Перевіряйте ліки
в аптеці
в лікарні
вдома
Всі інструкції в кишені
Підберіть аналоги
з лікарем
Завантажуйте
БЕЗКОШТОВНО

ПРЕГАДОЛ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ПРЕГАДОЛ

( PREGADOL )

Склад:

діюча речовина: прегабалін;

1 капсула містить прегабаліну 75 мг або 150 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, тальк.

Склад оболонки капсули 75 мг: желатин, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172).

Склад оболонки капсули 150 мг: желатин, титану діоксид (Е171).

Лікарська форма

Капсули.

Основні фізико-хімічні властивості:

– капсули по 75 мг: тверді непрозорі желатинові капсули з кришечкою червоно-коричневого кольору і корпусом білого кольору. Вміст капсул — порошок білого або майже білого кольору;

– капсули по 150 мг: тверді непрозорі желатинові капсули з кришечкою і корпусом білого кольору. Вміст капсул — порошок білого або майже білого кольору.

Фармакотерапевтична група

Протиепілептичні засоби.

Код АТС  N03А Х16.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Діюча речовина прегабалін є аналогом гама-аміномасляної кислоти [(S)-3-(амінометил)-
5-метилгексанова кислота)].

Механізм дії прегабаліну полягає у зв’язуванні з допоміжною субодиницею (α2-δ білок) потенціалозалежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі (ЦНС).

Клінічна ефективність і безпека.

Невропатичний біль.

Під час досліджень встановлено, що препарат ефективний при лікуванні діабетичної невропатії, постгерпетичної невралгії та ушкодження спинного мозку. Ефективність препарату при інших видах невропатичного болю не вивчалась.

Прегабалін вивчали у 10 контрольованих клінічних дослідженнях тривалістю до 13 тижнів з режимом застосування препарату двічі на добу та у дослідженнях тривалістю 8 тижнів з режимом застосування препарату тричі на добу. Загалом профіль безпеки та ефективність обох режимів прийому були подібними.

У клінічних дослідженнях тривалістю до 12 тижнів при застосуванні прегабаліну для лікування невропатичного болю при ушкодженні периферичної та центральної нервової системи зменшення болю спостерігалося після першого тижня та зберігалося протягом усього періоду лікування.

У контрольованих клінічних дослідженнях з вивчення периферичного невропатичного болю у 35 % пацієнтів, які отримували лікування прегабаліном, та у 18 % пацієнтів з групи плацебо спостерігалося покращення на 50 % за шкалою оцінки болю. Серед пацієнтів, у яких не виникала сонливість, таке покращення спостерігалося у 33 % пацієнтів групи прегабаліну, та у 18 % пацієнтів групи плацебо. Серед пацієнтів, у яких виникала сонливість, кількість пацієнтів, які відповіли на лікування, становила 48 % у групі прегабаліну та 16 % у групі плацебо.

У контрольованих клінічних дослідженнях з вивчення невропатичного болю центрального походження у 22 % пацієнтів, які отримували лікування прегабаліном, та у 7 % пацієнтів з групи плацебо спостерігалось покращення на 50 % за шкалою оцінки болю.

Епілепсія.

Додаткове лікування.

Прегабалін вивчали під час 3 контрольованих клінічних дослідженнях тривалістю 12 тижнів з режимом застосування двічі або тричі на добу. Загалом профіль безпеки та ефективність для режимів прийому двічі та тричі на добу були подібними.

Зменшення частоти судомних нападів спостерігалося на першому тижні.

Монотерапія (для пацієнтів зі щойно діагностованим захворюванням).

Прегабалін вивчався у 1 контрольованому клінічному дослідженні тривалістю 56 тижнів з режимом застосування двічі на добу. Прегабалін не досяг більшої ефективності порівняно з ламотриджином за оцінкою через 6 місяців кінцевої точки—відсутності судомних нападів. Прегабалін та ламотриджин були однаково безпечними та добре переносилися.

Генералізований тривожний розлад.

Прегабалін вивчався у 6 контрольованих дослідженнях тривалістю 4—6 тижнів, в ході одного дослідження тривалістю 8 тижнів за участю пацієнтів літнього віку та одного довготривалого дослідження з вивчення профілактики рецидиву із 6-місячною подвійною сліпою фазою.

Полегшення симптомів генералізованого тривожного розладу відповідно до шкали Гамільтона для оцінки тривоги (HAM-A) спостерігалося на першому тижні.

У контрольованих клінічних дослідженнях (тривалістю 4—8 тижнів) у 52 % пацієнтів, які отримували прегабалін, та 38 % пацієнтів з групи плацебо спостерігалося покращення на щонайменше 50 % загального показника HAM-A від вихідного рівня до кінцевої точки.

Під час контрольованих досліджень про нечіткість зору частіше повідомляли пацієнти, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при постійному застосуванні препарату. Офтальмологічне обстеження (у тому числі перевірка гостроти зору, формальна перевірка полів зору та дослідження очного дна при розширеній зіниці) проводилося у понад 3600 пацієнтів під час контрольованих клінічних досліджень. Серед цих пацієнтів гострота зору погіршилася
у 6,5 % пацієнтів, які отримували лікування прегабаліном, та у 4,8 % пацієнтів з групи плацебо. Зміни поля зору виявлено у 12,4 % пацієнтів, які отримували лікування прегабаліном, та 11,7 % пацієнтів з групи плацебо. Зміни на очному дні виявлено у 1,7 % пацієнтів, які приймали прегабалін, та 2,1 % пацієнтів з групи плацебо.

Фіброміалгія

Монотерапія прегабаліном вивчалася у 5 плацебо-контрольованих дослідженнях: 3 дослідження застосування у фіксованій дозі тривалістю 12 тижнів, 1 дослідження—застосування фіксованої дози протягом 7 тижнів та 1 6-місячне дослідження тривалої ефективності. В усіх дослідженнях фіксованої дози прегабалін (300—600 мг/добу 2 рази на добу) забезпечував значне зниження болю, пов’язаного із фіброміалгією. У трьох 12-тижневих дослідженнях фіксованої дози у 40 % пацієнтів групи прегабаліну спостерігалося 30 % покращення показника за шкалою болю порівняно з 28 % пацієнтів групи плацебо; у 23% пацієнтів групи прегабаліну стан за шкалою покращився на 50 %, порівняно з 15 % групи плацебо.

Прегабалін забезпечував значно кращі показники за шкалою загальної оцінки стосовно загального враження пацієнта про зміни (PGIC) протягом трьох 12-тижневих досліджень застосування фіксованої дози порівняно із плацебо (41 % пацієнтів групи прегабаліну почувалися набагато краще або відмічали значне покращення стану порівняно із 29 % у групі плацебо). Відповідно до опитувань про вплив фіброміалгії (FIQ), прегабалін забезпечував статистично значуще покращення функцій порівняно з плацебо у двох із трьох досліджень фіксованої дози, в яких цей показник оцінювали. За повідомленнями пацієнтів прегабалін забезпечував значне покращення сну в чотирьох дослідженнях фіксованої дози, що визначалося за показниками підшкали порушення сну MOS-SS (медична шкала дослідження сну), загальним індексом проблем сну MOS-SS та за щоденником якості сну.

У ході 6-місячного дослідження зменшення болю відзначали покращення загальної оцінки (PGIC), функціонування (загальний бал FIQ) та сну (підшкала порушення сну MOS-SS), які у пацієнтів групи прегабаліну зберігалися набагато довше, ніж у пацієнтів групи плацебо.

При застосуванні 600 мг прегабаліну на добу пацієнти відмічали додаткове покращення сну порівняно з тими, хто приймав 300 та 450 мг/добу; середній вплив на біль, загальна оцінка та FIQ були подібними до таких при застосуванні 450 та 600 мг прегабаліну на добу, хоча доза 600 мг/добу дещо гірше переносилася.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні показники прегабаліну у рівноважному стані були подібними у здорових добровольців, пацієнтів з епілепсією, які застосовували протиепілептичні препарати, та пацієнтів з хронічним болем.

Абсорбція

Прегабалін швидко всмоктується при прийомі натще і досягає максимальних концентрацій у плазмі крові протягом 1 години після разового та багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90 % і більше та не залежить від дози. Після багаторазового застосування рівноважний стан досягається через 24—48 годин. Швидкість всмоктування прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, що призводить до зменшення максимальної концентрації (Cmax) приблизно на 25—30% і подовження tmax приблизно на 2,5 години. Однак прийом прегабаліну одночасно з їжею не мав клінічно значущого впливу на ступінь його абсорбції.

Розподіл.

Доклінічні дослідження показали, що прегабалін проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у тварин. Прегабалін також проникає крізь плаценту у тварин і виділяється в молоко тварин у період лактації. У людини видимий об’єм розподілу прегабаліну після перорального застосування становить приблизно 0,56 л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми крові.

Метаболізм

У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну близько 98 % радіоактивних речовин виводиться з сечею у вигляді незміненого прегабаліну. N-метильований дериват прегабаліну — основний метаболіт препарату, який визначався в сечі, становив 0,9 % від введеної дози. Під час доклінічних досліджень рацемізації S-енантіомера прегабаліну в R-енантіомер не відбувалося.

Виведення

Прегабалін виводиться із системного кровообігу в незміненому вигляді переважно за рахунок екскреції нирками. Середній період напіввиведення прегабаліну становить 6,3 години. Плазмовий та нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика. Ниркова недостатність»).

Для пацієнтів з порушеною функцією нирок та пацієнтів на гемодіалізі необхідно коригувати дози препарату (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Лінійність/не лінійність.

Фармакокінетика прегабаліну є лінійною у всьому рекомендованому діапазоні доз. Варіабельність фармакокінетики прегабаліну серед пацієнтів є низькою (менше 20 %). Фармакокінетика багаторазових доз є передбачуваною на підставі даних, отриманих при введенні одноразової дози. Таким чином, немає потреби в плановому контролі концентрацій прегабаліну в плазмі крові.

Стать.

Результати клінічних досліджень свідчать про відсутність клінічно значущого впливу статі на концентрацію прегабаліну в плазмі крові.

Ниркова недостатність.

Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім цього, прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (після 4 годин гемодіалізу концентрація прегабаліну в плазмі крові зменшується приблизно на 50 %). Оскільки виведення нирками є основним шляхом виведення препарату, пацієнтам з нирковою недостатністю необхідно знижувати дозу препарату, а після гемодіалізу — приймати додаткову дозу (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Печінкова недостатність.

Спеціальні дослідження фармакокінетики за участю пацієнтів з печінковою недостатністю не проводились. Оскільки прегабалін не зазнає значного метаболізму та виводиться з сечею переважно в незміненому стані, малоймовірно, що порушення функції печінки може значно впливати на концентрації прегабаліну в плазмі крові.

Клінічні характеристики

Показання

Невропатичний біль.

Препарат Прегадол призначають для лікування невропатичного болю у дорослих при ушкодженні периферичної та центральної нервової системи.

Епілепсія.

Препарат Прегадол призначають як додаткову терапію парціальних судомних нападів із вторинною генералізацією або без такої у дорослих.

Генералізований тривожний розлад.

Препарат Прегадол призначають для лікування генералізованого тривожного розладу у дорослих.

Фіброміалгія.

 

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин.

Дитячий вік.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Прегабалін переважно екскретується в незміненому вигляді з сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (менше 2 % дози виділяється із сечею у вигляді метаболітів), не інгібуєin vitro метаболізм інших препаратів і не зв’язується з білками плазми крові, тому малоймовірно, що прегабалін може спричиняти фармакокінетичну взаємодію або бути об’єктом такої взаємодії.

Дослідження in vivo та популяційний фармакокінетичний аналіз.

У дослідженняхin vivo не спостерігали клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном та етанолом. Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що пероральні протидіабетичні засоби, діуретики, інсулін, фенобарбітал, тіагабін та топірамат не мають клінічно значущого впливу на кліренс прегабаліну.

Пероральні контрацептиви, норетистерон та/або етинілестрадіол.

Одночасне застосування прегабаліну з пероральними контрацептивами, норетистероном та/або етинілестрадіолом не впливає на фармакокінетику рівноважного стану жодного з препаратів.

Лікарські засоби, що впливають на ЦНС.

Прегабалін може посилити дію етанолу та лоразепаму. У контрольованих клінічних дослідженнях одночасне введення багаторазових пероральних доз прегабаліну з оксикодоном, лоразепамом або етанолом не спричиняло клінічно значущого впливу на функцію дихання. Після виходу препарату на ринок повідомлялося про виникнення дихальної недостатності та коми у пацієнтів, які приймали прегабалін разом з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію центральної нервової системи. Прегабалін, ймовірно, посилює порушення когнітивних та основних рухових функцій, спричинених застосуванням оксикодону.

Пацієнти літнього віку.

Спеціальні дослідження фармакодинамічної взаємодії за участю добровольців літнього віку не проводилися. Дослідження взаємодії проводилися лише стосовно дорослих.

Особливості застосування

Пацієнти з цукровим діабетом.

Деякі пацієнти з цукровим діабетом, маса тіла яких збільшилася під час застосування прегабаліну, можуть потребувати корекції дози гіпоглікемічних лікарських засобів.

Реакції гіперчутливості.

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про розвиток реакцій гіперчутливості, зокрема ангіоневротичного набряку. При появі таких симптомів ангіоневротичного набряку, як набряк обличчя, періоральний набряк або набряк верхніх дихальних шляхів, слід негайно припинити застосування прегабаліну.

Запаморочення, сонливість, втрата свідомості, сплутаність свідомості та порушення психіки.

Застосування прегабаліну супроводжувалося появою запаморочення та сонливості, що збільшує ризик травматизму (падінь) у пацієнтів літнього віку. Можливі поодинокі випадки втрати свідомості або сплутаності свідомості, порушення психіки. Тому пацієнтам слід бути обережними, доки їм не стануть відомі можливі впливи лікарського засобу.

Розлади зору.

У контрольованих дослідженнях нечіткість зору частіше спостерігалася у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо. У більшості випадків це явище зникало при постійному застосуванні препарату. У клінічних дослідженнях, в яких проводилося офтальмологічне обстеження, частота погіршення гостроти зору та зміни поля зору були вищими у пацієнтів, які застосовували прегабалін, порівняно з пацієнтами із групи плацебо; частота виникнення змін на очному дні була вищою у пацієнтів із групи плацебо (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка»).

Після виходу препарату на ринок також повідомлялося про побічні реакції з боку органів зору, зокрема втрату зору, нечіткість або інші зміни гостроти зору, багато з яких були тимчасовими. Припинення застосування прегабаліну може сприяти зникненню або зменшенню цих симптомів.

Ниркова недостатність.

Повідомлялося про випадки ниркової недостатності. Іноді цей ефект був оборотним після припинення застосування прегабаліну.

Відміна супутніх протиепілептичних лікарських засобів.

Даних щодо відміни супутніх протиепілептичних препаратів після досягнення контролю над судомами в результаті додавання до лікування прегабаліну недостатньо, щоб перейти до монотерапії прегабаліном.

Симптоми відміни.

У деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни після припинення коротко- або довгострокового лікування прегабаліном. Повідомлялося про безсоння, головний біль, нудоту, тривожність, діарею, грипоподібний синдром, нервозність, депресію, біль, судоми, гіпергідроз і запаморочення, що вказує на розвиток фізичної залежності. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком лікування.

Судоми, зокрема епілептичний статус та великі судомні напади, можуть виникати під час лікування прегабаліном або невдовзі після припинення його застосування.

Стосовно припинення довгострокового лікування прегабаліном—немає жодних даних щодо частоти виникнення та тяжкості симптомів відміни, повʼязаних з тривалістю застосування прегабаліну та його дозою.

Застійна серцева недостатність.

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про застійну серцеву недостатність у деяких пацієнтів, які приймали прегабалін. Така реакція здебільшого спостерігалася під час лікування прегабаліном невропатичного болю у пацієнтів літнього віку з серцево-судинними порушеннями. Слід з обережністю застосовувати прегабалін таким пацієнтам. Після припинення застосування прегабаліну це явище може зникнути.

Лікування невропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку.

Під час лікування невропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій загалом, побічних реакцій з боку центральної нервової системи та особливо сонливості була підвищеною. Це може бути пов’язано з адитивною дією супутніх лікарських засобів (наприклад антиспастичних препаратів), необхідних для лікування цього стану. Ці дані слід враховувати, призначаючи прегабалін таким пацієнтам.

Суїцидальне мислення та поведінка.

Повідомлялося про випадки суїцидального мислення та поведінки у пацієнтів, які отримували лікування протиепілептичними препаратами з приводу певних показань. Метааналіз рандомізованих, плацебо-контрольованих досліджень протиепілептичних препаратів показав незначне підвищення ризику появи суїцидального мислення та поведінки. Механізм виникнення цього ризику невідомий, а наявні дані не виключають його існування у разі застосування прегабаліну.

Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами щодо появи ознак суїцидального мислення і поведінки та призначати відповідне лікування у разі їх виникнення. Пацієнти (та особи, що доглядають за ними) повинні звернутися за медичною допомогою у разі появи ознак суїцидального мислення або поведінки.

Погіршення функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту.

Після виходу препарату на ринок повідомлялося про явища, пов’язані з погіршенням функції нижніх відділів шлунково-кишкового тракту (непрохідність кишечнику, паралітична непрохідність кишечнику, закреп) внаслідок прийому прегабаліну разом з лікарськими засобами, що можуть викликати закрепи, наприклад опіоїдними аналгетиками. При комбінованому застосуванні прегабаліну та опіоїдів слід вжити заходів для профілактики закрепів (особливо у жінок та пацієнтів літнього віку).

Адиктивний потенціал.

Реєструвалися випадки неправильного застосування, зловживання та залежності. Слід з обережністю призначати препарат пацієнтам з наркотичною залежністю в анамнезі. Слід спостерігати за пацієнтами щодо виникнення симптомів неправильного застосування, зловживання або залежності (розвиток толерантності, ескалація дози, пошук ліків).

Енцефалопатія.

Енцефалопатія виникала переважно у пацієнтів із супутніми захворюваннями, що можуть спричиняти енцефалопатію.

Пацієнти літнього віку (понад 65 років).

Кліренс прегабаліну має тенденцію до зниження з віком. Це зниження кліренсу прегабаліну після перорального застосування узгоджується зі зниженням кліренсу креатиніну, повʼязаним зі збільшенням віку. Пацієнти з віковими порушеннями функції нирок можуть потребувати зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1). У пацієнтів літнього віку можливе більш часте виникнення таких побічних реакцій, як запаморочення, сплутаність свідомості, тремор, порушення координації, летаргія.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки репродуктивного віку/засоби контрацепції для жінок і чоловіків.

Оскільки потенційний ризик для людини невідомий, жінкам репродуктивного віку слід використовувати ефективні засоби контрацепції.

Вагітність.

Немає достовірних даних щодо застосування прегабаліну вагітним.

Дослідження на тваринах свідчили про репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий.

Препарат Прегадол не слід застосовувати в період вагітності, за винятком окремих випадків, коли очікувана терапевтична користь для вагітної явно переважає потенційний ризик для плода.

Годування груддю.

Невідомо, чи прегабалін екскретується у грудне молоко людини. Проте прегабалін було виявлено в молоці тварин. Тому не рекомендується годувати дитину груддю в період лікування прегабаліном.

Репродуктивна функція.

Немає клінічних відомостей щодо впливу прегабаліну на репродуктивну функцію жінок.

Під час клінічного дослідження впливу прегабаліну на рухливість сперматозоїдів здорові добровольці чоловічої статі отримували дозу прегабаліну 600мг на добу. Після 3-місячного лікування жодного впливу на рухливість сперматозоїдів не виявлено.

Дослідження фертильності продемонструвало наявність негативного впливу на репродуктивну функцію самок тварин та наявність негативного впливу на репродуктивну функцію та розвиток самців тварин. Клінічна значущість цих результатів невідома.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат Прегадол може мати незначний або помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Препарат може викликати запаморочення і сонливість та може впливати на здатність керувати транспортними засобами або іншими механізмами. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування транспортними засобами, роботи зі складною технікою чи від іншої потенційно небезпечної діяльності доти, доки не стане відомо, чи цей лікарський засіб впливає на їхню здатність до виконання такої роботи.

Спосіб застосування та дози

Прегабалін призначати у дозі 150—600 мг/добу, розподіливши її на 2 або 3  прийоми. Лікарський засіб можна приймати незалежно від прийому їжі. Препарат Прегадол призначений виключно для перорального застосування.

Невропатичний біль.

Лікування прегабаліном необхідно розпочинати з дози 150 мг на добу, розподіливши її на 2 або 3 прийоми. В залежності від ефективності та індивідуальної переносимості препарату через 3—7 днів дозу можна збільшити до 300 мг на добу, а при необхідності — до максимальної добової дози — 600 мг на добу ще через 7 днів.

Епілепсія

Лікування прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу, розподіливши її на 2 або 3 прийоми. В залежності від ефективності та індивідуальної переносимості препарату дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня лікування. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної — 600 мг на добу.

Генералізований тривожний розлад.

Доза, яку розподіляють на 2 або 3 прийоми, може змінюватися в межах 150—600 мг на добу. Періодично слід переоцінювати необхідність продовження лікування.

Лікування прегабаліном можна розпочати з дози 150 мг на добу. Залежно від ефективності та індивідуальної переносимості препарату дозу можна збільшити до 300 мг на добу після першого тижня прийому. Після ще одного тижня прийому прегабаліну дозу можна збільшити до 450 мг на добу. Ще через один тиждень дозу можна збільшити до максимальної—600 мг на добу.

Припинення лікування прегабаліном.

Відповідно до сучасної клінічної практики, припиняти лікування прегабаліном рекомендується поступово, протягом щонайменше одного тижня незалежно від показань (див. розділ «Особливі заходи безпеки» та «Побічні реакції»).

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Прегабалін виводиться з системного кровообігу у незміненому вигляді переважно за рахунок екскреції нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну (див. розділ «Фармакокінетика»), зменшення дози для пацієнтів з порушеною функцією нирок слід проводити індивідуально, відповідно до кліренсу креатиніну (CLcr), який визначають за формулою:

Прегабалін ефективно видаляється з плазми за допомогою гемодіалізу (50 % препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів на гемодіалізі добову дозу прегабаліну слід підбирати відповідно до функції нирок. Крім добової дози, одразу після кожної 4-годинної процедури гемодіалізу необхідно приймати додаткову дозу препарату (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Корекція дози прегабаліну відповідно до функції нирок

Кліренс креатиніну (CLcr) (мл/хв)

Загальна добова доза прегабаліну *

Режим застосування

Початкова доза (мг/добу)

Максимальна доза (мг/добу)

≥ 60

150

600

Двічі або тричі на добу

≥ 30—< 60

75

300

Двічі або тричі на добу

≥ 15—< 30

25—50 **

150

Раз або двічі на добу

< 15

25**

75

Раз на добу

Додаткова доза після гемодіалізу (мг)

25**

100**

Одноразово

* Загальну добову дозу (мг/добу) слід розділити на кількість прийомів відповідно до режиму застосування, щоб отримати необхідну дозу (мг).

** Слід застосовувати прегабалін у відповідній лікарській формі.

Фіброміалгія

Зазвичай слід застосовувати дозу 300—450 мг на добу, розподіливши її на 2 або 3 прийоми. Для деяких хворих може бути необхідною збільшення дози до 600 мг на добу. Прийом препарату слід починати з дози 75 мг 2 рази на добу (150 мг/добу), яку можна підвищувати залежно від ефективності та індивідуальної переносимості препарату до 150 мг 2 рази на добу (300 мг/добу) протягом одного тижня. Пацієнтам, для яких дозування 300 мг/добу недостатньо ефективне, дозу можна підвищити до 225 мг 2 рази на добу (450 мг/добу). Якщо необхідно, дозу можна збільшити ще через 7 днів до максимальної — 600 мг на добу.

Пацієнти з печінковою недостатністю.

Для пацієнтів з печінковою недостатністю необхідності в корекції дози немає (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застосування пацієнтам літнього віку (понад 65 років).

Для пацієнтів літнього віку через погіршення функції нирок може бути потрібним зменшення дози прегабаліну (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Безпека та ефективність застосування прегабаліну дітям (віком до 18 років) не були встановлені. Застосовувати препарат дітям не рекомендовано.

Передозування

Найчастішими побічними реакціями у разі передозування прегабаліном були сонливість, сплутаність свідомості, збудження та неспокій. Зрідка повідомлялося про випадки коми.

Лікування передозування прегабаліном полягає у загальних підтримувальних заходах та за потреби може включати гемодіаліз (див. розділ «Спосіб застосування та дози», таблиця 1).

Побічні реакції

Найчастішими побічними реакціями були запаморочення і сонливість. Побічні реакції зазвичай були легкими або помірними.

В усіх контрольованих дослідженнях показник відміни препарату через побічні реакції становив 12% серед пацієнтів, які застосовували прегабалін, та 5% серед пацієнтів, які отримували плацебо. Найчастішими побічними реакціями, що призвели до виключення з групи застосування прегабаліну, були запаморочення та сонливість.

У таблиці 2 наведені всі побічні реакції, які виникали частіше, ніж при застосуванні плацебо, та більше ніж в одного пацієнта; ці побічні реакції подано за класами та частотою: дуже часті (≥ 1/10); часті (від ≥ 1/100до < 1/10); нечасті (від ≥ 1/1000до <1/100); поодинокі (від ≥ 1/10000до < 1/1000); рідкісні (< 1/10000), частота невідома (неможливо оцінити за наявними даними). У кожній групі за частотою виникнення побічні реакції подано в порядку зменшення тяжкості.

Зазначені побічні реакції також можуть бути пов’язані з перебігом основного захворювання та/або супутнім застосуванням інших лікарських засобів.

Під час лікування невропатичного болю центрального походження внаслідок ушкодження спинного мозку частота виникнення побічних реакцій загалом, побічних реакцій з боку ЦНС та особливо сонливості була підвищеною (див. розділ «Особливості застосування»).

Додаткові побічні реакції, про які повідомлялося після виходу прегабаліну на ринок, позначено курсивом у графі «Частота невідома».

Таблиця 2

Клас системи органів

Побічні реакції на препарат

Інфекції та інвазії

Нечасті

Назофарингіт

З боку системи крові та лімфатичної системи

Поодинокі

Нейтропенія

З боку імунної системи

Частота невідома

реакції гіперчутливості , ангіоневротичний набряк, алергічна реакція

Порушення обміну речовин

Часті

Підвищений апетит

Нечасті

Втрата апетиту, гіпоглікемія

З боку психіки

Часті

Ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, дратівливість, зниження лібідо, дезорієнтація, безсоння

Нечасті

Галюцинації, панічні атаки, збудження, неспокій, депресія, пригнічений настрій, зміни настрою, деперсоналізація, утруднений добір слів, патологічні сновидіння, посилення лібідо, аноргазмія, апатія

Поодинокі

Розгальмовування, піднесений настрій

Частота невідома

Агресія

З боку н ервов ої систем и

Дуже часті

Запаморочення, сонливість

Часті

Атаксія, порушення координації, тремор, дизартрія, погіршення пам’яті, порушення уваги, парестезії, седативний ефект, порушення рівноваги, в’ялість, головний біль

Нечасті

Втрата свідомості, ступор, міоклонія, психомоторна гіперактивність, агевзія, дискінезія, постуральне запаморочення, інтенційний тремор, ністагм, порушення когнітивних функцій, порушення мовлення, гіпорефлексія, гіпестезія, амнезія, гіперестезія, відчуття печіння, навколоротова парестезія, міоклонус, гіпалгезія

Поодинокі

Гіпокінезія, паросмія, дисграфія, залежність, манія, мозочковий синдром, синдром зубчастого колеса, кома, делірій, енцефалопатія, екстрапірамідний синдром, синдром Гієна — Барре, інтракраніальна гіпертензія, маніакальні реакції, параноїдні реакції, розлади сну

Частота невідома

Втрата свідомості, порушення психіки, судоми, погане самопочуття

З боку органів зору

Часті

Нечіткість зору, диплопія, кон’юнктивіт

Нечасті

Порушення зору, набряк очей, дефект поля зору, погіршення гостроти зору, біль в очах, астенопія, сухість очей, посилена сльозотеча, порушення акомодації, блефарит, крововилив в очне яблуко, світлочутливість, набряк сітківки

Поодинокі

Втрата периферичного зору, осцилопсія, зміна зорового сприйняття глибини, фотопсії, подразнення очей, мідріаз, страбізм, яскравість зору, анізокорія, виразки рогівки, екзофтальм, параліч очного м’яза, ірит, кератокон’юнктивіт, міоз, нічна сліпота, офтальмоплегія, атрофія зорового нерва, набряк диска зорового нерва, птоз, увеїт

Частота невідома

Втрата зору, кератит

З боку органів слуху та вестибулярного апарату

Часті

Вертиго

Нечасті

Гіперакузія

З боку серцево-судинної системи

Нечасті

Тахікардія, атріовентрикулярна блокада першого ступеня, припливи, артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія

Поодинокі

Синусова тахікардія, синусова брадикардія, синусова аритмія, відчуття холоду у кінцівках

Частота невідома

Застійна серцева недостатність, подовження інтервалу QT

З б оку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасті

Задишка, сухість слизової носа

Поодинокі

Носова кровотеча, стиснення в горлі, кашель, закладеність носа, риніт, хропіння, ларингоспазм, фаринголарингеальний біль, апное, ателектаз, бронхіоліт, гикавка, фіброз легенів, позіхання

Частота невідома

Набряк легенів

З боку шлунково-кишкового тракту

Часті

Блювання, сухість у роті, запор, метеоризм, гастроентерит

Нечасті

Здуття живота, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, надмірне слиновиділення, оральна гіпестезія, холецистит, холелітіаз, коліт, шлунково-кишкові кровотечі, мелена, набряк язика, ректальна кровотеча

Поодинокі

Асцит, панкреатит, дисфагія, афтозний стоматит, виразка стравоходу, періодонтальні абсцеси

Частота невідома

Набряк язика, діарея, нудота

З боку шкіри і підшкірної тканини

Нечасті

Папульозне висипання, гіпергідроз, пролежні, алопеція, сухість шкіри, екзема, гірсутизм, виразки шкіри, везикулобульозний висип

Поодинокі

Кропив’янка, холодний піт, ексфоліативний дерматит, ліхеноїдний дерматит, меланоз, порушення нігтів, петехіальний висип, пурпура, пустулярний висип, атрофія шкіри, некроз шкіри, шкірні та підшкірні вузлики

Частота невідома

Синдром Стівенса — Джонсона, свербіж

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини

Нечасті

Посіпування м’язів, набряк суглобів, судоми м’язів, міалгія, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, ригідність м’язів

Поодинокі

Рабдоміоліз, спазм у шийному відділі, біль у шиї

З боку сечовидільної системи

Нечасті

Нетримання сечі, дизурія, альбумінурія, гематурія, утворення каменів у нирках, нефрит

Поодинокі

Ниркова недостатність, олігурія, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, пієлонефрит

Частота невідома

Затримка сечовипускання

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Часті

Еректильна дисфункція, імпотенція

Нечасті

Затримка еякуляції, сексуальна дисфункція, лейкорея, менорагія, метрорагія

Поодинокі

Аменорея, виділення з молочних залоз, біль у молочних залозах, дисменорея, збільшення молочних залоз, цервіцит, баланіт, епідидиміт

Частота невідома

Гінекомастія

Загальні розлади та реакції в місці введення

Часті

Порушення ходи, відчуття сп’яніння, підвищена втомлюваність, периферичні набряки, набряки

Нечасті

Падіння, відчуття стиснення у грудях, загальна слабкість, відчуття спраги, біль, відчуття нездужання, озноб, абсцес, целюліт, реакції фоточутливості

Поодинокі

Генералізований набряк, підвищення температури тіла, анфілактоїдні реакції, гранульома, умисне заподіяння шкоди, заочеревинний фіброз, шок

Частота невідома

Набряк обличчя

Дослідження

Часті

Збільшення маси тіла

Нечасті

Підвищення рівня креатинфосфокінази у крові, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, зменшення кількості тромбоцитів

Поодинокі

Підвищення рівня глюкози у крові, зменшення вмісту калію у крові, зменшення рівня лейкоцитів у крові, підвищення рівня креатиніну у крові, зниження маси тіла

У деяких пацієнтів спостерігалися симптоми відміни після припинення коротко- або довгострокового лікування прегабаліном. Повідомлялося про безсоння, головний біль, нудоту, тривожність, діарею, грипоподібний синдром, нервозність, депресію, біль, судоми, гіпергідроз і запаморочення, що вказує на розвиток фізичної залежності. Цю інформацію слід повідомити пацієнту перед початком лікування.

Стосовно припинення довгострокового лікування прегабаліном — немає жодних даних щодо частоти виникнення та тяжкості симптомів відміни, повʼязаних з тривалістю застосування прегабаліну та його дозою.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ˚С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 капсул у блістері, по 1, 3 або 6 блістерів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ПРЕГАДОЛ

( PREGADOL )

Состав:

действующее вещество : прегабалин;

1 капсула содержит прегабалина 75 или 150 мг;

вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, тальк.

Состав оболочки капсулы 75 мг: желатин, титана диоксид (Е171), железа оксид красный (Е172).

Состав оболочки капсулы 150 мг: желатин, титана диоксид (Е171).

Лекарственная форма .Капсулы.

Основные физико-химические свойства :

– капсулы по 75 мг: твердые непрозрачные желатиновые капсулы с крышечкой красно-коричневого цвета и корпусом белого цвета. Содержание капсул — порошок белого или почти белого цвета;

– капсулы по 150 мг: твердые непрозрачные желатиновые капсулы с крышечкой и корпусом белого цвета. Содержание капсул — порошок белого или почти белого цвета.

Фармакотерапевтична группа.Противоэпилептические средства.

Код АТС  N03А Х16.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Действующее вещество прегабалин является аналогом гамма-аминомасляной кислоты [(S)-3-(аминометил) -5-метилгексанова кислота)].

Механизм действия прегабалина основан на связывании со вспомогательной субъединицей (α2-δ белок) потенциалозависимых кальциевых каналов в центральной нервной системе (ЦНС).

Клиническая эффективность и безопасность.

Невропатическая боль.

Во время исследований установлено, что препарат эффективен при лечении диабетической невропатии, постгерпетической невралгии и поражений спинного мозга. Эффективность препарата при других видах невропатической боли не изучалась.

Прегабалин изучали в 10 контролированных клинических исследованиях продолжительностью до 13 недель с режимом применения препарата два раза в сутки и в исследованиях продолжительностью 8 недель с режимом применения препарата три раза в сутки. В целом профиль безопасности и эффективность обоих режимов приема были подобными.

В клинических исследованиях продолжительностью до 12 недель при применении прегабалина для лечения невропатической боли при повреждении периферической и центральной нервной системы снижение боли наблюдалось после первой недели и сохранялось на протяжении всего периода лечения.

В ходе контролируемых клинических исследований по изучению периферической и невропатической боли у 35 % пациентов, которые получали лечение прегабалином, и у 18 % пациентов из группы плацебо наблюдалось улучшение на 50 % по шкале оценки боли. Среди пациентов, у которых не возникала сонливость, такое улучшение наблюдалось у 33 % пациентов группы прегабалина, и у 18 % пациентов группы плацебо.

Среди пациентов, у которых наблюдалась сонливость, количество пациентов, которые ответили на лечение, составило 48 % в группе прегабалина и 16 % в группе плацебо.

В контролируемых клинических исследований по изучению невропатической боли центрального происхождения у 22 % пациентов, которые получали лечение прегабалином, и у 7 % пациентов из группы плацебо наблюдалось улучшение на 50 % по шкале оценке боли.

‑ Эпилепсия.

Дополнительное лечение.

Прегабалин изучали во время 3 контролируемых клинических исследований продолжительностью 12 недель с режимом применения два или три раза в сутки. В целом профиль безопасности и эффективность режимов приема два и три раза в сутки были подобными.

Снижение частоты судорожных приступов наблюдалось на первой неделе.

Монотерапия (для пациентов с недавно диагностированным заболеванием).

Прегабалин изучали в 1 контролируемом клиническом исследовании длительностью 56 недель с режимом применения два раза в сутки. Прегабалин не достиг большей эффективности в сравнении с ламотриджином согласно оценке через 6 месяцев конечной точки — отсутствие судорог. Прегабалин и ламотриджин были одинаково безопасными и хорошо переносились.

‑ Генерализованное тревожное расстройство.

Прегабалин изучался в 6 контролируемых исследованиях продолжительностью 4—6 недель, в ходе одного исследования продолжительностью 8 недель при участии пациентов пожилого возраста и в одном длительном исследовании по изучению профилактики рецидива с 6-месячной двойной слепой фазой.

Облегчение симптомов генерализованного тревожного расстройства в соответствии со шкалой Гамильнтона для оценки тревоги (НАМ-А) наблюдалось на первой неделе.

В контролируемых клинических исследованиях (продолжительностью 4—8 недель) у 52 % пациентов, которые получали прегабалин, и 38 % пациентов группы плацебо наблюдалось улучшение на как минимум, 50 % общего показателя НАМ-А от начального уровня до конечной точки.

Во время контролируемых исследований про нечеткость зрения чаще сообщали пациенты, которые принимали прегабалин, по сравнению с пациентами, которые получали плацебо. В большинстве случаев это явление исчезало при постоянном применении препарата. Офтальмологическое обследование (в том числе и проверка остроты зрения, формальная проверка полей зрения и обследование глазного дна при расширенном зрачке) проводилось у более 3600 пациентов во время контролируемых клинических исследований. Среди этих пациентов ухудшение остроты зрения было у 6,5 % пациентов, которые получали лечение прегабалином, и у 4,8 % пациентов группы плацебо. Изменения полей зрения обнаружено у 12,4 % пациентов, которые получали лечение прегабалином, и 11,7 % пациентов из группы плацебо. Изменения глазного дна обнаружено у 1,7 % пациентов, которые принимали прегабалин, и 2,1 % пациентов группы плацебо.

Фибромиалгия.

Монотерапия прегабалином изучалась в 5 плацебо-контролируемых исследованиях: 3 исследования применения в фиксированной дозе продолжительностью 12 недель, 1 исследование – применение фиксированной дозы на протяжении 7 недель и 1 6-месячное исследование длительной эффективности. Во всех исследованиях фиксированной дозы прегабалин (300—600 мг/сут 2 раза в сутки) обеспечивал значительное снижение боли, связанной с фибромиалгией.

В трех 12-недельных исследованиях фиксированной дозы у 40 % пациентов группы прегабалина наблюдалось 30 % улучшение показателя по шкале боли в  сравнении с 28 % пациентов группы плацебо: у 23 % пациентов группы прегабалина состояние по шкале улучшилось на 50 %, по сравнению с 15 % группы плацебо.

Прегабалин обеспечил значительно лучшие показатели по шкале общей оценки в отношении общего впечатления пациента про изменения (PGIC) в течение трех 12-недельных исследований применения фиксированной дозы по сравнению с плацебо (41 % пациентов группы прегабалина чувствовали себя намного лучше или отмечали значительное улучшение в сравнении с 29 % группы плацебо). Соответственно опросу про влияние фибромиалгий (FIQ), прегабалин обеспечил статистически значимое улучшение функций по сравнению с плацебо в двух из трех исследований фиксированной дозы, в которых этот показатель оценивали.

По сообщениям пациентов прегабалин обеспечил значительное улучшение сна в четырех исследованиях фиксированной дозы, которое определялось по показателям подшкалы нарушения сна MOS-SS (медицинская шкала исследования сна), общему индексу проблем сна MOS-SS и по дневнику качества сна.

В ходе 6-месячного исследования уменьшения боли отмечали улучшение общей оценки (PGIC), функционирования (общий бал FIQ) и сна (подшкала нарушений сна MOS-SS), которые у пациентов группы прегабалина сохранялись намного дольше, чем у пациентов группы плацебо.

При применении 600 мг прегабалина в сутки пациенты отмечали дополнительное улучшение сна по сравнению с теми, кто принимал 300 и 450 мг/сут; среднее влияние на боль, общая оценка и FIQ были подобны таковым при применении 450 и 600 мг прегабалина в сутки, хотя доза 600 мг/сут переносилась несколько хуже.

Фармакокинетика.

Фармакокинетические показатели прегабалина в равновесном состоянии были подобными у здоровых добровольцев, пациентов с эпилепсией, которые применяли противоэпилептические препараты, и пациентов с хронической болью.

Абсорбция

Прегабалин быстро всасывается при приеме натощак и достигает максимальных концентраций в плазме крови в течение 1 часа после разового и многократного применения. Рассчитанная биодоступность прегабалина при пероральном применении составляет 90 % и более и не зависит от дозы. После многократного применения равновесное состояние достигается через 24—48 часов. Скорость всасывания прегабалина снижается при одновременном приеме с пищей, что приводит к уменьшению максимальной концентрации (Cmax) примерно на 25—30 % и удлинению tmax примерно на 2,5 часа. Однако прием прегабалина одновременно с пищей не имел клинически значимого влияния на степень его абсорбции.

Распределение.Доклинические исследования показали, что прегабалин проникает через гематоэнцефалический барьер у животных. Прегабалин также проникает через плаценту животных и выделяется в молоко животных в период лактации. У человека видимый объем распределения прегабалина после приема внутрь составляет примерно 0,56 л/кг. Прегабалин не связывается с белками плазмы крови.

Метаболизм

У человека прегабалин подвергается незначительному метаболизму. После введения дозы радиоактивно меченого прегабалина около 98 % радиоактивных веществ выводятся с мочой в виде неизмененного прегабалина. N-метилированный дериват прегабалина — основной метаболит препарата, который определялся в моче, составлял 0,9 % от введенной дозы. Во время доклинических исследований рацемизации S-энантиомера прегабалина в R-энантиомер не происходило.

Выведение

Прегабалин выводится из системного кровообращения в неизмененном виде преимущественно за счет экскреции почками. Средний период полувыведения прегабалина составляет 6,3 часа. Плазменный и почечный клиренс прегабалина прямо пропорциональны клиренсу креатинина (см. раздел «Фармакокинетика. Почечная недостаточность»).Для пациентов с нарушенной функцией почек и пациентов на гемодиализе необходимо корректировать дозы препарата (см. раздел «Способ применения и дозы», таблица 1).

Линейность/нелинейность

Фармакокинетика прегабалина является линейной для всего рекомендованного диапазона доз. Вариабельность фармакокинетики прегабалина у пациентов низкая (менее 20 %). Фармакокинетика многократных доз предсказуема на основании данных, полученных при введении однократной дозы. Таким образом, нет необходимости в плановом контроле концентраций прегабалина в плазме крови.

Пол

Результаты клинических исследований свидетельствуют об отсутствии клинически значимого влияния пола на концентрацию прегабалина в плазме крови.

Почечная недостаточность

Клиренс прегабалина прямо пропорционален клиренсу креатинина. Кроме этого, прегабалин эффективно удаляется из плазмы с помощью гемодиализа (после 4 часов гемодиализа концентрация прегабалина в плазме крови уменьшается примерно на 50 %). Поскольку выведение почками является основным путем выведения препарата, пациентам с почечной недостаточностью необходимо снижать дозу препарата, а после гемодиализа — принимать дополнительную дозу (см. раздел «Способ применения и дозы», таблица 1).

Печеночная недостаточность

Специальные исследования фармакокинетики с участием пациентов с печеночной недостаточностью не проводились. Поскольку прегабалин  значительно не метаболизируется и выводится с мочой преимущественно в неизмененном виде, маловероятно, что нарушение функции печени может значительно повлиять на концентрацию прегабалина в плазме крови.

Клинические характеристики.

Показания.

Невропатическая боль.

Препарат Прегадол назначают для лечения невропатической боли у взрослых при повреждении периферической и центральной нервной системы.

Эпилепсия.

Препарат Прегадол назначают в качестве дополнительной терапии парциальных судорожных приступов со вторичной генерализацией или без таковой у взрослых.

Генерализованное тревожное расстройство.

Препарат Прегадол назначают для лечения генерализованного тревожного расстройства у взрослых.

Фибромиалгия.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к действующему веществу или любому из вспомогательных веществ.

Детский возраст.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Прегабалин преимущественно экскретируется в неизмененном виде с мочой, подвергается незначительному метаболизму в организме человека (менее 2 % дозы выводится с мочой в виде метаболитов), не ингибируетin vitro метаболизм других препаратов и не связывается с белками плазмы крови, поэтому маловероятно, что прегабалин может вызывать фармакокинетическое взаимодействие или быть объектом такого взаимодействия.

Исследования in vivo и популяционный фармакокинетический анализ.

В исследованияхin vivo не наблюдалось клинически значимого фармакокинетического взаимодействия между прегабалином и фенитоином, карбамазепином, вальпроевой кислотой, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном и этанолом. Популяционный фармакокинетический анализ показал, что пероральные противодиабетические средства, диуретики, инсулин, фенобарбитал, тиагабин и топирамат не имеют клинически значимого влияния на клиренс прегабалина.

Пероральные контрацептивы, норэтистерон и/или этинилэстрадиол.

Одновременное применение прегабалина с пероральными контрацептивами, норэтистероном и/или этинилэстрадиолом не влияет на фармакокинетику равновесного состояния ни одного из препаратов.

Лекарственные средства, влияющие на ЦНС.

Прегабалин может усилить действие этанола и лоразепама. В контролируемых клинических исследованиях одновременное введение многократных пероральных доз прегабалина с оксикодоном, лоразепамом или этанолом не приводило к клинически значимому влиянию на функцию дыхания. После выхода препарата на рынок сообщалось о возникновении дыхательной недостаточности и комы у пациентов, принимавших прегабалин вместе с другими лекарственными средствами, угнетающими функцию центральной нервной системы. Прегабалин, вероятно, усиливает нарушения когнитивных и основных двигательных функций, вызванных применением оксикодона.

Пациенты пожилого возраста.Специальные исследования фармакодинамического взаимодействия с участием добровольцев пожилого возраста не проводились. Исследования взаимодействия проводились только в отношении взрослых.Особенности применения.Пациенты с сахарным диабетом.

Некоторые пациенты с сахарным диабетом, масса тела которых увеличилась при применении прегабалина, могут нуждаться в коррекции дозы гипогликемических лекарственных средств.

Реакции гиперчувствительности.

После выхода препарата на рынок сообщалось о развитии реакций гиперчувствительности, в том числе ангионевротического отека. При появлении таких симптомов ангионевротического отека, как отек лица, периоральный отек или отек верхних дыхательных путей, следует немедленно прекратить применение прегабалина.

Головокружение, сонливость, потеря сознания, спутанность сознания и нарушение психики.

Применение прегабалина сопровождалось появлением головокружения и сонливости, что увеличивает риск травматизма (падений) у пациентов пожилого возраста. Возможны единичные случаи потери сознания или спутанности сознания, нарушения психики. Поэтому пациентам следует соблюдать осторожность, пока им не станут известны возможные воздействия лекарственного препарата.

Нарушения зрения.

В контролируемых исследованиях нечеткость зрения чаще наблюдалась у пациентов, применявших прегабалин, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо. В большинстве случаев это явление исчезало при постоянном применении препарата. В клинических исследованиях, в которых проводилось офтальмологическое обследование, частота ухудшения остроты зрения и изменения поля зрения были выше у пациентов, получавших прегабалин, по сравнению с пациентами из группы плацебо; частота возникновения изменений на глазном дне была выше у пациентов из группы плацебо (см. раздел «Фармакологические свойства. Фармакодинамика»). После выхода препарата на рынок также сообщалось о побочных реакциях со стороны органов зрения, в частности о потере зрения, нечеткости или иных изменениях остроты зрения, многие из которых были временными. Отмена применения прегабалина может способствовать исчезновению или уменьшению этих симптомов.

Почечная недостаточность

Сообщалось о случаях почечной недостаточности. Иногда этот эффект был обратимым после прекращения применения прегабалина.

Отмена сопутствующих противоэпилептических лекарственных средств.

Данных об отмене сопутствующих противоэпилептических препаратов после достижения контроля над судорогами в результате добавления к лечению прегабалина недостаточно, чтобы перейти к монотерапии прегабалином.

Симптомы отмены.

У некоторых пациентов наблюдались симптомы отмены после прекращения кратко- или долгосрочного лечения прегабалином. Сообщалось о бессоннице, головной боли, тошноте, тревожности, диарее, гриппоподобном синдроме, нервозности, депрессии, боли, судорогах, гипергидрозе и головокружении, что указывает на развитие физической зависимости. Эту информацию следует сообщить пациенту перед началом лечения.

Судороги, в частности эпилептический статус и большие судорожные припадки, могут возникать во время лечения прегабалином или вскоре после прекращения его применения.

Что касается прекращения долгосрочного лечения прегабалином, то нет никаких данных по частоте возникновения и тяжести симптомов отмены, связанных с продолжительностью применения прегабалина и его дозой.

Застойная сердечная недостаточность.

После выхода препарата на рынок сообщалось о застойной сердечной недостаточности у некоторых пациентов, которые принимали прегабалин. Такая реакция в большинстве случаев наблюдалась при лечении прегабалином невропатической боли у пациентов пожилого возраста с сердечно-сосудистыми нарушениями. Следует с осторожностью применять прегабалин таким пациентам. При прекращении приема прегабалина это явление может исчезнуть.

Лечение невропатической боли центрального происхождения вследствие повреждения спинного мозга.

Во время лечения невропатической боли центрального происхождения вследствие повреждения спинного мозга частота возникновения побочных реакций в целом, побочных реакций со стороны центральной нервной системы и особенно сонливости была повышенной. Это может быть связано с аддитивным действием сопутствующих лекарственных средств (например, антиспастических препаратов), необходимых для лечения этого состояния. Эти данные следует учитывать при назначении прегабалина таким пациентам.

Суицидальные мышление и поведение.

Сообщалось о случаях суицидального мышления и поведения у пациентов, получавших лечение противоэпилептическими препаратами по поводу определенных показаний. Метаанализ рандомизированных, плацебо-контролируемых исследований противоэпилептических препаратов показал незначительное повышение риска появления суицидального мышления и поведения. Механизм возникновения этого риска неизвестен, а имеющиеся данные не исключают его существования при применении прегабалина.

Поэтому необходимо тщательно наблюдать за пациентами относительно появления признаков суицидального мышления и поведения и назначать соответствующее лечение в случае их возникновения. Пациенты (и лица, присматривающие за ними) должны обратиться за медицинской помощью в случае появления признаков суицидального мышления или поведения.

Ухудшение функции нижних отделов желудочно-кишечного тракта.

После выхода препарата на рынок сообщалось о явлениях, связанных с ухудшением функции нижних отделов желудочно-кишечного тракта (непроходимость кишечника, паралитическая непроходимость кишечника, запор) вследствие приема прегабалина вместе с лекарственными средствами, которые могут вызвать запоры, например опиоидными анальгетиками. При комбинированном применении прегабалина и опиоидов следует принять меры для профилактики запоров (особенно у женщин и пациентов пожилого возраста).

Аддиктивный потенциал

Регистрировались случаи неправильного применения, злоупотребления, и зависимости. Следует с осторожностью назначать препарат пациентам с наркотической зависимостью в анамнезе. Следует наблюдать за пациентами на предмет возникновения симптомов неправильного применения, злоупотребления или зависимости (развитие толерантности, эскалация дозы, поиск лекарств).

Энцефалопатия.

Энцефалопатия возникала преимущественно у пациентов с сопутствующими заболеваниями, которые могут вызывать энцефалопатию.

Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет).

Клиренс прегабалина имеет тенденцию к снижению с возрастом. Это снижение клиренса прегабалина после приема внутрь согласуется со снижением клиренса креатинина, связанным с увеличением возраста. Пациенты с возрастными изменениями функции почек могут нуждаться в снижении дозы прегабалина (см. раздел «Способ применения и дозы», таблица 1). У пациентов пожилого возраста возможно более частое возникновение таких побочных реакций, как головокружение, спутанность сознания, тремор, нарушение координации, летаргия.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Женщины репродуктивного возраста/средства контрацепции для женщин и мужчин.

Поскольку потенциальный риск для человека неизвестен, женщинам репродуктивного возраста следует использовать эффективные средства контрацепции.

Беременность.

Нет достоверных данных о применении прегабалина беременным.

Исследования на животных свидетельствовали о репродуктивной токсичности. Потенциальный риск для человека неизвестен.

Препарат Прегадол не следует применять в период беременности, за исключением отдельных случаев, когда ожидаемая терапевтическая польза для беременной явно превышает потенциальный риск для плода.

Кормление грудью.

Неизвестно, экскретируется ли прегабалин в грудное молоко человека. Однако прегабалин был выявлен в молоке животных. Поэтому не рекомендуется кормить ребенка грудью в период лечения прегабалином.

Репродуктивная функция.

Нет клинических данных о влиянии прегабалина на репродуктивную функцию женщин.

Во время клинического исследования влияния прегабалина на подвижность сперматозоидов здоровые добровольцы мужского пола получали дозу прегабалина 600 мг в сутки. После 3-месячного лечения никакого влияния на подвижность сперматозоидов не обнаружено.

Исследование фертильности продемонстрировало наличие негативного влияния на репродуктивную функцию самок и наличие негативного влияния на репродуктивную функцию и развитие самцов животных. Клиническая значимость этих результатов неизвестна.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Препарат Прегадол может иметь незначительное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами или другими механизмами. Препарат может вызвать головокружение и сонливость и может влиять на способность управлять транспортными средствами или другими механизмами. Поэтому пациентам следует рекомендовать воздерживаться от управления транспортными средствами, работы со сложной техникой или от другой потенциально опасной деятельности, пока не станет известно о влиянии этого препарата на их способность к выполнению такой работы.

Способ применения и дозы.

Прегабалин назначать препарат в дозе 150—600 мг/сут, распределив ее на 2 или 3 приема. Лекарственное средство можно принимать независимо от приема пищи. Препарат Прегадол предназначен исключительно для перорального применения.

Невропатическая боль.

Лечение прегабалином необходимо начинать с дозы 150 мг в сутки, распределив ее на 2 или 3 приема. В зависимости от эффективности и индивидуальной переносимости препарата через 3—7 дней дозу можно увеличить до 300 мг в сутки а при необходимости — до максимальной суточной дозы — 600 мг в сутки еще через 7 дней.

Эпилепсия.

Лечение прегабалином можно начать с дозы 150 мг в сутки, распределив ее на 2 или 3 приема. В зависимости от эффективности и индивидуальной переносимости препарата дозу можно увеличить до 300 мг в сутки после первой недели лечения. Спустя еще одну неделю дозу можно увеличить до максимальной — 600 мг в сутки.

Генерализованное тревожное расстройство.

Доза, которую делят на 2 или 3 приема, может изменяться в пределах 150—600 мг в сутки. Периодически следует переоценивать необходимость продолжения лечения.

Лечение прегабалином можно начать с дозы 150 мг в сутки. В зависимости от эффективности и индивидуальной переносимости препарата дозу можно увеличить до 300 мг в сутки после первой недели приема. После еще одной недели приема прегабалина дозу можно увеличить до 450 мг в сутки. Спустя еще одну неделю дозу можно увеличить до максимальной — 600 мг.

Прекращение лечения прегабалином.

Согласно современной клинической практике, прекращать лечение прегабалином рекомендуется постепенно, в течение не менее одной недели независимо от показаний (см. раздел «Особые меры безопасности» и «Побочные реакции»).

Пациенты с почечной недостаточностью.

Прегабалин выводится из системного кровообращения в неизмененном виде преимущественно за счет экскреции почками. Поскольку клиренс прегабалина прямо пропорционален клиренсу креатинина (см. раздел «Фармакокинетика»), уменьшение дозы для пациентов с нарушенной функцией почек следует проводить индивидуально, в соответствии с клиренсом креатинина (CLcr), который определяют по формуле:

Прегабалин эффективно удаляется из плазмы с помощью гемодиализа (50 % препарата в течение 4 часов). Для пациентов на гемодиализе суточную дозу прегабалина следует подбирать в соответствии с функцией почек. Кроме суточной дозы, сразу после каждой 4-часовой процедуры гемодиализа необходимо принимать дополнительную дозу препарата (см. таблицу1)

Таблица 1

Коррекция дозы прегабалина в соответствии с функцией почек

Клиренс креатинина (CLcr) (мл/мин)

Общая суточная доза прегабалина*

Режим применения

Начальная доза (мг/сут)

Максимальная доза (мг/сут)

≥ 60

150

600

Дважды или трижды в сутки

≥ 30—< 60

75

300

Дважды или трижды в сутки

≥ 15—< 30

25—50**

150

Раз или два раза в сутки

< 15

25**

75

Раз в сутки

Дополнительная доза после гемодиализа (мг)

25**

100**

Однократно

*Общую суточную дозу (мг/сут) следует разделить на количество приемов в соответствии с режимом применения, чтобы получить необходимую дозу (мг).

**Следует применять прегабалин в соответствующей лекарственной форме.

Фибромиалгия.

Обычно следует применять дозу 300—450 мг в сутки, распределив ее на 2 или 3 приема. Для некоторых больных может потребоваться увеличение дозы до 600 мг в сутки. Прием препарата следует начинать с дозы 75 мг 2 раза в сутки (150 мг/сут) которую можно повышать в зависимости от эффективности и индивидуальной переносимости препарата до 150 мг 2 раза в сутки (300 мг/сут) в течение одной недели. Пациентам, для которых доза 300 мг/сут недостаточно эффективна, дозу можно повысить до 225 мг 2 раза в сутки (450 мг/сут). Если необходимо, дозу можно увеличить ещё через 7 дней до максимальной — 600 мг в сутки.

Пациенты с печеночной недостаточностью

Для пациентов с печеночной недостаточностью необходимости в коррекции дозы нет (см. раздел «Фармакокинетика»).

Применение пациентам пожилого возраста (старше 65 лет).

Для пациентов пожилого возраста из-за ухудшения функции почек может потребоваться уменьшение дозы прегабалина (см. раздел «Особенности применения»).

Дети.

Безопасность и эффективность применения прегабалина детям (в возрасте до 18 лет) не были установлены. Применять препарат детям не рекомендуется.

Передозировка.

Наиболее частыми побочными реакциями в случае передозировки прегабалином были сонливость, спутанность сознания, возбуждение и беспокойство. Изредка сообщалось о случаях комы.

Лечение передозировки прегабалином заключается в общих поддерживающих мероприятиях и при необходимости может включать гемодиализ (см. раздел «Способ применения и дозы», таблица 1).

Побочные реакции.

Наиболее частыми побочными реакциями были головокружение и сонливость. Побочные реакции обычно были легкими или умеренными.

Во всех контролируемых исследованиях показатель отмены препарата из-за побочных реакции составил 12 % среди пациентов получавших прегабалин, и 5 % среди пациентов, получавших плацебо. Наиболее частыми побочными реакциями, которые привели к исключению из группы применения прегабалина, были головокружение и сонливость.

В таблице 2 приведены все побочные реакции, которые возникали чаще, чем при применении плацебо, и более чем у одного пациента; эти побочные реакции распределены по классам и частоте: очень частые (≥ 1/10); частые (≥ 1/100 до <1/10); нечастые (от ≥ 1/1000 до <1/100); единичные (от ≥ 1/10000 до <1/1000); редкие (< 1/10000), частота неизвестна (невозможно оценить по имеющимся данным). В каждой группе по частоте возникновения побочные реакции представлены в порядке убывания тяжести.

Указанные побочные реакции также могут быть связаны с ходом основного заболевания и/или сопутствующим применением других лекарственных средств.

Во время лечения невропатической боли центрального происхождения вследствие повреждения спинного мозга частота возникновения побочных реакций в целом, побочных реакций со стороны ЦНС и особенно сонливости была повышенной (см. раздел «Особенности применения»).

Дополнительные побочные реакции, о которых сообщалось после выхода препарата на рынок, обозначены курсивом в графе «Частота неизвестна».

Таблица 2

Класс системы органов

Побочные реакции на препарат

Инфекции и инвазии

Нечастые

Назофарингит

Со стороны системы крови и лимфатической системы

Единичные

Нейтропения

Со стороны иммунной системы

Частота неизвестна

Реакции гиперчувствительности, ангионевротический отек, аллергическая реакция

Нарушения обмена веществ

Частые

Повышенный аппетит

Нечастые

Потеря аппетита, гипогликемия

Со стороны психики

Частые

Эйфория, спутанность сознания, раздражительность, снижение либидо, дезориентация, бессонница

Нечастые

Галлюцинации, панические атаки, возбуждение, беспокойство, депрессия, подавленное настроение, изменения настроения, деперсонализация, затрудненный подбор слов, патологические сновидения, усиление либидо, аноргазмия, апатия

Единичные

Растормаживание, приподнятое настроение

Частота неизвестна

Агрессия

Со стороны нервной системы

Очень частые

Головокружение, сонливость

Частые

Атаксия, нарушение координации, тремор, дизартрия, ухудшение памяти, нарушение внимания, парестезии, седативный эффект, нарушение равновесия, вялость, головная боль

Нечастые

Потеря сознания, ступор, миоклония, психомоторная гиперактивность, агевзия, дискинезия, постуральное головокружение, интенционный тремор, нистагм, нарушение когнитивных функций, нарушения речи, гипорефлексия, гипестезия, амнезия, гиперестезия, чувство жжения, околоротовая парестезия, миоклонус, гипалгезия

Единичные

Гипокинезия, паросмия, дисграфия, зависимость, мания, мозжечковый синдром, синдром зубчатого колеса, кома, делирий, энцефалопатия, экстрапирамидный синдром, синдром Гийена — Барре, интракраниальная гипертензия, маниакальные реакции, параноидные реакции, расстройства сна.

Частота неизвестна

Потеря сознания, нарушение психики, судороги, плохое самочувствие

Со стороны органов зрения

Частые

Нечеткость зрения, диплопия, конъюнктивит

Нечастые

Нарушение зрения, отек глаз, дефект поля зрения, ухудшение остроты зрения, боль в глазах, астенопия, сухость глаз, усиленное слезотечение, нарушение аккомодации, блефарит, кровоизлияние в глазное яблоко, светочувствительность, отек сетчатки

Единичные

Потеря периферического зрения, осцилопсия, изменение зрительного восприятия глубины, фотопсии, раздражение глаз, мидриаз, страбизм, яркость зрения, анизокория, язвы роговицы, экзофтальм, паралич глазной мышцы, ирит, кератоконъюнктивит, миоз, ночная слепота, офтальмоплегия, атрофия зрительного нерва, отек диска зрительного нерва, птоз, увеит

Частота неизвестна

Потеря зрения, кератит

Нарушения со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата

Частые

Вертиго

Нечастые

Гиперакузия

Со стороны сердечно-сосудистой системы

Нечастые

Тахикардия, атриовентрикулярная блокада первой степени, приливы, артериальная гипотензия, артериальная гипертензия

Единичные

Синусовая тахикардия, синусовая брадикардия, синусовая аритмия, ощущение холода в конечностях

Частота неизвестна

Застойная сердечная недостаточность, удлинение интервала QT

Со стороны, дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения

Нечастые

Одышка, сухость слизистой носа

Единичные

Носовое кровотечение, сдавленность в горле, кашель, заложенность носа, ринит, храп, ларингоспазм, фаринголарингеальная боль, апноэ, ателектаз, бронхиолит, икота, фиброз легких, зевота

Частота неизвестна

Отек легких

Со стороны желудочно-кишечного тракта

Частые

Рвота, сухость во рту, запор, метеоризм, гастроэнтерит

Нечастые

Вздутие живота, гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь, избыточное слюноотделение, оральная гипестезия, холецистит, холелитиаз, колит, желудочно-кишечные кровотечения, мелена, отек языка, ректальное кровотечение

Единичные

Асцит, панкреатит, дисфагия, афтозный стоматит, язва пищевода, периодонтальные абсцессы

Частота неизвестна

Отек языка, диарея, тошнота

Со стороны кожи и подкожной ткани

Нечастые

Папулезная сыпь, гипергидроз, пролежни, алопеция, сухость кожи, экзема, гирсутизм, язвы кожи, везикуло-буллезная сыпь

Единичные

Крапивница, холодный пот, эксфолиативный дерматит, лихеноидный дерматит, меланоз, нарушения ногтей, петехиальная сыпь, пурпура, пустулярная сыпь, атрофия кожи, некроз кожи, кожные и подкожные узелки

Частота неизвестна

Синдром Стивенса — Джонсона, зуд

Со стороны опорно–двигательной системы и соединительной ткани

Нечастые

Подергивания мышц, отек суставов, судороги мышц, миалгия, артралгия, боль в спине, боль в конечностях, ригидность мышц

Единичные

Рабдомиолиз, спазм в шейном отделе, боль в шее

Со стороны мочевыделительной системы

Нечастые

Недержание мочи, дизурия, альбуминурия, гематурия, образование камней в почках, нефрит

Единичные

Почечная недостаточность, олигурия, острая почечная недостаточность, гломерулонефрит, пиелонефрит

Частота неизвестна

Задержка мочеиспускания

Со стороны репродуктивной системы и молочных желез

Частые

Эректильная дисфункция, импотенция

Нечастые

Задержка эякуляции, сексуальная дисфункция, лейкорея, меноррагия, метроррагия

Единичные

Аменорея, выделения из молочных желез, боль в молочных железах, дисменорея, увеличение молочных желез, цервицит, баланит, эпидидимит

Частота неизвестна

Гинекомастия

Общие нарушения

Частые

Нарушение походки, ощущение опьянения, повышенная утомляемость, периферические отеки, отеки

Нечастые

Падение, чувство сжатия в груди, общая слабость, жажда, боль, недомогание, озноб, абсцесс, целлюлит, реакции фоточувствительности

Единичные

Генерализованный отек, повышение температуры тела, анафилактоидные реакции, гранулема, умышленное причинение вреда, забрюшинный фиброз, шок

Частота неизвестна

Отек лица

Исследования

Частые

Увеличение массы тела

Нечастые

Повышение уровня креатинофосфокиназы в крови, повышение уровня аланинаминотрансферазы, повышение уровня аспартатаминотрансферазы, уменьшение количества тромбоцитов

Единичные

Повышение уровня глюкозы в крови, уменьшение содержания калия в крови, снижение уровня лейкоцитов в крови, повышение уровня креатинина в крови, снижение массы тела
У некоторых пациентов наблюдались симптомы отмены после прекращения кратко- или долгосрочного лечения прегабалином. Сообщалось о бессоннице, головной боли, тошноте, тревожности, диарее, гриппоподобном синдроме, нервозности, депрессии, боли, судорогах, гипергидрозе и головокружении, что указывает на развитие физической зависимости. Эту информацию следует сообщить пациенту перед началом лечения.Что касается прекращения долгосрочного лечения прегабалином то нет никаких данных по частоте возникновения и тяжести симптомов отмены, связанных с продолжительностью применения прегабалина и его дозой.

Срок годности. 2 года.

Условия хранения

В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ° С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Упаковка

По 10 капсул в блистере, по 1, 3 или 6 блистеров в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

Публичное акционерное общество «Научно-производственный центр «Борщаговский химико-фармацевтический завод».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 03134, г. Киев, ул. Мира, 17.