ФЕНТАНІЛ КАЛЦЕКС

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ФЕНТАНІЛ КАЛЦЕКС

( FENTANYL KALCEKS )

Склад:

діюча речовина:fentanyl;

2 мл розчину (1 ампула) містить 0,1 мг фентанілу (у вигляді фентанілу цитрату 0,157 мг);

допоміжні речовини :кислота хлористоводнева розведена, вода для ін’єкцій

Лікарська формаРозчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості:безбарвнапрозора рідина.

Фармакотерапевтична група

Засоби для опіоїдної анестезії. Код АТС  N01А Н01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Фентаніл є синтетичним опіоїдним болезаспокійливим засобом, який подібний до морфіну. Йому притаманна швидка і короткочасна болезаспокійлива дія. При парантеральному введенні фентаніл спричиняє виражену аналгезію, пригнічення дихання, брадикардію та інші характерні для морфіну ефекти (блювання, запор, фізичну залежність, деякі вагусні ефекти та седацію різного ступеня). Максимальний ефект триває приблизно 30 хвилин.

Фармакокінетика

Фармакокінетичні параметри фентанілу:

– зв’язок з протеїнами плазми крові ‒ 80 %;

– об’єм розподілення ‒ 4,0±0,4 л/кг; кліренс ‒ 13±2 мл/хв/кг;

– виділення із сечею ‒ 8 %;

– кінцевий період напіввиведення ‒ 141-853 хвилини.

Клінічні характеристики

Показання.

Фентаніл Калцекс застосовується:

– у малих дозах для знеболювання під час малих операцій;

– у великих дозах для знеболювання та зменшення частоти спонтанного дихання при штучній вентиляції легень;

– у комбінації з нейролептичними засобами для нейролептаналгезії;

– для полегшення тяжких болів, наприклад болю при інфаркті міокарда.

Протипоказання.

– Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших морфіноміметичних засобів або до будь-якої допоміжної речовини препарату.

– Пригнічення дихання, обструктивна хвороба дихальних шляхів.

– Травми голови, підвищений внутрішньочерепний тиск.

– Наркоманія.

– Печінкова недостатність.

– Період вагітності або годування груддю

– Дитячий вік до 2 років.

– Застосування з інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО) одночасно або протягом 2 тижнів після припинення застосування ІМАО.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Вплив інших лікарських засобів на дію фентанілу

Дію фентанілу, що пригнічує дихання, може посилити або подовжити застосування опіоїдів (для премедикації), барбітуратів, бензодіазепінів, нейролептичних засобів, летючих галогенів та інших неселективних депресантів центральної нервової системи (ЦНС) (наприклад, алкоголю).

Якщо пацієнт застосував депресанти ЦНС, доза фентанілу повинна бути меншою за звичайну.

Фентаніл швидко та широко метаболізується за допомогою CYP3A4. Ітраконазол (потужний інгібітор CYP3A4) при застосуванні внутрішньо у дозі 200 мг/день протягом 4 днів значною мірою не впливав на фармакокінетику фентанілу, який був введений внутрішньовенно.

Ритонавір (один із найпотужніших інгібіторів CYP3A4) при застосуванні внутрішньо на 2/3 зменшував кліренс фентанілу, який був введений внутрішньовенно. Проте одноразове внутрішньовенне введення не впливало на максимальну концентрацію фентанілу.

При одноразовому застосуванні фентанілу одночасно із сильним інгібітором CYP3A4, наприклад ритонавіром, необхідно ретельно спостерігати за пацієнтом.

При одночасному застосуванні фентанілу із флуконазолом або вориконазолом (інгібітори CYP3A4 середньої сили) може посилитися дія фентанілу.

При тривалому застосуванні фентанілу одночасно із інгібіторами CYP3A4 може виникнути необхідність зменшити дозу фентанілу для уникнення його накопичення, що підвищує ризик тривалого або уповільненого пригнічення дихання.

У пацієнтів, які не отримували антихолінергічні засоби в достатній кількості, а також у разі одночасного застосування фентанілу з міорелаксантами без ваголітичного ефекту може розвинутися брадикардія та зупинка діяльності серця. Брадикардію можливо усунути атропіном.

Одночасне застосування із дроперидолом може частіше спричиняти артеріальну гіпотензію.

Блокатори кальцієвих каналів (наприклад, дилтіазем, верапаміл) можуть збільшити концентрацію фентанілу у плазмі крові, в результаті посилюючи ефекти опіоїдів.

Застосування при ввідному наркозі магнію сульфату у додаток до фентанілу значно покращує умови інтубації без застосування міорелаксантів.

Сік грейпфруту уповільнює метаболізм фентанілу, таким чином зменшуючи його дію.

Серотонінергічні засоби

Одночасне застосування фентанілу та серотонінергічних засобів, наприклад селективних інгібіторів зворотного зв’язування серотоніну (СІЗЗС), інгібіторів зворотного зв’язування серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСН) та ІМАО, збільшує ризик розвитку серотонінового синдрому – потенційно небезпечного для життя стану.

Вплив фентанілу на дію інших лікарських засобів

Після застосування фентанілу слід зменшити дози інших депресантів ЦНС.

При одночасному застосуванні з фентанілом значно (у 2-3 рази) зростає концентрація етомідату у плазмі крові. При одночасному застосуванні з фентанілом загальний плазмовий кліренс етомідату та об’єм розподілення зменшується у 2-3 рази, напівперіод залишається незмінним.

Одночасне внутрішньовенне введення фентанілу та мідазоламу спричиняє збільшення термінального напівперіоду плазмового мідазолату та зменшення плазмового кліренсу. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів з фентанілом може виникнути необхідність зменшити їх дози.

Особливості застосування.

Застереження

Можуть розвинутися звикання та залежність.

Після внутрішньовенного введення фентанілу може різко знизитися артеріальний тиск, особливо у пацієнтів із гіповолемією. Ця дія минає. Слід проводити необхідні заходи для підтримки стабільного артеріального тиску.

При введенні доз фентанілу, які перевищують 200 мкг, розвивається тяжке пригнічення дихання. Цей та інші фармакологічні ефекти фентанілу можливо усунути, застосовуючи специфічні антагоністи наркотичних засобів (наприклад, налоксон). Можливе введення додаткових доз антагоністів наркотичних засобів, оскільки пригнічення дихання може зберегтися довше часу дії опіоїдного антагоніста.

У пацієнтів, які не отримали антихолінергічні засоби в достатній кількості, а також при одночасному введенні фентанілу та м’язових релаксантів без ваголітичного ефекту може з’явитися брадикардія та зупинитися серце. Брадикардію можливо усунути атропіном.

Можлива м’язова ригідність (морфіноподібний ефект). Для запобігання ригідності, яка може зачепити м’язи грудної клітки, слід:

– вводити препарат внутрішньовенно повільно (зазвичай достатньо малими дозами);

– здійснювати премедикацію бензодіазепінами;

– вводити міорелаксанти.

Можливі (міо)клонічні рухи, не пов’язані з епілепсією.

Особливі застереження

Фентаніл можна вводити тільки у випадках, коли можливий контроль дихання кваліфікованим спеціалістом.

Для пацієнтів ізmyasthenia gravis перед проведенням загальної анестезії, а також під час анестезії, якщо вона включає внутрішньовенне введення фентанілу, необхідно оцінити доцільність застосування рекомендованих антихолінергічних засобів та засобів, які викликають нейромʼязову блокаду.

Пацієнтам літнього віку та ослабленим хворим слід зменшити дозу фентанілу.

Слід обережно підбирати дози пацієнтам із гіпотиреозом, захворюваннями легенів, зниженим резервним об’ємом легень, порушеннями діяльності печінки або нирок, а також залежним від алкоголю пацієнтам; може потребуватися тривалий нагляд за пацієнтом у післяопераційний період.

Пацієнтам, які тривало застосовують терапію опіоїдами, та пацієнтам із опіоїдною залежністю в анамнезі можуть бути необхідні більші дози.

Пацієнти повинні бути проінформовані про особливості дії фентанілу та нейролептичних засобів (наприклад, дроперидолу) при їх одночасному застосуванні, особливо про відмінність тривалості їх дії. При одночасному застосуванні цих лікарських засобів частіше спостерігаються випадки гіпотензії. Нейролептичні засоби можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів, які можливо усунути за допомогою протипаркінсонічних засобів.

Також, як і інші опіоїди, внаслідок антихолінергічної дії фентаніл може спричиняти підвищення тиску у жовчовивідних протоках та в деяких випадках ‒ спазми сфінктераО ddi

Застосування фентанілу під час пологів може спричинити пригнічення дихання у новонародженого.

Також, як і у разі застосування усіх потужних опіоїдів, повна аналгезія пов’язана із вираженим пригніченням дихання, яке може зберегтися або відновитися у ранньому післяопераційному періоді. Після застосування великих доз фентанілу або застосування фентанілу у вигляді інфузії, слід дотримуватися обережності для забезпечення пацієнту відповідного спонтанного дихання після відновлення від наркозу ще до його переміщення.

Реанімаційне обладнання, а також антагоністи опіоїдів, повинні бути у швидкому доступі. Гіпервентиляція під час анестезії може змінити реакцію пацієнта на СО2, таким чином, впливаючи на дихання після операції.

Слід уникати швидкого болюсного введення опіоїдів пацієнтам з порушеннями діяльності мозку. У таких пацієнтів короткочасне зниження кров’яного тиску іноді спричиняє короткочасне зниження внутрішньомозкового кров’яного тиску.

Серотоніновий синдром

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні фентанілу з лікарськими засобами, які впливають на серотонінергічну нейропередачу.

При одночасному застосуванні із серотонінергічними засобами, наприклад СІЗЗС, ІЗЗСН та засобами, які послаблюють метаболізм серотоніну (у тому числі ІМАО), може розвинутися стан, небезпечний для життя, ‒ серотоніновий синдром. Він може проявитися при застосуванні фентанілу у рекомендованих дозах.

Серотоніновий синдром може включати зміни психічного стану (наприклад, збудження, галюцинації, кому), нестабільність вегетативної нервової системи (наприклад, тахікардію, лабільний артеріальний тиск, гіпертермію), нейромʼязові порушення (наприклад, посилення рефлексів, порушення координації, ригідність) та/або симптоми з боку травної системи (наприклад, нудоту, блювання, пронос).

При підозрі на серотоніновий синдром може бути необхідним швидке припинення застосування фентанілу.

Діти

Вид аналгезії, який застосовують дітям, які дихають спонтанно, слід застосовувати тільки як метод анестезії або частину метода седації/аналгезії за умови проведення аналгезії досвідченим персоналом, який здатний провести необхідну інтубацію в разі раптової ригідності грудної клітки, а у разі зупинки дихання – забезпечити дихання.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність.Немає достатніх даних про застосування фентанілу вагітним. Фентаніл може проникати через плаценту на ранній стадії вагітності. Дослідження на тваринах довели репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий.

Оскільки фентаніл проникає через плаценту, його не рекомендують застосовувати під час пологів (також у випадку кесаревого розтину), оскільки дихальний центр плода особливо чутливий до опіоїдів.

Годування груддю. Фентаніл проникає у грудне молоко, тому введення препарату протипоказано.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Якщо пацієнта швидко виписують із лікарні, його слід попередити про те, що не можна керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми протягом 24 годин після застосування препарату.

Спосіб застосування та дози.

Дозу підбирають індивідуально залежно від віку, маси тіла, фізичного стану пацієнта, супутніх захворювань пацієнта, застосування інших лікарських засобів, виду хірургічного втручання та виду анестезії.

Фентаніл можна вводити тільки у тих випадках, коли можливий контроль дихання кваліфікованим спеціалістом.

Фентаніл вводять внутрішньовенно як у вигляді болюсної ін’єкції, так і у вигляді інфузії, а також внутрішньомʼязово.

Внутрішньовенно препарат можливо застосовувати дорослим і дітям.

Дорослі пацієнти

Рекомендовані дози

Початкова доза

Додаткова доза

Спонтанне дихання

50-200 мкг

50 мкг

Штучна вентиляція легень

300-3500 мкг

100-200 мкг

Дози, які перевищують 200 мкг, застосовують тільки у випадку анестезії. Для премедикації розчин Фентаніл Калцекс можливо вводити внутрішньомʼязово по 1-2 мл за 45 хвилин до анестезії.

У хірургічних процедурах з низькою інтенсивністю болю внутрішньовенне введення 2 мл розчину Фентаніл Калцекс пацієнтам без премедикації забезпечує достатню аналгезію тривалістю 10-20 хвилин. Болюсне введення 10 мл розчину забезпечує аналгезію тривалістю приблизно 1 годину. Викликана аналгезія достатня для хірургічних процедур із болем помірної інтенсивності. Сильна аналгезія тривалістю від 4 до 6 годин досягається при введенні фентанілу в дозі 50 мкг/кг маси тіла, що достатньо для інтенсивних хірургічних маніпуляцій.

Фентаніл Калцекс можна вводити також у вигляді інфузій. Пацієнтам, яким проводять штучну вентиляцію легень, початкову дозу можна вводити у вигляді ступеневої інфузії, тобто 1 мкг/кг/хв протягом перших 10 хвилин, далі вводять 0,1 мкг/кг/хв. Початкову дозу можна вводити також у вигляді болюсної ін’єкції. Швидкість інфузії слід підібрати у відповідності з індивідуальною реакцією пацієнта; можливе зменшення швидкості інфузії. Якщо у післяопераційний період штучна вентиляція легень не передбачена, інфузію слід припинити приблизно за 40 хвилин до закінчення операції.

Менша швидкість інфузії, наприклад 0,05-0,08 мкг/кг/хв, необхідна, якщо збережене спонтанне дихання. Більшу швидкість інфузії (до 3 мкг/кг/хв) застосовують при операції на серці.

Пацієнти літнього віку та ослаблені хворі

Початкову дозу необхідно зменшити. Для визначення додаткових доз слід враховувати ефект початкової дози.

Пацієнти з порушенням функції нирок та/або печінки

Початкову дозу необхідно зменшити.

Діти.

Діти віком від 12 до 17 років: застосовують такі ж дози, як і для дорослих.

Діти віком від 2 до 11 років:

Вік

Початкові дози

Додаткові дози

Спонтанне дихання

2-11 років

1-3 мкг/кг

1-1,25 мкг/кг

Штучна вентиляція легень

2-11 років

1-3 мкг/кг

1-1,25 мкг/кг

Препарат застосовують дітям для аналгезії під час операції, посилення анестезії при збереженні спонтанного дихання.

Вид аналгезії, який застосовують дітям, що дихають спонтанно, слід використовувати тільки як метод анестезії або як частину седативних/аналгетичних методів за умови проведення аналгезії  досвідченим спеціалістом, який здатний провести необхідну інтубацію при раптовій ригідності грудної клітки, а у випадку апное ‒ забезпечити дихання (див. розділ «Особливості застосування»).

Передозування.

Симптоми.Симптоми передозування фентанілу зазвичай відображають його посилену фармакологічну дію. Залежно від індивідуальної чутливості спостерігають пригнічення дихання різного ступеня, яке варіює від брадипное до апное.

Лікування. Гіповентиляція або апное: подача кисню, штучне дихання.

Пригнічення дихання: слід ввести специфічний антагоніст наркотичного засобу (наприклад, налоксон). Це не виключає негайного проведення заходів для лікування передозування.

Пригнічення дихання може зберігатися довше дії антагоніста, тому може виникнути необхідність введення додаткової дози антагоніста наркотичного засобу.

М’язова ригідність: слід внутрішньовенно ввести міорелаксант для полегшення штучного дихання.

Слід ретельно спостерігати за станом пацієнта, зігріти й забезпечити введення відповідної кількості рідини. Якщо гіпотензія тяжка або тривала, слід розглянути імовірність гіповолемії. У разі гіповолемії слід застосувати парентеральні розчини.

Побічні реакції.

Найчастіше спостерігають такі побічні дії: нудота, блювання, м’язова ригідність, артеріальна гіпотензія/гіпертензія, брадикардія та седація.

Побічні реакції, які зазначені нижче, спостерігалися при застосуванні фентанілу під час клінічних досліджень та у постмаркетинговий період.

Побічні реакції приводяться у відповідності до класифікації систем органів, а також за частотою виникнення (MedDRA): дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до <1/10), нечасто (від ≥1/1000 до <1/100), рідко (від ≥1/10000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), частота невідома (неможна визначити за наявними даними).

З боку імунної системи:частота невідома ‒ алергічні реакції (анафілактичний шок, анафілактична реакція, кропив’янка).

З боку психіки: часто ‒ збудженість; нечасто ‒ ейфорія; дуже рідко ‒ безсоння, порушення сексуальної функції (послаблений статевий потяг).

З боку нервової системи: дуже часто ‒ м’язова ригідність (може зачепити також м’язи грудної клітки); часто – дискінезія, седація, запаморочення; нечасто – головний біль; частота невідома ‒ судоми, втрата свідомості, міоклонус.

З боку органів зору: часто ‒ порушення зору.

З блоку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, тахікардія, аритмія; рідко ‒ асистолія.

З боку системи крові: часто – артеріальна гіпотензія/гіпертензія, біль у венах, розширення кровоносних судин; нечасто ‒ флебіт, коливання артеріального тиску.

З боку дихальної системи:часто ‒ пригнічення дихання, ларингоспазм, бронхоспазм, апное; нечасто ‒ гіпервентиляція, гикавка; рідко – повторне пригнічення дихання.

З боку травн ого тракту: дуже часто – нудота, блювання.

З боку шкіри: часто ‒ алергічний дерматит; частота невідома – свербіж.

Загальні порушення та реакції в місці введення: нечасто – озноб, гіпотермія.

Травми, отруєння та ускладнення, пов’язані з маніпуляціями: часто ‒ сплутаність свідомості після операцій; нечасто ‒ ускладнення у дихальних шляхах, пов’язані з анестезією.

При тривалому застосуванні препарату може послабитися його дія (розвинутися звикання) та з’явитися залежність (див. розділ «Особливості застосування»).

При застосуванні фентанілу разом із нейролептичними засобами можуть виникнути такі побічні дії: озноб та/або тріпотіння, занепокоєння, у післяопераційний період ‒ галюцинації та екстрапірамідні симптоми (див. розділ «Особливості застосування»).

Термін придатності.

5 років.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від дії світла. Не охолоджувати та не заморожувати.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Фентаніл хімічно несумісний із засобами для ввідного наркозу тіопентоном та міорелаксантом  через велику різницю рН розчинів.

Упаковка.

По 2 мл в ампулі із безкольорового скла І гідролітичного класу з лінією або крапкою розламу та маркувальними кільцями.

По 5 ампул в контурній чарунковій упаковці (піддоні) із полівінілхлоридної плівки.

По 1, 2 або 20 контурних чарункових упаковок (піддонів) у пачці із картону з контролем першого відкриття у вигляді самоклеючого стікеру на кожній частині пачки, що відкривається.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Виробник, який відповідає за випуск серії:

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.

Заявник.

АТ «Калцекс».

Місцезнаходження заявника.

Вул. Крустпілс, 53, Рига, LV-1057, Латвія.


ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ФЕНТАНИЛ КАЛЦЕКС

( FENTANYL KALCEKS )

Состав:

действующее вещество: fentanyl;

2 мл раствора (1 ампула) содержит 0,1 мг фентанила (в виде фентанила цитрата 0,157 мг);

вспомогательные вещества: кислота хлористоводородная разведенная, вода для инъекций.

Лекарственная форма.Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: бесцветная прозрачная жидкость.

Фармакологическая группа.

Средства для опиоидной анестезии. Код АТС  N01А Н01.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Фентанил является синтетическим опиоидным обезболивающим средством, подобным морфину. Ему присуще быстрое и кратковременное обезболивающее действие. При парентеральном введении фентанил вызывает выраженную анальгезию, угнетение дыхания, брадикардию и другие характерные для морфина эффекты (рвоту, запор, физическую зависимость, некоторые вагусные эффекты и седацию разной степени). Максимальный эффект длится приблизительно 30мин.

Фармакокинетика.

Фармакокинетические параметры фентанила:

– связь с протеинами плазмы крови – 80%;

– объем распределения – 4,0±0,4л/кг; клиренс – 13±2мл/мин/кг;

– выделение с мочой – 8%;

– конечный период полувыведения – 141‑853минуты.

Клинические характеристики.

Показания

Фентанил Калцекс применяется:

– в малых дозах для обезболивания во время малых операций;

– в больших дозах для обезболивания и уменьшения частоты спонтанного дыхания при искусственной вентиляции легких;

– в комбинации с нейролептическими средствами для нейролептаналгезии;

– для облегчения тяжелых болей, например, боли при инфаркте миокарда.

Противопоказания.

- Повышенная чувствительность к действующему веществу, к другим морфиномиметическим средствам или к любому из вспомогательных веществ препарата.

- Угнетение дыхания, обструктивная болезнь дыхательных путей.

- Травмы головы, повышенное внутричерепное давление.

- Наркомания.

- Почечная недостаточность.

- Период беременности или кормления грудью.

- Детский возраст до 2 лет.

- Применение с ингибиторами моноаминоксидазы (ИМАО) одновременно или в течение 2недель после прекращения применения ИМАО.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Влияние других лекарств на действие фентанила

Действие фентанила, угнетающее дыхание, может усилить или продлить применение опиоидов (для премедикации), барбитуратов, бензодиазепинов, нейролептических средств, летучих галогенов и других неселективных депрессантов центральной нервной системы (ЦНС) (например, алкоголя).

Если пациент применил депрессанты ЦНС, доза фентанила должна быть меньше обычной.

Фентанил быстро и широко метаболизируется с помощью CYP3A4. Итраконазол (мощный ингибитор CYP3A4) при применении внутрь в дозе 200мг/день в течение 4дней значительно не влиял на фармакокинетику внутривенно введенного фентанила.

Ритонавир (один из самых сильных ингибиторов CYP3A4) при применении внутрь на 2/3 уменьшал клиренс фентанила, введенного внутривенно. Однако однократное внутривенное введение не влияло на максимальную концентрацию фентанила.

При однократном применении фентанила одновременно с сильным ингибитором CYP3A4, например ритонавиром, следует тщательно наблюдать за пациентом.

При одновременном применении фентанила с флуконазолом или вориконазолом (ингибиторы CYP3A4 средней силы) может усилиться действие фентанила.

При длительном применении фентанила одновременно с ингибиторами CYP3A4 может возникнуть необходимость уменьшить дозу фентанила во избежание его накопления, что может повысить риск длительного или замедленного угнетения дыхания.

У пациентов, не получавших антихолинергические средства в достаточном количестве, а также в случае одновременного применения фентанила с миорелаксантами без ваголитического эффекта может развиться брадикардия и остановка деятельности сердца. Брадикардию можно устранить атропином.

Одновременное применение с дроперидолом может чаще вызывать артериальную гипотензию.

Блокаторы кальциевых каналов (например, дилтиазем, верапамил) могут увеличить концентрацию фентанила в плазме крови, в результате усиливая эффекты опиоидов.

Применение во вводном наркозе магния сульфата в дополнение к фентанилу значительно улучшает условия интубации без применения миорелаксантов.

Сок грейпфрута замедляет метаболизм фентанила, таким образом уменьшая его действие.

Серотонинергические средства

Одновременное применение фентанила и серотонинергических средств, например селективных ингибиторов обратного связывания серотонина (СИОСС), ингибиторов обратного связывания серотонина и норадреналина (ИОССН) и ИМАО, может увеличивать риск развития серотонинового синдрома – потенциально опасного для жизни состояния.

Влияние фентанила на действие других лекарств

После применения фентанила следует уменьшить дозы других депрессантов ЦНС.

При одновременном применении с фентанилом значительно (в 2-3раза) возрастает концентрация этомидата в плазме крови. При одновременном применении с фентанилом общий плазменный клиренс этомидата и объем распределения уменьшается в2‑3раза, полупериод остается неизмененным.

Одновременное внутривенное введение фентанила и мидазолама вызывает увеличение терминального полупериода плазменного мидазолама и уменьшение плазменного клиренса. При одновременном применении этих лекарств сфентанилом может возникнуть необходимость уменьшить их дозы.

Особенности применения.

Предостережения

Могут развиться привыкание и зависимость.

После внутривенного введения фентанила может резко понизиться артериальное давление, особенно у пациентов с гиповолемией. Это действие проходит. Следует проводить соответствующие мероприятия для поддержания стабильного артериального давления.

При введении доз фентанила, превышающих 200мкм, развивается тяжелое угнетение дыхания. Этот и другие фармакологические эффекты фентанила можно устранить, применяя специфические антагонисты наркотических средств (например, налоксон). Возможно введение дополнительных доз антагонистов наркотических средств, так как угнетение дыхания может сохраниться дольше времени действия опиоидного антагониста.

У пациентов, не получивших антихолинергические средства в достаточном количестве, а также при одновременном введении фентанила и мышечных релаксантов без ваголитического эффекта может появиться брадикардия и остановиться сердце. Брадикардию можно устранить атропином.

Возможна мышечная ригидность (морфиноподобный эффект). Во избежание ригидности, которая может затронуть мышцы грудной клетки, следует:

– вводить препарат внутривенно медленно (обычно достаточно малыми дозами);

– осуществлять премедикацию бензодиазепинами;

– вводить миорелаксанты.

Возможны (мио)клонические движения, не связанные с эпилепсией.

Особые предостережения

Фентанил можно вводить только в случаях, когда возможен контроль дыхания квалифицированным специалистом.

Для пациентов сmyasthenia gravis перед проведением общей анестезии, а также во время анестезии, если она включает внутривенное введение фентанила, следует оценить целесообразность применения рекомендованных антихолинергических средств и средств, вызывающих нейромышечную блокаду.

Пожилым пациентам и ослабленным пациентам следует уменьшать дозу фентанила.

Следует тщательно подбирать дозы пациентам с гипотиреозом, заболеваниями легких, сниженным резервным объемом легких, нарушениями деятельности печени или почек, атакже зависимым от алкоголя пациентам; может потребоваться длительное наблюдение за пациентом в послеоперационном периоде.

Пациентам, длительно применяющим терапию опиоидами, и пациентам сопиоидной зависимостью в анамнезе могут быть необходимы большие дозы.

Пациенты должны быть проинформированы об особенностях действия фентанила инейролептических средств (например, дроперидола) при их одновременном применении, особенно об отличии продолжительности их действия. При одновременном применении этих лекарств чаще наблюдаются случаи гипотензии. Нейролептические средства могут вызвать появление экстрапирамидных симптомов, которые можно устранить с помощью противопаркинсонических средств.

Так же, как и другие опиоиды, вследствие антихолинергического действия фентанил может вызвать повышение давления в желчевыводящих протоках и в некоторых случаях – спазмы сфинктераOddi

Применение фентанила во время родов может вызвать угнетение дыхания уноворожденного.

Так же, как и в случае применения всех мощных опиоидов, полная анальгезия связана свыраженным угнетением дыхания, которое может сохраниться или возобновиться враннем послеоперационном периоде. После применения больших доз фентанила или применения фентанила в виде инфузии следует соблюдать осторожность для обеспечения пациенту соответствующего спонтанного дыхания после восстановления от наркоза еще до его перемещения.

Реанимационное оборудование, а также антагонисты опиоидов должны быть быстро доступны. Гипервентиляция во время анестезии может изменить реакцию пациента на СО2, таким образом влияя на дыхание после операции.

Следует избегать быстрого болюсного введения опиоидов пациентам с нарушениями деятельности мозга. У таких пациентов кратковременное понижение кровяного давления иногда вызывает кратковременное понижение внутримозгового кровяного давления.

Серотониновый синдром

Следует соблюдать осторожность при одновременном применении фентанила слекарственными средствами, влияющими на серотонинергическую нейропередачу.

При одновременном применении с серотонинергическими средствами, например с СИОСС, ИОССН исредствами, ослабляющими метаболизм серотонина (в том числе ИМАО), может развиться состояние, потенциально угрожающее жизни, – серотониновый синдром. Он может проявиться при применении фентанила в рекомендованных дозах.

Серотониновый синдром может включать изменения психического состояния (например, возбудимость, галлюцинации, кому), нестабильность вегетативной нервной системы (например, тахикардию, лабильное артериальное давление, гипертермию), нейромышечные нарушения (например, усиление рефлексов, нарушения координации, ригидность) и/или симптомы со стороны пищеварительной системы (например, тошноту, рвоту, понос).

При подозрении на серотониновый синдром может быть необходимым быстрое прекращение применения фентанила.

Дети

Вид анальгезии, применяемый спонтанно дышащим детям, следует применять только как метод анестезии или часть метода седации/анальгезии при условии проведения анальгезии опытным персоналом, способным провести необходимую интубацию вслучае внезапной ригидности грудной клетки, а в случае остановки дыхания – обеспечить дыхание.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Беременность. Нет достаточных данных о применении фентанила беременным. Фентанил может проникать через плаценту на ранней стадии беременности. Исследования на животных доказали репродуктивную токсичность. Потенциальный риск для человека неизвестен.

Так как фентанил проникает через плаценту, его не рекомендуют применять во время родов (также в случае кесарева сечения), так как дыхательный центр плода особенно чувствителен к опиоидам.

Кормление грудью. Фентанил проникает в грудное молоко, поэтому введение препарата противопоказано.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Если пациента быстро выписывают из больницы, его следует предупредить о том, что нельзя управлять транспортными средствами и обслуживать механизмы в течение 24часов после применения препарата.

Способ применения и дозы.

Дозу подбирают индивидуально в зависимости от возраста, массы тела, физического состояния пациента, сопутствующих заболеваний пациента, применения других лекарств, вида хирургического вмешательства и вида анестезии.

Фентанил можно вводить только в случаях, когда возможен контроль дыхания квалифицированным специалистом.

Фентанил вводят внутривенно как в виде болюсной инъекции, так и в виде инфузии, атакже внутримышечно.

Внутривенно препарат можно применять взрослым и детям.

Взрослые пациенты

Рекомендуемые дозы:


Начальная доза

Дополнительная доза

Спонтанное дыхание

50‑200мкг

50мкг

Искусственная вентиляция легких

300‑3500мкг

100‑200мкг

Дозы, превышающие 200мкг, применяют только в случае анестезии. Для премедикации раствор Фентанил Калцекс можно вводить внутримышечно по 1-2мл за 45минут до анестезии.

В хирургических процедурах с низкой интенсивностью боли внутривенное введение 2мл раствора Фентанил Калцекс пациентам без премедикации обеспечивает достаточную анальгезию продолжительностью 10-20минут. Болюсное введение 10мл раствора обеспечивает анальгезию длительностью приблизительно 1час. Вызванная анальгезия достаточна для хирургических процедур с болью умеренной интенсивности. Сильная анальгезия длительностью от 4 до 6 часов достигается при введении фентанила в дозе 50мкг/кг массы тела, что достаточно для интенсивных хирургических манипуляций.

Фентанил Калцекс можно вводить также в виде инфузии. Пациентам, которым проводят искусственную вентиляцию легких, начальную дозу можно вводить в виде струйной инфузии, т.е. 1мкг/кг/мин в течение первых 10минут, далее вводят 0,1мкг/кг/мин. Начальную дозу можно вводить также в виде болюсной инъекции. Скорость инфузии следует подобрать в соответствии с индивидуальной ответной реакцией пациента; возможно уменьшение скорости инфузии. Если впослеоперационный период искусственная вентиляция легких не предусмотрена, инфузию следует прекратить приблизительно за 40мин до завершения операции.

Меньшая скорость инфузии, например 0,05-0,08мкг/кг/мин, необходима, если сохранено спонтанное дыхание. Большая скорость инфузии (до 3мкг/кг/мин) применяется при операции на сердце.

Пожилые пациенты и ослабленные больные

Начальную дозу следует уменьшить. Для определения дополнительных доз следует учитывать эффект начальной дозы.

Пациенты с нарушениями деятельности почек и/или печени

Начальную дозу следует уменьшить.

Дети.

Дети от 12 до 17лет: применяют такие же дозы, как и взрослым.

Дети от 2 до 11лет:

Возраст

Начальные дозы

Дополнительные дозы

Спонтанное дыхание

2-11 лет

1-3мкг/кг

1-1,25мкг/кг

Искусственная вентиляция легких

2-11 лет

1-3мкг/кг

1-1,25мкг/кг

Препарат применяют детям для анальгезии во время операции, усиления анестезии при сохранении спонтанного дыхания.

Вид анальгезии, применяемый спонтанно дышащим детям, следует использовать только как метод анестезии или как часть седативных/анальгетических методов при условии проведения анальгезии опытным специалистом, способным провести необходимую интубацию при внезапной ригидности грудной клетки, а в случае апноэ – обеспечить дыхание (см. раздел «Особенности применения»).

Передозировка.

Симптомы. Симптомы передозировки фентанила обычно отражают его усиленное фармакологическое действие. В зависимости от индивидуальной чувствительности наблюдают угнетение дыхания различной степени, которое варьирует от брадипноэ до апноэ.

Лечение.Гиповентиляция или апноэ: подача кислорода, искусственное дыхание.

Угнетение дыхания: следует ввести специфический антагонист наркотического средства (например, налоксон). Это не исключает немедленного проведения мероприятий для лечения передозировки. Угнетение дыхания может сохраниться дольше действия антагониста, поэтому может возникнуть необходимость введения дополнительной дозы антагониста наркотического средства.

Мышечная ригидность: следует внутривенно ввести миорелаксант для облегчения искусственного дыхания.

Следует тщательно наблюдать за состоянием пациента, согреть и обеспечить введение соответствующего количества жидкости. Если гипотензия тяжелая или длительная, следует рассмотреть вероятность гиповолемии. В случае гиповолемии следует применить парентеральные растворы.

Побочные реакции.

Чаще всего наблюдают следующие побочные действия: тошнота, рвота, мышечная ригидность, артериальная гипотензия/гипертензия, брадикардия и седация.

Побочные реакции, указанные ниже, наблюдались при применении фентанила во время клинических исследований и в пострегистрационный период.

Побочные реакции приводятся в соответствии с классификацией систем органов, а также по частоте возникновения (MedDRA): очень часто (≥ 1/10),  часто  (≥ 1/100  до  < 1/10),   нечасто  (≥ 1/1000 до < 1/100), редко (≥ 1/10000 до < 1/1000), очень редко (< 1/10000), частота неизвестна (нельзя определить по имеющимся данным).

Со стороны иммунной системы: частота неизвестна ‒ аллергические реакции (анафилактический шок, анафилактическая реакция, крапивница).

Со стороны психики:часто ‒ возбужденность; нечасто ‒ эйфория; очень редко ‒ бессонница, нарушение сексуальной функции (ослабленное половое влечение).

Со стороны нервной системы: очень часто – мышечная ригидность (может также затронуть мышцы грудной клетки); часто ‒ дискинезия, седация, головокружение; нечасто ‒ головная боль; частота неизвестна ‒ судороги, потеря сознания, миоклонус.

Со стороны органов зрения: часто ‒ нарушения зрения.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто – брадикардия, тахикардия, аритмия; редко – асистолия.

Со стороны системы крови: часто ‒ артериальная гипотензия/гипертензия, боль в венах, расширение кровеносных сосудов; нечасто ‒ флебит, колебания артериального давления.

Со стороны дыхательной системы:часто ‒ угнетение дыхания, ларингоспазм, бронхоспазм, апноэ; нечасто ‒ гипервентиляция, икота; редко ‒ повторное угнетение дыхания.

Со стороны пищеварительного тракта: очень часто ‒ тошнота, рвота.

Со стороны кожи:часто ‒ аллергический дерматит; частота неизвестна – зуд.

Общие нарушения и реакции в месте введения: нечасто – озноб, гипотермия.

Травмы, отравления и осложнения, связанные с манипуляциями: часто ‒ спутанность сознания после операции; нечасто ‒ осложнения в дыхательных путях, связанные с анестезией.

При длительном применении препарата может ослабиться его действие (развивается привыкание) ипоявиться зависимость (см. раздел «Особенности применения»).

При применении фентанила вместе с нейролептическими средствами могут возникнуть такие побочные действия: озноб и/или трепетание, беспокойство, в послеоперационный период – галлюцинации и экстрапирамидные симптомы (см. раздел «Особенности применения»).

Срок годности.

5 лет.

Условия хранения.

Хранить при температуре не выше 25 °С.

Хранить в оригинальной упаковке для защиты от действия света. Не охлаждать и не замораживать.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Фентанил химически несовместим со средствами для вводного наркоза тиопентоном и метогекситоном из-за большого отличия рН растворов.

Упаковка.

По 2мл в ампуле из бесцветного стекла I гидролитического класса с линией или точкой разлома и маркировочными кольцами.

По 5 ампул в контурной ячейковой упаковке (поддоне) из поливинилхлоридной пленки.

По 1, 2 или 20 контурных ячейковых упаковок (поддонов) в пачке из картона с контролем первого вскрытия в виде самоклеящегося стикера на каждой открывающейся части пачки.

Категория отпуска.

По рецепту.

Производитель.

Производитель, ответственный за выпуск серии:

АО «Калцекс».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.

Заявитель.

АО «Калцекс».

Местонахождение заявителя.

Ул. Крустпилс, 53, Рига, LV-1057, Латвия.