МОРФІНУ СУЛЬФАТ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

МОРФІНУ СУЛЬФАТ

( MORPHINE SULPHATE )

Cклад:

діюча речовина:morphine sulphate;

1 таблетка містить морфіну сульфату пентагідрату 5 мг (0,005 г) або 10 мг (0,01 г);

допоміжні речовини :StarLac® (лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний), целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат.

Лікарська форма.Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, плоскоциліндричної форми з фаскою; на одній поверхні таблетки нанесений товарний знак підприємства; таблетки дозуванням 10мг містять риску для поділу.

Фармакотерапевтична група.

Аналгетики. Опіоїди. Природні алкалоїди опію. Морфін. Код АТХ N02AA01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Діє як агоніст на опіоїдні рецептори центральної нервової системи (ЦНС), зокрема на μ- та меншою мірою– на κ-рецептори. Збудження μ-рецепторів зумовлює супраспінальну аналгезію, респіраторну депресію, ейфорію, збудження κ-рецепторів– спінальну аналгезію, міоз, седацію.

Ц ентральна нервова система

Має виражений аналгетичний та седативний ефект (снодійний та анксіолітичний). Пригнічує дихання прямою дією на дихальні центри стовбура головного мозку. Пригнічує кашльовий рефлекс прямою дією на кашльовий центр довгастого мозку. Протикашльовий ефект може спостерігатися при застосуванні доз, нижчих від доз, які зазвичай застосовують для аналгезії. Спричиняє міоз навіть у повній темряві. Крапкові зіниці– симптом наркотичного передозування, але він не є патогномічним симптомом (наприклад, мостові ураження стовбура головного мозку геморагічного або ішемічного походження можуть призвести до даного симптому). У станах передозування морфіном частіше, ніж міоз, спостерігається мідріаз із гіпоксією.

Травний тракт та інші гладенькі м’язи

Підвищує тонус гладенької мускулатури, зокрема антральної частини шлунка, кишечнику, внаслідок чого уповільнюється рух харчових мас, послаблюється перистальтика, що призводить до запору. Підвищує тонус сечового міхура, бронхів, сфінктерів травного тракту, жовчовивідних шляхів. Може спричиняти спазм сфінктера Одді, що призводить до підвищення інтрабіліарного тиску.

Серцево-судинна система

Призводить до вивільнення гістаміну з подальшою периферичною вазодилатацією або без неї, що спричиняє свербіж, приплив крові до обличчя, почервоніння очей, пітливість і/або ортостатичну гіпотензію.

Ендокринна система

Опіоїди можуть впливати на гіпоталамо-гіпофізарно-надниркову та гіпоталамо-гіпофізарно-статеву системи. Можливе підвищення в сироватці крові пролактину, зниження в плазмі крові рівня кортизолу, естрогену та тестостерону в поєднанні з низькими або нормальними рівнями АКТГ, ЛГ або ФСГ. Дані гормональні зміни можуть супроводжуватися клінічними симптомами.

Інші фармакологічні ефекти

Під час дослідженьin vitroта на тваринах виявлено різні ефекти природних опіоїдів, таких як морфін, на компоненти імунної системи; клінічне значення цих даних залишається невивченим.

Фармакокінетика.

Добре абсорбується в травному тракті. Зазнає пресистемної елімінації. Крім печінки метаболізується в нирках та слизовій оболонці кишечнику. Головним сечовим метаболітом є морфін-3-глюкуронід, також утворюється морфін-6-глюкуронід. Період напіввиведення з плазми крові становить 2,5-3години.

Клінічні характеристики.

Показання.

Больовий синдром сильної інтенсивності.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату; порушення дихання внаслідок пригнічення дихального центру; біль у животі невизначеної етіології (гострий живіт); черепно-мозкова травма; схильність до бронхоспазму; паралітична кишкова непрохідність; затримка випорожнення шлунка; тяжка печінкова недостатність; супутній прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО); внутрішньочерепна гіпертензія; інсульт; епілептичний статус; кахексія; гостра алкогольна інтоксикація; делірій; гарячка.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Морфін слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які одночасно отримують інші депресанти ЦНС, включаючи седативні або снодійні препарати, загальні анестетики, фенотіазини, інші транквілізатори, м’язові релаксанти, антигіпертензивні препарати та алкоголь. Комбінація даних препаратів зі звичайною дозою морфіну може призвести до пригнічення дихання, артеріальної гіпотензії, глибокої седації або коми.

Морфін може спричиняти зростання значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) габапентину при їх одночасному застосуванні. Стан пацієнтів слід ретельно контролювати, щоб вчасно виявити ознаки пригнічення ЦНС, зокрема сонливість; дозування габапентину або морфіну слід відповідно зменшити.

Агоністи/антагоністи опіоїдних рецепторів (наприклад, бупренорфін, налбуфін, пентазоцин) не слід застосовувати пацієнтам, які отримали курс терапії чистими опіоїдними агоністами.

Лікарські засоби, які блокують дію ацетилхоліну (антигістамінні, антипаркінсонічні, протиблювотні засоби тощо), можуть взаємодіяти з морфіном, посилюючи антихолінергічні побічні ефекти.

Циметидин пригнічує метаболізм морфіну.

Відомо, що інгібітори МАО взаємодіють з наркотичними аналгетиками, що спричиняє збудження або гальмування ЦНС з гіпер- або гіпотензивними кризами. Препарат не слід приймати одночасно з інгібіторами МАО або протягом 2тижнів після припинення їх застосування.

Плазмову концентрацію морфіну можна знизити рифампіцином.

Незважаючи на відсутність даних фармакокінетичних досліджень сумісного застосування ритонавіру з морфіном, відомо, що ритонавір індукує печінкові ферменти, які каталізують глюкуронізацію морфіну, що може знижувати концентрацію морфіну в плазмі крові.

Особливості застосування.

Головним ризиком при передозуванні опіоїдами є пригнічення дихання.

Як і при застосуванні всіх наркотичних засобів, необхідно знизити дозу для пацієнтів літнього віку, у разі гіпотиреозу, захворювань нирок та хронічних захворювань печінки. Застосовувати з обережністю при порушеннях функції дихання, тяжкій формі бронхіальної астми, судомних розладах, артеріальній гіпотензії з гіповолемією, тяжкій формі легеневого серця, пацієнтам з опіоїдною залежністю, хворим з наркотичною залежністю в анамнезі, з хворобами жовчовивідних шляхів, панкреатитом, запальними захворюваннями кишечнику, гіпертрофією передміхурової залози, недостатністю надниркових залоз. Препарат неможна застосовувати, якщо існує ймовірність виникнення паралітичної кишкової непрохідності. Якщо протягом застосування препарату підозрюється або виникає кишкова непрохідність, то прийом препарату потрібно негайно припинити.

Морфін може знизити судомний поріг у пацієнтів з епілепсією в анамнезі.

Пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією неслід застосовувати даний препарат через вміст лактози моногідрату.

Не застосовувати протягом 4годин до проведення пацієнтам додаткових знеболювальних заходів (зокрема хірургічного втручання, нервової блокади). У разі необхідності продовження лікування препаратом дозування потрібно скоригувати з урахуванням постопераційного стану пацієнта. Препарат слід застосовувати з обережністю в передопераційний період та протягом перших 24годин після операції. Пацієнтам після абдомінальних оперативних втручань застосовувати препарат можна тільки після відновлення нормального функціонування кишечнику.

При тривалому застосуванні препарату можливий розвиток толерантності, що може спричинити необхідність поступового підвищення доз для досягнення належного рівня знеболення. Тривале застосування препарату може призвести до фізичної залежності, різке припинення лікування– спричинити абстинентний синдром. Якщо пацієнт більше не потребує терапії морфіном, дозу препарату слід знижувати поступово, щоб запобігти абстинентному синдрому.

Випадки гіпералгезії, коли підвищення доз не призводить до аналгезуючого ефекту, можуть спостерігатися дуже рідко, зокрема при прийомі високих доз. У такому разі необхідно або зменшити дозу препарату, або замінити його на інший опіоїдний лікарський засіб.

Морфін має такі ж самі ризики щодо зловживання, як і інші сильні опіоїдні аналгетики. Морфіном можуть зловживати особи з латентною або явною схильністю до наркоманії. Існує можливість виникнення психологічної залежності від опіоїдних аналгетиків, зокрема від морфіну. Препарат слід застосовувати з особливою обережністю пацієнтам з алкогольною та наркотичною залежністю в анамнезі.

Парентеральне введення лікарських форм, призначених для перорального застосування, може призвести до летального наслідку.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Не застосовують у період вагітності або під час пологів через ризик неонатальної дихальної депресії. Застосування жінкам, які годують груддю, не рекомендується, оскільки морфін проникає у грудне молоко.

Абстинентний синдром може спостерігатися у новонародженого, якщо жінка у період вагітності отримувала тривале лікування морфіном.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Лікування препаратом може призвести до седації, тому рекомендується утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами протягом застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо. Режим дозування встановлюють індивідуально.

Початкова доза препарату залежить від ступеня болю та особливостей попереднього прийому пацієнтом аналгетиків. Препарат потрібно застосовувати у встановленій лікарем дозі кожні 4години. У разі посилення болю або розвитку толерантності до морфіну необхідно збільшити дозу препарату, використовуючи дозування 5мг та 10мг.

Для пацієнтів літнього вікуможе бути доцільним зниження доз, які застосовуються для дорослих.

Пацієнтам, які переходять від парентерального застосування морфіну до перорального, необхідно підвищити дозу, щоб компенсувати зменшення аналгетичного ефекту, пов’язаного з оральним способом застосування морфіну. Зазвичай необхідність такого збільшення дози становить 100%; для таких пацієнтів потрібна індивідуальна корекція дози.

Для дорослих та дітей віком від 12років, які не застосовували опіоїди, початкові дози морфіну, як правило, становлять 5-10мг кожні 4години. При болю, який не контролюється більш слабкими опіоїдами, початкова доза морфіну зазвичай становить 10мг кожні 4години.

Дітям віком 3-5років призначають по 5мг кожні 4години, віком 6-12років– по 5-10мг кожні 4години.

Добова доза морфіну може бути збільшена до 200мг за умови контролю побічних реакцій та можливості надання невідкладної спеціалізованої допомоги. У разі неможливості контролювання болю встановленою титруванням дозою та необхідності застосування добової дози, яка перевищує 200мг (зазвичай при хронічному болю онкологічної етіології), необхідний постійний ретельний контроль стану пацієнта (див. розділи «Побічні реакції» та «Передозування»).

У разі післяопераційного болю пацієнтам із масою тіла до 70кг призначають по 5мг кожні 4години, пацієнтам із масою тіла від 70кг– по 10мг кожні 4години. Пероральні форми морфіну застосовують з обережністю протягом перших 24годин після операції з огляду на динаміку відновлення функцій кишечнику.

Діти.

Не застосовують дітям віком до 3років.

Передозування.

Симптоми: крапкові зіниці, млявість скелетних м’язів, брадикардія, пригнічення дихання, артеріальна гіпотензія, в тяжких випадках– циркуляторна недостатність, кома. Передозування може призвести до летального наслідку. Повідомлялося про випадки рабдоміолізу, який прогресує до ниркової недостатності.

Лікування.Першочергово необхідно забезпечити пацієнту вільний доступ повітря та застосувати примусову або контрольовану вентиляцію легень.

Пацієнтам без пригнічення дихання може бути доцільним застосування внутрішньо активованого вугілля за умови, якщо необхідна доза препарату (50г для дорослих, 1г/кг для дітей) буде вжита протягом 1години після передозування.

Чисті опіоїдні антагоністи є специфічними антидотами при отруєнні опіоїдами. При необхідності можна вжити інших підтримуючих заходів.

При тяжкому передозуванні морфіном необхідно ввести налоксон у дозі 0,8мг внутрішньовенно. При необхідності ін’єкції повторюють кожні 2-3хвилини або вводять налоксон інфузійно– 2мг у500мл 0,9% розчину натрію хлориду або у 5% розчині глюкози (0,004мг/мл). Швидкість інфузії повинна залежати від попередньо введеної болюсної дози та відповідати реакції пацієнта. Налоксон має відносно короткий період дії, тому стан пацієнта необхідно ретельно контролювати до повного відновлення дихальної функції.

При менш тяжкому передозуванні слід ввести налоксон у дозі 0,2мг внутрішньовенно. При необхідності ін’єкції повторюють кожні 2хвилини з кроком 0,1мг.

При передозуванні морфіном у разі відсутності дихальної або циркуляторної депресії налоксон не слід застосовувати. Налоксон слід вводити обережно пацієнтам із фізичною залежністю від морфіну, оскільки раптова і повна відміна опіоїдних ефектів може спровокувати загострення абстинентного синдрому.

Побічні реакції.

При застосуванні препарату в рекомендованих дозах найбільш поширеними побічними ефектами морфіну є нудота, блювання, запор та сонливість. При тривалому застосуванні препарату нудота та блювання не є характерними. Якщо такі реакції виникають, прийом морфіну можна поєднувати з відповідною симптоматичною терапією.

Нижче наведені побічні ефекти із зазначенням частоти виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100,<1/10), нечасто (≥1/1000,<1/100), рідко (≥1/10000,<1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (не можна оцінити на основі наявних даних).

З боку імунної системи: невідомо– алергічні реакції, анафілактична реакція.

Психічні порушення:часто– сплутаність свідомості, безсоння; нечасто– ажитація, ейфорія, галюцинації, зміни настрою; невідомо– наркотична залежність, дисфорія, розлади мислення.

З боку нервової системи:часто– запаморочення, головний біль, мимовільні скорочення м’язів, сонливість; нечасто– судоми, парестезія, непритомність, міоклонус; невідомо– гіпералгезія.

З боку органів зору:нечасто– зорові розлади; невідомо– міоз.

З боку органів слуху:нечасто– вертиго.

З боку серцево-судинної системи:нечасто– пальпітація, почервоніння обличчя, артеріальна гіпотензія; невідомо– брадикардія, тахікардія, артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи:нечасто– бронхоспазм, набряк легенів, пригнічення дихання; невідомо– зменшення кашлю.

З боку травного тракту: дуже часто– нудота; часто– абдомінальний біль, анорексія, запор, сухість у роті, блювання; нечасто– диспепсія, кишкова непрохідність, розлад сприйняття смаку, підвищення рівня печінкових ферментів; невідомо– біліарний біль, загострення панкреатиту.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:часто– гіпергідроз, висип; нечасто– кропив’янка.

З боку сечостатевої системи:нечасто– затримка сечі; невідомо– спазм сечовода, аменорея, зниження лібідо, еректильна дисфункція.

Загальні розлади:часто– астенічні стани, свербіж; нечасто– слабкість, периферичний набряк; невідомо– розвиток толерантності до препарату, абстинентний синдром.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки по 0,005г №50 (10×5) у блістерах у пачці, таблетки по 0,01г №10 (10×1), №50 (10×5) ублістерах у пачці, №140 (10×14) у блістерах у груповій тарі.

Категорія відпуску.За рецептом.

Р’РёСЂРѕР±РЅРёРє.

Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 65080, Одеська обл., м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 86.