АРАНЕСП

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

АРАНЕСП

(ARANESP®)

Склад:

діюча речовина: дарбепоетин альфа;

1попередньо наповнений шприц містить дарбепоетину альфа:

10мкг у 0,4мл (25мкг/мл);

30мкг у 0,3мл (100мкг/мл);

500мкг у 1мл (500мкг/мл);

Дарбепоетин альфа виготовляється шляхом генної технології із застосуванням клітин яєчників китайського хом’яка (CHO-K1).

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію дигідрофосфат моногідрат, натрію гідрофосфат безводний, полісорбат80, вода для ін’єкцій.

Лікарська формаРозчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина, практично без часточок.

Фармакотерапевтична група

Протианемічні, інші протианемічні засоби.

Код АTХ B03XA02.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Людський еритропоетин є ендогенним глікопротеїновим гормоном, який є первинним регулятором еритропоезу завдяки специфічній взаємодії з еритропоетиновим рецептором на еритроїдних клітинах-попередниках у кістковому мозку. Продукування еритропоетину переважно відбувається у нирках та регулюється ними у відповідь на зміни в оксигенації тканин. Продукування ендогенного еритропоетину є порушеним у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, і основною причиною анемії у таких пацієнтів є дефіцит еритропоетину. В онкохворих пацієнтів, які отримують хіміотерапію, етіологія анемії є багатофакторною. У таких пацієнтів і дефіцит еритропоетину, і знижена відповідь еритроїдних клітин-попередників на ендогенний еритропоетин значно сприяють розвитку анемії.

Дарбепоетин альфа стимулює еритропоез завдяки тому ж самому механізму, що й ендогенний гормон. Дарбепоетин альфа має п’ять N-пов’язаних вуглеводних ланцюжків, тоді як ендогенний гормон та рекомбінантні людські еритропоетини (r-HuEPO) мають три. Додаткові залишки цукрів молекулярно не відрізняються від тих, що є на ендогенному гормоні. Через збільшений вміст вуглеводу дарбепоетин альфа має довший термінальний період напіввиведення, ніж r-HuEPO, а отже, і більшу активністьin vivo. Незважаючи на ці молекулярні зміни, дарбепоетин альфа зберігає дуже вузьку специфічність до еритропоетинового рецептора.

Пацієнти із хронічною нирковою недостатністю

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) спостерігався підвищений ризик смертності та тяжких серцево-судинних ускладнень при застосуванні препаратів, що стимулюють еритропоез, для досягнення підвищення рівня гемоглобіну (135г/л у порівнянні з 113г/л; 140г/л у порівнянні з 100г/л).

У рандомізованому, подвійному сліпому коригуючому дослідженні (n=358) для порівняння одного прийому на 2тижні та одного прийому на місяць у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю або пацієнтів, які перебувають на діалізі, прийом дарбепоетину альфа 1раз на місяць не поступався одноразовому прийому на 2тижні для корекції анемії. Середній час (квартиль1, квартиль3) досягнення корекції рівня гемоглобіну (збільшення на ≥100г/л та ≥10г/л від базового рівня) складав 5тижнів для обох режимів, 1раз на 2тижні (3, 7тижнів) та 1раз на місяць (3, 9тижнів). Протягом періоду дослідження (29-33тижні) середній (95%ДІ) тижневий еквівалент дози становив 0,20 (0,17, 0,24)мкг/кг при режимі 1раз на 2тижні та 0,27 (0,23, 0,32)мкг/кг у режимі 1раз на місяць.

В ході рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження (TREAT) на когорті з 4038 пацієнтів із ХНН, які не перебували на діалізі, з діабетом 2-го типу і з рівнем гемоглобіну ≤110г/л, пацієнти отримували або дарбепоетин альфа для досягнення рівня гемоглобіну 130г/л, або плацебо (із підтримуючим застосуванням дарбепоетину альфа при зниженні рівнів гемоглобіну нижче показника 90г/л). Дослідженню не вдалося досягти жодної зі своїх двох головних цілей – засвідчити зниження, з одного боку, ризику смертності з усіх причин або ризику серцево-судинної захворюваності (дарбепоетин альфа у порівнянні з плацебо; ВР=1,05; 95 % ДІ(0,94; 1,17)) та, з іншого боку – ризику смертності з усіх причин або кінцевої стадії ниркової недостатності (КСНН) (дарбепоетин альфа у порівнянні з плацебо; ВР=1,06; 95 % ДІ(0,95; 1,19)). Аналіз окремих компонентів комбінованих кінцевих точок виявив такі показники ВР (95 % ДІ): летальні випадки – 1,05(0,92; 1,21), застійна серцева недостатність (ЗСН) – 0,89(0,74; 1,08), інфаркт міокарду (ІМ) – 0,96(0,75; 1,23), інсульт – 1,92(1,38; 2,68), шпиталізація з причини ішемії міокарду – 0,84(0,55; 1,27), КСНН – 1,02(0,87; 1,18).

Об’єднані ретроспективні аналізи клінічних досліджень препаратів, що стимулюють еритропоез, були проведені за участю пацієнтів із ХНН (які перебували і не перебували на діалізі, з діабетом та без діабету). В ході досліджень відзначено тенденцію до підвищеного ризику смертності з усіх причин, серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень, пов'язаних з більш високими кумулятивними дозами препаратів, що стимулюють еритропоез, незалежно від наявності діабету або перебування на діалізі (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування»).

Діти

В ході рандомізованого клінічного дослідження 114 педіатричним пацієнтам з анемією (рівень гемоглобіну <100г/л) у віці від 2 до 18 років із хронічною хворобою нирок, які перебували і не перебували на діалізі, і не отримували препаратів, що стимулюють еритропоез, застосовували дарбепоетин альфа один раз на тиждень (n = 58) або один раз на два тижні (n = 56) для корекції анемії. Концентрація гемоглобіну збільшилась до ≥ 100г/л у >98% (p < 0,001) педіатричних пацієнтів, які приймали дарбепоетин альфа один раз на тиждень та у 84 % (р = 0,293), які приймали дарбепоетин альфа один раз на два тижні. У той час, коли вперше був досягнутий рівень гемоглобіну ≥ 100г/л, середня (SD) доза, скоригована з урахуванням маси тіла, становила 0,48 (0,24)мкг/кг (від 0,0 до 1,7мкг/кг) один раз на тиждень для групи, що отримувала препарат один раз на тиждень, та 0,76 (0,21)мкг/кг (від 0,3 до 1,5мкг/кг) один раз на два тижні для групи, що отримувала препарат один раз на два тижні.

В ході клінічного дослідження за участю 124 педіатричних пацієнтів у віці від 1 до 18 років з хронічним захворюванням нирок, які перебували і не перебували на діалізі, пацієнти, які були стабільними до епоетину альфа, були розподілені по групах випадковим чином: пацієнти, які отримували дарбепоетин альфа один раз на тиждень (підшкірно або внутрішньовенно), використовуючи коефіцієнт конверсії дози 238:1, та пацієнти які продовжили терапію епоетином альфа, не змінюючи дозу, графік та спосіб введення. Основна кінцева точка ефективності [зміна гемоглобіну між початковою лінією та періодом оцінки (тиждень 21 – 28)] була порівнянна у двох групах. Середній рівень гемоглобіну для r-HuEPO та дарбепоетину альфа в початковий період становив 111 (SD 0,7)г/л та 113 (SD 0,6)г/л відповідно. Середній рівень гемоглобіну на 28-й тиждень для r-HuEPO та дарбепоетину альфа становив 111 (SD 1,4)г/л та 111 (SD 1,1)г/л відповідно.

У європейському регуляторному наглядовому дослідженні педіатричних пацієнтів було зареєстровано 319 дітей з хронічними захворюваннями нирок (13 (4,1 %) пацієнти віком <1 року, 83 (26,0 %) пацієнти віком від 1 до < 6 років, 90 (28,2 %) пацієнти віком від 6 до < 12 років і 133 (41,7 %) пацієнти ≥ 12 років), які отримували дарбепоетин альфа; концентрація гемоглобіну в середньому становила 113 – 115г/л, а середні дози дарбепоетину альфа, скориговані з урахуванням маси тіла, залишалися відносно постійними (між 2,31мкг/кг на місяць і 2,67мкг/кг на місяць) протягом досліджуваного періоду для всіх категорій пацієнтів, які брали участь у дослідженні.

В ході досліджень не було виявлено суттєвих відмінностей між профілем безпеки педіатричних пацієнтів та раніше зареєстрованим у дорослих пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»).

Онкохворі пацієнти, які отримують хіміотерапію

У проспективному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, проведеному за участю 314 пацієнтів з раком легенів, які отримували хіміотерапію з платиною, спостерігалося значне зменшення необхідності трансфузій (р<0,001).

Клінічні дослідження показали, що дарбепоетин альфа має аналогічну ефективність при введенні однієї ін'єкції один раз кожні три тижні або один раз кожні два тижні, або щотижня без збільшення загальної необхідної дози.

Безпеку та ефективність застосування терапії Аранеспом раз на три тижні в умовах зменшення необхідності переливання червоних кров'яних клітин у пацієнтів, що проходять хіміотерапію, оцінювали у рандомізованому подвійному сліпому багатонаціональному дослідженні за участю 705 пацієнтів з анемією та з немієлоїдними злоякісними новоутвореннями, які отримували багатоступеневу хіміотерапію. Для прийому Аранеспу пацієнти були рандомізовані на групи, які отримували 500мкг один раз на три тижні та 2,25мкг/кг один раз на тиждень. У обох групах доза зменшувалась на 40 % від попередньої дози (наприклад, перше зниження дози: до 300мкг – у групі застосування один раз на три тижні та 1,35мкг/кг – у групі застосування один раз на тиждень), якщо гемоглобін збільшився більш ніж на 10г/л протягом 14-денного періоду. У групі застосування один раз на три тижні зменшення дози потребували 72 % пацієнтів, у групі застосування один раз на тиждень – 75 %. Це дослідження підтверджує, що 500мкг один раз на три тижні можна порівняти з одноразовим застосуванням один раз на тиждень щодо кількості пацієнтів, які отримують щонайменше одну трансфузію червоних кров'яних тілець з 5-го тижня до закінчення стадії лікування.

У проспективному рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні, проведеному за участю 344 пацієнтів з анемією та зі злоякісними процесами лімфопроліферації, які отримували хіміотерапію, відбулося значне зниження необхідності переливання крові та покращення відповіді на гемоглобін (р <0,001). Також спостерігалося зменшення стомлюваності, виміряне за шкалою функціональної оцінки терапії раку (FACT-втомлюваність).

Еритропоетин є фактором росту, який перш за все стимулює вироблення червоних кров'яних тілець. Рецептори еритропоетину можуть бути виражені на поверхні різних пухлинних клітин.

Виживання пацієнтів і прогресування пухлин вивчалося в ході п'яти великих контрольованих досліджень із залученням когорти загальною чисельністю 2833 пацієнти. Чотири з цих п'яти досліджень були подвійними сліпими плацебо-контрольованими дослідженнями і одне – дослідженням відкритого типу. До двох досліджень залучалися такі пацієнти, які отримували хіміотерапію. У двох з цих досліджень цільовий рівень гемоглобіну становив >130г/л, у решті досліджень – 120‑140г/л. У дослідженні відкритого типу не було виявлено відмінності показників загального виживання пацієнтів, які отримували рекомбінантний людський еритропоетин, і пацієнтів контрольної групи. У чотирьох плацебо-контрольованих дослідженнях показники відношення ризиків для загального виживання знаходилися у діапазоні від 1,25 до 2,47 на користь контрольної групи. Результати цих досліджень засвідчили незрозуміле чітке статистично значуще перевищення показників смертності серед пацієнтів з анемією, пов'язаною з різними типами звичайного раку, які приймали рекомбінантний людський еритропоетин, у порівнянні з контрольною групою. Отриманий в рамках цих випробувань результат загального виживання не вдалося обґрунтовано пояснити відмінністю показників частоти випадків тромбозу і споріднених ускладнень у пацієнтів, які отримували рекомбінантний людський еритропоетин, і у пацієнтів контрольної групи.

Було також здійснено систематичний огляд, що охоплював понад 9000 онкохворих пацієнтів, які брали участь у 57 клінічних дослідженнях. Метааналіз даних загального виживання дозволив розрахувати показник відношення ризиків, що становив 1,08 на користь групи контролю (95 % ДІ (0,99; 1,18); 42 дослідження і 8167 пацієнтів).

Підвищений відносний ризик тромбоемболічних подій (RR 1,67, 95 % ДІ (1,35, 2,06); 35досліджень і 6769 пацієнтів) спостерігався у пацієнтів, які отримували рекомбінантний еритропоетин людини. Таким чином, існують достовірні дані, які дають змогу припустити вірогідність значної шкодити терапії рекомбінантним еритропоетином людини для пацієнтів з онкологічними захворюваннями. Якою мірою ці результати можуть відноситись до застосування рекомбінантного еритропоетину для досягнення концентрації гемоглобіну менше 130г/л у пацієнтів з раком, які отримували хіміотерапією, незрозуміло, тому що мало пацієнтів з цими характеристиками були включені в огляд.

Проводився аналіз даних, отриманих від більше ніж 13 900 пацієнтів з онкологічними захворюваннями (які отримують хіміотерапію, променеву терапію, хіміопроменеву терапію або не отримують терапії), що брали участь у 53 контрольованих клінічних дослідженнях декількох епоетинів. Метааналіз даних загального виживання дав змогу розрахувати показник відношення ризиків, що становив 1,06 на користь групи контролю (95 % ДІ (1,00, 1,12); 53 дослідження та 13 933 пацієнти), а для хворих на рак, які отримували хіміотерапію, показник відношення ризиків загального виживання становив 1,04 (95 % ДІ (0,97, 1,11); 38 досліджень та 10 441 пацієнт). Метааналізи також свідчать про суттєво підвищений відносний ризик тромбоемболічних подій у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які отримують рекомбінантний еритропоетин людини (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакокінетика

Через підвищений вміст вуглеводу рівень дарбепоетину альфа у кровообігу залишається більшим за мінімальну стимулюючу концентрацію, необхідну для еритропоезу, протягом більшого часу, ніж еквівалентна молярна доза r-HuEPO, що дозволяє з меншою частотою застосовувати дарбепоетин альфа для досягнення такої ж біологічної відповіді.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Фармакокінетику дарбепоетину альфа вивчали клінічно на пацієнтах із хронічною нирковою недостатністю після внутрішньовенного та підшкірного застосування. При внутрішньовенному застосуванні термінальний період напіввиведення дарбепоетину альфа становить 21годину (SD7,5). Кліренс дарбепоетину альфа становить 1,9мл/год/кг (SD0,56), а об’єм розподілу (Vss) є приблизно рівним об’єму у плазмі крові (50мл/кг). Біодоступність становить 37% при підшкірному застосуванні. Після щомісячного застосування дарбепоетину альфа при підшкірних дозах у межах 0,6-2,1мкг/кг термінальний період напіввиведення становив 73години (SD24). Довший термінальний період напіввиведення дарбепоетину альфа, введеного підшкірно порівняно з внутрішньовенним введенням, є зумовленим кінетикою підшкірної абсорбції. У клінічних дослідженнях спостерігалася мінімальна акумуляція незалежно від шляху введення. У доклінічних дослідженнях було продемонстровано, що нирковий кліренс мінімальний (до 2% від загального кліренсу) та не впливає на період напіввиведення з сироватки крові.

Дані 809 пацієнтів, які отримували Аранесп у європейських клінічних дослідженнях, аналізували для оцінки дози, необхідної для підтримання гемоглобіну; різниця не спостерігалась між середніми тижневими дозами при внутрішньовенному та підшкірному введені.

За фармакокінетикою дарбепоетину альфа у педіатричних пацієнтів (2 – 16 років) з ХНН, які перебували або не перебували на діалізі, визначили фармакокінетичні профілі для періодів відбору проб до 2 тижнів (336 годин) після однієї або двох доз, введених підшкірно або внутрішньовенно. Зважаючи на фармакокінетичні дані у дорослих з ХНН, де використовувалася однакова тривалість вибірки, порівняння показало, що фармакокінетика дарбепоетину альфа була однаковою у дітей та дорослих з ХНН.

У першій фазі фармакокінетичного дослідження після внутрішньовенного застосування спостерігалася приблизно 25% різниця між дітьми та дорослими пацієнтами у площі під кривою від часу 0 до безкінечності (AUC[0‑∞]); проте ця різниця була у два рази меншою меж у AUC(0-∞), що спостерігалися у дітей. AUC(0-∞) була однаковою у дорослих та дітей з ХНН після підшкірного застосування. Період напіввиведення також був однаковим у дорослих та дітей з ХНН після внутрішньовенного та підшкірного застосування.

Онкохворі пацієнти, які отримують хіміотерапію

Після підшкірного введення 2,25мкг/кг дорослим онкохворим пацієнтам середня максимальна концентрація дарбепоетину альфа 10,6нг/мл (SD5,9) досягалася за середній час 91годину (SD19,7). Ці параметри відповідали лінійній фармакокінетиці у широких межах дози (0,5-8мкг/кг щотижня та 3-9мкг/кг кожні 2тижні). Фармакокінетичні параметри не змінювалися при багаторазовому застосуванні доз протягом 12тижнів (застосування дози кожного тижня або кожні 2тижні). Спостерігалося очікуване помірне (<2рази) підвищення концентрації у сироватці крові при наближенні до рівноважного стану, проте не спостерігалося неочікуваної акумуляції після багаторазового застосування. Було проведено фармакокінетичне дослідження на пацієнтах з анемією, спричиненою хіміотерапією, яких лікували 6,75мкг/кг дарбепоетину альфа, які застосовували підшкірно кожні 3тижні у комбінації з хіміотерапією. У цьому дослідженні, яке дозволило детально охарактеризувати термінальний період напіввиведення, середній (SD) термінальний період напіввиведення становив 74(SD27)години.

Клінічні характеристики

Показання.

Лікування симптоматичної анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю (ХНН) у дорослих та дітей (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Лікування симптоматичної анемії у дорослих онкохворих пацієнтів з немієлоїдними злоякісними утвореннями, які отримують хіміотерапію.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату, що вказані в розділі «Склад».

Артеріальна гіпертензія, яка не піддається адекватному контролю лікарськими засобами.

Особливі заходи безпеки

При амбулаторному застосуванні Аранесп можна тільки 1раз дістати з холодильника та зберігати його при кімнатній температурі (до 25°C) протягом 7діб. Після того, як шприц дістали з холодильника та він досяг кімнатної температури (до 25°C), його слід або використати протягом 7днів, або викинути.

Аранесп є стерильним, але не законсервованим продуктом. Не застосовувати більше однієї дози на шприц. Будь-які залишки лікарського засобу у попередньо наповненому шприці слід викинути.

Перед застосуванням розчин Аранеспу необхідно оглянути на наявність механічних часточок та наявність забарвлення. Не застосовувати препарат при наявності механічних часточок та появі забарвлення. Не струшувати. Перед ін’єкцією дати попередньо наповненому шприцу нагрітися до кімнатної температури.

Невикористаний медичний продукт та залишки матеріалів слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клінічні результати, отримані на цей час, не вказують на будь-яку взаємодію дарбепоетину альфа з іншими речовинами. Проте існує потенціал взаємодії з препаратами, що значною мірою зв’язуються з червоними клітинами крові, наприклад циклоспорин, такролімус. Якщо Аранесп застосовувати одночасно з будь-яким із цих препаратів, слід стежити за рівнем цих препаратів у крові та корегувати дозу при зростанні концентрації гемоглобіну.

Особливості застосування.

Інструкції щодо введення Аранеспу

Пацієнт не має права самостійно робити собі ін’єкції, якщо перед тим він не отримав відповідний інструктаж від лікаря, медичної сестри або фармацевта. При виникненні будь-яких питань щодо введення препарату пацієнт повинен звернутися до лікаря, медичної сестри або фармацевта.

НЕ ВВОДИТИ препарат внутрішньовенно самостійно.

Щоб самостійно зробити собі ін'єкцію, вам знадобиться:

· новий попередньо наповнений шприц Аранесп і

· спиртові серветки або аналогічні.

Перед введенням препарату слід уважно прочитати всі інструкції.

1. Вийняти попередньо наповнений шприц із холодильника. Не діставати попередньо наповнений шприц за поршень або ковпачок голки. Це може пошкодити його.

2. Залишити попередньо наповнений шприц при кімнатній температурі приблизно на 30хвилин. Це зробить ін’єкцію комфортнішою. Ні в якому разі не підігрівати Аранесп (наприклад, не підігрівати препарат у мікрохвильовій печі або у гарячій воді). Крім того, не залишати шприц під впливом прямого сонячного світла.

3. Не струшувати попередньо наповнений шприц.

4.Не знімати ковпачок з попередньо наповненого шприца, доки все не буде готово для виконання ін’єкції.

5. Слід перевірити, щоб доза відповідала призначенням лікаря.

6. Слід перевірити термін придатності на етикетці попередньо наповненого шприца (EXP). Не використовувати його, якщо пройшов останній день зазначеного місяця.

7. Слід перевірити зовнішній вигляд Аранеспу. Це має бути прозора безбарвна або злегка перламутрова рідина. Не застосовувати препарат при наявності муті або механічних часточок.

8.Ретельно вимити руки.

9. Знайти зручну, добре освітлену поверхню та покласти на неї все необхідне обладнання у межах доступу.

Ділянка для введення Аранеспу

Найкращими ділянками для самостійного виконання ін’єкцій є верхні частини стегон та живіт. Якщо ін’єкцію робить хтось інший, можна також використовувати задню поверхню рук.

Можна змінити ділянку введення ін’єкції, якщо місце ін’єкції почервоніло або подразнене.

Інструкція для виконання ін’єкції Аранеспу ( попередньо наповнений шприц)

1. Щоб уникнути згинання голки, обережнозняти ковпачок з голки, не викручуючи його, як показано на рисунках 1 та 2.

2.Не торкатися голки та не штовхати поршень.

3. У попередньо наповненому шприці може бути виявлено маленьку бульбашку повітря. Вам не слід видаляти її перед введенням ін’єкції. Введення розчину з бульбашкою повітря є нешкідливим.

4. Тепер можна застосувати попередньо наповнений шприц.

5. Продезінфікувати шкіру за допомогою тампона зі спиртом та захопити шкіру (без надавлювання) на ділянці між великим та вказівним пальцями.

6. Повністю ввести голку у шкіру, як показував лікар, медсестра або фармацевт.

7. Підшкірно ввести необхідну дозу, як показував лікар, медсестра або фармацевт.

8. Повільно та рівномірно натиснути на поршень, утримуючи шкіру між великим та вказівним пальцями, доки шприц не спорожніє.

9. Витягнути голку та відпустити шкіру.

10. Якщо у місці ін’єкції з’явилася крапля крові, її можна обережно видалити ватною кулькою або марлевим тампоном. Не терти місце ін’єкції. Якщо необхідно, місце ін’єкції можна закрити пластирем.

11. Застосовувати кожен шприц лише для однієї ін’єкції.Не використовувати залишки Аранеспу, що залишилися у шприці.

Утилізація шприців

·Не закривати ковпачками для голки використані шприци, оскільки ви можете випадково себе уколоти.

· Зберігати використані шприци у недоступних для дітей місцях та поза полем зору дітей.

·Використані попередньо наповнені шприци слід утилізувати згідно з місцевими вимогами.

Зняття відривної етикетки (інформація для спеціалістів)

Попередньо наповнений шприц Аранесп оснащений відривною етикеткою, яку можна зняти та розмістити у медичній картці пацієнта.

Загальні особливості застосування

Зловживання препаратом здоровими людьми може призвести до надмірного збільшення гематокриту, що може спричинити ускладнення з боку серцево-судинної системи, що є небезпечним для життя.

Для покращення спостереження за препаратами, які стимулюють еритропоез, торгову назву препарату необхідно чітко записати в історію хвороби пацієнта.

У всіх пацієнтів слід контролювати артеріальний тиск, особливо на початку терапії Аранеспом. Якщо артеріальний тиск важко піддається контролю за допомогою відповідних заходів, рівень гемоглобіну можна знизити, зменшуючи або відмінивши дозу Аранеспу (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів з ХНН при застосуванні Аранеспу спостерігалися випадки важкої артеріальної гіпертензії, включаючи гіпертонічний криз, гіпертонічну енцефалопатію та судоми.

Для забезпечення ефективного еритропоезу перед початком та під час терапії у всіх пацієнтів слід оцінювати кількість заліза, а в деяких випадках може виникнути необхідність у допоміжній терапії залізом.

У разі відсутності реакції на терапію Аранеспом слід визначити причинні фактори. Дефіцит заліза, фолієвої кислоти або вітамінуВ12 знижує ефективність препаратів, що стимулюють еритропоез, а тому його слід корегувати. Супутні інфекції, запалення або травми, приховані кровотечі, гемоліз, важка інтоксикація алюмінієм, існуючі гематологічні захворювання або фіброз кісткового мозку також можуть зменшити еритропоетичну відповідь. Як складову оцінки слід розглядати визначення кількості ретикулоцитів. Якщо після виключення характерних причин, що зумовлюють відсутність відповіді, у пацієнта спостерігається ретикулоцитопенія, слід розглянути необхідність обстеження кісткового мозку. Якщо кістковий мозок відповідає тесту на PRCA, слід провести аналіз на антитіла до еритропоетину.

Повідомлялося про асоційовані з лікуванням епоетином серйозні побічні реакції з боку шкіри та підшкірної тканини, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя у т.ч. летальними. Більш тяжкі випадки спостерігались при терапії епоетинами тривалої дії.

Під час призначення препарату пацієнтів слід проінформувати про можливі симптоми, а також стежити за реакціями з боку шкіри та підшкірної тканини. Якщо з'являються ознаки, що свідчать про такі реакції, терапію Аранеспом слід негайно припинити і розглянути альтернативне лікування.

Якщо у пацієнта розвинулась серйозна побічна реакція з боку шкіри та підшкірної тканини, така як синдром Стівенса – Джонсона або токсичний епідермальний некроліз, внаслідок застосування препарату Аранесп, лікування препаратом не слід поновлювати будь-коли в майбутньому.

Існують повідомлення про істинну еритроцитарну аплазію, спричинену нейтралізуючими антитілами до еритропоетину, яка асоціювалася з рекомбінантними еритропоетичними білками, включаючи Аранесп. Переважно повідомлялося про такі випадки у пацієнтів з ХНН, яких лікували підшкірно. Було продемонстровано, що ці антитіла мають перехресну реактивність з усіма еритропоетичними білками, а отже, пацієнтів з підозрюваною або підтвердженою наявністю нейтралізуючих антитіл не слід переводити на Аранесп (див. розділ «Побічні реакції»).

Парадоксальне зменшення гемоглобіну та розвиток важкої форми анемії, пов’язані з низькими кількостями ретикулоцитів, потребує негайного припинення лікування епоетином і проведення тестування протиеритропоетинового антитіла. Повідомлялося про випадки для пацієнтів з гепатитом С, які одержували інтерферон та рибавірин із супутнім призначенням епоетинів.Епоетини не застосовувати для лікування анемії, пов’язаної з гепатитом С.

Захворювання печінки в активній фазі було критерієм виключення в усіх дослідженнях Аранеспу, тому не існує даних для пацієнтів з порушенням функції печінки. Оскільки печінка вважається основним шляхом виведення дарбепоетину альфа та r-HuEPO, Аранесп слід з обережністю застосовувати пацієнтам із захворюваннями печінки.

Безпека й ефективність Аранеспу не були визначені для пацієнтів з супутніми основними гематологічними захворюваннями (такими як гемолітична анемія, серповидно-клітинна анемія, таласемія і порфірія). Тому таким пацієнтам Аранесп слід застосовувати з обережністю.

Ковпачок голки попередньо наповненого шприца містить сухий натуральний каучук (похідну латексу), який може спричинити алергічні реакції.

Слід з обережністю застосовувати Аранесп пацієнтам з епілепсією. Повідомлялося про судоми у пацієнтів, які застосовують Аранесп.

Цей лікарський засіб містить менше ніж 1ммоль натрію (23мг) в дозі, тобто майже не містить натрію.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

У пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю поточна концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу цільової концентрації гемоглобіну, рекомендованої у розділі «Спосіб застосування та дози». У клінічних дослідженнях спостерігався підвищений ризик летального випадку, тяжкі серцево-судинні або цереброваскулярні явища, включаючи інсульт, та тромбоз судин при застосуванні препаратів, що стимулюють еритропоез, для досягнення рівня гемоглобіну понад 120г/л.

Слід проявляти обережність при підвищенні дози препарату Аранесп хворим із хронічною нирковою недостатністю, оскільки високі сумарні дози епоетину можуть підвищувати ризик смертності, серйозних серцево-судинних та цереброваскулярних ускладнень. У хворих зі слабкою відповіддю гемоглобіну на епоетин слід враховувати альтернативні причини слабкої відповіді (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Фармакодинаміка»).

Контрольовані клінічні дослідження не показали значних переваг, які б можна було віднести на рахунок застосування епоетинів при зростанні концентрації гемоглобіну вище рівня, необхідного для контролю симптомів анемії або для уникнення переливання крові.

Усім пацієнтам з показниками феритину сироватки нижче 100мкг/л або тим, у кого насичення трансферину є нижчим за 20%, рекомендується допоміжна терапія залізом.

Під час терапії Аранеспом слід регулярно стежити за рівнем калію в сироватці крові. Повідомлялося про підвищення рівня калію у кількох пацієнтів, які отримували Аранесп, проте причинний зв'язок не встановлено. Якщо спостерігається підвищений або зростаючий рівень калію, слід розглянути питання щодо необхідності припинити застосування Аранеспу, поки рівень не буде відкореговано.

Онкохворі пацієнти

Вплив на ріст пухлини

Епоетини є факторами росту, що головним чином стимулюють продукування червоних клітин крові. Рецептори еритропоетину можуть виявлятися на поверхні різних пухлинних клітин. Як і у випадку з усіма факторами росту, існує припущення, що епоетини можуть стимулювати ріст пухлин. У кількох контрольованих дослідженнях не було продемонстровано, що епоетини покращують загальне виживання або знижують ризик прогресування пухлини у пацієнтів з анемією, яка була асоційована з раком.

У контрольованих клінічних дослідженнях застосування Аранеспу та інших препаратів, що стимулюють еритропоез, продемонстровано:

· Скорочений час до прогресування пухлини у пацієнтів з поширеним раком голови та шиї, які отримують радіотерапію, при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну більше 140г/л; препарати, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цій категорії пацієнтів.

· Скорочення загального виживання та збільшення кількості летальних випадків, які відносять на рахунок прогресування захворювання за 4місяці, у пацієнтів із метастазуючим раком молочних залоз, які отримують хіміотерапію, при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 120-140г/л.

· Підвищений ризик летальних випадків при застосуванні цих препаратів до досягнення заданої концентрації гемоглобіну 120г/л у пацієнтів з активним злоякісним захворюванням, які не отримують ані хіміотерапії, ані радіотерапії. Препарати, що стимулюють еритропоез, не показані для застосування цій категорії пацієнтів.

Зважаючи на вищезазначене, у деяких клінічних ситуаціях для лікування анемії в онкохворих пацієнтів слід надавати перевагу переливанню крові. Рішення щодо застосування рекомбінантних еритропоетинів має базуватися на оцінці співвідношення «користь/ризик» у кожного конкретного пацієнта, при проведенні якої слід враховувати специфічний клінічний контекст. Фактори, які слід враховувати при проведенні оцінки, включають тип пухлини та її стадію, ступінь анемії, імовірну тривалість життя, середовище, у якому лікується пацієнт, а також переваги пацієнта (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У пацієнтів із твердими пухлинами або лімфопроліферативними злоякісними новоутвореннями, якщо значення гемоглобіну перевищують 120г/л, слід ретельно дотримуватися рекомендацій щодо адаптації дози, наведених у розділі «Спосіб застосування та дози», щоб мінімізувати потенційний ризик тромбоемболічних явищ. Також слід регулярно визначати рівні тромбоцитів та гемоглобіну.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Немає достовірних та добре вивчених даних щодо застосування Аранеспу у період вагітності.

При дослідженні на тваринах не було виявлено прямого шкідливого впливу на вагітність, ембріональний/фетальний розвиток, пологи або постнатальний розвиток. Не було виявлено впливу на фертильність.

Слід з обережністю призначати Аранесп вагітним жінкам.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється Аранесп з молоком людини. Оскільки клінічний досвід застосування жінкам, які годують груддю, відсутній, слід припинити годування груддю у випадках, коли назначена терапія Аранеспом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Аранесп не має або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування Аранеспом проходить лише під контролем лікаря, який має досвід лікування зазначених вище показань.

Аранесп постачається готовим для застосування у попередньо наповнених шприцах. Вказівки щодо застосування, поводження та утилізації наведені у розділі «Особливі заходи безпеки».

Лікування симптоматичної анемії у дорослих та дітей з хронічною нирковою недостатністю

Симптоми та наслідки анемії можуть варіюватися залежно від віку, статі та загальної тяжкості захворювання; необхідно, щоб лікар оцінив індивідуальний перебіг захворювання та стан пацієнта. Для підвищення гемоглобіну до рівня не більше 120г/л Аранесп слід вводити підшкірно або внутрішньовенно. Пацієнтам, які не отримують гемодіаліз, препарат рекомендується вводити підшкірно, щоб уникнути проколювання периферичних вен.

Слід ретельно стежити за пацієнтами, щоб упевнитися у тому, що застосовується найнижча схвалена ефективна доза Аранеспу для забезпечення адекватного контролю симптомів анемії, при цьому концентрація гемоглобіну утримується на рівні, що не перевищує 120г/л. Слід проявляти обережність при підвищенні дози препарату Аранесп хворим із хронічною нирковою недостатністю. У хворих зі слабкою відповіддю гемоглобіну на Аранесп слід враховувати альтернативні причини слабкої відповіді (див. розділи «Особливості застосування» та «Фармакодинаміка»).

Через наявність варіабельності між пацієнтами іноді у пацієнта можуть спостерігатися індивідуальні значення гемоглобіну, що є нижчими та вищими за бажаний рівень гемоглобіну. Варіабельність гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням цільових меж гемоглобіну від 100 до120г/л. Слід уникати тривалого рівня гемоглобіну понад 120г/л; інформація щодо відповідного корегування дози у випадках, коли спостерігаються значення гемоглобіну, що перевищують 120г/л, викладена нижче. Слід уникати підйому гемоглобіну більш ніж на 20г/л за чотиритижневий період. Якщо це трапиться, слід провести відповідне корегування дози, як зазначено.

Лікування Аранеспом поділяється на два етапи–корекція та підтримуюча фаза. Вказівки надаються окремо для дорослих та пацієнтів дитячого віку.

Дорослі пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Фаза корекції

Початкова доза, яку вводять підшкірно або внутрішньовенно, становить 0,45мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1раз на тиждень. Альтернативно пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна підшкірно вводити послідовні початкові дози одноразовою ін’єкцією: 0,75мкг/кг 1раз кожні 2тижні або 1,5мкг/кг 1раз на місяць. Якщо підвищення рівня гемоглобіну є недостатнім (менше 10г/л за 4тижні), слід збільшити дозу приблизно на 25%. Не слід збільшувати дозу частіше ніж 1раз кожні 4тижні.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20г/л за 4тижні, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120г/л, слід розглянути необхідність зменшити дозу. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25% нижчою за попередню.

Рівень гемоглобіну слід вимірювати кожні 1-2тижні, доки він не стабілізується. Після цього рівень гемоглобіну можна вимірювати через більші інтервали.

Підтримуюча фаза

Пацієнтам, які перебувають на діалізі, можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін’єкцію 1раз на тиждень або 1раз кожні 2тижні. Пацієнти, які перебувають на діалізі, яких переводять з режиму дозування Аранеспу 1раз на тиждень на режим дозування через тиждень, мають спочатку отримати дозу, вдвічі більшу за попередню дозу, яку вводили 1раз на тиждень.

Пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін’єкцію 1раз на тиждень, 1раз кожні 2тижні або 1раз на місяць. Пацієнтам, які застосовують Аранесп 1раз на 2тижні, після досягнення бажаного рівня гемоглобіну Аранесп можна вводити підшкірно 1раз на місяць, застосовуючи початкову дозу, що вдвічі перевищує попередню дозу, яку вводили 1раз кожні 2тижні.

Дозу слід титрувати відповідно до необхідності для підтримання бажаного рівня гемоглобіну.

Якщо для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні потрібне корегування дози, рекомендується корегувати дозу приблизно на 25%.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20г/л за 4тижні, дозу слід зменшити приблизно на 25% залежно від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120г/л, слід розглянути питання щодо необхідності зменшити дозу. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25% нижчою за попередню.

Після корегування будь-якої дози або режиму дозування кожні 1-2тижні слід перевіряти рівні гемоглобіну. Зміни дози у підтримуючій фазі лікування слід робити не частіше, ніж кожні 2тижні.

При зміні шляху введення слід застосовувати ту ж саму дозу та перевіряти рівні гемоглобіну кожні 1-2тижні, щоб відповідним чином скорегувати дозу для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні.

Клінічні дослідження продемонстрували, що дорослих пацієнтів, які отримують r-HuEPO 1, 2 або 3рази на тиждень, можна переводити на лікування Аранеспом з режимом дозування 1раз на тиждень або 1раз через тиждень. Початкову щотижневу дозу Аранеспу (мкг/тиждень) можна визначити, розділяючи загальну тижневу дозу r-HuEPO (МО/тиждень) на200. Початкову дозу Аранеспу, що застосовується через тиждень (мкг/через тиждень), можна визначити, розділяючи загальну кумулятивну дозу r-HuEPO, що її застосовують протягом двотижневого періоду, на200. Через індивідуальну варіабельність для окремих пацієнтів може виникнути потреба у титруванні до оптимальних терапевтичних доз. При переведенні з r‑HuEPO на Аранесп кожні 1-2тижні слід контролювати рівень гемоглобіну та застосовувати один і той же шлях введення.

Діти з хронічною нирковою недостатністю

Лікування педіатричних пацієнтів віком менше 1 року не вивчалося в рандомізованих клінічних дослідженнях (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Фаза корекції

Для педіатричних пацієнтів віком від 1року початкова доза, яку вводять підшкірно або внутрішньовенно, становить 0,45мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1раз на тиждень. Альтернативно пацієнтам, які не перебувають на діалізі, можна підшкірно вводити початкову дозу 0,75мкг/кг маси тіла одноразовою ін’єкцією 1раз кожні 2тижні. Якщо збільшення рівня гемоглобіну є недостатнім (менше 10г/л за 4тижні), дозу слід збільшити приблизно на 25%. Не слід збільшувати дозу частіше ніж 1 раз кожні 4тижні.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20г/л за 4тижні, дозу необхідно зменшити приблизно на 25% залежно від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120г/л, слід розглянути необхідність зменшення дози. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25% нижчою за попередню.

Рівень гемоглобіну слід вимірювати кожні 1-2тижні, доки він не стабілізується. Після цього рівень гемоглобіну можна вимірювати через більші інтервали.

Корекція анемії для дітей із застосуванням Аранеспу 1раз на місяць не вивчалася.

Підтримуюча фаза

Педіатричним пацієнтам віком від 1року у підтримуючій фазі можна продовжувати застосовувати Аранесп як одноразову ін’єкцію 1раз на тиждень або 1раз кожні 2тижні. Діти віком < 6років можуть потребувати більш високих доз для підтримки гемоглобіну, ніж старші пацієнти. Пацієнти, які перебувають на діалізі, яких переводять з режиму дозування Аранеспу 1раз на тиждень на режим дозування через тиждень, мають спочатку отримати дозу, вдвічі більшу за попередню дозу, яку вводили 1раз на тиждень.

Пацієнтам віком від 11 років, які не перебувають на діалізі, після досягнення бажаного рівня гемоглобіну при режимі дозування 1раз кожні 2тижні Аранесп можна вводити підшкірно 1раз на місяць, застосовуючи початкову дозу, що вдвічі перевищує попередню дозу, що вводили 1раз кожні 2тижні.

Клінічні дослідження продемонстрували, що дітей, які отримують r-HuEPO 2 або 3рази на тиждень, можна переводити на лікування Аранеспом з режимом дозування 1раз на тиждень, а тих, які отримують r-HuEPO 1раз на тиждень, можна переводити на лікування Аранеспом з режимом дозування 1раз через тиждень. У дітей початкову щотижневу дозу Аранеспу (мкг/тиждень) можна визначити, розділяючи загальну тижневу дозу r-HuEPO (МО/тиждень) на 240. Початкову щотижневу дозу Аранеспу наступного тижня (мкг/тиждень) можна визначити, розділяючи загальну дозу r-HuEPO, застосовану протягом 2тижнів, на 240. Через індивідуальну варіабельність окремим пацієнтам може бути потрібне титрування до оптимальних терапевтичних доз. При переході з r-HuEPO на Аранесп кожні 1-2тижні слід контролювати рівень гемоглобіну та застосовувати один і той же шлях введення.

Дозу слід титрувати за потребою для підтримання бажаного рівня гемоглобіну.

Якщо для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні необхідне корегування дози, рекомендується корегувати дозу приблизно на 25%.

Якщо підвищення гемоглобіну становить понад 20г/л за 4тижні, дозу необхідно зменшити приблизно на 25% залежно від швидкості підвищення. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 120г/л, слід розглянути питання щодо необхідності зменшення дози. Якщо рівень гемоглобіну продовжує зростати, дозу слід зменшити приблизно на 25%. Якщо після зменшення дози гемоглобін продовжує зростати, дозу слід тимчасово відмінити, поки гемоглобін не почне знижуватися, а в цей момент терапію слід розпочати знову при дозі, що є приблизно на 25% нижчою за попередню.

Слід ретельно стежити за пацієнтами, які починають діаліз під час лікування Аранеспом, щоб забезпечити адекватний контроль за рівнем гемоглобіну.

Після корегування будь-якої дози або режиму дозування кожні 1-2тижні слід перевіряти рівень гемоглобіну. Змінювати дози у підтримуючій фазі лікування слід не частіше, ніж кожні два тижні.

При зміні шляху введення слід застосовувати ту ж саму дозу та перевіряти рівень гемоглобіну кожні 1-2тижні, щоб відповідним чином скорегувати дозу для підтримання гемоглобіну на бажаному рівні.

Лікування симптоматичної анемії, спричиненої хіміотерапією, в онкохворих пацієнтів

У пацієнтів з анемією (наприклад, концентрація гемоглобіну ≤100г/л) Аранесп слід вводити підшкірно, щоб підвищити рівень гемоглобіну не більше 120г/л. Симптоми та наслідки анемії можуть варіюватися залежно від віку, статі та загальної тяжкості захворювання; необхідно, щоб лікар оцінив індивідуальний перебіг захворювання та стан пацієнта.

Через наявність варіабельності між пацієнтами іноді у пацієнта можуть спостерігатися індивідуальні значення гемоглобіну, що є нижчими та вищими за бажаний рівень гемоглобіну. Варіабельність гемоглобіну слід контролювати шляхом підбору дози з урахуванням цільових меж гемоглобіну від 100г/л до 120г/л. Слід уникати тривалого рівня гемоглобіну понад 120г/л; інформація щодо відповідного корегування дози у випадках, коли спостерігаються значення гемоглобіну, що перевищують 120г/л, наводиться нижче.

Рекомендована початкова доза становить 500мкг (6,75мкг/кг), яку вводити 1раз кожні 3тижні, при режимі дозування 1раз на тиждень можна вводити дозу 2,25мкг/кг маси тіла. Якщо клінічна відповідь пацієнта (слабкість, відповідь гемоглобіну) є неадекватною через 9тижнів, подальша терапія не може бути ефективною.

Терапію Аранеспом слід припинити приблизно через 4тижні після закінчення хіміотерапії.

Після досягнення терапевтичної мети для окремого пацієнта дозу слід зменшити на 25-50%, щоб для підтримання гемоглобіну на рівні, що контролює симптоми анемії, застосовувати найнижчу схвалену дозу Аранеспу. Слід враховувати необхідність відповідного титрування дози між 500мкг, 300мкг та 150мкг.

Слід ретельно стежити за пацієнтами; якщо рівень гемоглобіну перевищує 120г/л, дозу слід зменшити приблизно на 25-50%. Лікування Аранеспом слід тимчасово припинити, якщо рівень гемоглобіну перевищує 130г/л. Після зниження рівня гемоглобіну до 120г/л або нижче терапію слід поновити при дозі, що приблизно на 25% є нижчою за попередню.

При зростанні рівня гемоглобіну більш ніж на 20г/л за 4тижні дозу слід зменшити на

25-50%.

Спосіб застосування

Пацієнт або особа, яка здійснює догляд за пацієнтом, може самостійно робити підшкірні ін’єкції Аранеспу, після отримання відповідного інструктажу від лікаря, медичної сестри або фармацевта.

Аранесп, 10, 30, 500мкг, розчин для ін'єкцій, у готовому для використання попередньо наповненому шприці вводиться підшкірно або внутрішньовенно, як описано вище.

Необхідно змінювати ділянки для ін'єкцій і повільно вводити препарат, щоб уникнути дискомфорту в місці ін'єкції.

Діти.

Аранесп можна призначати педіатричним пацієнтам з хронічною нирковою недостатністю віком від 1року. Лікування педіатричних пацієнтів віком до 1 року не вивчалося в рандомізованих клінічних дослідженнях (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Передозування.

Не визначено максимальну дозу Аранеспу, яку можна безпечно застосовувати одноразово або багаторазово. Наслідком терапії Аранеспом може бути поліцитемія, якщо уважно не слідкувати за рівнем гемоглобіну та коректністю дозування. Траплялися випадки тяжкої артеріальної гіпертензії при передозуванні Аранеспом (див. розділ «Особливості застосування»).

У випадку поліцитемії Аранесп слід тимчасово відмінити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). При наявності клінічних показань можна провести флеботомію.

Побічні реакції.

Профіль безпеки

Відомими побічними реакціями, пов’язаними із застосуванням Аранеспу, є артеріальна гіпертензія, інсульт, тромбоемболічні явища, судоми, алергічні реакції, висип/еритема та істинна еритроцитарна аплазія (PRCA) (див. розділ «Особливості застосування»).

У дослідженнях, в яких Аранесп вводили підшкірно, повідомлялося про біль у місці введення, що пов’язували з лікуванням. Дискомфорт у місці введення, як правило, мав помірний та тимчасовий характер і спостерігався переважно після першої ін’єкції.

Перелік побічних реакцій

Перелік побічних реакцій представлено нижче за системами органів та частотою. Частота визначається як: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10 000, <1/1000); дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (не можна визначити, враховуючи наявні дані).

Дані про пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю (ХНН) та онкохворих пацієнтів представлені окремо та відображають профіль різних побічних реакцій у цих категорій пацієнтів.

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Дані, представлені в контрольованих дослідженнях, включали 1357 пацієнтів, 766 пацієнтів, які отримували Аранесп, та 591 пацієнт, які отримували r-HuEPO. У групі, яка отримувала Аранесп, 83 % пацієнтів перебували на діалізі, 17 % - не перебували на діалізі. Інсульт було ідентифіковано як побічну реакцію при додатковому клінічному дослідженні (TREAT, див. розділ «Фармакодинаміка»).

Побічні реакції, виявлені під час контрольованих клінічних досліджень та в післяреєстраційний період:

Системи органів за MedDRA

Частота виникнення у суб’єктів

Небажана реакція на лікарський засіб

З боку системи крові та лімфатичної системи

Частота невідома*

Істинна еритроцитарна аплазія

З боку імунної системи

Дуже часто*

Гіперчутливість

З боку нервової системи

Часто

Інсульт

Нечасто*

Судоми

З боку серця

Дуже часто

Артеріальна гіпертензія

З боку судин

Нечасто

Тромбоемболічні явища

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто

Висип/еритема

Частота невідома*

Синдром Стівенса – Джонсона/ токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, утворення пухирців, лущення шкіри

Загальні порушення та стани у ділянці введення

Часто

Біль у ділянці ін’єкції

Частота невідома

Синці в місці ін’єкції

Кровотеча в місці ін’єкції

*Див. розділ «Окремі побічні реакції» нижче та розділ «Особливості застосування».

Онкохворі пацієнти

Побічні реакції були визначені даними 7 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень препарату Аранесп на когорті 2112 пацієнтів (1200 отримували Аранесп, 912 – плацебо). У клінічних дослідженнях залучались пацієнти із щільними пухлинами (наприклад, раком легень, молочних залоз, товстої кишки, яєчників) та лімфоїдними злоякісними новоутвореннями (наприклад, лімфомою, множинною мієломою).

Побічні реакції, виявлені під час контрольованих клінічних досліджень та в післяреєстраційний період:

Системи органів за MedDRA

Частота виникнення у суб’єктів

Небажана реакція на лікарський засіб

З боку імунної системи

Дуже часто*

Гіперчутливість

З боку нервової системи

Нечасто*

Судоми

З боку серця

Часто*

Артеріальна гіпертензія

З боку судин

Часто

Тромбоемболічні явища, включаючи легеневу емболію

З боку шкіри та підшкірної тканини

Часто

Висип/еритема

Частота невідома*

Синдром Стівенса – Джонсона/ токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема, утворення пухирців, лущення шкіри

Загальні порушення та стани у ділянці введення

Дуже часто

Набряк

Часто

Біль у ділянці ін’єкції

Частота невідома

Синці в місці ін’єкції

Кровотеча в місці ін’єкції

*Див. розділ «Окремі побічні реакції» нижче та розділ «Особливості застосування».

Окремі побічні реакції

Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

У клінічному дослідженні TREAT повідомлялось про інсульт як часту побічну реакцію у пацієнтів з ХНН (див. розділ «Фармакодинаміка»).

В окремих випадках повідомлялося про нейтралізуючу опосередковану антиеритропоетиновим антитілом істинну еритроцитарну аплазію (PRCA), повязану з терапією Аранеспом, переважно у хворих на ХНН, яким вводили лікарський засіб підшкірно. При діагностуванні PRCA терапію Аранеспом слід припинити, та пацієнтів не слід переводити на інший рекомбінантний еритропоетиновий білок (див. розділ «Особливості застосування»).

Частота всіх реакцій гіперчутливості оцінювалася, за даними клінічного дослідження, як дуже часто у хворих на ХНН. Були повідомлення про серйозні реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію, набряк Квінке, алергічний бронхоспазм, шкірний висип і кропив'янку, пов'язані з дарбепоетином альфа.

Повідомлялося про серйозні побічні реакції з боку шкіри та підшкірної тканини, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя у т.ч. летальними (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів, що застосовували дарбепоетин альфа, траплялися судоми (див. розділ «Особливості застосування»). Під час клінічних досліджень частота виникнення судом у пацієнтів з ХНН визначалась як нечасто.

Онкологічні пацієнти

Артеріальна гіпертензія спостерігалася в онкологічних хворих при застосуванні у постмаркетинговий період (див. розділ «Особливості застосування»). В онкологічних пацієнтів, як і в групах плацебо, частота, за даними клінічного дослідження, оцінювалась як часто.

Реакції гіперчутливості спостерігалися в онкохворих пацієнтів при застосуванні у постмаркетинговий період. Частота усіх реакцій гіперчутливості в онкохворих пацієнтів оцінювалась, за даними клінічного дослідження, як дуже часто. Реакції гіперчутливості були також дуже часті у групах плацебо. Траплялись випадки серйозних реакцій гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію, набряк Квінке, алергічний бронхоспазм, висип та кропив’янку, пов’язані із застосуванням дарбепоетину альфа.

Повідомлялося про серйозні побічні реакції з боку шкіри та підшкірної тканини, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз, які можуть бути небезпечними для життя у т.ч. летальними (див. розділ «Особливості застосування»).

Судоми спостерігались у пацієнтів при застосуванні дарбепоетину альфа у постмаркетинговий період (див. розділ «Особливості застосування»). Під час клінічних досліджень частота виникнення судом у пацієнтів з ХНН визначалась як нечасто.

Педіатричні пацієнти з хронічною нирковою недостатністю

Не було виявлено ніяких додаткових побічних реакцій у педіатричних пацієнтів з ХНН у порівнянні з раніше зареєстрованими побічними реакціями у дорослих (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу є важливим. Це дає змогу постійно контролювати співвідношення користь/ризик лікарського засобу. Звертаємося до працівників сфери охорони здоров’я із проханням повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції згідно з діючим законодавством.

Термін придатності.3роки.

Умови зберігання.

Зберігати в холодильнику (2 °C-8°C).

Не заморожувати.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

При відсутності досліджень несумісності цей лікарський засіб не слід змішувати або застосовувати як інфузію з іншими лікарськими засобами.

Упаковка.

25мкг/мл

Попередньо наповнений шприц 0,4мл № 1у блістері в коробці.

100мкг/мл

Попередньо наповнений шприц 0,3мл № 1у блістері в коробці.

500мкг/мл

Попередньо наповнений шприц 1,0мл № 1у блістері в коробці.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Амджен Європа Б.В.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Мінервум 7061, 4817 ZK, Бреда, Нідерланди.