РИФАБУТИН 150

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

РИФАБУТИН 150

( RIFABUTIN 150 )

Cклад:

діюча речовина:rifabutin;

1 капсула містить рифабутину 150 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію лаурилсульфат, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тверда желатинова капсула № «0».

Лікарська формаКапсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

тверда желатинова капсула № 0 з непрозорими корпусом та кришечкою червоно-коричневого кольору та надписом білими чорнилами «LU» - на кришечці та «R01» - на корпусі. Вміст капсули: гранульований порошок червонувато-фіолетового кольору.

Фармакотерапевтична група

Протитуберкульозні засоби. Антибіотики. АТХ J04A B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Рифабутин є напівсинтетичним антибіотиком широкого спектра дії, що належить до групи ансаміцинів. Препарат має високу активність щодо кислотостійких бактерій, включаючи атипові та полірезистентні мікроорганізми.

Рифабутинin vitro проявляє високу активність щодо лабораторних штамів і клінічно виділених культурM. tuberculosis. Дослідженняin vitro показали, що від 30 до 50 % штамівM. tuberculosis, резистентних до рифампіцину, чутливі до рифабутину (тобто існує неповна перехресна резистентність між цими антибіотиками).

Активність рифабутинуin vivo при інфікуванніM. tuberculosis була у 10 разів вищою за активність рифампіцину, що відповідає даним, отриманимin vitro

Встановлено, що рифабутин активний щодо нетуберкульозних (атипових) бактерій, включаючиМ. avіum intracellulare complex (MAC) якin vitro, так і при експериментальній інфекції, спричиненій цим патогенним комплексом у мишей з індукованим імунодефіцитом.

Фармакокінетика

Всмоктування

Рифабутин швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація препарату у плазмі крові (Сmах) досягається приблизно через 2 - 4 години після прийому внутрішньо. Як було показано у дослідженнях на здорових добровольцях, при одноразовому прийомі 300 мг, 450 мг і 600 мг препарату фармакокінетика рифабутину носить лінійний характер, при цьому Сmах визначається у діапазоні 0,4-0,7 мкг/мл. Рівень препарату у плазмі крові підтримується вище мінімальної інгібуючої концентрації (МІК) дляM. tuberculosis до 30 годин з моменту прийому.

Розподіл

Рифабутин широко розподіляється у тканинах і органах організму людини, за винятком головного мозку. Зокрема, концентрація рифабутину у легеневій тканині через 24 години після прийому у 5-10 разів перевищувала концентрацію препарату у плазмі крові.

Здатність рифабутину проникати всередину клітин дуже висока, на що вказують співвідношення внутрішньоклітинної та позаклітинної концентрацій, які дорівнюють 9:1 для нейтрофілів і 15:1 - для моноцитів. Висока внутрішньоклітинна концентрація відіграє ключову роль у забезпеченні високої активності препарату проти таких внутрішньоклітинних патогенних мікроорганізмів як мікобактерії.

Виведення

З організму людини рифабутин та його метаболіти виводяться переважно із сечею. Період напіввиведення становить приблизно 35-40 годин.

Клінічні характеристики

Показання.

Профілактика інфекцій, спричинених дисемінованимMycobacterium avium-внутрішньоклітинним комплексом (МАС-інфекції), у пацієнтів з ВІЛ-інфекцією.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний пацієнтам з клінічно значимою підвищеною чутливістю до рифабутину або до інших рифаміцинів в анамнезі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Було показано, що рифабутин індукує ферменти підсімейства СYР450 ІІІА. Головний метаболіт рифабутину (25-дезацетил рифабутин; LM 565) також може забезпечувати цей ефект, тому може впливати на фармакокінетику лікарських засобів, що метаболізуються цими ферментами. При одночасному призначенні з рифабутином може виникнути необхідність у збільшенні дози таких лікарських засобів.

З тієї ж самої причини рифабутин може знизити активність аналгетиків, антикоагулянтів, кортикостероїдів, циклоспоринів, дигіталісу (хоча і не дигоксину), пероральних гіпоглікемічних засобів, наркотиків, фенітоїну та хінідину.

Рифабутин не впливає на фармакокінетику диданозину (DDI) та ізоніазиду (проте, застосування з ізоніазидом належить до небажаних взаємодій). Отже, малоймовірним є виникнення значних взаємодій з етамбутолом, теофіліном, сульфонамідами, піразинамідом і зальцитабіном (DDC).

Оскільки п-аміносаліцилова кислота перешкоджає поглинанню рифампіцину, рекомендується застосовувати його разом із рифабутином з інтервалом 8-12 годин.

Дані досліджень взаємодії рифабутину з іншими лікарськими засобами (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Препарат

Вплив засобів на рифабутин

Вплив рифабутину на інші засоби

Коментар

Противірусні

Ампренавір

↑ AUC у 2,9 раза, ↑ Сmax у 2,2 раза

Ніяких істотних змін

у кінетиці не відбувається

Зниження дози рифабутину принаймні на 50 %. Контролювати розвиток побічних реакцій.

Фосампренавір/ ритонавір

64% ↑ AUC **

35 % ↑ AUC і 36 % ↑ Cmax, без ефекту Ctrough (ампринавір).

Рекомендовано зниження дози рифабутину принаймні на 75 % (до 150 мг через день або 3 рази на тиждень) у поєднанні з фосампренавіром

Індинавір

73 % ↑ AUC, 134 % ↑ Cmax.

34 % ↓ в AUC, 25 % ↓ в Cmax

Рекомендоване зниження дози рифабутину до половини стандартної дози та підвищення індинавіру до 1000 мг кожні 8 годин (при даній взаємодії).

Лопінавір/ ритонавір

AUC ↑ у 5,7 раз, Сmax ↑ у 3,4 раз **

Ніяких істотних змін у кінетиці не відбувається.

Рекомендувати зменшення дози рифабутину принаймні на 75 % від звичайної дози 300 мг/добу (тобто максимальна доза - 150 мг через день або 3 рази на тиждень).

Необхідно контролювати розвиток побічних реакцій. Може знадобитися подальше зменшення дози рифабутину.

Саквінавір

Дані відсутні

40 % ↓ AUC

Ритонавір

AUC ↑ у 4 рази, Сmax ↑ у 2,5 раза

Дані відсутні

При застосуванні ритонавіру зростає ризик виникнення побічних ефектів, у тому числі увеїту. Якщо існує необхідність призначення інгібіторів протеаз одночасно з рифабутином, слід вибрати інший препарат, а не ритонавір.

Типранавір / ритонавір

AUC ↑ у 2,9 раз, Сmax ↑ у 1,7 раз.

Рекомендується моніторинг

При одночасному введенні типранавіру з рифабутином може збільшити концентрацію рифабутину та його метаболіту. Необхідно знизити дозу рифабутину на 75 % (наприклад, 150 мг через день) та підвищити моніторинг.

Зидовудин

Зміни у фармакокінетиці відсутні

Приблизно 32 % ↓ у Сmax та AUC

Ця взаємодія не має істотного клінічного значення.

Протигрибкові

Флуконазол

82 % ↑ в AUC

Зміни концентрації у плазмі відсутні

Ітраконазол

Дані відсутні

Від 70 % до 75 % ↓ у Сmax і AUC

Зафіксовано збільшення рівня рифабутину в сироватці крові при застосуванні ітраконазолу.

Позаконазол

AUC ↑ 72 %,

Сmax ↑ 31 %

43 % ↓ Cmax, 49 % ↓ AUC.

Одночасне застосування позаконазолу з рифабутином збільшує концентрацію рифабутину в плазмі та зменшує концентрацію плацебо позаконазалу, тому необхідно уникати їх одночасного застосування, рифабутину та позаконазолу, якщо тільки перевага для пацієнта не перевищить ризик. При необхідності одночасного застосування даних препаратів, рекомендується суворе спостереження за грибковими інфекціями, а також часте спостереження за побічними реакціями внаслідок збільшення концентрації рифабутину в плазмі (наприклад, увеїт, лейкопенія).

Вориконазол

195 % ↑ Cmax, 331 % ↑ AUC. ***

Рифабутин (300 мг один раз на добу) зменшує Cmax і AUC вориконазолу при 200 мг двічі на добу на 69 % і 78 % відповідно у порівняно з вориконазолом по 200 мг двічі на добу.

Якщо перевага перевищує ризик, рифабутин може бути застосований із вориконазолом, якщо підтримуюча доза вориконазолу збільшується до 5 мг/кг -внутрішньовенно кожні 12 годин або від 200 мг до 350 мг перорально кожні 12 годин (від 100 мг до 200 мг перорально кожні 12 годин у пацієнтів з масою менше 40 кг). Рекомендується проводити повний аналіз крові та спостерігати за побічними ефектами рифабутину (наприклад, увеїт) при застосуванні вориконазолу.

Кетоконазол/ міконазол

Дані відсутні

Дані відсутні

Одночасне застосування з препаратами, які конкурентно інгібують активність Cyt P450IIIA може збільшувати циркулюючий рівень рифабутину.

Засоби для лікування пневмоцистної пневмонії

Дапсон

Дані відсутні

Приблизно від 27% до 40% ↓ в AUC

Дослідження проводилося у ВІЛ-інфікованих хворих.

Сульфаметокса-зол/

триметоприм

Зміни відсутні

Приблизно від 15% до 20% ↓ в AUC

У дослідженні лише триметоприм (не сульфаметоксазол) зменшив AUC на 14 %, а Cmax на 6%, але не вважається клінічно значущим.

Засоби для лікуванняMycobacterium avium -внутрішньоклітинного комплексу

Азитроміцин

Дані відсутні

Дані відсутні

Кларитроміцин

Приблизно 77% ↑ в AUC

Приблизно 50% ↓ в AUC

Дослідження проводилося у ВІЛ-інфікованих хворих.

Інші

Метадон

Дані відсутні

Дані відсутні

Ніякого очевидного ефекту рифабутину на пікові рівні метадону або системного впливу на AUC немає. Фармакокінетика рифабутину не оцінена.

Пероральні контрацептиви

Дані відсутні

Дані відсутні

Дані дослідження ще вивчалися. Пацієнтам бажано рекомендувати інші методи контрацепції.

Такролім

Дані відсутні

Дані відсутні

Рифабутин знижує рівень такроліму в крові.

** препарат плюс активний метаболіт

*** вориконазол у дозуванні по 400 мг двічі на добу

Особливості застосування.

Рифабутин, капсули, не слід призначати для профілактики МАС-інфекції пацієнтам з активним туберкульозом. Туберкульоз у ВІЛ-інфікованих пацієнтів є поширеним і може проявлятися нетиповими або позалегеневими формами. Пацієнти, ймовірно, мають нереактивний очищений дериват білка (PPD), незважаючи на активне захворювання. Додатково при діагностиці, крім рентгенографії грудної клітки та серологічного дослідження мокротиння, слід досліджувати посів крові, посів сечі або біопсію підозрілих лімфатичних вузлів при діагностиці туберкульозу у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Слід одразу обстежувати пацієнтів зі скаргами, пов’язаними з активним туберкульозом, та тих, які приймають рифабутин з профілактичною метою, щоб такі пацієнти могли отримати ефективну та зручну схему прийому препаратів проти туберкульозу. Призначення рифабутину як єдиного засобу для пацієнтів з активним туберкульозом, ймовірно, призведе до розвитку стійкості туберкульозу як до рифабутину, так і до рифампіцину. Немає доказів того, що рифабутин чинить профілактичну дію щодо M . tuberculosis .

Пацієнти, які потребують профілактики M . tuberculosis іM. avium у комплексі, можуть одночасно застосовувати ізоніазид і рифабутин. Випадки діареї, асоційованої зC. difficile (СДАД), зафіксовано при застосуванні майже всіх антибактеріальних засобів, включаючи рифабутин, капсули (за тяжкістю можуть бути від помірної діареї до тяжкого летального коліту). Лікування із застосуванням антибактеріальних засобів змінює нормальну флору ободової кишки, що веде до надмірного ростуC. difficile. C. difficile продукує токсини А та В, що спричиняють виникнення СДАД. ШтамиC. difficile спричиняють збільшення захворюваності та летальних випадків, оскільки ці інфекції можуть бути рефрактерними до антимікробної терапії та можуть потребувати колектомії. У всіх пацієнтів, у яких виникла діарея під час застосування антибіотиків, слід розглянути можливість розвитку СДАД. Уважне спостереження за пацієнтами необхідне з моменту повідомлення про виникнення СДАД і протягом 2 місяців після застосування антибактеріальних препаратів. Якщо є підозри або підтвердження СДАД, то застосування антибіотиків, дія яких не спрямована наC. d ifficile,слід припинити. Моніторинг вживання рідини та електроліту, додавання білка, лікування антибіотикамиC. difficile і обстеження хірургом повинні бути призначені за клінічними показаннями.

Оскільки лікування рифабутином може бути пов’язане з виникненням нейтропенії, рідше - тромбоцитопенії, лікарям слід періодично направляти на гематологічні дослідження пацієнтів, які отримують рифабутин як профілактичний засіб.

Пацієнтів необхідно попереджати про ознаки та симптоми МАС-інфекції та туберкульозу, а також про необхідність консультації лікаря, якщо вони мають нові скарги, що відповідають зазначеним хворобам. Крім того, при застосуванні рифабутину іноді можливі симптоми, які асоціюються з міозитом і увеїтом, тому пацієнтам рекомендовано повідомляти своїх лікарів, якщо вони мають ознаки або симптоми цих хвороб.

Рифабутин та деякі його метаболіти можуть забарвлювати сечу, кал, слину, мокротиння, піт, сльози та шкіру в коричнево-помаранчевий колір. М’які контактні лінзи теж можуть змінити колір. Пацієнтів, які застосовують рифабутин, слід попередити про вищезазначені наслідки. Поширеним ускладненням прийому антибіотиків є діарея, що зазвичай проходить після закінчення лікування. Іноді після початку лікування і навіть через 2 місяці після прийому останньої дози антибіотика можуть з’явитися водянисті та кров’янисті випорожнення (з або без виникнення спазмів шлунка та гарячки). Якщо це відбувається, пацієнту слід якомога швидше звернутися до лікаря.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування препарату у період вагітності або годування груддю можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує ризик для плода або дитини.

У період годування груддю не показано застосування препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Препарат не впливає на здатність керувати транспортом та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендується призначати препарат у дозі 300 мг 1 раз на добу, перорально. Пацієнтам, схильним до шлунково-кишкових розладів (нудота, блювання) можливе призначення рифабутину по 150 мг 2 рази на добу під час прийому їжі.

Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв) слід зменшити дозу рифабутину на 50 %. Коригування дози пацієнтам з нирковою недостатністю легкого або помірного ступеня тяжкості не потрібне. Зниження дози рифабутину також може бути необхідне для пацієнтів, які отримують відповідне лікування деякими іншими лікарськими засобами.

Діти.

Відомості щодо застосування рифабутину дітям відсутні, тому препарат не застосовують цій категорії пацієнтів.

Передозування.

Застосування препарату у добовій дозі понад 1000 мг протягом тривалого періоду часу може призвести до розвитку увеїту. Можуть виникати реакції гіперчутливості (еозинофілія, бронхоспазм, шок). Посилення проявів побічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, призначення діуретиків швидкої дії. Показане проведення симптоматичного лікування.

Побічні реакції.

Оскільки рифабутин у дослідженнях нерідко призначають у складі комбінованої терапії, часто неможливо встановити причинно-наслідковий зв’язок у виникненні побічних ефектів. Побічні реакції, які розвивалися найчастіше, розташовані у порядку зменшення.

З боку травного тракту: нудота, блювання, підвищення активності печінкових ферментів, жовтяниця, гепатит, анорексія, біль у животі, діарея, диспепсія, відрижка, метеоризм, спотворення смаку; коліт, спричиненийC . Difficile

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, іноді тяжка; тромбоцитопенія, анемія, панцитопенія; розлади з боку «білої крові», включаючи агранулоцитоз, лімфопенію, гранулоцитопенію, нейтропенію, зменшення нейтрофільних лейкоцитів (частота і ступінь тяжкості гематологічних реакцій могли бути пов’язані з одночасним застосуванням ізоніазиду).

З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини:артралгія, міалгія.

З боку нервової системи:головний біль, астенія, безсоння.

З боку імунної системи:ангіоневротичний набряк, кропив’янка.

Лабораторні показники:підвищення лужної фосфатази, АСТ, АЛТ.

Інші:міозит, біль, знебарвлення шкіри, знебарвлення сечі, кон’юнктивіт.

Також можуть відзначатися пропасниця, висипання, у поодиноких випадках - інші реакції гіперчутливості, такі як еозинофілія, бронхоспазм і шок.

Крім того, при призначенні рифабутину відзначався оборотний увеїт, ступінь тяжкості якого варіювала від легкого до тяжкого, що зникав після застосування кортикостероїдів та/або мідріатичних очних крапель, проте в деяких тяжких випадках симптоми увеїту зникали протягом декількох тижнів.

При виникненні увеїту рекомендується тимчасово припинити застосування рифабутину і провести офтальмологічне обстеження. У більшості випадків при виникненні симптомів увеїту легкої тяжкості лікування рифабутином можна розпочинати знову. Однак при повторному виникненні ознак або симптомів увеїту застосування рифабутину слід припинити.

Ризик виникнення цього побічного ефекту знижується, якщо рифабутин застосовують як монотерапію у дозі 300 мг для профілактики МАС-інфекцій, і підвищується, якщо рифабутин застосовують у комбінації з кларитроміцином та у вищих дозах. Можлива роль флюконазолу (та аналогічних сполук) у підвищенні ризику розвитку увеїту не встановлена. Увеїт не відзначався у пацієнтів, які одержували рифабутин (у добових дозах 150-600 мг) для лікування легеневого туберкульозу у поєднанні з іншими препаратами.

Під час огляду офтальмологом спостерігалися відкладення на рогівці ока при лікуванні рифабутином як компонента медикаментозної профілактики МАС-комплексу. Ці відкладення були дрібні, майже прозорі, асимптоматичні і не порушували зір.

При застосуванні рифабутину у високих дозах повідомлялося про псевдожовтяницю (жовтушний колір шкіри при нормальному рівні білірубіну в крові); грипоподібний синдром, відчуття стиснення чи болю у грудях із задишкою, рідко - з гепатитом і гемолізом. Зафіксовано рідкі випадки діареї, асоційованої зC . difficile .

Термін придатності.2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 100 капсул у пластикових банках.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Люпін Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

A-28/1, MIДС Індастріал Еріа, Чікалтана, Аурангабад, Махараштра 431210, Індія (ІНД)

Дата останнього перегляду.