ФЛОКСІУМ®

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФЛОКСІУМ ®

( FLOXIUM )

Склад:

діюча речовина:левофлоксацин;

100 мл розчину містять левофлоксацину гемігідрату – 512,46 мг, у перерахуванні на левофлоксацин – 500,0 мг; 

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію гідроксид; кислота хлористоводнева концентрована; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма Розчин для інфузій.

Основні фiзико-хiмiчнi властивості :прозорий розчин від жовтого  до зеленувато-жовтого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТС  J01М А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Левофлоксацин – синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, є S‑енантіомером рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину.

Механізм дії

Як антибактеріальний препарат з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV.

Співвідношення фармакокінетика/фармакодинаміка

Ступінь бактеріальної активності левофлоксацину залежить від співвідношення максимальної концентрації у сироватці крові (Сmax) або площі під фармакокінетичною кривою (АUC) та мінімальною інгібуючою (пригнічувальною) концентрацією (МІК (МПК)).

Механізм резистентності

Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A.In vitro існує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Завдяки механізму дії зазвичай не існує перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими класами антибактеріальних засобів.

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності певних видів мікроорганізмів може варіювати географічно та з часом. Бажано отримати локальну інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій. У разі необхідності, коли місцева поширеність резистентності є такою, що ефективність препарату хоча б при деяких типах інфекцій є сумнівною, слід звернутися за порадою до спеціаліста.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії

Staphylococcus aureus метициліночутливий,Staphylococcus saprophyticus,Streptococci, група С і G,Streptococcus agalactiae,Streptococcus pneumoniae,Streptococcus pyogenes.

Аеробні грамнегативні бактерії

Burkholderia cepacia,Eikenella corrodens,Haemophilus influenzae,Haemophilus para- influenzae,Klebsiella oxytoca,Klebsiella pneumoniae,Moraxella catarrhalis,Pasteurella multocida,Proteus vulgaris,Providencia rettgeri.

Анаеробні бактерії

Peptostreptococcus

Інші

Chlamydophila pneumoniae,Chlamydophila psittaci,Chlamidia trachomatis,Legionella pneumophila,Mycoplasma pneumoniae,Mycoplasma hominis,Ureaplasma urealyticum.

Види, набута (вторинна) резистентність яких може бути проблематичною

Аеробні грампозитивні бактерії

Enterococcus faecalis,Staphylococcus aureus метицилінорезистентний,Staphylococcus coagulase spp.

Аеробні грамнегативні бактерії

Acinetobacter baumannii,Citrobacter freundii,Enterobacter aerogenes,Enterobacter agglomerans,Enterobacter cloacae,Escherichia coli,Morganella morganii,Proteus mirabilis,Providencia stuartii,Pseudomonas aeruginosa,Serratia marcescens.

Анаеробні бактерії

Bacteroides fragilis,Bacteroides ovatus,Bacteroides thetaiotamicron,Bacteroides vulgatus

Clostridium difficile.

Інші дані

Госпітальні інфекції, спричиненіP. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика

Абсорбція

Фармакокінетика левофлоксацину після внутрішньовенного введення та перорального прийому суттєво не відрізняється.

Після внутрішньовенного введення препарат накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин проникає погано.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїнами сироватки крові. Кумуляційний ефект при застосуванні терапевтичних доз (500 мг левофлоксацину 1 раз на добу) практично відсутній.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметиллевофлоксацин та левофлоксацин N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5 % кількості препарату, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення

Після перорального прийому та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виведення відбувається зазвичай нирками (понад 85 % дози).

Відсутність суттєвої різниці між фармакокінетикою левофлоксацину після внутрішньовенного введення та перорального прийому свідчить про те, що ці шляхи (пероральний та внутрішньовенний) є взаємозамінними.

Лінійність

Для левофлоксацину характерна лінійна фармакокінетика у діапазоні 50-600 мг.

Фармакокінетика в особливих груп пацієнтів

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної таблиці:

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20-40

50-80

Нирковий кліренс (мл/хв)  

13

26

57

Період напіввиведення (год)

35

27

9

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз пацієнтів виявив незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності є клінічно значущими.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування бактеріальних запальних процесів у дорослих, спричинених бактеріями, чутливими до левофлоксацину: запалення легенів, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри та м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату, левофлоксацину або до інших хінолонів. Епілепсія, наявність в анамнезі побічних реакцій з боку сухожиль після попереднього застосування хінолінів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Теофілін, фенбуфен або подібні нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): левофлоксацин не виявив будь-яких фармакокінетичних взаємодій з теофіліном. Помітне зниження церебрального судомного порога може спостерігатися при введенні хінолонів одночасно з теофіліном, НПЗП або іншими препаратами, що знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину при наявності фенбуфену була приблизно на 13 % вищою, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин: пробенецид і циметидин проявляють статистично достовірний вплив на елімінацію левофлоксацину; нирковий кліренс левофлоксацину знижувався циметидином (24 %) і пробенецидом (34 %). З обережністю слід вводити левофлоксацин одночасно з препаратами, що впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин: період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 %, коли він вводиться одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К: пацієнтам, які застосовують левофлоксацин у комбінації з будь-яким антагоністом вітаміну К (наприклад, варфарином), слід проводити коагуляційні тести, з огляду на можливість виникнення кровотечі.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT: левофлоксацин, подібно до інших фторхінолонів, слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують лікарські засоби, здатні подовжувати інтервал QT (наприклад, протиаритмічні засоби класу ІА та ІІІ, трициклічні антидепресанти та макроліди).

Фармакокінетика левофлоксацину не змінювалася при паралельному застосуванні таких препаратів: кальцію карбонат, дигоксин, глібенкламід, ранітидин, варфарин.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

При одночасному застосуванні з глюкокортикоїдами підвищується ризик розриву сухожилля.

Особливості застосування.

Пацієнтам з вираженим атеросклерозом судин головного мозку, порушеннями мозкового кровообігу слід бути обережними при застосуванні препарату.

Ниркова недостатність, гепатобіліарні порушення

Левофлоксацин виводиться в основному нирками, тому пацієнтам із нирковою недостатністю потрібна корекція дози.

Протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функцію нирок і печінки. Повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до загрозливої для життя печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважноу пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом. Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви та хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, чорна сеча, свербіж чи біль у ділянці живота.

У випадку розвитку побічних ефектів, особливо реакції з боку центральної нервової системи та алергічних реакцій, що можуть виникати після першого ж прийому препарату, застосування левофлоксацину необхідно припинити.

Пацієнти зі схильністю до судом

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом.

Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Профілактика фотосенсибілізації

Під час лікування левофлоксацином повідомлялося про реакції фоточутливості.

Зметою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) через можливу фотосенсибілізацію під час прийому левофлоксацину та протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, препарат може не дати оптимального терапевтичного ефекту. При госпітальних інфекціях, спричиненихPs. Aeruginosa, і при тяжкій пневмококовій пневмонії може потребуватися комбінована терапія. Необхідно дотримуватисярекомендованої швидкості введеннярозчину для інфузій – не менше 30 хвилин для дози 250 мг та60 хвилин для дози 500 мг. Стосовно офлоксацину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове збільшення артеріального тиску. У рідкісних випадках може спостерігатися, як наслідок, різке зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину (S-ізомеру офлоксацину) спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення слід негайно припинити.

Тендиніт та розриви сухожиль

У поодиноких випадках у пацієнтів може виникати тендиніт. Найчастіше тендиніт вражає ахіллове сухожилля та може призводити до розриву сухожилля. Ризик розвитку тендиніту та розриву сухожилля підвищується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які застосовують кортикостероїди. Тому необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами, які застосовують левофлоксацин. Пацієнти із симптомами тендиніту перед початком лікування повинні проконсультуватися з лікарем. Якщо підозрюється тендиніт, лікування препаратом слід негайно припинити та розпочати відповідне лікування ураженого сухожилля (наприклад, шляхом іммобілізації).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile

Діарея, особливо тяжка, персистуюча та/або з домішками крові, під час або після лікування препаратом може свідчити про захворювання, асоційоване зClostridium difficile, найтяжчою формою якого є псевдомембранозний коліт. Якщо підозрюється псевдомембранозний коліт, терапію препаратом слід негайно відмінити та без зволікання розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). У цій клінічній ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Одночасне лікування фенбуфеном та подібними нестероїдними протизапальними препаратами або препаратами, що знижують церебральний судомний поріг, такими як теофілін, також вимагає обережності. У випадку появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можуть мати схильність до гемолітичних реакцій, якщо їх лікують хінолоновими антибактеріальними препаратами. Тому левофлоксацин їм слід застосовувати з обережністю.

Психотичні реакції

У пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин, спостерігалося виникнення психотичних реакцій. Дуже рідко вонипризводили до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки – іноді навіть після прийому єдиної дози левофлоксацину.

При застосуванні препарату слід утримуватися від вживання алкоголю.

У випадку, якщо у пацієнта виникають психотичні реакції, прийом левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережність застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психомоторними розладами чи пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Тяжкі бульозні реакції

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса–Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно відмінити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

У пацієнтів, які застосовують антагоністи вітаміну К, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну К (варфарин) через ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та/або кровотечі.

Реакції гіперчутливості

Левофлоксацин може час від часу спричиняти серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (наприклад, ангіоневротичний набряк аж до анафілактичного шоку) після застосування початкової дози. У цьому випадку пацієнтам слід припинити лікування негайно і звернутися до лікаря.

Гіпоглікемія

Як і при застосуванні інших хінолонів, повідомлялося про випадки гіпоглікемії, особливо у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які отримували супутню терапію пероральними гіпоглікемічними засобами (наприклад, глібенкламідом) або інсуліном. Тому у хворих на цукровий діабет рекомендовано проводити регулярний контроль рівня глюкози у крові.

Фторхінолони, включаючи левофлоксацин, слід з обережністю застосовувати пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалуQT, такими як:

– вроджений синдром подовження інтервалу QT;

– одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (у тому числі антиаритмічні засоби класу ІА і III, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби);

– нескоригований електролітний дисбаланс (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія);

– літній вік пацієнта;

– хвороба серця (наприклад, серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Периферична нейропатія

Повідомлялося про випадки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії, що може швидко наставати, у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

Опіати

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Без зовнішньої упаковки препарат зберігати 3 доби при кімнатному освітленні.

Після першої перфорації пробки розчин слід використати негайно.

Вміст натрію:

Цей лікарський засіб містить 371 мг натрію в 100 мл розчину. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності або годування груддю препарат протипоказаний. Якщо під час лікування препаратом діагностується вагітність, про це слід повідомити лікаря. При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

У деяких пацієнтів препарат може спричинити головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, порушення зору, сплутаність свідомості, розлади процесів руху, тому слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами, що вимагає підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спосіб застосування та дози.

Препарат слід застосовувати негайно (протягом 3 годин) після перфорації гумової пробки. Захист від світла під час інфузії не потрібний.

При кімнатному освітленні розчин для внутрішньовенного введення можна зберігати щонайбільше протягом 3 діб без захисту від світла.

З урахуванням біологічної еквівалентності пероральної та парентеральної форм можливе однакове дозування.

Дозування залежить від виду і тяжкості інфекції.

Для лікування дорослих з нормальною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв, зазвичай рекомендують такі дози препарату:

Показання

Добова доза

Кількість введень на добу

Тривалість лікування*

Негоспітальна пневмонія

500 мг

1-2 рази         

7-14 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500 мг

1 раз

7-14 днів

Пієлонефрит

500 мг

1 раз

7-10 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500 мг

1 раз

28 днів

Інфекції шкіри і м’яких тканин

500 мг

1-2 рази

7-14 днів

* Залежно від клінічного стану пацієнта, за кілька днів (як правило, через 2-4 дні) можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому аналогічної дози.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих із послабленою функцією нирок дозу слід зменшити.

Дозування для дорослих пацієнтів зпорушеною функцією нирок, у яких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв:

Кліренс креатиніну

Режим дозування

(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)

50-20 мл/хв

перша доза: 250 мг

наступні:

125 мг/24 год

перша доза: 500 мг

наступні:

250 мг/24 год

перша доза: 500 мг наступні:

250 мг/12 год

19-10 мл/хв

перша доза: 250 мг

наступні:

125 мг/48 год

перша доза: 500 мг

наступні:

125 мг/24 год

перша доза: 500 мг

наступні:

125 мг/12 год

< 10 мл/хв. (а також при гемодіалізі та ХАПД 1)

перша доза: 250 мг

наступні:

125 мг/48 год

перша доза: 500 мг

наступні:

125 мг/24 год

перша доза: 500 мг

наступні:

125 мг/24 год

1 Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Корекція дози для пацієнтів зпорушеною функцією печінки не потрібна, оскільки левофлоксацин метаболізується у печінці лише незначною мірою.

Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Левофлоксацин вводити повільно, внутрішньовенно, шляхом крапельної інфузії. Тривалість введення 1 флакона препарату (100 мл розчину для внутрішньовенного введення з 500 мг левофлоксацину) має становити не менше 60 хвилин.

Змішування з іншими розчинами для інфузій

Левофлоксацин сумісний з такими розчинами для інфузій: 0,9 % розчин хлориду натрію, 5% моногідрат глюкози, 2,5 % глюкоза у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування препаратом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Діти.

Застосування препарату протипоказано дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, порушення свідомості, сплутаність свідомості, судомні напади, тремор, пролонгація інтервалу QT, посилення проявів інших побічних реакцій.

Лікування: симптоматичне і підтримувальне. Слід передбачити моніторинг ЕКГ, оскільки можливе виникнення пролонгації інтервалу QT. Левофлоксацин не видаляється ні шляхом гемодіалізу, ні шляхом перитонеального діалізу; специфічного антидоту не існує.

Побічні реакції.

Алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм/задишка,диспное, анафілактичний шок; тяжкі бульозні висипання, підвищена чутливість (гіперчутливість), ангіоневротичний набряк.

Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть спостерігатися навіть після першої дози протягом кількох хвилин або годин після застосування.

З боку шкіри та підшкірних тканин: висипання, свербіж, почервоніння шкіри, кропив’янка, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, тяжкі бульозні висипання,такі як токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз, лейкоцитопластичний васкуліт, шкірно-слизові реакції.

З боку травної системи та метаболізму: нудота, діарея; анорексія, блювання, абдомінальний біль, диспепсія, здуття живота, запори; діарея здомішками крові, що упоодинокихвипадках може вказуватина ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; гіпоглікемія, особливо у хворих на цукровий діабет; панкреатит; стоматит.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення/вертиго, сонливість, безсоння, нервозність; парестезія, тремор, сплутаність свідомості, судоми, тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація, занепокоєність; гіпестезія, сенсорна або сенсомоторна периферична нейропатія, галюцинації, психотичні реакції із самодеструктивною поведінкою, включаючи схильність до суїциду.

З боку серцево-судинної системи: тахікардія, артеріальна гіпотензія; пролонгація QT-інтервалу, відчуття серцебиття, шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця; шлуночкова аритмія та аритмія типуtorsade de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT), васкуліт, колапс.

З бокускелетно-м’язової системи: артралгія, міалгія, ушкодження сухожиль, включаючи тендиніт (наприклад, ахіллового сухожилля); розрив зв’язок, м’язів, розрив сухожилля (наприклад, ахіллового) – цей небажаний ефект може спостерігатися у межах 48 годин від початку лікування та вразити ахіллове сухожилля обох ніг; двобічна м’язова слабкість, особливо небезпечна для пацієнтів зі злоякісною міастенією; рабдоміоліз, артрит.

З боку печінки: підвищення показників печінкових ферментів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП); підвищення рівня білірубіну; реакції з боку печінки, такі якгепатит, повідомлялося про випадки жовтяниці та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, при прийомі левофлоксацину, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями.

З боку нирок: підвищення рівня креатиніну у сироватці крові; гостра ниркова недостатність (наприклад, унаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку системи крові: еозинофілія, лейкопенія; нейтропенія, тромбоцитопенія; агранулоцитоз, гемолітична анемія, панцитопенія; гіперглікемія, гіпоглікемічна кома; ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервозність, підвищене потовиділення, тремтіння кінцівок, психотичні розлади (у т.ч. галюцинації, параноя), неспокій, стани страху, нічні марення, аносмія, агевзія, дискінезія, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку органів чуття:зорові та слухові розлади, дзвін у вухах, порушення смаку та сприйняття запахів, затуманення зору, тимчасова втрата зору, втрата слуху, смакових відчуттів та нюху

Місцеві реакції:зміни у місці введення, включаючи почервоніння, біль.

Інші: флебіт, астенія, кандидоз, розвиток вторинних інфекцій; пірексія, алергічний пневмоніт, пропасниця.

Інфекції та інвазії: мікози (та проліферація інших резистентних мікроорганізмів).

Іншими небажаними ефектами, що асоціюються із введенням фторхінолонів, можуть бути екстрапірамідні симптоми та інші розлади з боку м’язів, порушення координації рухів, алергічний васкуліт, напади порфірії у пацієнтів із порфірією.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Препарат не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад, гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім лікарських засобів, вказаних у розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка. По 100 мл у пляшці; по 1 пляшці у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ПАТ «Галичфарм».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/9.

Заявник. ПАТ «Київмедпрепарат», Україна.

Місцезнаходження заявника. Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ФЛОКСИУМ

( FLOXIUM )

Состав:

действующее вещество: левофлоксацин;

100 мл раствора содержат левофлоксацина гемигидрат – 512,46 мг, в пересчете на лефолоксацин – 500, 0 мг;

вспомогательные вещества:натрия хлорид; натрия гидроксид; кислота хлористоводородная концентрированная; вода для инъекций.

Лекарственная форма.Раствор для инфузий.

Основные физико-химические свойства: прозрачный раствор от желтого до зеленовато-желтого цвета.

Фармакотерапевтическая группа.

Антибактериальные средства группы хинолонов. Фторхинолоны. Код АТС  J01М А12.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Левофлоксацин – синтетический антибактериальный препарат из группы фторхинолонов, является S-энантиомером рацемической смеси лекарственного средства офлоксацина.

Механизм действия

Как антибактериальный препарат из группы фторхинолонов левофлоксацин действует на комплекс ДНК-ДНК-гиразы и топоизомеразу ІV.

Соотношение фармакокинетика/фармакодинамика

Степень бактериальной активности левофлоксацина зависит от соотношения максимальной концентрации в сыворотке крови (Сmax) или площади под фармакокинетической кривой (АUC) и минимальной ингибирующой (угнетающей) концентрацией (МИК (МПК)).

Механизм резистентности

Основной механизм резистентности является следствием мутации в генах gyr-A.In vitro существует перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими фторхинолонами.

Благодаря механизму действия обычно не существует перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими классами антибактериальных средств.

Антибактериальный спектр

Распространенность резистентности определенных видов микроорганизмов может варьировать географически и во времени. Желательно получить локальную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций. В случае необходимости, когда местная распространенность резистентности такова, что эффективность препарата хотя бы при некоторых типах инфекций сомнительна, следует обратиться за советом к специалисту.

Обычно чувствительные виды

Аэробные грамположительные бактерии

Staphylococcus aureus метицилиночувствительный, Staphylococcus saprophyticus, Streptococci,группа С и G,  Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes.

Аэробные грамотрицательные бактерии

Burkholderia cepacia, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae, Haemophilus para- influenzae, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae, Moraxella catarrhalis, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаэробные бактерии

Peptostreptococcus

Другие

Chlamydophila pneumoniae, Chlamydophila psittaci, Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Mycoplasma pneumoniae, Mycoplasma hominis, Ureaplasma urealyticum.

Виды, приобретенная (вторичная) резистентность которых может быть проблематичной

Аэробные грамположительные бактерии

Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus метицилинрезистентный,Staphylococcus coagulase spp.

Аэробные грамотрицательные бактерии

Acinetobacter baumannii, Citrobacter freundii, Enterobacter aerogenes, Enterobacter agglomerans, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Morganella morganii, Proteus mirabilis, Providencia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Serratia marcescens.

Анаэробные бактерии

Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotamicron, Bacteroides vulgatus, Clostridium difficile.

Другие данные

Госпитальные инфекции, вызванныеP. aeruginosa, могут потребовать комбинированной терапии.

Фармакокинетика.

Абсорбция

Фармакокинетика левофлоксацина после внутривенного введения и перорального приема  существенно не отличается.

После внутривенного введения препарат накапливается в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете ткани легких (концентрация в легких превышает таковую в плазме крови), мочи. В спинномозговую жидкость левофлоксацин проникает плохо.

Распределение

Примерно 30-40 % левофлоксацина связывается с белками плазмы крови. Кумуляционный эффект при применении в терапевтических дозах (500 мг левофлоксацина 1 раз в сутки) практически отсутствует.

Метаболизм

Левофлоксацин метаболизируется в незначительной степени, метаболитами являются дисметиллевофлоксацин и левофлоксацин N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% количества препарата, который выделяется с мочой. Левофлоксацин  стереохимически стабилен и не подлежит инверсии хоральной структуры.

Выведение

После перорального приема и внутривенного введения левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (период полувыведения составляет 6-8 часов). Выводится обычно почками (85 % дозы).

Отсутствие существенной разницы между фармакокинетикой левофлоксацина после внутривенного введения и перорального приема свидетельствует о том, что эти пути (пероральный и внутривенный) являются взаимозаменяемыми.

Линейность

Для левофлоксацина характерна линейная фармакокинетика в диапазоне 50-600 мг.

Фармакокинетика в особых групп пациентов

Пациенты с почечной недостаточностью

На фармакокинетику левофлоксацина влияет почечная недостаточность. При снижении функции почек снижается выведение почками и клиренс, а период полувыведения увеличиваются, как видно из нижеследующей таблицы:

Клиренс креатинина (мл/мин)      

< 20

20-40

50-80

Почечный клиренс (мл/мин)         

13

26

57

Период полувыведения (час)

35

27

9

Пациенты пожилого возраста

Нет значительных различий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста, кроме отличий, связанных с клиренсом креатинина.

Гендерные различия

Отдельный анализ пациентов обнаружил незначительные отличия фармакокинетики левофлоксацина в зависимости от пола. Не существует доказательств того, что эти различия являются клинически значимыми.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение бактериальных воспалительных процессов у взрослых, вызванных бактериями, чувствительными к левофлоксацину: воспаление легких, осложненные инфекции мочевыводящих путей (в том числе пиелонефриты), инфекции кожи и мягких тканей, хронический бактериальный простатит.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к какому-либо компоненту препарата, левофлоксацину или к другим хинолонам. Эпилепсия, наличие в анамнезе побочных реакций со стороны сухожилий после предварительного применения хинолонов.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Теофиллин, фенбуфен или похожие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП): левофлоксацин не проявил каких-либо фармакокинетических взаимодействий с теофиллином. Заметное снижение церебрального судорожного порога может наблюдаться при введении хинолонов одновременно с теофиллином, НПВП или другими препаратами, снижающими судорожный порог. Концентрация левофлоксацина при наличии фенбуфена была примерно на 13 % выше, чем при приеме только левофлоксацина.

Пробенецид и циметидин: пробенецид и циметидин обнаруживают статистически достоверное влияние на элиминацию левофлоксацина; почечный клиренс левофлоксацина снижался циметидином (24 %) и пробенецидом (34 %). С осторожностью следует вводить левофлоксацин одновременно с препаратами, влияющими на секрецию почечных канальцев (пробенецид и циметидин), особенно пациентам с нарушенной функцией почек.

Циклоспорин: период полувыведения циклоспорина увеличивается на 33 %, когда он вводится одновременно с левофлоксацином.

Антагонисты витамина К: пациентам, которые применяют левофлоксацин в комбинации с любым антагонистом витамина К (например, варфарином), следует проводить коагуляционные тесты, учитывая возможность возникновения кровотечения.

Лекарственные средства, удлиняющие интервал QT : левофлоксацин, подобно другим фторхинолонам, следует применять с осторожностью пациентам, которые получают лекарственные средства, способные удлинять интервал QT (например, антиаритмические средства класса IA и III, трициклические антидепрессанты и макролиды).

Фармакокинетика левофлоксацина не менялась при одновременном применении таких препаратов: кальция карбонат, дигоксин, глибенкламид, ранитидин, варфарин.

Не рекомендуется применение левофлоксацина одновременно с алкоголем.

При одновременном применении с глюкокортикоидами повышается риск разрыва сухожилия.

Особенности применения.

Пациентам с выраженным атеросклерозом сосудов головного мозга, нарушениями мозгового кровообращения следует быть осторожными при применении препарата.

Почечная недостаточность, гепатобилиарные нарушения

Левофлоксацин выводится в основном почками, поэтому для пациентов с почечной недостаточностью требуется коррекция дозы.

В течение всего курса лечения необходимо контролировать функцию почек и печени. Сообщалось о случаях некротического гепатита, вплоть до угрожающей жизни печеночной недостаточности, при приеме левофлоксацина, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, например сепсисом. Пациентам следует рекомендовать прекратить лечение и обратиться к врачу, если возникают такие проявления и болезни печени, как анорексия, желтуха, черная моча, зуд или боли в области живота.

В случае развития побочных эффектов, особенно реакции со стороны центральной нервной системы и аллергических реакций, которые могут возникать после первого же приема препарата, применение левофлоксацина необходимо прекратить.

Пациенты со склонностью к судорогам

Хинолоны могут снижать судорожный порог и провоцировать развитие судорог.

Левофлоксацин противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе.

Профилактика фотосенсибилизации

Во время лечения левофлоксацином сообщалось о реакциях фоточувствительности.

С целью предупреждения возникновения реакций фоточувствительности пациентам, которые принимают левофлоксацин, следует избегать солнечного облучения и УФ-лучей (лампы искусственного ультрафиолетового излучения, солярий) из-за возможной фотосенсибилизации во время приема левофлоксацина и в течение 48 часов после прекращения применения левофлоксацина.

При очень тяжелом течении воспаления легких, вызванном пневмококками, препарат может не дать оптимального терапевтического эффекта. При госпитальных инфекциях, вызванныхPs . Aeruginosa , и при тяжелой пневмококковой пневмонии может потребоваться комбинированная терапия. Необходимо придерживаться рекомендованной скорости введения раствора для инфузий – не менее 30 мин для дозы 250 мг и 60 мин для дозы 500 мг. Относительно офлоксацина известно, что во время инфузии могут отмечаться тахикардия и временное повышение артериального давления. В редких случаях может наблюдаться, как следствие, резкое снижение артериального давления, циркуляторный коллапс. Если при вводе левофлоксацина (S-изомера офлоксацина) наблюдается выраженное снижение артериального давления, введение следует немедленно прекратить.

Тендинит и разрывы сухожилий

В единичных случаях у пациентов может возникать тендинит. Чаще всего тендинит поражает ахиллово сухожилие и может приводить к разрыву сухожилия. Риск развития тендинита и разрыва сухожилия повышается у пациентов пожилого возраста и у пациентов, которые применяют кортикостероиды. Поэтому необходимо тщательно наблюдать за пациентами, которые применяют левофлоксацин. Пациенты с симптомами тендинита до начала лечения должны проконсультироваться с врачом. Если подозревается тендинит, лечение препаратом следует немедленно прекратить и начать соответствующее лечение пораженного сухожилия (например, путем иммобилизации).

Заболевания, вызванные Clostridium difficile

Диарея, особенно тяжелая, персистирующая и/или с примесью крови, во время или после лечения может свидетельствовать о заболевании, ассоциированном сClostridium difficile , наиболее тяжелой формой которого является псевдомембранозный колит. Если есть подозрение на псевдомембранозный колит, терапию препаратом следует немедленно отменить и без промедления начать симптоматическое и специфическое лечение (например, ванкомицином). В этой клинической ситуации противопоказаны препараты, подавляющие перистальтику кишечника.

Одновременное лечение фенбуфеном и подобными нестероидными противовоспалительными препаратами  или препаратами, снижающими церебральный судорожный порог, такими как теофиллин, также требует осторожности. В случае появления судорог лечение левофлоксацином следует прекратить.

Пациенты с латентнойили развытой недостаточностью активности глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы могут иметь склонность к гемолитическим реакциям при применении хинолоновых антибактериальным препаратов. Поэтому левофлоксацин им следует применять с осторожностью.

Психотические реакции

У пациентов, получавших хинолоны, включая левофлоксацин, наблюдалось появления психотических реакций. Очень редко они приводили к суицидальным мыслям и саморазрушающему поведению – иногда даже после приема единой дозы левофлоксацина.

При применении препарата следует воздерживаться от употребления алкоголя.

В случае, если у пациента возникают психотические реакции, прием левофлоксацина следует прекратить и провести соответствующие мероприятия. Рекомендуется с осторожностью применять левофлоксацин пациентам с психомоторным расстройствами или пациентам с психическими заболеваниями в анамнезе.

Тяжелые буллезные реакции

При применении левофлоксацина сообщалось о тяжелых буллезных реакциях, такие как синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. При возникновении буллезный реакций необходимо немедленно отменить прием левофлоксацина, обратиться к врачу и начать соответствующее лечение.

У пациентов, которые применяют антагонисты витамина К, необходимо контролировать показатели свертывания крови при одновременном приеме левофлоксацина и антагонистов витамина К (варфарин) из-за риска увеличения показателей свертываемости крови (протромбиновое время/МНО) и/или кровотечения.

Реакции гиперчувствительности

Левофлоксацин может время от времени вызывать серьезные потенциально летальные реакции повышенной чувствительности (например, ангионевротический отек вплоть до анафилактического шока) после применения начальной дозы. В этом случае пациентам следует прекратить лечение немедленно и обратиться к врачу.

Гипогликемия

Как и при применении других хинолонов, сообщалось о случаях гипогликемии, особенно у пациентов, больных сахарным диабетом, получавших сопутствующую терапию пероральными гипогликемическими средствами (например, глибенкламидом) или инсулином. Поэтому у больных сахарным диабетом рекомендуется проводить регулярный контроль уровня глюкозы в крови.

Фторхинолоны, включая левофлоксацин, следует с осторожностью применять пациентам с известными факторами риска удлинения интервала QT, такими как:

- врожденный синдром удлинения интервала QT;

- одновременное применение лекарственных средств, которые удлиняют интервал QT (в том числе антиаритмические средства класса ІА и III, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотические средства);

- нескорректированный электролитный дисбаланс (например, гипокалиемия, гипомагниемия);

- пожилой возраст пациента;

- болезнь сердца (например, сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, брадикардия).

Периферическая нейропатия

Сообщалось о случаях сенсорной или сенсомоторной периферической нейропатии, которая может быстро наступать, у пациентов, принимающих фторхинолоны, включая левофлоксацин. Прием левофлоксацина следует прекратить, если у пациента наблюдаются симптомы нейропатии, чтобы предупредить возникновение необратимого состояния.

Опиаты

У пациентов, получавших левофлоксацин, определение опиатов в моче может дать ложно-положительный результат. Может возникнуть необходимость подтвердить положительные результаты на опиаты с помощью более специфических методов.

Без внешней упаковки препарат хранить 3 суток при комнатном освещении.

После первой перфорации пробки раствор использовать немедленно.

Содержание натрия:

Это лекарственное средство содержит 371 мг натрия в 100 мл раствора. Следует соблюдать осторожность при применении у пациентов, которые находятся на натрий-контролируемой диете.

Применение в период беременности или кормления грудью.

В период беременности или кормления грудью препарат противопоказан. Если во время лечения диагностируется беременность, об этом следует сообщить врачу. При необходимости применения препарата кормление грудью следует прекратить.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

У некоторых пациентов препарат может вызвать головную боль, головокружение/вертиго, сонливость, бессонницу, нарушение зрения, спутанность сознания, расстройства процессов движения, поэтому следует воздерживаться от управления автотранспортом или работы с механизмами, требующей повышенного внимания и скорости психомоторных реакций.

Способ применения и дозы.

Флоксиум следует применять немедленно (в течение 3 часов) после перфорации резиновой пробки. Защита от света во время инфузии не требуется.

При комнатном освещении раствор для внутривенного введения можно хранить максимум в течение 3 суток без защиты от света.

С учетом биологической эквивалентности пероральной и парентеральной форм возможно одинаковое дозирование.

Дозировка зависит от вида и тяжести инфекции.

Для лечения взрослых с нормальной функцией почек, у которых клиренс креатинина более 50 мл/мин, обычно рекомендуют следующие дозы препарата:

Показания

Суточная доза

Количество введений в сутки

Продолжительность лечения *

Внебольничная пневмония

500 мг

1-2 раза         

7-14 дней

Осложненные инфекции мочевыводящих путей

500 мг

1 раз

7-14 дней

Пиелонефрит

500 мг

1 раз

7-10 дней

Хронический бактериальный простатит

500 мг

1 раз

28 дней

Инфекции кожи и мягких тканей

500 мг

1-2 раза

7-14 дней

* В зависимости от клинического состояния пациента, за несколько дней (как правило, через 2-4 дня) возможен переход от внутривенного введения на пероральный прием аналогичной дозы.

Поскольку левофлоксацин выводится преимущественно почками, для больных с ослабленной функцией почек дозу следует уменьшить.

Дозировка для взрослых пациентовс нарушенной функцией почек,у которых клиренс креатинина менее 50 мл/мин:

Клиренс креатинина

Режим дозирования (в зависимости от тяжести инфекции и нозологической формы)

50-20 мл/мин

первая доза: 250 мг

следующие:

125 мг/24 час

первая доза: 500 мг

следующие:

250 мг/24 час

первая доза: 500 мг следующие:

250 мг/12 час

19-10 мл/мин

первая доза: 250 мг

следующие:

125 мг/48 час

первая доза: 500 мг

следующие:

125 мг/24 час

первая доза: 500 мг

следующие:

125 мг/12 час

< 10 мл/мин (а также при гемодиализе и ХАПД 1)

первая доза: 250 мг

следующие:

125 мг/48 час

первая доза: 500 мг

следующие:

125 мг/24 час

первая доза: 500 мг

следующие:

125 мг/24 час

1 После гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) дополнительные дозы не нужны.

Коррекция дозы для пациентов снарушенной функцией печени не требуется, поскольку левофлоксацин метаболизируется в печени лишь незначительно.

Для пациентов пожилого возрастас нормальной функцией почек коррекция дозы не требуется.

Левофлоксацин вводить медленно, внутривенно, путем инфузии. Продолжительность введения одного флакона препарата (100 мл раствора для внутривенного введения с 500мг левофлоксацина) должна составлять не менее 60 минут.

Смешивание с другими растворами для инфузий

Левофлоксацин совместим с такими растворами для инфузий: 0,9 % раствор хлорида натрия, 5 % моногидрат глюкозы, 2,5 % глюкоза в растворе Рингера, многокомпонентные растворы для парентерального питания (аминокислоты, углеводы, электролиты).

Продолжительность лечения зависит от течения болезни. Как и при применении других противобактериальных средств, рекомендуется продолжать лечение препаратом по крайней мере в течение 48-72 часов после нормализации температуры тела или подтвержденного микробиологическими тестами уничтожения возбудителей.

Дети.

Применение препарата противопоказано детям, так как не исключено повреждение суставного хряща.

Передозировка.

Симптомы: головокружение, нарушение сознания, спутанность сознания, судорожные приступы, тремор, пролонгация интервала QT, усиление проявлений других побочных реакций.

Лечение: симптоматическое и поддерживающее. Следует предусмотреть мониторинг ЭКГ, поскольку возможно возникновение пролонгации интервала QT. Левофлоксацин не выводится ни путем гемодиализа, ни путем перитонеального диализа; специфического антидота не существует.

Побочные реакции.

Аллергические реакции:крапивница, бронхоспазм/одышка, диспноэ, анафилактический шок, тяжелые буллезные высыпания, повышенная чувствительность (гиперчувствительность), ангионевротический отек.

Анафилактические и анафилактоидные реакции могут наблюдаться даже после первой дозы в течение нескольких минут или часов после применения.

Со стороны кожи и подкожных тканей: сыпь, зуд, покраснение кожи, крапивница, повышенная чувствительность к солнечному и ультрафиолетовому излучению, тяжелые буллезные высыпания, такие как токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), синдром Стивенса-Джонсона, экссудативная мультиформная эритема, гипергидроз, лейкоцитопластический васкулит, кожно-слизистые реакции.

Со стороны пищеварительной системы и метаболизма: тошнота, диарея; анорексия, рвота, абдоминальная боль, диспепсия, вздутие живота, запоры; диарея с примесью крови, что в отдельных случаях может указывать на развитие энтероколита, включая псевдомембранозный колит; гипогликемия, особенно у больных сахарным диабетом; панкреатит; стоматит.

Со стороны нервной системы:головная боль, головокружение/вертиго, сонливость, бессонница, нервозность; парестезия, тремор, спутанность сознания, судороги, тревожность, депрессия, психотические реакции, ажитация, беспокойство; гипестезия, сенсорная или сенсомоторная периферическая нейропатия, галлюцинации, психотические реакции с саморазрушающим поведением, включая склонность к суициду.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, артериальная гипотензия; пролонгация QT-интервала, ощущение сердцебиения, желудочковая тахикардия, что может приводить к остановке сердца; желудочковая аритмия и аритмия типаtorsade de pointes (преимущественно у пациентов с факторами риска удлинения интервала QT), васкулит, коллапс.

Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, миалгия, повреждение сухожилий, включая тендинит (например ахиллова сухожилия); разрыв связок, мышц, разрыв сухожилия (например ахиллова) – этот нежелательный эффект может наблюдаться в пределах 48 часов от начала лечения и поразить ахиллово сухожилие обеих ног; мышечная слабость, особенно опасна для пациентов со злокачественной миастенией; рабдомиолиз, артрит.

Со стороны печени: повышение активности печеночных ферментов (АЛТ/АСТ, ЩФ, ГГТП); повышение уровня билирубина; реакции со стороны печени, такие как гепатит, сообщалось о случаях желтухи и о тяжелом поражении печени, включая случаи острой печеночной недостаточности, при приеме левофлоксацина, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями.

Со стороны почек: повышение уровня креатинина в сыворотке крови; острая почечная недостаточность (например, вследствие интерстициального нефрита).

Со стороны системы крови: эозинофилия, лейкопения; нейтропения, тромбоцитопения; агранулоцитоз, гемолитическая анемия, панцитопения; гипергликемия, гипогликемическая кома; признаками гипогликемии могут быть повышенный аппетит, нервозность, повышенное потоотделение, дрожание конечностей, психотические расстройства (в т.ч. галлюцинации, паранойя), беспокойство, состояния страха, ночной бред, аносмия, агевзия, дискинезия, обморок, доброкачественная внутричерепная гипертензия.

Со стороны органов чувств: зрительные и слуховые расстройства, звон в ушах, нарушение вкуса и восприятия запахов, затуманивание зрения, временная потеря зрения, потеря слуха, вкусовых ощущений и обоняния.

Местные реакции: изменения в месте введения, включая покраснение, боль.

Другие: флебит, астения, кандидоз, развитие вторичных инфекций; пирексия, аллергический пневмонит, лихорадка.

Инфекции и инвазии: микозы (и пролиферация других резистентных микроорганизмов).

Другими побочными эффектами, которые ассоциируются с введением фторхинолонов, могут быть экстрапирамидные симптомы и другие расстройства со стороны мышц, нарушение координации движений, аллергический васкулит, приступы порфирии у пациентов с порфирией.

Срок годности.3 года.

Условия хранения.Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Препарат не следует смешивать с гепарином или щелочными растворами (например, гидрокарбонатом натрия), с другими лекарственными средствами, кроме лекарственных средств, указанных в разделе «Способ применения и дозы».

Упаковка.По 100 мл в бутылке; по 1 бутылке в пачке.

Категория отпуска.По рецепту.

Производитель.ПАО «Галичфарм»

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.  Украина, 79024, г. Львов, ул. Опрышковская, 6/8.

Заявитель.ПАО «Киевмедпрепарат», Украина.

Местонахождение заявителя.Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.