ЦЕФТРИАКСОН

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФТРИАКСОН

( CEFTRIAXONE )

Склад:

діюча речовина: ceftriaxone;

1 флакон містить цефтриаксону натрію, що еквівалентно цефтриаксону 0,5 г або 1,0 г.

Лікарська форма Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:кристалічний порошок білого або жовтуватого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Цефтриаксон.

Код АТС  J01D D04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Цефтриаксон інгібує синтез клітинної стінки бактерії з подальшим приєднанням до білків, що зв'язують пеніцилін (БЗП). Це призводить до переривання біосинтезу клітинної стінки (пептидоглікану) та спричинює лізис і загибель бактеріальної клітини.

Резистентність

Резистентність бактерій до цефтриаксону може бути пов'язана з такими механізмами:

• гідроліз бета-лактамазами, у тому числі бета-лактамазами розширеного спектра (БЛРС), карбапенемами і ферментами Amp C, які можуть продукуватися або бути стабільно дерепресованими в окремих аеробних грамнегативних видах бактерій;

• зниження спорідненості білків, що зв'язують пеніцилін, для цефтриаксону;

• непроникність зовнішньої мембрани грамнегативних мікроорганізмів;

• бактеріальний ефлюксний насос.

Контрольні точки тестування чутливості

Контрольні точки мінімальної інгібуючої концентрації (МІК), встановлені Європейським комітетом з тестування антимікробної чутливості (EUCAST), є такими:

Патоген

Метод серійних розведень (MIК, мг/л)

Чутливий

Резистентний

Enterobacteriaceae

≤ 1

> 2

Staphylococcusspp.

a.

a.

Streptococcusspp. (групи A, B, C і G)

b.

b.

Streptococcus pneumoniae

≤ 0,5c

> 2

Streptococci групиViridans

≤ 0,5

> 0,5

Haemophilus influenzae

≤ 0,12c

> 0,12

Moraxella catarrtialis

≤ 1

> 2

Neisseria gonorrhoeae

≤ 0,12

> 0,12

Neisseria meningitidis

≤ 0,12c

> 0,12

Не пов'язані з видом

≤ 1d

> 2

а. Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до цефокситину.

b. Висновок про чутливість зроблено на основі чутливості до пеніциліну.

с. Рідко зустрічаються ізоляти із мінімальною інгібуючою концентрацією, що перевищує граничні значення чутливості. В такому разі слід провести повторне тестування і, при підтвердженні, відправити у референтну лабораторію.

d. Контрольні точки стосуються щоденної внутрішньовенної дози 1 г один раз на добу і високої дози щонайменше 2 г один раз на добу.

Клінічна ефективність щодо окремих патогенів

Поширеність набутої резистентності може змінюватися залежно від географічного регіону, а для окремих видів - з плином часом, тому доступність місцевої інформації відносно резистентності, особливо при лікуванні тяжких інфекцій, є бажаною. Якщо місцева поширеність резистентності така, що корисність цефтриаксону, щонайменше для деяких видів інфекцій, є сумнівною, слід звернутися до експертів.

Чутливі види

Грампозитивні аероби

Staphylococcus aureus(метицилінчутливий)£

Коагулазонегативні стафілококи (метицилінчутливі) £

Streptococcus pyogenes(група A)

Streptococcus agalactiae(група B)

Streptococcus pneumoniae

Streptococci групиViridans

Грамнегативні аероби

Bonelia burgdorferi

Haemophilus influenzae

Haemophilus parainfluenzae

Moraxella catanfialis

Neisseria gonorrhoea

Neisseria meningitidis

Proteus mirabilis

Providenciaspp

Treponema pallidum

Види, які можуть набувати резистентності

Грампозитивні аероби

Staphylococcus epidermidis +

Staphylococcus haemolyticus +

Staphylococcus hominis +

Грамнегативні аероби

Citrobacter freundii

Enterobacter aerogenes

Enterobacter cloacae

Escherichia coli %

Klebsiella pneumoniae %

Klebsiella oxytoca %

Morganella morganii

Proteus vulgaris

Serratia marcescens

Анаероби

Bacteroidesspp.

Fusobacteriumspp.

Peptostreptococcusspp.

С lostridium perfringens

Резистентні види

Грампозитивні аероби

Enterococcusspp.

Listeria monocytogenes

Грамнегативні аероби

Acinetobacter baumannii

Pseudomonas aeruginosa

Stenotrophomonas maltophilia

Анаероби

Clostridium difficile

Інші:

С hlamydiaspp.

С hlamydophilaspp.

Mycoplasmaspp.

Legionellaspp.

Ureaplasma urealyticum

£ Всі резистентні до метициліну стафілококи є резистентними до цефтриаксону.

+ Коефіцієнти резистентності >50 % щонайменше в одному регіоні.

% Штами, що продукують БЛРС, завжди резистентні

Фармакокінетика

Всмоктування

Після введення цефтриаксону у вигляді внутрішньовенної болюсної дози 500 мг і 1 г середні пікові рівні цефтриаксону в плазмі становлять близько 120 і 200 мг/л відповідно. Після внутрішньовенної інфузії цефтриаксону 500 мг, 1 г і 2 г рівні цефтриаксону в плазмі становлять близько 80, 150 і 250 мг/л відповідно. Після внутрішньом'язової ін'єкції середні пікові рівні цефтриаксону в плазмі крові становлять близько половини тих, що спостерігаються після внутрішньовенного введення еквівалентної дози. Максимальна концентрація в плазмі після одноразової внутрішньом'язової дози 1 г становить близько 81 мг/л і досягається через 2−3 години після введення.

Площа під кривою залежності «концентрація в плазмі - час» після внутрішньом'язового введення еквівалентна тій, що спостерігається після внутрішньовенного введення еквівалентної дози.

Розподіл

Об'єм розподілу цефтриаксону становить 7−12 л. Концентрації, які значно перевищують мінімальні інгібуючі концентрації для більшості актуальних патогенів, виявляються в тканинах організму, включаючи легені, серце, жовчні шляхи/печінку, мигдалики, середнє вухо і слизову оболонку носа, кістки і спинномозкову рідину, плевральну рідину, секрет передміхурової залози і синовіальну рідину. Підвищення середньої пікової концентрації в плазмі на 8−15 % (Cmax) виявляється при повторному введенні; стан рівноваги досягається в більшості випадків протягом 48−72 годин залежно від шляху введення.

Проникнення в окремі тканини

Цефтриаксон проникає в мозкові оболонки. Проникнення є найбільшим при запаленні оболонок. Середні пікові концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині у пацієнтів з бактеріальним менінгітом становлять до 25 % плазмового рівня в порівнянні з 2 % плазмового рівня у пацієнтів з оболонками без запалення. Пік концентрації цефтриаксону в спинномозковій рідині досягається приблизно через 4−6 годин після внутрішньовенної ін'єкції. Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр і виділяється в грудне молоко в низьких концентраціях (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Зв'язування з білками

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном. Зв'язування з білками плазми становить близько 95 % при концентрації в плазмі нижче 100 мг/л. Зв'язування є насичувальним, а зв'язана частина зменшується зі зростанням концентрації (до 85 % при концентрації в плазмі 300 мг/л).

Біотрансформація

Цефтриаксон не метаболізується системно, а перетворюється кишковою флорою на неактивні метаболіти.

Виведення

Плазмовий кліренс загального цефтриаксону (зв'язаного і незв'язаного) становить 10-22 мл/хв. Нирковий кліренс становить 5−12 мл/хв. 50−60 % цефтриаксону виводиться у незміненому вигляді з сечею, в основному шляхом клубочкової фільтрації, в той час як 40−50 % виводиться в незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення загального цефтриаксону у дорослих становить близько 8 годин.

Пацієнтизпорушеною функцією нирок абопечінки

У хворих з нирковою або печінковою дисфункцією фармакокінетика цефтриаксону змінюється тільки мінімально з дещо тривалішим періодом напіввиведення (менше ніж в 2 рази), навіть у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок.

Відносно невелике збільшення періоду напіввиведення при нирковій недостатності пояснюється компенсаторним прискоренням позаниркового кліренсу в результаті зниження зв'язування білка і відповідного збільшення позаниркового кліренсу загального цефтриаксону.

У хворих з порушеною функцією печінки період напіввиведення цефтриаксону не збільшується у зв'язку з компенсаторним прискоренням ниркового кліренсу. Це також пов'язано зі збільшенням у плазмі вільної фракції цефтриаксону, що сприяє парадоксальному прискоренню загального кліренсу препарату зі збільшенням об’єму розподілу паралельно загальному кліренсу.

Люди літнього віку

У людей віком понад 75 років середній період напіввиведення, як правило, у два-три рази більший, ніж у молодих дорослих.

Педіатрична популяція

У новонароджених період напіввиведення цефтриаксону подовжується. У дітей віком до 14 днів рівні вільного цефтриаксону можуть додатково збільшуватися за наявності таких факторів, як зниження клубочкової фільтрації та порушення зв'язування з білками. У старших дітей період напіввиведення коротший, ніж у новонароджених і дорослих.

Плазмовий кліренс і об'єм розподілу загального цефтриаксону у новонароджених, дітей грудного віку і старших дітей більший, ніж у дорослих.

Лінійність/нелінійність

Фармакокінетика цефтриаксону має нелінійний характер, і всі основні фармакокінетичні параметри, за винятком періоду напіввиведення, є дозозалежними, виходячи із загальних концентрацій препарату, зі збільшенням менше ніж пропорційно дозі. Нелінійність є результатом насичення зв'язування з білками плазми і тому властива для загального плазмового цефтриаксону, а не для вільного (незв'язаного) цефтриаксону.

Фармакокінетичний/фармакодинамічний зв'язок

Як і в інших бета-лактамів, фармакокінетичний-фармакодинамічний індекс, що демонструє найкращу кореляцію з ефективністюin vivo ,являє собоювідсоток інтервалу дозування, при якому незв'язана концентрація залишається вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) цефтриаксону для окремих цільових видів (тобто % T > МІК).

Клінічні характеристики

Показання.

Цефтриаксон призначають для лікування нижченаведених інфекцій у дорослих і дітей, в тому числі доношених новонароджених (від народження):

• бактеріальний менінгіт;

• позагоспітальна пневмонія;

• госпітальна пневмонія;

• гострий середній отит;

• інтраабдомінальні інфекції;

• ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит);

• інфекції кісток і суглобів;

• ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин;

• гонорея;

• сифіліс;

• бактеріальний ендокардит.

Цефтриаксон можна застосовувати:

- для лікування загострень хронічного обструктивного захворювання легень у дорослих;

- для лікування дисемінованого бореліозу Лайма [раннього (стадія II) або пізнього (стадія III)] у дорослих і дітей, включаючи новонароджених з 15-денного віку;

- для передопераційної профілактики інфекцій в ділянці хірургічного втручання;

- для ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію;

- для лікування пацієнтів з бактеріємією, яка пов'язана або імовірно пов'язана з будь-якою інфекцією, перерахованою вище.

Цефтриаксон необхідно призначати в комбінації з іншими антибактеріальними засобами, якщо передбачуваний діапазон бактерій, що спричинили захворювання, не входить до спектра його дії.

Рішення про призначення цефтриаксону необхідно приймати відповідно до офіційних керівних принципів належного застосування антибактеріальних засобів.

Протипоказання.

Гіперчутливість до цефтриаксону або до будь-якого іншого цефалоспорину.

Виражена гіперчутливість (наприклад анафілактична реакція) в анамнезі до будь-якого іншого бета-лактамного антибактеріального засобу (пеніциліни, монобактами і карбапенеми).

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тижня з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).*

Цефтриаксон протипоказаний доношеним новонародженим (≤ 28-денного віку):

- з гіпербілірубінемією, жовтяницею або гіпоальбумінемією чи ацидозом, оскільки це стани, за яких зв'язування білірубіну, ймовірно, порушене;*

- якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до лікування кальцієм для внутрішньовенного введення або кальцієвмісними інфузіями у зв'язку з ризиком утворення преципітатів цефтриаксон-кальцієвої солі.

* Дослідженняі n vitroпоказали, що цефтриаксон може витісняти білірубін з його місць зв'язування з сироватковим альбуміном, що створює ризик розвитку білірубінової енцефалопатії у цих пацієнтів.

Якщо лідокаїн використовують як розчинник, перед виконанням внутрішньом'язової ін'єкції цефтриаксону необхідно переконатися у відсутності протипоказань до лідокаїну (див. розділ «Протипоказання»). Див. також інструкцію для застосування лідокаїну, особливо розділ «Протипоказання».

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кальцієвмісні розчинники, такі як розчин Рінгера або розчин Гартмана, не слід використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв’язку з можливістю утворення преципітату. Преципітат цефтриаксону-кальцію також може утворитися, якщо цефтриаксон змішують з кальцієвмісними розчинами в одній інфузійній системі. Цефтриаксон не слід вводити одночасно з кальцієвмісними внутрішньовенними розчинами, включаючи безперервні кальцієвмісні інфузії, такі як парентеральне харчування за допомогою Y-подібної системи. Однак пацієнтам, окрім новонароджених, цефтриаксон і кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно один за іншим, якщо інфузійні системи ретельно промити між інфузіями відповідною рідиною. Дослідженняі n vitroз використанням неонатальної плазми з пуповинної крові та плазми дорослих показали, що новонароджені мають підвищений ризик утворення цефтриаксон-кальцієвих осадів.

Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може посилити ефект антивітаміну K і підвищити ризик кровотечі. Рекомендується частий контроль міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) і відповідна корекція дозування препаратів антивітаміну К під час і після лікування цефтриаксоном.

Дані щодо потенційного посилення токсичності аміноглікозидів на нирки при застосуванні їх в комбінації з цефалоспоринами суперечливі. У таких випадках в клінічній практиці рекомендується ретельно контролювати рівень аміноглікозидів (і функцію нирок).

У дослідженніin vitroспостерігали антагоністичні ефекти при одночасному застосуванні хлорамфеніколу і цефтриаксону. Клінічна значущість цього явища невідома.

Жодних повідомлень про взаємодію між цефтриаксоном та кальцієвмісними препаратами для прийому внутрішньо або взаємодію внутрішньом'язового цефтриаксону з кальцієвмісними препаратами (внутрішньовенними або для прийому внутрішньо) немає.

У пацієнтів, які отримували цефтриаксон, реакція Кумбса може мати хибнопозитивні результати.

Цефтриаксон, як і інші антибіотики, може спричинити хибнопозитивні результати дослідження на галактоземію.

Крім того, хибнопозитивні результати можна отримати при неферментативних методах визначення глюкози в сечі. З цієї причини визначення рівня глюкози в сечі на фоні терапії цефтриаксоном слід проводити ферментативним методом.

Після одночасного введення великих доз цефтриаксону і потужних діуретиків (наприклад фуросеміду) погіршення функції нирок не спостерігалося.

Одночасне введення пробенециду не зменшує елімінацію цефтриаксону.

Особливості застосування.

Реакції гіперчутливості

Реєструвалися серйозні, а іноді і смертельні реакції гіперчутливості. У разі тяжких реакцій гіперчутливості лікування цефтриаксоном необхідно негайно припинити і вжити відповідних невідкладних заходів. Перед початком лікування необхідно встановити наявність у пацієнта в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості на цефтриаксон, інші цефалоспорини або на будь-які інші бета-лактамні антибактеріальні засоби. Цефтриаксон слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які в анамнезі мають нетяжкі реакції гіперчутливості до інших бета-лактамних засобів.

Реєструвалися тяжкі небажані реакції з боку шкіри (синдром Стівенса−Джонсона або синдром Лайєлла/токсичний епідермальний некроліз), однак частота виникнення цих явищ невідома.

Взаємодія з препаратами, що містять кальцій

Описані випадки смертельних реакцій у передчасно народжених і доношених новонароджених у віці до 1 місяця, пов'язані з утворенням преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону у легенях і нирках. Принаймні один з них отримував цефтриаксон і кальцій в різний час і за допомогою різних внутрішньовенних систем. Жодних повідомлень про підтверджені внутрішньосудинні осади у пацієнтів, окрім новонароджених, які отримували цефтриаксон і кальцієвмісні розчини або будь-які інші кальцієвмісні препарати, немає. Дослідженняі n vitroпоказали, що новонароджені мають підвищений ризик утворення цефтриаксон-кальцієвих осадів порівняно з іншими віковими групами.

У пацієнтів будь-якого віку цефтриаксон не слід змішувати або вводити одночасно з будь-яким кальцієвмісним внутрішньовенним розчином, навіть за допомогою окремих систем або шляхом інфузій в різні місця. Однак пацієнтам віком від 28 днів цефтриаксон і кальцієвмісні розчини можна вводити послідовно один за одним, якщо використовуються інфузійні системи у різні ділянки або якщо інфузійні лінії заміняють чи ретельно промивають між інфузіями фізіологічним сольовим розчином з метою запобігання утворенню осадів. Якщо пацієнти потребують безперервної інфузії кальцієвмісних розчинів для повного парентерального харчування (ППХ), медичним працівникам слід розглянути питання про альтернативну антибактеріальну терапію, що не несе подібного ризику утворення осаду. Якщо для пацієнтів, які потребують безперервного харчування, застосування цефтриаксону вважається необхідним, розчини ППХ і цефтриаксон можна вводити одночасно, однак за допомогою різних інфузійних систем в різні ділянки. Крім того, інфузію розчину ППХ можна зупинити на час інфузії цефтриаксону, а інфузійні лінії - промити між введенням розчинів.

Педіатрична популяція

Безпека та ефективність цефтриаксону для новонароджених, немовлят і старших за віком дітей встановлені стосовно дозування, що наводиться у розділі «Спосіб застосування та дози».

Проведені дослідження показали, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із сироваткового альбуміну.

Цефтриаксон протипоказаний недоношеним і доношеним новонародженим з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії (див. розділ «Протипоказання»)

Імуноопосередкована гемолітична анемія

Імуноопосередкована гемолітична анемія спостерігається у пацієнтів, які отримують антибактеріальні засоби класу цефалоспоринів, включаючи цефтриаксон. Випадки тяжкої гемолітичної анемії, в тому числі з летальними наслідками, було зареєстровано під час лікування цефтриаксоном як у дорослих, так і у дітей.

Якщо у пацієнта при лікуванні цефтриаксоном розвивається анемія, це може бути пов'язано із застосуванням препарату, тому слід припинити терапію цефтриаксоном до визначення етіології процесу.

Тривале лікування

Під час тривалого лікування необхідно періодично робити розширений аналіз крові.

Коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів

Про коліти та псевдомембранозні коліти, асоційовані з антибактеріальними препаратами, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи цефтриаксон, при цьому ступінь тяжкості може варіювати від легкого до такого, що загрожує життю. Тому якщо пацієнти мають симптоми діареї під час або після введення цефтриаксону, важливо пам'ятати про цей діагноз. Слід розглянути можливість припинення терапії цефтриаксоном та призначення специфічного лікуванняClostridium difficile .Не рекомендується призначати лікарські засоби, які інгібують перистальтику.

Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, при прийомі цефтриаксону можливий розвиток суперінфекції, спричиненої нечутливими мікроорганізмами.

Тяжка ниркова і печінкова недостатність

При тяжкій нирковій і печінковій недостатності рекомендований клінічний моніторинг безпеки та ефективності.

Спотворення результатів серологічного дослідження

Може спостерігатися спотворення реакції Кумбса, оскільки цефтриаксон може спричиняти її хибнопозитивні результати. Цефтриаксон також може спричиняти хибнопозитивні результати дослідження на галактоземію.

Неферментативні методи визначення глюкози в сечі також можуть мати хибнопозитивні результати. Визначення глюкози в сечі під час терапії цефтриаксоном слід робити за допомогою ферментативних методів.

Натрій

Кожен грам цефтриаксону натрію містить 3,6 ммоль натрію. Це слід враховувати, призначаючи препарат пацієнтам, які перебувають на контрольованій натрієвій дієті.

Антибактеріальний спектр

Цефтриаксон має обмежений спектр антибактеріальної активності і не придатний для застосування як монотерапії для лікування деяких видів інфекцій, якщо їхня етіологія уже підтверджена. У випадках полімікробних інфекцій, при яких підозрювані патогени включають мікроорганізми, стійкі до цефтриаксону, слід розглядати можливість введення додаткового антибіотика.

Застосування лідокаїну

При застосуванні розчину лідокаїну як розчинника розчини цефтриаксону слід застосовувати тільки для внутрішньом'язових ін'єкцій. Перед застосуванням необхідно враховувати протипоказання до введення лідокаїну, застереження та іншу клінічно значиму інформацію, викладену в інструкції для застосування лідокаїну. Розчин лідокаїну не слід вводити внутрішньовенно.

Утворення жовчних каменів

Якщо при ультразвуковому дослідженні спостерігаються тіні, слід пам’ятати про можливість утворення преципітатів. Тіні, які були помилково прийняті за камені жовчного міхура, були виявлені на сонограмі жовчного міхура і реєструвалися частіше при застосуванні цефтриаксону в дозах 1 г на добу і вище. Особливу увагу слід приділяти педіатричній популяції. Такі осади зникають після відміни терапії цефтриаксоном. Рідко преципітат кальцієвої солі цефтриаксону має клінічні симптоми. При наявності клінічних симптомів рекомендується консервативна нехірургічна тактика ведення пацієнта і відміна терапії цефтриаксоном на розсуд лікаря на основі конкретної оцінки співвідношення користь/ризик.

Застій жовчі

Випадки панкреатиту, які імовірно пов'язані з обструкцією жовчних шляхів, були зареєстровані у пацієнтів, які отримували цефтриаксон. Більшість пацієнтів мали фактори ризику застою жовчі і жовчного сладжу, такі як попередня терапія, тяжка хвороба та парентеральне харчування. Тригерний фактор або кофактор жовчного осаду, пов'язаного із застосуванням цефтриаксону, не може бути виключений.

Утворення каменів у нирках

Повідомлялося про випадки утворення каменів у нирках, які мали оборотний характер після відміни цефтриаксону. При наявності клінічних симптомів необхідно провести ультразвукове дослідження. Для пацієнтів з каменями в нирках або гіперкальціурією в анамнезі цефтриаксон призначає лікар на основі конкретної оцінки співвідношення користь/ризик.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Цефтриаксон проникає через плацентарний бар'єр. Кількість даних щодо застосування цефтриаксону вагітним жінкам обмежена. Дослідження на тваринах не демонструють прямого або непрямого шкідливого ефекту на ембріональний/фетальний, перинатальний та постнатальний розвиток. Цефтриаксон можна призначати під час вагітності, зокрема у першому триместрі, тільки якщо користь переважає над ризиком.

Годування груддю

Цефтриаксон в низьких концентраціях проникає у грудне молоко, однак у разі застосування цефтриаксону в терапевтичних дозах жодних ефектів на дітей, які перебувають на грудному вигодовуванні, не очікується. Однак не слід виключати ризик розвитку діареї та грибкових інфекцій слизових оболонок. Необхідно брати до уваги можливість сенсибілізації. Рішення про доцільність продовження чи припинення грудного вигодовування або продовження/відміну терапії цефтриаксоном необхідно приймати, зважаючи на користь грудного вигодовування для дитини і користь терапії для жінки.

Фертильність

Дослідження репродукції не продемонстрували жодних ознак несприятливого впливу на фертильність чоловіків або жінок.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При лікуванні цефтриаксоном можуть проявлятися небажані ефекти (наприклад запаморочення), які можуть впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, що слід враховувати при вирішенні питання щодо керування транспортними засобами та роботі з механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дозування

Доза препарату залежить від тяжкості, чутливості, локалізації і типу інфекції, а також від віку пацієнта і функції печінки та нирок.

Дози, наведені у таблицях нижче, є загальнорекомендованими дозами для цих показань. В особливо тяжких випадках слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Дорослі та діти віком від 12 років (≥ 50 кг)

Доза цефтриаксону *

Частота введення**

Показання

1−2 г

Один раз на добу

Позагоспітальна пневмонія

Загострення хронічного обструктивного захворювання легень

Інтраабдомінальні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)

2 г

Один раз на добу

Госпітальна пневмонія

Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин

Інфекції кісток та суглобів

2−4г

Один раз на добу

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію

Бактеріальний ендокардит

Бактеріальний менінгіт

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** При необхідності застосування доз вище ніж 2 г на добу можливе введення препарату двічі на добу (з інтервалом 12 годин).

Показання для дорослих і дітей віком від 12 років (≥ 50 кг), при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 1−2 г. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан пацієнта тяжкий, або попередня терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 1−2 г на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій в ділянці хірургічного втручання

2 г у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Гонорея

500 мг у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози.

Сифіліс

Як правило, рекомендовані дози становлять 500 мг − 1 г один раз на добу з підвищенням до 2 г один раз на добу протягом 10−14 днів при нейросифілісі. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])

2 г один раз на добу протягом 14−21 дня. Рекомендована тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.

Педіатрична популяція

Новонароджені, немовлята і діти віком від 15 днів до 12 років (<50 кг)

Для дітей з вагою 50 кг і більше, як правило, призначається доза для дорослих.

Доза цефтриаксону *

Частота введення**

Показання

50−80 мг/кг

Один раз на добу

Інтраабдомінальні інфекції

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)

Позагоспітальна пневмонія

Госпітальна пневмонія

50−100 мг/кг (максимально 4 г)

Один раз на добу

Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин

Інфекції кісток та суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію

80−100 мг/кг (максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

100 мг/кг (максимально 4 г)

Один раз на добу

Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

** При необхідності призначення доз вище ніж 2 г на добу можливе введення препарату двічі на добу (з інтервалом 12 годин).

Показання для новонароджених, немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років (<50 кг), при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 50 мг/кг. Деякі дані свідчать, що у випадках, коли стан дитини тяжкий, або початкова терапія виявилася неефективною, цефтриаксон може бути ефективним при введенні внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг на добу протягом 3 днів.

Передопераційна профілактика інфекцій в ділянці хірургічного втручання

50−80 мг/кг у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Сифіліс

Рекомендовані дози становлять 75−100 мг/кг (максимально 4 г) один раз на добу протягом 10−14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Дисемінований бореліоз Лайма (ранній [стадія II] і пізній [стадія III])

50−80 мг/кг один раз на добу протягом 14−21 дня. Тривалість лікування може варіювати, при цьому слід керуватися національними або місцевими настановами.

Новонароджені віком від 0 до 14 днів

Цефтриаксон протипоказаний для недоношених новонароджених віком ≤ 41 тижня з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження).

Доза цефтриаксону *

Частота введення

Показання

20−50 мг/кг

Один раз на добу

Інтраабдомінальні інфекції

Ускладнені інфекції шкіри і м'яких тканин

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрит)

Позагоспітальна пневмонія

Госпітальна пневмонія

Інфекції кісток та суглобів

Ведення пацієнтів з нейтропенією, у яких розвилася лихоманка з підозрою на бактеріальну інфекцію

50 мг/кг

Один раз на добу

Бактеріальний менінгіт

Бактеріальний ендокардит

* При документально підтвердженій бактеріємії слід розглянути питання про застосування найвищої дози із рекомендованого діапазону.

Не слід перевищувати максимальну добову дозу 50 мг/кг.

Показання для новонароджених віком від 0 до 14 днів, при яких необхідно дотримуватися окремих схем дозування:

Гострий середній отит

Для початкового лікування гострого середнього отиту цефтриаксон можна застосовувати у вигляді одноразової внутрішньом'язової дози, яка становить 50 мг/кг.

Передопераційна профілактика інфекцій в ділянці хірургічного втручання

20−50 мг/кг у вигляді одноразової дози, що вводиться перед оперативним втручанням.

Сифіліс

Рекомендована доза становить 50 мг/кг один раз на добу протягом 10−14 днів. Рекомендації щодо дозування при сифілісі, у тому числі нейросифілісі, грунтуються на обмеженій кількості даних. Призначаючи препарат, слід керуватися національними або місцевими настановами.

Тривалість терапії

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання. Відповідно до загальних принципів антибактеріальної терапії введення цефтриаксону слід продовжувати протягом 48−72 годин після досягнення нормальної температури тіла або підтвердження ерадикації бактерій.

Люди літнього віку

Людям літнього віку, за відсутності у них порушень функцій нирок і печінки, призначають дози, рекомендовані для дорослих, без потреби в додатковій корекції.

Пацієнти зпорушеною функцієюпечінки

Доступні дані не вказують на необхідність корекції дози при легкому або помірному порушенні функції печінки за умови нормальної функції нирок.

Даних досліджень щодо хворих з тяжким порушенням функції печінки немає.

Пацієнти з порушеною функцією нирок

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок немає необхідності зменшувати дозу цефтриаксону, якщо не порушена функція печінки. Тільки у випадках претермінальної ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10 мл/хв) доза цефтриаксону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Якщо пацієнти перебувають на діалізі, після проведення процедури потреби у додатковому введенні дози немає. Цефтриаксон не видаляється шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності.

Пацієнти з тяжким ступенем порушення функції печінки та нирок

Для пацієнтів з тяжкою ниркової та печінкової дисфункцією рекомендується ретельний клінічний моніторинг безпеки та ефективності препарату.

Спосіб застосування

Цефтриаксон можна вводити шляхом внутрішньовенної інфузії протягом не менше 30 хвилин (бажаний метод введення) або внутрішньовенно повільно протягом 5 хвилин, а також шляхом глибокої внутрішньом'язової ін'єкції. Внутрішньовенне струминне введення слід виконувати протягом не менше 5 хвилин, переважно у великі вени. Внутрішньовенні дози, які становлять 50 мг/кг або більше, новонародженим і дітям віком до 12 років необхідно вводити шляхом інфузії. З метою зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії внутрішньовенні дози новонародженим слід вводити у вигляді інфузії протягом не менше 60 хвилин. Внутрішньом'язові ін'єкції необхідно виконувати в товщу основного об'єму відносно великого м'яза і не більше 1 г в одне місце. Внутрішньом'язове введення слід розглядати при неможливості або меншій доцільності для пацієнта внутрішньовенного шляху. Дози, що становлять більше 2 г, необхідно вводити внутрішньовенно.

Якщо лідокаїн використовується як розчинник, готовий розчин не слід вводити внутрішньовенно. Необхідно враховувати інформацію, наведену в інструкції для застосування лідокаїну.

Цефтриаксон протипоказаний новонародженим (≤ 28 днів), якщо вони мають показання (або очікується, що матимуть показання) до застосування кальцієвмісних розчинів для внутрішньовенного введення, у тому числі безперервних кальцієвмісних інфузій, таких як парентеральне харчування, у зв’язку з ризиком випадіння осаду цефтриаксону з кальцієм (див. розділ «Протипоказання»).

Розчинники, що містять кальцій (наприклад розчин Рінгера або розчин Гартмана), не слід використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв'язку з можливістю утворення осаду. Преципітат кальцієвої солі цефтриаксону може також утворитися, якщо цефтриаксон змішується з кальцієвмісними розчинами в одній внутрішньовенній системі. Таким чином, цефтриаксон і кальцієвмісні розчини не слід змішувати або вводити одночасно.

Для передопераційної профілактики інфекцій в ділянці хірургічного втручання цефтриаксон необхідно вводити за 30−90 хвилин до операції.

Розведення препарату

Концентрації для внутрішньовенної ін'єкції: 100 мг/мл, концентрації для внутрішньовенної інфузії: 50 мг/мл.

Розчинення: залежно від розрахованої дози визначають відповідну кількість флаконів, які будуть використані.

Для внутрішньовенної або внутрішньом'язової ін'єкції додають рекомендований об'єм розчину для розчинення, зазначеного в таблиці нижче, і добре збовтують, поки вміст флакона повністю не розчиниться.

Для внутрішньовенної інфузії додають 15 мл розчину для розчинення і добре збовтують, поки вміст флакона повністю не розчиниться.

Набирають 15 мл цього розчиненого розчину і додають його в 25 мл рідини для розчинення в пакет для інфузії, щоб підготувати дозу для пацієнта (доводячи загальний об'єм рідини для розчинення до 40 мл, як зазначено в таблиці).

Розчин слід ввести шляхом внутрішньовенної інфузії, як описано вище.

Порошок

Розчин для розчинення

Кількість розчину

Робочий об’єм

Внутрішньом'язова ін'єкція

1 г

Лідокаїну гідрохлорид для ін'єкцій 1 % *

3,5 мл

0,63 мл

Внутрішньовенна ін'єкція

1 г

Вода для ін'єкцій

10 мл

0,63 мл

0,5 г

Вода для ін'єкцій

5 мл

0,33 мл

Внутрішньовенна інфузія

2 г

Глюкоза для ін'єкцій 5 %

0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій

Розчин натрію хлориду і глюкози для ін'єкцій (0,45 % хлорид натрію і 2,5 % глюкоза)

Декстран 6 % в 5 % глюкозі для ін'єкцій

Гідроксіетилкрохмаль 6−10 % для інфузій**

40 мл

1,25 мл

* Розчини цефтриаксону в лідокаїні не слід вводити внутрішньовенно.

** 6 % інфузія: 30 г гідроксіетилкрохмалю, 4,5 г хлориду натрію, до 500 мл води для ін'єкцій.

10 % інфузія: 50 г гідроксіетилкрохмалю, 4,5 г хлориду натрію, до 500 мл води для ін'єкцій.

Якщо використовують інші інфузійні рідини, необхідно перевірити їх сумісність з цефтриаксоном. Розчин повинен бути прозорим. Не використовуйте розчин, якщо в ньому присутні нерозчинені частинки.

Діти.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, вказаним у розділі «Спосіб застосування та дози».

Передозування.

При передозуванні можуть виникнути нудота, блювання і діарея. Концентрацію цефтриаксону не можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. Специфічного антидоту не існує. Лікування передозування повинно бути симптоматичним.

Побічні реакції.

Небажаними реакціями на цефтриаксон, про які найчастіше повідомлялося, є еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, діарея, висип і збільшення рівнів печінкових ферментів.

Дані для визначення частоти НРП (небажана реакція на препарат) для цефтриаксону отримані в результаті досліджень.

За частотою реакції класифіковані таким чином:

Дуже часто (≥1/10)

Часто (від ≥1/100 до <1/10)

Нечасто (від ≥1/1000 до <1/100)

Рідко (від ≥1/10000 до <1/1000)

Невідомо (частота не може бути оцінена за наявними даними).

Клас

Часто

Нечасто

Рідко

Невідомоa

Інфекції та інвазії

Генітальна грибкова інфекція

Псевдомембрано-зний колітb

Суперінфекціяb

З боку крові і лімфатичної системи

Еозинофілія Лейкопенія Тромбоцитопенія

Гранулоцитопенія Анемія

Коагулопатія

Гемолітична анеміяb Агранулоцитоз

З боку імунної системи

Анафілактичний шок

Анафілактичні реакції

Анафілактоїдні реакції

Підвищена чутливістьb

З боку нервової системи

Головний біль

Запаморочення

Судоми

З боку органів слуху і лабіринту

Вертиго

З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння

Бронхоспазм

З боку травного тракту

Діареяb

Рідкі випорожнення

Нудота

Блювання

Панкреатитb

Стоматит

Глосит

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Збільшення рівнів печінкових ферментів

Осад в жовчному міхуріb

Ядерна жовтяниця

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Висип

Свербіж

Кропив’янка

Синдром Стівенса− Джонсонаb

Токсичний епідермальний некролізb

Мультиформна еритема

Гострий генералізований екзантематозний пустульоз

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Гематурія

Глюкозурія

Олігурія

Осад у нирках (оборотний)

Загальні розлади та стан місця введення препарату

Флебіт

Біль у місці ін'єкції

Лихоманка

Набряки

Озноб

Дослідження

Збільшення рівня креатиніну в крові

Хибнопозитивна проба Кумбсаb

Хибнопозитивний тест на галактоземіюb

Хибнопозитивні результати неферментативних методів визначення глюкозиb

а Грунутуються на постмаркетингових повідомленнях. Оскільки інформація про ці реакції надсилається добровільно і стосується популяції невизначеного розміру, неможливо достовірно оцінити їх частоту. У зв'язку з цим частота визначається як невідома.

b Див. розділ «Особливості застосування».

Інфекції та інвазії

Повідомлення про діарею після застосування цефтриаксону можуть бути пов'язані зClostridium difficile . У таких випадках необхідно вводити достатні кількості рідини і електролітів (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону

У передчасно народжених і доношених новонароджених дітей (у віці <28 днів), які отримували лікування цефтриаксоном і кальцієм внутрішньовенно, у рідких випадках реєстрували тяжкі та, іноді, летальні небажані реакції. Преципітати кальцієвої солі цефтриаксону були виявлені в легенях і нирках при аутопсії. Високий ризик утворення осаду у новонароджених є результатом малого об’єму крові і тривалішого періоду напіввиведення цефтриаксону у порівнянні з дорослими (див. розділ «Особливості застосування»).

Випадки осаду в нирках спостерігалися, насамперед, у дітей віком від 3 років, які отримували цефтриаксон у високих добових дозах (наприклад ≥ 80 мг/кг/добу) або сумарних дозах, що перевищували 10 грамів, та при наявності інших факторів ризику (наприклад обмеження споживання рідини або постільний режим). Ризик утворення осаду збільшується в іммобілізованих або зневоднених пацієнтів. Цей стан може мати клінічні прояви або бути безсимптомним, може призвести до ниркової недостатності і анурії та бути оборотним після відміни цефтриаксону (див. розділ «Особливості застосування»).

Преципітат кальцієвої солі цефтриаксону в жовчному міхурі спостерігався, насамперед, у пацієнтів, які отримували дози вище рекомендованої стандартної дози. Проспективні дослідження показали різну частоту формування осаду у дітей при внутрішньовенному введенні - більше 30 % в деяких дослідженнях. Випадки формування осаду реєструються рідше при повільній інфузії (20−30 хвилин). Цей стан зазвичай є безсимптомним, але в рідкісних випадках утворення осаду супроводжувалося клінічними симптомами, такими як біль, нудота і блювання. У цих випадках рекомендується симптоматичне лікування. Формування осаду, як правило, після відміни цефтриаксону має оборотний характер (див. розділ «Особливості застосування»).

Повідомлення про підозрювані небажані реакції

Повідомлення про підозрювані небажані реакції лікарського засобу після отримання реєстраційного свідоцтва мають велике значення. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції за допомогою національної системи звітності.

Термін придатності

36 місяців.

Умови зберігання .

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Після розведення зберігати не більше 24 годин при температурі 2−8°С.

Несумісність.

Цефтриаксон не сумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Розчини, що містять цефтриаксон, не слід змішувати або додавати до інших препаратів, за винятком рекомендованих в розділі «Розведення препарату». Зокрема, розчинники, що містять кальцій (наприклад розчин Рінгера, розчин Гартмана) не слід використовувати для розчинення вмісту флаконів з цефтриаксоном або додаткового розведення уже розчиненого вмісту флакона для внутрішньовенного введення у зв'язку з можливістю утворення осаду. Цефтриаксон не можна змішувати або вводити одночасно з кальцієвмісними розчинами, включаючи загальне парентеральне харчування.

Упаковка.

По 0,5 г або 1,0 г порошку для розчину для ін’єкцій у флаконі. По 1 флакону або по 10флаконів або по 50 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

НСПС Хебей Хуамінь Фармасьютікал Компані Лімітед.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

№ 98 Хайнань Роуд, зона економічного і технологічного розвитку, Шицзячжуань, провінція Хебей, CN052165, Китай.