ЛЕВОФЛОКСАЦИН-ДАРНИЦЯ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЛЕВОФЛОКСАЦИН-ДАРНИЦЯ

(LE VO FLO XACIN -DARNITSA)

Склад:

діюча речовина: levofloxacin;

1 мл розчину містить левофлоксацину гемігідрату в перерахуванні на левофлоксацин 5 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева розведена, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська формаРозчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості:прозора жовта рідина з зеленуватим відтінком, практично вільна від часток.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони.

Код АТС  J01M А12.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Левофлоксацин - синтетичний антибактеріальний засіб із групи фторхінолонів, S-енантіомер рацемічної суміші лікарського засобу офлоксацину. Як антибактеріальний лікарський засіб з групи фторхінолонів левофлоксацин діє на комплекс ДНК-ДНК-гірази та топоізомеразу ІV. Основний механізм резистентності є наслідком мутації у генах gyr-A. In vitroіснує перехресна резистентність між левофлоксацином та іншими фторхінолонами.

Антибактеріальний спектр

Поширеність резистентності для вибраних видів може варіювати географічно та з часом. Бажано отримати місцеву інформацію про резистентність, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.

Зазвичай чутливі види

Аеробні грампозитивні бактерії:Staphylococcus aureus *метицилінчутливий,Staphylococcus saprophyticus , Streptococci ,група С і G,Streptococcus agalactiae , Streptococcus pneumoniae *, Streptococcus pyogenes *.

Аеробні грамнегативні бактерії:Burkholderia cepacia **, Eikenella corrodens , Haemophilus influenzae *, Haemophilus para - influenzae *, Klebsiella oxytoca , Klebsiella pneumoniae *, Moraxella catarrhalis* , Pasteurella multocida , Proteus vulgaris , Providencia rettgeri .

Анаеробні бактерії:Peptostreptococcus .

Інші:Chlamydophila pneumoniae *, Chlamydophila psittaci , Chlamidia trachomatis , Legionella pneumophila *, Mycoplasma pneumoniae *, Mycoplasma hominis , Ureaplasma urealyticum .

Види, набута (вторинна) резистентність яких може становити проблему.

Аеробні грампозитивні бактерії:Enterococcus faecalis *, Staphylococcus aureusметицилінрезистентний,Staphylococcus coagulase spp .

Аеробні грамнегативні бактерії: Acinetobacter baumannii *, Citrobacter freundii *, Enterobacter aerogenes , Enterobacter agglomerans , Enterobacter cloacae* , Escherichia coli* , Morganella morganii* , Proteus mirabilis* , Providencia stuartii , Pseudomonas aeruginosa* , Serratia marcescens* .

Анаеробні бактерії: Bacteroides fragilis , Bacteroides ovatus **, Bacteroides thetaiotamicron **, Bacteroides vulgatus **, Clostridium difficile **.

* Клінічна ефективність була продемонстрована для чутливих ізолятів у затверджених клінічних показаннях.

* *Природна помірна чутливість.

Інші дані

Госпітальні інфекції, викликаніP . aeruginosa ,можуть потребувати комбінованої терапії.

Фармакокінетика

Абсорбція

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального застосування. Після внутрішньовенного введення лікарський засіб накопичується у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті тканини легенів (концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові), сечі. У спинномозкову рідину левофлоксацин потрапляє погано.

Розподіл

Приблизно 30-40 % левофлоксацину зв’язується з протеїном сироватки крові. Кумуляційний ефект у разі багаторазового застосування левофлоксацину у дозі 500 мг 1раз на добу практично відсутній. Існує незначний, але передбачуваний кумуляційний ефект після застосування доз по 500 мг двічі на добу. Стабільний стан досягається протягом 3 днів.

Проникнення у тканини та рідини організму

Проникнення у слизову оболонку бронхів, бронхіальний секрет тканин легенів (БСТЛ)

Максимальна концентрація левофлоксацину у слизовій оболонці бронхів та бронхіальному секреті легенів після застосування 500 мг перорально становила 8,3 мкг/г та 10,8 мкг/мл відповідно. Ці показники досягалися протягом 1 години після прийому лікарського засобу.

Проникнення у тканини легенів

Максимальна концентрація левофлоксацину у тканинах легенів після застосування 500 мг перорально становила приблизно 11,3 мкг/г та досягалася через 4-6 годин після застосування лікарського засобу. Концентрація у легенях перевищує таку у плазмі крові.

Проникнення у вміст міхура

Максимальна концентрація левофлоксацину 4,0-6,7 мкг/мл у вмісті міхура досягалася через 2-4 години після введення лікарського засобу протягом 3 днів у дозах 500 мг 1 раз чи 2 рази на добу відповідно.

Проникнення у цереброспінальну (спинномозкову) рідину

Левофлоксацин проникає у цереброспінальну рідину в незначній кількості.

Проникнення у тканини простати

Після застосування 500 мг левофлоксацину 1 раз на добу протягом 3 днів середня концентрація у тканині простати досягала 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г та 2 мкг/г відповідно через 2 години, 6 годин та 24 години; середній коефіцієнт концентрацій простата/плазма становив 1,84.

Концентрація у сечі

Середня концентрація у сечі через 8-12 годин після однократного прийому перорально дози 150 мг, 300 мг та 500 мг левофлоксацину становила 44 мг/л, 91 мг/л та 200 мг/л відповідно.

Біотрансформація

Левофлоксацин метаболізується незначною мірою, метаболітами є дисметиллевофлоксацин та левофлоксацину N-оксид. Ці метаболіти становлять менше 5% кількості лікарського засобу, що виділяється з сечею. Левофлоксацин є стереохімічно стабільним та не підлягає інверсії хоральної структури.

Виведення

Після перорального та внутрішньовенного введення левофлоксацин виводиться з плазми крові відносно повільно (період напіввиведення становить 6-8 годин). Виводиться в основному нирками (понад 85 % введеної дози).

Немає суттєвої різниці у фармакокінетиці левофлоксацину після внутрішньовенного та перорального введення, що свідчить про те, що пероральний та внутрішньовенний шляхи введення є взаємозамінними.

Лінійність

Левофлоксацин має лінійну фармакокінетику у діапазоні доз 50-600 мг.

Пацієнти з нирковою недостатністю

На фармакокінетику левофлоксацину впливає ниркова недостатність. При зниженні функції нирок знижується ниркове виведення та кліренс, а періоди напіввиведення збільшуються, як видно з нижченаведеної Таблиці №1.

Таблиця №1

Кліренс креатиніну (мл/хв)

< 20

20-49

50-80

Нирковий кліренс (мл/хв)

13

26

57

Період напіввиведення (год)

35

27

9

Пацієнти літнього віку

Немає значних відмінностей у фармакокінетиці левофлоксацину у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку, крім відмінностей, пов’язаних із кліренсом креатиніну.

Гендерні відмінності

Окремий аналіз груп пацієнтів жіночої та чоловічої статі продемонстрував незначні відмінності у фармакокінетиці левофлоксацину залежно від статі. Не існує доказів того, що ці гендерні відмінності у фармакокінетиці є клінічно значущими.

Клінічні характеристики

Показання.

Запальні процеси, спричинені бактеріями, чутливими до левофлоксацину: пневмонії, ускладнені інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі пієлонефрити), інфекції шкіри та м’яких тканин, хронічний бактеріальний простатит.

Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів, до будь-якого компонента лікарського засобу.
  • Побічні реакції з боку сухожиль після попереднього застосування хінолонів.
  • Епілепсія.
  • Вік до 18 років.
  • Вагітність та період годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Tеофілін, фенбуфен чи подібні нестероїдні протизапальні лікарські засоби.

Можливе суттєве зниження судомного порога при одночасному застосуванні хінолонів з теофіліном, НПЗП та іншими речовинами, що знижують судомний поріг. Концентрація левофлоксацину у присутності фенбуфену приблизно на 13 % вища, ніж при прийомі лише левофлоксацину.

Пробенецид і циметидин.

Пробенецид і циметидин статистично достовірно впливають на виведення левофлоксацину. Нирковий кліренс левофлоксацину знижується у присутності пробенециду на 34 %, а циметидину - на 24 %. Це тому, що обидва лікарські засоби здатні блокувати канальцеву екскрецію левофлоксацину. Слід з обережністю застосовувати левофлоксацин одночасно з лікарськими засобами, що впливають на секрецію ниркових канальців (пробенецид і циметидин), особливо пацієнтам із порушеною функцією нирок.

Циклоспорин.

Період напіввиведення циклоспорину збільшується на 33 % при введенні його одночасно з левофлоксацином.

Антагоністи вітаміну К.

При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К (наприклад з варфарином) підвищуються значення коагуляційних тестів (ПЧ/міжнародне нормалізаційне співвідношення). Можливі виражені кровотечі. Зважаючи на це, у пацієнтів, які одержують паралельно антагоністи вітаміну К, необхідно здійснювати контроль показників коагуляції.

Лікарські засоби, що подовжують інтервал QT.

Левофлоксацин, як і інші фторхінолони, слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що подовжують інтервал QT (у т. ч. антиаритмічні засоби класів ІА і ІІІ, трициклічні антидепресанти, макроліди, антипсихотичні лікарські засоби).

Теофілін.

Левофлоксацин не впливає на фармакокінетику теофіліну, який переважно метаболізується з допомогою CYP1A2, тому можна вважати, що левофлоксацин не є інгібітором CYP1A2.

Глюкокортикоїди.

При одночасному застосуванні із глюкокортикоїдами підвищується ризик розвитку розриву сухожилля.

Інше.

Не відзначається ніякого клінічно значущого впливу на фармакокінетику левофлоксацину при застосуванні його разом з такими лікарськими засобами: карбонатом кальцію, дигоксином, глібенкламідом, ранітидином.

Не рекомендується застосування левофлоксацину одночасно з алкоголем.

Особливості застосування.

Хворим з вираженими порушеннями функцій нирок, а також з вираженим атеросклерозом судин головного мозку, порушеннями мозкового кровообігу слід бути обережними при застосуванні лікарського засобу.

Протягом усього курсу лікування необхідно контролювати функцію нирок і печінки.

При застосуванні лікарського засобу слід утримуватись від вживання алкоголю.

При дуже тяжкому перебігу запалення легенів, спричиненому пневмококами, левофлоксацин може не дати оптимального терапевтичного ефекту.

Госпітальні інфекції, спричиненіP. aeruginosa, можуть потребувати комбінованої терапії.

Тривалість введення.

Рекомендована тривалість введення становить щонайменше 60 хвилин для 500мг розчину для інфузій лікарського засобу. Стосовно офлоксацину відомо, що під час інфузії можуть відзначатися тахікардія та тимчасове підвищення артеріального тиску. Урідкісних випадках можливе різке зниження артеріального тиску, циркуляторний колапс. Якщо під час введення левофлоксацину спостерігається виражене зниження артеріального тиску, введення слід негайно припинити.

Тендиніт і розрив сухожиль.

Рідко можливі випадки тендиніту. Найчастіше спостерігається тендиніт ахіллового сухожилля, який може призвести до його розриву. Ризик тендиніту та розриву сухожилля збільшується у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів, які приймають кортикостероїди, тому необхідним є пильне спостереження за такими пацієнтами при призначенні левофлоксацину. При підозрі на тендиніт лікування левофлоксацином слід негайно припинити та розпочати належне лікування (наприклад, забезпечивши іммобілізацію сухожилля).

Захворювання, спричинені Clostridium difficile.

Діарея, особливо тяжка, стійка або з домішками крові упродовж або після лікування левофлоксацином може бути симптомом хвороби, спричиненоїClostridium difficile, найтяжчою формою якої є псевдомембранозний коліт. При підозрі на псевдомембранозний коліт левофлоксацин слід негайно відмінити і без затримки розпочати симптоматичне та специфічне лікування (наприклад, ванкоміцином). При цьому протипоказані лікарські засоби, що пригнічують перистальтику кишечника.

Пацієнти зі схильністю до судом.

Хінолони можуть знижувати судомний поріг і провокувати розвиток судом. Левофлоксацин протипоказаний пацієнтам з епілепсією в анамнезі.

Як і інші хінолони, лікарський засіб слід застосовувати з надзвичайною обережністю пацієнтам, схильним до судом, наприклад пацієнтам з ураженнями центральної нервової системи, при одночасній терапії фенбуфеном та подібними до нього лікарськими засобами або препаратами, що підвищують судомну готовність (знижують судомний поріг), такими як теофілін (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У разі появи судом лікування левофлоксацином слід припинити.

Пацієнти з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Пацієнти з латентною або розвинутою недостатністю активності глюкозо-6-фосфат- дегідрогенази мають схильність до гемолітичних реакцій при лікуванні хінолоновими антибактеріальними лікарськими засобами, тому таким пацієнтам слід з обережністю застосовувати левофлоксацин.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Левофлоксацин виводиться в основному нирками, тому для пацієнтів з нирковою недостатністю потрібна корекція дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Реакції гіперчутливості.

Левофлоксацин може час від часу викликати серйозні потенційно летальні реакції підвищеної чутливості (у тому числі ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок), навіть після першого застосування. При виникненні реакцій гіперчутливості необхідно припинити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Тяжкі бульозні реакції.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про тяжкі бульозні реакції, такі як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. При виникненні бульозних реакцій необхідно негайно припинити прийом левофлоксацину, звернутися до лікаря і розпочати відповідне лікування.

Зміна рівня глюкози в крові.

При застосуванні хінолонів, особливо пацієнтам з цукровим діабетом, які одночасно приймали пероральні гіпоглікемічні засоби (у т. ч. глібенкламід) або інсулін, повідомлялося про зміни рівня глюкози в крові (гіперглікемію і гіпоглікемію). Спостерігалися випадки гіпоглікемічної коми. Пацієнтам з цукровим діабетом необхідно контролювати рівень цукру в крові.

Профілактика реакцій фоточутливості.

Повідомлялося про реакції фоточутливості під час лікування левофлоксацином. З метою попередження виникнення реакцій фоточутливості пацієнтам, які приймають левофлоксацин, слід уникати сонячного опромінення та УФ-променів (лампи штучного ультрафіолетового випромінювання, солярій) під час прийому левофлоксацину та протягом 48 годин після припинення застосування левофлоксацину.

У пацієнтів, які застосовують антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі левофлоксацину та антагоністів вітаміну K (варфарин) через потенційний ризик збільшення показників згортання крові (протромбіновий час/МНВ) та/або кровотечі.

Психотичні реакції.

Повідомлялося про виникнення психотичних реакцій у пацієнтів, які отримували хінолони, включаючи левофлоксацин. Дуже рідко вони призводили до суїцидальних думок та самодеструктивної поведінки, а іноді навіть після прийому єдиної дози левофлоксацину. Якщо у пацієнта виникають ці реакції, застосування левофлоксацину слід припинити та вдатися до відповідних заходів. Рекомендується з обережністю застосовувати левофлоксацин пацієнтам із психотичними розладами і пацієнтам із психічними захворюваннями в анамнезі.

Подовження інтервалу QT.

При прийомі фторхінолонів повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT. Слід дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, пацієнтам з відомими факторами ризику подовження інтервалу QT:

- синдром вродженого або набутого подовженого інтервалу QT;

- одночасне застосування лікарських засобів, що подовжують інтервал QT (в тому числі антиаритмічних засобів класів ІА і ІІІ, трициклічних антидепресантів, макролідів);

- порушення балансу електролітів (в т. ч. гіпокаліємія, гіпомагніємія);

- захворювання серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).

Пацієнти літнього віку більш чутливі до лікарських засобів, що подовжують інтервал QT. Тому застосовувати фторхінолони, включаючи левофлоксацин, цій групі пацієнтів слід з обережністю.

Периферична нейропатія.

Повідомлялося про випадки сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи левофлоксацин. Прийом левофлоксацину слід припинити, якщо у пацієнта спостерігаються симптоми нейропатії, щоб попередити виникнення необоротного стану.

Опіати.

У пацієнтів, які отримували левофлоксацин, визначення опіатів у сечі може дати хибно-позитивний результат. Може виникнути необхідність підтвердити позитивні результати на опіати за допомогою більш специфічних методів.

Гепатобіліарні розлади.

При застосуванні левофлоксацину повідомлялося про випадки некротичного гепатиту, аж до печінкової недостатності, що загрожувала життю, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями, наприклад сепсисом (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнтам слід рекомендувати припинити лікування та звернутися до лікаря, якщо виникають такі прояви хвороби печінки, як анорексія, жовтяниця, темна сеча, свербіж чи болі у ділянці живота.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Через відсутність досліджень і можливе ушкодження хінолонами суглобового хряща в організмі, який росте, лікарський засіб протипоказаний у період вагітності та годування груддю. Якщо під час лікування лікарським засобом настала вагітність, про це слід повідомити лікарю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

При застосуванні лікарського засобу слід утримуватися від керування транспортом і від потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної уваги та швидкості реакції, через можливість розвитку побічних реакцій з боку нервової системи (запаморочення, заклякнення, сонливість, сплутаність свідомості, розлади зору та слуху, рухові розлади, в тому числі під час ходьби).

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням необхідно провести тест на чутливість.

Розчин слід використати протягом 3 годин після перфорації флакона.

Лікарський засіб застосовують внутрішньовенно 1-2 рази на добу.

Доза залежить від типу і тяжкості інфекції. Стосовно дозування слід дотримуватися таких рекомендаційдля пацієнтів з нормальною функцією нирок (див. Таблиця №2), уяких кліренс креатиніну становить понад 50 мл/хв.

Таблиця №2

Показання

Доза, мг

Кількість

прийомів на добу

Тривалість лікування

Негоспітальні пневмонії

500

1-2 рази

7-14 днів

Пієлонефрит

500

1 раз

7-10 днів

Ускладнені інфекції сечовивідних шляхів

500

1 раз

7-14 днів

Хронічний бактеріальний простатит

500*

1 раз

28 днів

Ускладнені інфекції шкіри та м’яких тканин

500

1-2 рази

7-14 днів

* Відповідно до стану пацієнта через кілька днів можливим є перехід від початкового внутрішньовенного введення левофлоксацину до перорального застосування з тим самим дозуванням.

Оскільки левофлоксацин виводиться переважно нирками, для хворих із ослабленою функцією нирок дозу слід зменшити.

Дозуваннядля пацієнтів з порушеною функцією нирок (див. Таблиця №3),уяких кліренс креатиніну становить менше 50 мл/хв.

Таблиця №3

Кліренс креатиніну

Режим дозування

(залежно від тяжкості інфекції та нозологічної форми)

250 мг/24 год

500 мг/24 год

500 мг/12 год

50-20 мл/хв

перша доза - 250 мг,

наступні -

125 мг/24 год

перша доза - 500 мг,

наступні -

250 мг/24 год

перша доза - 500 мг,

наступні -

250 мг/12 год

19-10 мл/хв

перша доза - 250 мг,

наступні -

125 мг/48 год

перша доза - 500 мг,

наступні -

125 мг/24 год

перша доза - 500 мг,

наступні -

125 мг/12 год

<10 мл/хв (а також при гемодіалізі та ХАПД1)

перша доза - 250 мг,

наступні -

125 мг/48 год

перша доза - 500 мг,

наступні -

125 мг/24 год

перша доза - 500 мг,

наступні -

125 мг/24 год

1Після гемодіалізу або хронічного амбулаторного перитонеального діалізу (ХАПД) додаткові дози не потрібні.

Дозування для пацієнтів з порушеннями функцій печінки. Корекція дози не потрібна, оскільки левофлоксацин незначною мірою метаболізується у печінці.

Дозування для пацієнтів літнього віку. Якщо функції нирок не порушені, немає потреби у корекції дози.

Лікарський засіб вводитиповільно внутрішньовенно шляхом краплинної інфузії. . Тривалість введення повинна бути не менше 30 хвилин для дози 250 мг або не менше 60 хвилин для дози 500 мг.

Відповідно до стану пацієнта, через кілька днів можливий перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому левофлоксацину з тим же дозуванням.

Тривалість лікування залежить від перебігу хвороби. Як і при застосуванні інших антибактеріальних засобів, рекомендується продовжувати лікування лікарським засобом принаймні протягом 48-72 годин після нормалізації температури тіла або підтвердженого мікробіологічними тестами знищення збудників.

Змішування з розчинами для інфузій.

Лікарський засіб сумісний з такими розчинами для інфузій:

0,9 % розчин хлориду натрію, 5 % моногідрат глюкози, 2,5 % декстроза у розчині Рінгера, багатокомпонентні розчини для парентерального харчування (амінокислоти, вуглеводи, електроліти).

Діти.

Лікарський засіб протипоказаний для застосування дітям, оскільки не виключене ушкодження суглобового хряща.

Передозування.

Симптоми: запаморочення, порушення/сплутаність свідомості, судомні напади, тремор, подовження інтервалу QT чи посилення проявів інших побічних реакцій. У разі передозування необхідно проводити ретельне спостереження за пацієнтом, включаючи ЕКГ.

Лікування - симптоматичне. Специфічних антидотів не існує. Гемодіаліз, у тому числі перитонеальний діаліз або ХАПД, не є ефективним для виведення левофлоксацину з організму.

Побічні реакції

З боку органів зору:зорові порушення, затуманення зору, тимчасова втрата зору.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату:вертиго, шум у вухах, порушення слуху, втрата слуху.

З боку респіраторної системи, органів грудної клітки та середостіння:задишка, бронхоспазм, алергічний пневмоніт.

З боку шлунково-кишкового тракту:діарея, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, здуття живота, запор, діарея геморагічна, що може свідчити про ентероколіт, включаючи псевдомембранозний коліт; панкреатит.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів:підвищення показників печінкових ензимів (АЛТ/АСТ, лужна фосфатаза, ГГТП), підвищення білірубіну, гепатит, жовтяниця та тяжке ураження печінки, включаючи випадки гострої печінкової недостатності, переважно у пацієнтів з тяжкими основними захворюваннями (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нирок та сечовидільної системи:підвищені показники креатиніну в сироватці крові, гостра ниркова недостатність (наприклад унаслідок інтерстиціального нефриту).

З боку обміну речовин, метаболізму: анорексія, гіпоглікемія, особливо у пацієнтів, хворих на діабет, гіперглікемія, гіпоглікемічна кома. Ознаками гіпоглікемії можуть бути підвищений апетит, нервовість, підвищене потовиділення, тремтіння кінцівок.

З боку нервової системи:головний біль, запаморочення, заклякнення, сонливість, тремор, дисгевзія, судоми, парестезія, периферична сенсорна або сенсомоторна нейропатія, знижене відчуття дотику; паросмія, включаючи аносмію, агевзія, дискінезія, екстрапірамідні розлади, інші порушення координації рухів, у тому числі при ходьбі, непритомність, доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія.

З боку психіки:безсоння, ажитація, сплутаність свідомості, нервовість, психотичні розлади (у т. ч. галюцинації, параноя), депресія, тривожність, неспокій, стани страху, патологічні сновидіння, нічні жахи, психотичні реакції з самодеструктивною поведінкою, включаючи суїцидальну спрямованість мислення чи дій (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку серцево-судинної системи:тахікардія, відчуття серцебиття, шлуночкова тахікардія, що може призводити до зупинки серця, шлуночкова аритмія та аритмія типуtorsa d e de pointes (переважно у пацієнтів з факторами ризику подовження інтервалу QT); подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, гіпотензія, колапс, васкуліт, флебіт.

З боку крові та лімфатичної системи:лейкопенія, еозинофілія, нейтропенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, яка спричиняє підвищену схильність до крововиливів або кровотеч.

З боку імунної системи:реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, анафілактоїдний шок; ангіоневротичний набряк, анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть іноді виникати навіть після застосування першої дози; висипання, почервоніння шкіри, свербіж, кропив’янка, гіпергідроз, ексудативна мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, реакції фоточутливості, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, лейкоцитопластичний васкуліт, стоматит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини:висипання, свербіж, уртикарія, ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість до сонячного та ультрафіолетового випромінювання, токсичний епідермальний некроліз (Синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона, ексудативна мультиформна еритема, гіпергідроз. Іноді можуть виникати шкірно-слизові реакції навіть після прийому першої дози.

Інфекції та інвазії: грибкові інфекції, включаючи гриби родуCandida, розмноження інших резистентних мікроорганізмів.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини:артралгія, міалгія, ураження сухожиль (див. розділ «Особливості застосування»), у тому числі їх запалення (тендиніт, наприклад, ахіллового сухожилля), м’язова слабкість, яка може мати особливе значення для хворих на тяжку міастеніюgravis, рабдоміоліз, розрив сухожилля, зв’язок, м’язів, артрит.

Загальні розлади та реакції в місці введення:зміни у місці введення, включаючи почервоніння, біль; астенія, загальна слабкість; підвищення температури тіла; біль (включаючи біль у спині, грудях та кінцівках); як і при застосуванні інших фторхінолонів, можливі напади порфірії у пацієнтів з порфірією.

Серед інших небажаних побічних ефектів, що асоціюються з прийомом фторхінолону, єтакі:

- екстрапірамідні симптоми та інші порушення координації рухів;

- гіперсенситивний васкуліт;

- напади порфірії у пацієнтів з наявністю порфірії.

Термін придатності. 2 роки.

Термін зберігання розчину після перфорації флакона - 3 години.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС. Не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Розчин не слід змішувати з гепарином або лужними розчинами (наприклад з гідрокарбонатом натрію), з іншими лікарськими засобами, крім тих, що вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Упаковка

По 100 мл у флаконі; по 1 флакону в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження виробника та адреса його місця провадження діяльності.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ЛЕВОФЛОКСАЦИН-ДАРНИЦА

(LE VO FLO XACIN -DARNITSA)

Состав:

действующее вещество:levofloxacin;

1 мл раствора содержит левофлоксацина гемигидрата в пересчете на левофлоксацин 5 мг;

вспомогательные вещества:натрия хлорид, кислота хлористоводородная разведенная, натрия гидроксид, вода для инъекций.

Лекарственная форма.Раствор для инфузий.

Основные физико-химические свойства:прозрачная желтая жидкость с зеленоватым оттенком, практически свободна от частиц.

Фармакотерапевтическая группа.Антибактериальные средства группы хинолонов. Фторхинолоны.

Код АТС  J01M А12.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Левофлоксацин - синтетическое антибактериальное лекарственное средство из группы фторхинолонов, S-энантиомер рацемической смеси лекарственного средства офлоксацина. Как антибактериальный лекарственное средство из группы фторхинолонов левофлоксацин действует на комплекс ДНК-ДНК-гиразы и топоизомеразу IV. Основной механизм резистентности является следствием мутации в генах gyr-A.In vitro существует перекрестная резистентность между левофлоксацином и другими фторхинолонами.

Антибактериальный спектр

Распространенность резистентности для избранных видов может варьировать географически и со временем. Желательно получить местную информацию о резистентности, особенно при лечении тяжелых инфекций.

Обычно чувствительные виды

Аэробные грамположительные бактерии:Staphylococcus aureus* метициллин-чувствительный,Staphylococcus saprophyticus, Streptococci, группа С и G,Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae*, Streptococcus pyogenes*.

Аэробные грамотрицательные бактерии:Burkholderia cepacia**, Eikenella corrodens, Haemophilus influenzae*, Haemophilus para-influenzae*, Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*, Pasteurella multocida, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri.

Анаэробные бактерии:Peptostreptococcus.

Другие:Chlamydophila pneumoniae *, Chlamydophila psittaci , Chlamidia trachomatis , Legionella pneumophila *, Mycoplasma pneumoniae *, Mycoplasma hominis , Ureaplasma urealyticum .

Виды, приобретенная (вторичная) резистентность которых может быть проблемой.

Аэробные грамположительные бактерии:Enterococcus faecalis *, Staphylococcus aureus метициллинрезистентный,Staphylococcus coagulase spp .

Аэробные грамотрицательные бактерии:Acinetobacter baumannii *, Citrobacter freundii *, Enterobacter aerogenes , Enterobacter agglomerans , Enterobacter cloacae *, Escherichia coli *, Morganella morganii *, Proteus mirabilis *, Providencia stuartii , Pseudomonas aeruginosa *, Serratia marcescens *.

Анаэробные бактерии:Bacteroides fragilis, Bacteroides ovatus**, Bacteroides thetaiotamicron**, Bacteroides vulgatus**, Clostridium difficile**.

* Клиническая эффективность была продемонстрирована для чувствительных изолятов в утвержденных клинических показаниях.

** Естественная умеренная чувствительность.

Другие данные

Госпитальные инфекции, вызванныеP. aeruginosa, могут потребовать комбинированной терапии.

Фармакокинетика.

Абсорбция

Нет существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального применения. После внутривенного введения лекарственное средство накапливается в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете ткани легких (концентрация в легких превышает таковую в плазме крови), мочи. В спинномозговую жидкость левофлоксацин попадает плохо.

Распределение

Примерно 30-40% левофлоксацина связывается с протеином сыворотки крови. Кумуляционный эффект при многократном применении левофлоксацина в дозе 500 мг 1раз в сутки практически отсутствует. Существует незначительный, но предвиденный кумуляционный эффект после применения доз по 500 мг дважды в сутки. Стабильное состояние достигается в течение 3 дней.

Проникновение в ткани и жидкости организма

Проникновение в слизистую оболочку бронхов, бронхиальный секрет тканей легких (БСТЛ)

Максимальная концентрация левофлоксацина в слизистой оболочке бронхов и бронхиальном секрете легких после применения 500 мг перорально составили 8,3 мкг/г и 10,8 мкг/мл соответственно. Эти показатели достигались в течение 1 часа после приема лекарственного средства.

Проникновение в ткани легких

Максимальная концентрация левофлоксацина в тканях легких после применения 500 мг перорально составляла примерно 11,3 мкг/г и достигалась через 4-6 ч после применения лекарственного средства. Концентрация в легких превышает таковую в плазме крови.

Проникновение в содержимое пузыря

Максимальная концентрация левофлоксацина 4,0-6,7 мкг/мл в содержимом пузыря достигалась через 2-4 часа после введения лекарственного средства в течение 3 дней в дозах 500 мг 1 раз или 2 раза в сутки соответственно.

Проникновение в цереброспинальную (спинномозговую) жидкость

Левофлоксацин проникает в спинномозговую жидкость в незначительном количестве.

Проникновение в ткани простаты

После применения 500 мг левофлоксацина 1 раз в сутки в течение 3 дней средняя концентрация в ткани простаты достигала 8,7 мкг/г, 8,2 мкг/г и 2 мкг/г соответственно через 2 часа, 6 часов и 24 часа, средний коэффициент концентрации простата/плазма составил 1,84.

Концентрация в моче

Средняя концентрация в моче через 8-12 часов после однократного приема внутрь дозы 150 мг, 300 мг и 500 мг левофлоксацина составляла 44 мг/л, 91 мг/л и 200 мг/л соответственно.

Биотрансформация

Левофлоксацин метаболизируется в незначительной степени, метаболитами являются дисметил-левофлоксацин и левофлоксацина N-оксид. Эти метаболиты составляют менее 5% количества лекарственного средства, выделяемого с мочой. Левофлоксацин является стереохимически стабильным и не подлежит инверсии хоральной структуры.

Выведение

После перорального и внутривенного введения левофлоксацин выводится из плазмы крови относительно медленно (период полувыведения составляет 6-8 часов). Выводится в основном почками (85% введенной дозы).

Нет существенных различий в фармакокинетике левофлоксацина после внутривенного и перорального введения, что свидетельствует о том, что пероральный и внутривенный пути введения являются взаимозаменяемыми.

Линейность

Левофлоксацин имеет линейную фармакокинетику в диапазоне доз 50-600 мг.

Пациенты с почечной недостаточностью

На фармакокинетику левофлоксацина влияет почечная недостаточность. При снижении функции почек снижается почечное выведение и клиренс, а периоды полувыведения увеличиваются, как видно из нижеследующей Таблицы №1.

Таблица №1

Клиренс креатинина (мл/мин)

< 20

20-49

50-80

Почечный клиренс (мл/мин)

13

26

57

Период полувыведения (часов)

35

27

9

Пациенты пожилого возраста

Нет значительных различий в фармакокинетике левофлоксацина у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста, кроме различий, связанных с клиренсом креатинина.

Гендерные различия

Раздельный анализ по группам пациентов женского и мужского пола продемонстрировал незначительные различия в фармакокинетике левофлоксацина в зависимости от пола. Несуществует доказательств того, что эти различия в фармакокинетике клинически значимы.

Клинические характеристики.

Показания.

Воспалительные процессы, вызванные бактериями, чувствительными к левофлоксацину: пневмонии, осложненные инфекции мочевыводящих путей (в том числе пиелонефриты), инфекции кожи и мягких тканей, хронический бактериальный простатит.

Противопоказания.

  • Повышенная чувствительность к левофлоксацину, другим хинолонам, к любому компоненту лекарственного средства.
  • Побочные реакции со стороны сухожилий после предыдущего применения хинолонов.
  • Эпилепсия.
  • Возраст до 18 лет.
  • Беременность и период кормления грудью.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Tеофиллин, фенбуфен или подобные нестероидные противовоспалительные лекарственные средства.

Возможно существенное снижение судорожного порога при одновременном применении хинолонов с теофиллином, НПВП и другими веществами, снижающими судорожный порог. Концентрация левофлоксацина в присутствии фенбуфена примерно на 13% выше, чем при приеме только левофлоксацина.

Пробенецид и циметидин.

Пробенецид и циметидин статистически достоверно влияют на выведение левофлоксацина. Почечный клиренс левофлоксацина снижается в присутствии пробенецида на 34 %, а циметидина - на 24 %. Это потому, что оба лекарственных средства способны блокировать канальцевую экскрецию левофлоксацина. Следует с осторожностью применять левофлоксацин одновременно с лекарственными средствами, влияющими на секрецию почечных канальцев (пробенецид и циметидин), особенно пациентам с нарушенной функцией почек.

Циклоспорин.

Период полувыведения циклоспорина увеличивается на 33 % при введении его одновременно с левофлоксацином.

Антагонисты витамина К.

При одновременном применении с антагонистами витамина К (например с варфарином) повышаются значения коагуляционных тестов (ПВ/международное нормализационное соотношение). Возможны выраженные кровотечения. Ввиду этого у пациентов, получающих параллельно антагонисты витамина К, необходимо осуществлять контроль показателей коагуляции.

Лекарственные средства, удлиняющие интервал QT.

Левофлоксацин, как и другие фторхинолоны, следует с осторожностью применять пациентам, которые получают лекарственные средства, удлиняющие интервал QT (в т. ч. антиаритмические средства классов IА и ІІІ, трициклические антидепрессанты, макролиды, антипсихотические средства).

Теофиллин.

Левофлоксацин не влияет на фармакокинетику теофиллина, который преимущественно метаболизируется с помощью CYP1A2, поэтому можно считать, что левофлоксацин не является ингибитором CYP1A2.

Глюкокортикоиды.

При одновременном применении с глюкокортикоидами повышается риск развития разрыва сухожилия.

Прочее.

Не отмечается никакого клинически значимого влияния на фармакокинетику левофлоксацина при применении его вместе со следующими лекарственными средствами: карбонатом кальция, дигоксином, глибенкламидом, ранитидином.

Не рекомендуется применение левофлоксацина одновременно с алкоголем.

Особенности применения.

Больным с выраженными нарушениями функции почек, а также с выраженным атеросклерозом сосудов головного мозга, нарушениями мозгового кровообращения следует соблюдать осторожность при применении лекарственного средства.

В течение всего курса лечения необходимо контролировать функцию почек и печени.

При применении лекарственного средства следует воздерживаться от употребления алкоголя.

При очень тяжелом течении воспаления легких, вызванном пневмококками, левофлоксацин может не дать оптимального терапевтического эффекта.

Госпитальные инфекции, вызванныеP. aeruginosa, могут потребовать комбинированной терапии.

Продолжительность введения .

Рекомендуемая продолжительность введения составляет минимум 60 минут для 500 мг раствора для инфузий лекарственного средства. Относительно офлоксацина известно, что во время инфузии могут отмечаться тахикардия и временное повышение артериального давления. В редких случаях возможно резкое снижение артериального давления, циркуляторный коллапс. Если при введении левофлоксацина наблюдается выраженное снижение артериального давления, введение следует немедленно прекратить.

Тендинит и разрыв сухожилий.

Редко возможны случаи тендинита. Чаще всего наблюдается тендинит ахиллова сухожилия, который может привести к его разрыву. Риск тендинита и разрыва сухожилия увеличивается у пациентов пожилого возраста и у пациентов, принимающих кортикостероиды, поэтому необходимо тщательное наблюдение за такими пациентами при назначении левофлоксацина. При подозрении на тендинит лечение левофлоксацином следует немедленно прекратить и начать необходимое лечение (например, обеспечив иммобилизацию сухожилия).

Заболевания, вызванные Clostridium difficile.

Диарея, особенно тяжелая, устойчивая или с примесью крови в течение или после лечения левофлоксацином может быть симптомом болезни, вызванной Clostridium difficile, наиболее тяжелой формой которой является псевдомембранозный колит. При подозрении на псевдомембранозный колит левофлоксацин следует немедленно отменить и без задержки начать симптоматическое и специфическое лечение (например, ванкомицином). При этом противопоказаны лекарственные средства, угнетающие перистальтику кишечника.

Пациенты, склонные к судорогам.

Хинолоны могут снижать судорожный порог и провоцировать развитие судорог. Левофлоксацин противопоказан пациентам с эпилепсией в анамнезе. Как и другие хинолоны, лекарственное средство следует применять с особой осторожностью пациентам, склонным к судорогам, например пациентам с поражениями центральной нервной системы, при одновременной терапии фенбуфеном и подобными ему лекарственными средствами или препаратами, повышающими судорожную готовность (снижающими судорожный порог), такими как теофиллин (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий»). В случае появления судорог лечение левофлоксацином следует прекратить.

Пациенты с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.

Пациенты с латентной или развитой недостаточностью активности глюкозо-6-фосфат-дегидрогеназы имеют склонность к гемолитическим реакциям при лечении хинолоновыми антибактериальными лекарственными средствами, поэтому таким пациентам следует с осторожностью применять левофлоксацин.

Пациенты с почечной недостаточностью.

Левофлоксацин выводится в основном почками, поэтому пациентам с почечной недостаточностью требуется коррекция дозы (см. «Способ применения и дозы»).

Реакции гиперчувствительности.

Левофлоксацин может время от времени вызывать серьезные, потенциально летальные реакции повышенной чувствительности (в том числе ангионевротический отек, анафилактический шок), даже после первого применения. При возникновении реакций гиперчувствительности следует прекратить прием левофлоксацина, обратиться к врачу и начать соответствующее лечение.

Тяжелые буллезные реакции.

При применении левофлоксацина сообщалось о тяжелых буллезных реакциях, таких как синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. При возникновении буллезных реакций необходимо немедленно прекратить прием левофлоксацина, обратиться к врачу и начать соответствующее лечение.

Изменение уровня глюкозы в крови.

При применении хинолонов, особенно пациентам с сахарным диабетом, одновременно принимающим пероральные гипогликемические средства (в т. ч. глибенкламид) или инсулин, сообщалось об изменениях уровня глюкозы в крови (как о гипергликемии, так и о гипогликемии). Наблюдались случаи гипогликемической комы. Пациентам с сахарным диабетом необходимо контролировать уровень сахара в крови.

Профилактика реакций фоточувствительности.

Сообщалось о реакциях фоточувствительности во время лечения левофлоксацином. Сцелью предупреждения возникновения реакций фоточувствительности пациентам, принимающим левофлоксацин, следует избегать солнечного облучения и УФ-лучей (лампы искусственного ультрафиолетового излучения, солярий) во время приема левофлоксацина и в течение 48 часов после прекращения применения левофлоксацина.

У пациентов, которые применяют антагонисты витамина К , следует контролировать показатели свертывания крови при одновременном приеме левофлоксацина и антагонистов витамина K (варфарин) в связи с потенциальным риском увеличения показателей свертываемости крови (протромбиновое время/МНО) и/или кровотечения.Психотические реакции.

Сообщалось о возникновении психотических реакций у пациентов, получавших хинолоны, включая левофлоксацин. Очень редко они приводили к суицидальным мыслям и саморазрушающему поведению, иногда даже после приема единственной дозы левофлоксацина. Если у пациента возникают эти реакции, применение левофлоксацина следует прекратить и прибегнуть к соответствующим мерам. Рекомендуется с осторожностью применять левофлоксацин пациентам с психотическими расстройствами и пациентам с психическими заболеваниями в анамнезе.

Удлинение интервала QT.

При приеме фторхинолонов сообщалось о случаях удлинения интервала QT. Следует соблюдать осторожность при приеме фторхинолонов, включая левофлоксацин, пациентам с известными факторами риска удлинения интервала QT:

- синдром врожденного или приобретенного удлиненного интервала QT;

- одновременное применение лекарственных средств, удлиняющих интервал QT (в том числе антиаритмических средств классов IА и ІІІ, трициклических антидепрессантов, макролидов);

- нарушение баланса электролитов (в т. ч. при гипокалиемия, гипомагниемия);

- заболевания сердца (сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, брадикардия). Пациенты пожилого возраста более чувствительны к лекарственным средствам, которые удлиняют интервал QT. Поэтому применять фторхинолоны, включая левофлоксацин, этой группе пациентов следует с осторожностью.

Периферическая нейропатия.

Сообщалось о случаях сенсорной или сенсомоторной периферической нейропатии у пациентов, принимающих фторхинолоны, включая левофлоксацин. Прием левофлоксацина следует прекратить, если у пациента наблюдаются симптомы нейропатии, чтобы предупредить возникновение необратимого состояния.

Опиаты.

У пациентов, получавших левофлоксацин, определение опиатов в моче может дать ложноположительный результат. Может возникнуть необходимость подтверждения положительных результатов на опиаты с помощью более специфических методов.

Гепатобилиарные расстройства.

При применении левофлоксацина сообщалось о случаях некротического гепатита, вплоть до печеночной недостаточности, угрожающей жизни, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями, например, сепсисом (см. раздел «Побочные реакции»). Пациентам следует рекомендовать прекратить лечение и обратиться к врачу, если возникают такие проявления и симптомы болезни печени, как анорексия, желтуха, темная моча, зуд или боли в области живота.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Из-за отсутствия исследований и в связи с возможным повреждением хинолонами суставного хряща в растущем организме, лекарственное средство противопоказано в период беременности и кормления грудью. Если во время лечения лекарственным средством наступила беременность, об этом следует сообщить врачу.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

При применении лекарственного средства следует воздержаться от управления транспортом и от потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенного внимания и скорости реакции, из-за возможности развития побочных реакций со стороны нервной системы (головокружения, оцепенения, сонливости, спутанности сознания, нарушений зрения и слуха, двигательных нарушений, в том числе во время ходьбы).

Способ применения и дозы.

Перед применением необходимо провести тест на чувствительность.

Раствор следует использовать в течение 3 часов после перфорации флакона.

Лекарственное средство применяют внутривенно 1-2 раза в сутки.

Доза зависит от типа и тяжести инфекции. Относительно дозирования следует придерживаться следующих рекомендацийдля пациентов с нормальной функцией почек(см. Таблица №2), у которых клиренс креатинина составляет 50 мл/мин.

Таблица №2

Показания

Доза, мг

Количество

приёмов в сутки

Длительность лечения

Негоспитальные пневмонии

500

1-2 раза

7-14 дней

Пиелонефрит

500

1 раз

7-10 дней

Осложненные инфекции мочевыводящих путей

500

1 раз

7-14 дней

Хронический бактериальный простатит

500*

1 раз

28 дней

Осложненные инфекции кожи и мягких тканей

500

1-2 раза

7-14 дней

* В соответствии с состоянием пациента через несколько дней возможен переход от первоначального внутривенного введения левофлоксацина к пероральному применению с тем же дозированием.

Поскольку левофлоксацин выводится преимущественно почками, для больных с ослабленной функцией почек дозу следует уменьшить.

Дозировкадля пациентов с нарушенной функцией почек (см. Таблица №3), укоторых клиренс креатинина менее 50 мл/мин.

Таблица №3

Клиренс креатинина

Режим дозирования

(в зависимости от тяжести инфекции и нозологической формы)

250 мг/24 часа

500 мг/24 часа

500 мг/12 часа

50-20 мл/мин

первая доза - 250 мг,

последующие -

125 мг/24 часа

первая доза - 500 мг,

последующие -

250 мг/24 часа

первая доза - 500 мг,

последующие -

250 мг/12 часа

19-10 мл/мин

первая доза - 250 мг,

последующие -

125 мг/48 часов

первая доза - 500 мг,

последующие -

125 мг/24 часа

первая доза - 500 мг,

последующие -

125 мг/12 часа

<10 мл/мин (а также при гемодиализе и ХАПД1)

первая доза - 250 мг,

последующие -

125 мг/48 часов

первая доза - 500 мг,

последующие -

125 мг/24 часа

первая доза - 500 мг,

последующие -

125 мг/24 часа

1После гемодиализа или хронического амбулаторного перитонеального диализа (ХАПД) дополнительные дозы не нужны.

Дозирование для пациентов с нарушением функции печени. Коррекция дозы не требуется, поскольку левофлоксацин в незначительной степени метаболизируется в печени.Дозирование для пациентов пожилого возраста. Если функции почек не нарушены, нет необходимости в коррекции дозы.

Лекарственное средство следует вводитьмедленно внутривенно путем капельной инфузии. Продолжительность введения 1 флакона левофлоксацина должна составлять не менее 30 минут для дозы 250 мг или не менее 60 минут для дозы 500 мг.

В соответствии с состоянием пациента, через несколько дней возможен переход от внутривенного введения к пероральному приему левофлоксацина с тем же дозированием.

Продолжительность лечения зависит от течения болезни. Как и при применении других антибактериальных средств, рекомендуется продолжать лечение лекарственным средством по крайней мере в течение 48-72 часов после нормализации температуры тела или подтвержденного микробиологическими тестами уничтожения возбудителей.

Смешивание с растворами для инфузий.

Лекарственное средство совместимо с такими растворами для инфузий:

0,9% раствор хлорида натрия, 5% моногидрат глюкозы, 2,5% декстроза в растворе Рингера, многокомпонентные растворы для парентерального питания (аминокислоты, углеводы, электролиты).

Дети.

Лекарственное средство противопоказано для применения детям, поскольку не исключено поражение суставного хряща.

Передозировка.

Симптомы: головокружение, нарушение/спутанность сознания, судорожные припадки, тремор, удлинение интервала QT или усиление проявлений других побочных реакций. В случаях передозировки необходимо проводить тщательное наблюдение за пациентом, включая ЭКГ.

Лечение -симптоматическое. Специфических антидотов не существует. Гемодиализ, в том числе перитонеальный диализ или ХАПД, не является эффективным для выведения левофлоксацина из организма.

Побочные реакции.

Со стороны органов зрения:зрительные нарушения, затуманивание зрения, временная потеря зрения.

Со стороны органов слуха и вестибулярного аппарата:вертиго, шум в ушах, нарушение слуха, потеря слуха.

Со стороны респираторной системы, органов грудной клетки и средостения: одышка, бронхоспазм, аллергический пневмонит.

Со стороны желудочно-кишечного тракта:диарея, тошнота, рвота, боль в животе, диспепсия, вздутие живота, запор, диарея геморрагическая, что может свидетельствовать об энтероколите, включая псевдомембранозный колит, панкреатит.

Со стороны печени и желчевыводящих путей:повышение показателей печеночных энзимов (АЛТ/АСТ, щелочная фосфатаза, ГГТП), повышение билирубина, гепатит, желтуха и тяжелое поражение печени, включая случаи острой печеночной недостаточности, преимущественно у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями (см. «Особенности применения»).

Со стороны почек и мочевыводящей системы:повышенные показатели креатинина в сыворотке крови, острая почечная недостаточность (например, вследствие интерстициального нефрита).

Со стороны обмена веществ, метаболизма:анорексия, гипогликемия, особенно у пациентов, больных диабетом, гипергликемия, гипогликемическая кома. Признаками гипогликемии могут быть повышенный аппетит, нервозность, повышенное потоотделение, дрожание конечностей.

Со стороны нервной системы:головная боль, головокружение, оцепенение, сонливость, тремор, дисгевзия, судороги, парестезии, периферическая сенсорная или сенсомоторная нейропатия, пониженное осязание; паросмия, включая аносмию, агевзия, дискинезия, экстрапирамидные расстройства, другие нарушения координации движений, в том числе при ходьбе, обмороки, доброкачественная внутричерепная гипертензия.

Со стороны психики:бессонница, ажитация, спутанность сознания, раздражительность, психотические расстройства (в т. ч. галлюцинации, паранойя), депрессия, тревожность, беспокойство, состояния страха, патологические сновидения, ночные кошмары, психотические реакции с саморазрушающим поведением, включая суицидальную направленность мышления или действий (см. «Особенности применения»).

Со стороны сердечно-сосудистой системы:тахикардия, ощущение сердцебиения, желудочковая тахикардия, которая может приводить к остановке сердца; желудочковая аритмия и аритмия типаtorsade de pointes(преимущественно у пациентов с факторами риска удлинения интервала QT) удлинение интервала QT на ЭКГ, гипотензия, коллапс, васкулит, флебит.

Со стороны крови и лимфатической системы:лейкопения, эозинофилия, нейтропения, агранулоцитоз, панцитопения, гемолитическая анемия, тромбоцитопения, которая вызывает повышенную склонность к кровоизлияниям или кровотечениям.

Со стороны иммунной системы:реакции гиперчувствительности, включая анафилактический шок, анафилактоидный шок, ангионевротический отек, анафилактические и анафилактоидные реакции могут иногда возникать даже после применения первой дозы; сыпь, покраснение кожи, зуд, крапивница, гипергидроз, экссудативная мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, фотосенсибилизация, повышенная чувствительность к солнечному и ультрафиолетовому излучению, лейкоцитопластический васкулит, стоматит.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки:сыпь, зуд, уртикария, ангионевротический отек, повышенная чувствительность к солнечному и ультрафиолетовому излучению, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), синдром Стивенса-Джонсона, экссудативная мультиформная эритема, гипергидроз. Иногда могут возникать кожно-слизистые реакции даже после приема первой дозы.

Инфекции и инвазии: грибковые инфекции, включая грибы родаCandida, размножение других резистентных микроорганизмов.

Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани:артралгия, миалгия, поражения сухожилий (см. раздел «Особенности применения»), в том числе их воспаление (тендинит, например, ахиллова сухожилия), мышечная слабость, которая может иметь особое значение для больных тяжелой миастениейgravis, рабдомиолиз, разрыв сухожилий, связок, мышц, артрит.

Общие нарушения и реакции в месте введения:изменения в месте введения, включая покраснение, боль; астения, общая слабость; повышение температуры тела; боль (включая боль в спине, груди и конечностях); как и при применении других фторхинолонов, возможны приступы порфирии у пациентов с порфирией.

Среди других нежелательных побочных эффектов, ассоциированных с приемом фторхинолонов, следующие:

- экстрапирамидные симптомы и другие нарушения координации движений;

- гиперсенситивный васкулит;

- приступы порфирии у пациентов с наличием порфирии.

Срок годности.2 года.

Срок хранения раствора после перфорации флакона - 3 часа.

Условия хранения

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ºС. Не замораживать.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Раствор не следует смешивать с гепарином или щелочными растворами (например, с гидрокарбонатом натрия), с другими лекарственными средствами, кроме тех, что указаны в разделе «Способ применения и дозы».

Упаковка

По 100 мл во флаконе; по 1 флакону в пачке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

ЧАО «Фармацевтическая фирма «Дарница».

Местонахождение производителя и адрес его места осуществления деятельности. Украина, 02093, г. Киев, ул. Бориспольская, 13.