Перевіряйте ліки
в аптеці
в лікарні
вдома
Всі інструкції в кишені
Підберіть аналоги
з лікарем
Завантажуйте
БЕЗКОШТОВНО

КАРЗАП®-А

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

КАРЗАП®-А

CARZAP®-A

Склад:

діюча речовина: кандесартан, амлодипін;

1 таблетка містить: кандесартану цилексетилу 8 мг, амлодипіну 5 мг (у формі амлодипіну бесилату 6,945 мг) або кандесартану цилексетилу 16 мг, амлодипіну 10 мг (у формі амлодипіну бесилату 13,889 мг);

допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, крохмаль кукурудзяний, триетилцитрат, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

8 мг/5 мг: круглі, двоопуклі таблетки, від білого до майже білого кольору, з гравіруванням «8» з однієї сторони та «5» з іншої.

16 мг/10 мг: круглі, двоопуклі таблетки, від білого до майже білого кольору, з лінією для розлому з обох боків, а також з гравіруванням «16 16» з однієї сторони та «10 10» з іншої.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на ренін-ангіотензинову систему. Антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ та блокатори кальцієвих каналів. Код АТС  C09D B07.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

В препараті поєднано два антигіпертензивні засоби із взаємодоповнювальними механізмами дії для контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією: амлодипін належить до групи антагоністів кальцію, а кандесартан — до групи антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Комбінація цих сполук має адитивний антигіпертензивний ефект, що сприяє більш значному зниженню артеріального тиску, ніж при застосуванні кожної із них окремо.

Амлодипін

Амлодипін — інгібітор току іонів кальцію дигідропіридинової групи (блокатор повільних кальцієвих каналів або антагоніст іонів кальцію), що інгібує трансмембранний потік іонів кальцію в гладких м’язах серця та судин.

Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну забезпечується прямим розслаблювальним ефектом на гладкі м’язи судин. Точний механізм полегшення амлодипіном симптомів стенокардії до кінця не з’ясований, але амлодипін знижує загальне ішемічне навантаження двома шляхами.

Амлодипін розширює периферичні артеріоли, знижуючи таким чином загальний периферичний опір (післянавантаження), який долає серце. Оскільки частота серцевих скорочень залишається стабільною, таке зменшення навантаження на серце знижує споживання міокардом енергії та його потребу в кисні.

Механізм дії амлодипіну також включає розширення головних коронарних артерій та коронарних артеріол, як у здорових, так і в ішемізованих ділянках серця. Таке розширення збільшує доставку кисню до міокарда у пацієнтів зі спазмом коронарних артерій (при варіантній стенокардії або стенокардії Принцметала).

У пацієнтів з артеріальною гіпертензією прийом препарату один раз на добу забезпечує клінічно значуще зниження артеріального тиску як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи впродовж 24 годин. Через повільний початок дії амлодипін не застосовується при гострому підйомі артеріального тиску.

Амлодипін не асоціюється з жодними небажаними ефектами з боку метаболізму або змінами рівнів ліпідів у плазмі крові, і його можна застосовувати пацієнтам з бронхіальною астмою, цукровим діабетом та подагрою.

Кандесартан

Ангіотензин II — це основний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль в патофізіології артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних розладів. Він також відіграє роль в патогенезі гіпертрофії та ураження органів-мішеней. Головні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як вазоконстрикція, стимуляція альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу, стимуляція росту клітин, опосередковані через рецептори типу 1 (АТ1).

Кандесартану цилексетил є попередником лікарського засобу (проліками) для перорального застосування. Він швидко перетворюється в діючу речовину — кандесартан — шляхом складноефірного гідролізу під час абсорбції в шлунково-кишковому тракті. Кандесартан — це антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ із селективною дією на АТ1-рецептори, якому притаманне міцне зв’язування з ними та повільна дисоціація. Він не має володіє агоністичної активності.

Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), який конвертує ангіотензин І в ангіотензин ІІ та зумовлює деградацію брадикініну. Він не впливає на АПФ та не потенціює ефекти брадикініну або субстанції Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, в яких проводилось порівняння кандесартану з інгібіторами АПФ, частота появи кашлю була нижчою у пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язує і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, які є важливими в регуляції серцево-судинної діяльності. Антагонізм до рецепторів ангіотензину ІІ (АТ1-рецепторів) призводить до дозозалежного підвищення рівнів реніну в плазмі крові, рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ, і зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

Фармакокінетика

Абсорбція та розподіл

Амлодипін

Після перорального застосування в терапевтичних дозах амлодипін добре всмоктується, досягаючи максимальної концентрації в крові через 6–12 годин після прийому. Абсолютна біодоступність оцінена на рівні 64–80 %. Об’єм розподілу в організмі становить приблизно 21л/кг. В дослідженняхin vitro було показано, що приблизно 97,5 % амлодипіну, що циркулює в крові, зв’язується з білками плазми.

Біодоступність амлодипіну не залежить від прийому їжі.

Кандесартан

Після перорального застосування кандесартану цилексетил перетворюється в діючу речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому перорального розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність препарату в формі таблеток в порівнянні з препаратом у формі перорального розчину становить 34 % з дуже незначною варіабельністю. Оцінена абсолютна біодоступність препарату в формі таблеток становить 14 %. Середня максимальна концентрація в сироватці крові (Cmax) досягається через 3–4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці крові збільшуються лінійно при підвищенні доз в межах терапевтичного діапазону. Відмінності в фармакокінетичних показниках кандесартану залежно від статі не виявлено. Площа під кривою «концентрація – час» (AUC) кандесартану значущо не залежить від прийому їжі. Кандесартан в значній мірі зв’язується з білками плазми крові (більше 99 %). Передбачуваний об’єм розподілу кандесартану в організмі становить 0,1л/кг.

Біодоступність кандесартану не залежить від прийому їжі.

Біотрансформація/виведення

Амлодипін

Термінальний період напіввиведення з плазми крові становить приблизно 35–55 годин та відповідає дозуванню один раз на добу. Амлодипін значною мірою метаболізується в печінці до неактивних метаболітів; препарат виводиться з сечею у вигляді вихідної сполуки (10 %) та метаболітів (60 %).

Кандесартан

Кандесартан головним чином виводиться в незміненому вигляді з сечею та жовчю і тільки незначною мірою метаболізується в печінці (за участю CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії свідчать про відсутність ефекту на CYP2C9 та CYP3A4. На підставі даних, отриманих в дослідженняхin vitro, не передбачається взаємодії в умовахin vivo з лікарськими засобами, метаболізм яких пов’язаний з такими ізоферментами системи цитохрому P450, як CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Накопичення препарату після його багатократного застосування не відбувається. Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс — приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану нирками відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і шляхом активної канальцевої секреції. Після перорального застосування 14С-міченого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % препарату виводиться з сечею у вигляді кандесартану і 7 % — у вигляді неактивного метаболіту, в той час як в калі виявляється приблизно 56 % препарату у вигляді кандесартану і 10 % — у вигляді неактивного метаболіту.

Фармакокінетика у пацієнтів особливих популяцій

Застосування при порушенні функції печінки

Амлодипін

Доступні клінічні дані щодо застосування амлодипіну пацієнтам з порушенням функції печінки є дуже обмеженими. У пацієнтів з печінковою недостатністю кліренс амлодипіну є зниженим, що призводить до подовження періоду напіввиведення та збільшення значення AUC приблизно на 40–60 %.

Кандесартан

За результатами двох досліджень у пацієнтів з легким і помірним порушенням функції печінки спостерігалось збільшення середнього значення AUC кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % — в іншому. Досвід застосування препарату у пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки відсутній.

Застосування пацієнтам похилого віку

Амлодипін

Час досягнення максимальних концентрацій амлодипіну в плазмі крові є подібним у пацієнтів похилого віку та у більш молодих осіб. У пацієнтів похилого віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить  до збільшення AUC та періоду напіввиведення. Збільшення AUC та періоду напіввиведення у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю було очікуваним для цієї досліджуваної вікової групи пацієнтів.

Кандесартан

У пацієнтів похилого віку (понад 65 років) в порівнянні з більш молодими особами значення Cmax і AUC кандесартану були більшими приблизно на 50 % і 80 % відповідно. Однак відповідь з боку артеріального тиску та частота небажаних явищ після застосування кандесартану є подібними у пацієнтів більш молодого та похилого віку.

Застосування при порушенні функції нирок

Амлодипін

Зміни концентрацій амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не піддається діалізу.

Кандесартан

У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції нирок, порівняно з пацієнтами з нормальною функцією нирок, значення Cmax і AUC кандесартану  зростали  при багатократному застосуванні препарату приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але період напіввиведення (t1/2) не був змінений. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок становили приблизно 50 % і 110 % відповідно. Значення кінцевого t1/2 кандесартану було приблизно в 2 рази більшим у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок. Значення AUC кандесартану у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, були подібними до тих, які спостерігались у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання

Препарат показаний як заміна для лікування дорослих пацієнтів з есенціальною артеріальною гіпертензією, у яких артеріальний тиск контролюється належним чином при одночасному застосуванні амлодипіну та кандесартану в тому ж дозуванні.

Протипоказання

− Гіперчутливість до діючих речовин, похідних дигідропіридину або до будь-якої з допоміжних речовин (дивись розділ «Склад»).

− Тяжка артеріальна гіпотензія.

− Шок, в тому числі кардіогенний шок.

− Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад, стеноз гирла аорти тяжкого ступеня).

− Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.

− Протипоказано вагітним та жінкам, які планують завагітніти (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Протипоказано жінкам у період годування груддю.

− Тяжке порушення функції печінки і/або холестаз.

− Одночасне застосування препарату з лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації < 60мл/хв/1,73м2) (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакологічні властивості»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Взаємодії, пов’язані з амлодипіном

Вплив інших лікарських засобів на амлодипін

Наявні дані щодо безпечного застосування амлодипіну з тіазидними діуретиками, альфа-блокаторами, бета-блокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами пролонгованої дії, сублінгвальною формою нітрогліцерину, нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, антибіотиками, пероральними гіпоглікемічними лікарськими засобами.

Дані, отримані у ході досліджень із плазмою крові людини іn vitro, свідчать про відсутність впливу амлодипіну на зв’язування з білками крові досліджуваних лікарських засобів (дигоксин, фенітоїн, варфарин або індометацин).

Інгібітори CYP3A4

Одночасне застосування амлодипіну з потужними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеаз, азолові протигрибкові препарати, макроліди, такі як еритроміцин чи кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) може призвести до значущого збільшення експозиції амлодипіну. Клінічна значущість таких фармакокінетичних змін може бути більшою для пацієнтів похилого віку. При цьому може потребуватися проведення клінічного спостереження та корекція дози.

Індуктори CYP3A4

Даних щодо впливу індукторів CYP3A4 на амлодипін немає. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад, рифампіцину, звіробою звичайного) може призвести до зниження концентрацій амлодипіну в плазмі крові. Амлодипін слід застосовувати з обережністю одночасно з індукторами CYP3A4.

Прийом амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендується, оскільки у деяких пацієнтів при цьому може збільшуватись біодоступність препарату, що може призвести до посилення ефекту зниження артеріального тиску.

Дантролен (розчин для інфузії)

У тварин після застосування верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігались летальна фібриляція шлуночків та серцево-судинний колапс на фоні гіперкаліємії. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати одночасного застосування блокаторів кальцієвих каналів, зокрема амлодипіну, пацієнтам, схильним до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісної гіпертермії.

Вплив амлодипіну на інші лікарські засоби

Гіпотензивний ефект амлодипіну додається до гіпотензивного ефекту інших лікарських засобів з антигіпертензивними властивостями.

У клінічних дослідженнях взаємодій амлодипін не впливав на фармакокінетичні показники аторвастатину, дигоксину, варфарину або циклоспорину.

Симвастатин

Одночасне багатократне застосування амлодипіну в дозі 10 мг із симвастатином в дозі 80 мг призводило до збільшення експозиції симвастатину на 77 % у порівнянні з монотерапією симвастатином. У пацієнтів, які приймають амлодипін, доза симвастатину повинна бути обмежена до 20 мг на добу.

Силденафіл.

Одноразовий прийом 100 мг силденафілу у пацієнтів з есенціальною гіпертензією не впливав на фармакокінетику амлодипіну. При одночасному застосуванні амлодипіну та силденафілу як комбінованої терапії кожен із препаратів проявляв гіпотензивний ефект незалежно від іншого.

Етанол (алкоголь).

Одноразовий та багаторазовий прийом 10 мг амлодипіну не мав суттєвого впливу на фармакокінетику етанолу.

Сумісне застосування амлодипіну з циметидином не мало впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Сумісне застосування препаратів алюмінію/магнію (антацидів) із разовою дозою амлодипіну не мало суттєвого впливу на фармакокінетику амлодипіну.

Лабораторні тести.

Вплив на показники лабораторних тестів невідомий.

Взаємодії, пов’язані з кандесартаном

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Дані клінічних досліджень свідчать про те, що подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з підвищеною частотою виникнення таких небажаних явищ, як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (в тому числі гостра ниркова недостатність), у порівнянні із застосуванням тільки одного лікарського засобу, що впливає на РААС (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакологічні властивості»).

Препарати літію

При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрацій літію у плазмі крові та виникнення токсичних проявів. Подібний ефект може спостерігатись і при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Застосування кандесартану з препаратами літію не рекомендується. Якщо така комбінація є необхідною, то рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)

При застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II одночасно з НПЗП (наприклад, селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою в дозі > 3 г/добу та неселективними НПЗП) можливе послаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і у випадку з інгібіторами АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину II та НПЗП може призвести до погіршення функції нирок, в тому числі до гострої ниркової недостатності, а також до підвищення концентрації калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів із зниженою функцією нирок. Таку комбінацію лікарських засобів потрібно застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам похилого віку. Пацієнтам слід  отримувати достатньо рідини, а також потрібно розглянути можливість проведення моніторингу функції нирок відразу після початку одночасного застосування цих препаратів та періодично надалі.

Калійзберігаючі діуретики, калієві добавки, замінники солі з калієм та інші речовини, що можуть підвищувати рівні калію

Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, замінників солі з калієм або інших лікарських засобів, що можуть підвищувати рівні калію в крові (наприклад, гепарину), може призвести до підвищення рівнів калію в сироватці крові. За необхідності потрібно здійснювати моніторинг рівня калію в крові (дивись розділ «Особливості застосування»).

Діючі речовини, які досліджувались в клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (а саме етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Ніяких клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій з цими лікарськими засобами виявлено не було.

Особливості застосування

Амлодипін

Безпека та ефективність застосування амлодипіну під час гіпертензивного кризу не визначені.

Пацієнти з серцевою недостатністю

Пацієнтам із серцевою недостатністю цей лікарський засіб слід застосовувати з обережністю. В довготривалому плацебо-контрольованому дослідженні у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю (III та IV функціональний клас за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів), які отримували лікування амлодипіном, частота повідомлень про набряк легень була вищою в порівнянні з групою плацебо (див. розділ «Фармакологічні властивості»). Блокатори кальцієвих каналів, в тому числі амлодипін, слід застосовувати з обережністю пацієнтам із застійною серцевою недостатністю, оскільки вони підвищують ризик серцево-судинних ускладнень та смертності в майбутньому.

Застосування пацієнтам з порушенням функції печінки

У пацієнтів з порушенням функції печінки період напіввиведення амлодипіну є подовженим, а значення AUC є вищими; рекомендації стосовно дозування не встановлені. У зв’язку з цим терапію амлодипіном слід розпочинати з найнижчої дози діапазону дозування; крім цього, як розпочинати терапію препаратом, так і підвищувати дозу потрібно з обережністю. Для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки може бути необхідним повільне титрування дози та ретельний моніторинг.

Застосування пацієнтам похилого віку

Для пацієнтів похилого віку збільшувати дозу препарату потрібно з обережністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакологічні властивості»).

Застосування при нирковій недостатності

Таким пацієнтам амлодипін можна застосовувати у звичайних дозах. Зміни концентрацій амлодипіну в плазмі крові не корелюють зі ступенем порушення функції нирок. Амлодипін не піддається діалізу.

Кандесартан

Порушення функції нирок

Як і при застосуванні інших лікарських засобів, які інгібують РААС, внаслідок лікування кандесартаном можуть виникнути зміни функції нирок у схильних до цього пацієнтів.

При застосуванні кандесартану у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль рівнів калію та креатиніну в сироватці крові. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжким порушенням функції нирок або нирковою недостатністю в термінальній стадії (з кліренсом креатиніну < 15 мл/хв) є обмеженим. Для таких пацієнтів дозу кандесартану слід обережно титрувати з ретельним моніторингом артеріального тиску. Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю повинно включати періодичне оцінювання функції нирок, особливо у пацієнтів похилого віку (75 років і більше) та у пацієнтів з порушенням функції нирок. При титруванні дози кандесартану рекомендується здійснювати моніторинг рівнів креатиніну та калію в сироватці крові. В клінічні дослідження за участю пацієнтів з серцевою недостатністю не включались пацієнти з рівнем креатиніну в сироватці крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).

Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)

Існують докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену підвищує ризик розвитку артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та зниження функції нирок (в тому числі гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом одночасного застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Фармакологічні властивості»). Якщо терапія подвійною блокадою є абсолютно необхідною, то вона повинна здійснюватись під наглядом спеціаліста та за умови ретельного моніторингу функції нирок, вмісту електролітів та рівня артеріального тиску.

Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів до ангіотензину II не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.

Гемодіаліз

Під час гемодіалізу рівень артеріального тиску може бути особливо чутливим до блокади АТ1-рецепторів внаслідок зменшення об’єму плазми та активації РААС. У зв’язку з цим, у пацієнтів, яким проводиться гемодіаліз, дозу кандесартану слід титрувати обережно з ретельним моніторингом артеріального тиску.

Стеноз ниркових артерій

Лікарські засоби, які впливають на РААС, в тому числі антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (АРАІІ), можуть збільшувати рівні сечовини в крові та креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.

Трансплантація нирки

Досвід застосування кандесартану пацієнтам, яким нещодавно була проведена трансплантація нирки, відсутній.

Артеріальна гіпотензія

При лікуванні кандесартаном пацієнтів із серцевою недостатністю може виникати артеріальна гіпотензія. Вона може також виникати у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з внутрішньосудинною гіповолемією, зокрема при застосуванні високих доз діуретиків.

Починати терапію препаратом потрібно з обережністю; крім цього, потрібно спробувати провести корекцію гіповолемії.

Анестезія та хірургічне втручання

Артеріальна гіпотензія може виникати під час анестезії та хірургічного втручання у пацієнтів, що отримують лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, внаслідок блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може потребуватися внутрішньовенна інфузія рідини і/або застосування вазопресорних засобів.

Аортальний та мітральний стеноз (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)

Як і інші судинорозширювальні засоби, застосовувати цей препарат пацієнтам з гемодинамічно значущим аортальним чи мітральним стенозом або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією потрібно з особливою обережністю.

Первинний гіперальдостеронізм

Як правило, у пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не спостерігається відповіді на терапію антигіпертензивними препаратами, які пригнічують РААС. У зв’язку з цим застосування кандесартану у цій популяції не рекомендується.

Гіперкаліємія

Одночасне застосування кандесартану з калійзберігаючими діуретиками, добавками, що містять калій, замінниками солі з калієм або іншими лікарськими засобами, що можуть підвищувати рівні калію в крові (наприклад, гепарином), може призвести до підвищення рівнів калію в сироватці крові у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. За необхідності потрібно здійснювати моніторинг рівня калію в крові.

У пацієнтів із серцевою недостатністю, які отримують лікування кандесартаном, може виникнути гіперкаліємія. Тому рекомендується проводити періодичний контроль рівня калію в сироватці крові. Комбінація інгібітора АПФ, калійзберігаючого діуретика (наприклад, спіронолактону) та кандесартану не рекомендується і можлива тільки після ретельної оцінки потенційних переваг та ризиків.

Загальні застереження

У пацієнтів, у яких тонус судин та функція нирок головним чином залежать від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з тяжкою застійною серцевою недостатністю або фоновим захворюванням нирок, в тому числі стенозом ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, які впливають на цю систему, було пов’язано  з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або, рідше, з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічною кардіоміопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призвести до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.

Антигіпертензивний ефект кандесартану може бути посилений іншими лікарськими засобами, які знижують артеріальний тиск, незалежно від того, призначені вони як антигіпертензивний препарат чи з приводу інших показань.

Застереження щодо допоміжних речовин

Пацієнтам з такими рідкісними спадковими порушеннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази або мальабсорбція глюкози-галактози, не слід  приймати цей лікарський засіб.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Терапія антагоністами рецепторів ангіотензину II протипоказана під час вагітності та у період годування груддю.

Лікарський засіб не слід застосовувати вагітним та жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.

Фертильність

Амлодипін

У деяких пацієнтів, які отримували лікування блокаторами кальцієвих каналів, спостерігалися оборотні біохімічні зміни в головках сперматозоїдів. Клінічних даних про потенційний ефект амлодипіну на фертильність недостатньо. В рамках одного дослідження на щурах були виявлені побічні ефекти амлодипіну на фертильність у самців (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Кандесартан

Доклінічні дослідження показали, що кандесартану цилексетил не має побічних ефектів на фертильність (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат має помірний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Якщо у пацієнтів, які приймають препарат, відзначається запаморочення, головний біль, підвищена втомлюваність або нудота, тоді швидкість реакції може бути порушена. Пацієнтам рекомендується бути обережними, особливо на початку терапії препаратом.

Спосіб застосування та дози

Дозування

Пацієнтам слід приймати цей лікарський засіб з таким дозуванням діючих речовин, що відповідає їхній попередній схемі лікування.

Для звичайного застосування доступні різні дозування діючих речовин цього лікарського засобу.

Дозування 5 мг амлодипіну та 8 мг кандесартану цилексетилу на добу забезпечується прийомом 1таблетки препарату 5 мг / 8 мг.

Дозування 10 мг амлодипіну та 16 мг кандесартану цилексетилу на добу забезпечується прийомом 2 таблеток препарату 5 мг / 8 мг або 1 таблетки препарату 10 мг / 16 мг.

Максимальна добова доза амлодипіну становить 10 мг, а максимальна добова доза кандесартану цилексетилу — 32 мг.

Пацієнти літнього віку (віком 65 років та більше)

Збільшувати дозу препарату потрібно з обережністю (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції печінки

Рекомендації стосовно дозування для пацієнтів з порушенням функції печінки не встановлені. Препарат протипоказаний для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки та для пацієнтів з холестазом (див. розділи «Протипоказання», «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

Порушення функції нирок

Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції нирок (з кліренсом креатиніну > 15мл/хв) корекція дози не потрібна (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакокінетика»).

При помірному порушенні функції нирок рекомендується проводити моніторинг рівнів калію та креатиніну.

Спосіб застосування

Таблетки можна приймати незалежно від прийому їжі.

Діти

Безпека та ефективність препарату для дітей та підлітків (віком до 18 років) на сьогодні не визначені. Застосування протипоказано.

Передозування

Симптоми

Досвіду передозування препаратом немає. Головним симптомом передозування кандесартану, можливо, є виражена артеріальна гіпотензія, що супроводжується запамороченням. Передозування амлодипіну може спричинити надмірну периферичну вазодилатацію та, можливо, рефлекторну тахікардію. Повідомлялося про виражену та потенційно тривалу системну артеріальну гіпотензію з  розвитком шоку та летальним наслідком. В окремих випадках після передозування кандесартану (до 672 мг кандесартану цилексетилу) нормалізація стану пацієнта відбувалась без наслідків.

Лікування

Якщо прийом препарату відбувся нещодавно, може бути доцільним стимулювання блювання або промивання шлунка. Було показано, що застосування активованого вугілля у здорових добровольців відразу або протягом двох годин після прийому амлодипіну в дозі 10 мг знижує швидкість його абсорбції. Клінічно значуща артеріальна гіпотензія внаслідок передозування препарату вимагає вживання активних заходів для підтримки діяльності серцево-судинної системи, таких як моніторинг функції серця та дихальної системи, контроль об’єму циркулюючої рідини та діурезу. Пацієнт повинен перебувати у горизонтальному положенні з трохи піднятими нижніми кінцівками. Для відновлення тонусу судин та артеріального тиску можна застосувати вазоконстриктори за умови, що немає протипоказань до їхнього застосування. Для усунення ефектів блокаторів кальцієвих каналів корисним може бути внутрішньовенне введення кальцію глюконату.

Як кандесартан, так і амлодипін не видаляються при гемодіалізі.

Побічні реакції

Побічні реакції, які виникали при застосуванні окремих компонентів препарату (амлодипіну або кандесартану), можуть виникати і при застосуванні препарату Карзап®-А бути  потенційними побічними реакціями препарату.

Побічні реакції, пов’язані з амлодипіном

Під час лікування препаратом найбільш часто повідомлялося про такі побічні реакції: сонливість, запаморочення, головний біль, посилене серцебиття, гіперемія, біль у животі, нудота, набряклість в ділянці гомілковостопних суглобів, набряки та підвищена втомлюваність.

Побічні реакції, які спостерігались під час лікування амлодипіном, класифіковано за частотою таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 до <1/10); нечасто (≥1/1000 до <1/100); рідко (≥1/10000 до <1/1000); дуже рідко (<1/10000).

У кожній групі побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня їх серйозності.  

Система органів

Частота

Побічні реакції

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко

Лейкоцитопенія, тромбоцитопенія

Розлади з боку імунної системи

Дуже рідко

Алергічні реакції

Метаболічні та аліментарні розлади

Дуже рідко

Гіперглікемія

Розлади з боку психіки

Нечасто

Безсоння, зміни настрою (в тому числі відчуття тривоги), депресія

Рідко

Сплутаність свідомості

Розлади з боку нервової системи

Часто

Сонливість, запаморочення, головний біль (особливо на початку лікування)

Нечасто

Тремор, дисгевзія, синкопе, гіпестезія, парестезія

Дуже рідко

Гіпертонус, периферична нейропатія

Розлади з боку органів зору

Нечасто

Порушення зору (в тому числі диплопія)

Розлади з боку органів слуху та рівноваги

Нечасто

Шум у вухах

Розлади з боку серця

Часто

Посилене серцебиття

Дуже рідко

Інфаркт міокарда, аритмія (в тому числі брадикардія, шлуночкова тахікардія та фібриляція передсердь)

Розлади з боку судин

Часто

Гіперемія

Нечасто

Артеріальна гіпотензія

Дуже рідко

Васкуліт

Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Нечасто

Задишка, риніт

Дуже рідко

Кашель

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Часто

Біль у животі, нудота

Нечасто

Блювота, диспепсія, порушення випорожнення (в тому числі діарея та запор), сухість у роті

Дуже рідко

Панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Дуже рідко

Гепатит, жовтяниця, підвищення рівнів печінкових ферментів*

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто

Випадіння волосся, пурпура, зміна забарвлення шкіри, посилене потовиділення, свербіж, висип, екзантема

Дуже рідко

Ангіоневротичний набряк, поліморфна еритема, кропив’янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона, набряк Квінке, фоточутливість

Розлади боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Часто

Набряк гомілковостопних суглобів

Нечасто

Біль у суглобах, біль у м’язах, м’язові спазми, біль у спині

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто

Порушення сечовипускання, ніктурія, збільшення частоти сечовипускання

Розлади з боку репродуктивної системи та молочних залоз

Нечасто

Імпотенція, гінекомастія

Загальні розлади та розлади в місці введення препарату

Часто

Набряк, підвищена втомлюваність

Нечасто

Біль у грудях, астенія, біль, нездужання

Зміни результатів лабораторних та інструментальних досліджень

Нечасто

Збільшення маси тіла, зниження маси тіла

* Переважно спостерігається на фоні холестазу.

У виняткових випадках повідомлялося про екстрапірамідний синдром

Побічні реакції, пов’язані з кандесартаном

В контрольованих клінічних дослідженнях побічні реакції були легкого ступеня та мали транзиторний характер. Загальна частота явищ побічних реакцій не залежала від дозування чи віку пацієнтів. Частота припинення лікування препаратом внаслідок розвитку побічних реакцій була подібною у групах кандесартану цилексетилу (3,1 %) та плацебо (3,2 %).

В сукупному аналізі даних клінічних випробувань у пацієнтів з артеріальною гіпертензією побічні реакції пов’язувались з кандесартану цилексетилом, якщо частота небажаних явищ в групі кандесартану цилексетилу була принаймні на 1 % вищою в порівнянні з групою плацебо. Відповідно до такого визначення найбільш частими побічними реакціями, про які повідомлялося, були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекція дихальних шляхів.

Нижче в таблиці наведені побічні реакції згідно з даними клінічних випробувань та досвідом післяреєстраційного застосування. Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).

Система органів

Частота

Побічні ефекти

Інфекційні та паразитарні захворювання

Часто

Інфекція дихальних шляхів

Розлади з боку крові та лімфатичної системи

Дуже рідко

Лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз

Метаболічні та аліментарні розлади

Дуже рідко

Гіперкаліємія, гіпонатріємія

Розлади з боку нервової системи

Часто

Запаморочення/вертиго, головний біль

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту

Дуже рідко

Нудота

Розлади з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння

Дуже рідко

Кашель

Розлади з боку печінки та жовчовивідних шляхів

Дуже рідко

Підвищення рівнів печінкових ферментів, порушення функції печінки або гепатит

Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини

Дуже рідко

Ангіоневротичний набряк, висип, кропив’янка, свербіж

Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Дуже рідко

Біль у спині, біль у суглобах, біль у м’язах

Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів

Дуже рідко

Порушення функції нирок, в тому числі ниркова недостатність у схильних до цього пацієнтів (див. розділ «Особливості застосування»)

Дані лабораторних аналізів

Загалом, клінічно значущого впливу кандесартану на результати звичайних лабораторних аналізів не відзначалось. Як і при застосуванні інших інгібіторів РААС, спостерігалось незначне зниження рівня гемоглобіну. Як правило, немає необхідності в проведенні моніторингу лабораторних показників у пацієнтів, які отримують кандесартану цилексетил. Проте у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується проводити періодичний контроль рівнів калію та креатиніну в сироватці крові.

Повідомлення про можливі побічні реакції

Повідомлення про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливою процедурою. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення «користь/ризик» при застосуванні лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про будь-які підозрювані небажані реакції через національну систему повідомлень.

Термін придатності

2 роки.


Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці для захисту від світла. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

№ 28 (14×2) або №84 (14×6), по 14 таблеток у блістері; по 2 або 6 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Зентіва».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.