КОДЕСАН® ІС

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КОДЕСАН® ІС

(CODESAN ІС)

Склад:

1 таблетка містить кодеїну фосфату гемігідрату (уперерахунку накодеїнуоснову) 9,5мг, термопсису екстракту сухого(HerbaThermopsidisLanceolatae) (1,23:1,0, екстрагент: 25% етанол) 20мг, солодки кореня(Liquiritiaeradix) (подрібненого) 200мг, натріюгідрокарбонату 200мг;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, желатин, кальцію стеарат.

Лікарська формаТаблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:таблетки жовтого або бурого кольору звкрапленнями, плоскоциліндричної форми, зфаскою; зодного боку таблетки нанесено товарний знак підприємства, з іншого боку– риска.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати, які містять протикашльові засоби та експекторанти. Похідні опію та експекторанти. Код АТС  R05FА02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Комбінований лікарський засіб, дія якого зумовлена дією його складових.

Кодеїн є протикашльовим засобом центральної дії–алкалоїдом фенантренового ряду; належить догрупи наркотичних аналгетиків, є агоністом опіоїдних рецепторів. Зменшує збудливість кашльового центру та перериває рефлекси, що збуджують тривалий кашель. Чинить аналгетичну та седативну дію. Меншою мірою, ніж морфін, пригнічує дихання, рідше викликає міоз, нудоту та запори. Уневеликих дозах неспричиняє пригнічення дихального центру, непорушує функцію миготливого епітелію та незменшує бронхіальну секрецію. Посилює дію аналгетиків, снодійних та седативних засобів. Утерапевтичних концентраціях кодеїн може спричиняти почервоніння шкіри та відчуття тепла, що супроводжується посиленим потовиділенням та свербежем. Часте необґрунтоване застосування кодеїну, а також прийом увеликих дозах сприяє прояву побічних реакцій збоку шлунково-кишкового тракту.

Екстракт термопсису містить смоли, слизи, ефірні олії, сапоніни, аскорбінову кислоту, а також біологічно активні алкалоїди: термопсин, цитизин, пахікарпін, анагірин, гомотермопсин. Компоненти екстракту термопсису збуджують дихальний центр та стимулюють блювотний центр, чинять виражену відхаркувальну дію, що проявляється упідвищенні секреторної функції бронхіальних залоз, посиленні активності війчастого епітелію та прискоренні евакуації секрету, підвищенні тонусу гладких м’язів бронхів зарахунок центрального ваготропного ефекту. Ефірні олії та інші речовини, що містяться векстракті термопсису, виділяючись крізь дихальні шляхи, спричиняють посилення секреції бронхіальних залоз та розрідження мокротиння.

Корінь солодки чинить відхаркувальну, протизапальну та спазмолітичну дію. Відхаркувальні властивості зумовлені вмістом гліциризину, який стимулює активність війчастого епітелію утрахеї та бронхах, а також посилює секреторну функцію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів. Корінь солодки чинить спазмолітичну дію нагладкі м’язи завдяки вмісту флавонових сполук, серед яких найактивнішою вважається ліквіритозид. Протизапальна дія препаратів солодки полягає укупіруванні запальних реакцій, спричинених гістаміном, серотоніном та брадикініном, і зумовлена утворенням при гідролізі гліциролізину гліциризинової кислоти, яка чинить кортикостероїдоподібну дію.

Натрію гідрокарбонат стимулює секрецію убронхіальних залозах, а також моторну функцію миготливого епітелію та бронхіол, зміщує рН бронхіального слизу улужний бік і спричиняє безпосереднє розрідження (гідратацію) мокротиння, сприяє евакуації слизу із дихальних шляхів при кашлі та послабляє кашльовий рефлекс. При прийомі внутрішньо натрію гідрокарбонат може мати антацидний ефект. Слід враховувати, що при нейтралізації соляної кислоти виділяється вуглекислота, яка збуджує рецептори слизової оболонки шлунка, підсилюючи виділення гастрину знаступним вторинним посиленням секреції соляної кислоти.

Фармакокінетика

Кодеїн та інші компоненти лікарського засобу добре всмоктуються ушлунково-кишковому тракті. При застосуванні внутрішньо максимальна концентрація кодеїну уплазмі крові досягається протягом 1години. Кодеїн завдяки своїй ліпофільності швидко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр, накопичується у жировій тканині та меншою мірою–утканинах звисоким рівнем перфузії (легенях, печінці, нирках та селезінці). Період напіввиведення зплазми крові становить 3–4години. Метаболізується О- і N-деметилюванням упечінці зутворенням морфіну та норкодеїну. Кодеїн та його метаболіти екскретуються нирками, переважно увигляді кон’югатів із глюкуроновою кислотою. Більшість продуктів екскреції виводиться зсечею протягом 6годин і до 86% дози виводиться зорганізму протягом 24годин. Близько 70% дози виводиться увигляді вільного кодеїну, 10%– увигляді вільного та кон’югованого морфіну і ще 10%– увигляді вільного або кон’югованого норкодеїну. Тільки сліди продуктів екскреції виявляються уфекаліях.

Решта компонентів лікарського засобу виводиться зорганізму нирками та через дихальні шляхи збронхіальним секретом.

Максимальна дія лікарського засобу проявляється через 30–60хвилин після прийому внутрішньо і триває протягом 2–6годин.

Клінічні характеристики

Показання.

Кашель при захворюваннях легень і дихальних шляхів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кодеїну або до інших опіоїдних аналгетиків, або до будь-якого зкомпонентів лікарського засобу; гостра респіраторна депресія, легенева недостатність, обструктивні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма (неслід застосовувати опіоїди підчас астматичного нападу), кровохаркання, органічні ураження серця (міокардит, перикардит, інфаркт міокарда), артеріальна гіпертензія, виражена артеріальна гіпотензія, аритмії, епілепсія; черепно-мозкові травми або стани, що супроводжуються підвищеним внутрішньочерепним тиском (надодаток доризику респіраторної депресії та підвищення внутрішньочерепного тиску кодеїн може чинити вплив назіничну реакцію та інші вітальні реакціїприоцінці неврологічного статусу); період після операції нажовчовивідних шляхах, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки уфазі загострення; стани, при яких інгібування перистальтики слід уникати або при яких розвивається здуття живота, ризик паралітичної непрохідності кишечнику; тяжкі захворювання печінки та нирок зпорушенням їх функції; гіпокаліємія, тяжкий ступінь ожиріння, стан алкогольного сп’яніння, алкоголізм.

Застосування лікарського засобу протипоказано таким групам пацієнтів:

–дітям віком до12років;

–дітям віком від12до18років зіскомпрометованою дихальною функцією;

–жінкам у період вагітності або годування груддю;

–пацієнтам будь-якого віку, які мають надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6.

Не застосовувати супутньо зінгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Адсорбенти, в’яжучі та обволікаючі засоби можуть зменшити всмоктування компонентів лікарського засобу у шлунково-кишковому тракті.

Антидепресанти:трициклічні антидепресанти можуть посилити пригнічувальні ефекти опіоїдних аналгетиків.

Застосування інгібіторів моноаміноксидази (MAO) у комбінації з петидином було пов’язане з тяжким збудженням/пригніченням центральної нервової системи (включаючи артеріальну гіпертензію/гіпотензію). Незважаючи на те, що призастосуванні кодеїну небуло задокументовано подібних явищ, невиключено, що така взаємодія може відбутися. Отже, кодеїн неслід застосовувати одночасно зінгібіторами МАО або протягом 2тижнів після припинення їх застосування.

Алкоголь: можливе посилення гіпотензивного, седативного ефектів алкоголю та пригнічувального впливу алкоголю надихальну діяльність.

Анестетики, натрію оксибутират: можливе посилення депресії центральної нервової системи та/або респіраторної депресії, та/або артеріальної гіпотензії.

Нейролептики: посилення седативного та гіпотензивного ефектів.

Анксіолітики і снодійні засоби: посилення седативного ефекту, підвищення ризику респіраторної депресії.

Антигістамінні засоби: одночасне застосування кодеїну та антигістамінних препаратів із седативними властивостями може призвести до посилення депресії центральної нервової системи та/або респіраторної депресії, та/або артеріальної гіпотензії.

Антигіпертензивні засоби: посилення гіпотензивної дії.

Антихолінергетики (наприклад атропін): ризик тяжкого запору, який може призвести допаралітичної кишкової непрохідності та/або дозатримки сечі.

Антиаритмічні засоби: кодеїн сповільнює всмоктування мексилетину. При одночасному застосуванні кодеїну та хінідину фармакологічна дія кодеїну, імовірно, буде значно знижена через негативний вплив хінідину на його метаболізм.

Цизаприд, метоклопрамід, домперидон: кодеїн антагонізує вплив цизаприду, метоклопраміду та домперидону на шлунково-кишкову діяльність.

Антидіарейні засоби: підвищення ризику тяжкого запору.

Ненаркотичні аналгетики:посилення аналгетичної дії.

Опіоїдні антагоністи (наприклад бупренорфін, налтрексон, налоксон): можливе прискорення розвитку синдрому відміни.

Хлорамфенікол:підвищення концентрації кодеїну уплазмі крові через інгібування його метаболізму.

Ципрофлоксацин: опіоїди знижують концентрацію ципрофлоксацину уплазмі крові.

Ритонавір: можливе підвищення рівня опіоїдних аналгетиків (зокрема кодеїну) уплазмі крові.

Противиразкові препарати: циметидин може пригнічувати метаболізм кодеїну, що призводить допідвищення його концентрації уплазмі крові.

Вплив на інструментальні дослідження: застосування опіоїдів може перешкоджати дослідженню евакуації вмісту шлунка, оскільки опіоїди затримують випорожнення шлунка, а також гепатобіліарній візуалізації при застосуванні TechnetiumTc99mDisofenin, оскільки опіоїдна терапія може спричинити звуження сфінктера Одді і підвищення тиску у жовчовивідних шляхах.

Одночасний прийом лікарського засобу Кодесан®ІС із бронходилататорами, антибактеріальними засобами прилікуванні застудних захворювань, які супроводжуються вологим кашлем зтяжко відокремлюваним мокротинням, є раціональним.

Застосування препаратів кореню солодки укомбінації зсерцевими глікозидами, антиаритмічними препаратами (хінідин), тіазидними та петльовими діуретиками, адренокортикостероїдами та проносними засобами може посилити гіпокаліємію.

Особливості застосування.

Не слід застосовувати лікарський засіб протягом тривалого часу у зв’язку із ризиком розвитку звикання докодеїну.

Лікарський засіб слід застосовувати зобережністю пацієнтам зізниженою функцією нирок або печінки (див.розділ «Протипоказання»), ізнаявністю ванамнезі зловживання наркотиками. Слід знизити дозу кодеїну ослабленим пацієнтам, пацієнтам зартеріальною гіпотензією (див. розділ «Протипоказання»), гіпотиреозом, гіпертрофією передміхурової залози, наднирковозалозною недостатністю (наприклад хворобою Аддісона), нирковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»), запальними захворюваннями кишечнику (кодеїн знижує перистальтику, підвищує тонус та сегментацію кишечника та може підвищувати тиск утовстій кишці) (див. розділ «Протипоказання»), стриктурою уретри, судомними станами, міастенієюgravis, пацієнтам ушоковому стані. Упацієнтів літнього віку метаболізм та елімінація кодеїну можуть відбуватися повільніше, тому може бути доцільним зниження дози кодеїну. Лікарський засіб слід застосовувати зобережністю пацієнтам, які нещодавно перенесли хірургічні втручання накишечнику (через можливе зниження моторики шлунково-кишкового тракту) або сечових шляхах (такі пацієнти більш схильні дозатримки сечовипускання, спричиненої безпосередньо спазмом уретрального сфінктера та запором внаслідок застосування кодеїну). Лікарський засіб слід застосовувати зобережністю прифеохромоцитомі (опіоїди можуть стимулювати вивільнення катехоламіну шляхом індукції вивільнення ендогенного гістаміну). Пацієнтам ззахворюваннями жовчовивідних шляхів (зокрема зжовчнокам’яною хворобою) слід уникати застосування опіоїдних аналгетиків або застосовувати їх укомбінації зі спазмолітиками.

Застосування петидину і, можливо, інших опіоїдних аналгетиків пацієнтам, які приймають інгібітори моноаміноксидази (MAO), може бути пов’язане здуже тяжкими реакціями, а іноді зреакціями, які мають летальні наслідки. Якщо застосування кодеїну пацієнтам, які приймають інгібітори MAO, є життєво необхідним, слід припинити застосування інгібіторів МАО за 2 тижні допочатку лікування кодеїном (див. розділи «Протипоказання», «Взаємодія зіншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У пацієнтів, які можуть мати фізичну залежність, припинення лікування слід проводити поступово, щоб уникнути прискорення розвитку симптомів синдрому відміни.

Метаболізм заучастю CYP2D6

Кодеїн перетворюється на його активний метаболіт–морфін–упечінці заучастю ферменту CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або якщо упацієнта CYP2D6 повністю відсутній, адекватного терапевтичного ефекту не буде досягнуто. Встановлено, що до7% кавказького населення може мати цю особливість метаболізму заучастю CYP2D6. Однак, якщо пацієнт має надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6, існує підвищений ризик розвитку побічних ефектів–симптомів опіоїдної токсичності–навіть при застосуванні звичайних доз. У таких пацієнтів перетворення кодеїну у морфін швидко призводить довстановлення більш високих рівнів морфіну всироватці крові, ніж очікувалось.

Загальні симптоми опіоїдної токсичності: сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудота, блювання, запор, відсутність апетиту. Уважких випадках можливі симптоми циркуляторної та дихальної депресії, які можуть бути небезпечними і, дуже рідко, летальними.

Дані про поширеність ультрашвидких метаболізаторів за CYP2D6 в різних популяціях наведені нижче:

Популяція

Поширення, %

Африканці/ефіопи

29

Афроамериканці

3,4–6,5

Монголоїди

1,2–2

Кавказці

3,6–6,5

Греки

6

Угорці

1,9

Північні європейці

1–2

Діти зі скомпрометованою дихальною функцією

Застосування кодеїну протипоказано дітям, уяких дихальна функція може бути скомпрометована нервово-м’язовими порушеннями, важкими серцевими або респіраторними захворюваннями, інфекціями верхніх дихальних шляхів або легенів, мультитравмами або масштабними хірургічними втручаннями. Ці фактори можуть посилити симптоми токсичності морфіну.

Опіоїдні аналгетики знижують слиновиділення, що може спричинити розвиток карієсу та кандидамікозу слизової оболонки ротової порожнини.

Застосування кодеїну потребує регулярної оцінки лікарем співвідношення користь/ризик.

Для покращення розрідження і виділення мокротиння рекомендується вживання великої кількості теплої рідини.

Під час лікування лікарським засобом заборонено вживати алкоголь.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Період вагітності

Застосування лікарського засобу уперіод вагітності протипоказане.

Повідомлялося про можливий зв’язок між виникненням унемовлят вад дихальної системи та серця і застосуванням кодеїну протягом Ітриместру вагітності. Регулярне застосування кодеїну уперіод вагітності може спричинити розвиток фізичної залежності уплода, що призведе довиникнення симптомів абстиненції уновонародженого. Застосування кодеїну підчас пологів може пригнічувати дихання уновонародженого. Опіоїдні аналгетики можуть призвести дошлункового стазу підчас пологів, підвищення ризику аспіраційної пневмонії уматері.

Період годування груддю

Застосування лікарського засобу уперіод годування груддю протипоказане.

При застосуванні узвичайних терапевтичних дозах кодеїн і його активний метаболіт можуть бути присутніми вгрудному молоці удуже низьких концентраціях, що навряд чи може чинити негативний вплив нанемовля. Однак, якщо пацієнтка має надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6, угрудному молоці можуть встановлюватися більш високі рівні морфіну, удуже рідкісних випадках це може призвести допотенційно летальних симптомів опіоїдної токсичності унемовляти.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування лікарським засобом слід утримуватися відкерування автотранспортом або іншими механізмами через можливість виникнення таких ефектів, як сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, галюцинації, розлади зору або судоми. Ефекти алкоголю посилюються опіоїдними аналгетиками.

Спосіб застосування та дози.

Лікарський засіб приймати внутрішньо.

Дорослим та дітям віком від12років–по1таблетці 2–3рази надобу. Тривалість лікування–5діб; увиняткових випадках зарекомендацією лікаря термін лікування може бути збільшений.

Діти.

Застосування лікарського засобу протипоказане дітям віком до12років, оскільки існує ризик розвитку серйозних і небезпечних дляжиття побічних реакцій через варіабельний та непередбачуваний шлях перетворення кодеїну уморфін упацієнтів цієї вікової групи (див. розділ «Протипоказання»).

Кодеїн незастосовувати дітям віком від12до18років зіскомпрометованою дихальною функцією через ризик розвитку серйозних і небезпечних для життя побічних реакцій (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Кодеїн незастосовувати дітям віком від12до18років, які мають надшвидкий метаболізм заучастю CYP2D6 (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування»).

Передозування.

Симптоми: нудота, блювання, запор, головний біль, утруднення сечовипускання, порушення координації рухів очних яблук, звуження зіниць, аритмія, брадикардія.

Лікування:промивання шлунка зподальшим застосуванням активованого вугілля, введення аналептиків, атропіну, конкурентного антагоніста кодеїну–налоксону (устаціонарних умовах).

Передозування кодеїну.Тяжка депресія центральної нервової системи, зокрема пригнічення дихання, може розвинутися уразі супутнього застосування інших засобів ізседативною дією (ут.ч. алкоголю) або значного перевищення дози кодеїну. Клінічною тріадою передозування опіоїдів вважається кома, точкові зіниці та респіраторна депресія (може спричинити ціаноз) з наступним розширенням зіниць прирозвитку гіпоксії. Інші симптоми передозування опіоїдів: гіпотермія, сповільнене або утруднене дихання, судоми (особливо у дітей), сильне запаморочення, виражена сонливість, виражена слабкість, нервозність або неспокій, емоційне збудження, галюцинації, сплутаність свідомості, артеріальна гіпотензія та тахікардія (малоймовірні), брадикардія, недостатність кровообігу. Можливе виникнення задишки, апное, колапсу, затримки сечовиділення; рідко–набряк легень; можуть спостерігатися ознаки вивільнення гістаміну. Повідомлялося про випадки розвитку рабдоміолізу, який прогресував до ниркової недостатності, при передозуванні опіоїдів.

Передозування посилюється при одночасному прийомі алкоголю та психотропних засобів.

Лікування: загальні симптоматичні та підтримувальні заходи, включаючи заходи для підтримки дихального центру та моніторинг вітальних показників до стабілізації стану.

Прийом активованого вугілля є доцільним, якщо минуло небільше 1години змоменту прийому кодеїну дорослим удозі, що перевищує 350мг, дитиною–удозі, що перевищує 5мг/кг маси тіла. Слід застосувати налоксон при виникненні коми або пригнічення дихання. Налоксон є конкуруючим антагоністом та має короткий період напіввиведення, таким чином може бути необхідним повторне застосування високих доз дляпацієнтів ізтяжким отруєнням. Слід спостерігати застаном пацієнта протягом щонайменше 4годин після введення налоксону або 8годин увипадках застосування препарату налоксону зпролонгованою дією.

Симптоми передозування кореня солодки:передозування та тривале застосування (більше 2місяців) може спричиняти порушення водно-електролітного балансу, внаслідок чого можливий розвиток гіпокаліємічної міопатії та міоглобулінурії.

Симптоми передозування термопсису та натрію гідрокарбонату:притяжкому отруєнні можливіпорушеннясвідомості, збудження, галюцинації, судоми.

Побічні реакції.

З боку нервової системи: сонливість, головний біль, запаморочення, судоми (особливо унемовлят і дітей), підвищення внутрішньочерепного тиску, розвиток толерантності або залежності.

З боку органів зору:звуження зіниць, порушення гостроти зору, світлочутливість, порушення зору (зокрема розмитість, подвоєння контурів видимих предметів), міоз.

З боку органів слуху та лабіринту: вертиго.

Психічні розлади: седація, депресія, галюцинації, кошмарні сновидіння, стан неспокою, сплутаність свідомості, раптові зміни настрою, ейфорія, дисфорія.

З боку серцево-судинної системи: аритмії (тахі- або брадикардії), відчуття серцебиття, артеріальна гіпертензія, ортостатична гіпотензія, артеріальна гіпотензія (призастосуванні великих доз), гіперемія шкіри обличчя.

З боку дихальної системи:задишка,пригнічення дихання (призастосуванні великих доз), бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: біль у надчеревній ділянці, нудота, блювання, запор, диспепсія, сухість уроті, спазми шлунка, панкреатит.

Гепатобіліарні розлади:спазм жовчовивідних шляхів, який може бути пов’язаний зізміною рівнів печінкових ферментів.

З боку ендокринної системи: гіперглікемія.

Розлади метаболізму та харчування: анорексія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини :підвищена пітливість; алергічні реакції, ут.ч. висип, кропив’янка, свербіж, гіперемія шкіри, набряк обличчя.

З боку кістково-м’язової системи:неконтрольовані м’язові рухи, ригідність м’язів (призастосуванні великих доз).

З боку сечовидільної системи:спазм сечовивідних шляхів, утруднене сечовипускання, затримка сечовипускання, дизурія, антидіуретичний ефект.

З боку репродуктивної системи:статева дисфункція, еректильна дисфункція, зменшення лібідо та потенції.

З боку імунної системи:макулопапульозний висип (розглядається яксимптом синдрому гіперчутливості, пов’язаний зпероральним застосуванням кодеїну), утруднене дихання, гарячка, спленомегалія, лімфаденопатія.

Інші:гіпокаліємія, відчуття нездужання, підвищена втомлюваність, гіпотермія.

Толерантність і деякі знайбільш поширених побічних ефектів–сонливість, нудота, блювання, сплутаність свідомості–як правило, розвиваються притривалому застосуванні кодеїну.

Регулярне тривале застосування кодеїну призводить дорозвитку залежності, толерантності та довиникнення стану неспокою, дратівливості після припинення лікування. Слід пам’ятати, що толерантність знижується швидко після припинення прийому кодеїну, тому повторне застосування раніше припустимої дози може виявитися летальним.

Синдром відміни:раптове припинення лікування кодеїном може спричинити синдром відміни. Можливісимптоми: безсоння, стан неспокою, дратівливість, почуття тривоги, депресія, слабкість, відсутність апетиту, нудота, блювання, діарея, підвищене потовиділення, дегідратація, сльозотеча, ринорея, чхання, позіхання, пілоерекція, гарячка, мідріаз, тремор, м’язові судоми, збільшення частоти серцевих скорочень, частоти дихання, підвищення артеріального тиску.

Термін придатності.4 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ?С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері; по 1блістеру упачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.