Перевіряйте ліки
в аптеці
в лікарні
вдома
Всі інструкції в кишені
Підберіть аналоги
з лікарем
Завантажуйте
БЕЗКОШТОВНО

АТАЗОР

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АТАЗОР

Склад:

діюча речовина: atazanavir;

1 капсула тверда містить атазанавіру сульфату еквівалентно атазанавіру 150 мг, 200 мг або 300 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кросповідон, магнію стеарат;

тверда желатинова капсула № 1: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е 172);

тверда желатинова капсула № 0: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е 172);

тверда желатинова капсула № 00: желатин, титану діоксид (Е 171), заліза оксид чорний (Е 172).

Лікарська форма

Капсули тверді.

Основні фізико-хімічні властивості:

капсули по 150 мг: тверді желатинові капсули, з сірою кришечкою з написом білого кольору «ATV 150», білим корпусом з написом чорного кольору «ATV 150». Вміст капсули гранули з порошком від білого до світло-жовтого кольору;

капсули по 200 мг: тверді желатинові капсули, з сірою кришечкою з написом білого кольору «ATV 200», білим корпусом з написом чорного кольору «ATV 200». Вміст капсули гранули з порошком від білого до світло-жовтого кольору;

капсули по 300 мг: тверді желатинові капсули, з сірою кришечкою з написом білого кольору «ATV 300», білим корпусом з написом чорного кольору «ATV 300». Вміст капсули гранули з порошком від білого до світло-жовтого кольору.

Фармако терапевтична група.

Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії.

Код АТС  J05A E08.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Атазанавір є азапептидним інгібітором протеази ВІЛ. Ця речовина селективно інгібує вірус-специфічний процесинг вірусних протеїнів Gag-Pol у ВІЛ-інфікованих клітинах, запобігаючи утворенню зрілих віріонів та зараженню інших клітин.

Дані, одержаніin vitro, показали, що атазанавір активний проти випробуваних у різних клітинних культурах ВІЛ-1 (включаючи всі досліджувані штами) та ВІЛ-2.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні властивості атазанавіру оцінювалися на здорових дорослих добровольцях і ВІЛ-інфікованих хворих. При цьому між цими двома групами істотної різниці не спостерігалося. Фармакокінетика атазанавіру характеризується нелінійним розміщенням.

Абсорбція.Багаторазовий прийом атазанавіру у дозі 300 мг та ритонавіру 100 мг один раз на день одночасно з прийомом легкої їжі показав установлення піку рівноважної концентрації атазанавіру у плазмі приблизно через 2,5 години після прийому.

Вплив їжі.Прийом атазанавіру одночасно з ритонавіром та їжею поліпшує його біодоступність та зменшує фармакокінетичну варіабельність.

Розподіл.Атазанавір на 86% зв’язується з білками сироватки крові, ступінь зв’язування з білками не залежить від концентрації. Такою ж мірою атазанавір зв’язується з альфа-1- глікопротеїном та альбуміном. Атазанавір визначається у спинномозковій та сім’яній рідині.

Метаболізм.В основному атазанавір метаболізується ферментом CYP3A4 до окислених метаболітів. Метаболіти виділяються з жовчю як у вільному, так і глюкуронізованому вигляді. Незначна частина атазанавіру метаболізується шляхом N-дезалкілування та гідролізу.

Виведення.Після разового прийому дози14С-атазанавіру 400 мг у калі і сечі визначалося відповідно 79% і 13% загальної радіоактивності. Частка незміненого лікарського засобу в калі і сечі становила відповідно близько 20% і 7%. Середній період напіввиведення атазанавіру у ВІЛ-інфікованих дорослих і добровольців становив приблизно 12 годин при прийомі атазанавіру у дозі 300 мг з ритонавіром у дозі 100 мг на день з легкою їжею.

Клінічні характеристики

Показання

Лікування інфікованих ВІЛ-1 дорослих у комбінації з низькими дозами ритонавіру та іншими антиретровірусними препаратами.

Протипоказання

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату.

Печінкова недостатність помірного та тяжкого ступеня.

Одночасне застосування з симвастатином або ловастатином.

Одночасне застосування з рифампіцином.

Одночасне застосування з інгібітором PDE5 силденафілом, тільки якщо той застосовується для лікування легеневої атеріальної гіпертензії.

Протипоказана комбінація з препаратами, що метаболізуються у печінці за участі ізоферменту CYP3A4 цитохрому Р450 і мають вузький терапевтичний діапазон (кветіапін, алфузосин, астемізол, терфенадин, цизаприд, пімозид, хінідин, бепридил, триазолам, мідазолам (для внутрішнього застосування) та алкалоїди ріжків, зокрема ерготамін, дигідроерготамін, ергоновін, метилергоновін).

Одночасне застосування з препаратами звіробою (Hypericum perforatum).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні атазанавіру і ритонавіру метаболічний профіль взаємодії останнього переважає, оскільки ритонавір є більш потужним інгібітором ізоферменту CYP3A4, ніж атазанавір.

Інші взаємодії

Взаємодії між комбінацією атазанавір/ритонавір і інгібіторами протеази, іншими антиретровірусними лікарськими засобами та іншими лікарськими засобами наведені у таблиці нижче. Відомості, наведені у таблиці, базуються на даних клінічних досліджень щодо дії атазанавіру у здорових добровольців, якщо не вказано інше. Важливо, що багато досліджень проводилося із застосуванням непідсиленого атазанавіру, що відрізняється від затвердженого режиму застосування.

Взаємодія атазанавіру та інших лікарських засобів

Лікарський засіб, відповідно до терапевтичної групи

Взаємодія

Рекомендації щодо одночасного застосування

АНТИРЕТРОВІРУСНІ ПРЕПАРАТИ

Інгібітори протеази:одночасне застосування комбінації атазанавір/ритонавір та інших інгібіторів протеази не досліджувалось, але очікується посилення дії інгібіторів протеази. Тому така комбінація не рекомендується.

Ритонавір 100 мг 1 раз на добу

(атазанавір 300 мг 1 раз на добу).

Дослідження проводились у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Механізм взаємодії між атазанавіром і ритонавіром - пригнічення CYP3A4.

Ритонавір 100 мг 1 раз на добу застосовується для посилення фармакокінетики атазанавіру.

Індинавір

Дія індинавіру пов’язана з непрямою некон’югованою гіпербілірубінемією у зв’язку з пригніченням УГТ (уридин-ди-фосфатглюкуронозилтрансферази).

Одночасне застосування комбінації атазанавір/ ритонавір та індинавіру не рекомендується.

Нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (НІЗТ)

Ламівудин 150 мг 2 рази на добу + зидовудин 300 мг 2 рази на добу

(атазанавір 400 мг 1 раз на добу)

Значного впливу на концентрацію ламівудину та зидовудину не виявлено.

Значного впливу на експозицію призначених лікарських засобів та комбінації атазанавір/ ритонавір не очікується.

Абакавір

Значного впливу комбінації атазанавір/ ритонавір на експозицію абакавіру не очікується.

Диданозин (таблетки з буферним покриттям) 200 мг/ставудин 40 мг

(атазанавір 400 мг)

Диданозин у таблетках помітно знижує дію атазанавіру, оскільки таблетки диданозину містять антациди, що знижують кислотність шлункового соку. Атазанавір не впливає на ефективність диданозину.

Препарати диданозину слід приймати через 2 години після прийому комбінації атазанавір/ритонавір.

Диданозин (таблетки кишковорозчинні) 400 мг

(атазанавір 300 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу)

Зміни концентрації атазанавіру не спостерігалось, але концентрація диданозину зменшувалася при застосуванні з їжею.

Тенофовіру дизопроксилу фумарат 300 мг 1 раз на добу

(атазанавір 300 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу).

Дослідження проводились у здорових добровольців та ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Дані досліджень застосування комбінації атазанавір/ритонавір та тенофовіру продемонстрували ефективність у лікуванні ВІЛ-інфекції. Механізм взаємодії атазанавіру та тенофовіру невідомий.

Слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів через можливість виникнення тенофовіро-залежних побічних реакцій, у т. ч. ниркових розладів.

Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази (ННІЗТ)

Ефавіренц 600 мг 1 раз на добу

(атазанавір 400 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу)

Порівняно з Атазором 300 мг і ритонавіром 100 мг без ефавіренцу. Зниження мінімальної концентрації атазанавіру може негативно впливати на його ефективність. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Така комбінація не рекомендується.

Невірапін 200 мг 2 рази на добу (атазанавір 200 мг 2 рази на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу)

Дослідження проводились у ВІЛ-інфікованих пацієнтів.

Порівняно з Атазором 300 мг і ритонавіром 100 мг без невірапіну. Зниження мінімальної концентрації атазанавіру може негативно впливати на його ефективність. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Така комбінація не рекомендується.

Інгібітори інтегрази

Ралтегравір 400 мг 2 рази на добу (атазанавір/ритонавір)

Механізм взаємодії між атазанавіром і ралтегравіром - пригнічення УГТ.

Коригування дози ралтегравіру не потрібно.

Інгібітори протеази

Боцепревір 800 мг 3 рази на добу (атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу)

Одночасне застосування атазанавір/ ритонавір з боцепревіром призводило до зменшення впливу атазанавіру, що може бути пов’язано зі зниженням ефективності та втратою контролю ВІЛ-інфекції.

Така комбінація може розглядатися за необхідності для ВІЛ-інфікованих пацієнтів зі зниженим вірусним навантаженням та вірусним штамом, якщо немає підозри на стійкість до схеми лікування ВІЛ-інфекції.

Необхідний ретельний клінічний та лабораторний моніторинг для пацієнтів із пригніченням ВІЛ-інфекції.

АНТИБІОТИКИ

Кларитроміцин 500 мг 2 рази на добу (атазанавір 400 мг 1 раз на добу)

Зниження дози кларитроміцину може призвести до субтерапевтичних концентрацій

14-ОН-кларитроміцину. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Немає рекомендацій щодо зниження дози, слід з обережністю застосовувати комбінацію атазанавір/

ритонавір з кларитроміцином

ПРОТИГРИБКОВІ ЗАСОБИ

Кетоконазол 200 мг 1 раз на добу (атазанавір 400 мг 1 раз на добу)

Суттєвого впливу на концентрацію атазанавіру не спостерігалося.

З обережністю слід застосовувати кетоконазол та ітраконазол разом з Атазором. Високі дози кетоконазолу та ітраконазолу (вище 200 мг на добу) не рекомендуються.

Ітраконазол

Ітраконазол, як і кетоконазол, є потужним інгібітором, а також субстратом CYP3A4. Вивчалось тільки сумісне застосування кетоконазолу та атазанавіру без ритонавіру; концентрації атазанавіру при прийомі цієї комбінації підвищувалися незначно. Кетоконазол та ітраконазол можуть збільшувати концентрації атазанавіру та ритонавіру в плазмі крові.

Вориконазол 200 мг 2 рази на добу (атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу).

Пацієнти, які мають щонайменше, один функціональний алель CYPC19.

У більшості пацієнтів, щонайменше з одним функціональним алелем CYP2C19, очікується зменшення концентрації вориконазолу та атазанавіру.

Одночасне застосування вориконазолу та комбінації атазанавір/ритонавір не рекомендовано, крім випадків, коли користь перевищує ризик.

Під час лікування вориконазолом рекомендується визначити генотип CYP2C19 пацієнта. Якщо така комбінація необхідна, для пацієнтів щонайменше з одним функціональним алелем CYP2C19 рекомендується клінічний контроль ефективності обох препаратів: атазанавіру (вірусологічна відповідь) та вориконазолу (клінічні ознаки).

Для пацієнтів без

функціонального алеля CYP2C19 рекомендується клінічний і лабораторний контроль ефективності вориконазолу для виявлення небажаних реакцій.

Якщо генотипування неможливе, необхідний повний контроль безпеки та ефективності.

Вориконазол 50 мг 2 рази на добу (атазанавір 300 мг/ритонавір 100 мг 1 раз на добу).

Пацієнти без функціонального алеля CYPC19

У невеликої кількості пацієнтів без функціонального алеля CYP2C19 очікується значне збільшення концентрації вориконазолу.

Флуконазол 200 мг 1 раз на добу

(атазанавір 300 мг і ритонавір 100 мг 1 раз на добу)

Концентрації атазанавіру та флуконазолу не змінювалися при одночасному застосуванні комбінації атазанавір/ритонавір.

Коригування доз не потрібне.

ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ

Рифабутин 150 мг 2 рази на тиждень (атазанавір 300 мг і ритонавір 100 мг 1 раз на добу)

Фармакокінетика атазанавіру не була змінена при застосуванні разом з рифабутином.

Доза рифабутину повинна становити 150 мг 3 рази на тиждень у призначені дні (наприклад: понеділок,середа, п’ятниця).

Необхідний ретельний контроль стану пацієнта через ризик виникнення небажаних реакцій, включаючи нейтропенію та увеїт; може потребуватися коригування дози рифабутину. Подальше зниження до 150 мг 2 рази на тиждень у призначені дні рекомендується для пацієнтів, для яких доза рифабутину 150 мг 3 рази на тиждень не підходить. Доза 150 мг 2 рази на тиждень не може забезпечити оптимальної експозиції рифабутину; існує ризик розвитку резистентності та неефективності лікування.

Немає необхідності у коригуванні дози атазанавіру/ритонавіру.

Рифампіцин

Рифампіцин є сильним індуктором CYP3А4 і спричиняє зменшення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) атазанавіру на 72 %, що може призвести до вірусологічної неефективності та розвитку резистентності. При спробах знизити вплив, збільшуючи дозу атазанавіру або інших інгібіторів протеази з ритонавіром, відзначалася висока частота появи небажаних реакцій з боку печінки.

Комбінація атазанавіру з рифампіцином з супутньою низькою дозою ритонавіру протипоказана.

НЕЙРОЛЕПТИКИ

Кветіапін

Через пригнічення препаратом CYP3А4 концентрація кветіапіну збільшується.

Одночасне застосування атазанавіру/ритонавіру та кветіапіну протипоказано через підвищення кветіапінозалежної токсичності. Збільшення концентрації кветіапіну у плазмі крові може призвести до коми.

БЛОКАТОРИ Н2-ГІСТАМІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ

Без тенофовіру

ВІЛ-інфікованим пацієнтам рекомендується атазанавір/ритонавір у дозі 300 мг/

100 мг 1 раз на добу.

Для пацієнтів, які не отримують тенофовір: при одночасному застосуванні атазанавіру/ритонавіру

(300 мг/100 мг) і блокаторів Н2-гістамінових рецепторів доза фамотидину не повинна перевищувати

20 мг 2 рази на добу. Якщо потрібні вищі дози блокаторів Н2-гістамінових рецепторів (наприклад фамотидин 40 мг 2 рази на добу або еквівалент), можна підвищити дози атазанавіру/ритонавіру від 300 мг/100 мг до 400 мг/

100 мг.

Фамотидин 20 мг 2 рази на добу

Фамотидин 40 мг 2 рази на добу

У ході досліджень здоровим добровольцям застосовували підвищені дози атазанавір/ритонавір 400 мг/100 мг 1 раз на добу

Фамотидин 40 мг 2 рази на добу

З тенофовіром 300 мг 1 раз на добу

ВІЛ-інфіковані пацієнти, які приймають атазанавір/ритонавір у рекомендованій дозі 300 мг/100 мг 1 раз на добу

Для пацієнтів, які отримують тенофовір: при одночасному застосуванні препарату з тенофовіром та блокаторами Н2-гістамінових рецепторів рекомендується збільшення дози атазанавіру/ритонавіру 400 мг/100 мг. Дозу, еквіваленту фамотидину

40 мг 2 рази на добу, не слід перевищувати.

Фамотидин 20 мг 2 рази на добу

Фамотидин 40 мг 2 рази на добу

ВІЛ-інфіковані пацієнти, які приймають атазанавір/ритонавір у підвищеній дозі

400 мг/100 мг 1 раз на добу

Фамотидин 20 мг 2 рази на добу

Фамотидин 40 мг 2 рази на добу

Порівняно з атазанавіром 300 мг 1 раз на добу та ритонавіром 100 мг 1 раз на добу разом з тенофовіру дизопроксилу фумаратом 300 мг у вигляді одноразової дози з їжею.

Порівняно з атазанавіром/ритонавіром

(300 мг/100 мг) без тенофовіру рівень концентрації атазанавіру буде зменшений приблизно на 20 %. Механізм взаємодії полягає у зменшенні розчинності атазанавіру внаслідок підвищення рН у травному тракті при застосуванні блокаторів Н2-гістамінових рецепторів.

ІНГІБІТОРИ ПРОТОННОЇ ПОМПИ

Омепразол 40 мг 1 раз на добу

(атазанавір 400 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу)

Омепразол 20 мг 1 раз на добу

(атазанавір 400 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу)

Застосування атазанавіру 300 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу.

Не спостерігалося значного зниження AUC, максимальної та мінімальної концентрації при збільшенні дози атазанавір/ритонавіру (400 мг/100 мг 1 раз на добу), що застосовувалися без омепразолу протягом 12 годин. Аналогічні результати очікуються при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи. Зменшення експозиції атазанавіру може негативно впливати на ефективність препарату. Механізм взаємодії полягає у зменшенні розчинності атазанавіру внаслідок підвищення рН у травному тракті при застосуванні інгібіторів протонної помпи.

Одночасне застосування атазанавіру з ритонавіром та інгібіторами протонної помпи не рекомендується.

Якщо така комбінація вважається необхідною, рекомендується контроль стану пацієнта при збільшенні дози атазанавіру до 400 мг разом з ритонавіром 100 мг; дози інгібіторів протонної помпи, зокрема омепразолу, не повинні перевищувати

20 мг.

АНТАЦИДИ

Антациди та інші буферні засоби

Зниження концентрації атазанавіру у плазмі крові може бути наслідком підвищеної рН шлунка, якщо антациди або інші буферні засоби застосовуються одночасно з препаратом.

Препарат слід застосовувати за 2 години або через 1 годину після прийому антацидів.

Антагоністи α1-адренорецепторів

Альфузозин

Збільшення концентрації альфузозину у плазмі крові може призвести до артеріальної гіпотензії. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Одночасне застосування альфузозину і атазанавіру/ритонавіру протипоказано.

АНТИКОАГУЛЯНТИ

Варфарин

Можливе зменшення або (рідко) збільшення міжнародного нормалізованого відношення (МНВ).

Рекомендується контроль міжнародного нормалізованого відношення (МНВ), особливо на початку терапії.

ПРОТИЕПІЛЕПТИЧНІ ЗАСОБИ

Карбамазепін

Препарат може збільшувати плазмові рівні карбамазепіну через пригнічення CYP3А4.

Не виключено зниження експозиції препарату.

Карбамазепін слід з обережністю призначати разом з препаратом. У разі необхідності слід контролювати концентрацію карбамазепіну у сироватці крові і відповідно коригувати дозу. Необхідний ретельний моніторинг терапевтичної відповіді.

Фенітоїн, фенобарбітал

Ритонавір може зменшувати плазмові рівні фенітоїну та/або фенобарбіталу через індукцію CYP2C9 і СYP2С19. Не виключено зниження експозиції препарату.

Фенітоїн/фенобарбітал слід з обережністю призначати разом з препаратом.

Може бути потрібне коригування дози фенітоїну або фенобарбіталу. Необхідний ретельний моніторинг терапевтичної відповіді.

Ламотриджин

Одночасне застосування препарату і ламотриджину може зменшити концентрацію ламотриджину у плазмі крові через індукцію УГТ1А4.

Слід з обережністю призначати одночасно ламотриджин і атазанавір/ритонарвір.

У разі необхідності слід контролювати концентрацію ламотриджину у плазмі крові і відповідно коригувати дозу.

ПРОТИПУХЛИННІ ЗАСОБИ ТА ІМУНОДЕПРЕСАНТИ

Протипухлинні засоби

Іринотекан

Атазанавір інгібує УГТ і може впливати на метаболізм іринотекану, що може призвести до збільшення токсичності іринотекану.

Пацієнтам потрібен ретельний нагляд через можливе виникнення небажаних реакцій, пов’язаних із іринотеканом.

Імунодепресанти

Циклоспорин

Такролімус

Сиролімус

Концентрація цих лікарських засобів може збільшуватися при одночасному застосуванні з препаратом за рахунок інгібування CYP3А4

Моніторинг концентрації цих лікарських засобів рекомендується до стабілізації плазмових рівнів.

СЕРЦЕВО-СУДИННІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

Антиаримічні засоби

Аміодарон, лідокаїн для системного застосування, хінідин

Може збільшуватися концентрація цих лікарських засобів при одночасному застосуванні з препаратом. Механізм взаємодії аміодарону або лідокаїну для системного застосування та атазанавіру - пригнічення CYP3A. Хінідин має вузький терапевтичний діапазон і протипоказаний через можливе пригнічення CYP3А препарату.

Необхідна обережність та терапевтичний моніторинг концентрацій цих препаратів. Супутнє призначення хінідину протипоказано.

Блокатори кальцієвих каналів

Бепридил

Атазанавір/ритонавір не слід застосовувати у комбінації з лікарськими засобами, що не є субстратами CYP3А4 та які мають вузький терапевтичний індекс.

Комбінація препарату та бепридилу протипоказана.

Дилтіазем 180 мг 1 раз на добу (атазанавір 400 мг 1 раз на добу)

Суттєвого впливу на концентрацію у плазмі крові атазанавіру не спостерігалося.

Сумісне застосування атазанавіру з дилтіаземом не вивчалося. Механізм взаємодії дилтіазем/атазанавір - пригнічення

CYP3А4.

Рекомендується на початку лікування знижувати дозу дилтіазему на 50 % з подальшим титруванням за необхідності та контролем роботи серця за допомогою ЕКГ.

Верапаміл

Концентрація верапамілу у сироватці крові може бути підвищеною за рахунок інгібування CYP3А4.

Слід з обережністю застосовувати комбінацію верапаміл та атазанавір/ритонавір.

КОРТИКОСТЕРОЇДИ

Флутиказону пропіонат інтраназально 50 мкг 4 рази на добу протягом 7 днів (ритонавір, капсули по 100 мг 2 рази на добу)

Рівні флутиказону пропіонату у плазмі крові значно збільшувалися, у той час як рівень кортизолу зменшувався приблизно на 86 %. Найчастіше слід очікувати побічних реакцій при застосуванні флутиказону пропіонату інгаляційно. При сумісному застосуванні ритонавіру та інгаляційних (або інтраназальних) препаратів флутиказону пропіонату відмічався розвиток системних побічних реакцій системних кортикостероїдів (синдром Кушинга, пригнічення кори надниркових залоз); подібні ефекти можливі при супутньому застосуванні з іншими системними кортикостероїдами, що метаболізуються ізоферментом CYP3А4, наприклад з будесонідом. Системний вплив флутиказону пропіонату на рівні ритонавіру у плазмі крові невідомий. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Сумісне застосування флутиказону пропіонату та атазанавіру/ритонавіру не рекомендується, крім випадків, коли потенційна користь терапії перевищує ризик системних побічних реакцій системних кортикостероїдів. Слід розглянути необхідність зниження дози глюкокортикостероїдів, враховуючи місцеві та системні побічні ефекти, або слід застосовувати глюкокортикостероїди, які не є субстратами CYP3А4 (наприклад бекламетазон). Крім того, у разі припинення терапії глюкокортикостероїдами дозу слід зменшувати поступово протягом тривалого часу.

ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ПРИ ПОРУШЕННІ ЕРЕКТИЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ

Інгібітори ФЕД-5

Силденафіл, тадалафіл, варденафіл

Силденафіл, тадалафіл та варденафіл метаболізуються шляхом CYP3А4. При сумісному застосуванні препарату з інгібіторами ФЕД-5 можливе значне збільшення концентрації інгібіторів ФЕД-5 і посилення їх побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, порушення зору, пріапізм. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Пацієнтів слід попередити про виникнення побічних явищ при застосуванні інгібіторів ФЕД-5 для лікування еректильної дисфункції разом з препаратом Атазор. Відомо про виникнення легеневої артеріальної гіпертензії при застосуванні силденафілу та Атазору.

ЛІКАРСЬКІ ТРАВИ

Препарати звіробою (Hypericum perforatum)

Одночасне застосування препаратів звіробою та Атазору може призвести до значного зниження рівня атазанавіру у плазмі крові. Цей ефект обумовлений індукцією CYP3А4. Існує ризик втрати терапевтичного ефекту та розвитку резистентності.

Комбінація препаратів звіробою та Атазору протипоказана.

ГОРМОНАЛЬНІ КОНТРАЦЕПТИВИ

Етинілестрадіол 25 мкг + норгестимат (атазанавір 300 мг 1 раз на добу та ритонавір 100 мг 1 раз на добу)

Збільшення впливу прогестину може призвести до виникнення таких небажаних реакцій, як резистентність до інсуліну, акне, дисліпідемії, плямами на тілі.

Рекомендується використовувати контрацептиви з вмістом етинілестрадіолу не менше 30 мкг. Пацієнт повинен суворо дотримуватися призначених доз контрацептиву. Сумісне застосування Атазору з іншими гормональними контрацептивами або пероральним контрацептивами, що містять норгестимат або прогестерон, не вивчено, тому така комбінація не рекомендується. Рекомендується альтернативний надійний метод контрацепції.

Етинілестрадіол 35 мкг + норетиндрон (атазанавір 400 мг 1 раз на добу)

ГІПОЛІПІДЕМІЧНІ ЗАСОБИ

Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази

Симвастатин

Ловастатин

Симвастатин і ловастатин значною мірою метаболізуються за участі CYP3А4, і їх концентрація в крові може підвищуватися при одночасному застосуванні з атазанавіром/ритонавіром.

Сумісне застосування симвастатину і ловастатину з атазанавіром/ритонавіром протипоказано через підвищений ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз.

Аторвастатин

Ризик міопатії, включаючи рабдоміоліз, підвищується при застосуванні аторвастатину, що також метаболізується CYP3А4.

Одночасне застосування Атазору з аторвастатином не рекомендується. Якщо застосування аторвастатину є необхідним, слід призначати найменшу дозу аторвастатину і спостерігати за пацієнтом.

Правастатин

Флувастатин

Не вивчалася. Є дані, що при сумісному застосуванні з інгібіторами протеази можливе збільшення експозиції правастатину та флувастатину. Правастатин не метаболізується CYP3А4, а флувастатин частково метаболізується CYP2С9.

Слід застосовувати з обережністю.

ІНГАЛЯЦІЙНІ ß-АГОНІСТИ (ПРОТИАСТМАТИЧНІ ЗАСОБИ)

Салметерол

Одночасне застосування салметеролу з атазанавіром/ритонавіром може призвести до збільшення концентрації салметеролу у плазмі крові і збільшення побічних реакцій, асоційованих з салметеролом. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Така комбінація не рекомендується.

ОПІОЇДИ

Бупренорфін, стабільна доза 1 раз на добу (атазанавір 300 мг 1 раз на добу з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу)

Механізм взаємодії - гальмування CYP3А4 і УГТ. Концентрація атазанавіру суттєво не змінювалася.

При одночасному застосуванні атазанавіру і бупренорфіну необхідний ретельний моніторинг стану пацієнта (оцінка седативної дії і когнітивних функцій). Може бути потрібне зниження дози бупренорфіну.

Метадон, стабільна підтримуюча доза (атазанавір 400 мг 1 раз на добу)

Суттєвого впливу на концентрацію метадону не спостерігалося. Призначення низької дози ритонавіру (100 мг 2 рази на добу) суттєво не впливало на концентрацію метадону. На підставі цих даних при одночасному застосуванні метадону з атазанавіром взаємодія не очікувалася.

При сумісному призначенні Атазору і метадону регулювання дози не потрібно.

ЛЕГЕНЕВА АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ

Силденафіл

Одночасне застосування атазанавіру/

ритонавіру може призвести до збільшення концентрації інгібіторів ФЕД-5 та посилення побічних ефектів, пов’язаних з інгібіторами ФЕД-5. Механізм взаємодії пов'язаний з індукцією CYP3A4.

Дані щодо безпеки та ефективності застосування комбінації атазанавір/ ритонавір і силденафіл для лікування легеневої артеріальної гіпертензії не встановлені. Силденафіл протипоказаний при лікуванні легеневої артеріальної гіпертензії.

СЕДАТИВНІ ЗАСОБИ

Бензодіазепіни

Мідазолам

Триазолам

Мідазолам і триазолам метаболізуються CYP3А4. Сумісне застосування Атазору може спричинити значне підвищення концентрації бензодіазепінів у плазмі крові. Жодного дослідження взаємодії атазанавіру/ритонавіру з бензодіазепінами проведено не було. При застосуванні з іншими інгібіторами CYP3А4 плазмові концентрації мідазоламу були значно вищими порівняно з пероральним мідазоламом. Дані щодо застосування парентерального мідазоламу з іншими інгібіторами протеази свідчать про можливе 3-4 разове збільшення рівнів мідазоламу у плазмі крові.

Атазанавір/ритонавір не слід застосовувати разом з мідазоламом і триазоламом перорально. Слід дотримуватися обережності при застосуванні Атазору і парентерального мідазоламу. Сумісне застосування Атазору з парентеральним мідазоламом слід проводити у відділенні інтенсивної терапії або аналогічних закладах, де є можливість надання термінової допомоги у разі виникнення пригнічення дихання або тривалої седації. Слід враховувати дози мідазоламу, особливо якщо вводиться не одна доза.

Особливості застосування

Перед призначенням препарату слід дослідити індивідуальну вірусну резистентність та анамнез пацієнта.

Пацієнтів необхідно попереджати про те, що антиретровірусна терапія не запобігає ризику передачі ВІЛ через кров або під час статевих контактів, у зв'язку з чим слід вживати запобіжних заходів.

На сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати препарат у визначеній дозі пацієнтам, які раніше не лікувалися антиретровірусними засобами.

Одночасне застосування Атазору з ритонавіром у дозах, що перевищують 100 мг 1 раз на добу, не було оцінено клінічно. Підвищувати дозу ритонавіру в комбінаціїз препаратом не рекомендується. Більш високі дози ритонавіру можуть змінювати профіль безпеки (наприклад спричинювати кардіотоксичну дію, гіпербілірубінемію).

Тільки тоді, коли атазанавір з ритонавіром призначають разом з ефавірензом, можливе збільшення дози ритонавіру до 200 мг 1 раз на добу.

Пацієнти із супутніми захворюваннями

Печінкова недостатність.Атазор метаболізується головним чином у печінці, тому пацієнтам з печінковою недостатністю препарат слід застосовувати з обережністю через можливе збільшення його концентрації.

Даних щодо безпеки та ефективності застосування атазанавіру пацієнтам із тяжкими захворюваннями печінки немає. У пацієнтів, інфікованих вірусом гепатиту B і/або C, частіше відмічалося підвищення активності трансаміназ, але підвищення концентрації білірубіну, а такожчастота прояву гепатиту не відрізнялися від таких у пацієнтів без цієї супутньої інфекції.

У хворих на хронічний гепатит B або C комбінована антиретровірусна терапія підвищує ризик виникнення тяжкого потенційно летального ураження печінки. У пацієнтів із захворюваннями печінки, включаючи хронічний активний гепатит, частіше розвиваються порушення функції печінки під час комбінованої антиретровірусної терапії, тому таким пацієнтам потрібне ретельне медичне спостереження. При виявленні погіршання функції печінки необхідно тимчасово припинити застосування противірусних препаратів або відмінити їх.

Ниркова недостатність.Коригування дози не потрібно. Однак пацієнтам, які перебувають не гемодіалізі, комбінація атазанавір/ританавір не рекомендується.

Подовження інтервалу QT .Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні Атазору з препаратами, що подовжують інтервал QT (наприклад атенолол, дилтіазем, верапаміл). Пацієнтам з уже наявними проблемами серцевої провідності (атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня або блокада ніжки пучка Гіса) Атазор слід застосовувати з обережністю і тільки тоді, коли користь перевищує ризик.

Особливої обережності слід дотримуватися, призначаючи Атазор з лікарськими засобами, що можуть подовжувати QT-інтервал, а також пацієнтам з факторами ризику (з брадикардією, вродженим подовженням інтервалу QT, електролітним дисбалансом).

Гемофілія. У хворих на гемофілію типу А і В при лікуванні інгібіторами протеази спостерігалися кровотечі, у тому числі спонтанні шкірні крововиливи і гемартрози. Деяким з цих пацієнтів було потрібно введення фактора VIII. Більш ніж у половини пацієнтів лікування інгібіторами протеази було продовжено або відновлено після перерви. Припускають причинний зв'язок кровотеч з лікуванням, хоча механізм такої дії інгібіторів протеази не з'ясований. Хворих на гемофілію слід попередити про можливість таких ускладнень.

Перерозподіл жиру та метаболічні порушення.Комбінована антиретровірусна терапія може спричинити у ВІЛ-інфікованих пацієнтів перерозподіл жирової тканини (ліподистрофію). На сьогоднінемає даних про віддалені наслідки цього явища, а його механізм не з’ясований. Є гіпотеза про зв’язок між вісцеральним ліпоматозом та інгібіторами протеази, а також між ліпоатрофією та нуклеозидними інгібіторами оборотної транскриптази. Підвищений ризик виникнення ліподистрофії пов’язаний з такими факторами, як літній вік, а також з тривалою терапією антиретровірусними препаратами, яка супроводжується метаболічними порушеннями. Під час клінічних досліджень ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують антиретровірусні препарати, необхідно звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жиру. Рекомендується вимірювати вміст сироваткових ліпідів і рівень глюкози крові натще. Порушення ліпідного метаболізму необхідно лікувати відповідними лікарськими засобами.

Як показали дослідження, атазанавір (з ритонавіром або без) спричиняв дисліпідемію у меншою мірою ніж препарат порівняння. Конкретний клінічний висновок не можна зробити, оскільки відсутні спеціальні дослідження щодо пацієнтів, які мають серцево-судинні ризики. Вибір антиретровірусної терапії повинен базуватися на рекомендаціях щодо ефективності її застосування. Для усунення дисліпідемії необхідна консультація з фахівцем.

Гіперглікемія.На тлі лікування інгібіторами протеази у окремих пацієнтів відмічалися гіперглікемія, виникнення цукрового діабету або загострення вже наявного цукрового діабету. У деяких з них виникала тяжка гіпоглікемія, а в окремих випадках - діабетичний кетоацидоз. Багато пацієнтів мали змішані захворювання і приймали лікарські засоби, які пов’язують з розвитком цукрового діабету або гіпоглікемії.

Гіпербілірубінемія. У пацієнтів, які отримували атазанавір, спостерігалися випадки оборотного збільшення рівня непрямого (вільного) білірубіну, пов’язаного з пригніченням уридиндифосфатглюкуронозилтрансферази (УГТ). Слід враховувати, що збільшення активності трансаміназ, відмічене при підвищенні білірубіну у пацієнтів, які отримували атазанавір, може бути спричинене іншими захворюваннями, що також супроводжуються гіпербілірубінемією. Якщо жовтяниця або пожовтіння склери небажані для пацієнта, можна застосовувати альтернативну антиретровірусну терапію. Зниження дози препарату не рекомендується, оскільки це може призвести до втрати терапевтичного ефекту або до розвитку резистентності. Застосування індинавіру може спричиняти некон’юговану гіпербілірубінемію внаслідок пригнічення УГТ. Комбінація атазанавіру та індинавіру не вивчалась, тому вона не рекомендована для застосування.

Жовчнокам ’ яна хвороба.При застосуванні атазанавіру повідомлялося про жовчнокам’яну хворобу. Деяких пацієнтів госпіталізували для відповідного лікування, а деякі мали ускладнення. Якщо ознаки жовчнокам’яної хвороби не зникають, слід тимчасово або повністю припинити терапію Атазором.

Нефролітіаз.При застосуванні атазанавіру повідомлялося про нефролітіаз. Деяких пацієнтів госпіталізували для відповідного лікування, а деякі мали ускладнення. Якщо ознаки нефролітіазу не зникають, слід тимчасово або повністю припинити терапію Атазором.

Синдром імунної реактивації.У ВІЛ-інфікованих пацієнтів на початку комбінованої антиретровірусної терапії можуть з’явитися ознаки запальної реакції у відповідь на інфекцію з безсимптомним або опортуністичним перебігом, що може спричинити тяжкі клінічні стани або загострення симптомів. Як правило, такі симптоми спостерігаються протягом перших тижнів або місяців лікування антиретровірусними препаратами (наприклад цитомегаловірусний ретиніт, генералізовані та/або місцеві мікобактеріальні інфекції та інтерстиціальна плазмоклітинна пневмонія). Необхідно визначати тяжкість будь-яких запальних симптомів і призначати відповідне лікування. При синдромі імунної реактивації можуть виникати аутоімунні розлади (такі як хвороба Грейвса), які можуть тривати багато місяців.

Остеонекроз.У рідких випадках при застосуванні комбінованої антиретровірусної терапії протягом тривалого часу відмічалися випадки остеонекрозу, особливо у пацієнтів з факторами ризику (застосування кортикостероїдів, вживання алкоголю, тяжка імуносупресія, збільшення маси тіла). Пацієнтам слід звернутися до лікаря при появі болю у суглобах, скутості у суглобах або утруднення при ходьбі.

Висипи та пов ’ язані з ними синдроми.Макулопапульозні висипи, зазвичай легкого або помірного ступеня, можуть спостерігатися протягом перших 3 тижнів терапії препаратом Атазор. При застосуванні атазанавіру можуть спостерігатися синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, медикаментозні висипи з еозинофілією, токсичні шкірні реакції (DRESS) та системні симптоми. При перших проявах будь-яких шкірних реакцій слід припинити застосування препарату. Якщо у пацієнта розвинувся синдром Стівенса-Джонсона або DRESS, препарат Атазор надалі не застосовують.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Комбінація Атазору з аторвастатином не рекомендується.

Одночасне застосування Атазору з невірапіном або ефавірензом не рекомендується.

Якщо необхідна комбінація Атазору з нуклеозидними інгібіторами зворотної транскриптази, дози Атазору і ритонавіру збільшують до 400 мг і 200 мг відповідно, у поєднанні з ефавірензом. Терапію проводять під пильним наглядом лікаря.

Атазанавір метаболізується головним чином CYP3А4.

Сумісне застосування Атазору з лікарськими засобами, що пригнічують CYP3А4, не рекомендується.

З особливою обережністю слід призначати інгібітори ФЕД-5 (силденафіл, тадалафіл і варденафіл) для лікування еректильної дисфункції; таким пацієнтам Атазор і ритонавір призначають у низьких дозах. При одночасному застосуванні Атазору з цими лікарськими засобами можливе значне збільшення концентрації інгібіторів ФЕД-5 и посилення побічних реакцій, таких як артеріальна гіпотензія, розлади зору і пріапізм.

Сумісне застосування вориконазолу та Атазору з ритонавіром не рекомендується, якщо тільки користь прийому вориконазолу не перевищує ризики.

У більшості пацієнтів зниження експозиції Атазору і вориконазолу не очікується. У невеликої кількості пацієнтів з функціональним алелем CYP2С19 значно посилюється експозиція вориконазолу.

Одночасне застосування атазанавіру/ритонавіру з флутиказоном або іншими глюкокортикостероїдами, що метаболізуються CYP3А4, не рекомендується, якщо потенційна користь від лікування системними кортикостероїдами не перевищує ризик виникнення побічних ефектів, включаючи синдром Кушинга і пригнічення функції наднирникових залоз.

При сумісному застосуванні сальметеролу з атазанавіром/ритонавіром підвищується ризик побічних реакцій з боку серцево-судинної системи, пов’язаних із сальметеролом. Комбінація сальметеролу та Атазору не рекомендується.

Абсорбція атазанавіру може зменшуватися, коли рН у шлунку збільшується з будь-яких причин.

Комбінація Атазору з інгібіторами протонної помпи не рекомендується.

Якщо комбінація Атазору з інгібіторами протонної помпи є необхідною, рекомендується медичний нагляд і збільшення дози Атазору до 400 мг, а ритонавіру до 100 мг; дози інгібіторів протонної помпи не повинні перевищувати відповідні дози омепразолу 20 мг.

Сумісне застосування Атазору/ритонавіру з гормональними пероральними контрацептивами, що містять прогестерон (крім норгестимату), не вивчалося. Тому така комбінація не рекомендована.

Лактоза.Пацієнтам з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази, глюкозо-галактозною мальабсорбцією препарат не застосовують.

Перекласти з такої мови: англійська

Вплив на показники лабораторних досліджень.

Лікування пацієнтів з резистентністю до множинних інгібіторів протеази (ІП) неефективне (≥ 4 IП мутацій).

До найбільш розповсюджених відхилень, виявлених у показниках лабораторних досліджень у пацієнтів, які одержували медикаментозне лікування, до складу якого входив атазанавір у сполученні з одним або більше нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ), належать: підвищення рівня білірубіну, підвищення рівня амілази, креатинінкінази, аланінамінотрансферази/сироваткової глютамінової піровиноградної трансамінази, зниження кількості нейтрофільних лейкоцитів, підвищення вмісту аспартатамінотрансферази/сироваткової глютамінової щавлевооцтової трансамінази, а також зростання рівня ліпази.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Належні та контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводились.

Застосовувати атазанавір у період вагітності слід тільки в тих випадках, коли потенційна користь лікування перевищує можливий ризик. Під час застосування препарату у період вагітності, рекомендується проводити моніторинг стану пацієнток.

ВІЛ-інфіковані жінки повинні уникати годування груддю в зв’язку з ризиком інфікування немовляти.

Ефективність атазанавіру може знижуватись на другому та третьому триместрах вагітності, та збільшитися протягом перших двох місяців після пологів. У післяпологовий період слід ретельно контролювати стан пацієнток через підвищення ризику виникнення побічних реакцій.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Пацієнтів слід поінформувати про можливість виникнення запаморочення при прийомі атазанавіру.

Спосіб застосування та дози

Рішення про початок терапії приймає лікар, що має досвід лікування ВІЛ-інфекцій.

Препарат застосовують внутрішньо. Приймають 300 мг атазанавіру у комбінації з ритонавіром 100 мг 1 раз на добу під час їди. Капсули ковтають цілими.

У разі призначення Атазору (з ритонавіром чи без) у комбінації з диданозином останній рекомендується приймати з їжею через 2 години після прийому Атазору.

Хворі з нирковою недостатністю:див. розділ «Особливості застосування».

Хворі з печінковою недостатністю: див. розділ «Особливості застосування».

Діти

Препарат не застосовують дітям.

Передозування

Специфічного антидоту при передозуванні атазанавіру немає.

Очікуваними проявами при передозуванні препарату є жовтяниця через підвищення рівня непрямого білірубіну (без інших ознак порушення функції печінки) і порушення серцевого ритму (подовження інтервалу PR).

При передозуванні препарату треба вживати таких заходів: контроль основних фізіологічних показників та ЕКГ, промивання шлунка, провокація блювання для видалення препарату, що не всмоктався в кров, прийом активованого вугілля, спостереження за загальним станом пацієнта.

Оскільки атазанавір інтенсивно метаболізується в печінці і зв'язується з білками крові, діаліз є неефективним для виведення препарату з організму.

Побічні реакції

Безпека застосування атазанавіру оцінювалася у комбінованій терапії з іншими антиретровірусними препаратами у пацієнтів, які приймали атазанавір 400 мг 1 раз на добу або атазанавір 300 мг і ритонавір 100 мг 1 раз на добу. Побічні реакції були однаковими у цих групах, за винятком виникнення жовтяниці і підищеного рівня білірубіну у пацієнтів, які приймали атазанавір з ритонавіром.

Найбільш частими і несприятливими явищами у пацієнтів, які одержували атазанавір у дозі 400 мг 1 раз на добу або в дозі 300 мг із ритонавіром 100 мг 1 раз на добу були: нудота, головний біль і жовтяниця. Серед пацієнтів, які отримували атазанавір 300 мг із ритонавіром 100 мг, частота виникнення жовтяниці становила 19 %. Випадки жовтяниці відмічалися як через кілька днів, так і через кілька місяців від початку курсу медикаментозного лікування.

Нижче навдено побічні реакції згідно з даними клінічних досліджень та постмаркетинговими даними. Частота визначається таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко (≥ 1/10 000, < 1/1000) і дуже рідко (< 1/10 000).

З боку імунної системи:нечасто - гіперчутливість.

З боку метаболізму:нечасто - анорексія, підвищений апетит, зменшення або збільшення маси тіла.

З боку психіки:нечасто - депресія, дезорієнтація, неспокій, безсоння, розлади сну, аномальні сновидіння.

З боку нервової системи:часто - головний біль; нечасто - периферична нейропатія, непритомність, амнезія, запаморочення, сонливість, спотворення смаку.

З боку органів зору: часто - іктеричність склери.

З боку серцево-судинної системи:нечасто - шлуночкова тахікардія за типом «пірует» (torsades de pointes); рідко - подовження інтервалу QT, набряк, пальпітація; нечасто - артеріальна гіпертензія.

З боку дихальної системи:нечасто - диспное.

З боку травного тракту:часто - блювання, діарея, біль у животі, нудота, диспепсія; нечасто - панкреатит, гастрит, здуття живота, афтозний стоматит, метеоризм, сухість у роті.

З боку гепатобіліарної системи:часто - жовтяниця; нечасто - гепатит, холелітіаз, холестаз; рідко - гепатоспленомегалія, холецистит.

З боку шкіри і підшкірних тканин:часто - висип; нечасто - мультиформна еритема, медикаментозні висипи з еозинофілією, токсичні шкірні реакції (DRESS), облисіння, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке; рідко - синдром Стівенса-Джонсона, везикулобульозні висипи, екзема, вазодилатація.

З боку кістково-м’язової системи:нечасто - артралгія, м'язова атрофія, міалгія; рідко - міопатія.

З боку сечовидільної системи:нечасто - нефролітіаз, гематурія, протеїнурія, полакіурія, інтерстиціальний нефрит; рідко - нирковий біль.

З боку репродуктивної системи:нечасто - гінекомастія.

З агальні розлади: часто - ліподистрофія, підвищена втомлюваність; нечасто - біль у грудях, гарячка, загальне нездужання, астенія; рідко - порушення ходьби.

Комплексна антиретровірусна терапія ВІЛ-інфікованих пов'язана з перерозподілом підшкірного жиру (ліподистрофією), у тому числі із втратою периферичного і підшкірного жиру на обличчі, збільшенням обсягу внутрішньочеревного і вісцерального жиру, гіпертрофією молочних залоз і акумуляцією жиру у верхній частині спини й у ділянці шийного відділу («бичачий горб»).

Комплексна антиретровірусна терапія пов'язана з метаболічними порушеннями, наприклад з гіпертригліцеридемією, гіперхолестеринемією, інсуліновою резистентністю, гіперглікемією і гіперлактатемією.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Капсули по 150 мг, 200 мг: по 60 капсул у контейнері, по 1 контейнеру у картонній упаковці.

Капсули по 300 мг: по 30 капсул у контейнері, по 1 контейнеру у картонній упаковці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Eмкур Фармасьютікалс Лтд

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Плот № П-2, IT Парк, Фаза II MIДС, Хіндіваді, Пуне, IH 411 057, Індія