Перевіряйте ліки
в аптеці
в лікарні
вдома
Всі інструкції в кишені
Підберіть аналоги
з лікарем
Завантажуйте
БЕЗКОШТОВНО

ІНСВАДА

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

Додаток 11

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ІНСВАДА

( INSVADA)

Склад:

діюча речовина: repaglinide;

1 таблетка містить репаглініду 1 мг;

допоміжні речовини:

калію полакрилін, меглюмін, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, повідон, гліцерин, полоксамер, кальцію гідрофосфат безводний, магнію стеарат, заліза оксид жовтий (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки.

Основні фізико-хімічні властивості:

круглі, двоопуклі таблетки від світло-жовтого до жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Гіпоглікемізуючі препарати, за винятком інсулінів.

Код АТС  А10В Х02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

M еханізм дії. Інсвада - швидкодіючий пероральний стимулятор секреції інсуліну. Репаглінід, що входить до складу препарату Інсвада, швидко знижує рівень глюкози в крові, стимулюючи секрецію інсуліну підшлунковою залозою, причому ефект препарату залежить від кількості функціонуючих b-клітин, що збереглися в острівцях залози.

Репаглінід закриває АТФ-залежні калієві канали у мембрані b-клітин спеціальним білком. Це викликає деполяризацію b-клітин і призводить до відкриття кальцієвих каналів, що збільшує вхід у клітину іонів кальцію, які стимулюють секрецію інсуліну.

Ефекти, пов’язані з фармакодинамікою препарату. У хворих на цукровий діабет II типу підвищення концентрації інсуліну в крові відбувається протягом 30 хвилин після прийому всередину репаглініду. Це знижує рівень глюкози у крові протягом усього періоду засвоєння прийнятої їжі. Концентрація репаглініду у плазмі крові швидко знижується, його низький рівень відзначається у хворих на діабет II типу протягом 4 годин після його прийому.

Фармакокінетика

Абсорбція . Репаглінід легко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, що призводить до швидкого підвищення концентрації препарату у плазмі крові. Пік концентрації препарату у плазмі крові настає через 1 годину після прийому. Після досягнення піка рівень концентрації препарату у плазмі крові швидко знижується. Прийом репаглініду безпосередньо перед їдою, за 15 хв або 30 хв до їди або натще істотно не впливає на значення показників фармакокінетики. Фармакокінетика репаглініду характеризується середньою абсолютною біодоступністю (63 %, коефіцієнт варіації 11 %). В опублікованих клінічних дослідженнях була відзначена висока (60 %) варіабельність концентрації репаглініду у плазмі крові різних хворих; в одного і того ж хворого її рівень коливається від низького до помірного (35 %). Оскільки підбір дози репаглініду ґрунтується на клінічній реакції хворого, висока варіабельність у різних хворих не впливає на ефективність препарату.

Розподіл. Фармакокінетика репаглініду характеризується низьким об’ємом розподілу (30л, що відповідає розподілу у внутрішньоклітинній рідині), pепаглінід легко зв’язується (98 %) з білками плазми крові хворих.

Елімінація. Після досягнення Cmax рівень концентрації препарату у плазмі крові швидко знижується. Час напіввиведення становить приблизно 1 годину. Pепаглінід швидко елімінується із крові протягом 4-6 годин. Репаглінід повністю метаболізується, в основному з участю ферментів CYP2C8 і CYP3А4. Його метаболіти не спричиняють клінічно значущої гіпоглікемії.

Репаглінід і його метаболіти виділяються в основному з жовчю. Менше 2 % прийнятої дози виявлено у калі. Невелика фракція (приблизно 8 %) уведеної дози виявлена в сечі у вигляді метаболітів.

Ниркова недостатність

У хворих на цукровий діабет II типу з різним ступенем тяжкості ниркової недостатності визначали показники фармакокінетики репаглініду після прийому однієї дози, а також у стабільному стані. У хворих із нормальною функцією нирок та з її порушеннями легкого і середнього ступеня значення AUC (площі під кривою «концентрація репаглініду - час») і Cmax були однаковими (відповідно 56,7 нг/мл/год і 57,2 нг/мл/год; 37,5 нг/мл і 37,7 нг/мл). У хворих із вираженим зниженням функції нирок значення цих показників були трохи підвищеними (98,0 нг/мл/год і 50,7 нг/мл). Проте у ході цього дослідження була виявлена слабка кореляція між рівнем репаглініду і кліренсом креатиніну. Для хворих із дисфункцією нирок не обов’язково підбирати початкову дозу репаглініду. Наступне підвищення доз у хворих на діабет II типу з тяжкими порушеннями функції нирок або нирковою недостатністю, що потребує гемодіалізу, слід проводити з обережністю.

Печінкова недостатність

У хворих із порушеннями функції печінки помірного і тяжкого ступеня концентрація у сироватці крові загального і вільного репаглініду вища і зберігається довше, ніж у здорових добровольців. Тому препарат слід застосовувати з обережністю цій категорії хворих. При підборі доз слід збільшити інтервали для того, щоб повною мірою оцінити реакцію хворого.

Дані з доклінічної безпеки.

У дослідах на тваринах було показано, що репаглінід не чинить тератогенної дії. Дослідження на тваринах показали наявність репродуктивної токсичності. Нетератогенні вади розвитку кінцівок були виявлені у плодів і новонароджених тварин, народжених тваринами, яким на останній стадії вагітності та у період лактації вводили високі дози препарату. Репаглінід був виявлений у молоці експериментальних тварин.

Клінічні характеристики

Показання

Цукровий діабет II типу (інсулінонезалежний цукровий діабет), коли за допомогою дієти, зниження маси тіла і фізичних навантажень не вдається досягти задовільного контролю рівня глюкози в крові.

Застосування репаглініду у комбінації з метформіном або тіазолідиндіонами також показано хворим на цукровий діабет II типу, в яких не вдається досягти задовільного контролю глікемії прийомом цих препаратів окремо. Лікування слід розпочинати як доповнення до дієти або фізичних навантажень, щоб зменшити зумовлений прийомами їжі рівень глюкози у крові.

Протипоказання

─ Відома гіперчутливість до репаглініду або до будь-якого компонента препарату Інсвада;

─ цукровий діабет I типу (інсулінозалежний цукровий діабет), С-пептид-негативний діабет;

─ діабетичний кетоацидоз з наявністю або відсутністю коматозного стану;

─ тяжкі порушення функції печінки;

─ сумісне застосування з гемфіброзилом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види вза ємодій.

Як відомо, деякі препарати можуть впливати на обмін глюкози. Це слід враховувати при підборі доз препарату Інсвада.

За данимиin vitro, у метаболізмі репаглініду в основному беруть участь ферменти CYP2C8 і CYP3А4. Репаглінід активно надходить у клітини печінки за участю білка, що транспортує органічні аніони (ОАТР1В − organic anion transporting protein). Дослідження з участю здорових добровольців показало, що найважливішим ферментом метаболізму репаглініду є CYP2C8. Водночас блокування CYP2C8 призводить до незначного зниження метаболізму репаглініду, оскільки при цьому підвищується відносний внесок CYP3А4. Відповідно, метаболізм і кліренс репаглініду можуть змінюватися при застосуванні препаратів, які інгібують активність або індукують синтез ферментів цитохрому Р450. Особливу обережність слід проявляти при застосуванні репаглініду одночасно з інгібіторами CYP2C8 і CYP3А4. Препарати, що інгібують ОАТР1В (наприклад циклоспорин), можуть також потенційно підвищувати у плазмі крові концентрацію репаглініду.

Препарати, що можуть посилювати та/або пролонгувати гіпоглікемічний ефект репаглініду.
Гемфіброзил, триметоприм, рифампіцин, кетоконазол, ітраконазол, кларитроміцин, циклоспорин, інші протидіабетичні засоби, інгібітори моноаміноксидази (МАО), неселективні b-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), саліцилати, нестероїдні протизапальні засоби, октреотид, анаболічні стероїди, алкоголь.

Дослідження взаємодії лікарських засобів, проведене за участю здорових добровольців, показало, що після одночасного прийому 2 рази на добу 600 мггемфіброзилу (інгібітору CYP2C8) і репаглініду (0,25 мг 1 раз на добу) значення AUC збільшилося у 8,1 раза, а його максимальна концентрація (Cmax) у крові - у 2,4 раза. Тривалість його напіввиведення (t½) із крові збільшилася від 1,3 години до 3,7 години, що може підсилювати і пролонгувати цукрознижувальну дію репаглініду. Одночасне застосування гемфіброзилу і репаглініду протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Міжфенофібратом і репаглінідом лікарської взаємодії не виявлено.

Після одночасного прийому 2 рази на добу по 160 мгтриметоприму(слабкого інгібітору CYP2C8) і репаглініду (0,25 мг 1 раз на добу) значення AUC збільшилося у 1,6 раза, його Cmax - у 1,4 раза, а t½ - у 1,2 раза; при цьому статистично достовірного впливу на рівень глюкози у крові виявлено не було. Прийом субтерапевтичних доз репаглініду не спричинив фармакодинамічного ефекту. Оскільки безпека цієї комбінації була встановлена для репаглініду у дозі не вище 0,25 мг, а триметоприму в дозі 320 мг, одночасний прийом цих препаратів слід проводити з обережністю. Якщо буде ухвалено рішення про необхідність лікування комбінацією цих препаратів, то слід проводити ретельний моніторинг рівня глюкози у крові, а також клінічного стану хворого.

Рифампіцин, потужний індуктор CYP3А4 і CYP2C8, діє як індуктор та інгібітор метаболізму репаглініду. Прийом протягом 7 діб рифампіцину у дозі 600 мг із додаванням на сьомий день репаглініду (4 мг 1 раз на добу) призвело до зниження значення AUC на 50 % (результат комбінованої індукції та інгібування). Якщо репаглінід приймали через 24 години після прийому останньої дози рифампіцину, значення площі під кривою «концентрація репаглініду - час» зменшилося на 80 % (результат індукції).

При одночасному лікуванні рифампіцином і репаглінідом необхідно підібрати дозу останнього, яка має ґрунтуватися на даних ретельного моніторингу концентрації глюкози у крові у такі терміни: на початку прийому рифампіцину (гостре інгібування), через кілька днів прийому рифампіцину (комбінована індукція та інгібування), після припинення прийому рифампіцину (тільки індукція) та через 1 тиждень після припинення прийому рифампіцину, коли пройде його індуктивний ефект.

Прийом 2 рази на добу по 200 мгкетоконазолу (потужний інгібітор CYP3А4) одночасно з репаглінідом (4 мг один раз на добу) збільшує значення AUC у 1,2 раза, а Cmax - у 1,6 раза; при цьому профіль концентрації глюкози змінюється менш ніж на 8 %.

Сумісне застосування 100 мгітраконазолу (інгібітор CYP3А4) також досліджували з участю здорових добровольців. Було показано, що при цьому значення AUC збільшилося в 1,4 раза. Істотних змін рівня глюкози в крові в обстежених відзначено не було.

Після прийому 2 рази на добу по 250 мгкларитроміцину (інгібітор CYP3A4) і репаглініду (0,25 мг 1 раз на добу) значення площі під кривою AUC збільшувалося у 1,4 раза, Cmax - у 1,7 раза. При цьому значення AUC збільшилося у 1,5 раза (Cmax - у 1,6 раза). Механізм цієї взаємодії поки не з’ясовано.

Дослідження за участю практично здорових добровольців, які приймали репаглінід (0,25мг), показало, щоциклоспорин (100 мг), який є інгібітором цитохрому 3А4 (CYP3A4) і сильним інгібітором ОАТР1В, у 1,8 раза підвищує максимальну концентрацію репаглініду та у 2,5 раза збільшує площу під кривою.

Дослідження лікарської взаємодії за участю практично здорових добровольців показало, що одночасне призначеннядеферасироксу (помірний інгібітор ферментів цитохрому Р450 - CYP2C8 і CYP3A4) у дозах з розрахунку 30 мг/кг маси тіла на добу протягом 4 днів і репаглініду (одноразова доза 0,5 мг) призвело до підвищення тривалості системного впливу репаглініду (AUC) у 2,3 раза (90 % довірчий інтервал [2,03-2,63]) порівняно з контролем, підвищення максимальної концентрації (Cmax) у 1,6 раза (90 % довірчий інтервал [1,42-1,84]) і незначного (але статистично достовірного) зниження рівня глюкози у крові. Оскільки взаємодії цих препаратів при дозах репаглініду вище 0,5 мг встановлено не було, варто уникати їх одночасного призначення. У разі якщо призначення такого поєднання виявиться необхідним, слід здійснювати суворий моніторинг клінічного стану хворого та концентрації глюкози у крові.

b-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії.

Одночасний прийомциметидину, ніфедипіну, естрогену або симвастатину (субстрати CYP3A4) з репаглінідом істотно не впливає на значення показників його фармакокінетики.

Є дані про дослідження взаємодії лікарських засобів, проведених з участю здорових добровольців, які показали, що репаглінід клінічно значуще не впливає на фармакокінетикудигоксину, теофіліну таварфарину. Тому при застосуванні цих засобів одночасно з репаглінідом не потрібно підбирати дози.

Препарати, що можуть послаблювати гіпоглікемічний ефект репаглініду.
Пероральні контрацептиви, рифампіцин, барбітурати, тіазиди, кортикостероїди, даназол, тиреоїдні гормони і симпатоміметики. Одночасний прийом пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/левоноргестрел) істотно не впливає на загальну біодоступність репаглініду, хоча при цьому пік його концентрації досягається раніше. Репаглінід клінічно значуще не впливає на біодоступність левоноргестрелу, хоча його вплив на біодоступність етинілестрадіолу не може бути виключений.

При призначенні або відміні цих препаратів у хворих, які приймають репаглінід, необхідно ретельно контролювати зміни рівня глікемії.

Особливості застосування

Репаглінід слід призначати у разі незадовільного контролю рівня глюкози у крові за допомогою дієти та фізичних навантажень.

Репаглінід, подібно до інших стимуляторів секреції інсуліну, може спричинити розвиток гіпоглікемії.

Комбіноване лікування з нейтральним протаміном Хагедорна (НПХ-інсуліном) або тіазолідиндіонами.

Є дані про проведені дослідження щодо комбінованого лікування з НПХ-інсуліном або тіазолідиндіонами. Проте необхідна оцінка співвідношення ризик/користь щодо інших видів комбінованого лікування.

Комбіноване лікування з метформіном.

При комбінованому лікуванні з метформіном ризик виникнення гіпоглікемії підвищується. Якщо хворий, у якого за допомогою пероральних цукрознижувальних препаратів досягнута стабілізація контролю глікемії, піддається стресу (гарячка, травма, інфекційні захворювання або оперативні втручання), то в нього можливі порушення цього контролю. У таких випадках може виникнути необхідність перервати прийом репаглініду і тимчасово перейти на введення інсуліну.

Гострий коронарний синдром.

Лікування репаглінідом може бути асоційоване з підвищеним ризиком розвитку гострого коронарного синдрому (наприклад інфаркту міокарда), див. розділ «Побічні реакції».

У багатьох хворих зі збільшенням періоду прийому пероральних цукрознижувальних препаратів зменшується їх гіпоглікемічний ефект. Це може бути пов’язане з ускладненням діабету або зі зниженням реакції організму на препарат. Цей феномен називається вторинною недостатністю; її слід відрізняти від первинної недостатності, при якій хворий не реагує на препарат прийнятий вперше. Перш ніж поставити діагноз вторинної недостатності, необхідно спробувати змінити дозу, а також перевірити ретельність дотримування хворим рекомендацій щодо режиму харчування та фізичних навантажень.

Особливі групи хворих.

Ослаблені і виснажені хворі. Підбір доз ослабленим і виснаженим хворим слід проводити особливо ретельно, щоб запобігти розвитку гіпоглікемії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку (понад 75 років). Дані відсутні.

Печінкова недостатність. При прийомі звичайних доз у хворих із порушеннями функції печінки концентрація репаглініду і його метаболітів може бути вища, ніж у хворих із нормальною функцією печінки. От чому хворим із порушеною функцією печінки необхідно дотримуватися обережності при застосуванні репаглініду (див. розділ «Протипоказання»). Слід збільшити інтервали при підборі дози для того, щоб повною мірою оцінити реакцію хворого (див. розділ «Фармакокінетика»).

Ниркова недостатність. Хоча між рівнем репаглініду і кліренсом креатиніну є слабка кореляція, кліренс цих сполук у плазмі крові хворих із тяжкою нирковою недостатністю знижується. Оскільки у хворих на цукровий діабет, ускладнений нирковою недостатністю, чутливість до інсуліну підвищується, необхідно дотримуватися обережності при підборі дози препарату (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Досліджень щодо застосування репаглініду вагітним і жінкам, які годують груддю, не проводилося. Ось чому не можна оцінити безпеку його застосування вагітним. Препарат не можна застосовувати у ці періоди.

Інформація щодо досліджень репродуктивної токсичності на тваринах наведена у розділі

«Дані з доклінічної безпеки».

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

При гіпоглікемії у хворих можуть знижуватися здатність концентрувати увагу і швидкість реакції. Це може являти певний ризик у ситуаціях, коли ці здатності стають особливо важливими (наприклад при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами).

Хворим слід радити вживати попереджувальних заходів для запобігання гіпоглікемії під час керування транспортними засобами. Це особливо важливо для тих, у кого ослаблені симптоми-провісники гіпоглікемії, або тих, у кого часто виникають епізоди гіпоглікемії. У цих умовах слід оцінити доцільність керування транспортними засобами взагалі.

Спосіб застосування та дози

Репаглінід приймати внутрішньо перед кожним основним прийомом їжі (тобто препрандіально), при цьому індивідуально підбирати дозу, щоб оптимізувати контроль глікемії. Крім самоконтролю пацієнтом рівня глюкози в крові та сечі лікар періодично має проводити моніторинг концентрації глюкози у крові хворих для того, щоб визначити мінімальну ефективну дозу препарату. Рівень глікозильованого гемоглобіну також є інформативним показником при моніторингу реакції хворого на лікування. Проведення періодичного моніторингу необхідне для виявлення неадекватного зниження концентрації глюкози у крові менше нижнього припустимого рівня (тобто первинної недостатності), а також для виявлення відсутності відповідного зниження рівня глюкози у крові після ефективного початкового періоду лікування (тобто вторинної недостатності).

Препарат зазвичай слід приймати протягом 15 хвилин від початку прийому їжі, проте час прийому може варіювати від безпосередньо перед їдою (до 30 хвилин до прийому їжі, тобто препрандіально при двох-, три- і чотириразовому харчуванні). Якщо хворий пропустив прийом їжі (або мав додатковий прийом їжі), він має відповідно пропустити (або додати) прийом дози препарату.

Початкова доза

Підбір доз препарату здійснює лікар відповідно до реакції хворого, що визначається за рівнем глюкози у крові. Хворим, які раніше не одержували гіпоглікемічних препаратів, рекомендується розпочинати з дози 0,5 мг на кожен прийом їжі (застосовувати репаглінід у відповідному дозуванні). Підбір дози починати через 1-2 тижні (термін визначати за реакцією хворого на лікування). Якщо хворий приймав інший пероральний засіб, то початкова доза, що рекомендується, становить 1мг.

Підтримуюча терапія

Максимальна рекомендована однократна доза перед основними прийомами їжі становить 4 мг. Максимальна добова доза не має перевищувати 16 мг.

Переведення хворих із прийому інших пероральних гіпоглікемізуючих препаратів

Хворих можна одразу перевести з інших пероральних цукрознижувальних препаратів на прийом репаглініду. Точного співвідношення між дозами репаглініду та інших пероральних цукрознижувальних препаратів не встановлено. Максимальна рекомендована початкова доза для хворих, яких переводять на прийом репаглініду, становить 1 мг перед прийомом їжі.

Комбінована терапія

Якщо рівень глюкози в крові недостатньо ефективно контролюється прийомом метформіну, тіазолідиндіонів або репаглініду, ці препарати можна приймати одночасно. Стартова доза репаглініду така ж, як і при монотерапії. Дозу кожного препарату слід підбирати, ґрунтуючись на змінах концентрації глюкози в крові.

Діти

Репаглінід не рекомендується застосовувати дітям (віком до 18 років) у зв’язку з недостатністю даних про безпеку та ефективність застосування препарату цій групі хворих.

Передозування

Передозування призведе до вираженого зниження концентрації глюкози у крові та розвитку симптомів гіпоглікемії (запаморочення, пітливість, тремор, головний біль). При виникненні таких симптомів слід вжити адекватних заходів, спрямованих на нормалізацію рівня глюкози в крові (прийом вуглеводів). При більш тяжкій гіпоглікемії, що супроводжується судомами, втратою свідомості або коматозним станом, необхідно ввести глюкозу внутрішньовенно.

Побічні реакції

Найчастіше спостерігаються побічні ефекти, пов’язані зі змінами рівня глюкози у крові, тобто гіперглікемія та гіпоглікемія. Частота виникнення таких реакцій залежить як від особливостей лікування, так і від індивідуальних особливостей хворого: звички у харчуванні, дози препарату, рівень фізичних навантажень і стрес.

З огляду на досвід застосування репаглініду та інших цукрознижувальних препаратів можна виділити побічні ефекти, які зустрічаються часто (≥ 1/100 до <1/10); нечасто (≥ 1/1000 до ≤ 1/100); рідко (≥ 1/10000 до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10000); частота виникнення не визначена (виходячи з наявних даних, дати оцінку неможливо).
З боку імунної системи

Дуже рідко: генералізовані реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичні реакції) або імунні реакції, такі як васкуліти. Реакції гіперчутливості також можуть включати еритему, свербіж шкіри, висипання, кропив’янку.

З боку обміну речовин

Часто: гіпоглікемія

Частота не визначена: гіпоглікемія із втратою свідомості та гіпоглікемічна кома.

Після прийому репаглініду, як і інших цукрознижувальних препаратів, може виникнути гіпоглікемія. Її симптоми включають почуття тривожності, запаморочення, пітливість, тремор, почуття голоду та утруднення концентрації уваги. Зазвичай це реакції легкого ступеня, і їх можна купірувати прийомом їжі, що містить вуглеводи. У тяжких випадках, що вимагають сторонньої допомоги, може виникнути необхідність внутрішньовенного введення глюкози. Взаємодія з іншими лікарськими засобами може підвищити ризик розвитку гіпоглікемії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

З боку органів зору

Дуже рідко: порушення гостроти зору.

Коливання рівня глюкози в крові може призвести до тимчасових порушень гостроти зору, особливо на початку лікування. Ці зміни зазвичай проходять швидко.

З боку серцево-судинної системи

Рідко: серцево-судинні захворювання.

Діабет II типу пов’язаний з підвищенням ризику виникнення кардіоваскулярної патології. У ході одного епідеміологічного дослідження було виявлено підвищення ризику розвитку гострого коронарного синдрому у хворих, які одержували репаглінід, порівняно з таким при застосуванні метформіну чи акарбози. Однак причинно-наслідкового зв’язку при цьому встановлено не було.

З боку травної системи

Часто: біль у животі, діарея

Дуже рідко: блювання, запор.

Частота не визначена: нудота.

З боку гепатобіліарної системи

Дуже рідко: порушення функції печінки.

Тяжкі порушення функції печінки спостерігаються дуже рідко; при цьому не було встановлено їхнього зв’язку з прийомом репаглініду.

Дуже рідко: підвищення активності печінкових ферментів.

При лікуванні репаглінідом були відзначені поодинокі випадки підвищення активності печінкових ферментів. У більшості випадків воно було помірним і короткочасним. Дуже мало хворих були змушені перервати лікування препаратом через підвищення активності печінкових ферментів.

З боку шкіри і підшкірної клітковини

Частота невизначена: реакції гіперчутливості: почервоніння, свербіж та кропив’янка.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 оС у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 15 таблеток у блістері; по 2, 4 або 6 блістерів в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Ривофарм СА, Швейцарія / Rivopharm SA, Switzerland.

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності

Чентро Інсема, 6928 Манно, Швейцарія /Centro Insema, 6928 Manno, Switzerland.

Заявник

ІНСУФАР ЛАБОРАТОРІЗ ЛІМІТЕД, Велика Британія / INSUPHAR LABORATORIES LIMITED, United Kingdom.