ЦЕФАЗОЛІН-БХФЗ

Зображення завантаження мобільного додатку Ліки Контроль
Всі інструкції в кишені.
Завантажуйте Ліки Контроль
безкоштовно

Перегляньте наш каталог ліків, в якому 100% зареєстрованих лікарських засобів в Україні!

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування лікарського засобу

ЦЕФАЗОЛІН-БХФЗ

(CEFA Z O LI N- BCPP )

Склад:

діюча речовина:цефазолін;

1 флакон містить цефазоліну (у вигляді цефазоліну натрієвої солі) 500 мг або 1000 мг.

Лікарська формаПорошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого кольору. Дуже гігроскопічний.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини.Код АТС  J01D B04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Цефазолін - напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик першого покоління для парентерального введення. Механізм антимікробної дії пов'язаний з пригніченням ферменту транспептидази, блокадою біосинтезу мукопептиду у клітинній стінці бактерії. Цефазолін - антибіотик широкого спектра дії, активний відносно багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. До препарату чутливi грампозитивні мікроорганізми:Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу),Staphylococcus epidermidis (стафілококи, резистентні до метициліну, також стійкі до цефазоліну), β-гемолітичні стрептококи групи А та інші штами стрептококів (багато штамів ентерококів резистентні до препарату),Streptococcus (Diplococcus) pneumoniae,Corynebacterium diphtheriae,Bacillus anthracis; а також грамнегативні мікроорганізми:Escherichia coli,Proteus mirabilis,Klebsiella spp.,Enterobacter aerogenes,Haemophilus influenzae,Neisseria meningitidis,Neisseria gonorrhoeae,Shigella spp .,Salmonella spp .,t reponema spp .,Leptospira spp

Більшість індолпозитивних штамівProteus (Proteus vulgaris), а такожEnterobacter cloacae,Morganella morganii,Providencia rettgeri,Serratia,Pseudomonas spp.,Acinetobacter spp., а також анаеробні кокиPeptococcus,Peptostreptococcus, у тому числіВ. fragilis резистентні до цефазоліну. Рикетсії, віруси, гриби та найпростіші стійкі до дії препарату.

Фармакокінетика

При внутрішньом’язовому введенні препарат швидко всмоктується; близько 90 % введеної дози зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в крові при внутрішньом’язовому введенні спостерігається через 1 годину після ін'єкції та становить37-64мкг/мл. При внутрішньовенному застосуванні максимальна концентрація препарату визначається одразу після введення і становить 185 мкг/мл.

Терапевтична концентрація в крові зберігається 8-12 годин. Препарат добре проникає в тканини і рідини організму, проникає через запалену синовіальну оболонку у суглоби та в черевну порожнину. Цефазолін легко проникає крізь плацентарний бар'єр. Препарат у незначній кількості метаболізується в печінці та виводиться з жовчю. Значна частина введеної дози препарату (близько 60-90 %) екскретується в перші 6 годин, через 24 години - 70-95 % та виводиться у незміненому вигляді з сечею. Незначна кількість препарату виділяється в грудне молоко.

Період напіввиведення - близько 2 годин після внутрішньом’язового введення, 1,8 години - після внутрішньовенного введення. При порушенні функції нирок період напіввиведення становить 3-42 години.

Клінічні характеристики

Показання.

Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

· інфекції дихальних шляхів;

· інфекції сечостатевої системи;

· інфекції шкіри і м'яких тканин;

· інфекції жовчовивідних шляхів;

· інфекції кісток і суглобів;

· ендокардит;

· сепсис;

· профілактика інфекцій під час хірургічних втручань.

Протипоказання.

· Гіперчутливість до цефазоліну, до будь-якого антибіотика цефалоспоринового ряду.

· Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів, карбапенемів).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенецид: зниження ниркового кліренсу цефазоліну, що сприяє його кумуляції та тривалому підвищенню концентрації препарату в крові.

Антикоагулянти (наприклад, варфарин, гепарин): посилення ефекту пероральних антикоагулянтів та підвищення ризику кровотеч. Впродовж застосування цефазоліну з антикоагулянтами у високих дозах слід контролювати параметри коагуляції.

Вітамін К:деякі цефалоспорини, такі як цефазолін, можуть призвести до порушення метаболізму вітаміну K, особливо у випадках його дефіциту, що може потребувати додаткового введення вітаміну К.

Аміноглікозиди, петльові діуретики (фуросемід, кислота етакринова), інші нефротоксичні препарати (в т.ч. колістин, поліміксинВ, ванкоміцин): підвищення ризику нефротоксичності внаслідок блокади канальцевої секреції цефазоліну. Супутнього лікування з нефротоксичними препаратами слід уникати. За необхідності такої комбінації дозу препарату слід знижувати і лікування проводити під контролем функції нирок (азот сечовини, креатинін крові).

Бактеріостатичні антибактеріальні засоби (тетрацикліни, сульфаніламіди, еритроміцин, хлорамфенікол): не слід застосовувати разом, можливе зниження бактерицидного ефекту цефазоліну.

Інші бета-лактамні антибіотики :можливий розвиток перехресних алергічних реакцій.

Гормональні контрацептиви: як і при застосуванні інших антибіотиків, знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування.

Жива вакцин а проти тифу, БЦЖ-вакцина: подібно до інших антибіотиків цефазолін може знижувати терапевтичний ефект живих вакцин. Слід дотримуватися інтервалу не менше 24годин між застосуванням останньої дози антибіотика і живої вакцини.

Етанол: можливі дисульфірамоподібні реакції.

Лабораторні дослідження: можливий хибнопозитивний результат глюкозуричних тестів при застосуванні неферментних методів з використанням розчинів Бенедикта, Фелінга або таблеток Clinitest; цефазолін не впливає на ферментні методи вимірювань глюкози в сечі. Пряма та непряма проба Кумбса може давати хибнопозитивні результати.

Розчин цефазоліну не можна змішувати в одній ємності з іншими антибіотиками.

Особливості застосування.

При призначенні цефазоліну слід дотримуватися офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та рекомендацій з профілактики антибіотикорезистентності.

Гіперчутливість. Як і при застосуванні інших бета-лактамних антибіотиків, повідомлялося про випадки тяжких гострих реакцій гіперчутливості (анафілаксії), іноді з летальним наслідком, навіть якщо у докладному анамнезі не було відповідних вказівок. При розвитку таких реакцій застосування препарату слід негайно припинити, ввести адреналін (епінефрин), глюкокортикоїди та вжити інші адекватні невідкладні заходи.

Перед початком кожного нового курсу лікування пацієнта слід розпитати про наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до цефазоліну, до інших цефалоспоринів або до будь-якого іншого бета-лактамного антибіотика, іншого лікарського засобу. З обережністю слід застосовувати цефазолін пацієнтам із наявністю в анамнезі нетяжких реакцій гіперчутливості до пеніцилінів або інших бета-лактамних антибіотиків через можливість перехресних алергічних реакцій між ними і цефалоспоринами.

Цефазолін слід з особливою обережністю вводити пацієнтам з алергічною реактивністю (наприклад, алергічним ринітом або бронхіальною астмою, будь-якою формою алергічних реакцій, особливо на лікарські засоби), оскільки збільшується ризик розвитку серйозних реакцій гіперчутливості.

Антибіотик-асоційований коліт/надмірний ріст нечутливих мікроорганізмів.Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у пацієнтів літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, дітей, може призвести до розвитку антибіотик-асоційованої діареї, колітів, в тому числі псевдомембранозного коліту. Тяжкість проявів псевдомембранозного коліту може коливатися від легкої до такої, що загрожує життю, тому важливо розглядати можливість даного діагнозу в усіх пацієнтів, у яких під час або після застосування цефазоліну виникла діарея. Необхідно припинити терапію цефазоліном у разі тяжкої та/або з домішками крові діареї та застосувати специфічну терапію протиClostridium difficile. За відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок. Лікарські засоби, що пригнічують перистальтику, застосовувати не слід.

Антибіотики широкого спектра дії слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту, особливо коліт.

Тривале застосування антибактеріальних препаратів, у т.ч. цефазоліну, може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, грибків та розвитку суперінфекції. Пацієнтів слід ретельно контролювати для виявлення можливої суперінфекції. Якщо під час лікування розвивається суперінфекція, слід вжити відповідних заходів, зокрема - періодично досліджувати чутливість мікрофлори до препарату.

Ниркова недостатність. У пацієнтів з нирковою недостатністю дози та/або інтервал між застосуванням препарату можуть бути скориговані залежно від ступеня порушення функції нирок.

У разі ниркової недостатності зі швидкістю клубочкової фільтрації до 55 мл/хв слід прийняти до уваги можливість кумуляції цефазоліну. Тому добову дозу слід відповідно знизити або інтервал між введеннями препарату подовжити для уникнення його токсичної дії.

Хоча цефазолін рідко є причиною порушення функції нирок, рекомендується оцінювати функцію нирок, особливо тяжкохворим пацієнтам, які отримують максимальні дози препарату, пацієнтам, які отримують супутню терапію іншими потенційно нефротоксичними препаратами (в т.ч. аміноглікозидами, сильнодіючими діуретиками).

Застосування високих доз цефазоліну пацієнтам з нирковою недостатністю може бути пов’язано з ризиком розвитку судом.

Пацієнтам геріатричної групи з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.

Порушення згортання крові. Цефазолін може зрідка призводити до порушень згортання крові. Тому пацієнтам із захворюваннями, які можуть спричиняти кровотечі (наприклад, виразки травного тракту), пацієнтам з дефектами коагуляції (успадкованими: наприклад, гемофілія; набутими: наприклад, при тромбоцитопенії, пацієнтам із порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К при парентеральному харчуванні, недоїданні, при хронічних захворюваннях печінки, нирок або пацієнтам літнього віку), а також пацієнтам при тривалій антибіотикотерапії, пацієнтам при попередній тривалій терапії антикоагулянтами необхідно здійснювати контроль протромбінового часу (або Міжнародного нормалізованого співвідношення). За наявності показань слід призначити екзогенний вітамінК (10 мг на тиждень).

Вплив на результати лабораторних досліджень. Під час лікування препаратом можуть відзначатися хибнопозитивні результати глюкозуричних тестів, що проводяться неферментними методами. Препарат не впливає на результати глюкозуричних тестів, що проводяться ферментними методами.

Цефалоспорини можуть абсорбуватись на поверхні мембран еритроцитів і взаємодіяти з антитілами, спрямованими проти препарату. Це може призводити до хибнопозитивного тесту Кумбса (наприклад, у дітей, матері яких лікувалися цефазоліном) і дуже рідко − до розвитку гемолітичної анемії. При такій реакції може виникати перехресна реактивність з пеніцилінами.

І нтратекальне введення . Не рекомендується інтратекальне введення цефазоліну. Були повідомлення про тяжкі токсичні реакції з боку центральної нервової системи, в тому числі судоми, при застосуванні саме такого шляху введення.

При тривалому лікуванні препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки та нирок.

Натрій. Кожний грам препарату Цефазолін-БХФЗ містить 2,2 ммоль (50,61 мг) натрію, що необхідно враховувати пацієнтам, які дотримуються дієти з контрольованим вмістом натрію.

Для застосування придатні тільки прозорі свіжоприготовані розчини препарату. Розчин цефазоліну не можна змішувати в одному об’ємі з іншими антибіотиками.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний у період вагітності.

При необхідності застосування препарату годування груддю слід припинити.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як запаморочення, судоми.

Спосіб застосування та дози.

Перед початком терапії необхідно виключити наявність у пацієнта підвищеної чутливості до антибіотика, зробивши шкірну пробу.

Цефазолін слід вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно (краплинно та струминно). Цефазолін не можна вводити інтратекально!

Приготування розчинів для ін’єкцій та інфузій

Длявнутрішньом’язового введення вміст флакона 500 мг (1000 мг) розчинити у 2-3 мл (4-5 мл) 0,9 % розчину натрію хлориду або стерильної води для ін'єкцій, ретельно струшуючи до повного розчинення. Вводити глибоко у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза. Длявнутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розчинити у 10 мл 0,9%розчину натрію хлориду або стерильної води для ін'єкцій та повільно вводити впродовж 3-5хвилин.

Привнутрішньовенному краплинному введенні 500мг або 1000мг препарату слід розводити у 50-100млводи для ін’єкцій або 0,9% розчину натрію хлориду, або в одному з наступних розчинів: 5% розчин глюкози, 10 % розчин глюкози, 5 % розчин глюкози в розчині лактату натрію для інфузій, 0,9 % розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії, 0,45% розчин натрію хлориду з 5 % розчином глюкози для внутрішньовенної інфузії, 5% розчин лактату натрію або 10 % розчин інвертованого цукру у воді для ін’єкцій, розчин Рінгера для ін’єкцій з лактатом або без лактату; вводити слід впродовж 20-30хвилин (швидкість введення − 60-80 крапель/хв). Під час розведення флакони енергійно струшувати до повного розчинення. Добові дози при внутрішньовенному введенні залишаються такими ж, як і для внутрішньом'язового введення.

Свіжоприготовлений розчин (333 мг/мл) жовтого кольору, прозорий, зберігає свою фізичну і хімічну стабільність впродовж 24 годин при кімнатній температурі.

Дозування

Середня добова доза для дорослих зазвичай становить 1000-4000 мг, максимальна добова доза - 6000мг.

Тип інфекції

Разова доза

Частота

Інфекції, спричинені грампозитивними мікроорганізмами

250-500 мг

кожні 8 годин

Інфекції дихальних шляхів середньої тяжкості, спричинені пневмококами, та інфекції сечовидільних шляхів

1 г

кожні 12 годин

Інфекції, спричинені грамнегативними мікроорганізмами

500 мг - 1 г

кожні 6-8 годин

Інфекції, які загрожують життю (сепсис, ендокардит, перитоніт, деструктивна пневмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені урологічні інфекції)

1-1,5 г

кожні 6-8 годин

Дляпроф ілактики післяопераційних інфекційних ускладнень у дорослих рекомендується вводити Цефазолін-БХФЗ внутрішньом’язово або внутрішньовенно:

· у дозі 1000 мг за 0,5-1 годину до початку хірургічного втручання;

· при тривалих операціях (2 години і більше) − додатково 500-1000 мг у процесі операції;

· після операції − у дозі 500-1000 мг кожні 6-8 годин протягом перших 24 годин.

У деяких випадках (наприклад, операції на відкритому серці, протезування суглобів) профілактичне застосування цефазоліну може тривати 3-5 днів після операції.

Удорослих пацієнтів із порушенням функції нирок режим дозування слід встановлювати залежно від кліренсу креатиніну. Після ударної дози, що відповідає тяжкості інфекції, можуть бути використані рекомендації, наведені нижче.

При кліренсі креатиніну:

· 55 мл/хв та більше − корекція дози не потрібна;

· 35-54 мл/хв − разова доза не змінюється, але інтервал між введеннями має становити не менше 8годин;

· 11-34 мл/хв − разову стандартну дозу слід зменшити в 2 рази, інтервал між введеннями становить 12 годин;

· менше 10 мл/хв − призначають половину терапевтичної дози кожні 18-24години.

Пацієнти літнього віку: дозування, як у дорослих (за умови нормальної функції нирок).

Дітям віком від 1 місяця препарат призначати у дозі 25-50 мг/кг на добу (у тяжких випадках - до 100 мг/кг на добу), розподіленій на 3-4 прийоми.

Максимальна добова доза для дітей - 100мг/кг маси тіла.

Удітей з порушеннями функції нирок корекцію дози слід проводити залежно від кліренсу креатиніну.

При кліренсі креатиніну:

· 40-70 мл/хв − 60 % добової дози препарату, розподіленої для введення з інтервалом 12годин;

· 20-40 мл/хв - 25 % добової дози, розподіленої для введення з інтервалом 12годин;

· 5-20 мл/хв - 10 % середньої добової дози кожні 24 години.

Усі рекомендовані дози призначати після початкової ударної дози.

Тривалість лікування в середньому становить 7-10 днів.

Діти.

Препарат не застосовувати дітям віком до 1 місяця та недоношеним дітям.

Передозування.

Симптоми.Парентеральне введення високих доз цефалоспоринів може спричинити запаморочення, парестезії та головний біль. Можливий розвиток алергічних реакцій; можливі нейротоксичні явища, в т.ч. підвищена судомна готовність, генералізовані судоми, блювання і тахікардія, особливо у пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю. Можливі такі відхилення лабораторних показників як підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини крові, печінкових ферментів і білірубіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцитоз/тромбоцитопенія, еозинофілія, лейкопенія та подовження протромбінового часу.

Лікування. Припинити застосування препарату, за необхідності − провести протисудомну, десенсибілізуючу терапію. У випадку тяжкого передозування рекомендована підтримуюча терапія та моніторинг гематологічної, ниркової, печінкової функцій і системи коагуляції крові до стабілізації стану пацієнта. Специфічного антидоту не існує. Препарат виводиться з організму шляхом гемодіалізу; перитонеальний діаліз менш ефективний.

Побічні реакції.

Травний тракт:нудота, блювання, анорексія, діарея, метеоризм, спазми/біль у животі; при тривалому застосуванні може розвинутись дисбактеріоз, псевдомембранозний ентероколіт.

Гепатобіліарна система: транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, рівня білірубіну та/або лактат дегідрогенази та лужної фосфатази в плазмі крові, транзиторна холестатична жовтяниця, транзиторний гепатит.

Система крові та лімфатична система: нейтропенія, лейкопенія/лейкоцитоз, тромбоцитопенія/тромбоцитоз, еозинофілія, лімфопенія, базофілія, моноцитоз, гранулоцитоз/гранулоцитопенія, агранулоцитоз, зниження гемоглобіну та/або гематокриту, анемія, в т.ч. апластична, гемолітична, панцитопенія, гіпопротромбінемія, подовження протромбінового часу, коагулопатії та геморагії, позитивна пряма та непряма реакція Кумбса.

Нервова система:головний біль, запаморочення, підвищена втомлюваність, слабкість, безсоння/сонливість, підвищена збудливість (нервозність), тривожні стани, нічні кошмари, вертиго, гіперактивність, парестезії, судоми (зазвичай при недоцільно високих дозах препарату на фоні ниркової дисфункції); припливи, порушення колірного зору, сплутанність свідомості, епілептогенна активність.

Імунна система:медикаментозна гарячка, дуже рідко - анафілактоїдні реакції/анафілаксія (в т.ч. анафілактичний шок, набряк гортані, ларингоспазм/бронхоспазм, падіння артеріального тиску, тахікардія, задишка, набряк язика, набряк обличчя, анальний свербіж, свербіж статевих органів), інтерстиціальна пневмонія/пневмоніт, сироваткоподібний синдром.

Шкіра та підшкірна клітковина: шкірний висип (екзантема), дерматити, гіперемія шкіри, кропив’янка, свербіж, еритема, мультиформна ексудативна еритема, локальне підвищення проникності кровоносних судин з розвитком ангіоневротичного набряку, в т.ч. суглобів, слизових оболонок, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона. Можливі пустульозні висипання.

Дихальна система:плевральний випіт, біль у грудях, задишка або дихальна недостатність, кашель, риніт.

Сечовидільна система:порушення функції нирок (транзиторні підвищення рівня азоту сечовини крові, протеїнурія, гіперкреатинінемія) без клінічних ознак ниркової недостатності. Рідко − інтерстиціальний нефрит, можливо з піурією, еозинофілурією, та інші прояви нефротоксичності (токсична нефропатія, папілонекроз, ниркова недостатність), зазвичай у пацієнтів, які одночасно отримували інші потенційно нефротоксичні препарати.

Місцеві реакції: флебіт/тромбофлебіт у місці введення препарату (рідко), біль та/або індурація при внутрішньом’язовому введенні.

Побічні ефекти, пов'язані з біологічною дією препарату: розвиток суперінфекцій, спричинених стійкими до препарату збудниками, кандидоз (у т.ч. кандидомікоз шлунково-кишкового тракту, кандидозний стоматит, кандидоз статевих органів, вагініт), аногенітальний свербіж.

Інші: блідість шкіри, артеріальна гіпертензія, артралгії, гіпоглікемія/гіперглікемія.

Термін придатності.

1. Для препарату

3 роки.

2. Для препарату в комплекті з розчинником

3 роки з моменту виготовлення препарату.

3. Для води для ін’єкцій стерильної

4 роки.

Умови зберігання.

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25○С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Не змішувати в одному шприці з іншими лікарськими засобами.

Розчин цефазоліну не слід змішувати з іншими антибіотиками в одному шприці або в одній інфузійній системі.

Упаковка.

По 1 флакону; по 1 флакону в пачці; по 5 флаконів у касеті, 1 касета в пеналі; по 1 флакону в комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій) по 5 мл (для дозування 500 мг та 1000 мг) або 10 мл (для дозування 1000 мг) в ампулі в касеті, 1 касета в пачці; по 1 флакону в комплекті з розчинником (вода для ін’єкцій) по 5 мл (для дозування 500 мг та 1000 мг) або 10 мл (для дозування 1000 мг) в ампулі в пачці з картонною перегородкою.

Категорія відпуску.За рецептом.

Виробник.

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності .

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

ИНСТРУКЦИЯ

по медицинскому применению лекарственного средства

ЦЕФАЗОЛИН-БХФЗ

( CEFA Z O LI NE -BCPP)

Состав:

действующ е е веществ о : цефазолин;

1 флакон содержит цефазолина (в виде цефазолина натриевой соли) 500 мг или 1000 мг.

Лекарственная форма. Порошок для раствора для инъекций.

О сновные физико-химические свойства : порошок белого или почти белого цвета. Очень гигроскопичен.

Фармакотерапевтическая группа. Противомикробные средства для системного применения. Цефалоспорины.Код АТС  J01D В04.

Фармакологические свойства.

Фармакодинамика.

Цефазолин − полусинтетический цефалоспориновый антибиотик первого поколения для парентерального введения. Механизм антимикробного действия связан с подавлением фермента транспептидазы, блокадой биосинтеза мукопептида в клеточной стенке бактерии. Цефазолин − антибиотик широкого спектра действия, активный в отношении многих грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. К препарату чувствительны грамположительные микроорганизмы:Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу),Staphylococcus epidermidis (стафилококки, резистентные к метициллину, также устойчивы к цефазолину), β-гемолитические стрептококки группы А и другие штаммы стрептококков (многие штаммы энтерококков резистентны к препарату),Streptococcus (Diplococcus) pneumoniae,Corynebacterium diphtheria e,Bacillus anthracis; а также грамотрицательные микроорганизмы:Escherichia coli,Proteus mirabilis,Klebsiella spp.,Enterobacter aerogenes,Haemophilus influenzae,Neisseria meningitidis,Neisseria gonorrhoeae,Shigella spp.,Salmonella spp.,Treponema spp.,Leptospira spp

Большинство индолположительных штаммовProteus (Proteus vulgaris), а такжеEnterobacter cloacae,Morganella morganii,Providencia rettgeri,Serratia, Pseudomonas spp.,Acinetobacter spp., а также анаэробные коккиPeptococcus,Peptostreptococcus, в том числеВ. fragilis резистентны к цефазолину. Риккетсии, вирусы, грибы и простейшие устойчивы к действию препарата.

Фармакокинетика .

При внутримышечном введении препарат быстро всасывается; около 90 % введенной дозы связывается с белками плазмы крови. Максимальная концентрация в крови при внутримышечном введении наблюдается через 1 час после инъекции и составляет 37-64 мкг/мл. При внутривенном применении максимальная концентрация препарата определяется сразу после введения и составляет 185 мкг/мл.

Терапевтическая концентрация в крови сохраняется 8-12 часов. Препарат хорошо проникает в ткани и жидкости организма, проникает через воспаленную синовиальную оболочку в суставы и в брюшную полость. Цефазолин легко проникает через плацентарный барьер. Препарат в незначительном количестве метаболизируется в печени и выводится с желчью. Значительная часть введенной дозы препарата (около 60-90 %) экскретируется в первые 6 часов, через 24 часа − 70-95 % и выводится в неизмененном виде с мочой. Незначительное количество препарата выделяется в грудное молоко.

Период полувыведения − около 2 часов после внутримышечного введения, 1,8 часа − после внутривенного введения. При нарушении функции почек период полувыведения составляет 3-42часа.

Клинические характеристики.

Показания.

Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:

· инфекции дыхательных путей;

· инфекции мочеполовой системы;

· инфекции кожи и мягких тканей;

· инфекции желчевыводящих путей;

· инфекции костей и суставов;

· эндокардит;

· сепсис;

· профилактика инфекций во время хирургических вмешательств.

Противопоказания.

· Гиперчувствительность к цефазолину, к любому антибиотику цефалоспоринового ряда.

· Наличие в анамнезе тяжелых реакций гиперчувствительности (например, анафилактических реакций) к любому другому типу бета-лактамных антибактериальных средств (пенициллинов, монобактамов, карбапенемов).

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

П робенецид: снижение почечного клиренса цефазолина, что способствует его кумуляции и длительному повышению концентрации препарата в крови.

Антикоагулянты (например, варфарин, гепарин): усиление эффекта пероральных антикоагулянтов и повышение риска кровотечений. В течение применения цефазолина с антикоагулянтами в высоких дозах следует контролировать параметры коагуляции.

Витамин К: некоторые цефалоспорины, такие как цефазолин, могут привести к нарушению метаболизма витамина K, особенно в случаях его дефицита, что может требовать дополнительного введения витамина К.

Аминогликозиды, петлевые диуретики (фуросемид, кислота этакриновая), другие нефротоксические препараты (в т.ч. колистин, полимиксинВ, ванкомицин):повышение риска нефротоксичности вследствие блокады канальцевой секреции цефазолина. Сопутствующего лечения с нефротоксическими препаратами следует избегать. При необходимости такой комбинации дозу препарата следует снижать и лечение проводить под контролем функции почек (азот мочевины, креатинин крови).

Бактериостатические антибактериальные средства (тетрациклины, сульфаниламиды, эритромицин, хлорамфеникол):не следует применять совместно, возможно снижение бактерицидного эффекта цефазолина.

Другие бета-лактамные антибиотики:возможно развитие перекрестных аллергических реакций.

Гормональные контрацептивы:как и при применении других антибиотиков, снижается эффективность гормональных контрацептивов, поэтому рекомендуется использовать дополнительные (негормональные) методы контрацепции во время лечения.

Живая вакцина против тифа, БЦЖ-вакцина : подобно другим антибиотикам цефазолин может снижать терапевтический эффект живых вакцин. Следует соблюдать интервал не менее 24часов между применением последней дозы антибиотика и живой вакциной.

Этанол:возможны дисульфирамоподобные реакции.

Лабораторные исследования:возможен ложноположительный результат глюкозурических тестов при применении неферментных методов с использованием растворов Бенедикта, Фелинга или таблеток Clinitest; цефазолин не влияет на ферментные методы измерений глюкозы в моче. Прямая и непрямая проба Кумбса может давать ложноположительные результаты.

Раствор цефазолина нельзя смешивать в одной емкости с другими антибиотиками.

Особенности применения.

При назначении цефазолина следует придерживаться официальных рекомендаций по антибиотикотерапии и рекомендаций по профилактике антибиотикорезистентности.

Гиперчувствительность. Как и при применении других бета-лактамных антибиотиков, сообщалось о случаях тяжелых острых реакций гиперчувствительности (анафилаксии), иногда с летальным исходом, даже если в подробном анамнезе не было соответствующих указаний. При развитии таких реакций применение препарата следует немедленно прекратить, ввести адреналин (эпинефрин), глюкокортикоиды и применить другие адекватные неотложные меры.

Перед началом каждого нового курса лечения пациента следует расспросить о наличии в анамнезе реакций гиперчувствительности к цефазолину, к другим цефалоспоринам или к любому другому бета-лактамному антибиотику, другому лекарственному средству. С осторожностью следует применять цефазолин пациентам с наличием в анамнезе нетяжелых реакций гиперчувствительности к пенициллинам или другим бета-лактамным антибиотикам из-за возможности перекрестных аллергических реакций между ними и цефалоспоринами.

Цефазолин следует с особой осторожностью вводить пациентам с аллергической реактивностью (например, аллергическим ринитом или бронхиальной астмой, любой формой аллергических реакций, особенно на лекарственные средства), поскольку увеличивается риск развития серьезных реакций гиперчувствительности.

Антибиотик-ассоциированный колит/чрезмерный рост нечувствительных микроорганизмов. Лечение антибактериальными препаратами, особенно при тяжелых заболеваниях у пациентов пожилого возраста, а также у ослабленных пациентов, детей, может привести к возникновению антибиотик-ассоциированной диареи, колитов, в том числе псевдомембранозного колита. Тяжесть проявлений псевдомембранозного колита может колебаться от легкой до угрожающей жизни, поэтому важно рассматривать возможность данного диагноза у всех пациентов, у которых во время или после применения цефазолина возникла диарея. Необходимо прекратить терапию цефазолином в случае тяжелой и/или с примесью крови диареи и применить специфическую терапию против Clostridium difficile. При отсутствии необходимого лечения может развиться токсический мегаколон, перитонит, шок. Лекарственные средства, подавляющие перистальтику, применять не следует.

Антибиотики широкого спектра действия следует с осторожностью назначать пациентам, имеющим в анамнезе заболевания желудочно-кишечного тракта, особенно колит.

Длительное применение антибактериальных препаратов, в т.ч. цефазолина, может приводить к чрезмерному росту нечувствительных микроорганизмов, грибков и развитию суперинфекции. Пациентов следует тщательно контролировать для выявления возможной суперинфекции. Если во время лечения развивается суперинфекция, следует принять соответствующие меры, в частности - периодически исследовать чувствительность микрофлоры к препарату.

Почечная недостаточность. У пациентов с почечной недостаточностью, дозы и/или интервал между применением препарата могут быть скорректированы в зависимости от степени нарушения функции почек.

В случае почечной недостаточности со скоростью клубочковой фильтрации до 55 мл/мин следует принять во внимание возможность кумуляции цефазолина. Поэтому суточную дозу следует соответственно снизить или интервал между введениями препарата удлинить для предотвращения его токсического действия.

Хотя цефазолин редко является причиной нарушения функции почек, рекомендуется оценивать функцию почек, особенно тяжелобольным пациентам, получающим максимальные дозы препарата, пациентам, получающим сопутствующую терапию другими потенциально нефротоксичными препаратами (в т.ч. аминогликозидами, сильнодействующими диуретиками).

Применение высоких доз цефазолина пациентам с почечной недостаточностью может быть связано с риском развития судорог.

Пациентам гериатрической группы с нормальной функцией почек коррекция дозы не требуется.

Нарушение свертываемости крови. Цефазолин может изредка приводить к нарушениям свертываемости крови. Поэтому пациентам с заболеваниями, которые могут вызывать кровотечения (например, язвы пищеварительного тракта), пациентам с дефектами коагуляции (унаследованными: например, гемофилия; приобретенными: например, при тромбоцитопении, пациентам с нарушением синтеза или недостаточностью витамина К при парентеральном питании, недоедании, при хронических заболеваниях печени, почек или пациентам пожилого возраста), а также пациентам при длительной антибиотикотерапии, пациентам при предварительной длительной терапии антикоагулянтами необходимо осуществлять контроль протромбинового времени (или Международного нормализованного соотношения). При наличии показаний следует назначить экзогенный витамин К (10 мг в неделю).

Влияние на результаты лабораторных исследований. Во время лечения препаратом могут отмечаться ложноположительные результаты глюкозурических тестов, проводимых неферментными методами. Препарат не влияет на результаты глюкозурических тестов, проводимых ферментными методами.

Цефалоспорины могут абсорбироваться на поверхности мембран эритроцитов и взаимодействовать с антителами, направленными против препарата. Это может приводить к ложноположительному тесту Кумбса (например, у детей, матери которых лечились цефазолином) и очень редко − к развитию гемолитической анемии. При такой реакции может возникать перекрестная реактивность с пенициллинами.

Интратекальное введение. Не рекомендуется интратекальное введение цефазолина. Были сообщения о тяжелых токсических реакциях со стороны центральной нервной системы, в том числе судорогах, при применении именно такого пути введения.

При длительном лечении препаратом рекомендуется регулярно контролировать картину крови, показатели функционального состояния печени и почек.

Натрий. Каждый грамм препарата Цефазолин-БХФЗ содержит 2,2 ммоль (50,61 мг) натрия, что необходимо учитывать пациентам, которые придерживаются диеты с контролируемым содержанием натрия.

Для применения пригодны только прозрачные свежеприготовленные растворы препарата. Раствор цефазолина нельзя смешивать в одном объеме с другими антибиотиками.

Применение в период беременности или кормления грудью.

Препарат противопоказан в период беременности.

При необходимости применения препарата кормление грудью следует прекратить.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.

Пока не будет выяснена индивидуальная реакция пациента на препарат, следует воздерживаться от управления автотранспортом или другими механизмами, учитывая, что во время лечения могут наблюдаться такие нарушения со стороны нервной системы как головокружение, судороги.

Способ применения и дозы

Перед началом терапии необходимо исключить наличие у пациента повышенной чувствительности к антибиотику, сделав кожную пробу.

Цефазолин следует вводить внутримышечно или внутривенно (капельно и струйно). Цефазолин нельзя вводить интратекально!

Приготовление растворов для инъекций и инфузий

Длявнутримышечного введения содержимое флакона 500 мг (1000 мг) растворить в 2-3мл (4-5мл) 0,9 % раствора натрия хлорида или стерильной воды для инъекций, тщательно встряхивая до полного растворения. Вводить глубоко в верхний наружный квадрант большой ягодичной мышцы.

Длявнутривенного струйного введения разовую дозу препарата растворить в 10мл 0,9%раствора натрия хлорида или стерильной воды для инъекций и медленно вводить в течение 3-5 минут.

Привнутривенном капельном введении 500 мг или 1000 мг препарата следует разводить в 50-100мл воды для инъекций или 0,9 % раствора натрия хлорида, или в одном из следующих растворов: 5 % раствор глюкозы, 10 % раствор глюкозы, 5 % раствор глюкозы в растворе лактата натрия для инфузий, 0,9 % раствор натрия хлорида с 5 % раствором глюкозы для внутривенной инфузии, 0,45 % раствор натрия хлорида с 5 % раствором глюкозы для внутривенной инфузии, 5% раствор лактата натрия или 10 % раствор инвертированного сахара в воде для инъекций, раствор Рингера для инъекций с лактатом или без лактата; вводить следует в течение 20-30 минут (скорость введения −60-80 капель/мин). Во время разведения флаконы энергично встряхивать до полного растворения. Суточные дозы при внутривенном введении остаются такими же, как и для внутримышечного введения.

Свежеприготовленный раствор (333 мг/мл) желтого цвета, прозрачный, сохраняет свою физическую и химическую стабильность в течение 24 часов при комнатной температуре.

Дозирование

Средняя суточная доза для взрослых обычно составляет 1000-4000 мг, максимальная суточная доза − 6000 мг.

Тип инфекции

Разовая доза

Частота

Инфекции, вызванные грампозитивными микроорганизмами

250-500 мг

каждые 8 часов

Инфекции дыхательных путей средней тяжести, вызванные пневмококками, и инфекции мочевыводящих путей

1 г

каждые 12 часов

Инфекции, вызванные грамнегативными микроорганизмами

500 мг - 1 г

каждые 6-8 часов

Инфекции, угрожающие жизни (сепсис, эндокардит, перитонит, деструктивная пневмония, острый гематогенный остеомиелит, осложненные урологические инфекции).

1-1,5 г

каждые 6-8 часов

Дляпрофилактики послеоперационных инфекционных осложнений у взрослых рекомендуется вводить Цефазолин-БХФЗ внутримышечно или внутривенно:

· в дозе 1000 мг за 0,5-1 час до начала хирургического вмешательства;

· при длительных операциях (2 часа и более) − дополнительно 500-1000 мг в процессе операции;

· после операции − в дозе 500-1000 мг каждые 6-8 часов в течение первых 24 часов.

В некоторых случаях (например, операции на открытом сердце, протезирование суставов) профилактическое применение цефазолина может продолжаться 3-5 дней после операции.

Увзрослых пациентов с нарушением функции почек режим дозирования следует устанавливать в зависимости от клиренса креатинина. После ударной дозы, соответствующей тяжести инфекции, могут быть использованы рекомендации, приведенные ниже.

При клиренсе креатинина:

· 55 мл/мин и более − коррекция дозы не требуется;

· 35-54 мл/мин − разовая доза не меняется, но интервал между введениями должен составлять не менее 8 часов;

· 11-34 мл/мин − разовую стандартную дозу следует уменьшить в 2 раза, интервал между введениями составляет 12 часов;

· менее 10 мл/мин − назначают половину терапевтической дозы каждые 18-24 часов.

Пациенты пожилого возраста: дозировка как у взрослых (при условии нормальной функции почек).

Детям старше 1 месяца препарат назначать в дозе 25-50 мг/кг в сутки (в тяжелых случаях − до 100мг/кг в сутки), разделенной на 3-4 приема.

Максимальная суточная доза для детей − 100 мг/кг массы тела.

Удетей с нарушениями функции почеккоррекцию дозы следует проводить в зависимости от клиренса креатинина.

При клиренсе креатинина:

· 40-70 мл/мин − 60 % суточной дозы препарата, распределенной для введения с интервалом 12часов;

· 20-40 мл/мин - 25 % суточной дозы, распределенной для введения с интервалом 12 часов;

· 5-20 мл/мин - 10 % средней суточной дозы каждые 24 часа.

Все рекомендуемые дозы назначать после начальной ударной дозы.

Длительность лечения в среднем составляет 7-10 дней.

Дети.

Препарат не применять детям до 1 месяца и недоношенным детям.

Передозировка.

Симптомы. Парентеральное введение высоких доз цефалоспоринов может вызвать головокружение, парестезии и головную боль. Возможно развитие аллергических реакций; возможны нейротоксические явления, в т.ч. повышенная судорожная готовность, генерализованные судороги, рвота и тахикардия, особенно у пациентов с хронической почечной недостаточностью. Возможны такие отклонения лабораторных показателей как повышение уровня креатинина, азота мочевины крови, печеночных ферментов и билирубина, положительный тест Кумбса, тромбоцитоз/тромбоцитопения, эозинофилия, лейкопения и удлинение протромбинового времени.

Лечение. Прекратить применение препарата, при необходимости - провести противосудорожную, десенсибилизирующую терапию. В случае тяжелой передозировки рекомендована поддерживающая терапия и мониторинг гематологической, почечной, печеночной функций и системы коагуляции крови до стабилизации состояния пациента. Специфического антидота не существует. Препарат выводится из организма путем гемодиализа; перитонеальный диализ менее эффективен.

Побочн ые реакции.

Пищеварительный тракт: тошнота, рвота, анорексия, диарея, метеоризм, спазмы/боль в животе; при длительном применении может развиться дисбактериоз, псевдомембранозный энтероколит.

Гепатобилиарная система: транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз, уровня билирубина и/или лактат дегидрогеназы и щелочной фосфатазы в плазме крови, транзиторная холестатическая желтуха, транзиторный гепатит.

Система крови и лимфатическая система: нейтропения, лейкопения/лейкоцитоз, тромбоцитопения/тромбоцитоз, эозинофилия, лимфопения, базофилия, моноцитоз, гранулоцитоз/гранулоцитопения, агранулоцитоз, снижение гемоглобина и/или гематокрита, анемия, в т.ч. апластическая, гемолитическая, панцитопения, гипопротромбинемия, удлинение протромбинового времени, коагулопатии и геморрагии, позитивная прямая и непрямая реакция Кумбса.

Нервная система: головная боль, головокружение, повышенная утомляемость, слабость, бессонница/сонливость, повышенная возбудимость (нервозность), тревожные состояния, ночные кошмары, вертиго, гиперактивность, парестезии, судороги (обычно при нецелесообразно высоких дозах препарата на фоне почечной дисфункции); приливы, нарушения цветового зрения, спутанность сознания, эпилептогенная активность.

Иммунная система:медикаментозная лихорадка, очень редко - анафилактоидные реакции/анафилаксия (в т.ч. анафилактический шок, отек гортани, ларингоспазм/бронхоспазм, падение артериального давления, тахикардия, одышка, отек языка, отек лица, анальный зуд, зуд половых органов), интерстициальная пневмония/пневмонит, сывороточноподобный синдром.

Кожа и подкожная клетчатка: кожная сыпь (экзантема), дерматиты, гиперемия кожи, крапивница, зуд, эритема, мультиформная экссудативная эритема, локальное повышение проницаемости кровеносных сосудов с развитием ангионевротического отека, в т.ч. суставов, слизистых оболочек, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), синдром Стивенса-Джонсона. Возможны пустулезные высыпания.

Дыхательная система: плевральный выпот, боль в груди, одышка или дыхательная недостаточность, кашель, ринит.

Мочевыделительная система: нарушение функции почек (транзиторные повышения уровня азота мочевины крови, протеинурия, гиперкреатининемия) без клинических признаков почечной недостаточности. Редко − интерстициальный нефрит, возможно с пиурией, эозинофилурией, и другие проявления нефротоксичности (токсическая нефропатия, папиллонекроз, почечная недостаточность), обычно у пациентов, которые одновременно получали другие потенциально нефротоксические препараты.

Местные реакции: флебит/тромбофлебит в месте введения препарата (редко), боль и/или индурация при внутримышечном введении.

Побочные эффекты, связанные с биологическим действием препарата : развитие суперинфекций, вызванных устойчивыми к препарату возбудителями, кандидоз (в т.ч. кандидомикоз желудочно-кишечного тракта, кандидозный стоматит, кандидоз половых органов, вагинит), аногенитальный зуд.

Прочие: бледность кожи, артериальная гипертензия, артралгии, гипогликемия/гипергликемия.

Срок годности.

1. Для препарата

3 года.

2. Для препарата в комплекте с растворителем

3 года с момента изготовления препарата.

3. Для воды для инъекций стерильной

4 года.

Условия хранения.

В оригинальной упаковке при температуре не выше 25○С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость.

Не смешивать в одном шприце с другими лекарственными средствами.

Раствор цефазолина не следует смешивать с другими антибиотиками в одном шприце или в одной инфузионной системе.

Упаковка.

По 1 флакону; по 1 флакону в пачке; по 5 флаконов в кассете, 1 кассета в пенале; по 1 флакону в комплекте с растворителем (вода для инъекций) по 5 мл (для дозировки 500 мг и 1000 мг) или 10мл (для дозировки 1000 мг) в ампуле в кассете, 1 кассета в пачке; по 1 флакону в комплекте с растворителем (вода для инъекций) по 5 мл (для дозировки 500 мг и 1000 мг) или 10 мл (для дозировки 1000 мг) в ампуле в пачкес картонной перегородкой.

Категория отпуска. по рецепту.

Производитель.

Публичное акционерное общество «Научно-производственный центр «Борщаговский химико-фармацевтический завод».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществл ения деятельности.

Украина, 03134, г. Киев, ул. Мира, 17.