АМПІСУЛЬБІН®

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АМПІСУЛЬБІН®

( AMPISULBIN® )

Склад:

діюча речовина:ampicillin, sulbactam;

1 флакон містить 1,5 г стерильної суміші ампіциліну натрієвої солі і сульбактаму натрієвої солі у відношенні 2:1 у перерахуванні на ампіцилін 1,0 г та сульбактам 0,5 г.

Лікарська форма Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.

Фармакотерапевтична група Антибактеріальний засіб для системного застосування. Ампіцилін та інгібітор ферменту. Код АТС  J01C R01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Механізм дії

Механізм дії ампіциліну ґрунтується на інгібуванні синтезу бактеріальної клітинної стінки (у фазі росту) шляхом блокування пеніцилінзв’язуючих білків (ПЗБ), наприклад, транспептидаз. Це призводить до бактерицидного ефекту.

Інактивування ампіциліну, що здійснюється певними бета-лактамазами, інгібується при його застосуванні у комбінації з сульбактамом. Сульбактам захищає ампіцилін від розщеплення більшістю бета-лактамаз стафілококів, а також деякими бета-лактамазами, що кодуються плазмідами (наприклад, TEM, OXA, SHV, CTX-M), та певними бета-лактамазами, що кодуються хромосомами грамнегативних бактерій. Ці бета-лактамази присутні, наприклад, уEscherichia coli, видів родуKlebsiella,Proteus mirabilis таHaemophilus influenzae. Спектр антибактеріальної дії ампіциліну поширюється на бактерії, бета-лактамази яких можуть інгібуватися сульбактамом.

Зв’язок між фармакокінетикою та фармакодинамікою

Ефективність переважно залежить від проміжку часу, протягом якого рівень діючої речовини (ампіциліну) перевищує мінімальну пригнічувальну концентрацію (МПК) для певного патогену.

Механізм резистентності

Резистентність до ампіциліну/сульбактаму може ґрунтуватися на наступних механізмах:

°          Інактивація, зумовлена бета-лактамазами: ампіцилін/сульбактам не проявляють достатньої активності щодо бактерій, які продукують бета-лактамази, що не інгібуються сульбактамом.

°          Знижена афінність ПЗБ до ампіциліну: в основі набутої резистентності до амоксициліну/клавуланової кислоти у пневмококів та інших стрептококів лежать зміни існуючих ПЗБ внаслідок мутації. Метицилін (оксацилін)-резистентні стафілококи є резистентними через продукування додаткових ПЗБ зі зниженою афінністю до ампіциліну та всіх інших бета-лактамних антибіотиків.

°          У грамнегативних бактерій недостатнє проникнення ампіциліну через зовнішню клітинну стінку може призвести до недостатнього інгібування ПЗБ.

°          Ампіцилін може активно транспортуватися з клітини за допомогою ефлюксних насосів.

Існує часткова або повна перехресна резистентність ампіциліну/сульбактаму з пеніцилінами, цефалоспоринами, а також іншими комбінаціями бета-лактамного антибіотика/інгібітора бета-лактамаз.

Зазвичай чутливі види мікроорганізмів

Аеробні грампозитивні бактерії:Staphylococcus aureus(метицилін-чутливий),Enterococcus faecalis,Streptococcus pneumoniaeта інші стрептококи.

Аеробні грамнегативні бактерії:Haemophilus influenzaeтаHaemophilus parainfluenzae,Moraxella catarrhalis,Neisseria gonorrhoeaeтаNeisseria meningitidis

Анаеробні бактерії:Bacteroides fragilisта інші види цього роду.

Види, які можуть набувати резистентності у поодиноких випадках

Аеробні грампозитивні бактерії:Enterococcus faecium,Staphylococcus epidermidis

Аеробні грамнегативні бактерії:E . coli, бактерії родівKlebsiellaтаProteus

Природно резистентні мікроорганізми

Аеробні грампозитивні бактерії:Staphylococcus aureus(метицилін-резистентні).

Аеробні грамнегативні бактерії:Pseudomonas aeruginosa,Enterobacter cloacae, види родуCitrobacter,Morganella morganii , Serratiaта всі ентеробактерії, що продукують                 бета-лактамазу типуІ.

Контрольні показники

Для ампіциліну/сульбактаму рекомендовані наступні контрольні показники мінімальної пригнічувальної концентрації (мкг/мл згідно з EUCAST):

чутливий ≤2, резистентний ≥8.

Рівень резистентності може змінюватися залежно від географічного положення та часу, тому для лікування тяжких інфекцій бажано володіти місцевою інформацією щодо резистентності для окремих видів. У разі необхідності слід звернутися за порадою до експерта, якщо місцевий рівень резистентності досягає таких розмірів, що користь від застосування препарату ставиться під сумнів щонайменше для деяких типів інфекцій. Під час лікування тяжких інфекцій або у випадку резистентності до терапії рекомендується встановити мікробіологічний діагноз, включаючи ідентифікацію патогену та визначення чутливості до кліндаміцину.

Фармакокінетика

Як після внутрішньовенного, так і після внутрішньом’язового введення досягаються високі рівні ампіциліну/сульбактаму у сироватці крові. Результати фармакокінетичних досліджень у добровольців показують, що наступні концентрації у сироватці крові є функцією часу, дози та способу застосування.

Таблиця1

Спосіб застосування

Доза

15хв

30хв

1год

2год

4год

6год

8год

в/м

0,25г сульб.+

0,5г амп.

6

9

7

12

6

12

3

6

1

2

0,3

0,4

0,1

0,2

в/м

0,5г сульб.+

1г амп.

8

10

11

16

12

17

8

13

3

4

1

1

0,4

0,6

в/в

0,5г сульб.+

1г амп.

21

39

15

28

9

14

4

6

1

1

0,4

0,4

0,1

0,2

в/в

1г сульб.+

2г амп.

51

95

37

65

21

33

9

12

2

3

0,7

1

0,3

0,4

Середні концентрації в сироватці крові (мг/л)

Вищі максимальні рівні у сироватці крові досягаються після внутрішньовенного застосування сульбактаму/ампіциліну порівняно із застосуванням внутрішньом’язово. Біодоступність сульбактаму/ампіциліну після внутрішньом’язового введення є майже повною.

Крім того, ампіцилін та сульбактам швидко розподіляються у більшості тканин, рідин та секретів організму.

Період напіввиведення обох компонентів у осіб молодого віку становить приблизно 1годину, а у осіб літнього віку – приблизно 2години. Близько 80% обох речовин виводиться у незмінному стані з сечею протягом 8годин після введення разової дози сульбактаму/ампіциліну. Було показано, що одночасне застосування сульбактаму та ампіциліну не призводить до клінічно значущих відхилень від тих кінетичних параметрів цих обох речовин, які б спостерігалися при їх окремому застосуванні.

Клінічні характеристики

Показання .

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до компонентів препарату мікроорганізмами:

- інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів, у тому числі синусит, середній отит, епіглотит та бактеріальна пневмонія;

- інфекції сечовивідних шляхів та пієлонефрит;

- внутрішньочеревні інфекції, у тому числі перитоніт, холецистит, ендометрит та запалення органів таза;

- бактеріальна септицемія;

- інфекції шкіри, м’яких тканин, кісток та суглобів;

- гонококові інфекції.

Препарат можна призначати у періопераційному періоді з метою зниження частоти виникнення післяопераційних інфекцій у пацієнтів, які перенесли операції у черевній та тазовій порожнинах та у яких може бути зараження у черевній порожнині. При кесаревому розтині або перериванні вагітності препарат можна застосовувати з метою профілактики для зниження випадків післяопераційного сепсису.

Слід брати до уваги, що сульбактам/ампіцилін неефективний щодоPseudomonas aeruginosa

При застосуванні препарату необхідно врахувати офіційні рекомендації щодо відповідного застосування протимікробних речовин.

Протипоказання.

Гіперчутливість до компонентів препарату.

Гіперчутливість до пеніцилінів та цефалоспоринів в анамнезі.

Інфекційний мононуклеоз або лімфатичний лейкоз (див. розділ «Особливості застосування»).

Якщо для відновлення порошку використовують 0,5 % стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, треба брати до уваги протипоказання, що зазначені в Інструкції для медичного застосування до відповідного лікарського засобу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Важливими є наступні взаємодії лікарських засобів між даним препаратом та іншими лікарськими препаратами:

Ацетилсаліцилова кислота, індометацин та фенілбутазон затримують елімінацію пеніцилінів.

Інші антибіотики або хіміотерапевтичні препарати

Сульбактам/ампіцилін не слід застосовувати одночасно з іншими бактеріостатичними хіміотерапевтичними препаратами або антибіотиками, такими як тетрацикліни, еритроміцин, сульфаніламідні препарати або хлорамфенікол, оскільки можливе зниження ефективності препарату.

Алопуринол

Пацієнти з подагрою, які отримують алопуринол, мають підвищений ризик розвитку шкірних реакцій при одночасному застосуванні сульбактаму/ампіциліну.

Аміноглікозиди

Змішування ампіциліну з аміноглікозидамиin vitro призводить до взаємної інактивації; якщо ці групи антибактеріальних препаратів застосовувати одночасно, то вводити їх потрібно у різні місця з інтервалом щонайменше в 1 годину (див. розділ «Несумісність»).

Антикоагулянти

Парентеральні пеніциліни можуть спричинити порушення агрегації тромбоцитів та зміну протромбінового часу. При одночасному застосуванні антикоагулянтів ці ефекти можуть мати адитивний характер.

Метотрексат

Одночасне застосування метотрексату з пеніцилінами призводило до зниження кліренсу метотрексату та токсичності метотрексату. Необхідно ретельно спостерігати за пацієнтами. Може знадобитися підвищення дози кальцію фолінату та його застосування впродовж більш тривалих періодів часу.

Пробенецид

Одночасне застосування пробенециду призводить до підвищення та подовження рівнів ампіциліну та сульбактаму в сироватці крові, а також концентрацій ампіциліну в жовчі у результаті інгібування ниркової екскреції (канальцевої секреції).

Гормональні контрацептиви

У поодиноких випадках терапія амінопеніцилінами може ставити під питання ефективність контрацепції при застосуванні гормональних контрацептивів. Таким чином, рекомендується застосовувати додатково негормональні методи контрацепції.

Вплив на лабораторні показники

Псевдопозитивний результат щодо глюкозурії може бути виявленим при визначенні цукру в сечі (за допомогою реактиву Бенедикта, Фелінга та Клінітесту). У таких випадках визначення глюкози слід проводити ферментативним шляхом. Може впливати на показники уробіліногену.

При призначенні ампіциліну вагітним жінкам спостерігалося тимчасове зниження у плазмі крові рівнів кон’югованих естрогенів, естріол глюкуроніду, кон’югованого естрону та естрадіолу. Подібні ефекти можливі і при застосуванні препарату Ампісульбін®.

Особливості застосування.

У пацієнтів зі встановленими алергічними реакціями, такими як сінна гарячка, кропив’янка або бронхіальна астма, ризик реакцій гіперчутливості підвищений.

Реакції гіперчутливості тяжкого ступеню, інколи з летальним наслідком (анафілактичні реакції) спостерігалися у пацієнтів, які застосовували пеніцилін, у тому числі сульбактам/ампіцилін внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Такі реакції частіше зустрічаються у пацієнтів з гіперчутливістю до пеніцилінів, а також цефалоспоринів та/або численних алергенів в анамнезі. При виникненні алергічних реакцій слід припинити терапію антибіотиком та вжити відповідних терапевтичних заходів. Гострі реакції гіперчутливості тяжкого ступеню вимагають невідкладного лікування епінефрином, призначення кисню, внутрішньовенного застосування стероїдів та забезпечення прохідності дихальних шляхів, у деяких випадках, зовнішнього дихання шляхом інтубації (відновлення прохідності дихальних шляхів).

Із запобіжних міркувань, під час терапії протягом більше одного тижня слід здійснювати моніторинг рівнів печінкових ферментів та метаболізму вуглеводів, хоча при застосуванні препаратів сульбактаму/ампіциліну у пацієнтів з цукровим діабетом будь-яких клінічно значущих ефектів на доступність глюкози виявлено не було.

Слід здійснювати періодичний моніторинг результатів загального аналізу крові та функції нирок під час тривалої терапії (більше 14днів). Особливо важливо здійснювати такий моніторинг у новонароджених, зокрема недоношених дітей та немовлят.

Як і при проведенні будь-якої антибіотикотерапії, необхідний безперервний моніторинг ознак надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, у тому числі грибків. Необхідно дотримуватись обережності при призначені антибіотика у комбінації з глюкокортикоїдом, оскільки існує можливість розвитку суперінфекції через зниження стійкості до інфекцій. При виникненні суперінфекції застосування препарату слід припинити та розпочати відповідну терапію.

Повідомлялося про тяжкі шкірні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, ексфоліативний дерматит та мультиформна еритема у пацієнтів, які застосовували сульбактам/ампіцилін. Якщо у пацієнта розвивається тяжка шкірна реакція, лікування препаратом Ампісульбін® необхідно припинити та розпочати відповідну терапію (див. розділ «Побічні реакції»).

Лікування препаратом Ампісульбін® може впливати на наступні лабораторні параметри: неферментативні методи визначення вмісту цукру в сечі можуть давати позитивний результат. Лікування може впливати на результати аналізу уробіліногену. Після застосування ампіциліну у вагітних жінок спостерігалося тимчасове зниження концентрацій різних естрогенів у плазмі крові. Цей ефект може також спостерігатися при терапії препаратом Ампісульбін®.

При застосуванні майже усіх антибактеріальних препаратів, у тому числі комбінації сульбактам/ампіцилін, повідомлялося про розвиток діареї, спричиненоїClostridium difficile (CDAD), яка може коливатися за ступенем тяжкості від легкої діареї до коліту з летальним наслідком. Лікування антибіотиками змінює нормальну флору товстого кишечника, призводячи до надмірного ростуC.difficile

C.difficile продукує токсиниA та B, які сприяють розвитку CDAD. ШтамиC.difficile, що продукують гіпертоксин, зумовлюють підвищену захворюваність та летальність, оскільки ці інфекції можуть бути резистентними до антимікробної терапії, та може виникнути необхідність у колонектомії. Можливість CDAD необхідно розглянути у всіх пацієнтів, у яких після застосування антибіотиків розвивається діарея. Необхідний ретельний аналіз анамнезу, оскільки про розвиток CDAD повідомлялося через 2місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

У випадку сильної та тривалої діареї слід негайно припинити терапію препаратом Ампісульбін® та розпочати відповідну терапію (наприклад, ванкоміцин для перорального застосування 4х250мг щоденно). Протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечнику.

Перед початком лікування гонореї, коли існує підозра щодо одночасної наявності сифілісу, необхідно попередньо провести дослідження «в темному полі». Далі протягом щонайменше 4-х місяців потрібно проводити серологічні тести із частотою 1раз на місяць.

Під час тривалої терапії рекомендується контролювати функцію печінки, нирок та системи кровотворення, особливо при застосуванні новонародженим (перш за все недоношеним) та немовлятам.

Щоб уникнути розвитку резистентності та проявів побічних ефектів комбінація ампіциліну та сульбактаму має бути застосована тільки у тих випадках, коли ефективність тільки однієї з речовин є недостатньою.

Із застосуванням ампіциліну/сульбактаму було пов’язане пошкодження печінки, спричинене лікарським засобом, включно з холестатичним гепатитом та жовтяницею. У зв’язку з цим пацієнтам слід порадити звернутися до свого лікаря в разі наявності ознак та симптомів початку захворювання печінки.

Пацієнтам, які знаходяться на натрієвій дієті, слід брати до уваги, що 1,5 г препарату містить приблизно 115 мг (5 ммоль) натрію.

У пацієнтів з інфекційним мононуклеозом або лімфатичним лейкозом супутні бактеріальні інфекції не слід лікувати препаратом Ампісульбін®, оскільки у таких пацієнтів частіше спостерігається тенденція до розвитку кореподібних реакцій шкіри.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

За результатами досліджень на даний час жодних доказів шкідливого впливу на плід виявлено не було. Обмежений досвід застосування сульбактаму/ампіциліну було отримано у 244жінок при своєчасних або передчасних пологах. Тим не менше, безпечність застосування сульбактаму/ампіциліну у вагітних жінок або жінок, що годують груддю, встановлена не була.

Годування груддю

Ампіцилін та сульбактам проникають у грудне молоко в низьких концентраціях. Досвід застосування сульбактаму/ампіциліну у період годування груддю є також недостатнім. Поки це не буде повністю з’ясоване, Ампісульбін® слід застосовувати у період вагітності або годування груддю тільки після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Досліджень з оцінювання впливу препарату Ампісульбін® на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами не проводили. Тим не менше, пацієнтів слід проінформувати, що випадки таких поодиноких побічних ефектів як запаморочення або підвищена втомлюваність можуть впливати на швидкість реакції.

Спосіб застосування та дози.

Препарат Ампісульбін® застосовувати внутрішньом’язово або внутрішньовенно (у вигляді болюсної ін’єкції або інфузії).

Для підготовки до використання препарат слід розвести стерильною водою для ін’єкцій або іншим сумісним розчином. Після додання розчинника слід зачекати кілька хвилин до повного зникнення піни, після чого візуально оцінити повноту розчинення.

Препарат розчиняти за допомогою щонайменше 3,2 мл води для ін’єкцій (або іншого сумісного розчину) відповідно. Вводити внутрішньом’язово, у вигляді болюсної ін’єкції (протягом щонайменше 3-ххвилин). При більшому розведенні дозу можна вводити як болюсно, так і у вигляді внутрішньовенної інфузії (протягом 15-30хвилин).

При внутрішньом’язовому застосуванні препарат слід вводити глибоко у м’яз; якщо ін’єкції болючі, то для відновлення порошку можна використовувати 0,5% стерильний розчин лідокаїну гідрохлориду для ін’єкцій або інший місцевий анестетик, що підходить.

Максимальна кінцева концентрація сульбактаму/ампіциліну – 125мг/250мг в 1мл.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до сульбактаму та ампіциліну мікроорганізмами:

Застосування дорослим

Залежно від тяжкості інфекції добову дозу препарату Ампісульбін® від 1,5г до 12г слід застосувати у поділених дозах кожні 6-8годин (кожні 12годин при менш тяжких інфекціях); максимальна добова доза не має перевищувати 12г для препарату Ампісульбін® (4г для сульбактаму).

Тяжкість інфекції

Добова доза препарату Ампісульбін® (г)

Легка

Середня

Тяжка

1,5-3 (від 0,5 + 1 до 1 + 2)

до 6 (2 + 4)

до 12 (4 + 8)

Застосування дітям, немовлятам та новонародженим

Дітям, немовлятам та новонародженим (віком від 1тижня) зазвичай слід призначати добову дозу 150мг/кг маси тіла (що відповідає 100мг/кг/добу ампіциліну та 50мг/кг/добу сульбактаму), розподілену на рівні частини, кожні 6 або 8годин.

Новонародженим під час першого тижня життя (особливо недоношеним) препарат, як правило, слід призначати у дозі 75мг/кг/добу (що відповідає 25мг/кг/добу сульбактаму і 50мг/кг/добу ампіциліну) у поділених дозах кожні 12годин.

Для профілактики хірургічних інфекцій доза препарату Ампісульбін® становить 1,5-3г, її слід вводити під час вступного наркозу, що забезпечує достатньо часу для досягнення ефективних концентрацій у сироватці крові та тканинах під час операції. Дозу можна вводити повторно через кожні 6-8годин; застосування препарату, як правило, слід припиняти через 24години після операції, за винятком тих випадків, коли введення препарату Ампісульбін® призначене з терапевтичною метою.

Для лікування неускладненої гонореї Ампісульбін® можна вводити 1раз у дозі 1,5г внутрішньовенно або внутрішньом’язово. З метою подовження концентрації сульбактаму та ампіциліну у плазмі крові слід одночасно призначати пробенецид у дозі 1г перорально.

Застосування пацієнтам з порушеннями функцій нирок

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30мл/хв) елімінація сульбактаму та ампіциліну уповільнюється однаково, тому їх співвідношення у плазмі крові не змінюється. Для таких пацієнтів інтервали між дозами препарату Ампісульбін® мають бути подовжені відповідно до звичайної практики застосування ампіциліну.

Таблиця2

Кліренс креатиніну (мл/хв)

Інтервал між дозами

> 30

6-8 годин

15-29

12 годин

5-14

24 години

< 5

48 годин

Пацієнти, які перебувають на діалізі

Як сульбактам, так і ампіцилін однаково елімінуються шляхом гемодіалізу. Тому Ампісульбін® слід застосувати негайно після діалізу та потім, до початку наступного діалізу, застосовувати з інтервалом у 48годин.

Застосування пацієнтам з порушеннями функцій печінки

Для пацієнтів із порушеною функцією печінки корекція дозування не потрібна.

Застосування пацієнтам літнього віку

За умови відсутності ниркової недостатності корекція дозування препарату Ампісульбін® для пацієнтів літнього віку не потрібна.

Тривалість лікування залежить від тяжкості інфекції та зазвичай становить 5-14днів, однак у тяжчих випадках вона може бути подовжена або може бути додатково призначений ампіцилін. Як правило, лікування слід продовжувати ще протягом 48годин після нормалізації температури тіла та зникнення інших ознак симптомів бактеріальної інфекції.

Тривалість лікування інфекцій, спричинених гемолітичними стрептококами, має становити щонайменше 10днів з метою уникнення ревматоїдної гарячки та гломерулонефриту.

Інструкції щодо розчинення

Концентрований розчин для внутрішньом’язового застосування слід використати протягом 1години після відновлення.

Час використання препарату для внутрішньовенної інфузії, залежно від типу обраного розчинника, зазначено нижче:

Таблиця 3

Розчинник

Концентрація

сульбактаму/ампіциліну

Час зберігання

(години)

t=25 °С

t=4 °С

Стерильна вода для ін’єкцій

до 45 мг/мл

45 мг/мл

до 30 мг/мл

8

48

72

0,9 % розчин хлориду натрію

до 45 мг/мл

45 мг/мл

до 30 мг/мл

8

48

72

5 % водний розчин глюкози

15-30 мг/мл

до 3 мг/мл

до 30 мг/мл

2

4

4

5 % водний розчин глюкози у

0,45 % розчині хлориду натрію

до 3 мг/мл

до 15 мг/мл

4

4

10 % водний розчин інвертованого цукру

до 3 мг/мл

до 30 мг/мл

4

3

Розчин лактату натрію

до 45 мг/мл

до 45 мг/мл

8

8

Розчин Рінгера лактатний

до 45 мг/мл

до 45 мг/мл

8

24

Діти.

Застосовувати дітям від народження.

Передозування

Наявні дані щодо гострої токсичності ампіциліну/сульбактаму в людини є обмеженими. Можна було б очікувати, що передозування цього лікарського препарату призведе до проявів, які відповідають профілю побічних ефектів препарату Ампісульбін® (див. розділ «Побічні реакції» нижче). Очікується, що у разі передозування побічні реакції будуть реєструватися частіше та будуть більш тяжкого ступеня. Дуже високі дози бета-лактамних антибіотиків можуть призводити до епілептичних нападів. Оскільки як ампіцилін, так і сульбактам видаляються з кровотоку шляхом гемодіалізу, проведення гемодіалізу може посилювати виведення лікарського препарату з організму в разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок. Анафілактичний шок, який не є отруєнням, спостерігається дуже рідко, проте завжди є небезпечним для життя.

Терапія

Для усунення судом, зумовлених передозуванням, слід застосовувати діазепам. У випадку анафілактичного шоку невідкладно слід розпочати належну терапію.

Побічні реакції

При застосуванні сульбактаму натрію/ампіциліну натрію в/м або в/в можуть спостерігатися побічні реакції, що виникали при застосуванні ампіциліну в якості монотерапії.

Усі включені до переліку побічні реакції впорядковано за класами систем органів MedDRA. У кожній категорії частоти побічні реакції (ПР) наведено в порядку зменшення ступеня їх серйозності. Частоту визначати наступним чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), частота невідома (не можна встановити на підставі наявних даних).

З боку крові та лімфатичної системи

Часто: анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія.

Нечасто: лейкопенія, нейтропенія.

Дуже рідко: мієлосупресія, панцитопенія, подовження часу згортання крові*, подовження протромбінового часу*.

Частота невідома: гемолітична анемія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура.

З боку імунної системи

Частота невідома: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілактоїдна реакція, набряк обличчя, припухлість язика, внутрішня припухлість гортані зі звуженням дихальних шляхів, уртикарні висипання, макулопапульозні висипання, кореподібні висипання, тахікардія, ускладнення дихання, медикаментозна гарячка, сироваткова хвороба, алергічний васкуліт, зниження артеріального тиску.

З боку нервової системи

Рідко: підвищена втомлюваність, головний біль, сонливість.

Частота невідома: епілептичний напад, запаморочення.

З боку судин

Часто: флебіт.

З боку шлунково-кишкового тракту

Часто: діарея, відчуття тяжкості в епігастральній ділянці, втрата апетиту.

Нечасто: блювання.

Рідко: нудота, глосит.

Частота невідома: псевдомембранозний коліт, ентероколіт, стоматит, зміна кольору язика, метеоризм.

Гепатобіліарні розлади

Часто: гіпербілірубінемія.

Частота невідома: холестатичний гепатит, холестаз, печінковий холестаз, дисфункція печінки, жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Нечасто: висипання на шкірі (екзантема), висипання, свербіж, запалення слизових оболонок, інші реакції шкіри.

Частота невідома: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), багатоформна ексудативна еритема, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (ГГЕП), ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, еритема, кропив’янка.

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини

Рідко: біль у суглобах.

З боку нирок та сечовидільної системи

Частота невідома: тубулоінтерстиціальний нефрит, затримка сечі, дизурія.

Загальні розлади та реакції у місці введення

Часто: біль у місці ін’єкції (після внутрішньом’язового введення).

Частота невідома: реакція у місці ін’єкції, біль у грудній клітці, субстернальний біль, носова кровотеча, кровотеча зі слизових оболонок.

Результати лабораторних аналізів

Часто: підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансферази.

*Ці симптоми є оборотними.

Псевдомембранозний коліт

У випадку тяжкої та стійкої діареї слід розглянути можливість спричиненого антибіотиками псевдомембранозного коліту, який може бути небезпечним для життя. Таким чином, у цих випадках застосування препарату Ампісульбін® слід негайно припинити та розпочати належну терапію (наприклад, ванкоміцин у дозі 250мг перорально 4рази на добу). Протипоказане застосування препаратів, які послаблюють перистальтику.

Реакції гіперчутливості

У разі появи симптомів алергічних реакцій (наприклад, висипання, свербіж, уртикарна екзантема, макулопапульозні висипання, кореподібна екзантема) цей лікарський препарат слід відмінити.

Невідкладна медична допомога може знадобитися за певних умов при появі ознак тяжкої гострої реакції гіперчутливості (набряк обличчя, припухлість язика, внутрішня припухлість гортані зі звуженням дихальних шляхів, тяжкі шкірні реакції, такі як багатоформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), тахікардія, задишка, медикаментозна гарячка, еозинофілія, сироваткова хвороба, гемолітична анемія, алергічний васкуліт та нефрит, зниження артеріального тиску, анафілактоїдна реакція, анафілактичний шок).

Може існувати спільність антигенів між грибками шкіри та пеніциліном, а отже, в осіб, які страждають від грибкової інфекції шкіри або які страждали від такої інфекції, не можна виключати реакції гіперчутливості, як після другого контакту з антигеном, навіть при першому застосуванні пеніциліну.

Типова кореподібна екзантема після застосування ампіциліну, що виникає через 5-11днів після початку лікування, дозволяє провести подальше лікування похідними пеніциліну.

Епілептичний напад

Епілептичний напад може статися при застосуванні усіх пеніцилінів через дуже високі рівні в сироватці крові. Таким чином, препарат слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам з порушенням функції нирок (див. таблицю 2).

Термін придатності3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 0С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Сульбактам/ампіцилін не слід змішувати з препаратами крові або гідролізатами білків. Через хімічну несумісність між пеніцилінами та аміноглікозидами, що призводить до інактивації аміноглікозидів, Ампісульбін® не слід змішувати з аміноглікозидами в одному шприці або розчині для інфузій. Ці дві речовини слід вводити в різні місця з проміжком щонайменше в 1годину.

Несумісними, а отже такими, які слід застосовувати окремо, окрім іншого, є: метронідазол, ін’єкційні похідні тетрацикліну, такі як окситетрациклін, ролітетрациклін та доксициклін, а також тіопентал натрію, преднізолон, 2% прокаїн, суксаметонію хлорид та норадреналін. Видимими ознаками несумісності є преципітація, непрозорість або зміна кольору.

Упаковка. По 1,5 г у флаконах; по 10 флаконів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.           

Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

АМПИСУЛЬБ И Н

( AMPISULBIN® )

Состав:

действующее вещество: ampicillin, sulbactam;

1 флакон содержит 1,5 г стерильной смеси ампициллина натриевой соли и сульбактама натриевой соли в отношении 2:1 в пересчете на ампициллин 1,0 г и сульбактам 0,5 г.

Лекарственная форма.Порошок для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: порошок белого или белого с желтоватым оттенком цвета.

Фармакотерапевтическая группа Антибактериальное средство для системного применения. Ампициллин и ингибитор фермента. Код АТС  J01C R01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Механизм действия

Механизм действия ампициллина основывается на ингибировании синтеза бактериальной клеточной стенки (в фазе роста) путем блокирования пенициллинсвязывающих белков (ПСБ), например, транспептидаз. Это приводит к бактерицидному эффекту.

Инактивирование ампициллина, которое осуществляется определенными бета-лактамазами, ингибируется при его применении в комбинации с сульбактамом. Сульбактам защищает ампициллин от расщепления большинством бета-лактамаз стафилококков, а также некоторыми бета-лактамазами, которые кодируются плазмидами (например, TEM, OXA, SHV, CTX-M), и определенными бета-лактамазами, которые кодируются хромосомами грамотрицательных бактерий. Эти бета-лактамазы присутствуют, например, вEscherichia coli, видов родаKlebsiella,Proteus mirabilis иHaemophilus influenzae. Спектр антибактериального действия ампициллина распространяется на бактерии, бета-лактамазы которых могут ингибироваться сульбактамом.

Связь между фармакокинетикой и фармакодинамикой

Эффективность преимущественно зависит от промежутка времени, в течение которого уровень действующего вещества (ампициллина) превышает минимальную подавляющую концентрацию (МПК) для определенного патогена.

Механизм резистентности

Резистентность к ампициллину/сульбактаму может основываться на следующих механизмах:

°          Инактивация, обусловленная бета-лактамазами: ампициллин/сульбактам не проявляют достаточной активности в отношении бактерий, продуцирующих бета-лактамазы, которые не ингибируются сульбактамом.

°          Сниженная афинность ПСБ к ампициллину: в основе приобретенной резистентности к амоксициллину/клавулановой кислоте в пневмококков и других стрептококков лежат изменения существующих ПСБ вследствие мутации. Метициллин                        (оксациллин)-резистентные стафилококки являются резистентными из-за продуцирования дополнительных ПСБ со сниженной аффинностью к ампициллину и всем другим              бета-лактамным антибиотикам.

°          У грамотрицательных бактерий недостаточное проникновение ампициллина через наружную клеточную стенку может привести к недостаточному ингибированию ПСБ.

°          Ампициллин может активно транспортироваться из клетки с помощью ефлюксних насосов.

Существует частичная или полная перекрестная резистентность ампициллина/сульбактама с пенициллинами, цефалоспоринами, а также другими комбинациями бета-лактамного антибиотика/ингибитора бета-лактамаз.

Обычно чувствительные виды микроорганизмов

Аэробные грамположительные бактерии:Staphylococcus aureus                             (метициллин-чувствительный),Enterococcus faecalis , Streptococcus pneumonia е и другие стрептококки.

Аэробные грамотрицательные бактерии:Haemophilus influenzae иHaemophilus parainfluenzae,Moraxella catarrhalis , Neisseria gonorrhoeae иNeisseria meningitidis .

Анаэробные бактерии:Bacteroides fragilis и другие виды этого рода.

Виды, которые могут приобретать резистентность в единичных случаях

Аэробные грамположительные бактерии: Enterococcus faecium, Staphylococcus epidermidis.

Аэробные грамотрицательные бактерии:E. coli, бактерии родаKlebsiellaиProteus.

Естественно резистентные микроорганизмы

Аэробные грамположительные бактерии:Staphylococcus aureus (метициллин-резистентные).

Аэробные грамотрицательные бактерии:Ps eu domonas aeruginosa, Enterobacter cloacae,виды рода Citrobacter, Morganella morganii, Serratiaи все энтеробактерии, продуцирующие     бета-лактамазу типа І.

Контрольные показатели

Для ампициллина/сульбактама рекомендованы следующие контрольные показатели минимальной подавляющей концентрации (мкг/мл согласно EUCAST):

чувствительный ≤ 2, резистентный ≥ 8.

Уровень резистентности может меняться в зависимости от географического положения и времени, поэтому для лечения тяжелых инфекций желательно владеть местной информацией относительно резистентности для отдельных видов. В случае необходимости следует обратиться за советом к эксперту, если местный уровень резистентности достигает таких размеров, что польза от применения препарата ставится под сомнение как минимум для некоторых типов инфекций. Во время лечения тяжелых инфекций или в случае резистентности к терапии рекомендуется установить микробиологический диагноз, включая идентификацию патогена и определение чувствительности к клиндамицину.

Фармакокинетика.

Как после внутривенного, так и после внутримышечного введения достигаются высокие уровни ампициллина/сульбактама в сыворотке крови. Результаты фармакокинетических исследований у добровольцев показывают, что следующие концентрации в сыворотке крови являются функцией времени, дозы и способа применения.

Таблица1

Способ

применения

Доза

15мин

30мин

в/м

0,25г сульб.+

0,5г амп.

6

9

7

12

6

12

3

6

1

2

0,3

0,4

0,1

0,2

в/м

0,5г сульб.+

1г амп.

8

10

11

16

12

17

8

13

3

4

1

1

0,4

0,6

в/в

0,5г сульб.+

1г амп.

21

39

15

28

9

14

4

6

1

1

0,4

0,4

0,1

0,2

в/в

1г сульб.+

2г амп.

51

95

37

65

21

33

9

12

2

3

0,7

1

0,3

0,4

Средние концентрации в сыворотке крови (мг/л)

Высшие максимальные уровни в сыворотке крови достигаются после внутривенного применения сульбактама/ампициллина по сравнению с применением внутримышечно. Биодоступность сульбактама/ампициллина после внутримышечного введения является почти полной.

Кроме того, ампициллин и сульбактам быстро распределяются в большинстве тканей, жидкостей и секретов организма.

Период полувыведения обоих компонентов у лиц молодого возраста составляет примерно    1 час, а у лиц пожилого возраста – примерно 2 часа. Около 80 % обоих веществ выводится в неизмененном состоянии с мочой в течение 8 часов после введения разовой дозы сульбактама/ампициллина. Было показано, что одновременное применение сульбактама и ампициллина не влечет клинически значимых отклонений от тех кинетических параметров этих двух веществ, которые наблюдались бы при их отдельном применении.

Клинические характеристики.

Показания.

Лечение инфекций, вызванных чувствительными к компонентам препарата микроорганизмами:

- инфекции верхних и нижних дыхательных путей, в том числе синусит, средний отит, эпиглоттит и бактериальная пневмония;

- инфекции мочевыводящих путей и пиелонефрит;

- внутрибрюшные инфекции, в том числе перитонит, холецистит, эндометрит и воспаления органов таза;

- бактериальная септицемия;

- инфекции кожи, мягких тканей, костей и суставов;

- гонококковые инфекции.

Препарат можно назначать в периоперационном периоде с целью снижения частоты возникновения послеоперационных инфекций у пациентов, перенесших операции на брюшной и тазовой полостях и в которых может быть заражение в брюшной полости. При кесаревом сечении или прерывании беременности препарат можно применять с целью профилактики для снижения случаев послеоперационного сепсиса.

Следует принимать во внимание, что сульбактам/ампициллин неэффективен в отношенииPseudomonas aeruginosa.

При применении препарата необходимо учесть официальные рекомендации относительно соответствующего применения противомикробных веществ.

Противопоказания.

Гиперчувствительность к компонентам препарата.

Гиперчувствительность к пенициллинам и цефалоспоринам в анамнезе.

Инфекционный мононуклеоз или лимфатический лейкоз (см. раздел «Особенности применения»).

Если для восстановления порошка используют 0,5 % стерильный раствор лидокаина гидрохлорида для инъекций или другой местный анестетик, надо учитывать противопоказания, указанные в Инструкции по медицинскому применению к соответствующему лекарственному средству.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Важными являются следующие взаимодействия лекарственных средств между данным препаратом и другими лекарственными препаратами:

Ацетилсалициловая кислота, индометацин и фенилбутазон задерживают элиминацию пенициллинов.

Другие антибиотики или химиотерапевтические препараты

Сульбактам/ампициллин не следует применять одновременно с другими бактериостатическими химиотерапевтическими препаратами или антибиотиками, такими как тетрациклины, эритромицин, сульфаниламидные препараты или хлорамфеникол, поскольку возможно снижение эффективности препарата.

Аллопуринол

Пациенты с подагрой, которые получают аллопуринол, имеют повышенный риск развития кожных реакций при одновременном применении сульбактама/ампициллина.

Аминогликозиды

Смешивание ампициллина с аминогликозидамиin vitro приводит к взаимной инактивации; если эти группы антибактериальных препаратов применять одновременно, то вводить их нужно в разные места с интервалом как минимум в 1 час (см. раздел «Несовместимость»).

Антикоагулянты

Парентеральные пенициллины могут вызвать нарушение агрегации тромбоцитов и изменение протромбинового времени. При одновременном применении антикоагулянтов эти эффекты могут иметь аддитивный характер.

Метотрексат

Одновременное применение метотрексата с пенициллинами приводило к снижению клиренса метотрексата и токсичности метотрексата. Необходимо тщательно наблюдать за пациентами. Может потребоваться повышение дозы кальция фолината и его применение в течение более длительных периодов времени.

Пробенецид

Одновременное применение пробенецида приводит к повышению и удлинению уровней ампициллина и сульбактама в сыворотке крови, а также концентраций ампициллина в желчи в результате ингибирования почечной экскреции (канальцевой секреции).

Гормональные контрацептивы

В единичных случаях терапия аминопенициллинами может ставить под вопрос эффективность контрацепции при применении гормональных контрацептивов. Таким образом, рекомендуется применять дополнительно негормональные методы контрацепции.

Влияние на лабораторные показатели

Псевдоположительный результат относительно глюкозурии может быть выявленным при определении сахара в моче (с помощью реактива Бенедикта, Фелинга и Клинитеста). В таких случаях определение глюкозы следует проводить ферментативным путем. Может влиять на показатели уробилиногена.

При назначении ампициллина беременным женщинам наблюдалось временное снижение в плазме крови уровней конъюгированных эстрогенов, эстриол глюкуронида, конъюгированного эстрона и эстрадиола. Подобные эффекты возможны и при применении препарата Амписульбин®.

Особенности применения.

У пациентов с установленными аллергическими реакциями, такими как сенная лихорадка, крапивница или бронхиальная астма, риск реакций гиперчувствительности повышен.

Реакции гиперчувствительности тяжелой степени, иногда с летальным исходом (анафилактические реакции) наблюдались у пациентов, получавших пенициллин, в том числе сульбактам/ампициллин внутримышечно или внутривенно. Такие реакции чаще встречаются у пациентов с гиперчувствительностью к пенициллинам, а также цефалоспоринам и/или многочисленным аллергенам в анамнезе. При возникновении аллергических реакций следует прекратить терапию антибиотиком и принять соответствующие терапевтические мероприятия. Острые реакции гиперчувствительности тяжелой степени требуют неотложного лечения эпинефрином, назначения кислорода, внутривенного применения стероидов и обеспечения проходимости дыхательных путей, в некоторых случаях, внешнего дыхания путем интубации (восстановление проходимости дыхательных путей).

Из мер соображений, во время терапии в течение более одной недели следует осуществлять мониторинг уровней печеночных ферментов и метаболизма углеводов, хотя при применении препаратов сульбактама/ампициллина у пациентов с сахарным диабетом любых клинически значимых эффектов на доступность глюкозы обнаружено не было.

Следует проводить периодический мониторинг результатов общего анализа крови и функции почек при длительной терапии (более 14 дней). Особенно важно осуществлять такой мониторинг у новорожденных, в частности недоношенных детей и младенцев.

Как и при проведении любой антибиотикотерапии, необходим непрерывный мониторинг признаков чрезмерного роста нечувствительных микроорганизмов, в том числе грибков. Необходимо соблюдать осторожность при назначении антибиотика в комбинации с глюкокортикоидом, поскольку существует возможность развития суперинфекции из-за снижения устойчивости к инфекциям. При возникновении суперинфекции применение препарата следует прекратить и начать соответствующую терапию.

Сообщалось о тяжелых кожных реакциях, таких как токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, эксфолиативный дерматит и мультиформная эритема у пациентов, которые применяли сульбактам/ампициллин. Если у пациента развивается тяжелая кожная реакция, лечение препаратом Амписульбин® необходимо прекратить и начать соответствующую терапию (см. раздел «Побочные реакции»).

Лечение препаратом Амписульбин® может влиять на следующие лабораторные параметры: неферментативные методы определения содержания сахара в моче могут давать положительный результат. Лечение может влиять на результаты анализа уробилиногена. После применения ампициллина у беременных женщин наблюдалось временное снижение концентраций различных эстрогенов в плазме крови. Этот эффект может также наблюдаться при терапии препаратом Амписульбин®.

При применении почти всех антибактериальных препаратов, в том числе комбинации сульбактам/ампициллин, сообщалось о развитии диареи, вызваннойClostridium difficile (CDAD), которая может колебаться по степени тяжести от легкой диареи до колита с летальным исходом. Лечение антибиотиками изменяет нормальную флору толстого кишечника, приводя к чрезмерному ростуC. difficile

C. difficile продуцирует токсины А и В, которые способствует развитию CDAD. Штаммы     C. difficile, продуцирующие гипертоксин, обусловливают повышенную заболеваемость и летальность, поскольку эти инфекции могут быть резистентными к антимикробной терапии, и может возникнуть необходимость в колонэктомии. Возможность CDAD необходимо рассмотреть для всех пациентов, в которых после применения антибиотиков развивается диарея. Необходим тщательный анализ анамнеза, поскольку о развитии CDAD сообщалось через 2 месяца после применения антибактериальных препаратов.

В случае сильной и длительной диареи следует немедленно прекратить терапию препаратом Амписульбин® и начать соответствующую терапию (например, ванкомицин для перорального применения 4х250 мг ежедневно). Противопоказаны препараты, подавляющие перистальтику кишечника.

Перед началом лечения гонореи, когда существует подозрение относительно одновременного наличия сифилиса, необходимо предварительно провести исследование «в темном поле». Далее в течение не менее 4-х месяцев нужно проводить серологические тесты с частотой 1 раз в месяц.

Во время длительной терапии рекомендуется контролировать функцию печени, почек и системы кроветворения, особенно при применении новорожденным (прежде всего недоношенным) и младенцам.

Чтобы избежать развития резистентности и проявлений побочных эффектов комбинация ампициллина и сульбактама должна быть применена только в тех случаях, когда эффективность только одного из веществ является недостаточной.

С применением ампициллина/сульбактама было связано повреждение печени, вызванное лекарственным средством, включая холестатический гепатит и желтуху. В связи с этим пациентам следует посоветовать обратиться к своему врачу в случае наличия признаков и симптомов начала заболевания печени.

Пациентам, которые находятся на натриевой диете, следует принимать во внимание, что 1,5 г препарата содержит приблизительно 115 мг (5 ммоль) натрия.

У пациентов с инфекционным мононуклеозом или лимфатическим лейкозом сопутствующие бактериальные инфекции не следует лечить препаратом Амписульбин®, поскольку у таких пациентов чаще наблюдается тенденция к развитию кореподобных реакций кожи.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность

По результатам исследований в настоящее время никаких доказательств вредного влияния на плод выявлено не было. Ограниченный опыт применения сульбактама/ампициллина было получено в 244 женщин при своевременных или преждевременных родах. Тем не менее, безопасность применения сульбактама/ампициллина у беременных женщин или женщин, кормящих грудью, установлена не была.

Кормление грудью

Ампициллин и сульбактам проникают в грудное молоко в низких концентрациях. Опыт применения сульбактама/ампициллина в период кормления грудью является также недостаточным. Пока это не будет полностью выяснено, Амписульбин® следует применять в период беременности или кормления грудью только после тщательной оценки соотношения пользы и риска.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Исследований по оценке влияния препарата Амписульбин® на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами не проводили. Тем не менее, пациентов следует проинформировать, что случаи таких единичных побочных эффектов как головокружение или повышенная утомляемость могут влиять на скорость реакции.

Способ применения и дозы

Препарат Амписульбин® применять внутримышечно или внутривенно (в виде болюсной инъекции или инфузии).

Для подготовки к использованию препарат следует развести стерильной водой для инъекций или другим совместимым раствором. После добавления растворителя следует подождать несколько минут до полного исчезновения пены, после чего визуально оценить полноту растворения.

Препарат растворять с помощью не менее 3,2 мл воды для инъекций (или другого совместимого раствора) соответственно. Вводить внутримышечно, в виде болюсной инъекции (в течение не менее 3-х минут). При большем разведении дозу можно вводить как болюсно, так и в виде инфузии (в течение 15-30 минут).

При внутримышечном применении препарат следует вводить глубоко в мышцу; если инъекции болезненные, то для восстановления порошка можно использовать 0,5 % стерильный раствор лидокаина гидрохлорида для инъекций или другой местный анестетик, который подходит.

Максимальная конечная концентрация сульбактама/ампициллина – 125 мг/250 мг в 1 мл.

Лечение инфекций, вызванных чувствительными к сульбактаму и ампициллину микроорганизмами:

Применение взрослым

В зависимости от тяжести инфекции суточную дозу препарата Амписульбин® от 1,5 г до 12г следует применить в разделенных дозах каждые 6-8 часов (каждые 12 часов при менее тяжелых инфекциях); максимальная суточная доза не должна превышать 12 г для препарата Амписульбин® (4 г для сульбактама).

Тяжесть инфекции

Суточная доза препарата Амписульбин® (г)

Легкая

Средней тяжести

Тяжелая

1,5-3 (от 0,5 + 1 до 1 + 2)

до 6 (2 + 4)

до 12 (4 + 8)

Применение детям, младенцам и новорожденным

Детям, младенцам и новорожденным (в возрасте от 1 недели) обычно следует назначать суточную дозу 150 мг/кг массы тела (что соответствует 100 мг/кг/сутки ампициллина и        50 мг/кг/сутки сульбактама), разделенную на равные части, каждые 6 или 8 часов.

Новорожденным во время первой недели жизни (особенно недоношенным) препарат, как правило, следует назначать в дозе 75 мг/кг/сутки (что соответствует 25 мг/кг/сутки сульбактама и 50 мг/кг/сутки ампициллина) в разделенных дозах каждые 12 часов.

Для профилактики хирургических инфекций доза препарата Амписульбин® составляет      1,5-3 г, ее следует вводить во время вводного наркоза, что обеспечивает достаточно времени для достижения эффективных концентраций в сыворотке крови и тканях во время операции. Дозу можно вводить повторно через каждые 6-8 часов; применение препарата, как правило, следует прекращать через 24 часа после операции, за исключением тех случаев, когда введение препарата Амписульбин® предназначено с терапевтической целью.

Для лечения неосложненной гонореи Амписульбин® можно вводить 1 раз в дозе 1,5 г внутривенно или внутримышечно. С целью продления концентрации сульбактама и ампициллина в плазме крови следует одновременно назначать пробенецид в дозе 1 г перорально.

Применение пациентам с нарушениями функций почек

У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина < 30 мл/мин) элиминация сульбактама и ампициллина замедляется одинаково, поэтому их соотношение в плазме крови не изменяется. Для таких пациентов интервалы между дозами препарата Амписульбин® должны быть продлены в соответствии с обычной практикой применения ампициллина.

Таблица2

Клиренс креатинина (мл/мин)

Интервал между дозами

> 30

6-8 часов

15-29

12 часов

5-14

24 часа

< 5

48 часов

Пациенты, которые находятся на диализе

Как сульбактам, так и ампициллин одинаково элиминируются путем гемодиализа. Поэтому Амписульбин® следует применять немедленно после диализа и затем, к началу следующего диализа, применять с интервалом в 48 часов.

Применение пациентам с нарушениями функций печени

Для пациентов с нарушенной функцией печени коррекция дозирования не требуется.

Применение пациентам пожилого возраста

При отсутствии почечной недостаточности коррекция дозирования препарата Амписульбин® для пациентов пожилого возраста не требуется.

Продолжительность лечения зависит от тяжести инфекции и обычно составляет 5-14 дней, однако в более тяжелых случаях она может быть продлена или может быть дополнительно назначен ампициллин. Как правило, лечение следует продолжить еще в течение 48 часов после нормализации температуры тела и исчезновения других признаков симптомов бактериальной инфекции.

Продолжительность лечения инфекций, вызванных гемолитическими стрептококками, должна составлять как минимум 10 дней с целью избегания ревматоидной лихорадки и гломерулонефрита.

Инструкции по растворению

Концентрированный раствор для внутримышечного применения следует использовать в течение 1 часа после восстановления.

Время использования препарата для внутривенной инфузии, в зависимости от типа выбранного растворителя, указано ниже:

Таблица 3

Растворитель

Концентрация

сульбактама/ампициллина

Время хранения

(часы)

t=25 °С

t=4 °С

Стерильная вода для инъекций

до 45 мг/мл

45 мг/мл

до 30 мг/мл

8

48

72

0,9 % раствор хлорида натрия

до 45 мг/мл

45 мг/мл

до 30 мг/мл

8

48

72

5 % водный раствор глюкозы

15-30 мг/мл

до 3 мг/мл

до 30 мг/мл

2

4

4

5 % водный раствор глюкозы в

0,45 % растворе хлорида натрия

до 3 мг/мл

до 15 мг/мл

4

4

10 % водный раствор инвертного сахара

до 3 мг/мл

до 30 мг/мл

4

3

Раствор лактата натрия

до 45 мг/мл

до 45 мг/мл

8

8

Раствор Рингера лактатный

до 45 мг/мл

до 45 мг/мл

8

24

Дети.

Применять детям с рождения.

Передозировка.

Имеющиеся данные по острой токсичности ампициллина/сульбактама у человека являются ограниченными. Можно было бы ожидать, что передозировка этого лекарственного препарата приведет к проявлениям, которые соответствуют профилю побочных эффектов препарата Амписульбин® (см. раздел «Побочные реакции» ниже). Ожидается, что в случае передозировки побочные реакции будут регистрироваться чаще и будут более тяжелой степени. Очень высокие дозы бета-лактамных антибиотиков могут приводить к эпилептическим припадкам. Поскольку как ампициллин, так и сульбактам удаляются из кровотока путем гемодиализа, проведение гемодиализа может усиливать выведение лекарственного препарата из организма в случае передозировки у пациентов с нарушением функции почек. Анафилактический шок, который не является отравлением, наблюдается очень редко, однако всегда является опасным для жизни.

Терапия

Для устранения судорог, обусловленных передозировкой, следует применять диазепам. В случае анафилактического шока незамедлительно следует начать надлежащую терапию.

Побочные реакции.

При применении сульбактама натрия/ампициллина натрия в/м или в/в могут наблюдаться побочные реакции, которые возникали при применении ампициллина в качестве монотерапии.

Все включенные в перечень побочные реакции отсортированы по классам систем органов MedDRA. В каждой категории частоты побочные реакции (ПР) приведены в порядке уменьшения степени их серьезности. Частоту определять следующим образом: очень часто (≥ 1/10), часто (от ≥ 1/100 до <1/10), нечасто (от ≥ 1/1000 до <1/100), редко (от ≥ 1/10000 до <1/1000), очень редко (<1/10000), частота неизвестна (нельзя установить на основании имеющихся данных).

Со стороны крови и лимфатической системы

Часто: анемия, тромбоцитопения, эозинофилия.

Нечасто: лейкопения, нейтропения.

Очень редко: миелосупрессия, панцитопения, удлинение времени свертывания крови*, удлинение протромбинового времени*.

Частота неизвестна: гемолитическая анемия, агранулоцитоз, тромбоцитопеническая пурпура.

Со стороны иммунной системы

Частота неизвестна: реакции гиперчувствительности, включая анафилактический шок, анафилактоидная реакция, отек лица, припухлость языка, внутренняя припухлость гортани с сужением дыхательных путей, уртикарная сыпь, макулопапулезная сыпь, кореподобная сыпь, тахикардия, осложнение дыхания, лекарственная лихорадка, сывороточная болезнь, аллергический васкулит, снижение артериального давления.

Со стороны нервной системы

Редко: повышенная утомляемость, головная боль, сонливость.

Частота неизвестна: эпилептический приступ, головокружение.

Со стороны сосудов

Часто: флебит.

Со стороны желудочно-кишечного тракта

Часто: диарея, ощущение тяжести в эпигастральной области, потеря аппетита.

Нечасто: рвота.

Редко: тошнота, глоссит.

Частота неизвестна: псевдомембранозный колит, энтероколит, стоматит, изменение цвета языка, метеоризм.

Гепатобилиарные расстройства

Часто: гипербилирубинемия.

Частота неизвестна: холестатический гепатит, холестаз, печеночный холестаз, дисфункция печени, желтуха.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки

Нечасто: сыпь на коже (экзантема), сыпь, зуд, воспаление слизистых оболочек, другие реакции кожи.

Частота неизвестна: синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), многоформная экссудативная эритема, острый генерализованный экзантематозный пустулез (ОГЭП), эксфолиативный дерматит, ангионевротический отек, эритема, крапивница.

Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани

Редко: боль в суставах.

Со стороны почек и мочевыделительной системы

Частота неизвестна: тубулоинтерстициальный нефрит, задержка мочи, дизурия.

Общие расстройства и реакции в месте введения

Часто: боль в месте инъекции (после внутримышечного введения).

Частота неизвестна: реакция в месте инъекции, боль в грудной клетке, субстернальная боль, носовое кровотечение, кровотечение из слизистых оболочек.

Результаты лабораторных анализов

Часто: повышение уровня аланинаминотрансферазы, повышение уровня аспартатаминотрансферазы.

* Эти симптомы являются обратимыми.

Псевдомембранозный колит

В случае тяжелой и устойчивой диареи следует рассмотреть возможность вызванного антибиотиками псевдомембранозного колита, который может быть опасным для жизни. Таким образом, в этих случаях применение препарата Амписульбин® следует немедленно прекратить и начать соответствующую терапию (например, ванкомицин в дозе 250 мг перорально 4 раза в сутки). Противопоказано применение препаратов, которые ослабляют перистальтику.

Реакции гиперчувствительности.

В случае появления симптомов аллергических реакций (например, сыпь, зуд, уртикарная экзантема, макулопапулезная сыпь, кореподобная экзантема) этот лекарственный препарат следует отменить.

Неотложная медицинская помощь может понадобиться при определенных условиях при появлении признаков тяжелой острой реакции гиперчувствительности (отек лица, припухлость языка, внутренняя припухлость гортани с сужением дыхательных путей, тяжелые кожные реакции, такие как многоформная экссудативная эритема, синдром Стивенса-Джонсона или токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), тахикардия, одышка, лекарственная лихорадка, эозинофилия, сывороточная болезнь, гемолитическая анемия, аллергический васкулит и нефрит, снижение артериального давления, анафилактоидная реакция, анафилактический шок).

Может существовать общность антигенов между грибками кожи и пенициллином, следовательно, у лиц, страдающих от грибковой инфекции кожи или которые страдали от такой инфекции, нельзя исключать реакции гиперчувствительности, как после второго контакта с антигеном, даже при первом применении пенициллина.

Типичная кореподобная экзантема после применения ампициллина, возникающая через       5-11 дней после начала лечения, позволяет провести дальнейшее лечение производными пенициллина.

Эпилептический приступ

Эпилептический приступ может произойти при применении всех пенициллинов из-за очень высоких уровней в сыворотке крови. Таким образом, препарат следует применять с осторожностью, особенно пациентам с нарушением функции почек (см. таблицу 2).

Срок годности. 3 года.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 0С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Сульбактам/ампициллин не следует смешивать с препаратами крови или гидролизатами белков. Из-за химической несовместимости между пенициллинами и аминогликозидами, что приводит к инактивации аминогликозидов, Амписульбин® не следует смешивать с аминогликозидами в одном шприце или растворе для инфузий. Эти два вещества следует вводить в разные места с промежутком не менее в 1 часа.

Несовместимыми, следовательно такими, которые следует применять отдельно, помимо прочего, являются: метронидазол, инъекционные производные тетрациклина, такие как окситетрациклин, ролитетрациклин и доксициклин, а также тиопентал натрия, преднизолон, 2 % прокаин, суксаметония хлорид и норадреналин. Видимыми признаками несовместимости является преципитация, непрозрачность или изменение цвета.

Упаковка.

По 1,5 г во флаконах; по 10 флаконов в пачке.

Категория отпуска . По рецепту.

Производитель.

ПАО «Киевмедпрепарат».

Местонахождение производителя и адрес места осуществления его деятельности . Украина, 01032, г. Киев, ул. Саксаганского, 139.