу QT. Як і інші нейролептики, арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, у сімейному анамнезі яких є випадки подовження інтервалу QT.

Пізня дискінезія. У разі появи симптомів пізньої дискінезії у пацієнта, що приймає арипіпразол, слід розглянути доцільність зниження дози препарату або припинення лікування. Зазначені симптоми можуть тимчасово загостритися або виникнути навіть після припинення лікування.

Інші екстрапірамідні симптоми. При застосуванні арипіпразолу у дітей спостерігалися акатизія і паркінсонізм. У разі появи ознак інших екстрапірамідних симптомів слід розглянути можливість зниження дози та вести ретельний клінічний моніторинг стану пацієнта.

Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). ЗНС являє собою комплекс симптомів, пов’язаних із застосуванням лікарських засобів-нейролептиків, який потенційно може мати летальний наслідок.

Клінічними проявами ЗНС є гіперпірексія (вкрай висока температура тіла), м’язова ригідність, змінений психічний статус і ознаки розладу вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс або кров’яний тиск, тахікардія, посилене потовиділення і серцева аритмія). Додаткові ознаки можуть включати підвищення рівня креатинкінази, міоглобінурію (рабдоміоліз) і гостру ниркову недостатність. Проте спостерігалися й окремі випадки підвищення рівня креатинкінази і рабдоміолізу, не обов’язково пов’язані з ЗНС. У разі появи у пацієнта симптомів ЗНС або непояснимої дуже високої температури тіла без додаткових клінічних проявів ЗНС прийом усіх нейролептичних лікарських засобів, у тому числі арипіпразолу, необхідно припинити.

Судоми. Спостерігалися нечасті випадки виникнення судом при лікуванні арипіпразолом. Тому арипіпразол слід з обережністю застосовувати пацієнтам з судомами в анамнезі або наявністю станів, пов’язаних з судомами.

Пацієнти літнього віку із психозом на тлі деменції.

Підвищена смертність. При застосуванні арипіпразолу в пацієнтів літнього віку із психозом на тлі хвороби Альцгеймера ризик летального наслідку підвищений. Хоча причини летальних наслідків були різними, більшість із них мала серцево-судинну (наприклад, серцева недостатність, раптова смерть) або інфекційну (наприклад, пневмонія) природу.

Небажані реакції цереброваскулярного характеру. У пацієнтів літнього віку із психозом на тлі хвороби Альцгеймера спостерігалися небажані реакції цереброваскулярного типу (наприклад інсульт, транзиторна ішемічна атака), у тому числі летальні.

Відзначено виражений взаємозв’язок між дозами препарату і появою небажаних реакцій цереброваскулярного типу в пацієнтів, які приймали арипіпразол.

Арипіпразол не показаний для лікування психозу на тлі деменції.

Гіперглікемія і цукровий діабет. Гіперглікемія, у деяких випадках надзвичайно тяжка і пов’язана з кетоацидозом або гіперосмолярною комою, у т.ч. з летальним наслідком, була відзначена у пацієнтів, які приймали атипові нейролептики, у тому числі арипіпразол. Фактори ризику тяжких ускладнень включають ожиріння і наявність діабету в сімейному анамнезі. Відсутня точна порівняльна оцінка ризиків небажаних реакцій, пов’язаних із гіперглікемією, у пацієнтів, які приймали арипіпразол та інші атипові нейролептики. Необхідно ретельно наглядати за станом пацієнтів, які приймають будь-які нейролептики, включаючи арипіпразол, фіксуючи симптоми гіперглікемії (такі як полідипсія, поліурія, поліфагія і слабкість), а стан пацієнтів із цукровим діабетом або факторами ризику розвитку цукрового діабету необхідно регулярно контролювати щодо підвищення рівня глюкози.

Гіперчутливість. Як і у разі застосування інших лікарських засобів, при використанні арипіпразолу можуть розвиватися реакції гіперчутливості.

Збільшення маси тіла. У пацієнтів із шизофренією і біполярною манією часто спостерігається збільшення маси тіла внаслідок супутніх захворювань, застосування нейролептиків, які, як відомо, викликають збільшення маси тіла, а також відсутності здорового способу життя; це явище може призвести до серйозних ускладнень. При лікуванні арипіпразолом випадки збільшення маси тіла, як правило, спостерігалися у пацієнтів зі значними факторами ризику, такими як діабет, порушення з боку щитовидної залози або аденома гіпофіза в анамнезі. Не виявлено, що арипіпразол індукує клінічно значимий приріст маси тіла у дорослих. Якщо збільшення маси тіла є клінічно значущим, дозу препарату слід зменшити.

Дисфагія. Нейролептики, включаючи арипіпразол, можуть спричиняти порушення моторики стравоходу і аспірацію. Арипіпразол та інші нейролептики слід з обережністю застосовувати пацієнтам із підвищеним ризиком аспіраційної пневмонії.

Патологічна схильність до азартних ігор.У пацієнтів, яким було призначено арипіпразол, були відзначені випадки патологічної схильності до азартних ігор незалежно від того, чи була подібна залежність у них в минулому. Пацієнти з патологічною схильністю до азартних ігор в анамнезі можуть входити до групи підвищеного ризику, за їх станом слід ретельно наглядати.

Фенілкетонурія. Таблетки Арелія® містять аспартам, джерело фенілаланіну, який може бути шкідливим для людей з фенілкетонурією.

Лактоза. Таблетки Арелія® містять лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати цей лікарський засіб.

Пацієнти із супутнім захворюванням СДУГ (синдром дефіциту уваги і гіперактивності). Незважаючи на високу частоту таких супутніх захворювань, як біполярний розлад типу I і СДУГ, дані з безпеки одночасного застосування арипіпразолу і стимуляторів дуже обмежені, тому при одночасному призначенні цих засобів необхідна надзвичайна обережність.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.

Адекватні контрольовані дослідження арипіпразолу за участю вагітних жінок не проводилися. Повідомлялося про вроджені аномалії, проте причинно-наслідкового зв'язку з прийомом арипіпразолу встановлено не було. Відомі дані досліджень на тваринах не дають змоги виключити можливість ембріофетотоксичності. Пацієнтам слід повідомляти лікаря про настання вагітності або намір завагітніти під час лікування арипіпразолом. У зв’язку з недостатньою інформацією про безпеку застосування арипіпразолу у період вагітності його можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для вагітної перевищує потенційний ризик для плода.

У новонароджених, матері яких приймали нейролептики (включаючи арипіпразол) протягом третього триместру вагітності, можливі небажані реакції, включаючи екстрапірамідні симптоми та/або синдром відміни, які можуть бути різними за тяжкістю і тривалістю. Відомо про випадки збудження, підвищення або зниження м’язового тонусу, тремору, сонливості, розладів дихання або проблем з годуванням. Отже, необхідно ретельно наглядати за станом таких новонароджених.

Грудне вигодовування.

Арипіпразол виділяється з грудним молоком. У разі необхідності прийому препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Арипіпразол, як і інші нейролептики, може впливати на здатність керувати автотранспортом унаслідок побічних реакцій з боку нервової системи та органів зору (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози.

Препарат Арелія® призначений для перорального застосування.

Оскільки таблетка є крихкою, її слід приймати негайно після відкриття блістера. Таблетку слід покласти в рот на язик, де вона швидко диспергується в слині. Таблетку можна приймати з рідиною або без неї. Як альтернатива, таблетку можна диспергувати у воді та випити отриману суспензію.

Шизофренія. Рекомендована початкова доза препарату Арелія® становить 10 або 15мг/добу, а підтримуюча доза - 15 мг/добу. Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.

Препарат Арелія® ефективний у діапазоні доз від 10 до 30 мг/добу. Підвищення ефективності при прийомі доз, що перевищують добову дозу 15 мг, продемонстровано не було, хоча окремим пацієнтам може бути корисна підвищена доза.

Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Маніакальні епізоди при біполярному розладі I типу. Рекомендована початкова доза препарату Арелія® становить 15 мг. Цю дозу приймають 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Препарат можна призначати як монотерапію або у складі комбінованого лікування. Для окремих пацієнтів може бути ефективним підвищення дози. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 30 мг.

Запобігання новим маніакальним епізодам при біполярному розладі I типу. Для запобігання рецидивам маніакальних епізодів пацієнтам, які приймали арипіпразол як монотерапію або у складі комбінованого лікування, слід продовжувати прийом препарату в тій самій дозі. З огляду на клінічний стан пацієнта можлива корекція добової дози, у тому числі її зниження.

Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам зі слабким або помірним ступенем печінкової недостатності корекція дози не потрібна. Для надання рекомендацій пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки недостатньо наявних даних. Дозу цим пацієнтам слід підбирати обережно. Пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки максимальну добову дозу 30 мг застосовувати з обережністю.

Пацієнти з порушенням функції нирок. Пацієнтам із порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку. Ефективність препарату Арелія® у лікуванні шизофренії та біполярного розладу I типу для пацієнтів віком від 65 років не встановлена. Беручи до уваги більш високу чутливість цієї популяції пацієнтів, слід розглянути доцільність застосування більш низьких початкових доз препарату, якщо дозволяють інші клінічні фактори.

Стать. Корекція дози залежно від статі пацієнта не потрібна.

Куріння. З огляду на шлях метаболізму арипіпразолу, курцям корекція доз не потрібна.

Корекція дози у зв’язку із взаємодіями. У разі одночасного введення потужних інгібіторів CYP3A4 або CYP2D6 з арипіпразолом дозу арипіпразолу слід знизити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається інгібітор CYP3A4 або CYP2D6, дозу арипіпразолу слід підвищити.

У разі одночасного введення потужних індукторів CYP3A4 з арипіпразолом дозу арипіпразолу слід підвищити. Якщо зі схеми комбінованого лікування виключається індуктор CYP3A4, дозу арипіпразолу слід знизити до рекомендованої.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату Арелія® дітям (віком до 18 років) не встановлені.

Передозування.

У дорослих пацієнтів описано випадки навмисного або випадкового гострого передозування арипіпразолом у дозах до 1260 мг без подальшого летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були летаргія, підвищений кров’яний тиск, сонливість, тахікардія, нудота, блювання і діарея.

Окрім цього, були отримані дані про випадкове передозування виключно арипіпразолом (у дозі до 195 мг) у дітей, що не мало летального наслідку. Потенційно важливими з медичної точки зору симптомами, що спостерігалися, були сонливість, короткочасна втрата свідомості та екстрапірамідні симптоми.

Лікування передозування повинно включати підтримуючу терапію, забезпечення прохідності дихальних шляхів, оксигенотерапію, штучну вентиляцію легень, а також контроль симптомів. Слід брати до уваги можливість передозування численними лікарськими засобами. Через це необхідно негайно розпочати контроль стану серцево-судинної системи, що повинен включати постійний моніторинг ЕКГ для виявлення можливих аритмій.

Після підтвердженого або імовірного передозування арипіпразолом необхідний ретельний медичний нагляд і контроль за станом пацієнта до його відновлення.

Активоване вугілля (50 г), що застосовувалося через 1 годину після прийому арипіпразолу, знижувало показник Cmax арипіпразолу приблизно на 41%, а показник AUC- приблизно на 51%, що вказує на можливу ефективність активованого вугілля в лікуванні передозування.

Хоча інформація про вплив гемодіалізу на лікування передозування арипіпразолом відсутня, малоймовірно, щоб гемодіаліз міг бути корисним у лікуванні передозування, оскільки арипіпразол у значній мірі зв’язується з білками плазми.

Побічні реакції.

Найбільш частими небажаними реакціями були акатизія і нудота.

Частота реакцій, зазначена нижче, визначена за такими умовними критеріями:

часті (≥ 1/100 - < 1/10), нечасті (≥ 1/1 000 - < 1/100), рідкісні (≥ 1/10,000 - < 1/1,000), дуже рідкісні (< 1/10,000) і частота невідома (не можна оцінити за наявними даними):

-з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія;

-з боку імунної системи: частота невідома - алергічні реакції (наприклад анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк, набряк язика, набряк обличчя, свербіж або кропив'янка);

-з боку ендокринної системи: нечасті - гіперпролактинемія; частота невідома - діабетична гіперосмолярна кома, діабетичний кетоацидоз, гіперглікемія;

-з боку обміну речовин і харчування: часті - цукровий діабет; нечасті - гіперглікемія; частота невідома - гіпонатріємія, анорексія, збільшення або зниження маси тіла;

-з боку психіки: часті - безсоння, збудження, неспокій; нечасті - депресія, гіперсексуальність; частота невідома - спроба самогубства, суїцидальне мислення та скоєння самогубства, патологічна пристрасть до азартних ігор, агресія, ажитація, нервозність;

-з боку нервової системи:часті - акатизія, екстрапірамідні порушення, тремор, головний біль, седативний ефект, сонливість, запаморочення; нечасті - пізня дискінезія, дистонія; частота невідома - злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС), великий судомний напад, серотоніновий синдром, порушення мовлення;

-з боку органів зору: часті - розмитість поля зору, нечасті - диплопія;

-з боку серцево-судинної системи: нечасті - тахікардія; частота невідома - раптова смерть, подовження інтервалу QT, шлуночкова аритмія, піруетна шлуночкова тахікардія, зупинка серцевої діяльності, брадикардія,

-з боку судин: нечасті - ортостатична гіпотензія; частота невідома - венозна тромбоемболія (включаючи легеневу емболію та тромбоз глибоких вен), гіпертензія, синкопе;

-з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасті - гикавка; частота невідома - аспіраційна пневмонія, ларингоспазм, ротоглотковий спазм;

-з боку травної системи: часті - запор, диспепсія, нудота, блювання, надмірне слиновиділення; частота невідома - панкреатит, дисфагія, діарея, дискомфорт у ділянці шлунково-кишкового тракту;

-з боку печінки і жовчовивідних шляхів: частота невідома - печінкова недостатність, гепатит, жовтяниця, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення рівня аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), підвищення рівня лужної фосфатази;

-з боку шкіри і підшкірних тканин: частота невідома - висип, реакції фоточутливості, алопеція, посилене потовиділення;

-з боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: частота невідома - рабдоміоліз, міалгія, ригідність м’язів;

-з боку нирок і сечовивідних шляхів: частота невідома - нетримання сечі, затримка сечовипускання;

-вагітність, післяпологові і перинатальні стани: частота невідома - синдром відміни препарату в новонароджених;

-з боку статевих органів та молочних залоз: частота невідома - пріапізм;

-ускладнення загального характеру: часті - втома; частота невідома- порушення температурної регуляції (наприклад гіпотермія, гіпертермія), біль у грудях, периферичний набряк;

-лабораторні дослідження: частота невідома - підвищення рівня глюкози крові, підвищення рівня глікозильованого гемоглобіну, коливання рівня глюкози крові, підвищення рівня креатинфосфокінази.

Термін придатності.3 роки від дати виготовленняin bulk

Умови зберігання.Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25°C.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка .По 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат»

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

АРЕЛИЯ

( ARELIA )

Состав:

действующее вещество: aripiprazol;

1 таблетка содержит арипипразола 10 мг или 15 мг;

вспомогательные вещества:

таблетки по 10 мг: лактозы моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая (E460); кроскармеллоза натрия; кремния диоксид коллоидный безводный; магния стеарат (E470b); оксид железа красный (E172); ароматизатор ванилин; аспартам (E951).

таблетки по 15 мг: лактозы моногидрат; целлюлоза микрокристаллическая (E460); кроскармеллоза натрия; кремния диоксид коллоидный безводный; магния стеарат (E470b); оксид железа желтый (E172); ароматизатор ванилин; аспартам (E951).

Лекарственная форма.Таблетки, диспергируемые в ротовой полости.

Основные физико-химические свойства:

таблетки по 10 мг: круглые, плоские, розовые таблетки с гравировкой «10» на одной стороне;

таблетки по 15 мг: круглые, плоские, желтые таблетки с гравировкой «15» на одной стороне.

Фармакотерапевтическая группа.

Психолептические средства. Антипсихотические средства. Другие нейролептики.

Код АТС  N05A X12.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия.Терапевтическое действие арипипразола в лечении шизофрении и биполярного расстройства типа I обусловлено соединением частичного агонизма относительно рецепторов дофамина D2 и серотонина 5-HT1а, а также антагонизма относительно рецепторов серотонина 5‑HT2a. Известно, что арипипразол проявлял антагонистические свойства на животных моделях дофаминергической гиперактивности и агонистические свойства на животных моделях дофаминергической гипоактивности. Арипипразол имеет высокую афинность связыванияin vitro относительно рецепторов дофамина D2 и D3, рецепторов серотонина 5-HT1а и 5-HT2а, а также умеренную афинность относительно рецепторов дофамина D4, серотонина 5-HT2c и 5-HT7, адренергических рецепторов альфа-1 и рецепторов гистамина H1. Арипипразол также имеет умеренную афинность относительно серотониновых рецепторов и не имеет заметной афинности относительно мускариновых рецепторов. Взаимодействие с другими рецепторами, кроме подтипов дофамина и серотонина, может объяснять некоторые другие клинические эффекты арипипразола.

Фармакокинетика.

Всасывание.Арипипразол хорошо всасывается, причем его максимальная концентрация в плазме крови достигается через 3-5 часов после применения. Арипипразол подвергается минимальному пресистемному метаболизму. Абсолютная биодоступность препарата при пероральном приеме составляет 87%. Употребление пищи с высоким содержанием жиров не влияет на фармакокинетику арипипразола.

Распределение.Арипипразол широко распределяется в тканях организма. Объем распределения составляет 4,9 л/кг, что указывает на большое экстраваскулярное распределение. При введении в терапевтических дозах арипипразол и дегидроарипипразол более чем на 99% связываются с белками сыворотки, преимущественно с альбумином.

Биотрансформация.Арипипразол метаболизируется преимущественно в печени, в основном путем дегидрогенизации, гидроксилирования и N-деалкилирования. Согласно данным исследованийin vitro ферменты CYP3A4 и CYP2D6 отвечают за дегидрогенизацию и гидроксилирование арипипразола, а N-деалкилирование катализируется CYP3A4. Арипипразол является основным веществом лекарственного средства, который находится в системном кровотоке. В равновесном состоянии дегидроарипипразол - его активный метаболит - составляет примерно 40% величины AUC арипипразола в плазме.

Выведение.Средний период полувыведения арипипразола составляет примерно 75 часов у лиц с активным метаболизмом CYP2D6 и примерно 146 часов у лиц со слабым метаболизмом CYP2D6.

Общий клиренс арипипразола составляет 0,7 мл/мин/кг, в основном он представлен печеночным клиренсом. После одноразового перорального применения 14C-меченого арипипразола примерно 27% выводилось с мочой и примерно 60% - с калом. Менее 1% арипипразола в неизмененном виде выводилось с мочой, примерно 18% неизмененного арипипразола - с калом.

Фармакокинетика у особых групп пациентов.

Пациенты пожилого возраста.Отличия между фармакокинетикой арипипразола у здоровых добровольцев пожилого возраста и более молодых пациентов отсутствуют.

Пол.Отличия между фармакокинетикой арипипразола у здоровых мужчин и женщин отсутствуют.

Курение и раса.Фармакокинетическая оценка популяции не обнаружила клинически значимых, связанных с расой отличий или влияние курения на фармакокинетику арипипразола.

Нарушения функции почек.Было обнаружено, что фармакокинетические характеристики арипипразола и дегидроарипипразола одинаковы как у пациентов с тяжелыми заболеваниями почек, так и у здоровых добровольцев.

Нарушения функции почек.Нет достаточных данных относительно метаболических особенностей арипипразола у пациентов с нарушениями функции печени.

Клинические характеристики.

Показания.

Препарат Арелия показан для лечения шизофрении у взрослых.

Арелия показан также для лечения умеренных и тяжелых маниакальных эпизодов при биполярном расстройстве I типа, а также для предотвращения новых маниакальных эпизодов у взрослых, которые ранее перенесли маниакальные эпизоды и отвечали на лечение арипипразолом.

Противопоказания.

Гиперчувствительность к арипипразолу или к любому другому компоненту препарата.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Вследствие антагонизма к α1-адренергическим рецепторам арипипразол может усиливать эффект некоторых антигипертензивных препаратов.

Учитывая основное влияние арипипразола на центральную нервную систему, следует быть осторожным при применении арипипразола с алкоголем или другими лекарственными средствами, которые влияют на ЦНС, в связи с возможными перекрестными нежелательными эффектами, такими как седативное действие.

Следует с осторожностью применять арипипразол в комбинации с другими лекарственными средствами, которые удлиняют интервал QT или нарушают электролитный баланс.

Потенциальное влияние других лекарственных средств на действие арипипразола.

Ингибитор секреции соляной кислоты, антагонист H2-гистаминовых рецепторов фамотидин понижает скорость всасывания арипипразола, но этот эффект не считается клинически значимым. Арипипразол метаболизируется несколькими путями при участии ферментов CYP2D6 и CYP3A4, но не ферментов CYP1A. Таким образом, корректировка дозы для курильщиков не нужна.

Хинидин и другие ингибиторы CYP2D6.

Сообщалось, что у здоровых добровольцев мощный ингибитор CYP2D6 (хинидин) повышал AUC арипипразола на 107%, в то время как показатель Cmax оставался неизмененным. AUC и Cmax дегидроарипипразола, активного метаболита, снижались на 32% и 47% соответственно.

Дозу арипипразола необходимо снизить примерно наполовину в случае его одновременного приема с хинидином. Другие мощные ингибиторы CYP2D6, такие как флуоксетин и пароксетин, вероятно, оказывают аналогичное влияние, поэтому снижение дозы в случае их применения должно быть таким же.

Кетоконазол и другие ингибиторы CYP3A4.

У лиц со сниженным метаболизмом CYP2D6 одновременный прием мощных ингибиторов CYP3A4 может привести к появлению более высоких концентраций арипипразола в плазме по сравнению с таковыми у пациентов с активным метаболизмом CYP2D6. В случае необходимости одновременного применения кетоконазола или других мощных ингибиторов CYP3A4 с арипипразолом потенциальные преимущества должны превышать возможные риски для пациента. В случае одновременного применения арипипразола и кетоконазола дозу арипипразола необходимо снизить примерно наполовину. Другие мощные ингибиторы CYP3A4, такие как итраконазол и ингибиторы протеазы ВИЧ, теоретически могут иметь такие же эффекты, следовательно, необходимо аналогично снижать дозы.

После прекращения приема ингибитора CYP2D6 или CYP3A4 дозу арипипразола необходимо повысить до уровня, который применялся до начала сопутствующего лечения.

Возможно незначительное повышение концентраций арипипразола в случае одновременного применения слабых ингибиторов CYP3A4 (например дилтиазема или эсциталопрама) или CYP2D6.

Карбамазепин и другие ингибиторы CYP3A4.

После одновременного применения с карбамазепином, мощным индуктором CYP3A4, показатели Cmax и AUC арипипразола были соответственно на 68% и 73% ниже по сравнению с таковыми при монотерапии арипипразолом (30 мг). Аналогично, показатели Cmax и AUC дегидроарипипразола после одновременного применения с карбамазепином были на 69% и 71% ниже, чем при монотерапии арипипразолом.

Дозу арипипразола нужно удвоить в случае его одновременного приема с карбамазепином. Другие мощные индукторы CYP3A4 (такие как рифампицин, рифабутин, фенитоин, фенобарбитал, примидон, эфавиренз, невирапин и зверобой обычный) теоретически имеют аналогичное влияние, поэтому необходимо соответствующее повышение дозы. После прекращения приема мощных индукторов CYP3A4 дозу арипипразола следует снизить до рекомендованной.

Вальпроат и литий.

В случае одновременного приема вальпроата или лития с арипипразолом клинически значимых изменений концентрации арипипразола отмечено не было.

Серотониновый синдром.

У пациентов, которые принимали арипипразол, наблюдались случаи серотонинового синдрома; особенно при одновременном применении с другими серотонинэргичными препаратами, такими как СИОЗС (селективный ингибитор обратного захвата серотонина/ селективный ингибитор обратного захвата серотонина/норадреналина), или с препаратами, которые повышают концентрацию арипипразола.

Потенциальное влияние арипипразола на действие других лекарственных средств.

Маловероятно, что арипипразол способен вызывать клинически важные лекарственные взаимодействия, опосредованные ферментами CYP2D6 (соотношение декстрометорфана/3-метоксиморфина), CYP2C9 (варфарин), CYP2C19 (омепразол) и CYP3A4 (декстрометорфан).

В случае одновременного приема арипипразола с вальпроатом, литием или ламотриджином не было отмечено клинически значимых изменений концентраций вальпроата, лития или ламотриджина.

Особенности применения.

При лечении нейролептиками улучшение клинического состояния пациента может занять от нескольких дней до нескольких недель. В этот период следует проводить тщательное наблюдение за состоянием пациентов.

Склонность к суициду. Появление суицидального поведения свойственно пациентам с психотическими заболеваниями и аффективными расстройствами и в некоторых случаях наблюдалось вскоре после начала применения нейролептиков или перехода с одного нейролептика на другой, включая лечение арипипразолом. Лечение нейролептиками должно сопровождаться тщательным наблюдением за пациентами, которые относятся к группе повышенного риска.

Известно, что у взрослых пациентов с шизофренией или биполярным расстройством нет повышенного риска возникновения суицидальной склонности при применении арипипразола по сравнению с таковыми при применении других нейролептиков. Данных для оценки такого риска у младших пациентов (до 18 лет) недостаточно, однако есть информация о том, что риск самоубийства сохраняется после первых 4 недель лечения атипичными антипсихотиками.

Сердечно-сосудистые расстройства. Арипипразол следует с осторожностью применять пациентам, в анамнезе которых имеются сердечно-сосудистые заболевания (инфаркт миокарда или ишемическая болезнь сердца, сердечная недостаточность или нарушение проводимости), цереброваскулярные нарушения, состояния, обусловливающие склонность пациентов к гипотензии (обезвоживание, гиповолемия, применение антигипертензивных лекарственных средств), или гипертензии, включая прогрессирующую или злокачественную гипертензию.

При лечении нейролептиками наблюдались случаи венозной тромбоэмболии (ВТЕ).

Поскольку у пациентов, которые принимают нейролептики, часто наблюдаются приобретенные факторы риска ВТЕ, до и во время лечения арипипразолом должны быть выявлены все возможные факторы риска ВТЕ и приняты все профилактические меры.

Удлинение интервала QT. Как и другие нейролептики, арипипразол следует с осторожностью применять пациентам, в семейном анамнезе которых есть случаи удлинения интервала QT.

Поздняя дискинезия. В случае появления симптомов поздней дискинезии у пациента, который принимает арипипразол, следует рассмотреть целесообразность снижения дозы препарата или прекращения лечения. Указанные симптомы могут временно обостриться или возникнуть даже после прекращения лечения.

Другие экстрапирамидные симптомы. При применении арипипразола у детей наблюдались акатизия и паркинсонизм. В случае возникновения признаков других экстрапирамидных симптомов следует рассмотреть возможность снижения дозы и проводить тщательный клинический мониторинг состояния пациента.

Злокачественный нейролептический синдром (ЗНС).ЗНС представляет собой комплекс симптомов, связанных с применением лекарственных средств-нейролептиков, который потенциально может иметь летальные последствия.

Клиническими проявлениями ЗНС являются гиперпирексия (крайне высокая температура тела), мышечная ригидность, измененный психический статус и признаки расстройства вегетативной нервной системы (нерегулярный пульс или кровяное давление, тахикардия, усиленное потоотделение и сердечная аритмия). Дополнительные признаки могут включать повышение уровня креатинкиназы, миоглобинурию (рабдомиолиз) и острую почечную недостаточность. Однако наблюдались и отдельные случаи повышения уровня креатинкиназы и рабдомиолиза, не обязательно связанные с ЗНС. В случае появления у пациента симптомов ЗНС или необъяснимой очень высокой температуры тела без дополнительных клинических проявлений ЗНС прием всех нейролептических лекарственных средств, в том числе арипипразола, необходимо прекратить.

Судороги. Наблюдались нечастые случаи появления судорог при лечении арипипразолом. Поэтому арипипразол следует с осторожностью применять пациентам с судорогами в анамнезе или наличием состояний, связанных с судорогами.

Пациенты пожилого возраста с психозом на фоне деменции.

Повышенная смертность: при применении арипипразола у пациентов пожилого возраста с психозом на фоне болезни Альцгеймера риск летальных последствий повышен. Хотя причины летальных последствий были разными, большинство из них имела сердечно-сосудистую (например, сердечная недостаточность, внезапная смерть) или инфекционную (например, пневмония) природу.

Нежелательные реакции цереброваскулярного характера. У пациентов пожилого возраста с психозом на фоне болезни Альцгеймера наблюдались нежелательные реакции цереброваскулярного типа (например инсульт, транзиторная ишемическая атака), в том числе летальные.

Отмечена выраженная взаимосвязь между дозами препарата и появлением нежелательных реакций цереброваскулярного типа у пациентов, принимавших арипипразол.

Арипипразол не показан для лечения психоза на фоне деменции.

Гипергликемия и сахарный диабет. Гипергликемия, в некоторых случаях очень тяжелая и связанная с кетоацидозом или гиперосмолярной комой, в т.ч. с летальным исходом, отмечалась у пациентов, которые принимали атипичные нейролептики, в том числе арипипразол. Факторы риска тяжелых осложнений включают ожирение и наличие диабета в семейном анамнезе. Отсутствует точная сравнительная оценка рисков нежелательных реакций, связанных с гипергликемией, у пациентов, принимавших арипипразол и другие атипичные нейролептики. Необходимо тщательно наблюдать за состоянием пациентов, принимающих любые нейролептики, включая арипипразол, фиксируя симптомы гипергликемии (такие как полидипсия, полиурия, полифагия и слабость), а состояние пациентов с сахарным диабетом или факторами риска развития сахарного диабета необходимо регулярно контролировать на предмет повышения уровня глюкозы.

Гиперчувствительность. Как и в случае применения других лекарственных средств, при использовании арипипразола могут развиваться реакции гиперчувствительности.

Увеличение массы тела. У пациентов с шизофренией и биполярной манией часто наблюдается увеличение массы тела вследствие сопутствующих заболеваний, применения нейролептиков, которые, как известно, вызывают увеличение массы тела, а также отсутствия здорового образа жизни; это явление может привести к серьезным осложнениям. При лечении арипипразолом случаи увеличения массы тела, как правило, наблюдались у пациентов со значительными факторами риска, такими как диабет, нарушения со стороны щитовидной железы или аденома гипофиза в анамнезе. Не выявлено индуцирования арипипразолом клинически значимого прироста массы тела у взрослых. Если увеличение массы тела является клинически значимым, дозу препарата следует уменьшить.

Дисфагия. Нейролептики, включая арипипразол, могут вызывать нарушения моторики пищевода и аспирацию. Арипипразол и другие нейролептики следует с осторожностью применять пациентам с повышенным риском аспирационной пневмонии.

Патологическая склонность к азартным играм. У пациентов, которым назначали арипипразол, были отмечены случаи патологической склонности к азартным играм независимо от того, была ли подобная зависимость у них в прошлом. Пациенты с патологической склонностью к азартным играм в анамнезе могут входить в группу повышенного риска, их состояние следует тщательно контролировать.

Фенилкетонурия.Таблетки Арелия содержат аспартам, источник фенилаланина, который может быть вредным для людей с фенилкетонурией.

Лактоза. Таблетки Арелия содержат лактозу. Пациентам с редкостными наследственными нарушениями, такими как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или нарушения всасывания глюкозы-галактозы, не следует принимать это лекарственное средство.

Пациенты из сопутствующим заболеванием СДВГ (синдром дефицита внимания и гиперактивности). Несмотря на высокую частоту таких сопутствующих заболеваний, как биполярное расстройство типа I и СДВГ, данные по безопасности одновременного применения арипипразола и стимуляторов очень ограничены, поэтому при одновременном назначении этих средств необходима чрезвычайная осторожность.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность.

Адекватные контролированные исследования арипипразола при участии беременных женщин не проводились. Сообщалось о врожденных аномалиях, однако наличие причинно-следственной связи с арипипразолом установлено не было. Известные данные исследований на животных не позволяют исключить возможность эмбриофетотоксичности. Пациентам следует сообщать врачу о наступлении беременности или намерении забеременеть во время лечения арипипразолом. В связи с недостаточной информацией о безопасности применения арипипразола в период беременности его можно назначать только тогда, когда ожидаемая польза для беременной превышает потенциальный риск для плода.

У новорожденных, матери которых принимали нейролептики (включая арипипразол) в течение третьего триместра беременности, возможны нежелательные реакции, включая экстрапирамидные симптомы и/или синдром отмены, которые могут быть различными по тяжести и продолжительности. Известно о случаях возбуждения, повышения или снижения мышечного тонуса, тремора, сонливости, нарушений дыхания или проблем с кормлением. Следовательно, необходимо тщательно следить за состоянием таких новорожденных.

Грудное вскармливание.

Арипипразол выделяется с грудным молоком. В случае необходимости приема препарата кормление грудью следует прекратить.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Арипипразол, как и другие нейролептики, может влиять на способность управлять автотранспортом вследствие побочных реакций со стороны нервной системы и органов зрения (см. раздел «Побочные реакции»).

Способ применения и дозы.

Препарат Арелия предназначен для перорального применения.

Поскольку таблетка является хрупкой, ее следует принимать сразу же после открытия блистера. Таблетку следует положить в рот на язык, где она быстро диспергируется в слюне. Таблетку можно принимать с жидкостью или без нее. В качестве альтернативы таблетку можно диспергировать в воде и выпить полученную суспензию.

Шизофрения. Рекомендованная начальная доза препарата Арелия составляет 10 или 15мг/сут, а поддерживающая доза - 15 мг/сут. Эту дозу принимают 1 раз в сутки независимо от приема пищи.

Препарат Арелия эффективен в диапазоне доз от 10 до 30 мг/сут. Повышение эффективности при приеме доз, превышающих суточную дозу 15 мг, продемонстрировано не было, хотя отдельным пациентам повышенная доза может быть полезной.

Максимальная суточная доза не должна превышать 30 мг.

Маниакальные эпизоды при биполярном расстройстве I типа. Рекомендуемая начальная доза препарата Арелия составляет 15 мг. Эту дозу принимают 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Препарат можно назначать в качестве монотерапии или в составе комбинированного лечения. Для некоторых пациентов может быть эффективным повышение дозы. Максимальная суточная доза не должна превышать 30 мг.

Предотвращение новых маниакальных эпизодов при биполярном расстройстве I типа. Для предотвращения рецидивов маниакальных эпизодов пациентам, принимавшим арипипразол в монотерапии или в составе комбинированного лечения, следует продолжать прием препарата в той же дозе. Исходя из клинического состояния пациента, возможна коррекция суточной дозы, в том числе ее снижения.

Пациенты с нарушением функции печени. Пациентам со слабой или умеренной степенью печеночной недостаточности коррекция дозы не требуется. Для предоставления рекомендаций пациентам с тяжелым нарушением функции печени недостаточно имеющихся данных. Дозу этим пациентам следует подбирать осторожно. Пациентам с тяжелым нарушением функции печени максимальную суточную дозу 30 мг применять с осторожностью.

Пациенты с нарушением функции почек. Пациентам с нарушением функции почек коррекция дозы не нужна.

Пациенты пожилого возраста. Эффективность препарата Арелия в лечении шизофрении и биполярного расстройства I типа для пациентов в возрасте от 65 лет не установлена. Принимая во внимание более высокую чувствительность этой популяции пациентов, следует рассмотреть целесообразность применения более низких начальных доз препарата, если позволяют другие клинические факторы.

Пол. Коррекция дозы в зависимости от пола пациента не требуется.

Курение. Учитывая путь метаболизма арипипразола, курильщикам коррекция доз не требуется.

Коррекция дозы в связи со взаимодействиями. В случае одновременного введения мощных ингибиторов CYP3A4 или CYP2D6 с арипипразолом дозу арипипразола следует снизить. Если из схемы комбинированного лечения исключается ингибитор CYP3A4 или CYP2D6, дозу арипипразола следует повысить.

В случае одновременного введения мощных индукторов CYP3A4 с арипипразолом дозу арипипразола следует повысить. Если из схемы комбинированного лечения исключается индуктор CYP3A4, дозу арипипразола следует снизить до рекомендованной.

Дети.

Безопасность и эффективность применения препарата Арелия детям (младше 18 лет) не установлены.

Передозировка.

У взрослых пациентов описаны случаи умышленной или случайной острой передозировки арипипразола дозами до 1260 мг без дальнейшего летального исхода. Потенциально важными с медицинской точки зрения симптомами, которые наблюдались, были летаргия, повышенное кровяное давление, сонливость, тахикардия, тошнота, рвота и диарея.

Кроме этого, были получены данные о случайной передозировке исключительно арипипразола (в дозе до 195 мг) у детей, не имевшей летального исхода. Потенциально важными с медицинской точки зрения симптомами, которые наблюдались, были сонливость, кратковременная потеря сознания и экстрапирамидные симптомы.

Лечение передозировки должно включать поддерживающую терапию, обеспечение проходимости дыхательных путей, оксигенотерапию, искусственную вентиляцию легких, а также контроль симптомов. Следует принимать во внимание возможность передозировки многочисленными лекарственными средствами. Поэтому необходимо немедленно начать контроль состояния сердечно-сосудистой системы, который должен включать постоянный мониторинг ЭКГ для выявления возможных аритмий.

После подтвержденной или вероятной передозировки арипипразолом необходимо тщательное медицинское наблюдение и контроль состояния пациента до его восстановления.

Активированный уголь (50 г), который применяли через 1 час после приема арипипразола, снижал показатель Cmax арипипразола примерно на 41%, а показатель AUC- примерно на 51%, что указывает на возможную эффективность активированного угля в лечении передозировки.

Хотя информация о влиянии гемодиализа для лечения передозировки арипипразолом отсутствует, маловероятно, чтобы гемодиализ мог быть полезным в лечении передозировки, поскольку арипипразол в значительной степени связывается с белками плазмы.

Побочные реакции.

Наиболее частыми нежелательными реакциями были акатизия и тошнота.

Частота реакций, указанная ниже, определена по таким условным критериям:

часто (≥ 1/100 - < 1/10), нечасто (≥ 1/1 000 - < 1/100), редко (≥ 1/10,000 - < 1/1,000), очень редко (< 1/10,000) и частота неизвестна (не может быть оценена исходя из имеющихся данных):

-со стороны крови и лимфатической системы: частота неизвестна - лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения;

-со стороны иммунной системы: частота неизвестна - аллергические реакции (например анафилактические реакции, ангионевротический отек, отек языка, отек лица, зуд или крапивница);

-со стороны эндокринной системы: нечасто - гиперпролактинемия; частота неизвестна - диабетическая гиперосмолярная кома, диабетический кетоацидоз, гипергликемия;

-со стороны обмена веществ и питания: часто - сахарный диабет; нечасто - гипергликемия; частота неизвестна - гипонатриемия, анорексия, увеличение или снижение массы тела;

-со стороны психики: часто - бессонница, возбуждение, беспокойство; нечасто - депрессия, гиперсексуальность; частота неизвестна - попытка самоубийства, суицидальное мышление и совершение самоубийства, патологическая страсть к азартным играм, агрессия, ажитация, нервозность;

-со стороны нервной системы:часто - акатизия, экстрапирамидные нарушения, тремор, головная боль, седативный эффект, сонливость, головокружение; нечасто - поздняя дискинезия, дистония; частота неизвестна - злокачественный нейролептический синдром (ЗНС), большой судорожный припадок, серотониновый синдром, нарушения речи;

-со стороны органов зрения: часто - размытость поля зрения, нечасто - диплопия;

-со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - тахикардия; частота неизвестна- внезапная смерть, удлинение интервала QT, желудочковая аритмия, пируэтная желудочковая тахикардия, остановка сердечной деятельности, брадикардия,

-со стороны сосудов: нечасто - ортостатическая гипотензия; частота неизвестна - венозная тромбоэмболия (включая легочную эмболию и тромбоз глубоких вен), гипертензия, синкопе;

-со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: нечасто - икота; частота неизвестна - аспирационная пневмония, ларингоспазм, ротоглотковый спазм;

-со стороны пищеварительной системы: часто - запор, диспепсия, тошнота, рвота, чрезмерное слюноотделение; частота неизвестна - панкреатит, дисфагия, диарея, дискомфорт в области желудочно-кишечного тракта;

-со стороны печени и желчевыводящих путей: частота неизвестна - печеночная недостаточность, гепатит, желтуха, повышение уровня аланинаминотрансферазы (АЛТ), повышение уровня аспартатаминотрансферазы (АСТ), повышение уровня гамма-глутамилтрансферазы (ГГТ), повышение уровня щелочной фосфатазы;

-со стороны кожи и подкожных тканей: частота неизвестна - сыпь, реакции фоточувствительности, алопеция, усиленное потоотделение;

-со стороны скелетно-мышечной и соединительной тканей: частота неизвестна - рабдомиолиз, миалгия, ригидность мышц;

-со стороны почек и мочевыводящих путей: частота неизвестна - недержание мочи, задержка мочеиспускания;

-беременность, послеродовые и перинатальные состояния: частота неизвестна - синдром отмены препарата у новорожденных;

-со стороны половых органов и молочных желез: частота неизвестна - приапизм;

-осложнения общего характера: часто - усталость; частота неизвестна- нарушение температурной регуляции (например гипотермия, гипертермия), боль в груди, периферический отек;

-лабораторные исследования: частота неизвестна - повышение уровня глюкозы крови, повышение уровня гликозилированного гемоглобина, колебание уровня глюкозы крови, повышение уровня креатинфосфокиназы.

Срок годности. 3 года от даты изготовленияin bulk

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25°C.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка. По 10 таблеток в блистере, по 3 блистера в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. ПАО «Киевмедпрепарат»

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности.

Украина, 01032, г.Киев, ул. Саксаганского, 139