Перевіряйте ліки
в аптеці
в лікарні
вдома
Всі інструкції в кишені
Підберіть аналоги
з лікарем
Завантажуйте
БЕЗКОШТОВНО

ПЕМЕТРЕКСЕД-ТЕВА

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

Пеметрексед-Тева

( Pemetrexed - Teva )

Склад :

діюча речовина:пеметрексед;

1 флакон містить 100 мг або 500 мг, або 1000 мг пеметрекседу (у вигляді пеметрекседу динатрію);

допоміжні речовини:маніт (Е 421), натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, азот.

Лікарська форма

Ліофілізат для приготування розчину для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:

білий, жовтуватий або зеленувато-жовтуватий ліофілізований порошок.

Фармакотерапевтична група

Антиметаболіти. Структурні аналоги фолієвої кислоти.
Код АТС  L01В А04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Пеметрексед є протипухлинним антифолатним засобом різноспрямованої дії, що виявляє свою дію, порушуючи основні фолатозалежні метаболічні процеси, необхідні для реплікації клітин.

Дослідженняin vitro продемонстрували, що пеметрексед є антифолатом різноспрямованої дії, оскільки він пригнічує тимідилатсинтетазу (TS), дегідрофолатредуктазу (DHFR) і гліцинамід-рибонуклеотид-формілтрансферазу (GARFT), які є основними фолатозалежними ферментами для біосинтезу тимідину та пуринових нуклеотидівde novo. Транспорт пеметрекседу до клітини відбувається за рахунок як редукованого переносника фолатів, так і транспортних систем мебранного протеїну, що зв’язує фолати. Потрапивши до клітини, пеметрексед швидко трансформується в поліглютаматні форми за допомогою ензиму фолілполіглютаматсинтетази. Поліглютаматні форми акумулюються в клітинах і є навіть більш сильними інгібіторами TS і GARFT. Поліглютамація є процесом, що залежить від часу та концентрації і відбувається в пухлинних клітинах і меншою мірою  у нормальних тканинах. Метаболіти поліглютамату мають більш тривалий внутрішньоклітинний період напіввиведення, що приводить до більш тривалої дії препарату в малігнізованих клітинах.

Досліди з клітинною лінією мезотеліоми MSTO-211H продемонстрували синергічні ефекти при комбінуванні пеметрекседу з цисплатином.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні властивості пеметрекседу після застосування як єдиного засобу досліджувалися у 426 онкохворих пацієнтів із численними  поодинокими пухлинами протягом 10-хвилинної інфузії у дозі від 0,2 до 838 мг/м2. Пеметрексед має сталий об’єм розподілу, що дорівнює 9 л/м2. Дослідженняin vitro показали, що приблизно 81 % пеметрекседу зв’язується протеїнами плазми. Ступінь ниркової недостатності не впливає на зв’язування. Пеметрексед підлягає обмеженому печінковому метаболізму. Пеметрексед переважно виводиться із сечею в незміненому вигляді на 70–90 % протягом 24 годин після введення. Дослідженняin vitro показали, що пеметрексед активно виводиться ОАТ3 (органічний аніон-транспортер).

Загальний плазмовий кліренс пеметрекседу становить 91,8 мл/хв, а період напіввиведення з плазми  3,5 години у пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну
90 мл/хв).

Різниця в кліренсі у пацієнтів є помірною та становить 19,3%. Загальний системний вплив пеметрекседу (AUC) та максимальна концентрація в плазмі зростають пропорційно підвищенню дози. Фармакокінетика пеметрекседу є сталою протягом множинних циклів лікування.

На фармакокінетичні властивості пеметрекседу не впливає супутнє застосування цисплатину. Застосування перорально добавки фолієвої кислоти та внутрішньом’язове застосування добавки вітаміну В12 не впливає на фармакокінетику пеметрекседу.

Клінічні характеристики

Показання

Злоякісна мезотеліома плеври.

Пеметрексед в комбінації з цисплатином показаний для лікування пацієнтів зі злоякісною нерезектабельною плевральною мезотеліомою.

Недрібноклітинний рак легенів.

Пеметрексед в комбінації з цисплатином показаний для лікування хворих на місцево розповсюджений або метастатичний недрібноклітинний неплоскоклітинний рак легенів у першій лінії хіміотерапії.

Пеметрексед як монотерапія показаний для підтримувального лікування хворих на місцево розповсюджений або метастатичний недрібноклітинний неплоскоклітинний рак легенів, у яких не було прогресування захворювання після хіміотерапії препаратами платини.

Пеметрексед як монотерапія показаний для лікування хворих на місцево розповсюджений або метастатичний недрібноклітинний неплоскоклітинний рак легенів у другій лінії хіміотерапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Період годування груддю.

Супутнє застосування вакцини проти жовтої лихоманки.

Особливі заходи безпеки

Як і у випадках з іншими потенційно отруйними протипухлинними агентами, слід приділяти велику увагу приготуванню та застосуванню розчину пеметрекседу для інфузій. Рекомендується використовувати рукавички. Якщо розчин пеметрекседу потрапив на шкіру, негайно промийте шкіру водою з милом. Якщо розчин пеметрекседу потрапив на слизову оболонку, промийте водою. Пеметрексед не викликає пухирів. Не існує специфічного антидоту для усунення крововиливів у результаті застосування пеметрекседу. Було зареєстровано декілька випадків крововиливів, спричинених пеметрекседом, які не були віднесені дослідниками до серйозних. Крововиливи потрібно лікувати згідно з місцевими стандартами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Пеметрексед виводиться переважно нирками в незміненому вигляді як наслідок тубулярної секреції або, рідше, клубочкової фільтрації. Супутнє застосування нефротоксичних препаратів (наприклад, аміноглікозидів, петльових діуретиків, препаратів платини, циклоспорину) може призводити до зниження кліренсу пеметрекседу. Подібні комбінації слід застосовувати з обережністю. За необхідності кліренс креатиніну слід ретельно контролювати.

Супутнє застосування речовин, які також виводяться по типу тубулярної секреції (пробенецид, пеніцилін), потенційно може призводити до зниження кліренсу пеметрекседу. Слід з обережністю комбінувати ці лікарські засоби з пеметрекседом. За необхідності кліренс креатиніну слід ретельно контролювати.

У пацієнтів з непорушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв) високі дози нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП, таких як ібупрофен > 1600 мг/добу) та аспірину (≥ 1,3 г/добу) можуть знижувати виведення пеметрекседу і, таким чином, підвищувати частоту виникнення побічних реакцій. Тому слід зважено призначати високі дози нестероїдних протизапальних препаратів або аспірину разом з пеметрекседом пацієнтам з непорушеною нирковою функцією (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45–79 мл/хв) слід уникати супутнього застосування пеметрекседу з нестероїдними протизапальними препаратами (наприклад, ібупрофен) або аспірином у високих дозах протягом 2 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день його застосування та протягом 2 днів після цього.

За відсутності даних відносно потенційної взаємодії з нестероїдними протизапальними препаратами, які мають довгий період напіврозпаду, таких як піроксикам або рофекоксиб, пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості слід припинити супутнє застосування цих препаратів за 5 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день його застосування та протягом 2 днів після цього. Якщо супутнє застосування НПЗП необхідно, слід ретельно контролювати стан пацієнта щодо явищ токсичності, особливо мієлосупресії та шлунково-кишкової токсичності.

Пеметрексед піддається незначному метаболізму в печінці. Результати дослідженьin vitro з мікросомами печінки людини дають можливість припустити, що пеметрексед не здійснює клінічно значуще інгібування кліренсу препаратів, які метаболізуються за допомогою CYP3A, CYP2D6, CYP2C9 і CYP1A2.

Взаємодії, притаманні усім цитотоксинам.

Через підвищений ризик тромбоутворення у онкохворих часто застосовується антикоагулянтна терапія. Висока індивідуальна варіабельність коагуляційного статусу протягом хвороби та можливість взаємодії між пероральними антикоагулянтами та протипухлинною хіміотерапією вимагають підвищення частоти контролю МНВ (Міжнародне нормалізоване відношення) у разі, якщо було прийнято рішення лікувати пацієнта пероральними антикоагулянтами.

Сумісне застосування протипоказане: вакцина проти жовтої лихоманки – через ризик розвитку летальної генералізованої вакцинної хвороби.

Сумісне застосування не рекомендується: живі ослаблені вакцини (крім вакцини проти жовтої лихоманки, сумісне застосування з якою протипоказане) – через ризик системного, можливо летального, захворювання. Ризик підвищується, якщо пацієнт вже має імуносупресію через наявне захворювання. У такому разі застосовуйте інактивовану вакцину, якщо така існує (поліомієліт).

Особливості застосування

Пеметрексед може пригнічувати функцію кісткового мозку, що проявляється у вигляді нейтропенії, тромбоцитопенії, анемії (або панцитопенії); мієлосупресія звичайно є токсичністю, яка лімітує дозу. Мієлосупресія у пацієнтів повинна контролюватися протягом лікування. Пеметрексед не слід застосовувати пацієнтам до повернення абсолютного числа нейтрофілів (АЧН) до значення ≥ 1500 кл/мм3, а числа тромбоцитів до значення ≥100000кл/мм3. Зменшення дози в наступних циклах базується на таких даних, отриманих з попереднього лікування: мінімальне значення АЧН, кількості тромбоцитів та максимально сильних проявів негематологічної токсичності.

Менша загальна токсичність і зниження гематологічної і негематологічної токсичності     3/4-го ступеня, такої як нейтропенія, фебрильна нейтропенія та інфекція з нейтропенією   3/4-го ступеня, спостерігалися, якщо попередньо застосовувалися фолієва кислота та вітамінВ12. Тому пацієнти, які отримують терапію пеметрекседом, повинні бути поінформованими про необхідність прийому фолієвої кислоти та вітаміну В12 як профілактичного заходу для зменшення токсичності, пов’язаної з терапією.

Реакції з боку шкіри спостерігалися у пацієнтів, які не отримували кортикостероїди. Попереднє лікування дексаметазоном (або еквівалентом) може зменшувати кількість випадків і серйозність шкірних реакцій.

Клінічний досвід застосування препарату серед пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче
45 мл/хв обмежений, тому таким пацієнтам не слід застосовувати пеметрексед.

Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості рекомендовано уникати прийому нестероїдних протизапальних препаратів, таких як ібупрофен та аспірин (> 1,3 г/добу) протягом 2 днів перед застосуванням пеметрекседу, в день його застосування та протягом 2 днів після цього.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю легкого та середнього ступеня тяжкості, яким призначена терапія пеметрекседом, терапію нестероїдними протизапальними препаратами з тривалим періодом напіввиведення потрібно припинити за 5 днів до лікування, в день його застосування та протягом 2 днів після призначення пеметрекседу.

Серйозні ниркові розлади, у тому числі гостра ниркова недостатність, спостерігалися як при монотерапії пеметрекседом, так і при застосуванні комбінації з іншими хіміотерапевтичними агентами. Більшість пацієнтів, у яких виникали такі розлади, мали фактор ризику ниркових розладів, у тому числі зневоднення, артеріальну гіпертензію або діабет.

Вплив на пеметрексед порожнинних рідин, таких як плевральний випіт та асцит, не встановлений повною мірою. У ході дослідження 2-ї фази пеметрекседу за участю 31 пацієнта із солідними пухлинами зі стабільними рівнями рідини у серозних порожнинах була виявлена відсутність різниці у нормалізованій за дозою концентрації в плазмі або кліренсу пеметрекседу порівняно з пацієнтами, у яких були відсутня рідина у серозних порожнинах. Таким чином, перед призначенням пеметрекседу пацієнтам зі значним об’ємом порожнинної рідини слід розглянути питання про доцільність дренування.

Спостерігалося серйозне зневоднення, пов’язане зі шлунково-кишковою токсичністю пеметрекседу у комбінації з цисплатином. Тому пацієнти повинні отримати адекватну протиблювотну терапію та відповідну гідратацію до та/або після лікування.

Серйозні кардіоваскулярні випадки, включаючи інфаркт міокарда, та цереброваскулярні порушення нечасто спостерігали у ході клінічних досліджень пеметрекседу, зазвичай при застосуванні комбінації пеметрекседу з іншими цитотоксичними агентами. Більшість пацієнтів, у яких такі випадки були зареєстровані, мали кардіоваскулярні фактори ризику.

Більшість онкохворих пацієнтів мають імунодепресивний статус, тому сумісне застосування ослаблених вакцин не рекомендовано.

Пеметрексед може спричинити генетичні порушення. Статевозрілим чоловікам не рекомендується планувати батьківство протягом лікування пеметрекседом та протягом 6 місяців після терапії. Рекомендується вживати заходи контрацепції або утриматись від статевих контактів. Зважаючи на властивість пеметрекседу спричиняти необоротне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування.

Жінки, які можуть завагітніти, повинні вживати ефективні заходи контрацепції протягом лікування пеметрекседом.

Повідомлялось про випадки «радіаційної пам’яті» у пацієнтів, які отримували лікування у попередні тижні або роки.

У флаконі по 100 мг препарату міститься менше 1 ммоль натрію (приблизно 11 мг),

у флаконі по 500 мг препарату міститься приблизно 2,3 ммоль натрію (приблизно 54 мг),

у флаконі по 1000 мг препарату міститься приблизно 4,7 ммоль натрію (приблизно 109 мг), що потрібно враховувати для пацієнтів, які перебувають на дієті з контролюванням натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Контрацепція у чоловіків та жінок.

Жінки, які можуть завагітніти, повинні вживати ефективні заходи контрацепції протягом лікування пеметрекседом. Пеметрексед може спричинити генетичні порушення. Статево-зрілим чоловікам не рекомендується планувати батьківство протягом лікування пеметрекседом та протягом 6 місяців після терапії. Рекомендується вживати заходи контрацепції або утриматись від статевих контактів.

Вагітність.

Немає даних щодо застосування пеметрекседу вагітним, але, як і інші антиметаболіти, пеметрексед може спричиняти серйозні вроджені дефекти при застосуванні під час вагітності. Дослідження на тваринах виявили репродуктивну токсичність. Не слід застосовувати пеметрексед у період вагітності, крім випадків очевидної необхідності, після ретельної оцінки потреб матері та ризику для плода.

Годування груддю.

Невідомо, чи проникає пеметрексед у грудне молоко. Не виключено появу побічних реакцій у немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні. Тому слід припинити годування груддю впродовж лікування пеметрекседом.

Фертильність.

Зважаючи на властивість пеметрекседу спричиняти необоротне безпліддя, чоловікам рекомендується вжити заходів щодо зберігання сперми перед початком лікування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Жодних досліджень щодо вивчення здатності впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами не проводилось. Однак повідомлялося, що пеметрексед може спричиняти втому, тому пацієнтам слід бути уважними під час керування автомобілем або іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Препарат слід застосовувати під контролем кваліфікованого спеціаліста з досвідом лікування протипухлинними препаратами.

Застосування комбінації із цисплатином.

Рекомендована доза пеметрекседу становить 500 мг/м2 площі поверхні тіла (ППТ) у вигляді внутрішньовенної інфузії, що вводиться протягом 10 хвилин, у перший день кожного
21-денного циклу. Рекомендована доза цисплатину становить 75 мг/м2 ППТ у вигляді інфузії, що вводиться протягом 2 годин, приблизно через 30 хвилин після завершення інфузії пеметрекседу у перший день кожного 21-денного циклу. Пацієнт повинен отримувати адекватну протиблювотну терапію. Належну гідратацію пацієнта слід проводити до або/та після введення цисплатину.

Застосування у монотерапії.

Для лікування недрібноклітинного раку легень після попередньо проведеної хіміотерапії рекомендована доза пеметрекседу становить 500 мг/м2 ППТ у вигляді внутрішньовенної інфузії, що вводиться протягом 10 хвилин,  в перший день кожного 21-денного циклу.

Режим премедикації.

З метою зниження частоти та тяжкості реакцій з боку шкіри слід застосовувати кортикостероїди за день до застосування пеметрекседу, в день його призначення та в день після його введення. Доза кортикостероїду має бути еквівалентна дексаметазону у дозі 4 мг перорально двічі на день.

Для зменшення токсичності пацієнти, які отримують лікування пеметрекседом, повинні приймати вітамінні добавки. Пацієнти повинні отримувати препарати фолієвої кислоти або мультивітаміни, що містять фолієву кислоту (350–1000 мкг) щоденно. Протягом семиденного періоду перед застосуванням першої дози пеметрекседу слід прийняти не менше 5 добових доз фолієвої кислоти, прийом фолієвої кислоти потрібно продовжувати протягом усього курсу терапії та протягом 21 дня після введення останньої дози пеметрекседу. Пацієнти також повинні отримувати вітамін В12 внутрішньом’язово 1 раз на день протягом тижня перед застосуванням першої дози пеметрекседу та 1 раз через кожні 3 цикли після цього. Наступні ін’єкції вітаміну В12 можна проводити в день введення пеметрекседу.  

Моніторинг.

У пацієнтів, які отримують пеметрексед, перед кожним введенням слід перевіряти загальний аналіз крові, включаючи диференційовані значення лейкоцитів та тромбоцитів. Перед кожним проведенням хіміотерапії слід проводити біохімічний аналіз крові для оцінки функції печінки та нирок. Абсолютне число нейтрофілів (АЧН) повинно становити ³1500клітин/мм3, а кількість тромбоцитів  ³100 000 клітин/мм3 перед проведенням будь-якого циклу хіміотерапії.

Кліренс креатиніну має бути ≥ 45 мл/хв.

Рівень загального білірубіну повинен не більше ніж в 1,5 разу перевищувати нормальний. Рівень лужної фосфатази (ЛФ), аланінамінотрансферази (АлАт) та аспартатамінотрансферази (АсАт) не повинен перевищувати норму більше ніж в 3 рази. Прийнятним вважається перевищення рівнів ферментів ЛФ, АлАт та АсАт до 5 разів понад норму за умови наявності пухлини печінки.

Модифікація дози .

Модифікація дози перед початком наступного циклу повинна ґрунтуватися на найменших значеннях гематологічних показників або на максимальній негематологічній токсичності після попереднього циклу терапії. Лікування можна припинити з урахуванням достатнього часу для відновлення. Після відновлення пацієнти повинні отримувати терапію відповідно до рекомендацій, наведених у таблицях 1–3, щодо застосування пеметрекседу як монотерапії або у комбінації з цисплатином.

                                                                                                                                             Таблиця 1

Модифікація дози пеметрекседу (комбінована терапія або монотерапія) та цисплатину.

Гематологічна токсичність

Найменше значення АЧН < 500/мм3 та найменше значення кількості тромбоцитів ³ 50 000/мм3

75 % від попередньої дози (для обох препаратів)

Найменше значення кількості тромбоцитів < 50 000/мм3 без урахування найменшого значення АЧН

75 % від попередньої дози (для обох препаратів)

Найменше значення кількості тромбоцитів < 50 000/мм3 з кровотечеюа, без урахування найменшого значення АЧН

50 % від попередньої дози (для обох препаратів)

а Критерії за версією Загальних критеріїв токсичності (ЗКТ) Національного інституту раку, США, (СТС v2.0; NCI 1998) відповідають визначенню кровотечі ³ ЗКТ 2-го ступеня.

У разі виникнення у пацієнта ознак негематологічної токсичності (за винятком нейротоксичності) ³ 3 ступеня введення пеметрекседу слід припинити до досягнення більш низьких значень або таких значень, які б відповідали вихідним перед початком терапії у цього пацієнта. Продовжувати терапію слід відповідно до рекомендацій, викладених у таблиці 2.

Таблиця 2

Модифікація дози пеметрекседу (комбінована терапія або монотерапія) та цисплатину.

Негематологічна токсичність a,b

Доза пеметрекседу (мг/м2)

Доза цисплатину (мг/м2)

Будь-яка токсичність ступеня 3 або 4, окрім мукозиту

75 % від попередньої дози

75 % від попередньої дози

Будь-яка діарея, що потребує госпіталізації (незалежно від ступеня) або діарея 3-го або

4-го ступеня

75 % від попередньої дози

75 % від попередньої дози

Мукозит 3-го чи 4-го ступеня

50 % від попередньої дози

100 % від попередньої дози

a Критерії за версією Загальних критеріїв токсичності (ЗКТ) Національного інституту раку, США (СТС v2.0; NCI 1998).

b Окрім нейротоксичності.

Рекомендована модифікація дози пеметрекседу та цисплатину у випадку нейротоксичності наведена у таблиці 3. При нейротоксичності 3-го або 4-го ступеня терапію слід припинити.

Таблиця 3

Модифікація дози пеметрекседу (комбінована терапія або монотерапія) та цисплатину.

Нейротоксичність

Ступінь ЗКТ a

Доза пеметрекседу (мг/м2)

Доза цисплатину (мг/м2)

0–1

100 % від попередньої дози

100 % від попередньої дози

2

100 % від попередньої дози

50 % від попередньої дози

a Критерії за версією Загальних критеріїв токсичності Національного Інституту Раку, США (СТС v2.0; NCI 1998).

Терапію пеметрекседом слід припинити, якщо у пацієнта спостерігається будь-яка гематологічна або негематологічна токсичність 3-го або 4-го ступеня після зниження 2 доз або негайно припинити, якщо спостерігається нейротоксичність 3-го або 4-го ступеня. 

Пацієнти літнього віку.Не було жодних свідчень про те, що пацієнти віком від 65 років мають більш високий ризик розвитку побічних ефектів, аніж пацієнти віком до 65 років. Не повідомлялося про необхідність у зниженні доз, окрім рекомендованих для всіх пацієнтів.

Пацієнти з нирковою недостатністю (визначенною за стандартною формулою Кокрофта-Гольта або за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ), визначеною методом плазмового кліренсу Tc99m-DPTA).Пеметрексед переважно виводиться нирками в незміненому вигляді.Не повідомлялося про необхідність коригувати дози для пацієнтів із кліренсом креатиніну не нижче 45 мл/хв. Кількість пацієнтів із кліренсом креатиніну нижче 45 мл/хв була недостатньою, щоб розробити  рекомендації щодо дозування окремо для цієї групи пацієнтів. Таким чином, застосування пеметрекседу пацієнтам, у яких кліренс креатиніну <45 мл/хв, не рекомендується.

Пацієнти з печінковою недостатністю.Не встановлено зв’язку між рівнями АсАт, АлАт, загального білірубіну та фармакокінетикою пеметрекседу.Однак вплив препарату у пацієнтів з порушеннями функції печінки, такими як підвищення рівня білірубіну в >1,5разу від верхньої межі норми (ВМН) або амінотрансфераз в > 3 рази від ВМН (відсутні метастази печінки), або в > 5 разів від ВМН (наявність метастаз печінки), окремо не вивчали.

Метод застосування.

Застереження щодо приготування та застосування пеметрекседу викладені в розділі «Особливі заходи безпеки». Пеметрексед слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 10 хвилин у перший день кожного 21-денного циклу. Рекомендації із розчинення та розведення пеметрекседу наведені нижче.

Рекомендації щодо застосування

1. Слід використовувати відповідну асептичну техніку під час розчинення та подальшого розведення пеметрекседу для внутрішньовенної інфузії.

2. Розрахувати дозу та необхідну кількість флаконів пеметрекседу. Кожен флакон містить надлишок пеметрекседу для забезпечення отримання дози, що зазначена на маркуванні.

3.Вміст 100 мг флакона розчинити за допомогою 4,2 мл,вміст 500 мг флакона розчинити за допомогою 20 мл,вміст 1000 мг флакона розчинити за допомогою 40 мл 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій (без консервантів) для отримання розчину, який містить
25 мг/мл пеметрекседу. Обережно струшувати флакон до повного розчинення ліофілізату. Отриманий розчин повинен бути прозорий, від безбарвного до жовтого або зелено-жовтого кольору, без сторонніх включень. рН отриманого розчину становить 6,6–7,8.

НЕОБХІДНЕ ПОДАЛЬШЕ РОЗВЕДЕННЯ.

4. Необхідний  об’єм отриманого розчину пеметрекседу далі потрібно розвести до 100 мл за допомогою 0,9 % розчину натрію хлориду (без консервантів) і вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 10 хвилин.

5. Розчин пеметрекседу для інфузій, приготовлений, як описано вище, є сумісним з  інфузійними пакетами та наборами для введення інфузій з полівінілхлориду та поліолефіну.

6. Препарати для внутрішньовенного введення слід перевіряти візуально для виявлення твердих частинок і знебарвлення перед введенням. У разі наявності сторонніх часток розчин не можна застосовувати.

7. Розчин пеметрекседу слід використовувати одноразово. Невикористаний лікарський засіб або відходи слід знищити відповідно до чинного законодавства.

Діти

Відсутні релевантні дані стосовно застосування пеметрекседу в дитячій практиці для лікування злоякісної мезотеліоми плеври та недрібноклітинного раку легень.

Передозування

Симптоми.Повідомлялося про такі симптоми: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, мукозит, сенсорна полінейропатія та висипання. Передбачувані ускладнення при передозуванні включають пригнічення функції кісткового мозку, що проявляється як нейтропенія, тромбоцитопенія та анемія. Крім того, може зустрічатись інфекція з лихоманкою та без неї, діарея та/або мукозит.

Лікування. Якщо є підозра на передозування, необхідно контролювати стан пацієнта, проводити відповідні аналізи крові, у разі необхідності призначати симптоматичну терапію.

Слід розглянути можливість застосування кальцію фолінату/фолієвої кислоти у лікуванні стану передозування пеметрекседом.

Побічні реакції

Побічні реакції при застосуванні пеметрекседу, як в монотерапії, так і при комбінованому застосуванні, про які найчастіше повідомлялося: супресія кісткового мозку, що проявляється у вигляді анемії, нейтропенії, лейкопенії та тромбоцитопенії, а також шлунково-кишкова токсичність, що проявляється як анорексія, нудота, блювання, діарея, запор, фарингіт, мукозит і стоматит. Інші побічні реакції включають ниркову токсичність, підвищення рівня амінотрансфераз, алопецію, слабкість, дегідратацію, висипання, інфекцію/сепсис, нейропатію. Рідко повідомлялося про синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

Нижче наведені побічні ефекти, що спостерігалися у пацієнтів з мезотеліомою, які отримували цисплатин з пеметрекседом або монотерапію цисплатином.

Всі пацієнти отримували фолієву кислоту та вітамін В12 у повному обсязі.

З боку кровоносної і лімфатичної систем: нейтропенія/гранулоцитопенія, лейкоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня тромбоцитів.

Порушення метаболізму і харчування: зневоднення.

З боку нервової системи: сенсорна нейропатія, порушення смакових відчуттів.

З боку органів зору: кон’юнктивіт.

З боку травної системи: діарея, блювання, стоматит/фарингіт, нудота, анорексія, запор, диспепсія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, алопеція.

Ниркові розлади: підвищення рівня креатиніну, зниження кліренсу креатиніну*.

Загальні розлади: втома.

*Походить від терміну «інші ниркові/урогенітальні реакції».

Нижче наведені побічні ефекти, що спостерігалися у пацієнтів з місцево розповсюдженим або метастатичним недрібноклітинним раком легенів, які отримували монотерапію пеметрекседом із застосуванням фолієвої кислоти та вітаміну В12 або монотерапію доцетакселом.

Всі пацієнти отримували попередню хіміотерапію.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: нейтропенія/гранулоцитопенія, лейкоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня тромбоцитів.

З боку травної системи: нудота, анорексія, блювання, стоматит/фарингіт, діарея, запор.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня АлАт, підвищення рівня АсАт.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання/десквамація, свербіж, алопеція.

Загальні розлади: втома, лихоманка.

Нижче наведені побічні ефекти, які спостерігалися у пацієнтів з місцево розповсюдженим або метастатичним недрібноклітинним раком легенів, які отримували пеметрексед і цисплатин  або цисплатин і гемцитабін.

Всі пацієнти отримували фолієву кислоту та вітамін В12 у повному обсязі.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: зниження рівня гемоглобіну, нейтропенія/гранулоцитопенія, лейкоцитопенія, зниження рівня тромбоцитів.

З боку нервової системи: сенсорна нейропатія, порушення смакових відчуттів.

З боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, запор, стоматит/фарингіт, діарея без колостоми, диспепсія/печія.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алопеція, висипання/десквамація.

Ниркові розлади: підвищення креатиніну.

Загальні розлади: втома.

Нижче наведені побічні ефекти, що спостерігалися у пацієнтів, відібраних для терапії виключно пеметрекседом, а також  пацієнтів, відібраних для отримання терапії плацебо. У всіх пацієнтів був діагностований недрібноклітинний рак легенів IIIB або IV ступеня, їм попередньо застосовувалася хіміотерапія препаратами платини. Пацієнти отримували фолієву кислоту та вітамін В12 у повному обсязі.

З боку кровоносної та лімфатичної систем: зниження рівня гемоглобіну, лейкоцитопенія, нейтропенія.

З боку нервової системи: сенсорна нейропатія.

З боку травної системи: нудота, анорексія, блювання, стоматит/мукозит.

Гепатобіліарні розлади: підвищення рівня АлАт, підвищення рівня АсАт.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання/десквамація.

Загальні розлади: втома, біль, набряки.

Ниркові розлади: ниркові розлади**.

**Узагальнений термін, що включає підвищення рівня креатиніну в крові/сироватці, зниження рівня клубочкової фільтрації, ниркову недостатність, інші явища з боку нирок та сечостатевої системи.

Повідомлялося про серйозні кардіоваскулярні та цереброваскулярні ускладнення, включаючи інфаркт міокарда, стенокардію, порушення мозкового кровообігу та транзиторну ішемічну атаку, зазвичай у випадках комбінації пеметрекседу з іншими цитотоксичними агентами. Більшість пацієнтів, у яких були зареєстровані такі випадки, мали фактори кардіоваскулярного ризику в анамнезі.

Також повідомлялося про випадки потенційно серйозних гепатитів, панцитопенії, колітів (включаючи кишкові та ректальні кровотечі (іноді летальні), кишкові перфорації, кишкові некрози та запалення сліпої кишки), інтерстиціального пневмоніту з респіраторною недостатністю, іноді летальною, набряків, езофагіту/радіаційного езофагіту, сепсису (іноді летального).

Протягомпостмаркетингових досліджень пеметрекседу спостерігалися такі побічні реакції:

гостра ниркова недостатність (як при монотерапії пеметрекседом, так і при комбінованій терапії з іншими хіміотерапевтичними агентами), радіаційний пневмоніт у пацієнтів, які отримували радіаційну терапію до, під час чи після лікування пеметрекседом, випадки «радіаційної пам’яті» у пацієнтів, які раніше отримували радіаційну терапію, периферична ішемія, що часом призводила до некрозу кінцівки, бульозні стани, в т. ч. синдрому Стівенса– Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (іноді летальний), гемолітична анемія, анафілактичний шок.

Термін придатності

3 роки.

Відновлений розчин та розчин для інфузій зберігає фізико-хімічну стабільність протягом 24годин за температури 2° – 8°С.

З мікробіологічної точки зору препарат має бути використаний негайно. Якщо лікарський засіб не було використано відразу, відповідальність за час та умови зберігання перед застосуванням несе користувач, час зберігання не може перевищувати 24 години за температури 2 – 8°С.

Умови зберігання

Лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Пеметрексед фізично несумісний із розчинниками, що містять кальцій, зокрема з лактатним розчином Рінгера для ін’єкцій та розчином Рінгера для ін’єкцій. За відсутності інших досліджень сумісності цей лікарський засіб не можна змішувати з іншими лікарськими засобами. 

Упаковка

По 100 мг або по 500 мг, або по 1000 мг у флаконі з безбарвного скла, закупореному бромбутиловою пробкою та алюмінієвим ковпачком з поліпропіленовою кришкою. Флакон покритий захисним покриттям, по 1 флакону в коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПЛІВА Хрватска д.о.о.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.                          

Прілаз баруна Філіповича 25, 10000 Загреб, Хорватія.